Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія

СТІЙКІСТЬ СОСНОВИХ НАСАДЖЕНЬ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН

Ольга БЄЛЬСЬКА, Сергій ОБРІЗАН — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Глобальні кліматичні зміни мають безпосередній вплив на місцеву біоту, і зокрема на стійкість хвойних деревостанів. Після 2010 року розпочалося інтенсивне всихання соснових насаджень України внаслідок масового розмноження короїдів верхівкового (Ips acuminatus Gyllenhal, 1827) та шестизубчастого (Ips sexdentatus (Börner, 1776)) в комплексі з іншими ксилофагами. На півночі Житомирської та Київської областей масове всихання сосняків розпочалось з 2015 року, проте, найбільш інтенсивним воно було у 2017 році. Наші дослідження передбачали огляд насаджень та закладання пробних площ на вражених ксилофагами ділянках, встановлення комплексу стовбурових шкідників, що ушкоджують деревостан, аналіз погодно-метеорологічних факторів, які могли сприяти розвитку ксилофагів, та виявлення інших загроз для соснових деревостанів. Протягом 2016-2018 років в Поліському природному заповіднику було закладено пробні площі та проведено аналіз загроз. За результатами досліджень, з початку масового всихання і до 2018 року найбільш агресивним шкідником пристигаючих та стиглих соснових деревостанів був короїд верхівковий, слідом за яким дерева заселяли інші ксилофаги. Визначальним чинником такого явища стали кліматичні зміни, зокрема температурний режим та кількість атмосферних опадів. Аналіз метеорологічних факторів показав, що починаючи з 2009 року створився дефіцит опадів, який аж до середини літа 2018 року в сукупності з високими літніми температурами сприяв послабленню деревостанів. М’які зими, відсутність довготривалих морозів із температурою близькою до -20°С сприяють високому рівню виживання шкідників в кроні, а довготривалі відлиги дозволяють шкідникам додатково підживлюватись. Збільшення вегетаційного періоду сприяло появі додаткової генерації короїдів. Починаючи з 2018 року внаслідок кліматичних змін збільшилася кількість та масштаби лісових пожеж. Огляд постпірогенних деревостанів показав їх активне ураження ксилофагами протягом наступних трьох років після пожежі. Більш стійкими до розповсюдження шкідників і поширення пожеж, виявилися мішані деревостани зі значною участю в складі насадження листяних порід. Формуванню мішаних насаджень може суттєво вплинути на збереження сосняків в умовах кліматичних змін.

РЕКРЕАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ГОЛОСІЇВСЬКИЙ» В УМОВАХ МЕГАПОЛІСУ

Михайло ГЛУШАНИЦЯ, Ірина УСТИМЕНКО, Ольга КРИЖАНОВСЬКА, Наталья СОЛОВЙОВА — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Рекреаційна діяльність у Національному природному парку «Голосіївський» – це поєднання охорони природи з наданням мешканцям мегаполіса можливості для відпочинку, екопросвіти та психологічного відновлення. Як єдиний національний природний парк, розташований у межах мегаполісу, парк щороку приймає понад мільйон відвідувачів і водночас стикається з низкою викликів: інтенсивним антропогенним навантаженням, фрагментарністю території, тиском забудови. Парк активно впроваджує інструменти сталого співіснування людини й природи, зокрема – поширення знань, популяризацію наукових даних, формування екологічної культури. В цих умовах рекреаційна діяльність набуває особливого значення – вона має бути організованою, керованою та екологічно відповідальною. Рекреаційна діяльність у парку – це не просто організація відпочинку, а системна робота на перетині охорони природи, просвіти та комунікації з громадою, що дозволяє забезпечити стале функціонування природної території в межах великого міста.

ЕКОЛОГО-МОРФОЛОГІЧНІ ГРУПИ ЛІТНЬОГО МІКРОФІТОБЕНТОСУ ЗАТОКИ ОБОЛОНЬ (Р. ДНІПРО, УКРАЇНА)

Олег ДАВИДОВ, Еліна КОЗІЙЧУК — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

У мікрофітобентосі затоки Оболонь виділено 5 еколого-морфологічних груп водоростей. Виявлено, що до їхнього складу входять не тільки бентонти, а й планктонти, які осідають із товщі води на дно внаслідок несприятливих умов, та перифітонти, які опадають переважно з фітоепіфітону. З’ясовано, що у літній період перифітонти разом із планктонтами відіграють важливу роль у формуванні видового багатства мікрофітобентосу, через що на дні літоралі затоки утворюється своєрідна альгоагрегація – нестійка сукупність водоростей із різною біотопічною приуроченістю. Основу альгоугруповання формують три еколого-морфологічні групи, серед яких переважає еколого-морфологічна група перифітонтів; інші дві менш представлені у видовому багатстві водоростей на дні, серед яких вирізняється еколого-морфологічна група літоральних евритопних діатомових та еколого-морфологічна група дрібних та середніх діатомових, які представлені майже у рівних частках.

ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАКТИК ДЛЯ БАКАЛАВРІВ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ В МЕЖАХ ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

Катерина ДЕРЕВСЬКА, Ірина ВИШЕНСЬКА, Сергій ІСАЄВ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Публікація розкриває важливість для студентів екологічного напряму підготовки проведення польових практик в межах природоохоронних територій в різних регіонах України. Це пов’язано з різнобічністю екологічних аспектів геологічного середовища певних природних ділянок, значним біологічним та ландшафтним різноманіттям заповідних територій, а також мінливими метеорологічними умовами, що притаманні кожному регіону України. Проведення польових практик сприяє кращому засвоєнню студентами здобутих теоретичних знань, отриманих ними протягом навчання. Описано практичні навички геологічних та геоморфологічних досліджень, ботанічних спостережень та екологічного моніторингу, які використовуються студентами в ході навчання чи досліджень. Наведено приклади проведення екологічних практик на базі таких об’єктів Природно-заповідного фонду України як Національні природні парки «Нижньосульський» (Черкаська та Полтавська обл.), «Голосіївський» (м.Київ), «Мезинський» (Чернігівська обл.); Регіональні ландшафтні парки «Сеймський» (Сумська обл.), «Міжріченський» (Чернігівська обл.); а також Карпатський біосферний заповідник (Івано-Франківська обл.) і ландшафтний заказник державного значення «Ржищівський» (Київська обл.). Підкреслено, що проведення польових досліджень і навчань вимагають як від викладачів, так і від студентів додаткових зусиль, але польові практики є важливими для забезпечення відповідного рівня підготовки фахівців-екологів. Сучасні комплексні підходи до проходження навчально-дослідницьких практик в Києво-Могилянській академії ґрунтуються на поєднанні освіти та науки, пов’язані з підвищенням науково-дослідницької компетентності у студентів протягом усього періоду навчання. Отримані фактичні дані студенти аналізують зі своїми науковими керівниками і використовують при виконанні курсових, дипломних робіт та підготовки наукових публікацій.

