Intermedical journal

АЛІМЕНТАРНА КОРЕКЦІЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ: КОНЦЕПТУАЛЬНА РОЛЬ СПЕЦІЙ (КУРКУМА, ШАФРАН, ІМБИР, КОРИЦЯ) ТА ГІПОТЕЗА ПЕРСОНАЛІЗАЦІЇ ЗА ТЕМПЕРАМЕНТОМ

2026-10-08T14:57:36+03:00

Узагальнити сучасні наукові дані щодо ролі харчування та спецій в аліментарному супроводі психосоматичних захворювань і обґрунтувати можливості персоналізації харчових рекомендацій з урахуванням індивідуально-психологічних характеристик, зокрема темпераменту. Матеріали і методи. Дослідження виконано у форматі наративного огляду наукової літератури. Для аналізу використовували публікації, присвячені взаємозв’язку психоемоційного стресу та харчової поведінки, персоналізованому харчуванню, впливу якості раціону на психоемоційне благополуччя, ролі осі «мікробіота – кишківник – мозок», клінічним ефектам окремих спецій та їх біологічно активних компонентів, а також взаємозв’язку індивідуально-психологічних характеристик (зокрема темпераменту) із харчовим вибором. Пошук джерел здійснювали в базах даних PubMed/MEDLINE та Google Scholar. Пошук проводили у період 01.05.2026-01.07.2026. Пошукова стратегія формувалася на основі комбінацій ключових слів і охоплювала такі тематичні блоки: «psychological stress», «eating behavior» / «dietary behavior»; «diet quality», «mental health» / «depression» / «anxiety»; «personalized nutrition»; «microbiota-gutbrain axis», «diet» / «depression». Критерії включення: – публікації в рецензованих наукових виданнях; – систематичні огляди, метааналізи та рандомізовані контрольовані дослідження; – публікації переважно за період 2020–2026 рр.; – дослідження за участю дорослих осіб, присвячені взаємозв’язку харчування, окремих спецій або їх біоактивних компонентів із психоемоційним станом, стресом чи харчовою поведінкою, а також дослідження ролі темпераменту/особистісних рис у харчовому виборі; – окремі більш ранні (до 2020 р.) публікації — фундаментальні концептуальні огляди, ключові пілотні клінічні дослідження (зокрема «SMILES») або базові механістичні огляди осі «мікробіота – кишківник – мозок», що мали визначальне значення для формування доказової бази напряму. Критерії виключення: – публікації без рецензування (тези конференцій, матеріали ЗМІ). Принцип відбору публікацій. Пріоритет надавався дослідженням з найвищим рівнем доказовості (систематичні огляди й метааналізи рандомізованих контрольованих досліджень, рандомізовані контрольовані дослідження). Результати. Психоемоційний стрес асоціюється зі змінами харчової поведінки, зокрема з підвищенням імовірності несприятливого вибору продуктів. Загальна якість раціону, включно з обмеженням ультраоброблених продуктів і регулярністю прийомів їжі, послідовно пов’язана з психоемоційним станом. Персоналізовані харчові втручання є перспективними, однак їх перевага над стандартними підходами залишається неоднорідно підтвердженою. Найбільший клінічний інтерес серед спецій становлять шафран і куркумін, для яких накопичено дані рандомізованих досліджень та метааналізів щодо окремих показників депресивної й тривожної симптоматики, водночас результати досліджень стандартизованих препаратів не можна безпосередньо переносити на кулінарні кількості спецій через істотні відмінності в біодоступності. Темперамент запропоновано розглядати не як критерій вибору конкретної спеції або дієти, а як потенційний модифікатор способу впровадження харчових рекомендацій. Висновки. Аліментарний супровід доцільно розглядати як складову комплексної допомоги пацієнтам із психосоматичними захворюваннями. Спеції можуть використовуватися для органолептичної персоналізації здорового раціону, а перспективні дані щодо шафрану та куркуміну потребують обережної клінічної інтерпретації. Урахування темпераменту може бути корисним для адаптації поведінкової стратегії та підвищення прихильності до харчових рекомендацій, однак запропонована модель потребує подальшої клінічної перевірки.

ІМУННИЙ ІМПРИНТИНГ ПРИ ГРИПІ: КЛІТИННІ МЕХАНІЗМИ, КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ ВАКЦИН НОВОГО ПОКОЛІННЯ

2026-10-08T15:10:30+03:00

Віруси грипу залишаються однією з провідних причин сезонної захворюваності та смертності у світі, тоді як ефективність сучасних вакцин значною мірою залежить не лише від антигенної відповідності вакцинних і циркулюючих штамів, але й від індивідуального імунологічного досвіду. Одним із ключових механізмів, що визначає характер постінфекційної та поствакцинальної імунної відповіді, є імунний імпринтинг, відомий також у класичній літературі як феномен Original Antigenic Sin. Метою роботи було узагальнення сучасних уявлень про клітинні й молекулярні механізми імунного імпринтування при грипі, аналіз його клінічного та епідеміологічного значення, а також оцінка перспектив використання цієї концепції у створенні вакцин нового покоління. Роботу виконано у форматі наративного огляду сучасної наукової літератури з використанням міжнародних наукометричних баз даних PubMed, Scopus і Web of Science. Проаналізовано роль В-клітин пам’яті, довгоживучих плазматичних клітин, гермінативних центрів і Т-фолікулярних хелперів у формуванні імунологічної пам’яті, висвітлено вплив антигенної дистанції між послідовними штамами вірусу на ефективність природного та вакцинального імунітету, а також розглянуто сучасні підходи до антигенної інженерії, спрямовані на модифікацію вже сформованої імунної пам’яті. Показано, що імунний імпринтинг є фундаментальною властивістю адаптивного імунітету, яка залежно від антигенного контексту може забезпечувати як широкий перехресний захист, так і обмежувати формування нових імунних специфічностей. Використання сучасних платформ вакцинної інженерії, системної імунології та високопродуктивних технологій відкриває перспективи для створення універсальних вакцин проти грипу, здатних раціонально модифікувати імунологічну пам’ять і забезпечувати тривалий широкий захисний імунітет

