Україна. Здоров’я нації

Демографічні характеристики і соціально-економічні чинники ризику ракових та інших хронічних захворювань щитоподібної залози

2025-10-30T09:51:19+02:00

Найбільш поширеними ендокринними захворюваннями після цукрового діабету є хвороби щитоподібної залози. Мета: проаналізувати демографічні характеристики та соціально-економічні чинники ризику раку та інших хронічних захворювань щитоподібної залози. Матеріали і методи. Упродовж 2024 р. на базі спеціалізованого столичного ендокринологічного закладу провели аналітичне типу «випадок – контроль» дослідження. За оригінальною авторською програмою опитали 95 осіб із раком (РЩЗ) та 505 пацієнтів із хронічними захворюваннями щитоподібної залози (ХЗЩЗ), такими як: нетоксичний багатовузловий зоб, нетоксичний вузловий зоб, токсична аденома, дифузний токсичний зоб, хронічний аутоімунний тиреоїдит, первинний гіперпаратиреоз. Контрольну групу становили 172 практично здорові особи. Результати. Установлено, що більшість респондентів усіх груп порівняння були в працездатному віці: 85,3% опитаних із РЩЗ, 84,8% – із ХЗЩЗ та 82,0% у контрольній групі (р˃0,05); жіночої статі: 78,9%, 75,0% та 75,6% відповідно (р˃0,05) та мешканцями міст: 80,0%, 75,2% та 74,4% (р˃0,05).З’ясовано, що на момент опитування лише приблизно половина респондентів із РЩЗ (52,3±5,3%) і близько 60% (57,6±2,3%) із ХЗЩЗ працювали, тоді як у контрольній групі таких було 73,8±3,4% (р˂0,001). Із тих, хто не зайнятий на роботі, найбільші частки припадали на пенсіонерів: 19,3±4,2% – серед осіб із РЩЗ, 15,8±1,7% – в опитаних з іншими ХЗЩЗ і 14,6±2,8% у контрольній групі. Безробітні становили близько 10% у групах порівняння: 12,5±3,5%; 12,7±1,6% та 10,4±2,5% відповідно. А от осіб з інвалідністю цілком логічно найбільше було в групі РЩЗ – 28,4±4,8% порівняно з 9,0±1,3% серед опитаних із ХЗЩЗ (р˂0,001) та повною відсутністю в контрольній групі практично здорових осіб (р˂0,001).Понад 60% серед респондентів із РЩЗ (63,0%) та ХЗЩЗ (65,1%, р˃0,05) проти 35,3% у контрольній групі мали вищу освіту (р˂0,001). І навпаки, осіб із загальною шкільною освітою серед респондентів основних підгруп було у 2–2,5 рази менше, ніж у контрольній: 8,7% та 12,8% проти 28,8% відповідно.Вивчення рівня матеріального добробуту показало, що більшість опитаних з усіх груп відносили себе до середнього класу: 69,6% у групі РЩЗ, 67,4% у групі ХЗЩЗ та 74,6% у групі контролю. Проте частка осіб, які вважали свої доходи низькими, найвищою була серед осіб із ХЗЩЗ (22,4%) та РЩЗ (16,3%, р˃0,05) порівняно з контрольною групою (8,9%, хоча достовірною ця різниця була тільки з ХЗЩЗ, р˂0,01).Аналіз об’єктивних критеріїв доходів показав, що у понад 60% опитаних середній дохід на одного члена сім’ї на місяць є вищим від затвердженої урядом мінімальної заробітної плати: 61,4% респондентів із РЩЗ, 68,3% серед опитаних із ХЗЩЗ та 62,7% у контрольній групі. Водночас в основній групі найвищими були частки тих, у кого цей показник був на нижчому рівні, ніж прожитковий мінімум у державі: відповідно 11,4% та 7,9% проти 2,6% (р˂0,05).За допомогою розрахунку показника відношення шансів доведено, що наявність РЩЗ асоціюється з високою ймовірністю таких соціально-економічних чинників, як: незайнятість (OR=2,57; 95%СІ:1,49–4,43), вища освіта (3,05; 1,80–5,16) та низький дохід (4,81; 1,40–16,55). Не отримано достатніх доказів, що РЩЗ супроводжується незадоволеністю власним рівнем матеріального добробуту (2,00; 0,93-4,30; р˃0,05).Показано, що за наявності ХЗЩЗ також існують високі шанси незайнятості (2,07; 1,40–3,08), вищої освіти (3,33; 2,32–4,80), низького доходу (3,21;1,11–9,31) та суб’єктивної незадоволеності власним матеріальним добробутом (2,96; 1,67–5,24).Висновки. Установлено, що рак та інші хронічні захворювання щитоподібної залози становлять значний соціально-економічний тягар для держави та системи охорони здоров’я, оскільки уражають переважно жінок, осіб працездатного віку та супроводжуються при РЩЗ вищими шансами незайнятості і низьких – нижче прожиткового мінімуму на одного члена родини, доходів, а при ХЗЩЗ – незайнятості, низьких доходів об’єктивно та суб’єктивно.З’ясовано, що високоспеціалізованою ендокринологічною допомогою у більшості користуються міські мешканці з високим рівнем освіти.

Тенденції захворюваності на злоякісні пухлини в Україні в 2014–2019 рр. на прикладі раку легень та грудної залози

2025-10-30T09:57:18+02:00

Мета: аналіз тенденцій захворюваності на злоякісні новоутворення (ЗН) в Україні у період 2014–2019 рр. з акцентом на рак легенів у чоловіків та рак молочної залози у жінок. Вибір цих нозологічних форм зумовлений їхніми провідними позиціями у структурі онкозахворюваності серед чоловічого та жіночого населення відповідно. Актуальність дослідження зумовлена суттєвими демографічними, соціальними та медичними змінами в країні, спричиненими початком збройного конфлікту в 2014 р., пандемією COVID-19 у 2020–2021 рр. та повномасштабним вторгненням РФ у 2022 р. Ці події серйозно вплинули на функціонування системи охорони здоров’я, у тому числі онкологічної служби, та могли змінити характер і динаміку поширеності онкопатології.Матеріали та методи. У дослідженні використано дані Національного канцер-реєстру України за 2014–2019 рр. Територія Автономної Республіки Крим була виключена з аналізу через відсутність достовірних даних. Було досліджено загальну кількість випадків ЗН (згідно з МКХ-10: C00–C96), кількість випадків раку легенів у чоловіків (C33–C34) та раку молочної залози у жінок (C50). Аналізувалися вікова структура, статево-вікові коефіцієнти захворюваності (у п’ятирічних вікових групах), а також зміни в структурі онкопатології. Для кожного року обраховано показники за оновленими даними, уточненими у наступному році. Застосовано структурно-логічний підхід та методи медико-статистичного аналізу.Результати. У 2019 р. в Україні було зареєстровано 138 509 нових випадків раку, що на 2,37% більше, ніж у 2014 р. (135 307 випадків). Серед чоловіків кількість випадків зросла на 1% (із 65 415 до 66 021), а серед жінок – на 3,7% (із 69 892 до 72 488 випадків). Кількість випадків раку легенів серед чоловіків зменшилася на 6,8% – із 10 866 у 2014 р. до 10 126 у 2019-му. Відповідно, його частка в структурі онкопатології серед чоловіків знизилася з 16,6% до 15,3%. Водночас кількість випадків раку молочної залози у жінок зросла на 7,9% – із 13 641 до 14 720 випадків, а його частка – з 19,5% до 20,3%.Вікова структура свідчить про зростання частки пацієнтів віком 65 років і старше. У 2019 р. понад 52% випадків серед чоловіків та 48% серед жінок припадало саме на цю вікову категорію. Найвищі показники захворюваності на рак легенів у чоловіків спостерігалися у віці 70–74 років (окрім 2015 р.). Особливо помітним є зростання захворюваності у групі 80–84 років – зі 192,8 на 100 тис населення у 2014 р. до 255,6 у 2019 р. Серед жінок пік захворюваності на рак молочної залози припадав на вік 65–69 років, а в 2019 р. – на вік 70–74 років. За цей період показники у віковій групі 70–74 зросли з 143,0 до 195,5, а у групі 80–84 – із 95,5 до 146,4 на 100 тис населення. Висновки: Попри зменшення чисельності населення України загальна захворюваність на рак зростає. У структурі онкозахворюваності простежуються різноспрямовані тенденції: зменшення частки раку легенів у чоловіків та зростання частки раку ГЗ у жінок.Спостерігається чітка тенденція до зростання частки онкопатології серед людей старших вікових груп, що відповідає глобальним демографічним трендам і вимагає адаптації системи онкологічної допомоги.

Аналіз постковідного синдрому та профілактичних стратегій при цукровому діабеті

2025-10-30T10:20:21+02:00

Мета: аналіз чинників виникнення постковідного синдрому у пацієнтів із цукровим діабетом та акцент на важливості профілактичних стратегій, зокрема нутриціальної підтримки, у подоланні довготривалих наслідків після перенесеного COVID-19. Цукровий діабет як хронічне метаболічне захворювання підвищує вразливість пацієнтів до вірусних інфекцій та може ускладнювати перебіг і наслідки COVID-19. Ідентифікація особливостей постковідного синдрому в цієї групи ризику є важливою з погляду профілактики та лікування.Матеріали та методи. Збір даних проводився методом спеціального соціологічного дослідження. Критерієм відбору респондентів для опитування стала наявність діагнозу цукрового діабету з обов’язковим додатковим критерієм одужання від COVID-19. У дослідженні взяв участь 181 пацієнт із цукровим діабетом, які були госпіталізовані в Національному інституті ендокринології та діабетології Словаччини. Із них 80 були чоловіки (44%) і 101 жінка (56%). Збір даних здійснювався за допомогою анонімної анкети, що охоплювала соціодемографічні характеристики, тривалість перебігу діабету, наявність пост- ковідних симптомів та прийом вітамінно-мінеральних добавок. Статистичну обробку проводили з використанням програми SPSS. Застосовано критерій χ², U-критерій Манна – Уїтні та тест Крускала – Валліса. Перевірка гіпотез проводилася на рівні статистичної значущості α = 0,05.Результати. Більшість респондентів (n = 161; 88,95%) повідомила про вживання вітамінів і мінералів протягом спостережуваного періоду, тоді як 11,05% (n = 20) цього не робили. Результати свідчать про значний інтерес до профілактичного прийому мікронутрієнтів, особливо з метою захисту здоров'я під час та після інфікування COVID-19. Наявність симптомів після COVID відзначили 62 опитані респонденти (51%), тоді як 59 респондентів (49%) повідомили про відсутність симптомів після COVID. Найчастіше повідомлялися такі симптоми: біль у суглобах/м'язах, загальна втома та задишка. Середній показник відповідей щодо цих симптомів був близьким до 2, що вказує на помірну інтенсивність симптомів після COVID. Було опрацьовано робочі гіпотези щодо залежності частоти виникнення постковідного синдрому у досліджуваній групі респондентів від віку та статі; вплив регулярного прийому вітамінно-мінеральних комплексів на прояви симптоматики постковідного синдрому та взаємозв’язок тривалості цукрового діабету і виникнення постковідного синдрому.Дослідження підтвердило статистично значущий зв’язок між тривалістю цукрового діабету та виникненням пост-ковідного синдрому. Пацієнти з довшою тривалістю хвороби частіше повідомляли про стійкі симптоми, такі як утома, біль у суглобах і м’язах, задишка та порушення сну. Стать і вік не виявили істотного впливу на наявність симптомів, хоча між віковими групами спостерігалися незначні відмінності, які, однак, не були статистично значущими, ймовірно, через нерівномірне представлення. У сфері профілактики виявлено, що пацієнти, які регулярно вживали вітаміни С, D, цинк і В-комплекс, мали нижчий рівень постковідних симптомів. Цей факт указує на потенційний захисний ефект зазначених речовин на імунну систему та запальні процеси в організмі, що має практичне значення для профілактики тривалих ускладнень після COVID-19. Висновки. Серед хронічних захворювань цукровий діабет ІІ типу виділяється через його зв'язок із підвищеною сприйнятливістю до інфекції SARS-CoV-2. Ці пацієнти не лише стикаються з підвищеним ризиком тяжкого гострого перебігу COVID-19, а й більш схильні до довгострокових ускладнень, пов'язаних із синдромом пост-COVID. Дані ускладнення можуть тривати місяцями після гострої інфекції, значно погіршуючи фізичну працездатність, метаболічний баланс та загальну якість життя пацієнтів із діабетом. Тому постковідний синдром у пацієнтів із цукровим діабетом є серйозною клінічною проблемою.Результати дослідження підкреслюють необхідність індивідуалізованої профілактики та цілеспрямованої нутриціальної підтримки у цієї групи ризику. Регулярне застосування вітамінів і мінералів виглядає як потенційно ефективний захід у подоланні наслідків постковідного синдрому. Отримані дані можуть стати основою для подальших досліджень і впровадження рекомендацій у клінічну практику.