ВРАЗЛИВІСТЬ ОРНІТОФАУНИ ПОНИЗЗЯ РІЧКИ СУЛИ ДО ВПЛИВУ ПРИРОДНИХ І АНТРОПОГЕННИХ ФАКТОРІВ

Вероніка ДЖУМА — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Орнітофауна пониззя річки Сули є вразливою до впливу комплексу природних і антропогенних факторів. Територія дослідження, що входить до складу Національного природного парку «Нижньосульський», поєднує різноманітні водно-болотні біотопи, які відіграють ключову роль у підтриманні біорізноманіття регіону. У результаті аналізу встановлено наявність 222 видів птахів, серед яких 24 занесено до Червоної книги України. Протягом 1991–2024 рр. на основі даних метеостанції м. Лубни зафіксовано підвищення середньорічної температури на 0,82 °C і зниження кількості опадів на 25,6 мм кожні 10 років, що свідчить про кліматичну тенденцію до потепління та посушливості регіону. Кліматичні зміни призводять до зсуву термінів міграції, скорочення площ гніздових угідь і зменшення кормової бази, особливо для водно-болотних видів птахів. Зокрема, чапля сіра (Ardea cinerea) і чапля біла велика (Egretta alba) демонструють більш ранній приліт і пізніший відліт, тоді як баклан великий (Phalacrocorax carbo) у теплі зими виявляє тенденцію до осілості. Дестабілізація гідрологічного режиму пониззя Сули, замулення русла та заростання проток призводять до втрати місць гніздування для таких видів, як лиска (Fulica atra) і гуска сіра (Anser anser). Антропогенний тиск, зумовлений пожежами, рубками, рибальством і рекреаційною активністю, додатково посилює деградацію біотопів. Випалювання сухостою спричиняє загибель кладок і пташенят, а шумові й візуальні фактори непокою змушують птахів залишати місця гніздування. У сукупності природні й антропогенні чинники формують стале багатофакторне навантаження, що знижує чисельність птахів і підвищує екологічну вразливість орнітокомплексів регіону.

ПОПЕРЕДНЯ ОЦІНКА ВПЛИВУ ПРОБЛЕМНИХ ВИДІВ ТВАРИН НА ЕКОСИСТЕМИ ТА НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ ПОНИЗЗЯ РІЧКИ СУЛИ

Микола КЛЄСТОВ, Зоя БЕРЕСТ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Тварини є вагомою складовою біорізноманіття НПП та регіону, що відіграють важливу роль у функціюванні екосистем, зокрема заповідних. Частина видів тварин здатна, в певні періоди свого життєвого циклу, негативно впливати на екосистеми, оселища та інші види флори і фауни, нести небезпеку відвідувачам НПП та місцевому населенню – такі види тварин відносять до категорії проблемних. Стратегією біобезпеки та біологічного захисту передбачено, зокрема розробку і виконання практичних заходів щодо запобігання проникненню, здійснення контролю за поширенням і пом'якшення наслідків поширення біологічних агентів та інвазивних чужорідних видів на державному і місцевому рівнях. Першим етапом цього важливого напрямку науково-технічної діяльності, який має розвиватися в НПП, є інвентаризація, вивчення територіального розподілу та оцінка чисельності інвазійних чужорідних видів тварин.

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ВІДДІЛУ НПП «НИЖНЬОСУЛЬСЬКИЙ» ЗА 15-ЛІТНІЙ ПЕРІОД

Микола КЛЄСТОВ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

У доповіді наводиться інформація про основні етапи діяльності та здобутки науково-дослідного відділу протягом 15 років функціювання Національного природного парку «Нижньосульський». У діяльності науково-дослідного відділу умовно виділяється 3 етапи: І етап (2011-2015 роки) – етап організації та становлення відділу; ІІ етап (2016-2020 роки) – етап розвитку відділу; ІІІ етап (2021-2025 роки) – оптимізація діяльності відділу. Відзначається особистий внесок кожного наукового співробітника у вивчення біологічного і ландшафтного різноманіття, а також те, що в останні роки (2021-2025) інвентаризація флори, фауни та вивчення їх раритетної компоненти здійснювалось виключно штатними співробітниками парку. Підкреслюється важливість розроблення і втілення планів заходів із збереження рідкісних видів тварин (Carassius carassius, Emys orbicularis, Haliaeetus allbicilla, Columba palumbus, Alces alces). Наголошується на актуальності і важливості вдосконалення кадрового складу науково-дослідного відділу та його матеріально технічного забезпечення.

ВИВЧЕННЯ КОМАХ РЯДУ ПЕРЕТИНЧАСТОКРИЛІ (HYMENOPTERA: SCOLIIDAE, CRABRONIDAE, CHRYSIDIDAE, MUTILLIDAE, POMPILIDAE, SPHECIDAE, TIPHIIDAE, VESPIDAE) НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «СВЯТІ ГОРИ» ТА ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ

Володимир КЛЕТЬОНКІН — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

В роботі наведено попередні результати дослідження видового складу окремих родин комах ряду Перетинчастокрилі у Національному природному парку «Святі гори» та на територіях, які зарезервовані під розширення меж парку. В результаті дослідження зафіксовано 83 види з 8 родин та 18 підродин. Знайдено два види, що занесені до Червоної книги України (Megascolia maculata, Sphex funerarius), три види, які включені до Переліку видів тварин, що підлягають особливій охороні на території Донецької області (Bembix olivacea, Chrysis comparata, Parnopes grandior) та один інвазійний вид (Sceliphron curvatum). Для виявлених регіонально рідкісних видів встановлено нові локалітети. Відмічені одиничні знахідки трьох видів ос – Stizus ruficornis, S. perrisi та Philanthus decemmaculatus, які є рідкісними для фауни України та регіону, але не внесенні до охоронних списків.

ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІКРОФІТОБЕНТОСУ МІЛКОВОДНОЇ ЗОНИ КИЇВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА (УКРАЇНА)

Еліна КОЗІЙЧУК, Олег ДАВИДОВ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто екологічні характеристики мікрофітобентосу мілководної зони Київського водосховища в літній сезон 2021 р. Встановлено, що видами-індикаторами певних екологічних характеристик є 105 внутрішньовидових таксонів водоростей. За географічним поширенням вони належать до чотирьох категорій: найбільше космополітів, бореальних, голарктичних та альпійських форм значно менше. Індикатори органічного забруднення водного середовища відносяться до трьох зон сапробності: переважають β-мезосапроби та χ-ο-сапроби, α-сапроби нечисленні. За відношенням до солоності води водорості на дні розподіляються за чотирма категоріями галобності: домінують індиференти та галофіли, частка мезогалобів та галофобів незначна. Індикатори активної реакції водного середовища представлені у трьох категоріях: найбільша їх кількість серед алкаліфілів та індиферентів, ацидофіли зустрічаються не часто. За біотопічною приуроченістю – найчисленніші бентосні та планктонно-бентосні форми, які представлені майже в однаковій кількості видів, натомість планктонні форми на дні трапляються рідко.

САПРОБІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВОДОРОСТЕЙ ЗАЛИШКОВИХ ОЗЕР АНТРОПОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ

Ольга МИХАЙЛЮК — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Проведено оцінку якості водного середовища залишкових озер, що утворилися на місці колишньої водойми-охолоджувача Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). Дослідження проводили навесні 2024 року. Для оцінки сапробіологіологічної характеристики якості водного середовища було проведено за допомогою видів-індикаторів водоростей та розрахунку індексу сапробності за методом Пантле-Букк в модифікації Сладечека. Виявлено 159 водоростей видів-індикаторів сапробності, які належали до 7 відділів. За складом провідних таксонів він – діатомово-зелений що свідчить про домінування відділів Bacillariophyta та Chlorophyta.. Величини індексу сапробності вказують на переважання χ-ο-сапробної зони та β-мезосапробної зони у більшості досліджених ділянок, що свідчить про задовільну якість водного середовища. Ці результати є важливою основою для моніторингу подальшої динаміки відновлення водойм у Чорнобильській зоні відчуження та розуміння тривалих екологічних наслідків гідробіологічного характеру.

ПЕРША ЗНАХІДКА GYROPHAENA MUNSTERI (COLEOPTERA, STAPHYLINIDAE, ALEOCHARINAE) В УКРАЇНІ

Ю. Мотрук, С. Глотов — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Gyrophaena munsteri A. Strand, 1935 (Coleoptera, Staphylinidae, Aleocharinae, Homalotini Gyrophaenina) – це своєрідний евритопний лісовий міцетофільний вид, який поширений в Європі, на півдні Росії, в Грузії, Туреччині, Південному Сибіру і Таджикистані. Зустрічається переважно в передгір’ях та гірських районах. Личинки та імаго є облігатними мікобіонтами, що зустрічаються в карпофорах Chroogomphus rutilus та Inocybe geophylla, харчуючись зрілими спорами грибів. Нещодавно його було виявлено в Україні у Карпатському національному природному парку, в Яблуницькому ПНДВ, с. Яблуниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область. Узагальнено дані про поширення та біономію. Отримані результати можуть бути використані для вирішення низки теоретичних питань фауністики, для підготовки кадастру фауни України, аналізу поширення видів, та прогнозування впливу діяльності людини на природні екосистеми регіону.

УРОЧИЩЕ ТЕРЕМКИ – УНІКАЛЬНИЙ ОСЕРЕДОК ЗБЕРЕЖЕННЯ РІДКІСНОГО БІОРІЗНОМАНІТТЯ В МЕЖАХ НПП «ГОЛОСІЇВСЬКИЙ» (М. КИЇВ)

Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Указується на значення урочища Теремки для охорони біорізноманіття як складової Національного природного парку «Голосіївський» у межах мегаполісу міста Києва. Подається характеристика урочища та зонування у межах національного природного парку «Голосіївський». Охарактеризовано розміщення лісового масиву та особливості рослинного покриву і його відмінність від інших частин Парку. Зауважується про негативний вплив, який нині відбувається у межах урочища Теремки під впливом забудови та рекреантів. Подано перелік видів раритетної компоненти флори із характеристикою місць їх зростання та особливостями у межах урочища. Подано список наявних видів тваринного світу урочища, в тому числі занесених до Червоної книги України. Наведено созологічну цінність флори та фауни урочища Теремки і вказано на важливість зменшення антропогенного тиску на екосистеми. На прикладі Lilium martagon показано, як негативно забудова та рекреанти впливають на рідкісні види із Червоної книги України. Здійснено аналіз флори національного та регіонального рівня охорони, вказано на чисельність популяцій та їх стан. Наголошується про першочергові заходи, щодо зменшення антропогенного впливу та забудови урочища, для збереження цінних екосистем у межах мегаполісу, в тому числі рідкісних видів флори і фауни.

АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ В РІЗНИХ ТИПАХ АКВАЛАДШАФТІВ ПОНИЗЗЯ Р. СУЛИ І ЙОГО ВПЛИВ НА УГРУПОВАННЯ ВИЩИХ ВОДНИХ РОСЛИН

Олександр САВИЦЬКИЙ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Робота присвячена вивченню величини антропогенного навантаження в різних типах акваландшафтів Національного природного парку «Нижньосульський». Вивчався вплив наступних показників антропогенного навантаження: наявність прибережних захисних смуг, техногенна трансформація берегів, стік із житлової забудови, наявність поблизу берегової лінії автомобільних шляхів і автостоянок, використання території для рекреації, а також вплив підпору Кременчуцького водосховища. Виявлено, що найбільше значення антропогенного навантаження спостерігається в озерно-острівному акваландшафті. Також досліджувалось питання впливу антропогенного навантаження на формування заростей вищих водних рослин (ВВР) в різних типах акваландшафтів. Основним компонентом антропогенного впливу в дослідженому регіоні є коливання рівня води в Кременчуцькому водосховищі. Видове багатство (ВВР), що було відмічене: на ділянках акваландшафту із найбільшим антропогенним впливом 5–6 видів. На акваландшафтах, де такий вплив мінімальний, їх кількість може зростати до 15 і більше.

ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ РІЗНОТИПНИХ ЕКОСИСТЕМ ПЗФ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ НПП «НИЖНЬОСУЛЬСЬКИЙ»)

Наталія СЕМЕНЮК, Володимир ЩЕРБАК, Микола КЛЄСТОВ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Аналіз українських та міжнародних публікацій показує, що основними етичними принципами науково-дослідних робіт на природоохоронних територіях як в Україні, так і в інших країнах світу, є: дотримання нормативно-правових вимог; мінімізація впливу на окремі види та екосистему в цілому; оцінка популяцій рідкісних видів; отримання максимальної користі з натурних даних; публікація результатів досліджень. Незважаючи на дотримання вищезазначених етичних принципів співробітниками Науково-дослідного відділу НПП «Нижньосульський» та інших наукових установ, нагальним є подальше вдосконалення нормативно-правової бази та етики польових досліджень на територіях і акваторіях парку, вдосконалення технічного оснащення польових та камеральних науково-дослідних робіт, особливо на тлі сучасних викликів.