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ЇХНЬОГО ВПЛИВУ НА ОРГАНИ І ТКАНИНИ ПОРОЖНИНИ РОТА. (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-10-08T09:21:41+03:00

Сучасна ортодонтія пропонує пацієнтам широкий спектр конструкцій – від незнімних багатобрекетних та самолігуючих систем до прозорих елайнерів, кожна з яких має власний профіль ефективності й впливу на тканини порожнини рота, що зумовлює потребу в порівняльному аналізі наявних даних. Мета дослідження. Аналітичний огляд сучасних літературних джерел щодо порівняння клінічної ефективності основних видів ортодонтичного лікування та систематизації даних про їхній вплив на пародонт, мікробіом порожнини рота, тверді тканини зуба, слизову оболонку та системні показники організму. Матеріали та методи. Проведено наративний огляд публікацій із баз PubMed, Scopus, Web of Science та Cochrane Library останніх років, присвячених порівнянню ефективності ортодонтичних конструкцій та їх впливу на органи й тканини порожнини рота. Результати досліджень та їх обговорення. Прозорі елайнери демонструють переваги щодо якості життя та вираженості болю на початкових етапах лікування, а також кращі показники гігієни, тоді як незнімні апарати залишаються прогнозованішими для складних переміщень зубів. Фіксовані конструкції достовірно асоціюються з накопиченням біоплівки, зсувом мікробіоценозу у бік карієсогенних і пародонтопатогенних видів, підвищенням карієсогенного ризику та транзиторними системними гематологічними й імунологічними змінами. Встановлено роль матеріалознавчих характеристик конструкцій (керамічних, металевих, самолігуючих) у формуванні ризику вивільнення металевих іонів і бактеріальної адгезії. Висновки. Універсального «оптимального» виду ортодонтичного лікування не існує: вибір конструкції має ґрунтуватися на зіставленні складності клінічного випадку з ризиком негативного впливу на тканини порожнини рота та очікуваннями пацієнта

СВІТЛОТЕРАПЕВТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОФІЛАКТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ПАТОЛОГІЇ СТОМАТОГНАТИЧНОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ: КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОКАЗІВ

2026-10-08T09:42:58+03:00

Світлолікування як один із методів патогенетичного впливу на перебіг патологічних процесів уже набуло сталого авторитету в лікуванні стоматологічних захворювань, зокрема у дітей та підлітків. Але інформації щодо використання світлолікування саме для профілактики стоматологічних порушень недостатньо, хоча цей аспект може бути важливим для подальшої інтеграції світлотерапії в клінічну практику педіатричної стоматології. Мета: проаналізувати та узагальнити сучасні наукові дані щодо світлотерапії як альтернативного або додаткового методу до традиційних методів лікування та профілактики основних стоматологічних захворювань у дітей та підлітків, визначити їхню діагностичну цінність та обмеження. Матеріали і методи. Виконано огляд літератури з елементами структурованого критичного аналізу. Пошук здійснювали у базах PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science і Google Scholar в межах 2014–2026 рр. Результати. Проаналізовано найбільш поширені методи світлотерапії для лікування та профілактики карієсу зубів, пульпіту, хвороб пародонта, слизової оболонки порожнини рота, аномалій будови та прикріплення м’яких тканин, порушень скронево- нижньощелепного суглоба, а також для оптимізації ортодонтичної допомоги дітям і підліткам. Висновки. Світлотерапія, завдяки здатності моделювати мікробне середовище та стимулювати регенеративні процеси в тканинах, є перспективним профілактичним підходом до запобігання карієсу та його ускладненням, гінгівіту, захворюванням пародонта, а також для підтримання функціонального стану скронево-нижньощелепного суглоба і запобігання розвитку патологічних процесів у його тканинах. Застосування малоінвазивних світлотерапевтичних методів може знижувати болісні відчуття під час проведення місцевої анестезії, зменшувати психологічний дискомфорт, пов’язаний із лікуванням, та підвищувати задоволеність якістю наданої стоматологічної допомоги

ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАТУСУ ПАЦІЄНТІВ МОЛОДОГО ВІКУ ІЗ ХРОНІЧНИМ КАТАРАЛЬНИМ ГІНГІВІТОМ ЖИТЕЛІВ ТЕРНОПОЛЯ ТА ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2026-10-08T10:02:43+03:00

Психоемоційний статус є важливим чинником, що впливає на стоматологічне здоров’я. Особливого значення ця проблема набуває у пацієнтів молодого віку в умовах підвищеного психоемоційного навантаження, зумовленого різними чинниками. Водночас регіональні особливості психоемоційного стану молоді Тернопільщини залишаються недостатньо вивченими. Мета дослідження − визначити особливості психоемоційного статусу осіб молодого віку, жителів Тернополя та Тернопільської області, залежно від статі та стану тканин пародонта. Матеріали та методи. Для порівняльного аналізу сформовано контрольну групу з інтактним пародонтом (n=40) та групу клінічних спостережень із хронічним катаральним гінгівітом (n=40); кожна група включала по 20 чоловіків і 20 жінок віком 18–25 років. Психоемоційний статус оцінювали за показниками особистісної (ОТ) та реактивної тривожності (РТ) за шкалою Спілбергера та тесту Люшера. Статистичну значущість відмінностей оцінювали за критерієм Манна-Уітні. Результати досліджень та їх обговорення. В обох групах показники ОТ у чоловіків та жінок відповідали високому рівню, без статистично значущих міжгрупових та статевих відмінностей (р>0,05). У чоловіків групи клінічних спостережень встановлено достовірне підвищення РТ порівняно з групою контролю, (р<0,05). У жінок подібна тенденція до підвищення РТ не досягала статистичної значущості, (р>0,05). У контрольній групі РТ була достовірно вищою у жінок, ніж у чоловіків (р<0,05). За тестом Люшера статистично значущих відмінностей між групами та статями не встановлено, (р>0,05); отримані значення переважно відповідали емоційно незадовільному стану. Висновки. Для обстежених осіб молодого віку характерним є стійке високотривожне тло незалежно від статі та стану пародонта. Найбільш виражені зміни виявлено за показником РТ у чоловіків із хронічним катаральним гінгівітом, що може свідчити про посилення ситуативного емоційного напруження. Результати обґрунтовують доцільність оцінювання психоемоційного статусу молодих пацієнтів у структурі стоматологічного обстеження