Тенденція показників соматичного здоров’я у представників сектору безпеки і оборони під час війни

2025-10-30T10:26:56+02:00

Мета: здійснити порівняльний аналіз показників соматичного здоров’я у представників сектору безпеки та оборони, які під час навчально-бойової діяльності дотримувалися (група А) та не дотримувалися (група Б) режиму рухової активності.Матеріали та методи. У дослідженні, яке проводилося у 2024–2025 рр., взяли участь 443 представники сектору безпеки і оборони: курсанти (n=281), слухачі (n=65) та офіцери (n=97) Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (Житомир, Україна), які під час навчально-бойової діяльності дотримувалися (група А, n=112) та не дотримувалися (група Б, n=331) режиму рухової активності. До групи курсантів увійшли здобувачі вищої освіти (курсанти) I–IV курсів (бакалаврський рівень вищої освіти), навчально-бойова діяльність яких тривала 2–4 тижні і проходила у вигляді практичних занять на полігонах, що максимально моделюють реальні умови бойової діяльності у бойових підрозділах. До групи слухачів увійшли здобувачі вищої освіти V курсу (магістерський рівень вищої освіти), навчально-бойова діяльність яких тривала один місяць і здійснювалася під час стажування у військових частинах і бойових підрозділах. Група офіцерів охоплювала офіцерів вищого військового навчального закладу, які впродовж 3–6 місяців виконували спеціальні та бойові завдання у зоні бойових дій. Усі учасники дослідження були чоловічої статі. Для дослідження впливу занять руховою активністю під час виконання завдань навчально-бойової діяльності в умовах воєнного стану на показники соматичного здоров’я представників сектору безпеки і оборони нами було проведено опитування серед курсантів, слухачів та офіцерів чи займалися вони фізичними вправами під час виконання завдань навчально-бойової діяльності для зміцнення здоров’я. За результатами опитування сформовано дві групи: група А (n=112), учасники якої систематично (2–3 рази на тиждень) займалися фізичними вправами на полігонах, під час стажування та ротацій; група Б (n=331), учасники якої не займалися фізичними вправами з різних причин або займалися несистематично. Основними критеріями включення учасників дослідження до експерименту були участь у навчально-бойовій діяльності (курсантів – у практичній підготовці на полігонах, слухачів – у стажуванні, офіцерів – у виконанні спеціальних і бойових завдань щодо відсічі російського агресора) та дотримання або недотримання ними режиму рухової активності у процесі навчально-бойової діяльності. Окрім того, усі учасники були повідомлені про мету дослідження і надали добровільну письмову згоду на участь у дослідженні. Питання дотримання або недотримання учасниками режиму рухової активності виявлялося шляхом їх опитування за спеціально розробленим опитувальником, який містить п’ять запитань: бібліографічні дані, тривалість участі у навчально-бойовій діяльності, займалися чи не займалися фізичними вправами для підтримання соматичного здоров’я, скільки разів на тиждень, якими засобами. Вік, освіта, сімейний стан, фінансове благополуччя не бралися до уваги. Критерієм виключення було бажання учасників вийти з дослідження у будь-який час. Методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел, медико-біологічні методи, методи обробки даних. Фізичне здоров'я представників сектору безпеки і оборони оцінювалося за методикою професора Г.Л. Апанасенка, яка передбачає розрахунок індексів маси тіла, життєвого, силового, Робінсона, Мартіна – Кушелевського та на їх основі як сума п'яти індексів, визначення рівня соматичного здоров'я.Результати. Виявлено, що у процесі навчально-бойової діяльності в представників сектору безпеки і оборони обох груп показники соматичного здоров’я (індекси маси тіла, життєвий, силовий, Робінсона, Мартіна – Кушелевського, а також рівень соматичного здоров’я) погіршилися, однак у групі А зміни за всіма показниками є недостовірними (р>0,05), а в групі Б – достовірними (р≤0,01–0,001). Так, ІМТ у групі Б погіршився на 0,13, 0,66 та 1,42 кг/м2 у курсантів, слухачів та офіцерів відповідно; ЖІ – на 0,65, 1,25 мл та 2,07 мл/кг; СІ – на 0,94%, 1,47% та 1,91%; ІР – на 0,84, 1,71 та 2,66 у. о.; ІМК – на 3,3, 6,7 та 9,8 с; РСЗ – на 0,43, 1,13 та 1,59 бали. Установлено, що у курсантів, слухачів та офіцерів групи А наприкінці дослідження усі досліджувані показники соматичного здоров’я є достовірно (р≤0,01–0,001) кращими, ніж у групі Б, індексом маси тіла – на 0,38, 0,73 та 1,24 кг/м2 у курсантів, слухачів та офіцерів відповідно; за життєвим індексом – на 0,55, 1,47 та 1,79 мл/кг; за силовим індексом – на 0,98%, 1,38% та 1,45 %; за індексом Робінсона – на 0,82, 1,49 та 1,96 у. о.; за індексом Мартіна – Кушелевського – на 3,6, 4,9 та 7,6 с; за рівнем соматичного здоров’я – на 0,40, 0,87 та 1,29 бали.Висновки. Доведено ефективність рухової активності (занять фізичними вправами) у зміцненні соматичного здоров’я у представників сектору безпеки і оборони під час навчально-бойової діяльності в умовах воєнного стану.

Вивчення соціально-психологічних чинників, асоційованих із сексуальними дисфункціями у чоловіків

2025-10-30T10:45:09+02:00

Сексуальне здоров’я є запорукою не лише фізичного, а й психічного і соціального благополуччя кожної людини. Мета: проаналізувати взаємозв’язок між соціально-психологічними чинниками та наявністю сексуальних дисфункцій у чоловіків.Матеріали та методи. Провели аналітичне ретроспективне медико-соціологічне дослідження за оригінальною авторською програмою репрезентативної вибірки 402 чоловіків із сексуальними дисфункціями (СД) та контрольної групи 200 практично здорових чоловіків. Результати. Установлено, що близько 40% (41,0%) респондентів основної групи скаржилися на часті стреси в житті, тоді як у контрольній групі таких було лише 2,0% (р˂0,001). Результати обчислень показника відношення шансів показали, що сексуальні дисфункції у чоловіків були тісно пов’язані з високими шансами постійних дистресів: OR=28,52; 95%CI=15,88–51,22 (р<0,001).З’ясовано, що майже 60% опитаних чоловіків із СД (57,5%) скаржилися на проблеми зі сном, у т. ч. 7,5% страждали постійним безсонням. У групі порівняння ці показники становили відповідно 15,0% і 1,0%. Доведено, що за наявності сексуальної функції шанси періодичного чи постійного безсоння суттєво зростали (OR=7,98; 95%CI=1,89–33,76; р<0,001).Більше половини опитаних чоловіків із СД оцінювали власне здоров’я як задовільне (55,7% проти 20,0% у контрольній групі) і ще 16,9% – як незадовільне, тоді як у контрольній групі таких відповідей не було. Доведено, що низька самооцінка здоров’я також асоціюється з порушеннями сексуальної функції (OR=10,62; 95%CI=7,05–16,00; р<0,001).Серед респондентів основної групи лише 36,1% указали, що були повністю задоволені життям, тоді як у контрольній групі таких було вдвічі більше – 76,5%. Установлено, що неповна задоволеність життям супроводжує розвиток сексуальних дисфункцій у чоловіків (OR=5,77; 95%CI=3,93–8,48; р<0,001).Показано, що більшість опитаних із СД скаржилися, що відчувають самотність час від часу (64,9% проти 41,5% у контрольній групі) або частіше (8,0% проти 1,0% відповідно). Доведено, що сексуальні дисфункції у чоловіків супроводжуються вищими шансами відчуття самотності (OR=8,56; 95%CI=2,03–36,10; р<0,001).Установлено, що лише половина опитаних чоловіків із СД перебувала у шлюбі чи мала партнерів – 54,2% проти 63,5% респондентів групи порівняння (р<0,01). Водночас частка тих, хто ніколи не був у шлюбі, у групах порівняння практично однакова (39,8% проти 36,0%), що логічно, виходячи з медіанного віку опитаних (34,0 [27,0–41,0] і 33,0 [27,0–42,0] роки відповідно). Але питома вага розлучених в основній групі хоча й невелика, проте вища, ніж у контрольній, – 6,0% проти 0,5%. Доведено, що відсутність шлюбу є ще одним чинником, асоційованим із СД у чоловіків (OR=1,47; 95%CI=1,04–2,08; р<0,01).З’ясовано, що наявність сексуальних дисфункцій часто супроводжується напруженими стосунками в родині (OR=3,60; 95%CI=2,52–5,15; р<0,001). Лише 36,1% респондентів основної групи оцінювали їх як доброзичливі порівняно із 67,0% контрольної. Показано, що наявність СД збільшує шанси несприятливих стосунків у робочому колективі (OR=1,96; 95%CI=1,37–2,80; р<0,001). Лише 26,6% з основної групи проти 41,5% опитаних із контрольної групи оцінювали їх як доброзичливі (р<0,001).З’ясовано, що при СД страждає й залученість у громадське життя. Лише третина (35,1%) опитаних чоловіків із СД (проти 43,5% контрольної групи) вказали, що беруть активну участь у громадському житті: зустрічаються з друзями, родиною, відвідують громадські зібрання, церкву, товариства, гуртки тощо. І навпаки, таких, що зовсім не залучені до цього, в основній групі було значно більше, ніж у контрольній: 13,7% проти 0,5% відповідно. Доведено, що наявність СД достовірно посилює шанси зниження громадської активності (OR=1,43; 95%CI=1,01–2,02; р<0,001).Висновки. У менеджменті сексуальних дисфункцій у чоловіків обов’язковими складниками повинні бути скринінг на психологічні порушення та профілактичні консультації і допомога, спрямовані на соціально-психологічну підтримку.

