Україна. Здоров’я нації

Безперервний професійний розвиток у медсестринстві: сучасний стан і перспективи (на прикладі Житомирського медичного інституту ЖОР)

С.В. Гордійчук — 2025-02-25

Мета: дослідити стан реалізації освітніх програм і процес оцінки якості післядипломної освіти в межах БПР. Матеріали та методи. Дослідження проводилося в Центрі безперервного професійного розвитку Житомирського медичного інституту (БПР ЖМІ). Використані методи: бібліосемантичний, тестування, інтерв’ю у фокус-групах, математичний, системного аналізу та логічного узагальнення. Результати. Центр БПР ЖМІ активно впроваджує сучасні моделі та методи, орієнтовані на потреби медичних працівників. Серед інноваційних підходів створено навчально-тренінговий центр, тренінгово-ресурсний центр, а також спеціалізовані кабінети та лабораторії. Упроваджуються сучасні освітні платформи з використанням інформаційних технологій. Здійснюється активна міжнародна співпраця в освітній діяльності, зокрема й на рівні післядипломної освіти. Результати тестового контролю знань на початку курсів і після завершення навчання серед 171 слухача курсів підвищення кваліфікації спеціальності «Медсестринство» підтверджують достатньо високі якісні результати освітнього процесу в післядипломній освіті в межах БПР у ЖМІ. Тестовий контроль знань і навичок на курсах післядипломної освіти показав зростання якісного показника кваліфікації на 27,0 %, а також збільшення кількості правильних відповідей із 67,7 % до 94,6 %. Висновки. Інтеграція новітніх технологій у безперервний професійний розвиток у післядипломній медичній освіті з використанням вхідного та вихідного контролю знань у поєднанні з інтерв’ю у фокус-групах є важливими інструментами для створення ефективного, цілеспрямованого та якісного процесу підвищення кваліфікації, що забезпечує відповідність знань і навичок сучасним міжнародним стандартам та потребам галузі охорони здоров’я.

Сон в умовах шумового забруднення студентської молоді (за результатами соціологічного дослідження)

А.О. Лепканич — 2025-02-25

Мета: вивчити вплив шумового забруднення на якість сну студентської молоді й оцінити поширеність порушень сну в цій групі населення через зовнішні шумові подразники в умовах регіону, віддаленого від територій активних бойових дій. Матеріали та методи. Проведено спеціальне соціологічне дослідження з використанням оригінальної анкети, сформованої у форматі Google-форми. Цільова група дослідження – студенти Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет». Під час дослідження застосовано такі методи: бібліосемантичний, контент-аналізу та соціологічний. Методологічною основою дослідження став системний підхід. Результати. Загалом серед респондентів, які проживають у регіоні, віддаленому від територій активних бойових дій, спостерігається достатня або близька до достатньої тривалість щодобового сну – сон 59,7 % опитаних становить 6–8 годин на добу, 35,7 % сплять щодоби від 4 до 6 годин. Високий рівень задоволеності сном вказується 81,4 % опитаних. Більшість опитаних не відчувають, що шум заважає їхньому сну, – 45,7 % респондентів, при цьому серед жінок і чоловіків ситуація ідентична (45,9 % жінок та 45,2 % чоловіків); значна частка (36,4 %) опитаних здобувачів освіти респондентів обох статей указують, що зовнішній шум рідко впливає на їхній сон. Є підстави висунути припущення, що вплив шумового забруднення на якість сну студентської молоді може мати особливості залежно від віку та статі. Висновки. Загалом припущення, що шумове забруднення (тривоги, сирени та інші) значно впливає на якість сну студентської молоді, яка проживає в регіоні, віддаленому від території активних бойових дій, не підтвердилося. Водночас детально вивчають особливості впливу шумового забруднення, його характеру та виду на якість сну студентської молоді залежно від низки інших модифікованих і сталих факторів імовірного впливу.

Особливості перебігу процесів формування властивостей темпераменту й тривожності студентів, що опановують спеціальності І2 «Медицина» та І7 «Терапія та реабілітація», у динаміці навчання в сучасному медичному закладі вищої освіти

О.В. Марчук — 2025-02-25

Мета: здійснити комплексну оцінку особливостей перебігу процесів формування властивостей темпераменту й тривожності студентів, що опановують спеціальності І2 «Медицина» та І7 «Терапія та реабілітація», у динаміці навчання в сучасному медичному закладі вищої освіти. Матеріали та методи. Дослідження, засновані на використанні психодіагностичних методик, проводили на базі Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. До груп порівняння належали 49 (спеціальність І1 «Медицина») та 50 студенток (спеціальність І7 «Терапія та реабілітація»). Результати. Виявлено, що якщо для здобувачів освіти першої групи порівняння (спеціальність І1 «Медицина») властиве зростання рівня їх вираження, то для другої (спеціальність І7 «Терапія та реабілітація») характерне зменшення рівня їх вираження. Отже, така різноспрямованість установлених змін засвідчує наявність проблем у розвитку вмінь спілкуватися з пацієнтами, які надзвичайно важливі для представників міждисциплінарної реабілітаційної команди, що безпосередньо стосується контакту з постраждалими. Визначено, що для студенток медичного профілю, властиве зменшення рівня вираження особистісної тривожності й, отже, ступеня занепокоєння, стурбованості та нервозності у відповідь на дію стресових чинників тощо. Водночас серед студенток реабілітаційного напряму спостерігаються зворотні процеси, тобто ступінь занепокоєння, стурбованості та нервозності особистісного генезу поступово зростає. Висновки. У процесі досліджень встановлено особливості перебігу процесів формування властивостей темпераменту й тривожності студентів, що опановують спеціальності І2 «Медицина» та І7 «Терапія та реабілітація», у динаміці навчання в сучасному медичному закладі вищої освіти.