ОРНІТОЛОГІЧНІ ЗБОРИ З РЕГІОНІВ НПП «НИЖНЬОСУЛЬСЬКИЙ» ТА РЛП «ТРАХТЕМИРІВ» У КОЛЕКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО НАУКОВО-ПРИРОДНИЧОГО МУЗЕЮ НАН УКРАЇНИ

Світлана ТАЙКОВА, Гліб ГАВРИСЬ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано 180 колекційних зразків птахів, що належать до 72 видів, зібраних у межах сучасного Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» та Національного природного парку «Нижньосульський». Матеріали зберігаються у фондовій колекції Національного науково-природничого музею НАН України та охоплюють період 1908–1991 років. Найбільш чисельно представлені Emberiza schoeniclus (24 екз.), Emberiza calandra (22), Oriolus oriolus (14), Motacilla flava (4), Calidris alpina (2) та інші. У колекції зберігаються 6 зразків видів, занесених до Червоної книги України, зокрема Gallinago media, Phalaropus lobatus, Sternula albifrons, Coracias garrulus, Charadrius hiaticula та Mergus serrator. Окрему наукову цінність становлять зразки, зібрані до створення Канівського та Кременчуцького водосховищ, що дозволяє реконструювати історичні фауністичні комплекси регіону до антропогенного втручання. Цікавою є знахідка Emberiza leucocephalos – рідкісного для регіону виду, а також найдавніші зразки, датовані 1908 роком. Аналіз колекції дозволив простежити внесок окремих дослідників – М. Л. Клєстова, М. І. Головушкіна, С. Д. Лубкіна, Ю. М. Марковського, О. Б. Кістяківського, М. О. Осипової, П. О. Єзерського, Г. Г. Гаврися та інших – у формування музейних фондів. Їхня багаторічна діяльність забезпечила репрезентативність зібраного матеріалу та створила підґрунтя для сучасних досліджень у галузі зоогеографії, созології, моніторингу біорізноманіття та охорони природи. Представлена колекція є цінним джерелом для ретроспективного аналізу змін орнітофауни Середнього Придніпров’я, дозволяє простежити реакцію птахів на трансформацію ландшафтів і слугує основою для подальших досліджень у сфері збереження біорізноманіття.

ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД ВОДНИХ БЕЗХРЕБЕТНИХ РІЗНОТИПНИХ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОГО ЗАПОВІДНИКА

Анжеліка ЦИБУЛЬСЬКА — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Територія створеного у 2016 р. Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника включає велику кількість різнотипних водних об’єктів. Це річки, лісові та заплавні озера, штучні об’єкти – ставки і меліоративні канали різного ступеня деградації. В попередні роки основні гідробіологічні дослідження проводили на водоймі-охолоджувачі Чорнобильської АЕС із початку її створення. Після аварії на ЧАЕС значна увага приділялась радіоекологічним дослідженням водних об’єктів Чорнобильської зони відчуження. Перші дослідження зообентосу і зооперифітону озер лівобережної заплави Прип’яті були розпочаті у 2016 р. Гідробіологічні дослідження більшості інших водних об’єктів раніше не проводили. Вивчення саме водних об’єктів заповідника, зокрема зообентосу і зооперифітону, було розпочато у 2024 р. Основну увагу приділяли угрупованням зообентосу та перифітону на вищих водних рослинах, на твердих субстратах, в тому числі антропогенних. Безхребетних визначали до можливо найнижчого (ідентифікованого) таксону (НІТ). Загальний список безхребетних досліджених водних об’єктів досить значний – 92 НІТ з 20 таксономічних груп, за домінування личинок Chironomidae (28 НІТ) і Oligochaeta (17 НІТ). Списки НІТ для окремих водних об’єктів досить оригінальні. Основна кількість видів мала преференції до мешкання серед заростей ВВР, у слабко проточних умовах та на замулених ґрунтах. Найбагатшою була макрофауна річок. На мілководних перекатах р. Уж зареєстровані одиничні екземпляри Unionidae. Таксономічний склад безхребетних епіфітону одного виду водних рослин (Stratiotes aloides L.) значним чином різнився у двох озерах заповідника (В’юнове і Плютовище). У загальному списку НІТ є види, що мають певний природоохоронний статус.

ВИДИ ТА СОРТИ ЯСЕНІВ ПЕРСПЕКТИВНІ ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ МЕГАПОЛІСІВ ЗА УМОВ ІНВАЗІЇ СМАРАГДОВОЇ ВУЗЬКОТІЛОЇ ЗЛАТКИ (AGRILUS PLANIPENNIS: COLEOPTERA, BUPRESTIDAE) В УКРАЇНІ

Олександр ЦИБУЛЬСЬКИЙ, Зінаїда БОНЮК, Петро ЧУМАК — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Завданням досліджень було виявлення видів та сортів ясенів (Fraxinus, Oleaceae), стійких до пошкодження ясеневою смарагдовою вузькотілою златкою (Agrilus planipennis Fairmaire). Пошкодження личинкою златки може призвести до повного усихання дерева впродовж 2–3 років. Швидке розповсюдження в Україні цього інвазійного шкідника ставить під загрозу культивування ясенів у парках, ботанічних садах, лісопаркових зонах. Моніторинг фітосанітарного стану насаджень ясенів за допомогою феромонних та кольорових липучих пасток і візуальний огляд рослин є найефективнішими засобами своєчасного виявлення вогнищ златки. Вважається, що найбільш дієвим способом боротьби з шкідником є вирубка і видалення пошкоджених дерев, особливо в умовах мегаполісів, де застосування отрутохімікатів методом обприскування рослин неможливе. У 2024–2025 рр. у Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна (далі – БСФ) було обстежено понад 120 дерев та попередньо виявлено види та сорти ясенів, що не були пошкоджені златкою. Це F. excelsior var. aureovariegata Weston, F. excelsior L. сорти ‘Crispa’, ‘Heterophylla’, ‘Pendula’, ‘Nana’; F. chinensis subsp. rhynchophylla (Hance) A.E. Murray, F. sogdiana Bunge та F. pallisae Willmott, F. latifolia Benth., F. ornus L. Не підтверджено вразливість до златки F. angustifolia subsp. oxycarpa (M. Bieb. ex Willd.) Franco & Rocha Afonso. Достовірно були пошкоджені златкою: F. pennsylvanica Marshall, F. profunda (Bush) Bush, F. angustifolia subsp. syriaca (Boiss) Yalt. Як тимчасове рішення заміщення пошкоджених дерев запропоновано їх вирізання на пеньок. Ясени після такої процедури дають буйну прикореневу поросль, яка до 15–20-річного віку не має достатньо товстої кори і луба для розвитку личинки златки. Наші дані можна вважати попередніми для науково-практичного пошуку стійких до пошкодження златкою видів та сортів ясенів.

