Intermedical journal

ГЕНДЕРНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ В ТЯГАРІ РАКУ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ: АНАЛІЗ ЗА ДАНИМИ GLOBAL BURDEN OF DISEASE

2025-09-30T12:36:37+03:00

Вступ. Онкологічні захворювання сечостатевої системи, зокрема рак сечового міхура та рак нирки, залишаються вагомими причинами втрати здоров’я та смертності у світі. Значна частина тягаря цих хвороб пов’язана з поведінковими чинниками ризику, а також із гендерними та регіональними відмінностями в доступі до діагностики й лікування. Мета дослідження. Провести порівняльний аналіз епідеміологічного тягаря раку сечового міхура та раку нирки за показниками DALYs, YLDs та смертності з урахуванням гендерних та регіональних особливостей на основі даних Global Burden of Disease. Матеріали та методи. Дослідження базується на вторинному аналізі відкритих даних Global Burden of Disease Study (IHME). Проаналізовано показники DALYs, YLDs та смертності для України, Європи та США у 2016–2021 роках серед чоловіків і жінок. Нозології включали рак сечового міхура (ICD-10: C67) та рак нирки (ICD-10: C64–C65). Результати дослідження та обговорення. Встановлено, що в Україні рак нирки має вищий епідеміологічний тягар порівняно з раком сечового міхура як серед чоловіків, так і жінок. У жінок різниця в DALYs є найвищою. У США спостерігаються найвищі значення YLDs при відносно нижчій смертності, що свідчить про ефективну діагностику та лікування. Європейські країни демонструють стабільно високі показники DALYs і смертності, особливо серед чоловіків. Висновки. Рак нирки становить більший тягар для системи охорони здоров’я України порівняно з раком сечового міхура, особливо серед жінок. Спостережувані гендерні та регіональні відмінності підкреслюють потребу в цілеспрямованих профілактичних заходах і покращенні доступу до якісної медичної допомоги.

МОЖЛИВОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НАСЕЛЕННЯ УМОВАМИ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я

2025-09-30T12:39:19+03:00

Вступ. Територіальні громади являються базовим рівнем по забезпеченню формування та збереження здоров’я населення. Мета дослідження: провести аналіз медико-демографічної ситуації та умов по збереженню та зміцненню здоров’я в Хустській міській територіальній громаді Закарпатської області Матеріали та методи. Матеріали: соціальний паспорт Хустської міської територіальної громади Закарпатської області станом на 13 жовтня 2023 року. Методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу. Результати та їх обговорення. Хустська міська територіальна громада в своєму складі має 27 населених пункти в яких проживає 71484 осіб в тому числі 36187 (50,6%) жінок та 35297 (49,4%) чоловіків. У 8 (28,6%) населених пунктах проживає до 500 жителів. При тому, що в громаду приїхало 5513 вимушених переселенців за три роки чисельність жителів громади скоротилася на 9374 осіб (11,6%). На території громади функціонує розгалужена мережа закладів охорони здоров’я комунальної та приватної форми власності. Переважна їх більшість розташована в адміністративному центрі. Вказане не забезпечує рівний доступ жителів громади до медичних послуг. Висновки. За результатами дослідження рекомендується на рівні громади розробку та прийняття стратегічної цільової комплексної програми по збереженню та зміцненню здоров’я населення територіальній громади.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНІ ПІДХОДИ ТА ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА ПРИ ГЕМАТОХЕЗІЇ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ НА АМБУЛАТОРНОМУ ЕТАПІ. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2025-09-30T12:43:58+03:00

Вступ. Кров у випорожненнях дітей є тривожним симптомом багатьох важких, іноді загрозливих життю патологій. Однак, в більшості випадків, причиною гематохезії є алергічний проктоколіт зумовлений харчовим білком (food protein-induced allergic proctocolitis, FPIAP). За останнє десятиліття проведено багато досліджень, які оптимізували діагностику та тактику ведення дітей з гематохезією. Мета дослідження. Систематизувати сучасні підходи до діагностики та лікування дітей з гематохезією в амбулаторній педіатрії. Матеріали та методи. Проведено огляд 60 джерел (2017–2025) за темою із баз PubMed, Google Scholar, ScienceDirect. Результати та обговорення. Поява крові у калі вимагає від лікарів амбулаторної практики прискіпливої диференціальної діагностики для раннього виявлення важких патологій. FPIAP – це доброякісна не-IgE-опосередкована алергія, частіше до білка коров’ячого молока, яка переважно виникає в перші тижні життя у іншому здорових немовлят. Це клінічний діагноз, оскільки наразі не існує достовірних біомаркерів захворювання. Додаткові обстеження показані лише за наявності підозри на інші серйозні патології. Основа лікування FPIAP – елімінаційна дієта: для годувальниці – при грудному вигодовуванні; малят на штучному вигодовуванні – переведення на інтенсивно гідролізовані, рідше амінокислотні, суміші. Прогноз при FPIAP сприятливий, толерантність до алергену формується до віку 1–3 років. Висновки. Гематохезія вимагає ретельної диференціальної діагностики з урахуванням всіх можливих етіологічних чинників. Визначення FPIAP як найбільш ймовірної причини гематохезії у немовлят дає змогу уникнути непотрібних обстежень і госпіталізацій. Роль дієти все ще дискутується, а рекомендації щодо доцільності та тривалості елімінації алергену при FPIAP є неоднорідними.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ МАЛОІНВАЗИВНИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ ПРИ АТИПОВОМУ ВИДАЛЕННІ НИЖНІХ ТРЕТІХ МОЛЯРІВ ЗА СКЛАДНИХ АНАТОМІЧНИХ УМОВ