Сучасний стан захворюваності на сифіліс у Львівській області

Н.Ф. Тімченко — 2025-02-25

Мета: проаналізувати й узагальнити статистичні данні про захворюваність на сифіліс на території України загалом і у Львівській області зокрема за останніх 10 років залежно від віку, статі та місцевості проживання з метою подальшого прогнозування та розроблення профілактичних заходів щодо поширення захворюваності на венеричні захворювання загалом і сифіліс зокрема. Матеріали та методи. Дані медичної статистики щодо захворюваності на сифіліс та демографічні дані за десятилітній період із 2014 по 2023 роки. У роботі застосовано бібліосемантичний метод, методи структурно-логічного та медико-статистичного аналізу. Результати. Аналіз статистичних даних виявив такі закономірності захворюваності на сифіліс у Львівській області: рівні захворюваності на сифіліс у Львівській області на 100 тисяч населення впродовж останніх десяти років є достовірно (р < 0,001) нижчими від таких в Україні; у віковій структурі захворюваності на сифіліс як чоловіків, так і жінок переважає вікова група 40–59 років. Статева відмінність відношення захворюваності між чоловіками та жінками щодо кількості зареєстрованих випадків сифілітичної інфекції є значно вищою у Львівській області, ніж загальна по Україні, має тенденцію до зростання впродовж останнього десятиліття від 1,2:1,0 у 2014 році до 9,2:1,0 у 2022 році. Відмінність відносних показників зареєстрованих випадків захворюваності на сифіліс для чоловіків є достовірно вищою, ніж у жінок (p < 0,001). Відмінність між відносними показниками захворюваності на сифіліс в осіб, що проживають у міській і сільській місцевості, має тенденцію до зниження в останні роки (2018–2022 роки) з досягненням значення 1,14 на 100 тисяч сільського населення проти 3,30 на 100 тисяч міського населення у 2022 році. Висновки. Отримані дані мають бути використані для прогнозування та розроблення профілактичних заходів для запобігання поширенню захворюваності на венеричні захворювання загалом і сифіліс зокрема.

Порівняння результатів оцінювання тяжкості поліорганної недостатності в пацієнтів з політравмою

П.О. Болдіжар — 2025-02-25

Мета: оцінити та порівняти тяжкість органної недостатності в пацієнтів з політравмою. Установити поточну частоту летальності від органної недостатності в гомогенній популяції критичних пацієнтів з політравмою. Матеріали і методи. Проспективно вивчали дорослих пацієнтів з травмами, госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії. Пацієнтів оцінювали на наявність органної недостатності, що передбачали дисфункцію органів та бали тяжкості захворювання. Вони містили оцінки пошкодження легень, оцінки хронічної патології APACHE II та III, оцінку тяжкості травми ISS та бали поліорганної дисфункції. Первинними результатами, які оцінювалися, були летальність і виникнення органної недостатності за різними визначеннями. Результати. У відділення інтенсивної терапії були госпіталізовані 120 пацієнтів з травмами, які прожили довше 48 годин. Дані були проаналізовані з 2017 до 2022 року. Середні показники APACHE II та APACHE III при госпіталізації та оцінка тяжкості травми становили 12,2; 22; 30,5; 22,7 та 19; 10. Недостатність одного органу виникла у 68 пацієнтів (56,6 %), а поліорганна недостатність – у 41 пацієнта (34,2 %) й 11 пацієнтів з відсутньою органною патологією (9,2 %). Усі одноорганні недостатності були викликані дихальною недостатністю. Смертність становила 4,3 % за недостатності однієї системи органів, 32 % за недостатності двох, 67 % – трьох і 90 % – чотирьох систем органів. Проведено множинний ступінчастий ретроспективний аналіз для визначення, який пов’язаний з факторів ризику з виникненням органної недостатності: механізм травми, лактат через 24 години, ISS, APACHE II, APACHE III, оцінка гострого респіраторного дистрес-синдрому при госпіталізації, оцінка поліорганної дисфункції при госпіталізації та загальні препарати крові, перелиті за 24 години. Висновки. Смертність за одноорганної недостатності низька й пов’язана насамперед з основними травмами пацієнта, а не з органною недостатністю. Летальність серед хворих із чотирма і більше недостатніми можливостями системи органів залишається високою, наближаючись до 90 %.

Корекція тромбоцитарної ланки гемостазу в пацієнтів з метаболічним синдромом шляхом дієтичного харчування

В.Н. Крамарова — 2025-02-25

Мета: вивчити вплив дотримання низьковуглеводної дієти на тромбоцитарну ланку гемостазу у пацієнтів із метаболічним синдромом (МС), а також оцінити перебіг захворювання на тлі дотримання цієї дієти. Матеріали та методи. Обстежено 76 пацієнтів віком від 27 до 64 років з МС. Усі пацієнти дали письмову інформовану згоду щодо участі в дослідженні. Низьковуглеводна дієта (обмеження вуглеводів до 250 г на добу) призначена 50 пацієнтам на 12 тижнів як додаток до стандартної антигіпертензивної терапії (основна група). 25 пацієнтів (контрольна група) отримували стандартну антигіпертензивну терапію. Проводилося вимірювання систолічного та діастолічного артеріального тиску (САТ і ДАТ) манжеткою відповідного розміру, розраховували індекс маси тіла (ІМТ) за стандартною загальноприйнятою формулою, рівень глюкози натще визначали за допомогою глюкозооксидази, базальний рівень інсуліну в крові вимірювали за допомогою радіоімунологічного методу, агрегацію тромбоцитів (АТр) різними індукторами досліджували спектрофотометричним методом на агрегометрі з використанням індукторів агрегації (динатрієва сіль аденозин-5-дифосфату (АДФ) та ристоцетин). Контроль указаних показників проводили двічі (перед початком дослідження та через 12 тижнів). Статистичний аналіз проводили за допомогою статистичної програми SPSS (version 22.0, IBM Corp, USA). Результати. У пацієнтів основної групи (стандартна антигіпертензивна терапія та низьковуглеводна дієта) через 12 тижнів зафіксовано статистично значуще зниження рівні САТ (p=0,001), ДАТ (p=0,005), базального інсуліну (p=0,02), покращення АДФ-індукованої (p=0,01) та ристоцетин-індукованої АТр (p=0,01), тоді як у пацієнтів контрольної групи зареєстровано лише зниження рівнів САТ (p=0,002), ДАТ (0,004), покращення АДФ-індукованої АТр (p=0,02). Висновки. Гіповуглеводну дієту доцільно рекомендувати пацієнтам з МС.