ТЕОРІЯ МЕТАУГРУПОВАНЬ В ОЦІНЦІ РІЗНОМАНІТТЯ АЛЬГОУГРУПОВАНЬ НПП «НИЖНЬОСУЛЬСКИЙ»

Володимир ЩЕРБАК, Наталія СЕМЕНЮК — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

На основі підходів теорії метаугруповань оцінено вплив просторового чинника на різноманіття локальних угруповань фітопланктону та фітоепіфітону НПП «Нижньосульський». Таксономічне різноманіття локальних угруповань фітопланктону змінювалось від 9 до 73 ввт, і в середньому складало 38±3 ввт; фітоепіфітону – від 4 до 48 ввт, у середньому 31±1 ввт. Аналіз просторової динаміки локальних альгоугруповань показав, що на річковій та річково-озерній ділянках фітоепіфітон характеризувався вищим таксономічним різноманіттям, ніж фітопланктон, а на озерно-острівній ділянці, навпаки, таксономічне різноманіття фітопланктону було вищим. При цьому спостерігається тенденція до зростання різноманіття фітопланктону по поздовжньому профілю гідроекосистеми, а для фітоепіфітону такої тенденції не виявлено. Встановлено обернену залежність коефіцієнтів видової подібності Серенсена для локальних водоростевих угруповань від географічної (евклідової) відстані між локалітетами (станціями спостереження). Це свідчить про те, що просторовий чинник відіграє важливу роль у формуванні різноманіття альгоугруповань, і зі збільшенням географічної відстані зменшуються можливості для розселення видів. Коефіцієнти лінійної регресії, які відображають швидкість зниження подібності локальних угруповань з відстанню, були значно вищими для фітопланктону, ніж для фітоепіфітону, що притаманно евтрофним водним екосистемам.

СИНТАКСОНОМІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДЕРЕВНОЇ І ЧАГАРНИКОВОЇ РОСЛИННОСТІ ЗАПЛАВ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Любов БОРСУКЕВИЧ, Андрій ПРОКОПІВ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню заплавної деревної та чагарникової рослинності Волинського Полісся. Це заболочена низинна територія, яка займає більшу частину Волинської та північно-західну частину Рівненської області. Вона характеризується наявністю широких заболочених заплав. Виявлено, що заплавна рослинність цього регіону вивчена слабо. Деяка інформація про неї міститься лише у великих оглядових працях. Аналіз здійснений на основі 182 власних геоботанічних описів, зібраних під час польових досліджень 2015-2018 рр. В результаті проведеного аналізу ми виділили три класи, шість союзів, сім асоціацій та одне угруповання заплавної деревної та чагарникової рослинності. У роботі наведені характеристики синтаксонів та екологічні характеристики їх місцезростань. На основі здійсненого DCA-ординаційного аналізу визначено основні екологічні фактори, які визначають диференціацію та мінливість рослинності. Встановлено, що основними екологічними факторами, які впливають на екологічну і територіальну диференціацію дослідженого типу рослинності є тип ґрунту, його вологість, а також забезпеченість поживними речовинами. Наше дослідження також дозволило нам охарактеризувати поширення рослинних асоціацій, визначити їх діагностичні, константні та домінантні види. Встановлено, що найбільш рідкісними серед досліджуваного типу рослинності є вільхові ліси класу Alno glutinosae-Populetea albae, які приурочені до незаболочених рівнинних ділянок. Такий розподіл пояснюється негативними тенденціями, які виявляються в антропогенній трансформації екотопів, надмірному осушенні водно-болотних угідь, зарегулюванні річок, розорюванні прибережних ділянок тощо. Як найбільш загрожені ці ліси потребують охорони по всій території України. Найбільш типовими для Волинського Полісся є вільхові та вербові угруповання, що приурочені до заболочених місцезростань. Досить добре представлені також чагарникові вербові угруповання, що потребують активного заплавного режиму, що свідчить про відносну збереженість природних заплав цієї території.

ВАГІНАЛЬНИЙ МІКРОБІОМ ЯК БІОМАРКЕР РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я ЖІНКИ

Святослав БОРШОШ, Надія БОЙКО — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Вагінальний мікробіом є складною екосистемою, що відіграє ключову роль у підтриманні репродуктивного здоров’я жінки. Метою дослідження було проаналізувати склад і структуру вагінальної мікробіоти у жінок репродуктивного віку та визначити можливість використання її характеристик як потенційних біомаркерів фізіологічного чи патологічного стану репродуктивної системи. У дослідженні взяли участь 30 пацієнток репродуктивного віку, у яких проведено забір вагінальних зразків та виконано секвенування 16S рРНК з подальшою таксономічною ідентифікацією мікроорганізмів. Отримані результати показали, що у 55 % обстежених жінок вагінальна мікробіота мала еубіотичний характер із домінуванням представників роду Lactobacillus, тоді як у 45 % було виявлено ознаки або підозру на бактеріальний вагіноз. Найчастіше визначалися Lactobacillus crispatus (45 %), L. iners (36 %), L. gasseri (18 %) та L. jensenii (9 %), що відповідає типовим фізіологічним профілям CST I–III. У зразках із дисбіозом переважали анаеробні таксони: Gardnerella vaginalis (83 %), Atopobium vaginae (75 %), Prevotella spp. (67 %), Bacteroides spp. (58 %) та Mobiluncus spp. (42 %). Виявлені профілі узгоджуються з класичними типами CST IV, що характеризуються високим мікробним різноманіттям і лужним рН. Аналіз кореляційних зв’язків засвідчив обернену залежність між частотою виявлення L. crispatus і рівнем анаеробної контамінації, що підтверджує антагоністичну взаємодію між лактобацилярною та дисбіотичною біотою. У вагітних жінок переважала лактобацилярна домінантність, що свідчить про гормонально зумовлену стабілізацію мікробіому, тоді як після антибіотикотерапії відзначалися тимчасові зсуви до анаеробного типу. Отже, результати підтверджують, що вагінальний мікробіом є чутливим біомаркером репродуктивного здоров’я жінки, відображаючи стан локального імунітету, гормональний баланс і ризик розвитку патологічних процесів. Збереження домінування Lactobacillus spp. є показником еубіозу, тоді як зростання частки анаеробів свідчить про дисбіотичні зміни, які можуть передувати клінічним проявам бактеріального вагінозу. Таким чином, оцінка складу вагінальної мікробіоти може бути використана як діагностичний та прогностичний інструмент у репродуктивній медицині, а також для розробки персоналізованих мікробіомних терапевтичних стратегій.