Динаміка показників психічного здоров’я фахівців сектору безпеки під впливом стрес-чинників навчально-бойової діяльності

2025-10-30T11:01:31+02:00

Мета: дослідити динаміку показників психічного здоров’я фахівців сектору безпеки під впливом стрес-чинників навчально-бойової діяльності в умовах воєнного стану. Матеріали та методи. Дослідження проводилося у 2024–2025 рр. на базі Харківського національного університету внутрішніх справ (Україна, м. Харків, ХНУВС). До дослідження було залучено: 244 курсанти, які навчалися на бакалаврському рівні вищої освіти за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» (І (n=57), ІІ (n=65), ІІІ (n=67) та IV (n=55) курсів), 58 слу- хачів магістерського рівня, 85 офіцерів. Усі респонденти були чоловічої статі. Критеріями включення учасників до дослідження були: усі курсанти чоловічої статі, які навчалися у ХНУВС за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та впродовж навчального року взяли участь практичних заняттях на навчальному полігоні (тривалістю один місяць); усі слухачі чоловічої статі, які пройшли стажування у практичних підрозділах поліції (тривалістю три місяці); усі офіцери ХНУВС чоловічої статі (незалежно від віку, спеціального звання, посади), які були залучені до виконання спеціальних і бойових завдань у зоні бойових дій від початку повномасштабного вторгнення російського агресора (з лютого 2022 р.) (тривалістю 4–6 місяців). Окрім того, усі учасники були повідомлені про їхню участь у дослідженні виключно у наукових цілях та надали згоду на добровільну участь у дослідженні. Критерієм виключення було бажання учасників вийти з дослідження у будь-який час за власним бажанням. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, психодіагностичні методи, методи математичної статистики. Психічне здоров’я фахівців сектору безпеки оцінювалося за допомогою психодіагностичних методик (шкала психологічного стресу PSM-25, методика визначення схильності до розвитку стресу, тест самооцінки стресостійкості, методика оцінки нервово-емоційного напруження, шкала реактивної тривожності, методика самооцінки емоційного стану). Шкала психологічного стресу PSM-25 розроблена для вимірювання структури стресу. Вона містить 25 тверджень, відповідаючи на які респонденти вибирали частоту їх прояву. Методика визначення схильності до розвитку стресу дає змогу оцінити рівень тривожності та схильність людини до розвитку стресу. Тест самооцінки стресостійкості містить 10 запитань, відповідаючи на які респонденти мали вибрати один із запропонованих варіантів відповіді та оцінити рівень стресостійкості.Методика оцінки нервово-емоційного стресу включає 30 ознак цього стану, розділених на три ступені тяжкості (а – низький ступінь (повна відсутність), б – середній ступінь та в – високий ступінь). Шкала реактивної тривожності містить 20 тверджень із варіантами відповідей залежно від того, як почувалися респонденти під час тестування. Метод самооцінки емоційного стану включає чотири набори з 10 тверджень та дає змогу оцінити психоемоційний стан респондентів. Усі зазначені методики застосовувалися у курсантів перед практичними заняттями на полігонах та після них (один місяць), у слухачів – до та після стажування у практичних підрозділах (три місяці), у офіцерів – до і після відрядження у зону бойових дій (4–6 місяців). Оцінювання показників психічного здоров’я учасників дослідження здійснювалося фахівцями психологічного відділу ХНУВС із дотриманням усіх необхідних вимог до соціологічних та психологічних досліджень. Результати. Доведено негативний вплив стрес-чинників навчально-бойової діяльності на психічне здоров’я фахівців сектору безпеки та зокрема на рівень прояву стресових розладів, схильність до розвитку стресу, зниження стресостійкості, збільшення нервово-емоційного напруження, зростання тривожності, погіршення емоційного стану. Найбільш виражені негативні зміни у зазначених показниках психічного здоров’я виявлено у фахівців, навчально-бойова діяльність яких характеризується тривалою систематичною дією стрес-чинників (офіцери під час відрядження у зону бойових дій, слухачі під час стажування), та тих, у яких не сформовано навички протидії стресу під час виконання навчально-бойових завдань (курсанти молодших курсів). Висновки. Отримані результати свідчать про необхідність формування стресостійкості у фахівців сектору безпеки для забезпечення ефективності їхньої навчально-бойової діяльності в умовах воєнного стану, а також формування навичок застосування ефективних засобів профілактики стресу у процесі навчально-бойової діяльності та для відновлення показників психічного здоров’я після її завершення.

Розроблення професійних стандартів для професіоналів/ фахівців із громадського здоров’я: українські реалії та європейський досвід

2025-10-30T12:21:26+02:00

Мета: обґрунтування доцільності розроблення професійних стандартів для професіоналів/фахівців із громадського здоров’я з урахуванням європейського досвіду в контексті євроінтеграції України. Матеріали і методи. У дослідженні використано методи системного, порівняльного та логіко-правового аналізу нормативно-правової бази у сфері громадського здоров’я в Україні, ВООЗ та Європейському Союзі. Результати. За результатами аналітичного огляду наукової вітчизняної та зарубіжної літератури у сфері професійної стандартизації праці фахівців із громадського здоров’я, вивчення українського та європейського законодавства встановлено таке.Європейське законодавство у сфері охорони здоров’я формує нормативну базу, що забезпечує збалансоване поєднання свободи пересування фахівців та гарантій якості медичних послуг. Директива 2005/36/ЄC виступає ключовим правовим інструментом у регулюванні професійної мобільності через визнання кваліфікацій.Установлення мінімальних стандартів якості професійної підготовки є не лише механізмом гармонізації освітніх підходів, а й інструментом забезпечення безпеки пацієнтів у країнах – членах ЄС. Регламентація мовної компетентності як окремого критерію професійної відповідності є свідченням пріоритетності безпечного надання медичних послуг.Безперервний професійний розвиток визнається важливим складником професійної культури у ЄС. Його обов’язковість слугує механізмом підтримання актуальності компетенцій фахівців, що особливо важливо в умовах швидкої зміни знань, технологій та практик у сфері охорони здоров’я.Нормативно-правова система України щодо розроблення професійних стандартів, зокрема у сфері охорони здоров’я та громадського здоров’я, уже вбудована у логіку європейських директив та кваліфікаційних рамок і на етапі активної адаптації дає змогу інтегруватися у загальноєвропейський освітній та професійний простір.У дослідженні обґрунтовано актуальність розроблення професійних стандартів для професіоналів/фахівців із громадського здоров’я з вищою немедичною освітою як стратегічного інструменту підвищення санітарно-епідеміологічної безпеки в Україні, особливо в умовах інтеграції до Європейського Союзу та реагування на надзвичайні ситуації.Висновки. Показано, що вітчизняна система професійної підготовки у галузі громадського здоров’я, зокрема для фахівців із немедичною освітою, перебуває на етапі інституціонального становлення, а її подальший розвиток вимагає упровадження уніфікованих підходів до визначення кваліфікацій. Доведено, що нормативно-правова база України вже значною мірою гармонізована з європейськими підходами, зокрема з вимогами Директиви 2005/36/ЄC щодо визнання професійних кваліфікацій.Науково обґрунтоване розроблення і подальше впровадження сучасних професійних стандартів сприятимуть: – підвищенню кадрового потенціалу через системне визначення знань, навичок і ставлень, що, своєю чергою, сприятиме формуванню інтегрованих кваліфікацій і розвитку міждисциплінарних компетентностей; – гармонізації з європейськими та міжнародними нормами шляхом інтеграції підходів ВООЗ, Асоціації шкіл громадського здоров’я Європейського регіону, Європейської рамки кваліфікацій та Директиви 2005/36/ЄC, що забезпечить порівняність кваліфікацій, сприятиме мобільності працівників і підвищенню якості послуг; – посиленню культури безпеки пацієнтів через включення алгоритмів оцінювання культури безпеки до професійних стандартів, що закріпить превентивні заходи, етичну відповідальність, прозорість звітування та командну взаємодію; – упровадженню індексів готовності та моніторингу ефективності на основі показників європейської концепції «Підготовка системи громадського здоров’я до надзвичайних ситуацій», що створить кількісну базу для оцінювання рівня підготовленості установ і персоналу та дасть змогу щорічно оновлювати стандарти; – підтримці безперервного професійного розвитку через упровадження рамки компетентностей і показників готовності, які стануть основою для програм безперервного професійного розвитку, спрямованих на актуалізацію знань і навичок у сфері надзвичайного реагування, що підвищить стійкість системи охорони здоров’я у воєнний та післявоєнний періоди.У цілому науково обґрунтоване розроблення сучасного професійного стандарту у сфері громадського здоров’я підвищить адаптивність національної системи охорони здоров’я до кризових викликів, зміцнить санітарно-епідеміологічну безпеку населення та сприятиме інтеграції українських фахівців у європейський і глобальний професійний простір.

Особливості впливу менструального циклу на фізичну працездатність жінок-спортсменок

2025-10-30T12:38:48+02:00

У статті проведено огляд останніх публікацій щодо впливу жіночих гормонів менструального циклу на спортивні результати. Як показано, гормональні коливання менструального циклу викликають множину процесів в організмі, пов'язаних із репродукцією. Мета: оцінити за даними літератури поточний стан наукових досліджень щодо впливу гормонального циклу на фізичну працездатність жінок-спортсменок. Матеріали та методи. У межах оглядової статті було застосовано систематичний підхід до аналізу літератури. Для збору даних використано наукові бази PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar. Усього було переглянуто 1 563 статті. Пошук здійснювався за ключовими словами: «hormonal cycle», «physical performance», «female athletes», «menstrual cycle», «hormonal fluctuations». Було відібрано 102 статті, із яких після застосування критеріїв включення залишилося 54.Результати. У роботі показано значні труднощі у вивченні зазначеної вище проблеми, оскільки гормональний профіль може змінюватися при порушеннях менструального циклу, таких як дефекти лютеїнової фази або ановуляція, а також прийому оральних контрацептивів. Разом із тим більшість дослідників єдині у думці, що пізня фолікулярна фаза та овуляція є найкращими етапами для тренувань, зосереджених на швидкості та вибуховості, розвитку більш складних стрибків та спринтів.Навпаки, у лютеїновій фазі доцільно проводити тренування з нижчою інтенсивністю, які коливаються між мінімальним ефективним обсягом та адаптаційним максимумом. Дослідження також показали, що гормони менструального циклу впливають лише на тренувальні сесії, що вимагають зусиль, близьких до максимальних можливостей спортсменки. Вплив менструального циклу, доведений лише для найінтенсивніших типів елітних тренувань, може частково прояснити поточні суперечливі результати у дослідженнях.Висновки. 1. Важливість обізнаності тренерів щодо менструального циклу. 2. Необхідність індивідуального підходу.3. Оптимізація тренувального процесу через адаптацію до циклу. 4. Профілактика травм і підвищення продуктивності.5. Необхідність освітньої роботи.

Електронна система громадського здоров’я в умовах воєнного стану

2025-10-30T14:03:37+02:00

Мета: наукове обґрунтування критеріїв оцінки та виміру рівня діючої моделі електронної системи громадського здоров'я в умовах воєнного стану в Україні для збереження здоров'я населення.Матеріали та методи. На основі дослідження факторів ризику та реальних викликів до охорони громадського здоров'я в Україні, аналізу нормативно-правових документів, досвіду європейських країн та країн світу в організації eHealth, можливостей використання електронних систем та технологій у національній сфері громадського здоров'я обґрунтовано показники для оцінки рівня ефективності організації медичної допомоги населенню з використанням електронної системи.Результати. Запропоновано авторську методику дослідження діючої національної моделі електронного здоров'я. Для її реалізації рекомендовано створення медичних реєстрів громад для оцінки стану звернень населення за первинною, невідкладною та екстреною медичною допомогою; медичних реєстрів на рівні районів за показником передчасної смертності громадян – для оцінки якості спеціалізованої, паліативної та реабілітаційної медичної допомоги; медичних реєстрів на рівні регіонів (областей) – для оцінки стану інвалідизації громадян як важливих показників для зниження тягаря хвороб у державі.Висновки. Визначено пріоритетність доступу населення до власних електронних кабінетів, розширення спектру електронних послуг із питань охорони здоров'я, інтегрованості національних електронних медичних реєстрів із міжнародними стандартами з метою розроблення та прийняття управлінських рішень на державному рівні.