АНАЛІЗ ДАНИХ ЩОДО ТОЧНОСТІ МОБІЛЬНОЇ ТА ПЛАНШЕТ-БАЗОВАНОЇ ФОТОГРАММЕТРІЇ ДЛЯ РЕЄСТРАЦІЇ КООРДИНАТНОГО ВЗАЄМОПОЛОЖЕННЯ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ

2026-10-08T10:16:39+03:00

Поява нових мобільних рішень для фотограмметрії, зокрема систем, котрі функціонують на основі смартфонів та планшетів, сприяє апроксимізації можливостей сучасних цифрових технологій у клінічну практику без необхідності покупки додаткової апаратної складової, а лише обмежуючись набором маркерів з каліброваним координатним кодуванням та програмною складовою у формі мобільного додатку. Узагальнення та опрацювання даних доказової бази щодо досвіду використанням мобільної та планшет-базованої фотограмметрії сприятиме об’єктивізації показників точності даної технології з урахуванням умов, в котрих попередньо проводилась їх валідація, а також сприятиме ідентифікації потенційних методологічних джерел варіабельності описаних результатів різних досліджень. Мета дослідження. Провести структурований аналіз даних доказової бази щодо метрологічної точності мобільних і планшет- базованих технологій фотограмметричної реєстрації координатного положення дентальних імплантатів та визначити методологічні особливості їх експериментальної й клінічної валідації з урахуванням використаних референтних систем, критеріїв оцінки правдивості та прецизійності, а також рівня стандартизації дослідницьких протоколів. Матеріали та методи. Дослідження було реалізовано у форматі оглядово-аналітичного опрацювання доступних наукових даних, присвячених досвіду використання мобільної та планшет-базованої фотограмметрії для реєстрації координатного взаємоположення дентальних імплантатів в структурі цифрових протоколів ортопедичної реабілітації. Пошук наукових публікацій, релевантних меті та предметній спрямованості огляду, здійснювали з використанням трьох електронних бібліографічних та академічних інформаційно- пошукових ресурсів: бази даних PubMed, бази даних Scopus і пошукової системи Google Scholar. Для кожної релевантної публікації проводили структуровану екстракцію даних щодо дизайну дослідження, лабораторного або клінічного характеру апробації, типу та кількості імплантатів або мульти-юніт абатментів, типу застосовуваного мобільного пристрою, типу використовуваної мобільної фотограмметричної системи, типу порівняльної системи (компаратора), референтного методу, критеріїв оцінки правдивості та прецизійності, а також основних кількісних результатів. Результати досліджень та їх обговорення. Сукупна кількість публікацій, присвячених аспектам мобільної та планшет-базованої фотограмметрії, ідентифікованих в наукометричних базах, була представлена 8 науковими роботами, з яких в 7 було проведено оцінку точності застосовуваного підходу з використанням різних верифікаційних критеріїв, і в 1 – деталізовано описано алгоритм реалізації підходу з використанням системи PIC app®. На момент проведення даного огляду можна виокремити два комерційні рішення мобільної фотограмметрії для реєстрації положення дентальних імплантатів (система PIC app® та система T-Marker), а також одне експериментальне рішення із залученням можливостей мобільної відеозйомки з послідуючою реконструкцією отриманих даних на основі алгоритмів глибинного навчання. Загальний рівень доказовості зазначених технічних рішень слід оцінювати як ранній і переважно доклінічний. Найбільш обґрунтованим показанням до використанням систем мобільної фотограмметрії у імплантологічній практиці на поточному етапі розвитку технології з урахуванням доступних даних доказової бази є реєстрація положення чотирьох-шести імплантатів на рівні мультиюніт-абатментів в умовах реабілітації беззубих щелеп, в умовах коли традиційне інтраоральне сканування може бути вразливим до розвитку кумулятивної похибки. Висновки. Мобільна та планшет-базована фотограмметрія є перспективним напрямом цифрової реєстрації просторового положення дентальних імплантатів, який у лабораторних і первинних клінічних дослідженнях продемонстрував потенційно прийнятні показники лінійної та кутової точності, а за окремими параметрами – переваги порівняно з традиційним інтраоральним скануванням. Враховуючи гетерогенність дизайнів проаналізованих досліджень для оптимізації якості доказової бази щодо показників точності технології мобільної фотограмметрії у імплантологічній практиці доцільним є реалізація подальших цільових наукових робіт у відповідності до стандартизованих протоколів з чітко визначеним референтним методом порівняння та уніфікованими критеріями оцінки

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СЛОВАЧЧИНІ ТА ЇЇ СТОМАТОЛОГІЧНА СКЛАДОВА: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