СПОНТАННА ФЛОРА ВИЩИХ СПОРОВИХ СУДИННИХ РОСЛИН ПОЛІСЬКОЇ ЧАСТИНИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Юрій КАРПЕНКО, Володимир СВЕРДЛОВ, Світлана ПОТОЦЬКА — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

У роботі представлено результати комплексного флористичного дослідження спонтанної флори вищих спорових судинних рослин поліської частини Чернігівської області, що охоплює території з найменш трансформованими природними екосистемами. Актуальність роботи зумовлена недостатнім рівнем вивченості цієї групи рослин у межах регіональної флори, а також потребою у створенні наукового підґрунтя для подальшого моніторингу біорізноманіття, оцінки стану природних комплексів і розроблення природоохоронних заходів. Дослідження базується на багаторічних польових спостереженнях, гербарних зборах та аналізі матеріалів наукових колекцій і літературних джерел. У результаті інвентаризації встановлено видовий склад вищих спорових судинних рослин, що формують основу локальної флори Чернігівщини. Виявлено представників відділів Lycopodiophyta, Equisetophyta та Polypodiophyta, які налічують 33 види, поширених у природних та напівприродних екосистемах регіону. Проведено систематичний аналіз флори, що дозволив виявити переважання у її складі представників родин Polypodiaceae, Dryopteridaceae, Thelypteridaceae, а також встановити основні екологічні типи та життєві форми спорових рослин. Показано, що більшість видів дослідженої групи флори пов’язана з вологими, гігрофільними затіненими місцезростань, із заболоченими та заплавними лісами, берегами водойм, мезорельєфними зниженнями вологістю ґрунту. Особливу увагу приділено видам, що мають природоохоронний статус. У межах дослідженої території наведено види, які занесені до Червоної книги України, зокрема з відділу Lycopodiophyta (6 видів), Polypodiophyta (5 видів) та видів регіонального рівня охорони, зокрема: з відділу Equisetophyta (1 вид) і Polypodiophyta (8 видів), які потребують моніторингу та охорони місць зростання. Встановлено, що чинниками загрози для вищих спорових судинних рослин є: осушувальна меліорація, знищення підліску та підросту, надмірна рекреаційна діяльність, вирубування вологих лісів і зміни гідрологічних режимів території.

ВПЛИВ ПАТОГЕННИХ ЧИННИКІВ НА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЩУРІВ

Наталя КИРИЛЕНКО, Ірина РИЖКО, Ольга МАКАРЕНКО, Олександр ПИЩЕНКО — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Забруднення довкілля, зокрема важкими металами, є одним із ключових факторів, що формують сучасні ризики для здоров’я населення. Вплив таких токсичних речовин на організм людини має системний характер і проявляється на різних рівнях організації живого. У зв’язку з цим актуальним є дослідження механізмів адаптації та компенсації, особливо в умовах впливу на організм різноманітних полютантів. У дослідженні оцінювали функціональний стан мозкової тканини щурів шляхом аналізу формування харчового умовного рефлексу в Т-подібному лабіринті протягом 10 днів. У контрольної групи спостерігалося поступове скорочення часу проходження лабіринту та зменшення кількості помилок, що свідчить про нормальне навчання. У щурів, які вживали переокислену олію, а також у груп з інтоксикацією хлоридом алюмінію та поєднаною патологією, показники навчання були значно гіршими. Особливо виражені порушення когнітивної функції виявлено у тварин з комбінованим токсичним впливом. Біохімічний аналіз мозкових гомогенатів показав достовірне підвищення активності кислої фосфатази та еластази в експериментальних групах, що свідчить про розвиток запальної реакції та порушення гематоенцефалітичного бар’єру. Виявлена активність уреази в мозковій тканині щурів з токсичним ураженням підтверджує мікробне обсіменіння та нейротоксичний вплив аміаку. Підвищення рівня малонового діальдегіду (МДА) в усіх дослідних групах свідчить про активацію перекисного окиснення ліпідів та розвиток інтоксикації. Зростання активності каталази вказує на компенсаторну активацію антиоксидантного захисту. Гістологічне дослідження підтвердило наявність перицелюлярного та периваскулярного набряків, лімфоїдної інфільтрації, фокусів некрозу та кістозних змін, особливо у щурів з інтоксикацією алюмінієм та поєднаною патологією. Отримані дані свідчать про розвиток нейродегенеративних змін, порушення мікроциркуляції та імунної відповіді. Модель токсичного ураження мозку у щурів є перспективною для подальшого вивчення механізмів нейротоксичності та розробки профілактичних стратегій.

БІОЛОГО-ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ БІОДИЗАЙНУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ НА БАЗІ СУЧАСНИХ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ

Юрій КУЛЬБАЧКО, Ірина КОФАН, Тетяна ЛИХОЛАТ, Лариса БРОННІКОВА, Олена ЛИХОЛАТ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Наведені передумови виникнення дизайну як особливого роду проектної діяльності людини. Розглянуті головні завдання дизайну та класичні складові, на яких він базується. Доведено, що біодизайн, базуючись на сучасних підходах та інноваційних технологіях, стає одним з перспективних напрямків дизайну, який може виконувати різноманітні функції – від загально-соціальних до просвітницьких та природоохоронних. Приділяється увага сучасним напрямам біодизайну та обґрунтовуються шляхи їх використання для вирішенні екологічних проблем навколишнього середовища. Надані рекомендації щодо використання біодизайну у вирішенні проблеми єднання людини з природою, збереженню загального біорізноманіття та охорони навколишнього середовища. Доведена перспективнiсть використання окремих напрямків біодизайну в процесі відновлення людей, які отримали поранення під час проведення бойових дій на території України.

МОРФОЛОГІЯ БЛАСТОЦИСТИ ЯК ПРЕДИКТОР ЕУПЛОЇДІЇ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ЦИКЛІВ PGT-A

Федір КУРТЯК — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження було встановити зв’язок між морфологією бластоцист та їх генетичним статусом у програмах допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), враховуючи, що значна частина морфологічно якісних ембріонів може бути анеуплоїдною , а дані літератури щодо цієї кореляції залишаються суперечливими. Нами проведено ретроспективне когортне дослідження у Медичному центрі «Плюсмед» (м. Ужгород) за період з січня 2023 року по березень 2025 року. Проаналізовано результати 43 циклів лікування із застосуванням PGT-A , під час яких проведено біопсію 164 бластоцист. Ембріони були класифіковані на три групи якості (хороша, середня, погана) на основі оцінки внутрішньої клітинної маси (ICM) та трофектодерми (TE). Рівні еуплоїдії порівнювали між групами якості та стратифікували за двома віковими групами жінок (≤35 та >35 років). Для оцінки зв'язку та коригування потенційних конфаундерів (вік матері, ІМТ, тривалість неплідності та ін.) використовували багатофакторний логістичний регресійний аналіз. Загальний рівень еуплоїдії серед 160 проаналізованих бластоцист становив 41,25%, анеуплоїдії – 46,88%. Встановлено чітку позитивну кореляцію між морфологічною якістю та ймовірністю еуплоїдії (p < 0,001). Бластоцисти хорошої (65,22%) та середньої (55,32%) якості мали значно вищий рівень еуплоїдії порівняно з бластоцистами поганої якості (27,78%). Шанси бути еуплоїдними були в 2,9 рази вищими для ембріонів хорошої якості (OR=2,900) та в 1,8 рази вищими для ембріонів середньої якості (OR=1,828) порівняно з ембріонами поганої якості. Ця тенденція зберігалася в обох вікових групах : у жінок ≤35 років (хороша 71,43%, середня 56,67%, погана 28,81%) та у жінок >35 років (хороша 55,56%, середня 52,94%, погана 25,81%). Також виявлено значну нелінійну залежність (R²=0,9342) між віком жінки та зниженням ймовірності отримання еуплоїдних ембріонів. Таким чином, морфологічна оцінка бластоцисти є важливим, незалежним предиктором хромосомного статусу. Ембріони з низькими морфологічними оцінками характеризуються значно зниженим рівнем еуплоїдії. Проте, оскільки значна частина анеуплоїдних ембріонів може мати «хорошу» морфологію , морфологічна оцінка не є абсолютним критерієм і не повинна бути єдиним методом для вибору ембріона.