Медико-соціологічне дослідження ролі медичних сестер первинної ланки у мотивації мешканців громад до здорового способу життя

2025-10-31T08:51:10+02:00

Мета. Визначити внесок медичних сестер і братів первинної медичної допомоги (ПМД) у формування прихильності до здорового способу життя (ЗСЖ) та з’ясувати бар’єри і мотиватори здоров’язбережувальної поведінки в Лохвицькій (Полтав- ська обл.) і Станишівській (Житомирська обл.) територіальних громадах.Матеріали та методи. Проведено анкетне опитування 330 респондентів віком 18–69 років (середній вік – 42,4 ± 0,6 року; 58% – жінки) з використанням стандартизованої анкети WHO STEPS. Статистична обробка здійснена у SPSS v29 із розрахун- ком 95,0% довірчих інтервалів. Коефіцієнти варіації ключових показників не перевищували 12,0%, що свідчить про надійність інструментарію.Результати. Відмінності за досліджуваними критеріями були незначними та не мали впливу на загальні висновки, тож результати узагальнено, що дало змогу провести об’єднану інтерпретацію матеріалів.ЗСЖ визнано головним чинником здоров’я 55,2% опитаних (CI 49,7 – 60,6%), але лише 42,1% оцінили свій стан як «добрий». Бар’єри: утома (66,1%), низька фізична активність (36,1%), недотримання раціону і режиму харчування (37,9%); ожиріння утричі підвищує ризик хронічної патології (OR = 3,2; CI 1,7–5,9). Основні мотиватори: рекомендації лікаря або заго- стрення симптомів хвороби (32,0%), бажання зберігати форму (25,0%), економія коштів (18,0%). Близько 85,0% респондентів готові до цифрової підтримки ЗСЖ. Висновки. Підвищення прихильності до ЗСЖ можливе через упровадження доказових програм поведінкової медицини, розширення ролі медичних сестер та цифрові технології у ПМД.

Фактори ризику неінфекційних захворювань як складова частина здоров’я пацієнтів

2025-10-30T14:12:32+02:00

Мета. Основною метою дослідження було детально вивчити поширеність ключових керованих факторів ризику неінфекційних хвороб серед певної групи пацієнтів для формування й обґрунтування практичних підходів, що дадуть змогу поліпшити профілактику НІХ, підвищити якість життя, зменшити тягар хвороб і забезпечити більш ефективну роботу первинної ланки медичної допомоги.Матеріали та методи. Об’єкт дослідження: керовані фактори ризику неінфекційних захворювань; лояльність пацієнтів до призначень лікарів; активність лікарів із запровадження профілактичних технологій. Методи дослідження включали соціо логічний (анкетне опитування пацієнтів), медико-статистичний, аналітичний, а також методи узагальнення. Матеріалами слугували заповнені пацієнтами анкети, розроблені на основі опитувальника STEPS Всесвітньої організації охорони здоров’я.Було опитано 257 пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою до Державної наукової установи «Центр інноваційних технологій охорони здоров’я» Державного управління справами.Результати. Отримані результати демонструють високу поширеність керованих факторів ризику серед обстежених пацієнтів. Зокрема, 93,8% респондентів (241 особа) мали досвід куріння тютюнових виробів, при цьому 74,3% (179 осіб) курили щодня. Кількість викурених сигарет на добу коливалася від 1 до 30, що вказує на різний ступінь залежності. У 83,3% (214 осіб) було зафіксоване вживання алкоголю протягом останнього року, а 28,0% (60 осіб) споживали щонайменше одну стандартну дозу щотижня, що підвищує ризики хронічних захворювань. Окремі пацієнти вказували на вживання алкоголю в стресових ситуаціях, що потребує додаткового психологічного супроводу.Раціон респондентів також виявився далеким від рекомендованих норм: 40,5% (104 особи) не споживали фрукти щодня, а 23,3% (60 осіб) – овочі. Недостатнє вживання фруктів (менше 400 г на добу) спостерігалося у 82,9% (213 осіб), овочів – у 69,3% (178 осіб). Надмірне споживання солі також поширене явище: 22,6% (58 осіб) завжди додавали сіль або солоні соуси до їжі, 12,8% (33 особи) робили це часто, що значно підвищує ризик розвитку артеріальної гіпертензії.Фізична активність також є недостатньою: 66,1% (170 осіб) проводили в сидячому або лежачому положенні понад чотири години на добу, що свідчить про гіподинамію. Ще однією проблемою виявилася низька прихильність до лікування: 23,5% (32 особи) з артеріальною гіпертензією не приймали ліки; 69,4% (50 осіб) із підвищеним рівнем глюкози та 50,5% (50 осіб) із підвищеним холестерином також не отримували лікування. Лише 18,3–50,9% респондентів отримували рекомендації від медиків щодо модифікації поведінки, що вказує на низький рівень профілактичної активності. Це може свідчити як про перевантаження лікарів, так і про відсутність достатньої мотивації до профілактики. Висновки. Керовані фактори ризику неінфекційних захворювань поширені серед більшості обстежених пацієнтів, при цьому спостерігається низька прихильність до медичних рекомендацій та недостатній рівень профілактичної роботи лікарів.Для поліпшення ситуації необхідне впровадження системних профілактичних програм як на індивідуальному, так і на популяційному рівні. Рекомендується тісна міжсекторальна взаємодія – із фахівцями громадського здоров’я, органами місцевої влади, ЗМІ, громадськими організаціями – з метою популяризації здорового способу життя, формування відповідального ставлення до власного здоров’я та подолання бар’єрів до зміни поведінкових звичок у різних вікових і соціальних групах населення. Окрему увагу слід приділяти підвищенню кваліфікації медиків у сфері профілактики та комунікації з пацієнтами. Дослідження проведено відповідно до теми науково-дослідної роботи Державної наукової установи «Центр інноваційних технологій охорони здоров’я» Державного управління справами «Медико-соціальне обґрунтування, розроблення та запровадження моделі «Центр інноваційних технологій охорони здоров'я» на основі триєдності науки, освіти та практики в роботу багатопрофільного закладу охорони здоровʼя і визначення її ролі у формуванні єдиного медичного простору», номер державної реєстрації 0125U0000318.

Ризики забезпечення якісними ліками населення України в умовах трансформації міжнародної фармацевтичної торгівлі та цифровізації

2025-10-30T14:22:33+02:00

Мета наукового дослідження. Метою дослідження є глибокий аналіз ризиків, пов’язаних із зниженням доступності якісних, безпечних та ефективних лікарських засобів і виробів медичного призначення для населення України в умовах трансформації глобальної фармацевтичної торгівлі, загострення геополітичних конфліктів, тривалих соціогуманітарних криз і зростання значущості цифрових технологій у сфері охорони здоров’я. Особлива увага приділяється вивченню чинників, що ускладнюють функціонування ланцюгів постачання, та пошуку стратегій зменшення критичної залежності від імпорту. Крім того, дослідження орієнтоване на розробку пропозицій щодо зміцнення національної фармацевтичної безпеки України з урахуванням нових глобальних і регіональних тенденцій.Матеріали та методи. Об’єктом дослідження є система забезпечення лікарськими засобами в Україні на тлі трансформацій міжнародної фармацевтичної торгівлі та регіоналізації ринку. У дослідженні використано міждисциплінарний підхід, що поєднує елементи міжнародної економіки, фармацевтичної політики, логістики, регуляторного аналізу та цифрового управління. Методологічно застосовано: – порівняльний аналіз стратегій адаптації фармацевтичного сектору в ЄС, США, Китаї, Індії; – кейс-аналіз дій провідних компаній (Pfizer, Novartis, Polpharma), а також українських кластерів (Biosynth, Enamine); – кількісний статистичний аналіз на базі офіційних даних WTO, WHO, EFCG, Євростату, Державної служби статистики України та аналітичних звітів компаній IQVIA, McKinsey. Вивчено програмні документи стратегічних ініціатив (HERA, ACAA, PLI) щодо регіональної інтеграції та локалізації виробництва лікарських засобів.Результати. Установлено, що глобальні фармацевтичні ланцюги постачання перебувають у фазі глибокої перебудови, спричиненої пандемією COVID-19, повномасштабною війною в Україні, торговельними конфліктами та технологічними трансформаціями. Виявлено посилення залежності України від імпорту – понад 70 % препаратів завозяться з-за кордону, що створює ризики порушення безперервності лікування, зростання цін, дефіциту препаратів для хронічно хворих і порушення вакцинаційних програм. Показано, що до основних бар’єрів належать: митні обмеження, відсутність MRA-угод, нерівність у доступі до GMP-сертифікації та логістичні затримки. Результати дослідження підтверджують, що зростаюча роль таких країн, як Індія, Бангладеш і Туреччина, створює нові можливості для диверсифікації постачань.Особливо важливою визнано роль цифрових технологій. Недостатній рівень цифрової інфраструктури в окремих регіонах України, особливо в сільській місцевості та на прифронтових територіях, значно обмежує ефективне застосування сучасних інструментів відстеження й електронного контролю лікарських засобів. У дослідженні підкреслено необхідність впровадження єдиних електронних реєстрів, цифрових логістичних платформ і систем блокчейн-верифікації як основи стійкості постачань у кризових ситуаціях. Проаналізовано вплив тарифів США (до 245 % на API з Китаю), стратегії Buy American та оновлених регламентів ЄС на глобальні потоки медикаментів.Висновки. Дослідження доводить, що світова фармацевтична система переходить до нової парадигми: від централізованого виробництва та глобалізованої торгівлі до фрагментованих, гнучких, регіонально орієнтованих моделей. У таких умовах Україна має сформувати власну довгострокову фармацевтичну стратегію, що спирається на три основні принципи: Економічна ефективність – підтримка внутрішнього виробництва, залучення інвестицій, оптимізація витрат на імпорт і розвиток експортного потенціалу.1. Геополітична гнучкість – поглиблення співпраці з країнами ЄС та іншими надійними партнерами, мінімізація залежності від окремих постачальників, розвиток кластерного виробництва.2. Соціальна справедливість – забезпечення рівного доступу до базових і спеціалізованих препаратів для всіх громадян, особливо уразливих категорій (дітей, літніх осіб, людей з інвалідністю, пацієнтів із хронічними захворюваннями).3. З урахуванням потенціалу логістичної транзитної ролі України, розбудови фармацевтичних кластерів, цифрової модернізації галузі та міжнародної технічної допомоги країна здатна посісти важливе місце у європейському фармацевтичному просторі. Основним критерієм ефективності реформ має залишатися не лише економічна або політична вигода, а насамперед реальний вплив на доступність, безперервність і якість лікування населення.