2026-10-08T10:36:57+03:00

У статті проаналізовано сучасну систему охорони здоров’я Словацької Республіки з акцентом на організації стоматологічної допомоги. Реформування системи охорони здоров’я України вимагає врахування досвіду країн Центральної та Східної Європи, які здійснили перехід від постсоціалістичних моделей до систем, що ґрунтуються на загальному охопленні медичними послугами, обов’язковому медичному страхуванні та регульованій конкуренції між надавачами медичних послуг. У цьому контексті досвід Словацької Республіки є особливо актуальним. Метою статті є аналіз системи охорони здоров’я Словаччини та її стоматологічної складової, а також визначення можливостей застосування словацького досвіду для модернізації стоматологічної допомоги в Україні. Матеріали та методи. У дослідженні використано методи системного та порівняльного аналізу, а також синтез нормативно- правових документів Словаччини та України, аналітичних матеріалів Європейської комісії, ОЕСР і ВООЗ та наукових публікацій щодо організації охорони здоров’я і стоматології. Результати та обговорення. Розглянуто механізми фінансування, роль медичного страхування, структуру стоматологічних послуг, профілактичні заходи та доступність стоматологічної допомоги для населення. Визначено ключові елементи словацької моделі, які можуть бути адаптовані в Україні в контексті реформування охорони здоров’я та інтеграції в європейський медичний простір. Обґрунтовано доцільність розвитку стоматології на засадах страхування, впровадження профілактичних програм, цифровізації та розвитку професійного самоврядування стоматологів. Висновки. Для України найбільш перспективними напрямами запозичення словацького досвіду є: створення базового пакета стоматологічних послуг у межах страхування; розробка системних програм профілактики для дітей та дорослих; інтеграція стоматологічної допомоги в єдину електронну систему охорони здоров’я; посилення ролі професійного самоврядування; запровадження фінансових стимулів для проходження профілактичних оглядів. Реалізація цих заходів сприятиме покращенню доступу до стоматологічної допомоги, зниженню поширеності стоматологічних захворювань та наближенню української системи охорони здоров’я до європейських стандартів

СТРУКТУРА ТА КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУБЦЕВИХ ЗМІН ТА ДЕФОРМАЦІЙ М’ЯКИХ ТКАНИН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ ВНАСЛІДОК БОЙОВОЇ ТРАВМИ

2026-10-08T10:55:00+03:00

В умовах повномасштабної війни в Україні спостерігається безпрецедентне зростання питомої ваги вогнепальних та мінно-вибухових поранень щелепно-лицевої ділянки. Формування грубих рубців обличчя та шиї у віддаленому періоді призводить не лише до стійких функціональних порушень (мікростомія, ектропіон, контрактури), але й до глибокої психоемоційної дезадаптації поранених. Водночас вплив вихідного регенераторного потенціалу організму, зокрема вікових інволютивних змін шкіри, на вектор розвитку фіброзного процесу в умовах бойової травми залишається недостатньо вивченим, що ускладнює вибір оптимальної тактики хірургічної корекції. Мета роботи – вивчити структуру та клінічні особливості рубцевих змін та деформацій м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки, отриманих внаслідок бойових поранень, для обґрунтування диференційованих підходів до їх хірургічного лікування. Матеріали та методи. Проведено відкрите одномоментне (поперечне) обсерваційне дослідження з аналітичним компонентом. До клінічної вибірки увійшли 97 пацієнтів віком від 18 до 60 років із посттравматичними рубцями обличчя та шиї бойового генезу. Для оцінки асоціації віку з типом рубцювання пацієнтів було стратифіковано на три вікові когорти (18–29, 30–44 та 45–60 років) на основі апріорної авторської стратифікації. Статистичну обробку даних проводили методами однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) та критерію χ2 Пірсона. Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що у структурі патологічних рубців та деформацій після сучасних бойових поранень переконливо домінує атрофічний тип рубцювання (46,39 %). Клінічно це маніфестує кратероподібними западаннями через масивний первинний некроз та істиний дефіцит тканин. Гіпертрофічні та нормотрофічні рубці фіксувалися рідше – у 32,99 % та 20,62 % випадків відповідно. Виявлено статистично значущу асоціацію між віковою групою та клінічним типом рубця: у молодих пацієнтів (18-29 років) клінічна картина супроводжувалася формуванням масивних гіпертрофічних тяжів («плюс- тканина») у 54,84 % випадків, р<0,01. Натомість у пацієнтів середньої (30-44 роки) та старшої (45-60 років) груп достовірно частіше формувалися глибокі атрофічні дефекти («мінус-тканина») – у 52,08 %, та 61,11 % випадків відповідно, р<0,01; 0,05. Висновки. Таким чином встановлено, що характер посттравматичного рубцювання при бойовій травмі обличчя має виражену вікову специфіку. Домінування гіпертрофічних рубців у молодих осіб та стрімке зростання частоти атрофічних рубців та деформацій у пацієнтів старших вікових груп свідчить про обмежену ефективність універсального хірургічного підходу. Це вказує на доцільність застосування диференційованих, віко-специфічних алгоритмів пластичної корекції на етапах функціональної та естетичної реабілітації поранених

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ ВИБОРУ МАТЕРІАЛІВ В ОРТОПЕДИЧНІЙ СТОМАТОЛОГІЇ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2026-10-08T11:05:36+03:00