КОЛЕКЦІЯ ГЕРБАРНИХ ЗБОРІВ О.С. БОНДАРЯ У ГЕРБАРІЮ УМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (UM)

Тетяна МАМЧУР — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

У роботі наведено анотований перелік таксонів іменної колекції гербарних зборів асистента кафедри ботаніки О.С. Бондаря, які збережено у фондах гербарію Уманського національного університету (UM). Гербарні зразки зібрано 1930 р. в умовах дендропарку «Софіївка» (нині Національний дендропарк «Софіївка» НАН України). Колекцію опрацьовано за гербарними етикетками, з відміткою прізвища колектора та ідентифіковано за архівними матеріалами музею історії кафедри ботаніки університету. Аналіз таксономічної приналежності 142 гербарних зразків здійснено за сучасною ботанічною номенклатурою (GBIF, POWO), так як деякі види набули синонімічних назв. У колекції присутні два види природної флори Neottia nidusavis (Оrchidaceae), Stipa pennata (Poaceae), які занесено до Червоної книги України. Інтродуценти дендропарку «Софіївка» представлено деревними і кущовими рослинами груп Голонасінні (Gymnosperms): Pinus strobus, Taxodium distichum та Квіткові (Angiosperms): Acer campestre, A. platanoides, A. tataricum, Aesculus hippocastanum, A. flava, Amelanchier ovalis, Caragana frutex, Cornus sanguinea, Cotinus coggygri, Deutzia crenata, Fagus sylvatica, Juglans cinerea, Kerria japonica, Philadelphus coronarius, Prunus mahaleb, Ribes uvacrispa, Rhodotypos scandens, Spiraea media, Tilia platyphyllos. Гербарій (UM) містить низку раритетних зборів відомих ботаніків, природодослідників – L. Rabenhorst, М. Турчанінов, В. Черняєв, Ю. Ланцький, Й. Пачоський; колекції викладачів ботаніки, студентів, які набули історичної цінності. Нами створено первинний електронний каталог гербарію з переліком таксонів за гербарними етикетками та оприлюднено в наукових доробках, монографіях. У 2016 році за опрацьованими даними було здійснено реєстрацію гербарію в міжнародній базі Index Herbariorum (New York) з присвоєнням ідентифікатора (акронім) – UM. Фонди гербарію (UM) щорічно поповнюються новими надходженнями як викладачами ботаніки, так і аспірантами, студентами навчального закладу. Фонди цікаві ботанікам, дендрологам, екологам у власних дослідженнях. Вважаємо, що гербарій (UM) заслуговує на введення його до переліку «Гербарії України. Index Herbariorum».

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛОДІВ СТІЙКИХ МІСЦЕВИХ СОРТІВ ЯБЛУНЬ ЗАКАРПАТТЯ

В. Маргітай — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

У Закарпатській області існують сприятливі умови для ведення органічного садівництва. Місцеві сорти, стійкі до основних хвороб і адаптовані до місцевих ґрунтово-кліматичних умов, можуть використовуватися в органічному садівництві та селекційній роботі. Аборигенні сорти поступово зникають і замінюються новими, популярними. Метою цього дослідження є збереження місцевих аборигенних сортів – Штетінське червоне, Батул, Дурнайка, Соліварське, Краса Закарпаття та Феркованя – шляхом щеплення їх на підщепу М.9 і визначення основних біохімічних та морфометричних параметрів плодів. У досліді було включено десять комерційних сортів яблуні, придатних для органічного вирощування, та шість стародавніх сортів для порівняння. Відбір плодів у 2020–2024 роках проводили у фазі технологічної стиглості, яку визначали за допомогою крохмально-йодної проби. Вміст розчинних сухих речовин (SSC, °Brix) визначали за допомогою рефрактометра при 20 °C. Титровану кислотність (TA, % яблучної кислоти) визначали у 30 мл фільтрату шляхом титрування розчином KOH концентрацією 0,1 моль л⁻¹ із використанням фенолфталеїну як індикатора. Серед досліджуваних сортів найвищий вміст яблучної кислоти виявлено у сорту Батул (1,55 %), а найнижчий – у сорту Соліварське (0,28 %). Найвищий вміст розчинних цукрів відзначено у сорту Оріон (13,7 %), а найнижчий – у сортів Реанда та Регліндія (9,6 %). Вміст розчинних цукрів у плодах старих закарпатських сортів перебував у цих межах. Найвищий показник вмісту цукрів мав сорт Феркованя (12,2 %) і Краса Закарпаття (11,5 %), а найнижчий – сорт Батул (9,8 %). Найвище співвідношення цукрів до кислот зафіксовано у сорту Соліварське (36,77), найнижче – у сорту Батул (6,34); низькі значення також відзначено для сортів Краса Закарпаття, Оріон, Ред Топаз і Сіріус. Високим співвідношенням цукрів до кислот характеризуються сорти Регліндія, Дурнайка та Феркованя. Стародавній сорт Дурнайка вирізнявся найбільшою середньою масою плоду (604,5 г). На основі біохімічних і морфометричних показників яблука всіх шести старих закарпатських сортів придатні як для споживання у свіжому вигляді, так і для переробки. Встановлено, що дерева всіх досліджених аборигенних сортів, щеплені на клонові вегетативні підщепи М.9, які найчастіше використовуються в промислових садах України, забезпечують високоякісний урожай у третьому–сьомому вегетаційному сезоні, що дає змогу швидко окупити витрати на закладання та вирощування саду й отримати прибуток. Ці сорти мають перспективу використання як в інтенсивних, так і в екстенсивних органічних садах.