2025-09-30T10:51:20+03:00

Вступ. Проблема хірургічного лікування ретенованих і дистопованих нижніх третіх молярів не втрачає актуальності як у клінічному, так і в соціальному аспектах. Однією з найбільш несприятливих ситуацій є їх анатомічна близькість до нижньощелепного каналу, що зумовлює ризик виникнення ятрогенного ураження нижнього альвеолярного нерва. Особливо небезпечною є ситуація, коли верхівка кореня перекриває просвіт каналу, що чітко визначається за даними комп’ютерної томографії. Для зниження ризику пошкодження нервових структур пропонуються методи коронектомії та поетапного видалення. Мета роботи: провести оцінку клінічних результатів застосування коронектомії у пацієнтів з високою імовірністю ураження нижнього альвеолярного нерва, із використанням клініко-рентгенологічного моніторингу протягом дворічного періоду. Матеріали та методи. У дослідження включено 36 пацієнтів з ретенцією і дистопією третіх молярів нижньої щелепи, з яких у 32 пацієнтів визначався високий ризик пошкодження нижнього альвеолярного нерву (НАН), віком від 20 до 35 років. Враховано індекс складності Педерсона із застосуванням класифікації за Вінтером. Подальше спостереження протягом 24 місяців продемонструвало відсутність стійких неврологічних ускладнень та мінімальну кількість інтра- й післяопераційних ускладнень (тимчасова парестезія, кровотеча, часткова мобілізація кореня). Результати. Після проведеної коронектомії у пацієнтів не було зафіксовано пошкодження НАН, та не спостерігалась потреба в реоперації. Проте, у 4-х пацієнтів під час проведення коронектомії було зроблено невдалу спробу щодо мобілізації коренів під час втручання, з їх подальшим видаленням; 2-х пацієнтів зафіксовано сильну кровотечу під час проведення втручання, ще у 2-х: тимчасова парестезія язикового нерва. Висновки. Методика коронектомії є безпечним і клінічно виправданим підходом у лікуванні ретенованих нижніх третіх молярів за умов високого ризику пошкодження нервових структур.

КЛІНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ЧИЩЕННЯ ЗУБІВ І СТАНУ ТКАНИН ПАРОДОНТА У ДІТЕЙ 12 І 15 РОКІВ, ЯКІ МЕШКАЮТЬ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2025-09-30T11:04:53+03:00

Вступ. Гінгівіт, спричинений зубною біоплівкою, є найпоширенішим захворюванням пародонта у дітей і підлітків. Тому актуальним є визначення ефективності чищення зубів у дітей як основного методу індивідуального видалення зубної біоплівки. Мета дослідження – порівняльний аналіз якості чищення зубів і стану тканин пародонта у дітей 12 і 15 років, які проживають у сільській місцевості Одеської області. Матеріали та методи. Обстеження проведено у 53 учнів віком 12 та 15 років. Визначали: стан гігієни рота за індексом OHI-S; поширеність (%) та ступінь тяжкості гінгівіту за індексом РМА Parma. Для візуалізації біоплівки застосовували двоколірний індикатор нальоту. При його використанні рання біоплівка фарбується у рожевий колір, а «зріла» біоплівка стає синього кольору. Для об’єктивізації результатів фарбування зубів запропоновано Індекс двоколірної ідентифікації біоплівки (ІДІБ). Результати дослідження. Більшість школярів (52,8%) мали незадовільну гігієну ротової порожнини. У дітей 12 років індекс OHI-S склав 1,67 ± 0,13 балів, 15 років – 1,68 ± 0,12 балів. Визначена висока поширеність гінгівіту у дітей 12 років – 75,0% і 15 років – 72,7%. Середні показники індексу РМА Parma склали 24,22 ± 3,23% у дітей 12 років та 20,70 ± 2,25% в учнів 15 років. За більшістю показників, отриманих після двоколірної ідентифікації біоплівки, якість чищення зубів у дітей 12 років є гіршою, ніж у дітей 15 років. У дітей 12 років визначено: 80,1 ± 4,2% зубів та 68,20 ± 5,80 ділянок з зубним нальотом, індекс ІДІБ склав 3,18 ± 0,17 балів; у дітей 15 років відповідно: 74,6 ± 4,5% зубів і 64,73 ± 5,64 ділянок з нальотом, ІДІБ – 3,00 ± 0,12 балів. Учні 12 років найгірше чистять фронтальні зуби (різці, ікла) на обох щелепах, в той час як учні 15 років – моляри, особливо з правого боку. Встановлено сильний (r > 0,7) та помірний (r = 0,3–0,7), прямий, значущий (р < 0,001) кореляційний зв’язок між усіма показниками рівня та якості гігієни ротової порожнини та індексом РМА Parma, що підтвердило значний вплив їх на стан тканин пародонта у дітей 12 і 15 років. Висновки. В результаті порівняльного аналізу ефективності чищення зубів методом двоколірної ідентифікації біоплівки визначено відмінності і недоліки гігієнічного догляду за ротовою порожниною у дітей 12 і 15 років, що слід враховувати для удосконалення техніки чищення зубів та покращення мотивації учнів до ефективного видалення зубної біоплівки.

ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНОГО СКРИНІНГУ ПРИ ПЕРІІМПЛАНТИТІ

2025-09-30T11:11:37+03:00

Вступ. Перiімплантит є одним з основних ускладнень дентальної імплантації, що характеризується запально-деструктивними змінами у тканинах навколо імплантата. Провідну роль у його патогенезі відіграють мікробні фактори, зокрема формування дисбіотичних біоплівкових спільнот, відмінних від мікробіоти здорових періімплантних тканин. Вивчення спектру мікроорганізмів та їх асоціацій є ключовим для вдосконалення діагностичних та терапевтичних підходів. Метою роботи було дослідити мікробні профілі мікробіоти періімплантної ділянки в умовах періімплантиту та встановити домінуючі мікробні комплекси, що супроводжують запальний процес. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі клінічних баз кафедр стоматологічного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет». У 2024 – 2025 роках обстежено 252 пацієнти з періімплантитом ІІ–ІІІ стадії. Із періімплантної зони було ізольовано 491 бактеріальний ізолят. Матеріал висівали методом секторного посіву за Голдом на диференційно-діагностичні середовища (Himedia, Індія). Для культивування анаеробних представників мікробіоти використовували поживне середовище агар Шедлера + 5% овечої крові («Himedia», Індія). Для створення анаеробних умов був використаний анаеростат з системою створення анаеробних умов (AnaeroGen System – «Oxoid», Великобританія). Результати. У 39 пацієнтів виділено один домінуючий вид бактерій, у 148 – два, а у 52 – три провідні патогени. Найчастіше ізолювалися Streptococcus spp. (41,1%), Peptostreptococcus spp. (17,1%), Porphyromonas spp. (10,6%), Prevotella spp. (7,9%), Staphylococcus spp. (6,1%). Рідше зустрічалися Actinomyces spp., Enterococcus spp., Enterobacterales spp., Fusobacterium spp. та Rothia spp. Встановлено характерні асоціації патогенів: Streptococcus spp. + Porphyromonas spp., Streptococcus spp. + Prevotella spp., Peptostreptococcus spp. +Porphyromonas spp. та інші. Висновки. Періімплантит є складною полімікробною інфекцією, що формується внаслідок сукцесійних змін мікробіоти та формування дисбіозу. Домінування умовно-патогенних і пародонтопатогенних анаеробних мікроорганізмів у клінічно значимих титрах свідчить про їхню провідну роль у розвитку запального процесу. Отримані результати підкреслюють важливість мікробного скринінгу для оптимізації антимікробної терапії та розробки профілактичних стратегій у лікуванні пацієнтів із періімплантитом.

СУЧАСНІ ОСНОВИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ВІНЦЕВОГО ВІДРОСТКА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2025-09-30T11:18:41+03:00

Вступ. За даними літератури порушення роботи СНЩС складає близько 48% з числа всіх стоматологічних пацієнтів. Суттєвим етіологічним чинником розладів СНЩС є травми різних видів, тривалості, перебігу та характеру виникнення. В дослідженні відмічається незалежність виникнення проблем з СНЩС від віку, але не проводиться кореляція від методики допомоги, та не проводиться подальше дослідження змін у жувальному апараті постраждалих. Ці данні дають повну підставу до необхідності аналізу методів лікування та профілактики ускладнень після перелому. Мета дослідження: аналіз літературних джерел, котрий стосується характеристики методів діагностики та лікування переломів вінцевого відростку нижньої щелепи. Матеріали та методи. Проведений пошук наукових досліджень, котрі містяться в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar. Результат. Враховуючи тип медичної допомоги, рівень ушкодження м’яких тканин а також стабільність і рівномірність розподілення жувального навантаження на зубощелепний апарат, як на систему що забезпечує гармонічне відновлення СНЩС. Особливу увагу треба надати профілактиці після лікування за внутрішньоротовим методом, як для більш нестабільного з точки зору ускладнень. При дотриманні даного методу профілактики планується досягти мінімізації рівня розвинення шансів будь-яких ускладнень. Такий протокол профілактичних дій має включати в себе приблизні терміни додаткових досліджень, а також чітку послідовність комплексу дій зі сторони лікаря-стоматолога. Висновки. На даний момент велика частка пацієнтів, з одно- або двостороннім переломом вінцевого відростку нижньої щелепи не проходять ортопедичний контроль змін, після проведення хірургічного втручання, оскільки він не є структурованим, та не вважається необхідним, хоча багато робот вказує на те, що профілактика виникнення ускладнень є необхідною.

АНАЛІЗ КРИТЕРІЇВ ТА ПІДХОДІВ ДО КІЛЬКІСНОЇ ОЦІНКИ ТОЧНОСТІ РЕЄСТРАЦІЇ ПОЛОЖЕННЯ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЇ ЦИФРОВОГО ВІДБИТКА