Біоелектричний фазовий кут у осіб молодого віку із надмірною вагою тіла

К.Ю. Петрик — 2025-02-25

Мета: з’ясувати діагностичну цінність фазового кута (ФК) в осіб молодого віку з надмірною та нормальною вагою тіла на основі його співвідношення з показниками компонентного складу тіла. Матеріали та методи. Використано дані біоімпедансного аналізу, кореляційний аналіз. Результати. Установлено, що в обстежених осіб із надмірною масою тіла ФК був суттєво меншим, ніж у контрольній групі. У жінок ця різниця становила 0,66о (р<0,05), а в чоловіків – 0,74о (р<0,05). За показником відсоткового вмісту жиру (BF) жінки основної групи вірогідно відрізнялися від контрольної групи (+7,2 %, p<0,05), тоді як у чоловіків не виявлено вірогідних відмінностей за цим параметром. Аналогічні співвідношення спостерігалися в групах жінок і чоловіків стосовно відсоткового вмісту скелетних м’язів (SM). У жінок основної групи він був на 4,9 % (p<0,05) нижчим, ніж у контрольній групі, а в чоловіків статистично вірогідно не відрізнявся за цим параметром. Найбільша різниця щодо показників складу тіла спостерігалася відносно саркопенічного індексу (SI), який вірогідно був нижчим в основній групі як у жінок, так і в чоловіків, відповідно на 0,98 кг/м2 (р<0,01) та 0,83 кг/м2 (р<0,01). Не відмічено достовірної різниці в гідратації організму за показником загального вмісту води (ТBW, %) як у дівчат, так і в хлопців при порівнянні основної та контрольної груп. Що стосується оцінки взаємозв’язку між ФК та показниками складу тіла, то сильну позитивну кореляцію відмічено тільки між ФК та SI. Коефіцієнти кореляції в жінок та чоловіків становили відповідно r=0,53 (p=0,002) та r=0,61 (p=0,001). Висновки. Визначено сильний позитивний кореляційний зв’язок між ФК і саркопенічним індексом вказує на потенційну інформативність ФК для оцінки стану скелетних м’язів з метою запобігання розвитку саркопенії або її корекції в осіб молодого віку.

Результати лікування множинних мозкових аневризм

Ю.О. Солодовнікова — 2025-02-25

Мета: зробити аналіз результатів лікування гострого періоду субарахноїдального крововиливу (САК) залежно від кількості множинних мозкових аневризм (ММА). Матеріали та методи. Проведено поперечне крос-секційне ретроспективне дослідження, що налічувало 89 пацієнтів у гострому періоді субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву множинних мозкових аневризм, яких було розподілено на 2 групи залежно від кількості артеріальних аневризм (АА). До першої групи було віднесено пацієнтів із двома артеріальними аневризмами, а до другої групи – пацієнтів із трьома та більше артеріальними аневризмами. Результати. У загальній групі й у першій групі саме проведення оперативного втручання достовірно знижувало ризик летального результату (загальна група: тест Фішера, р = 0,008; група 1: тест Фішера, р = 0,011), однак достовірно не впливало на інші результати лікування. Пацієнти навіть із великою кількістю множинних мозкових аневризм у разі проведення оперативного втручання можуть досягати добрих результатів лікування з відсутністю або наявністю лише мінімального неврологічного дефіциту. Але варто зазначити, що в пацієнтів другої групи метод лікування статистично достовірно не впливав на досягнення жодного результату (р = 0,248). Висновки. Загалом у пацієнтів із різною кількістю множинних мозкових аневризм більша кількість артеріальних аневризм суттєво не впливає на результати лікування у стаціонарі. У пацієнтів із множинними мозковими аневризмами оперативне втручання за малої кількості множинних мозкових аневризм значно знижує ризик летального результату, порівняно з пацієнтами з більшою кількістю множинних мозкових аневризм, не маючи суттєвого впливу на вираженість резидуального дефіциту. Пацієнти з великою кількістю аневризм потребують індивідуалізованих підходів і комбінованого лікування через підвищений ризик ускладнень. Обмежена кількість спостережень потребують подальших досліджень для оптимізації стратегій лікування та зменшення ризиків ускладнень.

Рання реабілітація пацієнтів в умовах воєнного стану

О.С. Блага — 2025-02-25

Мета: визначити роль ранньої реабілітації в наданні медичної допомоги в умовах воєнного стану. Матеріали та методи дослідження. Для реалізації мети дослідження проаналізовано бази даних PubMed, Scopus, Cochrane і PEDro (Physiotherapy Evidence Database). Методи дослідження: структурно-логічний аналіз. Результати дослідження. Представлено особливості та основні проблеми, пов’язані з ранньою реабілітацією в умовах екстреної медичної допомоги. Травматичні ушкодження, отримані в умовах воєнного стану, можуть спричиняти руйнівні та тривалі фізичні й психологічні порушення, що вимагають якісних ранніх та спеціалізованих реабілітаційних втручань і тривалого спостереження для зменшення ускладнень та оптимізації функціонування і якості життя пацієнтів. Висновки. В умовах воєнного стану рання реабілітація є важливим компонентом клінічної допомоги і її надання від початку події та має вагоме значення для зменшення значної кількості осіб з інвалідністю після сплеску травматичних ушкоджень та загострення хронічних захворювань у результаті недостатнього доступу до можливостей ранньої реабілітації пацієнтів.

Особливості ерготерапії дітей з розладами аутистичного спектра в умовах війни

М.С. Виноградова — 2025-02-25

Мета: проаналізувати дані наукових інформаційних джерел щодо ефективності ерготерапії для дітей із розладами аутистичного спектра (РАС) та визначити особливості терапевтичних втручань у контексті війни. Матеріали та методи. Аналіз сучасної науково-методичної літератури з питань ерготерапії дітей з РАС, а також особливостей ерготерапевтичних втручань для цієї категорії клієнтів / пацієнтів в умовах війни. Для досягнення поставленої мети здійснено теоретичний аналіз науково-методичної літератури, що стосується проблеми дослідження, а також систематизовано отримані дані. Відбір джерел здійснювався на основі актуальності, новизни та відповідності тематиці дослідження. Для пошуку матеріалів використано бази даних PEDro, Scopus, PubMed та Google Scholar. Результати. Воєнні дії значно впливають на психоемоційний стан дітей із РАС та їхніх сімей. Стрес, втрати стабільності та зміна середовища призводять до погіршення поведінкових виявів, регресу навичок та зниження якості життя. Батьки також демонструють підвищений рівень тривоги, депресії та стресу, що негативно впливає на здатність підтримувати дітей. Сучасна науково-методична література описує, що сенсорно-інтегративна терапія, адаптація середовища, модифікація діяльності та підтримка сімей є ключовими елементами ефективних програм ерготерапії. Особливої уваги потребують дистанційні технології, які створюють нові можливості для надання послуг в умовах обмеженого доступу. Висновки. Ерготерапія є важливим інструментом у покращенні якості життя дітей із РАС в умовах війни. Адаптовані втручання допомагають знижувати рівень тривожності та покращувати соціальні навички. Однак для досягнення сталих результатів потрібен комплексний підхід, який передбачає психосоціальну підтримку, інтеграцію арттерапії та технологій, а також активне залучення сімей до терапевтичного процесу.