Аналіз змін показників надання медичної допомоги Полтавського військового госпіталю в 2022–2023 роках

2025-10-30T14:29:37+02:00

Мета: Для уявлення складності та структури медичної допомоги військовослужбовцям необхідно проаналізувати кількість пролікованих, середню тривалість знаходження у стаціонарі та контингент пацієнтів.Матеріали та методи. Об’єктом дослідження виступав Полтавський військовий госпіталь. Було проаналізовано показники роботи госпіталя за 2022–2023 рр. У роботі використовувалися бібліосимантичний, статистичний методи. Результати. У цілому в госпіталі спостерігається збільшення кількості хворих із 2022 р., яка зросла на 4,97% і була найбільшою у військових, які проходять контрактну службу. Відзначено зростання цього числа на 14,75%, із 2 047 у 2022 р. до 2 349 у 2023 р. Спостерігалося і зростання показника ліжко-днів – із 19 736 до 32 396, або на 64,15%. Розглядаючи використання ліжкового фонду Полтавського військового шпиталю від моменту початку війни в Україні за категоріями військових, можна відзначити, що найбільша кількість пацієнтів була серед тих, які проходять військову службу на контрактній основі і проходять лікування в хірургічному та травматологічному відділеннях: від 533 у 2022 р. до 617 у 2023 р. (темп приросту – 15,76) у хірургічному відділенні та від 289 до 671 (темп приросту – 132,18) у травматологічному відділенні. На другому місці за кількістю хворих у відділенні були неврологічне і терапевтичне відділення. Уже в 2023 р. кількість пацієнтів неврологічного відділення знизилася з 534 до 339 (темп росту – -36,52), а в терапевтичному відділенні спостерігалися відносно незначні коливання, які становили зміну показника від 414 до 394 (темп росту – -4,83).Розглядаючи використання ліжкового фонду Полтавського військового шпиталю з початку війни в Україні за категоріями військових, найбільша кількість пацієнтів була серед тих, які проходять військову службу на контрактній основі. На другому місці серед категорій військовослужбовців, які знаходилися на стаціонарному лікуванні, були офіцери, кількість яких у цілому по госпіталю виросла незначно – від 414 до 436 осіб, ліжко-дні відповідно зросли на 45,06%. Водночас спостерігалося значне зменшення цих показників у солдат, кількість яких сягала від 148 до 24 (темп зниження – 83,78%) та ліжко-днів – із 1 801 до 295 (темп зниження – -83,62%), і курсантів – від 77 до 27 та ліжко-днів – із 567 до 227 (темп зниження – -59,96% ). Такі категорії військових, як службовці Міністерства оборони України, СБУ, МНС, МВС, призовники, за зазначений період в госпіталі не лікувалися.Аналізуючи середню тривалість лікування в Полтавському військовому госпіталі за період 2022–2023 рр., установлено, що за звітний період відбулося збільшення тривалості лікування військовослужбовців контрактної служби (на 47,78%), офіцерів (на 35,96%) та курсантів (на 8,11%), а тривалість лікування військовослужбовців строкової служби зменшилася на 8,26%.Середня тривалість лікування в хірургічному відділенні у 2022 р. становила 10,8, але в 2023 р. знизилася до 10,25 (на 14,3%).Інша картина спостерігалася в травматологічному відділенні: у 2022 р. середній показник по відділенню становив 9,25, а в 2023 р. він зріс на 22,1% і становив уже 11,3. За терапевтичним профілем спостерігається зменшення середньої тривалості лікування в інфекційному (на 17%) та шкірно-венерологічному (на 1,74%) відділеннях та збільшення тривалості лікування в терапевтичному (на 6,4%) та неврологічному (на 23,6%) відділеннях.Висновки. Показники діяльності стаціонару показали, що протягом звітного періоду кількість пролікованих у госпіталі порівняно з 2022 р. зросла на 14,75% і була найбільшою у військових, які проходять контрактну службу. Провідні позиції у структурі захворюваності посідають хірургічні хвороби. Середня тривалість лікування хворих у стаціонарі була найбільшою в неврологічному відділенні – 19,6 у 2023 р.

Аналіз ключових тенденцій у фінансуванні перинатальної медичної допомоги за програмою медичних гарантій в Україні

2025-10-30T14:33:41+02:00

Мета: визначення ключових тенденцій у фінансуванні медичної допомоги в Україні за пріоритетними пакетами медичної допомоги за Програмою медичних гарантій «Медична допомога при пологах», «Медична допомога новонародженим у складних неонатальних випадках» та «Ведення вагітності в амбулаторних умовах».Матеріали та методи. Здійснено ранжований розподіл надавачів медичних послуг по областях за пакетом «Медична допомога при пологах» та пакетом «Медична допомога новонародженим при складних неонатальних випадках». Визначено показники кількості наданих медичних послуг у зв’язку з пологами та кількості наданих послуг медичної допомоги новонародженим у складних неонатальних випадках у закладах охорони здоров'я по областях України порівняно із середнім показником по Україні. Визначено тенденції щодо динаміки виплат від Національної служби здоров'я України за Програмою медичних гарантій у період із 2018 по 2023 р. Узагальнено та систематизовано інформацію щодо пакетів медичних послуг, пов’язаних із вагітністю, пологами та неонатальною допомогою. Розрахунки проведено у пакеті MedCalc® Statistical Software version 22.009 (MedCalc Software Ltd, Ostend, Belgium; https://www.medcalc.org; 2023).Результати. Автори засвідчують існуючу проблему невідповідності встановленого тарифу фактичним витратам ЗОЗ на надання перинатальної допомоги. Також установлений тариф не враховує відмінності у витратах на проведення фізіологічних пологів та кесарського розтину, що робить значний тиск на фінансові спроможності медичних підприємств та, відповідно, їх спроможність надавати якісну перинатальну допомогу пацієнткам на безоплатній основі, як того вимагають умови контрактів.Пакети медичної допомоги за Програмою медичних гарантій «Медична допомога при пологах» та «Медична допомога новонародженим при складних неонатальних випадках» належать до пріоритетних, отже, у повному обсязі фінансуються державою. Оплата по них постійно зростає, але не є достатньою для покриття витрат закладів охорони здоров’я. Кількість пологів у лікарні, нижча за 400 на рік, може негативно впливати на кваліфікацію лікарів. Аналіз показав, що кількість наданих послуг суттєво відрізняється між закладами охорони здоров’я відповідно до їх регіонального розміщення. Найбільш затребуваними з боку пацієнтів є ці послуги у місті Києві та великих обласних центрах, розташованих далі від лінії фронту, тобто в західній частині України. Водночас кількість ЗОЗ, що спеціалізуються на перинатальній допомозі у більш небезпечних регіонах, перебільшує попит на такі послуги, що призводить, по-перше, до недостатнього завантаження і, відповідно, недофінансування спеціалізованих ЗОЗ і, по-друге, негативно впливає на кваліфікацію лікарів завдяки зменшенню їх практичної професійної зайнятості. Обсяги фінансування перинатальної допомоги поступово зростають за рахунок збільшення розміру виплат на одну послугу. Але водночас зберігаються випадки використання інших джерел фінансування, що свідчить, на нашу думку, про недостатність такого фінансування, оскільки під час розрахунку тарифів не враховуються витрати на необхідні ліки та вироби медичного призначення.Висновки. Автори засвідчують існуючу проблему невідповідності встановленого тарифу фактичним витратам закладів охорони здоров'я на надання перинатальної допомоги. Також установлений тариф не враховує відмінності у витратах на проведення фізіологічних пологів та кесарського розтину. Обсяги фінансування перинатальної допомоги поступово зростають за рахунок збільшення розміру виплат на одну послугу. Але водночас зберігаються випадки використання інших джерел фінансування, що свідчить, на нашу думку, про недостатність такого фінансування, оскільки під час розрахунку тарифів не враховуються витрати на необхідні ліки та вироби медичного призначення. Потрібна подальша організаційна робота з регіоналізації перинатальної допомоги в Україні.

Ринкова ефективність організації медичних послуг для пацієнтів із персистуючою, тривало персистуючою та постійною формами фібриляції передсердь на основі адаптованої теоретичної моделі

2025-10-30T14:42:05+02:00

Мета: усебічна оцінка ринкової ефективності організації медичних послуг для пацієнтів із персистуючою, тривало персистуючою та постійною формами фібриляції передсердь (ФП) із використанням адаптованої теоретичної моделі Д. Дранова і М. Саттервейта. Основний акцент зроблено на аналізі впливу інформаційного шуму на зміну еластичності попиту, споживчу поведінку та процес прийняття рішень у сфері охорони здоров’я. Актуальність роботи зумовлена складністю взаємодії між пацієнтами та системою охорони здоров’я в умовах неповної або викривленої інформації про якість, вартість та комфорт медичних послуг. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження виступили медичні послуги, отримані 600 пацієнтами з різними формами ФП у період 2015–2023 рр. у межах п’яти клінічних маршрутів, які включали спеціалізовану та високоспеціалізовану допомогу. Методологічною основою дослідження стало структурне моделювання рівнянь (Structural Equation Modeling, SEM) із застосуванням латентних змінних: якості, комфорту та інформаційного шуму. Аналіз проводився у середовищі програмування R із використанням пакету «lavaan». Оцінка адекватності моделей здійснювалася за допомогою таких індексів: Root Mean Square Error of Approximation (RMSEA), Standardized Root Mean Squared Residual (SRMR), Comparative Fit Index (CFI), Non-Normed Fit Index (Tucker-Lewis Index, TLI) та тесту Satorra-Bentler для корекції на неоднорідність.Результати. SEM-модель продемонструвала статистично значущі взаємозв’язки між основними латентними змінними: якістю, комфортом, вартістю медичних послуг та рівнем інформаційного шуму. Для пацієнтів із персистуючою формою фібриляції передсердя було виявлено тісну кореляцію між вартістю послуг та їх якісними характеристиками (технічна якість, результативність, професіоналізм персоналу), а також рівнем комфорту (доступність, емоційна підтримка, організація процесу). Натомість у пацієнтів із тривало персистуючою та постійною формами переважала чутливість саме до якісних параметрів послуг. Установлено, що інформаційний шум знижує сприйняття якості послуг, але водночас позитивно корелює з готовністю платити вищу ціну, ймовірно, через недостатню орієнтацію пацієнта у наданій інформації. Також виявлено, що вища кваліфікація лікаря позитивно впливає на сприйняття якості, тоді як часта зміна лікаря має негативний вплив на відчуття комфорту пацієнта. Комфорт пацієнта оцінювався через такі змінні, як організаційна доступність, емоційна підтримка з боку персоналу, стабільність контактної особи (лікаря).Інформаційний шум, який вимірювався як суб’єктивне сприйняття неповноти, протиріччя чи складності медичної інформації, мав негативний вплив на сприйняття якості послуг, проте, парадоксально, позитивно корелював із вартістю, що, ймовірно, свідчить про нераціональність рішень пацієнтів у середовищі інформаційної асиметрії. Окрім того, виявлено, що рівень кваліфікації лікаря достовірно покращує сприйняття якості, тоді як часта зміна лікаря в межах клінічного маршруту знижує рівень суб’єктивного комфорту.Висновки. Отримані результати узгоджуються з припущеннями моделі Дранова і Саттервейта про вплив асиметричної інформації на функціонування ринку медичних послуг. У контексті ФП, де важливо забезпечити безперервність та персоналізований підхід, наявність інформаційного шуму може призводити до неефективного розподілу ресурсів, збільшення витрат та зниження задоволеності пацієнтів. SEM дав змогу детально проаналізувати взаємозв’язки між змінними та підтвердити доцільність використання цієї моделі у галузі охорони здоров’я.Адаптована модель Дранова і Саттервейта показала високу ефективність для аналізу ринкової поведінки споживачів медичних послуг в умовах багатофакторного впливу. Пацієнти з тяжчими формами ФП, які мають більший клінічний ризик, надають перевагу якості медичних послуг, тоді як у пацієнтів із менш тяжкими формами більш важливим виявляється комфорт. Визначено, що зниження інформаційного шуму є ключовим напрямом для підвищення ефективності споживчих рішень та досягнення оптимального балансу між витратами, якістю та зручністю медичних послуг. SEM-моделювання виявилося доцільним інструментом для кількісного аналізу складних взаємозв’язків у сфері охорони здоров’я.

