Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія

НАБЕРЕЖНІ МІСТА УЖГОРОДА: ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

2024-09-30T11:34:05+03:00

У роботі представлено результати вивчення історичних аспектів створення, формування та дендрологічного складу шести набережних міста Ужгорода (на лівому березі Ужа – Київська, Православна та Слов’янська, на правому – Ботанічна, Незалежності та Студентська). Описано етапи закладання кожної набережної, проаналізовано сучасний склад деревно-чагарникових насаджень та його зміни в історичному вимірі. Історія набережних міста тісно пов’язана з роботами з регулювання русла та укріплення берегів річки Уж, для якої характерні різкі регулярні коливання рівня води та періодичні досить потужні паводки, що в окремі роки набувають катастрофічних рис. Набережні Київську, Православну, Незалежності, Ботанічну та Студентську в сучасному вигляді запроєктовано та створено у 20–30-х роках минулого століття (чехословацький період історії міста Ужгорода). Слов’янську набережну створено в кінці 60-х – на початку 70-х років ХХ століття за радянського періоду. Основу деревних зелених насаджень становлять: на Православній набережній – Sophora japonica L., Київській набережній – Aesculus hippocastanum L., Tilia cordata Mill. та Populus nigra L. var. italica, Слов’янській набережній – Plathanus acerifolia Willd. та Aesculus hippocastanum, набережній Незалежності – різні види лип, Студентській набережній – різні види лип та Populus nigra var. italica, на Ботанічній набережній до 2012 року росли дерева Populus nigra var. italicа.

МЕТАБОЛІЧНА РЕАКЦІЯ ПРОЛІНУ ТА ЙОГО РОЗПОДІЛ У РОСЛИН ТЮТЮНУ НА ПОЧАТКОВИХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ ЗА УМОВ СОЛЬОВОГО ТА ВОДНОГО СТРЕСІВ

2024-09-30T11:40:34+03:00

Активна діяльність науковців направлена на пошук та привнесення в культуру різновидів рослин до стійкості несприятливих чинників довкілля. Використання інтродукції збагачує різноманіття видового складу. Метою дослідження було вивчення розподілу вільного проліну (Pro) у вегетативних органах (наземних та підземних органах) досліджуваних варіантів тютюну. Проростки впродовж 3 годин піддавали модельованим осмотичним стресам додаванням маніту (0,8 М), та солей морської води (25,0% г/л). Вимірювали вміст вільного проліну в сортів Самсун та Дюбек, тоді як у дослідних зразках спостерігалось характерне зниження/стабілізація.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ОСЕРДЯ В НОРМІ ТА ЕКСПЕРИМЕНТІ: ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

2024-09-30T11:44:40+03:00

Загальносвітова статистика демонструє високий рівень смертності від серцево-судинних захворювань, що підкреслює необхідність у глибокому розумінні осердя та його впливу на функціонування організму. Серце огороджене від інших органів осердям, яке виконує не лише структурні, а й імунні функції. Дослідження морфологічних аспектів осердя, зокрема його лімфоїдного компонента, надає нові погляди на роль цього органа в підтримці серцевого здоров’я. Особливу увагу слід приділити вивченню структурних змін, що виникають в осерді внаслідок експериментальних впливів. Важливо розглядати не лише інфекційні чи травматичні причини, але й аутоімунні та метаболічні фактори, що можуть сприяти розвитку запалення осердя. У статті поставлено завдання здійснити комплексний аналіз досліджень морфофункціонального стану осердя, зокрема в контексті експерименту на щурах. Оскільки анатомія щурячого серця схожа на людську, результати таких досліджень можуть бути перспективними для вирішення проблем серцево-судинної патології в організмі людини. Застосування інтегративного підходу до вивчення осердя дозволяє розкрити не лише анатомічні й гістологічні аспекти, але і зрозуміти взаємозв’язок осердя з імунною системою та локальним гомеостазом. Такий підхід є необхідним для розуміння причин та механізмів розвитку захворювань серця, що визначає його важливість у медичній та соціальній сферах.