2025-09-30T11:22:56+03:00

Вступ. В літературі відмічаються неузгодженості щодо значущості та ефективності різних оптимізованих підходів до реєстрації положення дентальних імплантатів з використанням цифрового відбитку, які лікарі-практики часто безпосередньо порівнюють між собою в пошуку преферативного, проте вихідна оцінка точності таких часто проводиться з використанням відмінних критеріїв та методик. Мета дослідження. Систематизувати критерії та підходи до кількісної оцінки точності реєстрації положення дентальних імплантатів з використанням технологій цифрового відбитка, а також визначити значущість різних статистичних показників для об’єктивізації параметрів правдивості та прецизійності верифікації положення скан-абатментів на досліджуваних сканах в порівнянні з референтними. Матеріали та методи. Контент-аналіз був проведений згідно наступних категорій: 1) параметри кількісної репрезентації рівнів правдивості та прецизійності цифрових методів реєстрації положення дентальних імплантатів з урахуванням природи їх лінійних, ангулярних та просторових зміщень; 2) статистичні критерії та їх роль у об’єктивізації показників похибок та відхилень верифікованих положень скан-абатментів. Результати досліджень та їх обговорення. Релевантні підходи до кількісної оцінки точності реєстрації положення дентальних імплантатів з використанням технології цифрового відбитка передбачають обрахунок параметрів правдивості та прецизійності, а також критеріїв ангулярних, просторових, лінійних та центроїдних відхилень. Висновки. При комперативному аналізі ефективності різних методів реєстрації положення дентальних імплантатів в ході реалізації цифрового протоколу реабілітації доцільно враховувати критерії, які застосовувались для кількісної оцінки точності таких з об’єктивізацією методологічних можливостей їх порівняння, зважаючи на потенційні відмінності у досліджуваних умовах під час валідації.

ПРОБЛЕМА РЕЗИСТЕНТНОСТІ ДО АНТИБІОТИКІВ НА ЕТАПАХ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ, ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2025-09-30T11:33:47+03:00

Вступ. Резистентність мікроорганізмів до антибіотиків на сьогодні є однією з найбільших проблем у галузі медицини і в стоматології зокрема, оскільки на неї припадає до 15% усіх призначень антимікробних препаратів, включно профілактичне застосування антибіотиків на етапах дентальної імплантації Опубліковані дослідження вказують на значні відмінності не тільки у мікробіоті порожнини рота людини, але і в резистентності мікроорганізмів даного локусу до антибіотиків у різних регіонах світу і в Україні зокрема. Мета – проаналізувати поточну ситуацію щодо стійкості до антибіотиків, які призначаються на етапах дентальної імплантації з географічної точки зору, зосередивши фокус уваги на стані даної проблеми в Україні. Матеріали та методи. Систематичний огляд літератури охопив останнє десятиліття з використанням баз даних PUBMED, Scopus, CINAHL та MEDLINE. Визначені статті були перевірені на відповідність критеріям включення серед дублікатів та релевантності; додаткові записи зі списків літератури доповнили вибірку. Ключові висновки з відповідних звітів були зібрані та синтезовані для з›ясування резистентності до антимікробних препаратів при зубній імплантації в різних географічних областях. Результати. Систематичний огляд баз даних PubMed та Scopus (ретроактивний з липня 2022 року) сформував основу для цілеспрямованого синтезу інформації про стійкість до антибіотиків та процедури дентальної імплантації. Резистентність до антибіотиків – явище, яке невпинно зростає і надалі здатне створювати актуальну проблему громадському здоров›ю в усьому світі. За даної перспективи географічний аспект може бути достатньо важливим, оскільки моделі антимікробної резистентності змінюються залежно від екологічних та місцевих факторів. Висновки. Не зважаючи на те, що антибіотикопрофілактика залишається поширеною практикою національних рекомендацій щодо дентальної імплантації в усьому світі, тим не менш варто уникати емпіричних схем призначення антимікробних препаратів на етапах дентальної імплантації, оскільки варіативність чутливості мікроорганізмів вказує на прогнозовану неефективність даного підходу.

АНАЛІЗ ЗМІН ПОРОЖНИНИ РОТА ПРИ ОРТОДОНТИЧНОМУ ЛІКУВАННІ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ БРЕКЕТ-СИСТЕМ

2025-09-30T11:38:01+03:00

Вступ. Застосування незнімної ортодонтичної апаратури за показами є ефективним сучасним методом лікування зубо-щелепних аномалій та деформацій, проте постійне тривале перебування в порожнині рота призводить до змін хімічного складу ротової рідини та мікробіому. Мета дослідження – аналіз літературних джерел, котрий стосується змін в порожнині рота при лікуванні незнімною ортодонтичною апаратурою. Матеріали та методи. Проведений пошук наукових досліджень, котрі містяться в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar та стосується впливу незнімної ортодонтичної апаратури на тверді тканини зубів. Результат. Незнімна ортодонтична апаратура постійно перебуває в порожнині рота пацієнтів, що спричиняє порушення способу життя, змінює гігієнічний статус, особливо в перші тижні лікування, змінює співвідношення компонентів мікрофлори порожнини рота, елементи апаратури як ретенційні пункти ( брекети, дуги, лігатури, пружини, кільця) стають сприяють накопиченню зубних відкладень, тривала дія зубного нальоту спричиняє зміщенню рН нальоту в кислу сторону, що призводить до порушення обмінних процесів ре- та демінералізації на поверхні емалі зі зміщенням в сторону демінералізації з подальшим утворенням дефектів. Висновки. Ортодонтичне лікування незнімними конструкціями повинно проводиться з врахування рівня резистентності емалі зубів, карієсогенної ситуації в порожнині рота, мікробних аспектів та агресивності зубного нальоту. Особливу увагу слід звертати на індивідуальну гігієну порожнини рота з пацієнт-орієнтованим індивідуалізованим підбором методів та засобів гігієни та психологічних особливостей пацієнта.