Вартість лікування та реабілітації військовослужбовців з ампутацією після мінно-вибухової травми

2025-10-30T14:50:13+02:00

Мета: вивчення «портрету» військовослужбовців з ампутаціями внаслідок мінно-вибухових травм та обрахунок витрат на їх лікування та реабілітацію у спеціалізованому закладі, який надає висококваліфіковану стаціонарну допомогу.Матеріали та методи. Дослідження проведено серед військовослужбовців, які проходили лікування і реабілітацію у клінічній лікарні «Феофанія» Державного управління справами з вересня 2022 р. по червень 2024 р. (усього 46 осіб). Для проведення дослідження використано такі методи: підрахунку загальних витрат на конкретне захворювання (Cost-of-illnes), економічний аналіз. Витрати на протезування у зв’язку з ампутаціями до розрахунків не аналізувалися.Результати. Вибірка пацієнтів складалася з 46 пацієнтів (військовослужбовців), які отримали мінно-вибухове поранення під час виконання бойових завдань. Усі пацієнти перебували на лікуванні з вересня 2022 р. по червень 2024 р. Віковий діапазон пацієнтів варіювався від 21 до 58 років (середній вік – 36,7 року). Найбільша кількість пацієнтів з ампутаціями припадала на вікову групу 31–40 років. Термін від моменту травми до госпіталізації у спеціалізований стаціонарний заклад становив від 48 годин до 22 днів (з урахуванням етапів медичної евакуації). Зафіксовано факти повторної госпіталізації серед досліджуваного контингенту (10,9%); середній час між повторними госпіталізаціями становив 68,2 дні. Серед найбільш поширених причин повторних госпіталізацій – больовий синдром у вигляді фантомного та/або ноцицептивного болю. У середньому на одного пацієнта припадало 1,2 ампутацій. Більшості пацієнтів ампутації були проведені на попередніх етапах лікування (37 пацієнтів, або 67,3%); 18 пацієнтам (32,7%) були проведені первинні чи повторні ампутації безпосередньо у закладі. Установлено, що ампутації нижніх кінцівок зустрічалися у респондентів значно частіше, ніж верхніх. Середній термін перебування пацієнтів на лікуванні і реабілітації становив 144 дні (медіана 120 днів).Пацієнти у досліджуваній вибірці потребували значної кількості лабораторних та інструментальних досліджень. Розрахункові загальні витрати на лабораторну діагностику становили 1,6 млн грн. Переважна більшість пацієнтів потребувала проведення складних інструментальних досліджень під час лікування, зокрема комп’ютерної томографії, яка використовувалася найчастіше, оскільки більшість пацієнтів мала металеві осколки у тілі. Розрахункові загальні витрати на інструментальну діагностику становили близько 1,2 млн грн на всіх пацієнтів з ампутаціями внаслідок мінно-вибухової бойової травми, у т. ч. витрати на КТ – 760 тис грн (65,3% серед усіх витрат на інструментальну діагностику).Більшість пацієнтів потребувала під час лікування лікарських засобів для менеджменту болю після ампутації. У середньому витрати на знеболювальні становили близько 15 тис грн для одного пацієнта. У цілому згідно з проведеними розрахунками сумарні витрати на лікування 46 пацієнтів із міно-вибуховими травмами (ампутаціями) становили 28 893 861 грн ≈29,0 млн грн. Із них найбільшу частку становили витрати на перебування в стаціонарі (45%), лабораторні та інструментальні дослідження (9,1%) та лікарські засоби (28,6%). У розрахунку на одного пацієнта витрати становили 628 тис грн.Висновки. Установлено, що за військових конфліктів чи операцій в інших країнах понад 50% припадає на міно-вибухові ураження і травми. Сформовано портрет військовослужбовця з ампутаціями внаслідок мінно-вибухових травм і поранень, які проходили лікування та реабілітацію у клінічній лікарні «Феофанія» ДУС. Пацієнти мали множинні травми з ампутаціями (1,2 ампутації на одного пацієнта). Згідно з проведеними розрахунками, загальні витрати на лікування і реабілітацію військо- вослужбовців з ампутаціями (без урахування витрат на протезування) у досліджуваній вибірці становили понад 28,9 млн грн (у цінах 2024 р.), що в середньому на одного пацієнта 628 тис грн. Це в рази перевищує обсяги відшкодування витрат на лікування таких пацієнтів за програмою медичних гарантій. Отримані дані свідчать про потребу у значних фінансових ресурсах для покриття фактичних витрат закладів на надання стаціонарної медичної допомоги.

Статтю присвячено актуальній проблемі розвитку цифрової компетентності у майбутніх лікарів. Розглянуто розроблену структурно-логічну схему формування цифрових компетенцій у студентів медичних ВНЗ. Представлено досвід упровадження інноваційних освітніх ком

2025-10-30T15:00:08+02:00

Статтю присвячено актуальній проблемі розвитку цифрової компетентності у майбутніх лікарів. Розглянуто розроблену структурно-логічну схему формування цифрових компетенцій у студентів медичних ВНЗ. Представлено досвід упровадження інноваційних освітніх компонентів у ПВНЗ «Київський медичний університет» з інтеграцію цифрових технологій у процес підготовки медичних фахівців.Визначено та обґрунтовано освітні компоненти, які є невід’ємною частиною комплексної підготовки, що забезпечує високу кваліфікацію медичних працівників та конкурентоздатність в умовах активного використання інформаційних технологій. Увагу приділено базовим ОК, необхідним для роботи в ЕСОЗ, а саме, набуття вмінь та практичних навичок роботи в електронній системі E-Health під час вивчення освітніх компонентів «Медичні електронні системи: сімейна медицина» та «Медичні електронні системи: стаціонар; вторинна ланка».Мета: проаналізувати, узагальнити та інтегрувати в освітній процес медичних ВНЗ нові цифрові компоненти, які сприятимуть якісній підготовці майбутніх лікарів із високим рівнем цифрової компетентності.Матеріали та методи. Матеріалом дослідження стали освітні компоненти, упроваджені в навчальний процес із метою формування цифрової компетентності майбутніх лікарів.Використовувався комплекс теоретико-методологічних методів, включаючи аналіз літератури, вивчення документів, експертне оцінювання, тестування, анкетування, спостереження, моделювання і прогнозування та кейс-стаді, ситуаційно-рольові ігри, тестування на платформі E-Health.Результати. Результати дослідження підкреслюють фундаментальну необхідність започаткування системного формування цифрових компетентностей у майбутніх лікарів уже на етапі навчання у медичних ВНЗ для їх успішної адаптації до цифрового середовища охорони здоров’я.Висновки. Розроблено та інтегровано в освітній процес спеціалізовані освітні компоненти, що забезпечують формування практичних навичок роботи з електронною системою E-Health та є дієвим інструментом для якісної підготовки конкурентоздатних медичних кадрів із високим рівнем володіння цифровими компетентностями.

Питання збереження та зміцнення здоров’я населення регіону у стратегії розвитку Закарпатської області на період до 2027 року

2025-10-30T15:09:37+02:00

Мета: провести комплексний аналіз стратегії розвитку Закарпатської області на період до 2027 р. в плані створення умов із забезпечення збереження та зміцнення здоров’я населення.Матеріали та методи. Матеріали: Стратегія розвитку Закарпатської області на період до 2027 р. Методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу.Результати. Стратегія складається зі вступу та семи розділів. У ній представлено опис основних тенденцій та проблем соціально-економічного розвитку області, аналіз сильних сторін, можливостей розвитку, слабких сторін та загроз розвитку області, сценарії розвитку регіональної економіки, стратегічне бачення розвитку області. Представлено три стратегічні цілі: «Розвиток, орієнтований на людину», «Підвищення конкурентоспроможності регіону», «Охорона довкілля та збалансований розвиток гірських та сільських територій області». Кожна стратегічна ціль включає оперативні цілі та завдання і можливі сфери реалізації проєктів. Разом з економічним розвитком регіону питання збереження та зміцнення здоров’я населення у Стратегіє є пріоритетними. Завданнями оперативної цілі 1.3. «Формування доступного, інклюзивного, здоров'язберігаючого простору для фізичного відновлення та розвитку людини» є: забезпечення функціонування спроможної системи громадського здоров'я та формування здорового способу життя; формування спроможної мережі закладів охорони здоров'я всіх рівнів (у т. ч. зі створенням реабілітаційних відділень); охорона материнства та дитинства, поширення знань та практик щодо збереження репродуктивного здоров'я; розширення мережі закладів та створення інклюзивної спортивної інфраструктури. Інші стратегічні та оперативні цілі та їхні завдання спрямовані на створення безпечних умов проживання та можливості забезпечення здоров’язберігаючої поведінки.Стратегічні цілі Стратегії значною мірою узгоджені з Цілями сталого розвитку. Такий зв'язок свідчить, що Стратегія розвитку Закарпатської області на період до 2027 р. відповідає баченню орієнтирів досягнення Україною Цілей сталого розвитку на період до 2030 р.Висновки. Стратегія розвитку Закарпатської області на період до 2027 р. є документом, що визначає тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку регіону, стратегічні та оперативні цілі, пріоритети розвитку регіону на відповідний період, основні завдання, етапи та механізми їх фінансування і реалізації, систему моніторингу та оцінки результативності. У Стратегії значну увагу приділено оптимізації умов зі збереження та зміцнення здоров’я населення регіону.

Механізми інтеграції отоларингологічної допомоги в діяльності сімейних лікарів

2025-10-31T07:55:56+02:00

Інтеграція визнана концептуальним підходом до забезпечення якості медичної допомоги в сучасних умовах.Мета дослідження: дослідити, які механізми інтеграції отоларингологічної допомоги впроваджено в діяльність лікаря загальної практики – сімейного лікаря (ЗП – СЛ). Об’єкт дослідження: механізми інтеграції отоларингологічної допомоги в діяльності лікаря ЗП – СЛ.Матеріали та методи. Предмет дослідження: координація дій у командах працівників закладу первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), співпраця лікарів ЗП – СМ із лікарями-отоларингологами та зацікавленими представниками громади (соціальними працівниками, постачальниками медичних виробів, працівниками аптек, лікарями приватних медичних закладів); орієнтованість лікаря ЗП – СМ на пацієнта з хворобами вуха, горла, носа. Методи дослідження: соціологічний (за стандартизованою анкетою PSPIC, 2019), медико-статистичний, аналітичний, узагальнення результатів. Результати. Виявлено, що лікарі ЗП – СЛ активно використовують механізми пацієнт-орієнтованості (середні оцінки за шкалою Лайкерта – 3,95±0,47 – 4,27±0,53 бали) та скоординованої роботи з медичними працівниками в командах закладу ПМСД (середній бал – 3,94±0,22 – 4,01±0,74). Потребують удосконалення механізми координації під час профілактичних заходів, спостереження за пацієнтами з хронічними хворобами (середні оцінки відповідно 3,49±0,50 та 3,68±0,46 бали), стосунки між учасниками команд закладу ПМСД (3,58±0,55 бали), співпраця з лікарями-отоларингологами (середні оцінки – 2,62±0,48 – 2,94±0,46 бали) та зацікавленими представниками громади (середні оцінки – 3,58±0,49 та 3,76±0,42 бали).Висновки. Використання механізмів інтеграції потребує управлінських рішень керівників закладів первинної та спеціалізованої медичної допомоги зі збалансованого їх запровадження в діяльність закладів охорони здоров’я території госпітального округу.

Забезпечення населення Закарпаття стоматологічною допомогою за програмою медичних гарантій

2025-10-31T07:59:48+02:00

Мета: дослідити рівень надання дорослому населенню Закарпатської області стоматологічної допомоги за програмою медичних гарантій.Матеріали та методи. Об’єкт дослідження: надання безоплатної стоматологічної допомоги за програмою медичних гарантій у закладах охорони здоров’я Закарпатської області. Матеріали дослідження: електронні записи НСЗУ за період 2021–2024 рр. у розрізі закладів охорони здоров’я Закарпатської області. Методи дослідження: бібліосемантичний, медико-статистичний, структурно-логічного аналізу. Обробка даних проводилася з використанням загальноприйнятих методів медичної статистики.Результати. За період дослідження (2021–2024 рр.) гарантована стоматологічна допомога населенню області за державною програмою медичних гарантій надавалася у закладах охорони здоров’я загальної мережі та двох спеціалізованих стоматологічних поліклініках. За період дослідження кількість закладів охорони здоров’я, у яких надавалася стоматологічна допомога, скоротилася на п’ять і в 2024 р. становила 17 закладів. У процесі реформування системи охорони здоров’я області КНП «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради була ліквідована. В області функціонує один спеціалізований заклад охорони здоров’я – КНП «Свалявський стоматологічний центр» Свалявської міської ради. На 2024 р. три заклади охорони здоров’я уклали з НСЗУ угоду на надання безоплатної стоматологічної допомоги населенню державною програмою медичних гарантій, але її не надавали. Установлено, що за наявності в області розгалуженої мережі спеціалізованих закладів стоматологічної медичної допомоги приватної форми власності жоден із них за роки дослідження не уклав угоду з НСЗУ на надання медичної допомоги населенню в рамках Програми медичних гарантій. Кількість населення області, яке отримувало стоматологічну допомогу за програмою державних гарантів за роками, становила: 2021 р. – 56 402 особи, 2022 р. – 63 148 осіб, 2023 р. – 61 467 осіб, 2024 р. – 52 578 осіб. Установлено, що із загальної кількості осіб, що отримували стоматологічну допомогу, до 34,7% становили діти. У структурі причин звернення населення за стоматологічною допомогою до 3,0% становили профілактичні звернення, решта звернень були з лікувальною метою. Отримані дані вказують на те, що в Закарпатській області не виконуються прийняті для впровадження в системі охорони здоров’я України принципи ВООЗ, які визначені «Глобальною стратегією з боротьби з хворобами порожнини рота».Висновки. Проведений аналіз указує на те, що організація надання населенню стоматологічної допомоги за програмою Державних гарантій у Закарпатській області не є пріоритетною і потребує прийняття управлінських рішень із метою забезпечення населення територіально доступною стоматологічною допомогою.