PGP: ПЛАТФОРМА ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО АНАЛІЗУ ГЕНОМНОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ

2024-09-30T11:52:42+03:00

Популяційні геномні проєкти відіграють ключову роль у глобальних зусиллях з дослідження різноманіття геномів людських популяцій. Різноманітні бар’єри ускладнюють такі ініціативи, серед яких відсутність біоінформатичних знань та відтворюваних стандартизованих методів популяційного аналізу становлять одну з основних перешкод, що обмежують їхній потенціал. Масштабовані, автоматизовані та зручні у використанні обчислювальні конвеєри можуть допомогти дослідникам із мінімальними навичками програмування подолати ці виклики без необхідності глибокого вивчення біоінформатики. PopGenPlayground (PGP) – це оптимізований обчислювальний конвеєр, що працює за допомогою єдиної команди, розроблений для аналізу геноміки людських популяцій з використанням системи управління робочими процесами Snakemake. Створений для автоматизації вторинного аналізу даних національних геномних проєктів, він використовує загальнодоступні геномні бази даних для порівняльного аналізу та анотації варіантів. PGP є мультиплатформенним і надійним обчислювальним конвеєром для популяційного аналізу, який спрощує процес аналізу та знижує вимоги до рівня знань, необхідних для проведення початкового популяційного аналізу в рамках національного геномного проєкту. PGP забезпечує комплексний інструментарій для вторинного аналізу, який можна використовувати як на персональному комп’ютері, так і на віддалених високопродуктивних обчислювальних платформах.

ОГЛЯД ПІДРОДИН MYCETOPORINAE THOMSON, 1859 (COLEOPTERA, STAPHYLINIDAE) СХОДУ УКРАЇНИ

2024-09-30T12:33:58+03:00

У роботі узагальнено всі відомі відомості про знахідки підродини Mycetoporinae Thomson, 1859 на сході України на основі вивчення колекцій, що зберігаються на території держави, зібраних на території Донецької, Луганської, Харківської та Сумської адміністративних областей України. У результаті проведеного дослідження встановлено, що підродина Mycetoporinae у фауні регіону представлена (Bolitobius – 1 вид; Carphacis – 1 вид; Ischnosoma – 2 види; Lordithon – 6 видів; Mycetoporus – 3 види). Наведено дані про екологічні особливості та поширення виявлених видів. Отримані результати можуть бути використані для вирішення низки теоретичних питань фауністики, зоогеографії та екології, а також для підготовки кадастру фауни України, порівняльних фауністичних досліджень, аналізу поширення видів, біогеографічних побудов, вивчення фауногенезу, екологічного моніторингу та прогнозування наслідків діяльності людини на природні екосистеми регіону.

МОНІТОРИНГ КОРИСНИХ ОРГАНІЗМІВ ДЛЯ ОБМЕЖЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПОШИРЕНИХ ШКІДНИКІВ ЗЕРНЯТКОВИХ КУЛЬТУР

2024-09-30T12:38:22+03:00

У статті розкрито питання скринінгу ентомофагів та шкідливих комах в агроценозах зерняткових культур. Визначено найбільш поширених шкідників та встановлено, які в них є паразити, відпрацьовано шляхи їх поширення для більш ефективного регулювання шкідників садів Закарпаття.

УСУЧАСНЕНИЙ ПОГЛЯД НА МОРФОЛОГІЮ ОЧЕРЕВИНИ ТА ЇЇ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЗА СПАЙКОВОЇ ХВОРОБИ