МІКРОБІОМ ПОРОЖНИНИ РОТА У ДІТЕЙ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ У ПЕРІОД ТИМЧАСОВОГО ТА ЗМІННОГО ПРИКУСУ

2025-09-30T11:45:27+03:00

Вступ. Видовий та кількісний склад мікроорганізмів, що населяють ротову порожнину як екосистему носить назву мікробіом порожнини рота, це підтримує нормальний баланс, захищає від патогенних мікробів, приймає участь у перетравленні їжі. Порушення мікробіому порожнин рота виникають при загальносоматичних захворюваннях, особливо в дитячому організмі, дисбіотичні зміни спричиняють запалення слизової оболонки та тканин пародонта, а також є чинниками виникнення каріозних уражень твердих тканин зубів. Мета – обґрунтувати статистичні відмінності складу мікробіому порожнини рота у дітей з та без метаболічним синдромом в період тимчасового та змінного прикусу. Матеріали та методи. Здійснено забір нестимульованої слини натще, вранці з подальшим висіванням на поживні середовища (колумбійський кровʼяний агар з 5% крові, хромогенне середовище та жовтково-сольовий агар з манітом). арієсогенні стрептококи додатково культивували з використанням Mitis salivarius agar (Merck KGaA, Darmstadt, Germany). Ідентифікацію мікроорганізмів проводили за культуральними, морфологічними та біохімічними ознаками з використанням API-тест систем (bioMerieux). Результати виражали у КУО/мл. Результат. В період змінного прикусу патологічні запальні зміни слизової оболонки порожнини рота та тканин пародонта у дітей з метаболічним синдромом обґрунтовані вірогідно вищими титрами S. pyogenes, S. agalactiae, E. faecalis (P < 0,001); S. epidermidis (P < 0,05), високою концентрацією Actin. spp, S. saprophyticus, Bacillus spp, S. aureus, E. coli, Micrococcus при вірогідного меншій концентрації S. salivarius (P < 0,001); карієсогенну ситуацію підтверджено вірогідно вищим титром S. mutans, S. sobrinus, S. viridans (P < 0,05) у порівнянні з показниками у дітей без метаболічного синдрому. Висновки. У дітей з метаболічним синдромом в період тимчасового та змінного прикусу розвиток запальних змін слизової оболонки порожнини рота та тканин пародонта обґрунтовані дисбіотичними змінами мікробіому та пригніченням нормофлори, карієсоенну ситуацію підтверджено високими титрами кистолопродукуючих стрептококів у порівнянні з дітьми без метаболічного синдрому.

ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ПРОЦЕСІВ РЕПАРАТИВНОЇ РЕГЕНЕРАЦІЇ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ВІД ДІАМЕТРА ГРАНУЛ КІСТКОВОГО ЗАМІННИКА

2025-09-30T11:50:19+03:00

Вступ. Атрофія альвеолярної кістки є однією проблем стоматологічної реабілітації за допомогою дентальних імплантатів. Дефіцит альвеолярного відростку, який виникає внаслідок атрофії, становить значну проблему при встановленні зубних імплантатів, оскільки він перешкоджає досягненню достатньої первинної стабільності, що є вирішальним фактором успіху імплантації. Існують різні методи вертикальної аугментації кістки, такі як спрямована кісткова регенерація, альвеолярний дистракційний остеогенез та аутогенна кісткова трансплантація тощо. Метою дослідження було обґрунтувати ефективність використання гранул кісткового замінника при проведенні дентальної аугментації в залежності від типу кісткової тканини. Клінічне дослідження проводилося на базі хірургічного відділення КНП СОР «Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка». У дослідженні брали учать 75 пацієнтів, яким було проведено екстракцію нижнього моляру із наступним проведенням дентальної імплантації. Аналізуючи зрізі комп’ютерних томограм пацієнтів, нами зроблено висновок, що найчастіше (57–60%) випадків зустрічається компенсована фаза даної патології за умов 1-го або 2-го типу кісткової тканини, дещо рідше зустрічалась субкомпенсована фаза (35–39%) випадків; за її наявності 2-й тип кістки зустрічався в 44 % випадків, а 3-й в 56% випадках відповідно. Найнесприятливішими умовами щодо проведення відстроченої дентальної імплантації вважаємо наявність декомпенсованої фази даної патології яка в 77-80% випадків візуалізується за наявності кістки 4 типу. Висновки. Встановлено що гранули кісткового замінника 0,5–1,0 мм мають властивості «ідеальної пружності», яка має назву сферичної ізотропії та її деформаційні властивості описується як арифметична лінійна залежність між силою напруги та напрямком і ступенем деформації. Нами встановлено, що сферична ізотропія має єдині біомеханічні властивості за усіма напрямками, що виникають з кожної точки матеріалу і кожна його частина призводить до однакових параметрів збільшення навантаження, що і входить в поняття «ізотропія».

СТАН МІЦНОСТІ З’ЄДНАННЯ КОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ ІЗ ДЕНТИНОМ ПРИ РІЗНИХ ПРОТОКОЛАХ ЙОГО ПРЕПАРУВАННЯ І АДГЕЗИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