Порівняння програм фізичної терапії при гострих порушеннях мозкового кровообігу

Л.Р. Козіброда — 2025-02-25

Мета: порівняти ефект тренування ходи на біговій доріжці з підтримкою ваги тіла в пристрої Guldmann з терапією ходи на звичайній поверхні у пацієнтів у ранній фазі інсульту. Матеріали та методи. 42 пацієнти на ранній стадії інсульту (від двох до шести тижнів після початку інсульту) були рандомізовані у дві терапевтичні групи. Перша, якій проводили терапію ходи на біговій доріжці в пристрої для зменшення ваги Guldmann (BWSTT), та порівняльна група, якій проводили ходьбу на природній поверхні. Результати. Шкала рівноваги Берга – різниця між оцінкою при першому обстеженні (до терапії) та оцінкою, отриманою після закінчення терапії, у середньому становила 8 балів в обох групах. Тест «Встань і йди» – середнє покращення часу, отримане в групі BWSTT, становило 4,0 ± 3,30 секунди, а в групі порівняння – 2,2 ± 1,90 секунди. Оцінка швидкості ходи за тестом 10MWT – різниця у швидкості ходи між вихідним значенням і значенням, отриманим після терапії, у групі BWSTT становила 0,38 ± 0,20 м/с, тоді як у групі порівняння – 0,2 ± 0,10 м/с. Оцінка ефективності ходи за тестом 6MWT – після проведеної терапії середнє значення цього показника в групі BWSTT зросло до 338,90 ± 107,70 метрів, а в групі порівняння – до 253,80 ± 125,50 метрів. Висновок. Тренування ходьби на біговій доріжці з підтримкою ваги тіла має більш сприятливий вплив на функціональне покращення (рівновагу, швидкість та дистанцію ходи) у пацієнтів з ранньою фазою інсульту, як порівняти з терапією ходи на звичайній поверхні.

Вплив засобів реабілітації і фізичної терапії на функціональний стан пацієнтів похилого віку, які перенесли внутрішньомозковий інсульт

К.А. Тимрук-Скоропад — 2025-02-25

Мета: дослідити вплив засобів реабілітації та фізичної терапії на гемодинамічні показники, функціональний стан опорно-рухового апарату та рівень незалежності й активності повсякденного життя в постінсультних пацієнтів. Матеріали та методи. Було сформовано експериментальну групу пацієнтів (n = 10, середній вік становив 66 ± 5,5 року, 70% чоловіків і 30% жінок), які проходили програму реабілітації і фізичної терапії (РіФТ) після гострого порушення мозкового кровообігу. У всіх пацієнтів ішемічне ураження було локалізовано у великих півкулях головного мозку. Тривалість реабілітаційної програми становила 30 днів. Особливістю програми було використання пропріоцептивної нейром’язової фасилітації (ПНФ). Заняття з фізичним терапевтом проводились за індивідуальним методом. У процесі дослідження для оцінювання функціонального стану були використані такі тести і шкали: індекс Бартел; Рівермід; індекс ходьби Хаузера; рівень втрати працездатності особи та оцінювання її відновлення після інсульту за шкалою Ренкіна; рівень спастичності за модифікованою шкалою Ашворта; сила за шкалою MRCS; гоніометрія. Результати. У процесі дослідження було вивчено вплив програми реабілітації і фізичної терапії на гемодинамічні показники пацієнтів, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. За період реабілітації в пацієнтів погіршення стану щодо гемодинамічних показників не виявлено. Не беручи до уваги наявність порушень моторики в більшості пацієнтів, гемодинамічні показники були стабільні, це свідчить про адекватну реакцію їхньої серцево-судинної системи на впровадження програми реабілітації і фізичної терапії. Висновки. Після проведення програми реабілітації і фізичної терапії пацієнти стали більш незалежними і менше потребували повсякденної допомоги у виконанні активності повсякденного життя, а також відновили та покращили навички ходьби та самообслуговування.

Забезпечення реформованих закладів охорони здоров’я медичними виробами під час боротьби з російською воєнною агресією

В.Д. Беляєв — 2025-02-25

Мета: дослідити та оцінити рівень забезпеченості створених у процесі реформування системи охорони здоров’я закладів охорони здоров’я медичними виробами для надання допомоги населенню під час боротьби з російською воєнною агресією. Матеріали та методи. Матеріали: результати соціологічного дослідження серед 38 організаторів охорони здоров’я, 37 завідувачів відділень та 32 лікарів-кураторів новостворених закладів охорони здоров’я з різних регіонів України. Дослідження проводилося в листопаді – грудні 2024 року. Методи: бібліосемантичний, соціологічний, медико-статистичний, структурно-логічного аналізу. Під час проведення дослідження збережено конфіденційність інформації про респондентів. Результати. У процесі дослідження встановлено, що в надкластерних закладах охорони здоров’я рівень забезпеченості закладів охорони здоров’я медичними виробами, який повною мірою забезпечує потребу в лабораторній діагностиці, становить 62,5 %, функціональній діагностиці – 66,6 %, променевій – 50,0 % та потребу лікувального (62,5 %) й реабілітаційного (37,5 %) процесів. У кластерних закладах охорони здоров’я рівень забезпеченості медичними виробами, який повною мірою задовольняє потребу в лабораторній діагностиці, становить 52,6 %, функціональній діагностиці – 56,1%, променевій – 52,6 % та потребу лікувального (77,2 %) й реабілітаційного (33,3 %) процесів. У загальних закладах охорони здоров’я рівень забезпеченості медичними виробами, який повною мірою задовольняє потребу в лабораторній діагностиці, становить 26,9 %, функціональній діагностиці – 73,1 %, променевій – 57,7 % та потребу лікувального (77,2 %) й реабілітаційного (26,9 %) процесів. При цьому встановлено, що в закладах охорони здоров’я, які розташовані в зоні активних бойових дій, рівень забезпеченості медичними виробами, який не задовольняє мінімальної потреби діагностичного обстеження пацієнтів, становить у лабораторній діагностиці – 16,7 %, функціональній – 12,5 %, променевій – 20,8 %. Висновки. Рівень забезпеченості реформованих закладів охорони здоров’я медичними виробами під час боротьби з російською воєнною агресією є недостатнім, особливо в зоні активних бойових дій, що потребує визначення оптимальних медичних маршрутів пацієнтів для забезпечення медичної допомоги необхідної якості.