Актуальність. Стрімкий розвиток цифрової стоматології та штучного інтелекту (ШІ) розширює спектр технологій, доступних для діагностики, планування лікування, проєктування ортопедичних конструкцій та прогнозування результатів. Вибір матеріалу залишається важливим компонентом ортопедичного лікування, оскільки вибір ортопедичного матеріалу має враховувати механічні, функціональні, біологічні та естетичні вимоги. Мета. Проаналізувати сучасну літературу щодо застосування ШІ в ортопедичній стоматології, з особливою увагою до його потенційної ролі у підтримці вибору ортопедичних матеріалів, інтеграції клінічних і цифрових параметрів, прогнозуванні результатів ортопедичного лікування та персоналізації планування лікування. Матеріали та методи. Проведено наративний аналітичний огляд літератури, опублікованої протягом семи завершених календарних років (січень 2019 – грудень 2025 рр.). Релевантні публікації були визначені в PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science та ресурсах NCBI з використанням комбінацій термінів, пов’язаних зі штучним інтелектом, машинним навчанням, ортопедичною стоматологією, стоматологічними матеріалами, CAD/CAM, коронками, ортопедичними конструкціями, оклюзією та результатами лікування. Публікації тематично аналізували за напрямом застосування ШІ, типом ортопедичної задачі, джерелом даних, клінічною метою, отриманими результатами та обмеженнями. Результати. Проаналізована література демонструє, що ШІ дедалі ширше застосовується в діагностиці в ортопедичній стоматології, плануванні лікування, автоматизованому проєктуванні коронок, визначенні лінії препарування, оцінюванні оклюзії, прогнозуванні результатів ортопедичного лікування та цифрових робочих процесах. Системи CAD із підтримкою ШІ продемонстрували потенціал для підвищення ефективності проєктування та, у вибраних дослідженнях, забезпечення клінічно прийнятної точності прилягання коронок. Водночас доказова база залишається неоднорідною через суттєві відмінності в наборах даних, алгоритмах, процедурах валідації та показниках результативності. Прямі докази на користь незалежно валідованих систем ШІ для індивідуалізованого вибору ортопедичних матеріалів залишаються обмеженими. Отже, сучасні дані переважно підтримують використання ШІ як інструменту підтримки клінічних рішень, а не як автономної системи вибору матеріалу. Висновки. ШІ має значний потенціал для підтримки індивідуалізованого вибору матеріалів та планування ортопедичного лікування шляхом інтеграції численних клінічних і цифрових параметрів. Водночас сучасні дані не підтримують розгляд ШІ як автономної заміни професійного клінічного рішення. Пряма валідація систем ШІ, спеціально розроблених для вибору ортопедичних матеріалів, залишається обмеженою, а багато прогностичних моделей потребують ґрунтовнішої зовнішньої валідації та проспективної клінічної оцінки. Отже, найбільш доцільною сучасною моделлю є підхід «людина в контурі» (human-in-the-loop), за якого ШІ доповнює, а не замінює клінічну експертизу.

МЕТОДИ ПРОФІЛАКТИКИ ВИНИКНЕННЯ УСКЛАДНЕНЬ ЗАПАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ХІРУРГІЧНОГО ЕТАПУ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-10-08T11:15:51+03:00

Сучасним методом заміщення дефектів зубного ряду є дентальна імплантація, яка безперечно засвідчила свою високу ефективність і широку популярність серед населення різних країн. Важливим аспектом проведення хірургічного етапу дентальної імплантації є запобігання розвитку запальних ускладнень, які можуть призводити до негативних наслідків, зокрема дезінтеграції імплантату. Методологія та методи дослідження: проведено літературний пошук у наукометричних базах PubMed, Scopus Google та Scholar глибиною 15 років щодо ускладнень дентальної імплантації, методів їх профілактики, в тому числі антибіотикопрофілактики. Виклад основного матеріалу. Проблема вибору антибактеріального препарату у післяопераційному періоді для пацієнтів із підтвердженою алергією на пеніцилін потребує окремої наукової уваги. Планомірне пероральне застосування антимікробних засобів не забезпечує досягнення їхніх мінімальних інгібуючих концентрацій безпосередньо в ішемізованому «просторі розмежування». Системні антибіотики спричиняють переважно небезпечну селекцію мультирезистентних штамів паралельно зі слабкою проникністю крізь екстрацелюлярний полісахаридний матрикс зрілої біоплівки. Методи локальної доставки лікарських речовин у межах кістково-імплантатного інтерфейсу глобально поділяються на дві основні категорії: модифікація поверхні дентального імплантату (інкапсуляція або іммобілізація препарату на титановій поверхні на етапі фабричного виробництва); інтраопераційне застосування біодеградувальних носіїв, що інтегруються у кісткову порожнину безпосередньо під час оперативного втручання. Висновки. Таким чином, спектр профілактичних заходів, у тому числі антибіотикопрофілактики, є досить широким і постійно перебуває у сфері уваги як науковців, так і клініцистів. А важливість постійного оновлення даних щодо методів профілактики ускладнень запального характеру є вкрай важливою та динамічною проблемою, особливо з огляду на бурхливий розвиток антибіотикорезистентності.

АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ ТРОМБОЦИТАРНИХ КОНЦЕНТРАТІВ В ХІРУРГІЧНІЙ СТОМАТОЛОГІЇ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-10-08T11:27:52+03:00

Післяопераційний період у щелепно-лицевій ділянці часто супроводжується больовим синдромом, набряком та функціональним дискомфортом. Для оптимізації загоєння та профілактики післяопераційних ускладнень у хірургічній стоматології застосовують тромбоцитарні концентрати. Мета дослідження – систематизувати дані доказової наукової літератури та метааналізів щодо впливу різних видів тромбоцитарних концентратів на загоєння післяопераційних ран у щелепно-лицевій ділянці. Матеріали та методи. Проведено аналітичний огляд літератури за 2021–2026 рр. із використанням баз PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science та Cochrane Library. До аналізу включено проспективні та ретроспективні клінічні дослідження, рандомізовані контрольовані дослідження, систематичні огляди та метааналізи. Результати. Застосування PRF після видалення зубів може сприяти покращенню раннього загоєння м’яких тканин, зменшенню післяопераційного болю, набряку та тризму, а також ризику розвитку альвеолярного остеїту. Найбільш переконливі результати отримано щодо ранніх клінічних проявів післяопераційного періоду. Вплив на регенерацію кісткової тканини залишається неоднозначним, що пов’язано з відмінностями протоколів отримання та застосування концентратів, характеристик пацієнтів і критеріїв оцінки. Тромбоцитарні концентрати можуть бути додатковим методом оптимізації загоєння та профілактики ускладнень, особливо після складних видалень зубів. Водночас доказова база характеризується клінічною та методологічною гетерогенністю, що обумовлює необхідність подальших стандартизованих РКД.