ВПЛИВ КОГЕРЕНТНОГО ТА НЕКОГЕРЕНТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ІНТЕНСИВНІСТЬ РОСТУ УМОВНО-ПАТОГЕННИХ МІКРООРГАНІЗМІВ

Валерій ПАНТЬО, Ельвіра ДАНКО, Майя КАРАБИНЬОШ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

З моменту впровадження антибактеріальних препаратів у клінічну практику було врятовано безліч людських життів. Проте, внаслідок здатності мікроорганізмів адаптуватися та набувати стійкості до протимікробних засобів, відзначається тенденція до зниження ефективності антибактеріальної терапії. Незважаючи на численні підходи до вирішення даної проблеми, поширення стійких штамів не має ознак сповільнення, що робить антибіотикорезистентність невирішеною глобальною проблемою людства. Застосування немедикаментозних методів, зокрема низькоінтенсивного випромінювання видимого спектру у боротьбі зі стійкими мікроорганізмами вирізняється низкою переваг та майже повною відсутністю протипоказань, що робить цей підхід одним із найперспективніших у подоланні антимікробної резистентності. Досліджено вплив низькоінтенсивного лазерного випромінювання та PILER випромінювання червоного спектру при щільності потужності 40 мВт/ см2 на інтенсивність росту клінічних ізолятів Staphylococcus aureus, Candida albicans, Escherichia coli, Klebsiella pneumonia та Enterococcus faecalis на щільних поживних середовищах. Встановлено, що низькоінтенсивне лазерне та PILER-випромінювання володіє впливом на інтенсивність росту досліджуваних штамів. Виявлений ефект має дозозалежний характер: короткотривалі експозиції індукують стимуляцію росту мікроорганізмів, тоді як 20-хвилинне опромінення забезпечує виражену протимікробну активність. Аналіз антимікробної активності низькоінтенсивного лазерного та PILER-випромінювання засвідчив їх подібну ефективність. Враховуючи доведений біостимулюючий вплив низькоінтенсивного випромінювання червоного спектру на організм людини, низькоінтенсивне лазерне випромінювання з довжиною хвилі 660 нм та PILER-випромінювання з червоним світлофільтром можуть бути рекомендовані для комплексної терапії широкого кола гнійно-запальних процесів, зумовлених умовно-патогенними мікроорганізмами.

CALLA PALUSTRIS L.: ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ігор ЧІКОВ, Анна КОВТОНЮК, Інна ДІДЕНКО, Ірина БОЙКО, Михайло ЧЕКАНОВ — Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

В статті висвітлено основні напрямки розвитку досліджень Сalla palustris L. За результатами проведеного літературного пошуку встановлено, що перші згадки про цей вид датуються серединою XVIII століття. Із середини XX століття активізуються хорологічні, морфо-анатомічні та природоохоронні аспекти досліджень. Значна кількість робіт присвячена вивченню поширення C. palustris – у Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині, Фінляндії, Німеччині, США, Хорватії, Молдові та Швейцарії. Зарубіжними дослідниками було з’ясовано біологічні й екологічні особливості досліджуваного виду, ріст й розвиток квітки, морфологію й ультраструктуру пилку та здатність до вегетативного розмноження. Поширення даного виду в Україні ще з 20-х років XX століття почали досліджувати М.В. Клоков, Є.М. Лавренко та М.В. Шарлеман; з початку 50-х – О.Д. Вісюліна. Сучасний стан місць зростання С. palustris, в останні два десятиліття, досліджують на регіональному рівні, разом з іншими видами флори України. В цей час українськими дослідниками висвітлюються еколого-ценотичні особливості місцезростань та представленість їх у мережі природно-заповідного фонду (Г.А. Чорна, Н.П. Голуб, Л.М. Борсукевич, Ю.В. Канарський, В.В. Коніщук, М.В. Старовойтова, В.А. Онищенко, О.О. Прядко, Т.Л. Андрієнко, Я.В. Штик, В.В. Новосад, О.Ф. Щербакова, К.В. Новосад, О.В. Свердлов, Ю.В. Карпенко, В.П. Краснов, О.В. Міськова та ін.). Карпологічні особливості досліджували А. Одінцова й В. Гончаренко. Л. Іщук та Г. Іщук запропоновано використовувати рослини C. palustris для створення дощових садів в урбоекосистемах. Аналіз літературних джерел свідчить, що вивчення C. palusris проводиться за трьома напрямками: флористичний, де здійснювалася інвентаризація й складалися флористичні списки, за участі досліджуваного виду; екологічний, який пов’язаний із геоботанічними, екологічними та созологічними дослідженнями; комплексно-популяційний має фрагментарний характер. Зокрема, недостатньо інформації щодо систематичного моніторингу за станом та чисельністю їх популяцій у адміністративних областях України, де C. palusris є регіонально рідкісним видом. Тому зібрані нами матеріали будуть слугувати базою для подальших досліджень, задля збереження популяцій C. palustris ex situ та in situ.

КУЛЬТУРНА ТА СПОНТАННА ФЛОРИ ПАРКОВОГО АНСАМБЛЮ С. ВЕЛИКА БАКТА (ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ)

Mon, 17 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті подано результати дослідження таксономічного різноманіття (культивованих і дикорослих рослин) паркового ансамблю с. Велика Бакта (Берегівська міська територіальна громада, Берегівський район, Закарпатська область): установлено видовий склад, подано коротку історичну довідку, а також характеристику паркових насаджень; наведено результати структурного (систематичний, біоморфологічний, географічний, еколого-ценотичний) і фракційного (за часом і способом занесення, первинним ареалом) аналізів; з’ясовано особливості флори; складено анотований конспект. Фіторізноманіття аналізованого паркового комплексу становить 271 таксон (види, підвиди, гібриди) судинних рослин із 182 родів і 72 родин; із них 222 таксони належать до спонтанної флори (161 аборигенний і 61 адвентивний), окремо обліковано 66 таксонів культивованих рослин. У біоморфологічній структурі аборигенної фракції понад половину становлять багаторічники (понад 57 %), тоді як у адвентивній фракції переважають однорічники (понад 52 %); у складі адвентивної фракції відсутні кущики й водні трави. Географічний спектр аборигенної фракції представлений вісьмома геоелементами з переважанням широкоареальних компонентів: палеарктичного (43,8 %), європейсько-середземноморського (21,3 %) та європейського (15,5 %). Ценотичний спектр спонтанної флори відбиває зональні риси Закарпатської низовини: домінують види лісового (33,8 %) та лучного (31,5 %) флорокомплексів; водночас висока частка синантропних видів свідчить про значний ступінь антропогенної трансформації рослинного покриву. У складі культивованої дендрофлори переважають дерева та кущі, здебільшого інтродуценти азійського, американського і субсередземноморського походження, частина з яких виявляє тенденції до натуралізації.