2025-09-30T11:54:29+03:00

Вступ. Методи попередньої обробки дентину перед відновленням зуба є ключовими для забезпечення міцного з’єднання реставраційного матеріалу з твердими тканинами, що визначає довготривалість утримання реставрацій. Попри численні дослідження, ефективність різних протоколів препарування та адгезивної підготовки залишається предметом дискусій. Мета дослідження. Визначити міцність з’єднання на розтяг між реставраційним матеріалом і дентином при застосуванні різних методів препарування та адгезивної обробки. Матеріали і методи. У 20 видалених третіх молярах емаль зішліфовували до дентину. Зразки поділено на 4 групи (по 5). У групах 1 і 2 застосовували ротаційні інструменти, у групах 3 і 4 – повітряно-абразивну обробку. У зразках 1 і 3 дентин не протравлювали; у зразках 2 і 4 – застосовували гель фосфорної кислоти. Усі зразки обробляли адгезивом Charisma GLUMA® Bond 5 та композитом Charisma «SMART». Міцність з’єднання визначали методом розтягування на машині УМ-500. Статистичний аналіз проводили у STATA 19 з використанням ANOVA і тесту Бонферроні. Результати. Найменшу міцність з’єднання виявлено у зразках без протравлення. Значно вищі показники зафіксовано при попередньому протравленні дентину. Відмінності між групами з протравленням і без нього були статистично значущими (p < 0,05). Між групами з протравленням, але різними методами препарування, достовірних відмінностей не виявлено (p > 0,05). Сукупний вплив методу препарування й адгезивної підготовки становив 83,3% загальної варіації. Висновки. Поєднання протравлення з повітряно-абразивним або роторним препаруванням забезпечує високу ефективність з’єднання. Найвищу міцність забезпечує повітряно-абразивне препарування з наступним протравленням, але ця перевага над традиційним роторним протоколом статистично незначуща.

ПЕРЕКОНАННЯ ЩОДО ЗДОРОВ’Я ТА ОКРЕМІ КОМПОНЕНТИ СПОСОБУ ЖИТТЯ ПІДЛІТКІВ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-09-30T12:29:32+03:00

Вступ. Питання збереження і зміцнення здоров’я сьогодні набуває особливої актуальності через широке поширення неінфекційних захворювань. Підлітковий вік є критичним періодом для засвоєння знань, формування переконань і закріплення звичок. Для розроблення та впровадження ефективних профілактичних заходів для підлітків важливо враховувати їхні знання про здоров’я, переконання, поведінку, актуальні для них теми та оптимальні підходи до формування здорової поведінки. Мета дослідження. Визначити та проаналізувати рівень обізнаності та переконань щодо здорового способу життя, реальну поведінку здобувачів фахової передвищої та професійно-технічної освіти; визначити потребу в заходах підвищення інформованості щодо здоров’я та мотивації до здорового способу життя. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження стали результати анонімного опитування 606 здобувачів фахової передвищої та професійно-технічної освіти. При проведенні дослідження використані такі методи: соціологічний, статистичний, узагальнення. Результати досліджень та їх обговорення. В иявлено розбіжність між рівнем знань здобувачів освіти, переконаннями та дотриманням здорових практик. Попри те, що 94,4±0,9% респондентів обізнані щодо користі здорового способу життя, лише 80,7±1,6% справді вірять у його ефективність, і ще менше – 52,3±2,0% – дотримуються відповідних здорових звичок. Переважно опитані молоді люди утримуються від вживання нікотину та алкоголю, однак значна частина респондентів періодично або систематично вживає алкогольні напої та тютюнові вироби в різних формах. Висновки. Необхідно приділяти більшу увагу інформуванню про здоровий спосіб життя, створити сприятливі умови та підвищити мотивацію підлітків до впровадження здорових практик у повсякденне життя. Для ефективності профілактичної роботи слід активно залучати лікарів і батьків та адаптувати навчальний матеріал до форматів, які є привабливими для молоді.

СПОСІБ ХАРЧУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ

2025-09-30T12:32:58+03:00

Вступ. Здоровий спосіб життя та здорове харчування як одна із основних складових здорового способу життя є важливими складовими здоров’язбережувальної поведінки студентів. Мета дослідження полягає у встановленні рівня здорового способу життя та способу харчування студентів. Матеріали та методи. Матеріали: результати соціологічного опитування 412 студентів УжНУ серед яких 217 (60,3%) студенти медичного факультету. Результати експертної оцінки 25 експертами серед яких 7 працівники системи громадського здоров’я, 12 викладачі медичного факультету УжНУ, 6 студенти старших курсів навчання. Методи: бібліосемантичний, соціологічний, медико-статистичний, експертної оцінки, структурно-логічного аналізу. Дослідження проводилося в лютому-травні 2025 року. Під час проведення соціологічного дослідження збережено конфіденційність інформації про респондентів та експертів. Результати. В опитаних студентів відмічається низький рівень фізичної активності, низький рівень психологічного стану, високий рівень тютюнопаління. При цьому відмічається високий рівень особистої та побутової гігієни. Спосіб харчування опитаних студентів в своїй більшості не можна класифікувати як здоровий. Так, за режимом харчування: 23,8% опитаних ніколи не снідає, 42,2% вечеряє після 20 годин, а 66,3% має постійні нічні перекуси; за збалансованістю харчування: вживання м’ясних продуктів, риби, молочних продуктів, яєць, овочів та фруктів не відповідає встановленим фізіологічним нормам; за місцем харчування: 12,6% опитаних не може визначити місце особистого харчування при цьому 42,2% опитаних щоденно вживає фаст-фуд; 44,2% щоденно вживає снеки та солодкі газовані напої, 42,0% регулярно вживає гостру та пересолену їжу, 64,1% щотижнево вживає алкогольні напої. Висновки. За результатами проведеного дослідження встановлено низький рівень здоров’язбережувальної поведінки, що полягає в недостатньому рівні забезпечення студентами основ здорового способу життя та раціональності харчування, як одній із основних складових здорового способу життя.