2024-09-30T12:41:41+03:00

Останнім часом простежується зростання інтересу щодо морфофункціонального стану очеревини з розкриттям її будови та реактивності на дію фізичних, хімічних і біологічних факторів. Їх активна участь у захисній реакції черевної порожнини, з одного боку, та важлива роль у тривалому запаленні й формуванні спайкоутворення – з іншого, завжди цікавить морфологів, клініцистів та інших фахівців. Підвищений інтерес до очеревини як органа пояснюється її особливими бар’єрними та імунологічними функціями. Натепер більшість змін у функціонуванні шлунково-кишкового тракту пов’язана з порушенням тканинного бар’єру в разі проникнення патогенних видів мікроорганізмів і всмоктування токсичних речовин, що є одним із впливів біологічного чинника на кишківник. Порушення імунологічної толерантності до власної мікрофлори є однією з розповсюджених патологій шлунково-кишкового тракту за аутоімунним механізмом, що є наслідком уживання неякісної їжі, порушення гігієни харчування та вікових змін імунної системи самого організму, а також є одним із біологічних чинників порушення гістологічного бар’єру: зовнішнє середовище – кишківник – внутрішнє середовище. Негативні впливи на фізіологічні процеси шлунково-кишкового тракту, вікові зміни, хірургічні втручання, запальні процеси є наслідками дії різноманітних фізичних і хімічних факторів (уживання антибіотиків і хіміопрепаратів, їжі з консервантами та стабілізаторами, гіподинамія як фізичний фактор, булімія та анорексія), що призводять до змін у будові та функціонуванні всіх компонентів очеревини з подальшим ремоделюванням окремих гістологічних структур кишківника та очеревини. Наслідком перебудови гістологічної структури кишківника і очеревини найчастіше є розвиток спайкової хвороби. За даними наукової літератури, сьогодні існує значна низка методик моделювання такої хвороби в експерименті. Під час аналізу експериментальних даних є сенс зупинитися на спайковій хворобі за методикою А. Г. Волянської. Перевагами цієї методики є легкість виконання, низька собівартість, швидке отримання очікуваних результатів і мала смертність. Більшість авторів, які вивчають фізіологію шлунково-кишкового тракту, за експериментальну модель вибирають щурів, тому що анатомічно така система тварин подібна до анатомії людини. Особливості будови лімфоїдної тканини, асоційованої зі слизовими оболонками органів шлунково-кишкового тракту і очеревиною, також збігаються з даними, отриманими від людей. У результаті аналізу наукової літератури було поглиблено і розширено сучасне уявлення про анатомію і фізіологію очеревини. У будові окремих структур очеревини існують морфологічні й гістологічні розбіжності, що і є особливістю даного органа, і тим самим мають бути різні методологічні підходи до вивчення саме цих окремих структур очеревини, а саме парієтальної і вісцеральної частин очеревини, чепця і брижі. З огляду на попередній висновок те саме можна сказати і про лімфоїдну тканину окремих структур очеревини. У парієтальній очеревині лімфоїдний компонент частіше всього виражений як FALC (лимфоїдними кластерами, асоційованими із жировою тканиною). У чепці багатьма вченими було досліджено молочні плями – осередки лімфоїдної тканини, проте FALC там теж є наявними, але в меньших кількостях. Натепер відсутні дані щодо лімфоїдного компонента тканин брижі кишківника, що постає предметом подальших досліджень.

ВПЛИВ ДУБА ЧЕРВОНОГО (QUERCUS RUBRA L.) НА ЛІСОВІДНОВНІ ПРОЦЕСИ ГОЛОВНИХ ЛІСОУТВОРЮЮЧИХ ДЕРЕВНИХ ВИДІВ У ЛІСОСТАНАХ БАСЕЙНУ СЕРЕДНЬОЇ ТЕЧІЇ Р. УЖ

2024-09-30T14:06:53+03:00

Стаття містить результати вивчення впливу дуба червоного (Quercus rubra L.) на лісовідновні процеси головних лісоутворюючих деревних видів у лісостанах басейну середньої течії р. Уж. Досліджено лісостани з участю у складі деревостану дуба червоного не менше 3 одиниць. Аналіз результатів обліку особин підросту деревних рослин у досліджуваних лісах показує на досить інтенсивне природне поновлення дуба червоного, яке коливається в межах 46,0–449,0 тис. шт. га-1. У переважній більшості випадків підріст має висоту до 0,5 м. Частки підросту головних лісоутворюючих деревних видів є незначними і в середньому становлять для бука лісового (Fagus sylvatica L.) – 2,1%; дуба скельного (Quercus petraea Liebl.) – 3,1%; клена-явора (Acer pseudoplatanus L.) – 4,2%; граба звичайного (Carpinus betulus L.) – 1,6%; липи дрібнолистої (Tilia cordata Mill.) – 1,4%. Встановлено, що інтенсивно процес природного поновлення відбувається на південних схилах, де чисельність підросту дуба червоного коливається в межах 46,0–449,0 тис. шт. га-1. Найменша інтенсивність природного поновлення виявлена на північних схилах. Аналіз розподілу підросту за висотними групами показує, що на всіх досліджуваних ділянках переважає підріст висотою до 0,5 м і частка якого в середньому становить 85,9% і змінюється в межах 43,0–100%, частка підросту висотою 0,51–1,5 м становить у середньому 10,4% та підріст вище 1,5 м–3,7%. Основним негативним чинником, що впливає на формування підросту головних лісоутворюючих порід (дуба скельного та бука лісового) є підріст дуба червоного, що зумовлено особливістю деяких елементів репродуктивної біології цього виду (вік репродуктивної здатності, періодичність та рясність плодоношення) та його високою конкурентоздатністю. Значна кількість особин підросту дуба червоного під наметом деревостану є однією з важливих причин пригніченості процесів природного поновлення головних лісоутворюючих порід, та зменшення представленості цих та інших аборигенних видів у складі підросту.