Проведення першого етапу клінічного аудиту – «Діагностика проблеми» (на прикладі пацієнтів урологічного профілю)

Т.Г. Гутор — 2025-02-25

Мета: проведення першого етапу КА – «Діагностика проблеми», у хворих урологічного профілю. Матеріали і методи. Проведено опитування 405 респондентів – пацієнтів урологічних відділень лікарень міста Львова. У роботі застосовано соціологічний метод, методи системного підходу, структурно-логічного та медико-статистичного аналізу. Результати. У результаті проведеного першого етапу клінічного аудиту – «Діагностика проблеми», у пацієнтів урологічного профілю встановлено, що майже 10 % пацієнтів не задоволені наданими медичними послугами: недостатній комплекс лабораторних та інструментальних досліджень (9,14 %), не отримали вичерпної інформації про результати виконаних їм досліджень (4,69 %), не були залучені до ухвалення рішення щодо призначеного їм лікування (7,16 %), отримане лікування не усунуло основної причини звернення по медичну допомогу (2,72 %), у 3,95 % хворих не було відчуття довіри до лікаря-куратора, впевненості в його діях. Висновки. Результати першого етапу клінічного аудиту дали змогу виокремити та сформувати фокус-групи незадоволених пацієнтів з більш детальним дослідженням моральних, етичних і фінансових аспектів медичного обслуговування. Передбачається, що такий підхід допоможе підвищити якість медичної допомоги з урахуванням персоніфікації під час її надання виокремленій групі хворих.

Надання лікарями загальної практики-сімейними лікарями медичної допомоги за наявності раку прямої кишки

Ю.Ю. Козар — 2025-02-25

Мета дослідження – встановити обсяги охоплення лікарями загальної практики – сімейними лікарями населення цільовими профілактичними оглядами та надання ними медичної допомоги населенню в разі захворювання на рак прямої кишки. Матеріали та методи. У процесі виконання дослідження було опитано 137 лікарів загальної практики – сімейних лікарів. Статистичне оброблення отриманих первинних даних проводили з використанням сучасних методів медичної статистики. Під час дослідження були використанні такі методи: бібліосемантичний, соціологічний, медико-статистичний, структурно-логічного аналізу. Результати. За результатами дослідження встановлено, що всі опитані ЛЗП-СЛ ведуть облік населення віком старше 40 років – осіб, які підлягають цільовим онкологічним профілактичним оглядам, але тільки 17,5% складають плани-графіки проведення цільових профілактичних оглядів населення. Cкринінгові огляди населення на виявлення раку прямої кишки проводять менше ніж 20,0% респондентів. При цьому тільки 15,3% опитаних ведуть облік населення, яке оглянуто на раннє виявлення раку прямої кишки, а 6,6% ведуть облік населення з факторами ризику розвитку раку прямої кишки. Крім того, 34,3% виконували призначення лікарів-спеціалістів. Висновки. Отримані під час соціологічного дослідження дані вказують на те, що для ЛЗП-СЛ проведення скринінгових оглядів населення віком старше 40 років на раннє виявлення раку прямої кишки не є пріоритетним у профілактичній діяльності, що в сучасних умовах потребує зміни організаційних підходів та їх мотивації, а також посилення теоретичної і практичної підготовки до проведення цього виду діяльності.

Результати ретроспективного аналізу змін чисельності населення у світі, прогнозна оцінка та порівняння зі сформованими в Україні тенденціями

Н.В. Медведовська — 2025-02-25

У статті реалізовано поставлену мету та представлено результати ретроспективного дослідження динаміки формування чисельності населення в Україні за 1992–2021 роки порівняно із середніми показниками у світі та за основними частинами світу з прогнозною оцінкою їх змін на 2022–2031 роки. Матеріалами для дослідження формування показників чисельності населення в Україні за 30-річний період (з 1992 до 2021 року) слугували дані Державної служби статистики України, а також статистичні дані Світового банку за показниками чисельності населення з прогнозною оцінкою їх значення на 2022–2031 роки. Методи дослідження: системного підходу та системного аналізу, графічного аналізу, медико-статистичного та контент аналізу. Для встановлення достовірності різниці між порівнюваними групами застосовувався t-критерій Стьюдента, достовірним вважали відмінності при р<0,05. Графічний аналіз формування динаміки показника доповнювали побудовою логарифмічного прогнозного тренду. Програмне забезпечення містило комп’ютерні статистичні пакети програм Statistica 8.0 та Microsoft Excel. Результати дослідження показали, що за визначений період (1992–2021 роки) чисельність людей на планеті продовжувала зростати (темп приросту +44,21 %). Для України, як країни європейського регіону, за аналогічний період характерні протилежні тенденції – до зменшення чисельності населення (–20,1 %). Прогнозоване Світовим банком подальше зменшення чисельності населення в Україні на момент 2021 року було, зокрема, зумовлене виявленим за період дослідження зростанням абсолютної кількості померлих (+16,01 %), коефіцієнта смертності (+38,06 %), зменшенням коефіцієнта народжуваності (–31,74 %). За визначений період відбулося поглиблення негативного природного приросту, який за результатами 2021 року становив –11,2 на 1 000 населення; виявлено його суттєві регіональні особливості. Висновки. Попри сформовані світові тенденції до зростання чисельності населення на планеті, в Україні продовжується зменшення кількості населення, тенденції якого виявлені стійкими на 2021 рік. У разі збереження та зростання виявлених тенденцій, особливо в умовах збройного конфлікту на території нашої країни, формується загроза неможливості природним шляхом відтворювати чисельність населення та створювати умови для подальшого зростання депопуляції, що потребує системних державних заходів із подолання сформованих негативних тенденцій.

Вплив війни проти російської воєнної агресії на структуру мережі підрозділів закладів охорони здоров’я загального профілю з надання спеціалізованої онкологічної допомоги

Г.О. Слабкий — 2025-02-25

Мета: дослідити вплив війни проти російської воєнної агресії на структуру мережі підрозділів закладів охорони здоров’я загального профілю з надання спеціалізованої онкологічної допомоги. Матеріали та методи. Матеріали: дані галузевої статистичної звітності Міністерства охорони здоров’я України за 2020, 2022 та 2023 роки. Досліджено та проаналізовано статистичні дані з територій, які є підконтрольними Україні. Методи: бібліосемантичний, медико-статистичний і структурно-логічного аналізу. Результати. За період дослідження кількість спеціалізованих відділень (кабінетів) із надання онкологічної допомоги в закладах охорони здоров’я загального профілю скорочена на 97 і у 2023 році становила 385. Кількість оглядових кабінетів скорочена на 297 (38,0%) і у 2023 році становила 484. Висновки. Війна проти російської воєнної агресії негативно вплинула на мережу спеціалізованих відділень (кабінетів) із надання онкологічної допомоги й оглядових кабінетів у закладах охорони здоров’я загального профілю, особливо в регіонах активних бойових дій і на територіях, які наближені до зони активних бойових дій.