ПРОТОКОЛ ALT-RAMEC: СУЧАСНА СТРАТЕГІЯ ОРТОДОНТИЧНОЇ КОРЕКЦІЇ СКЕЛЕТНОЇ ПАТОЛОГІЇ 3 КЛАСУ

2026-10-08T11:49:51+03:00

Скелетний 3 клас є складною ортодонтичною патологією, що часто пов’язана з верхньощелепним дефіцитом. Традиційним методом корекції є швидке розширення верхньої щелепи (RME) у поєднанні з протракційною лицевою маскою. Liou та співавтори запропонували альтернативний протокол Alt-RAMEC, який базується на циклічному розширенні та звуженні навколомаксилярних швів, що сприяє більш вираженій протракції верхньої щелепи. Мета дослідження. Проаналізувати наукові дані щодо ефективності та переваг застосування протоколу Alt-RAMEC в ортодонтичній практиці. Матеріали та методи дослідження. Аналіз здійснювали за ключовими словами ретроспективним оглядом релевантних наукових робіт, використовуючи онлайн-сервіси PubMed і ResearchGate. Результати дослідження. Протокол Alt-RAMEC передбачає щоденне розширення гвинтом Hyrex на 1 мм протягом тижня, після чого гвинт закручують у зворотному напрямку. Далі протягом 7-9 тижнів чергують щотижневе відкриття та закриття гвинта, що забезпечує поступову мобілізацію навколомаксилярних швів. Подальша протракція верхньої щелепи лицевою маскою сприяє більш вираженому висуненню вперед порівняно з класичним RME. Дослідження Liou та співавторів показало значні ортопедичні зміни: протракція верхньої щелепи становила 5,8±2,3 мм при Alt-RAMEC, що перевищує показники традиційного RME (2,6±1,5 мм). Висновки. Протокол Alt-RAMEC є перспективним методом ортодонтичного лікування верхньощелепної ретрогнатії, особливо у дітей із розщілиною губи та піднебіння. Він забезпечує стабільність оклюзії, мінімізує кісткову резорбцію та сприяє покращенню естетики та оклюзії. Альтернативний до RME, цей підхід ефективно висуває верхню щелепу вперед, уникаючи надмірного розширення, що робить його оптимальним для раннього ортодонтичного втручання при скелетному 3 класі

БІОМЕХАНІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ РОЗРІЗІВ ТА ВІДШАРУВАННЯ ШКІРНИХ КЛАПТІВ У СУПРАОРБІТАЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ

2026-10-08T12:07:40+03:00

Натепер існує декілька теорій щодо існування біомеханічних систем, які визначають напрямок ліній натягу та релаксації. На наш погляд, оптимальною е система «ліній розслабленого натягу шкіри», які формуються у вигляді лінійної борозенки при стисканні у вигляді щипка релаксованої шкіри і вважаються золотим стандартом для планування дизайну розрізів на обличчя за думкою багатьох дослідників. Відомим є той факт, що ризик виникнення гіпертрофічних або келоїдних рубців зумовлений аномальним загоєнням ран, яке продовжує початкову запальну фазу далеко за межі епітелізації Метою дослідження було біомеханічно обґрунтувати ступінь відшарування, час і ступінь релаксації шкіри супраорбітальної ділянки. Було обстежено 27 пацієнтів доліхоцефалів та 26 пацієнтів брахіцефалів, у яких було проведено планові оперативні втручання у супраорбітальній ділянці. При проведенні біомеханічних досліджень було встановлено залежність усіх досліджуваних показників від форми черепа пацієнтів. Миттєвий модуль пружності у брахіцефалів був на 9,5 % більшим ніж у доліхоцефалів; максимально допустиме напруження шкірного клаптя – на 29,7 %, час релаксації напруги – на 49,9 %, біомеханічна межа латерального відшарування – у 2,8 раза відповідно. Проте, ступінь релаксації шкірного клаптя у брахіцефалів був на 20,9 % нижчим, ніж у доліхоцефалів. Висновки. Таким чином, під час планування хірургічних розрізів та ступеня відшарування шкірного клаптя у супраорбітальній ділянці слід враховувати форму черепа пацієнта, щоб зменшити ризик формування гіпертрофічних рубців у цій локалізації

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ВІДТВОРЮВАНОСТІ ТА СТУПЕНЯ ПЕРЕКРИТТЯ ОКЛЮЗІЙНИХ КОНТАКТІВ ПРИ РІЗНИХ ВАРІАНТАХ ЦИФРОВОЇ РЕЄСТРАЦІЇ МІЖОКЛЮЗІЙНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ В УМОВАХ ЧАСТКОВОЇ АДЕНТІЇ