ОСОБЛИВІСТЬ ФОРМУВАННЯ ЕНТОМОКОМПЛЕКСУ АГРОСИСТЕМ САДІВ ЯБЛУНІ ЧЕРВОНОМ’ЯСИХ СОРТІВ

2024-09-30T14:15:22+03:00

У статті розглянуто особливість формування ентомокомплексу агросистем садів яблуні червоном’ясих сортів – Ера, Сирена, Байя Маріса та Одіссіо. У результаті обстежень промислових плодових садів і плодових дерев на присадибних ділянках нами виявлено 37 видів комах із рядів Homoptera, Coleoptera, Hymenoptera, Lepidoptera, які суттєво шкодять культурі яблуні. Серед них відмічено шкідників асимілюючої тканини листків, квіткових та листкових бруньок, квіток, плодів, стовбура та гілок і кореневої системи. Упродовж 2017–2023 років були проводені спостереження та обліки корисних комах у садах з органічно чистою технологією та виявлено 10 видів паразитів з 5 родин (ряду Hymenoptera) і 16 видів хижаків із 7 рядів, 7 родин. Видовий склад ентомофагів шкідників яблуні та їх чисельне співвідношення в оброблюваних і необроблюваних пестицидами садах різні. Найбільш помітна в необроблюваних садах наявність ектопаразитів Hoplocampa brevis з роду Bracon. Крім того, тільки в необроблюваних садах знайдені ендопаразити Psylla pyri – Prionomitus mitratus Dalm. та паразити Aphydencyrtus taeniatus Frst., Nepticula sp. – Chrysocaris реnteus Wolk. і Chrysocaris sp. У покинутих садах зустрічаються також хижаки-ентомофаги, що харчуються яйцями та німфами Psylla pyri. Це імаго та личинки Coccinella septempunctata L., Adalia bipunctata L. (Coleoptera); імаго і личинки Anthocoris nemoralis F. (Hemiptera), личинки Inocelia crascicornis Schum. (Raphidioptera), личинки Chrisopa carnea Step. (Neuroptera), імаго Forficula auricularia L. (Dermaptera) і личинки Syrphus selenticus Meid., Syrphus sp. (Diptera).

СИСТЕМАТИЧНА СТРУКТУРА УРБАНОФЛОРИ УЖГОРОДА

2024-09-30T14:18:33+03:00

Об’єктом досліджень є флора міста Ужгород у його сучасних адміністративних межах. Основне завдання роботи – здійснити аналіз та з’ясувати сучасну систематичну структуру урбанофлори міста, її характерні риси шляхом доповнень авторськими даними та критичного аналізу матеріалів гербаріїв, а також аналізу флористичних зведень Ужгорода та Закарпаття. У складі урбанофлори Ужгорода виявлено 953 види судинних рослин, що відносяться до 440 родів та 104 родин. Сюди входять усі види, які було вказано для території міста Ужгорода за всю історію його досліджень, деякі відомі лише за гербарними зразками, деякі підтверджено сучасними зборами. Досліджена урбанофлора, порівняно з даними В. В. Протопопової та М. В. Шевери (2003), поповнилася 155 видами. Найменше в урбанофлорі Ужгорода спорових (1,9%) та голонасінних (0,4%). Визначну роль за кількістю видів у флорі міста відіграють покритонасінні (97,6%). Такий розподіл між таксонами характерний для земної кулі загалом. Кількість однодольних у досліджуваній урбанофлорі становить 15,6%, кількість дводольних – 82%. У дослідженні проведено порівняння флористичних спектрів та основних пропорцій з урбанофлорами інших міст України для визначення флористичного багатства Ужгорода. Родовий коефіцієнт у порівнюваних урбанофлор варіює від 7,4 (Мале Полісся) до 9,6 (Кропивницький). В Ужгороді він становить 9,1. Значення родового коефіцієнта досить високе, що свідчить про флористичне багатство досліджуваної території. Багатий склад урбанофлори Ужгорода пояснюється великою територією субурбанзони міста та наявністю природних ділянок, що збереглися. За кількістю видів (953) Ужгород можна зіставити з великими промисловими містами півдня України, як-от Херсон (964), Миколаїв (909), та центральної України (м. Кривий Ріг (882)). Досліджувана урбанофлора відзначається високим рівнем флористичного багатства, високі позиції займають родини Asteraceae, Poaceae, Brassicaceae, Fabaceae, Rosaceae, що загалом відповідає спектру природної флори України. Високе положення родини Brassicaceae (62 види) і входження до першої десятки родин Fabaceae, Lamiaceae, Caryophyllaceae та Boraginaceae вказують на зв’язок сучасної урбанофлори Ужгорода із флорою давнього Середземномор’я.