Інноваційні технології мобільних застосунків у реабілітаційній практиці: персоналізований підхід до відновлення функцій організму

2025-10-31T08:14:12+02:00

Мета: оцінка ефективності та доцільності використання мобільних додатків як інструменту для персоналізованої реабілітації пацієнтів/клієнтів із різними патологіями. Ураховуючи активний розвиток цифрових технологій у сфері охорони здоров’я, актуальним постає питання інтеграції мобільних рішень у клінічну практику фізичної терапії та ерготерапії. У дослідженні розглядаються потенціал і різні функціональні рішення мобільних додатків для поліпшення загального функціонального стану пацієнтів/клієнтів, оптимізації реабілітаційних утручань та підвищення якості обслуговування пацієнтів/клієнтів.Матеріали та методи. Методологічною основою слугував систематичний огляд наукової літератури за період 2014–2024 рр. із використанням баз даних PubMed, Scopus та Google Scholar. Критеріями включення були: публікації у рецензованих журналах, англомовні статті, дослідження з клінічним фокусом на застосування мобільних технологій у реабілітації та відновній медицині. Емпіричний компонент дослідження реалізовано через структуроване анкетування серед фахівців галузі реабілітації – фізичних терапевтів (n = 34), лікарів фізичної та реабілітаційної медицини (n = 11) та ерготерапевтів (n = 26). Анкетування охоплювало оцінку ставлення до цифрових інструментів і мобільних пристроїв, готовності до їх упровадження та практичного досвіду використання у клінічній практиці.Клінічне тестування охоплювало три мобільні додатки: PhysiApp, RehabCoach та Kaia Health, які були вибрані за критерієм доступності для всіх категорій населення України (безкоштовність) та адаптивності до потреб пацієнтів/клієнтів. Участь у випробуванні взяли 277 пацієнтів/клієнтів (128 жінок, 149 чоловіків) віком від 18 до 68 років. Гендерна рівність збережена.Пацієнти/клієнти застосовували мобільні додатки в межах щоденної реабілітаційної практики у процесі відновлення згідно з індивідуальним реабілітаційним планом кожного пацієнта/клієнта, а дані про динаміку стану, тривалість лікування та задоволеність користувачів були систематизовані та проаналізовані безпосередньо після збору усієї статистичної інформації.Результати дослідження свідчать про значне поліпшення функціонального стану пацієнтів/клієнтів, скорочення тривалості реабілітаційного циклу та високий рівень користувацької задоволеності. Понад 85% лікарів фізичної і реабілітаційної медицини, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, що взяли участь в опитуванні, рекомендували застосування цифрових рішень у щоденній практиці та мали позитивний власний досвід такого використання у роботі з пацієнтами/клієнтами. Серед ключових переваг мобільних додатків визначено: персоналізований підхід до пацієнта, доступність програм у будь-який час, можливість дистанційного моніторингу та забезпечення постійного зворотного зв’язку. Пацієнти особливо позитивно оцінили інтерфейс додатків, індивідуалізацію тренувальних програм, а також мотиваційний ефект у процесі реабілітації.На підставі отриманих даних установлено, що мобільні додатки можуть слугувати ефективним інструментом для підтримки реабілітаційного процесу, особливо в умовах обмеженого доступу до очних медичних послуг або за потреби в автономному дотриманні програми. Упровадження мобільних технологій у практику реабілітаційної медицини відповідає принципам доказової медицини, сприяє оптимізації реабілітаційних маршрутів та забезпечує індивідуалізований підхід до втручань. У підсумку дослідження підтверджує доцільність системної інтеграції мобільних додатків у реабілітаційну медицину як засобу підвищення ефективності, доступності та якості надання допомоги пацієнтам/клієнтам. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на розширення спектру індикаторів ефективності, розвиток методів цифрового моніторингу та розроблення рекомендацій щодо стандартизації використання мобільних додатків у реабілітаційних практиках, підбір та розроблення нових мобільних додатків відповідно до нозологій, а також затверджена панель мобільних додатків, які будуть використовуватися в Україні.Висновки. Результати дослідження демонструють, що мобільні додатки в реабілітаційній медицині значно підвищують ефективність та зручність процесу реабілітації. Основними перевагами використання мобільних додатків є доступність для пацієнтів/клієнтів, персоналізований підхід та постійний моніторинг стану здоров'я і самостійне відстежування стану здоров’я самим пацієнтом/клієнтом, тобто безпосереднє залучення його до реабілітаційного процесу на всіх етапах реабілітації.

Оцінка взаємозв’язку між прогностичними факторами ризику болю в нижній частині спини та ступенем його впливу на повсякденну активність

2025-10-31T08:19:36+02:00

Метою дослідження було оцінити взаємозв’язок між прогностичними фізичними та психосоціальними факторами ризику розвитку хронічного болю у нижній частині спини та ступенем його впливу на повсякденну активність пацієнтів.Додатково досліджувалася частота виявлення ключових психоемоційних предикторів (зокрема, тривоги, депресії та катастрофізації) у пацієнтів із різними рівнями ризику за шкалою STarT Back Screening Tool. Також було вивчено роль соціально-демографічних характеристик, таких як вік, індекс маси тіла, стать, у формуванні загального ризик-профілю пацієнтів. Особливу увагу приділено виявленню психологічних чинників, що підвищують ризик хронізації болю, в умовах воєнного часу серед цивільного населення.Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 146 пацієнтів (66 чоловіків і 80 жінок) із неспецифічним болем у нижній частині спини, які проходили лікування в Інституті вертебрології та реабілітації (м. Київ) у період із квітня 2023 по квітень 2024 р. До дослідження включалися лише пацієнти без симптомів радикулопатії, онкологічних, системних або психіатричних захворювань. Застосовувалися валідизовані інструменти: Numerical Rating Scale (NRS) для визначення інтенсивності болю, STarT Back Screening Tool (SBST) для стратифікації ризику розвитку хронічного болю у нижній частині спини, Oswestry Disability Index (ODI) для оцінки ступеня впливу болю на повсякденне життя. Пацієнти були розподілені на групи за рівнем ризику: низький (76,7%), середній (19,2%) та високий (4,1%). Для обробки даних використовувалися описова статистика, коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, χ²-критерій Пірсона та тест Фішера.Результати. Результати засвідчили, що вікові та антропометричні показники (вік, індекс маси тіла) не мали значущого впливу на інтенсивність болю чи ризик його хронізації (ρ < 0,2; p > 0,05). Водночас було виявлено помірний позитивний кореляційний зв’язок між показниками SBST та рівнем обмеження повсякденної активності за шкалою ODI (ρ = 0,551; p < 0,05), що свідчить про те, що зростання ризику розвитку хронічного болю у нижній частині спини супроводжується погіршенням якості життя. Особливу увагу було приділено психосоціальним факторам. Статистично значущою (χ² = 60,521; p <0,05) виявилася перевага тріади «страх – тривога – депресія» у пацієнтів із вищим ризиком хронізації болю. Найбільш вагомими з них виявилися тривога та депресія, які частіше вказувалися пацієнтами як причини погіршення стану. Гендерні відмінності у сприйнятті та впливі цих факторів не були статистично значущими, що вказує на однакову уразливість до психологічного навантаження у чоловіків та жінок. Додатково аналіз показав, що наявність ожиріння не була пов’язана зі зростанням ризику хронічного болю у нижній частині спини (χ² = 0,015; p = 0,9025), хоча у пацієнтів із надмірною вагою частіше спостерігалися вищі показники SBST, проте без статистичної достовірності. Отримані дані вказують, що соматичні показники відіграють другорядну роль у формуванні ризиків хронізації болю на відміну від психоемоційних чинників, які мають суттєвий вплив на рівень повсякденного функціонування.Висновки. Результати дослідження підтверджують доцільність застосування стратифікованого підходу до реабілітації пацієнтів із болем у спині на основі SBST. Найбільш критичними предикторами хронізації болю в умовах підвищеного психоемоційного навантаження, зокрема у воєнний час, є тривога та депресія. Урахування цих чинників у реабілітаційних стратегіях сприяє покращенню функціональних результатів та якості життя. Дослідження є першим в Україні, що аналізує зв’язок SBST з обмеженням життєдіяльності у цивільного населення під час війни та підкреслює потребу в міждисциплінарному підході до відновлення. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення клінічних маршрутів пацієнтів із болем у спині, упровадження скринінгових інструментів на ранніх етапах утручання, а також для формування освітніх програм для фахівців у галузі фізичної та реабілітаційної медицини.

Оптимізація амбулаторної реабілітації після інсульту за допомогою дистанційних технологій