2026-10-08T12:33:54+03:00

У сучасній стоматології цифрові технології займають провідне місце в діагностиці та плануванні ортопедичного лікування. Застосування інтраорального сканування дозволяє отримувати високоточні тривимірні моделі зубних рядів і здійснювати детальний аналіз оклюзійних взаємовідношень. Незважаючи на значну кількість досліджень, питання точності цифрової реєстрації міжоклюзійних співвідношень залишається дискусійним. Більшість досліджень присвячена оцінці точності цифрових реєстратів у пацієнтів без виражених стоматологічних порушень, тоді як їх застосування у складних клінічних випадках висвітлено недостатньо. Особливо це стосується складних умов, таких як часткова адентія та наявність препарованих зубів, де зменшується кількість стабілізуючих оклюзійних контактів, що обумовлює необхідність проведення досліджень, спрямованих на аналіз відтворюваності оклюзійних контактів при різних підходах до цифрової реєстрації прикусу у пацієнтів з частковою адентією. Мета дослідження. Провести порівняльну оцінку відтворюваності площ оклюзійних контактів при фронтальній та двобічній цифровій реєстрації прикусу на гіпсових моделях з частковою адентією та наявним відпрепарованим зубом під ортопедичну конструкцію. Матеріали та методи. Дослідження виконано на базі кафедри терапевтичної стоматології ДВНЗ «Ужгородський національний університет» і було спрямоване на аналіз розподілу площ оклюзійних контактів залежно від локалізації цифрової реєстрації прикусу під час інтраорального сканування. Об’єктом дослідження слугували гіпсові моделі верхньої та нижньої щелеп, що відтворювали клінічну ситуацію часткової адентії з наявністю відпрепарованого зуба під ортопедичну конструкцію. Критеріями включення було наявність зубних рядів у межах 17–11/21–27 та 37–31/41–47 із дефектом зубного ряду та препарованим зубом. З метою оцінки відтворюваності цифрових результатів гіпсову модель було відскановано 25 разів із дотриманням ідентичного протоколу сканування, що забезпечило мінімальний вплив випадкових похибок та забезпечило статистичну надійність отриманих даних. Результати дослідження та їх обговорення. У результаті проведеного дослідження встановлено, що локалізація цифрової реєстрації міжоклюзійних співвідношень істотно впливає на відтворюваність оклюзійних контактів та точність суміщення цифрових моделей. При використанні двобічної реєстрації прикусу показники перекриття (overlapping) варіювали в межах 0,018–0,033 мм, що відповідає фізіологічним значенням та свідчить про високу точність відтворення міжщелепових співвідношень. Натомість при фронтальній реєстрації прикусу встановлено достовірне збільшення величини перекриття до 0,082–0,176 мм, що свідчить про наявність гіперконтактів та потенційних оклюзійних перевантажень, при цьому розподіл контактів мав виражено асиметричний характер із локалізацією переважно у бічних ділянках, що є ознакою порушення балансу оклюзійних сил. Крім того, візуалізація оклюзійних карт виявила наявність зон інтенсивних контактів та ділянок колізії, що свідчить про зниження точності цифрового суміщення. Висновки. Проведене дослідження продемонструвало, що локалізація цифрової реєстрації міжоклюзійних співвідношень є суттєвим чинником, який впливає на точність та відтворюваність оклюзійних контактів у пацієнтів із частковою адентією та та наявним відпрепарованим зубом під ортопедичну конструкцію. Встановлено, що двобічна реєстрація прикусу забезпечує більш точне суміщення цифрових моделей, що підтверджується низькими значеннями перекриття (0,018–0,033 мм), рівномірним розподілом оклюзійних контактів та відсутністю виражених оклюзійних інтерференцій.

ДИНАМІКА КЛІНІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ ПОРОЖНИНИ РОТА ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ НЕЗНІМНОЮ ОРТОДОНТИЧНОЮ АПАРАТУРОЮ

2026-10-08T12:52:54+03:00

Незнімна ортодонтична апаратура створює додаткові ретенційні поверхні для біоплівки, що ускладнює індивідуальну гігієну та сприяє запальним змінам ясен. Профілактичний супровід пацієнтів переважно ґрунтується на стандартних рекомендаціях, тоді як можливості його диференціації за ясенним фенотипом вивчені недостатньо. Мета дослідження. Оцінити клінічну ефективність запропонованого диференційованого лікувально-профілактичного комплексу у пацієнтів із тонким і товстим ясенними фенотипами порівняно зі стандартним профілактичним супроводом. Матеріали та методи. Обстежено 68 пацієнтів віком 15–25 років: 40 із тонким і 28 із товстим ясенним фенотипом. Через один місяць однакового стандартного супроводу в межах кожного фенотипу методом жеребкування сформовано основну і контрольну підгрупи: при тонкому фенотипі – по 20 осіб, при товстому – по 14 осіб. Пацієнти основних підгруп отримували диференційований за ясенним фенотипом ЛПК, пацієнти контрольних підгруп – стандартний профілактичний супровід. Оцінювали показники індексів OHI-S, PMA, BOP, ортодонтично модифікованого індексу Silness-Löe за Williams, GOi та появу нових рецесій ясен в динаміці спостереження. Результати та обговорення. При тонкому ясенному фенотипі між основною і контрольною підгрупами встановлено статистично достовірні відмінності динаміки показників індексів OHI-S, PMA, BOP та індексу Williams від першого до дванадцятого місяця спостереження (p<0,001; d від 1,16 до 2,27). При товстому фенотипі через дванадцять місяців спостережень достовірною залишалася різниця показників лише індексу Williams – 1,19±0,54 бала в основній підгрупі і 1,57±0,40 бала в контрольній (p=0,043). Через дванадцять місяців показники індексу GOi були статистично достовірно нижчими в основних підгрупах обох фенотипів: при тонкому (p<0,001), при товстому (p<0,01). У пацієнтів із тонким фенотипом без вихідної рецесії нові рецесії виникли у 2 із 15 осіб основної та 4 із 15 осіб контрольної підгрупи (p=0,651; RR=0,50; 95% ДІ 0,11–2,33); при товстому фенотипі нових рецесій не зареєстровано. Висновки. Диференційований за фенотипом ясен ЛПК асоціювався зі статистично достовірними міжгруповими відмінностями показників гігієнічних і пародонтальних індексів у межах обох фенотипів. При тонкому фенотипі через дванадцять місяців спостережень відмінності охоплювали всі досліджувані клінічні індекси, при товстому – індекс Williams

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ ТА СТАБІЛІЗАЦІЇ РУХОМИХ ЗУБІВ ФРОНТАЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ПРИ ВКЛЮЧЕНИХ ДЕФЕКТАХ ЗУБНОГО РЯДУ