Розвиток приватного сектору первинної медичної допомоги в Закарпатській області

С.В. Фейса — 2025-02-25

Мета: дослідити розвиток структури та кадрів приватного сектору первинної медичної допомоги Закарпатської області. Матеріали та методи. Матеріали: статистичні дані Національної служби здоров’я України за період 2020–2023 років. Методи: бібліосемантичний, метод контент-аналізу, медико-статистичний, метод структурно-логічного аналізу. Результати. За період дослідження (2020–2023 роки) кількість надавачів медичних послуг на первинному рівні збільшилася вдвічі та становила 22, зокрема 3 в сільській місцевості; кількість лікарів збільшилася в 1,9 раза і становила 100, зокрема й 11 в сільській місцевості; кількість декларацій населення із приватними лікарями збільшилася у 2,9 раза та становила 44 099, зокрема й 3 601 в сільській місцевості. Висновки. Упродовж терміну дослідження в Закарпатській області зареєстровано розвиток приватного сектору первинної медичної допомоги, який полягає у зростанні кількості надавачів та лікарів первинної медико-санітарної допомоги як у містах, так і в сільській місцевості, а також у значному збільшенні числа укладених декларацій населення різних вікових груп із лікарями, які працюють у приватних закладах охорони здоров’я.

Вплив фізичної активності на стан психічного здоров’я підлітків: аналіз наукових інформаційних джерел

В.Й. Білак-Лук’янчук — 2025-02-25

Мета: аналіз впливу фізичної активності, зокрема спорту, на cтан психічного здоров’я підлітків, а також окреслення ризиків, пов’язаних з надмірними спортивними навантаженнями та психологічним тиском у спортивному середовищі. Матеріали та методи. Матеріали: наукові інформаційні джерела. Методи: бібілосемантичний, структурно-логічного аналізу. Результати. Установлено, що спорт, як регулярний вид фізичної активності, сприяє покращенню психоемоційного самопочуття підлітків, зниженню рівня стресу, тривожності та депресії. Підкреслено позитивний вплив фізичних вправ на когнітивні функції та соціальні взаємодії, а також на розвиток самооцінки та навичок міжособистісного спілкування. Особливу увагу приділено вразливості психічного здоров’я підлітків через фізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в цьому віці, підкреслюючи критичну важливість фізичної активності в цей період. Запропоновано кілька інструментів та підходів для ефективного впливу на психологічне благополуччя підлітків за допомогою фізичної активності. Акцентовано, що надмірна фізична активність, а також психологічні та фізичні травми можуть призвести до негативних наслідків для психічного здоров’я. Наголошено на важливості збалансованого підходу до навчального процесу та психологічної підтримки, індивідуального підходу до кожного підлітка, а також на необхідності адекватного фізичного навантаження для досягнення оптимальних результатів без шкоди для психічного здоров’я. Висновки. Показано, що регулярна фізична активність підлітків позитивно впливає на їхнє психічне здоров’я, емоційну стабільність та соціальну адаптацію, знижуючи ризик ізоляції. Водночас надмірне навантаження та психологічний тиск можуть зашкодити. Тому важливий індивідуальний підхід у спорті, збалансовані тренування та психологічна підтримка для уникнення травм і стресу.

Опанування основних навичок страхування, переміщення та позиціонування – ключ до успішної фізичної терапії (аналітичний огляд наукових інформаційних джерел)

В.І. Бойко — 2025-02-25

Опанування основних навичок страхування, переміщення та позиціонування зумовлена сучасними викликами у сфері охорони здоров’я та реабілітації, зокрема зростання кількості пацієнтів з травмами та хворобами, безпекою пацієнтів, ефективністю фізичної терапії, професійною підготовкою фахівців та інноваціями у фізичній терапії. Мета: сформувати цілісне уявлення про методику фізичної терапії, яка спрямована на використання допоміжних засобів для опанування навичок переміщення, страхування та позиціонування пацієнтів. Матеріали та методи. За допомогою пошукових баз даних мережі Інтернет здійснено бібліосистематичний огляд джерел наукової інформації. Методами дослідження слугував контент-аналіз, структурно-логічний аналіз. Результати. Опанування основних навичок страхування, переміщення та позиціонування є невід’ємною частиною фізичної терапії, що має критичне значення для відновлення пацієнтів після травм, операцій або вроджених дефектів опорно-рухового апарату. Ці навички не лише забезпечують безпеку під час проведення терапевтичних процедур, а й сприяють ефективності реабілітації, полегшуючи пацієнтам процес адаптації до нових умов життя. Успішна реалізація опанування цих навичок вимагає індивідуального підходу, урахування фізичного стану пацієнта, його психологічних особливостей і мотивації. Отже, формування навичок страхування, переміщення та позиціонування стає ключовим етапом у забезпеченні якісної фізичної терапії, що веде до покращення якості життя пацієнтів та підвищення їх самостійності. Позиціонування є одним із найважливіших елементів успішної фізичної терапії. Правильне розташування тіла під час реабілітації допомагає не тільки досягти ефективних результатів, а й запобігти можливим ускладненням, як-от біль, контрактури чи пошкодження шкіри. Опанування навичок страхування, переміщення та позиціонування є критично важливим елементом фізичної терапії, що значно підвищує якість відновлення й покращує самостійність пацієнтів. Висновки. Установлено, що правильний вибір і використання допоміжних засобів для пересування, як-от тростини та милиці, допомагають не лише забезпечити безпеку пацієнта під час реабілітації, а й запобігти можливим ускладненням.