2025-10-31T08:26:39+02:00

У статті розглядається надзвичайно актуальна тема в контексті сучасної медичної практики, особливо з огляду на зростання кількості пацієнтів, які перенесли інсульт, та обмеженість ресурсів для тривалої стаціонарної реабілітації. Інсульт і надалі залишається однією з провідних причин тривалої інвалідності як в Україні, так і у світі. Відновлення моторних, когнітивних та соціальних функцій після виписки з лікарні є вирішальним для підвищення якості життя пацієнтів і зменшення навантаження на систему охорони здоров’я. З огляду на це, дедалі актуальнішою стає оптимізація амбулаторного етапу медичної реабілітації. Інтеграція дистанційних технологій пропонує практичне рішення, яке забезпечує безперервність допомоги незалежно від географічного розташування пацієнта, стану місцевої інфраструктури чи актуальних епідеміологічних умов.Актуальність таких підходів особливо проявилася під час пандемії COVID-19, коли для багатьох пацієнтів доступ до медичних закладів був суттєво обмежений. Платформи дистанційної реабілітації, що містять модулі з нейропсихології, логопедії, фізіотерапії та ерготерапії, не лише забезпечують індивідуалізовану допомогу, а й відповідають світовим тенденціям телемедицини та персоналізованої медицини. Дослідження, описане в статті, апробувало регіональну модель амбулаторної телереабілітації та продемонструвало значні покращення у функціональному стані пацієнтів, їхній самостійності та мотивації. Отримані результати підкреслюють доцільність та ефективність дистанційних утручань у відновленні після інсульту, наголошуючи на потенціалі їх більш широкого впровадження в системи охорони здоров’я. Подальші дослідження мають бути спрямовані на оцінку довгострокових результатів та масштабованості таких моделей.Мета дослідження полягає в оптимізації амбулаторної реабілітації пацієнтів після інсульту шляхом упровадження дистанційних технологій. Реалізація цієї мети дасть змогу підвищити ефективність відновного лікування, поліпшити якість життя пацієнтів, зменшити рівень інвалідності та знизити навантаження на медичні заклади.Матеріали та методи. У процесі дослідження використовувалися різноманітні методи, що забезпечують комплексний підхід до вивчення проблеми. Організаційно-правовий метод застосовувався для аналізу чинного законодавства щодо реабілітаційної допомоги пацієнтам після інсульту. Історичний метод дав змогу проаналізувати етапи розвитку системи реабілітації в Україні. Контент-аналіз наукових джерел дав змогу зіставити сучасні підходи до лікування та відновлення після інсульту.Структурно-організаційне моделювання використовувалося для розроблення регіональної моделі амбулаторної реабілітації з елементами дистанційного моніторингу.Опитування пацієнтів та їхніх родичів за допомогою соціологічних методів дало змогу оцінити рівень мотивації та доступність реабілітаційних послуг. У дослідженні взяли участь 256 респондентів, яких було розподілено на дві рівні за чисельністю групи: 128 осіб отримували традиційну амбулаторну реабілітацію (3-тя група), тоді як інші 128 пацієнтів проходили курс відновлення за допомогою дистанційно керованих реабілітаційних програм (4-та група).Для статистичного аналізу результатів застосовувалися методи дисперсійної статистики, параметричні методи (тест Стьюдента, коефіцієнт кореляції Пірсона), а також програмні засоби Microsoft Excel і Statistica 6.0.Результати. У Закарпатській області було апробовано регіональну модель амбулаторної реабілітації з використанням дистанційних технологій, яка включала вебплатформу з розділами з нейропсихології, логопедії, лікувальної фізкультури та ерготерапії. До участі у програмі були залучені пацієнти, які відповідали критеріям відбору, зокрема: вік – від 40 до 80 років, перенесений ішемічний інсульт – від 6 до 18 місяців тому, відсутність тяжких супутніх патологій. У результаті клінічного дослідження встановлено, що пацієнти, які проходили як амбулаторний, так і дистанційний етапи реабілітації, мали значно кращі результати за більшістю критеріїв (мобільність, когнітивні функції, навички самообслуговування), ніж ті, хто проходив лише один з етапів. Досягнуто статистично значущу позитивну динаміку за 15 з 16 показників у групі комплексної реабілітації. Особливої ефективності вдалося досягти у зменшенні рівня тривожності, болю та залежності від сторонньої допомоги.У пацієнтів також зросла мотивація до соціальної активності та покращилася якість міжособистісної взаємодії. Застосування програмних рішень (наприклад, Patient Electronic Diary) дало змогу лікарям дистанційно відстежувати динаміку стану пацієнтів і оперативно коригувати план реабілітації. Висновки. Упровадження дистанційних технологій у систему амбулаторної реабілітації після інсульту є перспективним та ефективним напрямом розвитку медичної практики. Результати дослідження доводять, що така модель сприяє покращенню фізичного, психічного та соціального стану пацієнтів, зменшує кількість повторних інсультів, а також дає змогу забезпечити реабілітаційні послуги для мешканців віддалених населених пунктів. У майбутньому доцільним є масштабування цієї моделі на інші регіони України, а також подальше дослідження довгострокових ефектів дистанційної реабілітації.

Сучасні підходи до фізичної реабілітації пацієнтів після мозкового інсульту: аналіз ефективних методів рухової терапії

2025-10-31T08:29:25+02:00

Мета. Цей огляд має на меті провести комплексний аналіз сучасних підходів до фізичної реабілітації пацієнтів після інсульту. Він спрямований на оцінку їхньої ефективності, спираючись на останні клінічні дослідження та метааналізи, а також на визначення перспективних напрямів розвитку нейрореабілітації для покращення функціонального відновлення та якості життя пацієнтів.Матеріали та методи. Матеріали дослідження складалися з широкого спектру наукових публікацій, що включають систематичні огляди, метааналізи та оригінальні рандомізовані клінічні дослідження. Особлива увага приділялася роботам, які вивчали ефективність та механізми дії різноманітних методів кінезіотерапії та інноваційних технологій у постінсультній реабілітації. Серед розглянутих методів були: функціональне тренування, терапія примусового руху (CIMT), роботизована реабілітація, гідрокінезіотерапія, аеробні тренування, функціональна електростимуляція (FES), віртуальна реальність (VR) та кінезіотейпування, пропріоцептивна нейром'язова стимуляція (PNF) та концепція Бобат, у контексті сучасної реабілітаційної практики.Методи дослідження включали систематичний пошук, відбір та критичний аналіз відповідної наукової літератури. Була проведена оцінка ефективності кожного реабілітаційного підходу на основі кількісних та якісних даних, представлених у публікаціях. Особливий акцент робився на порівнянні результатів різних втручань, ідентифікації переваг та обмежень кожного методу. Аналізувалися також використані в дослідженнях шкали оцінки функціональних результатів та загальна методологічна якість досліджень.Результати. Аналіз наукової літератури підтверджує, що кінезіотерапія є фундаментальним та надзвичайно ефективним інструментом у відновленні рухових функцій після інсульту, особливо коли вона інтегрується з передовими технологіями.Такими як: функціональне тренування; терапія примусового руху (CIMT-терапія); роботизована реабілітація; гідрокінезіотерапія та аеробні тренування; функціональна електростимуляція (FES); віртуальна реальність (VR); кінезіотейпування; модифіковані протоколи методик Бобат.Незважаючи на значні успіхи, існують обмеження: більшість досліджень мають невелику вибірку та обмежену тривалість спостереження. Відсутність уніфікованих протоколів, різноманітність шкал оцінки та недостатній облік індивідуальних особливостей пацієнтів ускладнюють порівняння та узагальнення результатів.Висновки. Кінезіотерапія є ключовим та високоефективним методом реабілітації після інсульту, особливо у поєднанні з сучасними технологіями. Оптимальна стратегія передбачає індивідуалізований підхід, що включає ранню мобілізацію, інтенсивні рухові тренування та аеробні навантаження. Такий комплексний підхід сприяє максимальному функціональному відновленню пацієнтів, покращуючи їхню фізичну та когнітивну діяльність.

Концептуальні підходи до створення міжінтегральної моделі реабілітації в Україні

2025-10-31T08:34:32+02:00

Мета: Статтю присвячено аналізу та розробленню загальних підходів до створення структурної моделі інтегрованої системи реабілітації в Україні в сучасних умовах зростання потреб населення.Матеріали та методи. Матеріалами для проведення дослідження стали дані з відкритих джерел: нормативно-правові акти українського законодавства, звіти статистичної системи Міністерства охорони здоров’я України та дані Державної служби статистики України за 2020–2025 рр.; наукові публікації, присвячені питанням реабілітації, її організації та ефективності. Для досягнення мети дослідження було застосовано контент-аналіз нормативно-правових актів, причинно-наслідковий аналіз процесів реформування, структурно-генетичний підхід до побудови моделі системи реабілітації та базовий описовий статистичний аналіз офіційних даних, а також багатовимірний регресійний, факторний і геоінформаційний аналіз.Результати. Дослідження нормативно-правових актів виявило як позитивні тенденції, так і проблемні аспекти, що впливають на практичну реалізацію інтеграційних підходів системи реабілітації через відсутність у низці нормативних актів конкретних механізмів їх реалізації. Це створює розбіжності між задекларованими цілями та фактичним функціонуванням системи. Аналіз статистичних даних Міністерства охорони здоров’я України та профільних наукових установ дав змогу виявити, наскільки ефективно працює система реабілітації на місцевому рівні у різних областях України, а саме, що попри позитивну динаміку розвитку інфраструктури у великих містах віддалені регіони залишаються недостатньо забезпеченими якісними реабілітаційними послугами. У статті також представлено умовні схеми та рисунки, що ілюструють механізми інтеграції нормативно-правової бази, структурну модель взаємодії суб’єктів реабілітаційної системи та динаміку зростання кількості реабілітаційних центрів в Україні.Висновки. Отже, дана робота є важливим внеском у розуміння сучасних тенденцій реформування реабілітаційної системи в Україні та може стати основою для подальших наукових досліджень і впровадження практичних заходів щодо підвищення якості послуг для всіх верств населення.

Основні аспекти фізичної терапії у пацієнтів онкологічного профілю в парадигмі біопсихосоціальної моделі

2025-10-31T08:38:20+02:00

Фізична терапія відіграє важливу роль як складник комплексного лікування, спрямованого на зменшення фізичних симптомів, покращення рухової активності та підтримку психологічного благополуччя пацієнтів онкологічного профілю.Мета: дослідити та проаналізувати основні аспекти фізичної терапії у пацієнтів онкологічного профілю в контексті біопсихосоціальної моделі організації реабілітаційної допомоги з метою розвитку й удосконалення методів фізичної терапії, сприяючи поліпшенню якості життя та психосоціального стану пацієнтів з онкологічними захворюваннями.Матеріали та методи. Бібліосемантичний аналіз літературних джерел, висвітлених у базах Scopus, Web of Sciense, PabMed, Google Scholar, із питань сучасного підходу до реабілітації пацієнтів з онкологічними захворюваннями.Результати. На основі огляду науково-методичної літератури здійснено обґрунтування ефективності застосування фізичної терапії як складника комплексної реабілітації пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Розглянуто сутність біопсихосоціального підходу до лікування та реабілітації пацієнтів з онкологічними захворюваннями та виокремлено його важливість у формуванні цілей фізичної терапії; обґрунтовано доцільність призначення фізичної терапії у поліпшенні якості життя пацієнтів з онкологічними захворюваннями, зокрема у зменшенні болю, відновленні функціональних можливостей і психосоціальній підтримці.Висновки. Внесення фізичної терапії у лікувальний план пацієнтів онкологічного профілю в контексті біопсихосоціальної моделі дає змогу досягти комплексного підходу до лікування, сприяючи збереженню та всебічному відновленню здоров’я, а також є ефективним інструментом у поліпшенні якості життя пацієнтів з онкологічними захворюваннями, сприяючи збільшенню функціональних можливостей, зниженню болю та поліпшенню психосоціального стану пацієнтів. Результати аналізу літературних джерел свідчать про те, що поєднання фізичної терапії з іншими методами лікування та підтримки може призвести до синергічного ефекту, що сприяє ефективнішому впливу на стан пацієнтів.

Особливості комунікації учасників надання реабілітаційної допомоги на рівні територіальної громади з використанням сучасних інформаційних технологій

2025-10-31T08:42:45+02:00

В умовах реформування системи охорони здоров’я України особливого значення набуває ефективна організація надання реабілітаційної допомоги на рівні територіальних громад. В умовах децентралізації комунікаційна взаємодія стала не лише запорукою координації дій, а й важливим інструментом забезпечення доступності, безперервності та індивідуалізації реабілітаційних послуг. Забезпечення ефективної взаємодії між усіма учасниками цього процесу – ключовий виклик для громад.Особливої уваги потребує комунікація з пацієнтами як активними учасниками процесу. Персоналізація взаємодії є ключовим чинником у досягненні позитивних клінічних результатів. Використання сучасних цифрових технологій, телемедицини та електронного документообігу дає змогу учасниками реабілітаційного процесу ефективно взаємодіяти між собою.Метою дослідження є аналіз особливостей комунікації між учасниками надання реабілітаційної допомоги на рівні територіальної громади з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій.Матеріали та методи. У роботі використано нормативно-правову базу України, аналітичні дані про реалізацію проєктів у сфері реабілітації (зокрема, проєкту «Медичні лідери»), наукові публікації, а також методи системного, порівняльного, описово-аналітичного та контент-аналізу. Результати. Установлено, що ефективна комунікація між пацієнтами, мультидисциплінарною командою, соціальними службами, адміністрацією громади та громадськими організаціями є ключовим чинником якості та безперервності реабілітаційної допомоги. Інформаційні технології, зокрема електронна медична картка, система e-Health, CRM-платформи, телемедицина та електронний документообіг, значно підвищують ефективність взаємодії. Особливу увагу приділено постанові КМУ № 1268 як механізму документального забезпечення реабілітаційних дій у цифровому середовищі.Висновки. Цифровізація системи комунікації сприяє покращенню координації дій, зниженню ризиків помилок, забезпеченню зворотного зв’язку та прозорості процесу. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення реабілітаційної допомоги на місцевому рівні.