ВИДОВИЙ СКЛАД ХИЖИХ ПТАХІВ НА ТЕХНОГЕННИХ ТЕРИТОРІЯХ М. ГОРІШНІ ПЛАВНІ

2024-09-30T14:22:10+03:00

На гірничодобувних підприємствах можуть зустрічатися різноманітні види хижих птахів, які пристосувалися до життя поруч із людиною. Птахи часто використовують гірничодобувні території для полювання через зміни в екосистемі. Однак важливо зазначити, що інтенсивна гірничодобувна діяльність може впливати на природне середовище і призводити до змін у звичайному життєвому циклі цих птахів. Хижі птахи, які трапляються на техногенних територіях, використовують різноманітні місця для гніздування. Вони адаптуються до трансформованих ділянок та інфраструктури, які можуть забезпечити відмінне місце для гніздування. Адаптація до зміненого середовища гірничодобувної промисловості є ключовою для їхнього успішного розмноження і живлення. Важливо враховувати, що гніздування птахів на гірничодобувних об’єктах може мати як позитивний, так і негативний вплив на цих птахів. З одного боку, створення нових місць для гніздування може збільшити можливості для розмноження. З іншого боку, вплив людської діяльності може створювати такі загрози, як забруднення, шум чи небезпека від промислових процесів. Матеріал зібраний протягом 2022–2023 рр. на території Полтавського гірничо-збагачувального комбінату м. Горішні Плавні. Визначено чисельність та статус хижих птахів досліджуваної ділянки. Під час досліджень маршрутно-точковим методом зареєстровано 13 видів птахів, з них 6 гніздяться на території. З числа виявлених видів птахів до Червоної книги України занесені такі, як: Milvus migrans, Hieraaetus pennatus, Aquila pomarina, Aquila heliaca, Haliaeetus albicilla. Під охороною Бернської конвенції (Додаток ІІ) знаходяться 53,8% видів, Боннської конвенції (Додаток II) – 15,4% та 30,8% – Вашингтонської конвенції (Додаток ІІ). Проаналізовано вплив екологічних факторів на вибір денними хижаками околиці м. Горішні Плавні території гірничодобувної промисловості.

БАЗА ДАНИХ ROUA

2024-09-30T14:29:04+03:00

В статті представлений багаторівневий ресурс даних, що надає результати двох популяцій з регіону Карпатських гір, зокрема Закарпаття в Україні та провінцій Сату Маре та Бая Маре в Румунії, малодосліджених раніше в популяційній геноміці. База даних містить як сирі, так і анотовані файли повногеномних послідовностей від 300 осіб із цих регіонів, включаючи анотації загальних та унікальних генетичних варіантів, згідно з протоколом вибірки, розробленим для захоплення генетичної різноманітності українців та румунів, включаючи меншинні групи, як-от волохи та роми. Дані розміщено на спеціалізованому веб-ресурсі. Надано інформацію про те, як отримати доступ до результатів первинного та вторинного аналізу даних, включаючи порівняльний аналіз з раніше опублікованими популяціями з України, а також популяціями з Міжнародного Ресурсу Геномних Зразків (IGSR) та Проекту Різноманітності Людського Геному (HGDP). Вільний доступ до цієї бази даних для досліджень сприяє щораз більшому розумінню генетичної різноманітності людей у Центральній Європі. Ця робота підкреслює потенціал для повторного використання отриманих даних, виступаючи за відкритий доступ для підтримки майбутніх досліджень у геноміці, біоінформатиці та персоналізованій медицині.