Використання пневматичної манжети у фізичній терапії: механізми дії та перспективи реабілітації пацієнтів із неврологічними та ортопедичними захворюваннями: аналітичний огляд наукових інформаційних джерел

С.А. Волкова — 2025-02-25

Мета: оцінка ефективності використання пневматичної манжети у фізичній терапії пацієнтів із неврологічними та ортопедичними захворюваннями. Матеріали й методи дослідження. Аналіз науково-методичної літератури та інтернет ресурсів, синтез й узагальнення отриманої інформації з питання застосування пневматичної манжети в процесі фізичної терапії пацієнтів із неврологічними та ортопедичними захворюваннями. Використано такі методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу. Результати. Процес фізичної терапії із використанням пневматичної манжети сприяє значному покращенню м’язової сили, витривалості та функціонального стану пацієнтів. Дослідження продемонстрували значну м’язову гіпертрофію за низького навантаження, що робить методику безпечною для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Пацієнти з інсультом, хворобою Паркінсона та розсіяним склерозом відзначили покращення координації, балансу та ходьби. В ортопедичних пацієнтів спостерігається зменшення больового синдрому, збільшення амплітуди активних рухів та відновлення функціонального стану пацієнтів. Методика тренування з пневматичною манжетою активує механізми метаболічного стресу, сприяє виділенню анаболічних гормонів, як-от гормон росту та інсуліноподібний фактор росту, а також стимулює міогенні стовбурові клітини, що пришвидшує регенерацію тканин. Використання методики дає змогу зменшити навантаження на суглоби та серцево-судинну систему, що робить процес фізичної терапії більш безпечним й ефективним для широкого кола пацієнтів. Висновки. Використання пневматичної манжети є ефективною стратегією в процесі реабілітації, що дає змогу досягати значного покращення фізичних показників за мінімального ризику для пацієнтів. Додаткові дослідження необхідні для оптимізації протоколів застосування пневматичної манжети у фізичній терапії для пацієнтів із неврологічними та ортопедичними захворюваннями.

Просторова організація тіла юних спортсменів у дискурсивному полі наукового пізнання: аналітичний огляд наукових інформаційних джерел

І.М. Григус — 2025-02-25

Порушення просторової організації тіла юних спортсменів, у широкому спектрі яких кількісно та якісно окреслюються зміни біомеханічних властивостей сегментів опорно-рухового апарату, часто супроводжуються небезпечними для здоров’я функціональними порушеннями рухового апарату, зниженням сили та тонусу м’язів, утратою здатності нормально пересуватися. Мета: вивчення та систематизація наукових студій, спрямованих на визначення стану просторової організації тіла юних спортсменів. Методи дослідження: теоретичний аналіз й узагальнення літературних джерел. Результати. За даними наукової спільноти, властива сучасному дитячо-юнацькому спорту інтенсифікація навчально- тренувального процесу, спрямована на досягнення високих спортивних результатів, призводить до збільшення навантажень на дитячий організм і може спричинити виникнення в юних спортсменів метаболічних, морфофункціональних порушень, донозологічних станів і захворювань. Аналіз спеціальної науково-методичної літератури, вітчизняного практичного досвіду, свідчить про наявність великого масиву теоретичних і емпіричних знань про стан здоров’я спортсменів. Слід зазначити, що низка фахівців розглядають здоров’я спортсмена як величину професійно значущу, яка є основою його надійності в умовах спортивних змагань і перспективності на етапах процесу багаторічної підготовки. Системний аналіз спеціальної науково-методичної літератури, що об’єднана проблемою охорони здоров’я спортсменів у процесі етапів першої стадії багаторічної підготовки, свідчить про єдність думки фахівців стосовно: збільшення кількості негативних тенденцій у стані соматичного здоров’я юних спортсменів, які зумовлені дисонансом між функціональними резервами організму, що розвивається, та факторами тренувальної діяльності; приросту показників поширеності патологічних порушень у діяльності провідних соматичних систем організму. Визначено, що проблемі порушень просторової організації тіла юних спортсменів у практиці спорту приділяється пильна увага. Висновки. Теоретико-практичний досвід багатьох фахівців галузі фізичного виховання й спорту підтверджує тісний зв’язок стану просторової організації тіла людини та її здоров’я, зокрема те, що порушення величин фізіологічних вигинів хребта, поперечного та поздовжнього склепіння стопи є маркерами з’єднувально-тканинних дисплазій, як вагомих причин перевантаження різних відділів опорно-рухового апарату спортсменів, а відтак – детермінантів виникнення травм, захворювань опорно-рухового апарату та внутрішніх органів.

Хронічний біль у попереку, погляд на проблему з погляду біопсихосоціальної моделі: аналітичний огляд наукової літератури

М.О. Овдій — 2025-02-25

Хронічний біль у попереку є однією з найпоширеніших проблем опорно-рухового апарату, яка призводить до погіршення функціонування та якості життя, є основною причиною втрати працездатності. Біопсихосоціальна модель знайшла широке застосування в дослідженнях складних медичних втручань та є основою Міжнародної класифікації функціонування Всесвітньої організації охорони здоров’я, застосовується в клінічній практиці, а також використовується для структурування клінічних настанов. В основі цієї моделі лежить розуміння, що хвороба і здоров’я є результатом взаємодії між біологічними, психологічними і соціальними факторами. Мета: проаналізувати літературних джерел стосовно біопсихосоціальної моделі хронічного болю в попереку з подальшою систематизацією та інтеграцією даних знань у профілактичні й відновні стратегії подолання цієї проблеми. Матеріали та методи. Для досягнення мети проведено пошук літературних джерел за 2014–2024 рік в онлайн-базах даних PubMed, Web of Science та Google Scholar. Усього проаналізовано 25 науково-інформаційних джерел закордонних авторів. Використано такі методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу. Результати. Основними принципами біопсихосоціальної моделі є врахування біологічних, психологічних та соціальних аспектів життя людини. Ця модель набула значної актуальності у сфері реабілітації, оскільки дає змогу мультифакторно описати порушення функціонування пацієнта та акцентувати увагу на необхідних інтервенціях. Серед біологічних аспектів хронічного болю в попереку вагоме місце посідає характер болю, обсяг рухів у хребті, ступінь порушення функціонування, генетика, супутні захворювання, надмірна вага, гіподинамія та шкідливі звички. Серед психологічних факторів дистрес, тривога, депресія, кінезіофобія та катастрофізація стану. Серед соціальних факторів провідне місце посідає соціально-економічний статус, освіта, сімейний стан, робоче середовище та культурні переконання. Висновки. Біопсихосоціальна модель розглядає хронічний біль у попереку як стан складної взаємодії біологічних, психологічних та соціальних факторів, які прямо та опосередковано впливають на формування відчуття болю. Реабілітаційні стратегії на засадах біопсихосоціальної моделі мають низку переваг для пацієнтів з хронічним болем у попереку.