МОЖЛИВІСТЬ КОРЕКЦІЇ ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ ЗБАГАЧЕННЯМ РАЦІОНУ НА ВІТАМІНИ ГРУПИ В ТА ЗАСОБАМИ ПІЛАТЕСУ

2025-09-30T11:58:31+03:00

Вступ. Наявність воєнного стану в Україні створює умови для погіршення психосоматичного стану мешканців України. Значна частина чоловіків перебуває в зоні бойових дій, але й ті, хто залишається в тилу знаходяться під впливом обставин, з якими не завжди легко впоратись в роботі та в побуті. Необхідно брати до уваги наявність дистресу у всіх українців, які можуть бути залучені до участі у дослідженні. Мета. Дослідити можливість використання засобів пілатесу та вітамінів групи В задля подалання проявів оксидативного стресу у чоловіків. Методи дослідження. Чоловіки, які звернулись за допомогою до спортивних клубів за корегуючим впливом засобів пілатесу та погодилась використовувати комплекс вітамінів групи В були обстежані на виявлення проявів оксидативного стресу та динаміки їх протягом 3-х місяців тренуваннь. У всіх учасників визначали вміст малонового діальдегіду, активність каталази та супероксиддисмутази в плазмі крові. Результати та обговорення. Показано зменшення проявів оксидативного стресу за вмістом малонового діальдегіду в плазмі крові учасників. Найбільші позитивні зміни виявлені в тих чоловіків, які не служили в територіальній обороні напередодні залучення у дослідження та відносяться до старшої групи піддослідних. Позитивними вважались зміни за зменшенням концентрації малонового діальдегіду на тлі підвищення активності ферментів антиоксидантного захисту супероксиддисмутази та каталази. Встанвлено позитивний вплив пілатесу та вживання комплексу вітамінів групи В на інші категорії чоловіків, які брали участь у дослідженні. Знайдено достовірне підвищення ефективності антистресової дії пілатесу разом з вікористання вітамінного комплексу. Висновки. Використання пілатесу разом з вітамінами групи В призвело зо зменшення прояву оксидативного стресу за вмістом малонового діальдегіду в плазмі крові учасників, особливо в групах старшого віку. Підвищення активності супероксиддисмутази під впливом пілатесу та вітамінів В підвищує антиоксидантний захист, що особливо виразне для чоловікв, рівень прояву оксидативного стресу яких був більш вираженим на початку дослідження. Збільшення активності каталази в результаті одночасного використання тренувань за методом Пілатеса та В з більш високою достовірністю, ніж без вітамінів.

ОРАЛЬНИЙ МІКРОБІОМ ТА БАКТЕРІАЛЬНИЙ ВАГІНОЗ: СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО МІЖСИСТЕМНИЙ ЗВ’ЯЗОК МІКРООРГАНІЗМІВ

2025-09-30T12:08:40+03:00

Вступ. Дослідження міжсистемних взаємозв’язків мікробіомів, зокрема між оральною мікробіотою та станом урогенітального тракту, набуває актуальності у світлі нових даних про роль мікробіоти в системному імунному гомеостазі. Актуальність даного огляду обумовлена потребою в систематизації сучасних уявлень про можливі мікробіомні шляхи, що можуть бути залучені у патогенез бактеріального вагінозу. Мета. Узагальнити сучасні наукові уявлення про можливі міжсистемні взаємозв’язки між мікробіотою ротової порожнини та бактеріальним вагінозом, проаналізувати механізми їх взаємодії, перехресні асоціації на рівні таксономії та оцінити клінічне значення виявлених зв’язків у контексті діагностики, лікування та профілактики урогенітальних захворювань. Матеріали та методи. Застосовано критичний аналіз наукових публікацій (оригінальні дослідження, огляди, метааналізи), що висвітлюють мікробіоту ротової порожнини, вагіни та їх потенційні міжсистемні взаємозв’язки. Результати. Виявлено тісні біотопні взаємозв’язки за участю Gardnerella vaginalis, Fusobacterium nucleatum та Prevotella spp., що беруть участь у формуванні біоплівок і підтриманні запалення. Кореляція між пародонтопатогенами і вагінальними дисбіотичними бактеріями підтверджує системний характер дисбалансу мікробіоти та обґрунтовує доцільність комбінованої терапії. Висновки. Узагальнені дані підтверджують наявність міжсистемного зв’язку між мікробіотою ротової порожнини та бактеріальним вагінозом. Виявлено спільні таксономічні представники, здатні колонізувати обидва біотопи та сприяти розвитку хронічного запалення. Комплексна оцінка мікробіоти дозволяє точніше прогнозувати рецидиви, а включення стоматологічного обстеження може підвищити ефективність лікування.