Якість життя медичних сестер та чинники, які його визначають: аналітичний огляд наукових інформаційних джерел

Н.І. Смолюк — 2025-02-25

Мета: визначення основних чинників, які впливають на якість життя медичних сестер, що працюють на різних рівнях надання медичної допомоги. Матеріали та методи. За допомогою пошукових баз даних мережі «Інтернет» (Scopus, Web of Science, PubMed, Google Scholar, Medline) проведено бібліосемантичний аналіз джерел наукової інформації щодо особливостей якості життя медичних сестер, які працюють у різних відділеннях і на різних рівнях надання медичної допомоги, та чинників, які його визначають. Результати. Аналізом досліджень щодо чинників, які впливають на якість життя медичних сестер, установлено, що вони взаємопов’язані як із трудовою діяльністю, так і з особистими характеристиками. До чинників, пов’язаних із професійною діяльністю, відносять: рівень задоволеності роботою, характер відносин зі співробітниками, чіткість визначених обов’язків, рівень підтримки з боку керівництва, наявність травматичного стресу, рівень сприйняття стресу, індекс задоволеності співчуттям, наявність соціальної підтримки. До особистісних характеристик належать: загальний стан здоров’я, професійне вигорання, рівень психологічної стійкості, моральна стійкість. Визначено, що такі соціально-демографічні чинники, як стать і наявність сім’ї, мають прямі взаємозв’язки з якістю життя медичних сестер. Висновки. Якість життя медичних сестер залежить від впливу багатьох взаємопов’язаних груп чинників, до найбільш поширених із яких належать: травматичний стрес, рівень сприйняття стресу, індекс задоволеності співчуттям, професійне вигорання, психологічна стійкість, моральна стійкість, наявність соціальної підтримки, матеріальна підтримка, рівень визнання керівництвом відділення, закладу охорони здоров’я.

Ультразвукова діагностика в ревматології – за межами суглобового синдрому: аналітичний огляд наукової літератури

А.П. Стахова — 2025-02-25

Мета: узагальнити дані про можливості ультразвукової діагностики в ревматології в пацієнтів за межами суглобового синдрому, описати сучасні рекомендації з оцінювання визначених ультразвукових змін. Матеріали та методи. Поглиблений аналіз наукових статей, що індексуються в базах даних SCOPUS, Web of Science, UpToDate, Google Scolar, MEDLINE, ResearchGate. Пошук у науково-метричних базах проведений за ключовими словами: “giant cell arteritis”, “nerve compression”, “polymyalgia rheumatica”, “tendon rupture”, “Sjögren’s syndrome”, “ultrasound”. Усього проаналізовано 36 науково-інформаційних джерел закордонних авторів. Використані такі методи: бібліосемантичний, структурно-логічний аналіз. Результати. Аналіз сучасної літератури свідчить, що ультразвукова діагностика у практиці лікаря-ревматолога може бути використана в разі наявності ревматичної поліміалгії чи прогнозування гігантоклітинного артеріїту, в обстеженні слинних залоз у пацієнта з можливим синдромом Шегрена або у визначенні таких ускладнень запальних артритів, як защемлення нерва чи розрив сухожилка. У разі наявності ревматичної поліміалгії можуть визначатися бурсит і синовіїт плечового суглоба, теносиновіїт біцепса, бурсит і синовіїт кульшового суглоба. Ознака «ореолу» є типовою за наявності гігантоклітинного артеріїту. У разі виявлення синдрому Шегрена ультразвуковою діагностикою привушних і підщелепних залоз робиться акцент на їхній однорідності й ехогенності. Синдром зап’ястного каналу характеризується типовими змінами товщини й ехоструктури нерва у вигляді набряку на вході та виході із зап’ястного каналу та сплощення всередині, а вимірювання площі поперечного перерізу серединного нерва на вході в зап’ястковий тунель відповідає ступеню його компресії. Під час проведення ультразвукової діагностики частково розірване ахіллове сухожилля, як найбільш часта патологія, може виглядати потовщеним, з порушенням фібрилярної ехотекстури та проміжком між волокнами, а в разі повного розриву проксимальний і дистальний кінці сухожилля не виглядатимуть безперервними за проведення ультразвукової діагностики за довгою віссю, спостерігатимуться порушення фібрилярної архітектоніки з вогнищевим дефектом. Створення національних рекомендацій щодо ультразвукової діагностики зазначених патологій може стати зручним і ефективним доповненням до клінічного обстеження пацієнтів у практиці лікаря-ревматолога. Висновки. Ультразвукова діагностика в ревматології має широке застосування. Дана методика дозволяє визначити можливі ускладнення поза межами порожнини суглоба, виявити специфічні ознаки ревматичної поліміалгії та гігантоклітинного артеріїту, а також оцінити привушні та підщелепні залози за підозри на синдром Шегрена. Систематизація та створення чітких алгоритмів ультразвукової діагностики ревматологічних пацієнтів дозволяє оптимізувати їх обстеження.

Вплив тривалого збройного конфлікту і пов’язаного з ним посттравматичного стресового розладу на ризик розвитку метаболічного синдрому серед цивільного населення: огляд літератури

Т.П. Юрочко — 2025-02-25

Мета – визначити вплив посттравматичного стресового розладу (ПТСР) на ризик розвитку метаболічного синдрому (МС) серед цивільного населення країн із тривалими збройними конфліктами. ПТСР є важливим психічним розладом, який розвивається внаслідок впливу екстремальних стресових факторів. Його вплив на фізичне здоров’я, зокрема на розвиток МС, потребує детального аналізу. Матеріали та методи передбачають систематичний огляд наукових публікацій у базах даних Medline, PubMed, Scopus та Web of Science. Аналіз проведено на основі даних лонгітюдних досліджень і метааналізів, що охоплюють широкий спектр демографічних і соціальних груп. Результати дослідження вказують на значний зв’язок між ПТСР і компонентами МС, як-от абдомінальне ожиріння, артеріальна гіпертензія, гіперглікемія, інсулінорезистентність і дисліпідемія. Найвищий ризик виявлено серед ветеранів та осіб, які проживають у зонах тривалих конфліктів. Хронічний стрес, викликаний ПТСР, активує гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову систему, що сприяє метаболічним порушенням. Висновки дослідження підтверджують потребу в інтеграції профілактичних заходів у програми громадського здоров’я. Це передбачає скринінг на ПТСР серед осіб із факторами ризику МС та розробку міждисциплінарних підходів до лікування і профілактики. Подальші дослідження мають зосередитися на довгостроковому моніторингу постраждалих.