СТАНДАРТНІ ОПЕРАЦІЙНІ ПРОЦЕДУРИ В СТОМАТОЛОГІЇ: ОПТИМІЗАЦІЯ РОБОЧИХ ПРОЦЕСІВ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

2025-09-30T12:12:35+03:00

Вступ. Стандартизація роботи медичних закладів, в тому числі стоматологічного профілю, допомагає мінімізувати ризики, пов’язані з людським фактором, та забезпечити стабільно високу якість послуг. Інструментом стандартизації виступають стандартні операційні процедури (СОП), які є внутрішніми документами закладу і повинні охоплювати кожен аспект діяльності. Мета: проаналізувати обов’язковість впровадження СОП в щоденній стоматологічній практиці України та інших країн світу; підкреслити важливість цих документів для побудови належної якості надання медичних послуг. Матеріали та методи: використано метод літературного пошуку в мережах Google Scholar, Medline, PubMed. Результати та їх обговорення. Шляхом літературного пошуку в наукових базах встановлено недостатню вивченість питання впровадження СОП в стоматологічну практику. Проаналізовано базу нормативних та рекомендаційних документів щодо регулювання стоматологічної діяльності за допомогою розробки локальних процедур. Стандартні операційні процедури являють собою набір заздалегідь визначених правил, процедур та стандартів, які керують діяльністю та рішеннями стоматологів та команди стоматологічного кабінету. Розглянуто різновиди СОП (адміністративні, практичні, процедури з інфекційного контролю), які розробляються для різних аспектів роботи стоматологів; підкреслено переваги їх впровадження в щоденну стоматологічну практику. Висновки. Впровадження стандартних операційних процедур виступає надійним інструментом ефективного сучасного управління діяльності в стоматології, підвищення якості лікування та оптимізації уніфікованих робочих процесів. Водночас перспективою подальших досліджень є аналіз підвищення показників якості медичної допомоги в різних підрозділах стоматологічних установ завдяки впровадженню СОП.

ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНАФІЛАКТИЧНОГО ШОКУ, КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ТА АЛГОРИТМИ ДІЙ НА СТОМАТОЛОГІЧНОМУ ПРИЙОМІ

2025-09-30T12:19:03+03:00

Вступ. Стоматологічне втручання часто супроводжується больовими відчуттями, тому для забезпечення комфорту пацієнта під час лікування карієсу чи ендодонтичних маніпуляцій застосовують місцеві анестетики. Проте деякі компоненти цих препаратів можуть викликати алергічні реакції, включаючи анафілаксію – гострий, загрозливий для життя стан негайного типу, що розвивається протягом кількох хвилин або годин після контакту з алергеном. Мета огляду – даного огляду є узагальнення сучасних наукових даних для підвищення обізнаності лікарів-стоматологів щодо патофізіології та механізмів розвитку анафілактичних реакцій, а також надання практичних рекомендацій стосовно дій у разі виникнення анафілаксії з урахуванням особливостей її патогенезу. Матеріали і методи. Проведено електронний пошук літератури в базах Scopus, PubMed, Google Scholar із використанням термінів MESH. Аналізувалися публікації щодо механізмів анафілаксії та її проявів у стоматологічній практиці. Результати і обговорення. Згідно з даними літератури, частота анафілаксії під час стоматологічного втручання становить приблизно 1 випадок на 10 000 – 500 000 процедур, залежно від типу втручання, медикаментів і чутливості пацієнтів. Попри рідкісність анафілактичних реакцій під час стоматологічного втручання, зумовлених застосуванням хлоргексидину, місцевих анестетиків, антибіотиків чи латексу, їхня потенційна небезпека вимагає від стоматолога високого рівня готовності до екстреної медичної допомоги. Своєчасне втручання є критичним для запобігання тяжких ускладнень, таких як обструкція дихальних шляхів і серцево-судинна недостатність. Висновки. Враховуючи, що своєчасна діагностика та надання невідкладної медичної допомоги є критично важливими у випадках розвитку анафілактичного шоку в умовах стоматологічної клініки, необхідно, щоб стоматологи володіли належними знаннями та практичними навичками для ефективного розпізнавання й патогенетичного лікування таких станів.

ФАРМАКОДИНАМІЧНІ ТА ФАРМАКОКІНЕТИЧНІ РЕАКЦІЇ У ЗАСТОСУВАННІ НОВІТНІХ БІОПРЕПАРАТІВ (ПРОБІОТИКІВ)

2025-09-30T12:25:40+03:00

Вступ. Сучасна фармакотерапія дедалі частіше розглядає пробіотики не лише як засіб корекції мікробіоти, а й як біотерапевтичні агенти, здатні впливати на фармакокінетику та фармакодинаміку лікарських засобів. Механізми цих взаємодій і їх клінічна значущість ще недостатньо вивчені. З огляду на зростання використання препаратів із вузьким терапевтичним вікном та доступність пробіотиків, дослідження таких ефектів є актуальним завданням. Мета роботи: проаналізувати вплив пробіотиків на фармакокінетичні та фармакодинамічні характеристики лікарських засобів через систематизацію актуальних літературних даних. Матеріали та методи. Проведено аналіз публікацій із баз PubMed, Scopus, Web of Science та вітчизняних джерел за 10 років. Відібрано джерела за ключовими словами: «probiotics», «pharmacokinetics», «drug metabolism», «мікробіом» тощо. Методи дослідження – контент-аналіз та порівняння результатів клінічних і доклінічних робіт. Результати та обговорення. Пробіотики здатні змінювати активність ферментів (CYP450, GST, UGT), регулювати експресію транспортерів (P-gp, OATP), впливати на мікробні ферменти (β-глюкуронідази, редуктази). Це може змінювати біодоступність, токсичність і ефективність препаратів – від L-ДОФА до хіміотерапевтичних засобів. Виявлено як позитивні ефекти (зменшення токсичності іринотекану), так і ризики (зниження ефективності дигоксину, вплив на рівень такролімусу). Деякі реакції залежать від виду або штаму пробіотика. Висновки. Пробіотики можуть істотно впливати на фармакологічні параметри ліків, що слід враховувати при індивідуалізації терапії. Необхідні подальші дослідження та розробка клінічних рекомендацій щодо їх застосування.