2026-10-08T14:03:00+03:00

Часткова адентія з включеними дефектами зубного ряду є поширеною причиною звернень до стоматолога-ортопеда та супроводжується оклюзійним колапсом, перерозподілом жувального навантаження і патологічною рухомістю фронтальних зубів, що часто поєднується з генералізованим пародонтитом. Незважаючи на розвиток сучасних методів діагностики та лікування, підходи до оцінки рухомості зубів, визначення показань до їх стабілізації і вибору оптимальної лікувальної тактики залишаються недостатньо систематизованими. Мета дослідження – узагальнити літературні дані щодо патогенезу, діагностики і методів стабілізації рухомих фронтальних зубів та обґрунтувати їх місце в ортопедичному лікуванні пацієнтів із включеними дефектами зубного ряду. Матеріали та методи. Проведено наративний огляд літератури за базами даних PubMed, Scopus, Web of Science та клінічних настанов Європейської федерації пародонтології за 2022–2025 рр. без обмежень для класичних праць. Відібрано рецензовані статті, систематичні огляди, метааналізи та рандомізовані дослідження; синтез виконано описовим методом без кількісного метааналізу. Результати. Утрата бічних зубів спричиняє перерозподіл навантаження на фронтальну групу з подальшою рухомістю, що посилюється пародонтитом. Фремітус визначено як недооцінений ранній маркер оклюзійного перевантаження. Шинування, переважно волокно-армованим композитом, є ад’ювантним заходом після пародонтологічної терапії та оклюзійної корекції. Однак рівень доказовості його ефективності низький. Внутрішньоротове сканування є перспективним інструментом моніторингу, що потребує валідації. Запропоновано шестикроковий алгоритм клінічного прийняття рішень. Висновки. Стабілізація рухомих фронтальних зубів має здійснюватися як складник інтегрованого пародонтально-ортопедичного підходу. Шинування доцільно розглядати за персистуючої рухомості після завершення базової терапії, а роль внутрішньоротового сканування потребує подальшого вивчення

КЛІНІКО-СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА ПОШИРЕНОСТІ ХРОНІЧНОГО КАТАРАЛЬНОГО ГІНГІВІТУ У ПАЦІЄНТІВ ПІД ЧАС ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПРОЗОРИМИ ЕЛАЙНЕРАМИ: 12-МІСЯЧНЕ ПРОСПЕКТИВНЕ СПОСТЕРЕЖНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2026-10-08T14:20:22+03:00

Ортодонтичне лікування прозорими елайнерами (Clear Aligner Therapy, CAT) традиційно розглядається як менш травматичне для тканин пародонта порівняно з незнімною технікою, однак дані щодо реальної частоти розвитку запальних захворювань ясен у цієї категорії пацієнтів залишаються нечисленними. Мета дослідження. Оцінити поширеність, частоту виникнення та динаміку розвитку хронічного катарального гінгівіту у пацієнтів протягом 12-місячного ортодонтичного лікування прозорими елайнерами, а також охарактеризувати супутню динаміку гігієнічного статусу порожнини рота. Матеріали та методи. Проведено проспективне одноцентрове спостережне дослідження за участю 60 пацієнтів віком 16–25 років. Клінічне обстеження виконували до початку лікування, через 6 та 12 місяців. Стан гігієни порожнини рота та тканин пародонта оцінювали за індексами OHI-S, API, PMA та BOP; клінічний діагноз хронічного катарального гінгівіту встановлювали за стандартними клінічними критеріями. Для оцінки динаміки поширеності гінгівіту застосовано тренд-тест Кокрана-Армітейджа, 95% довірчі інтервали Вілсона та коефіцієнт ефекту Коена h; для зіставлення висновку щодо порівняння суміжних точок спостереження додатково розраховано відношення шансів (OR), відносний ризик (RR) та виконано баєсівський аналіз з пріором Джефріса. Результати. Хронічний катаральний гінгівіт не був діагностований на початку лікування. Через 6 місяців його виявлено у 14 пацієнтів (23,3%; 95% ДІ Вілсона 14,4–35,4%), через 12 місяців – у 19 пацієнтів (31,7%; 95% ДІ 21,3–44,2%). Тренд-тест Кокрана- Армітейджа підтвердив статистично значуще зростання поширеності гінгівіту протягом спостереження (Z=4,48; p<0,001; Cohen’s h=1,20). Приріст частоти між 6 та 12 місяцями окремо не досяг статистичної значущості (z=1,02; p=0,31; OR=1,52, 95% ДІ 0,68–3,42; RR=1,36, 95% ДІ 0,75–2,45; Cohen’s h=0,19), що узгоджувалося за всіма застосованими показниками ефекту та баєсівським аналізом чутливості (апостеріорні оцінки 23,8% і 32,0% відповідно). Розвиток гінгівіту супроводжувався паралельним статистично значущим погіршенням показників OHI-S, API, PMA та BOP (p<0,001). Висновки. Ортодонтичне лікування прозорими елайнерами асоціюється зі статистично значущим зростанням поширеності хронічного катарального гінгівіту протягом перших 6 місяців лікування з подальшою стабілізацією темпів приросту. Отримані дані обґрунтовують доцільність посиленого пародонтологічного контролю саме в перші півроку CAT

РІВЕНЬ ПРОЗАПАЛЬНИХ ЦИТОКІНІВ ПАРОДОНТАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВТОРИННОЮ АДЕНТІЄЮ ЗАЛЕЖНО ВІД МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ПЕРЕД ДЕНТАЛЬНОЮ ІМПЛАНТАЦІЄЮ

2026-10-08T14:28:56+03:00

Дентальна імплантація у пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта пов’язана з підвищеним ризиком періімплантатних ускладнень. Генералізований пародонтит, навіть на початкових (І-ІІ) стадіях, підтримує стійкий імунозапальний дисбаланс у тканинах ротової порожнини. Водночас системне зниження мінеральної щільності кісткової тканини здатне додатково обтяжувати локальну тканинну реактивність. З’ясування поєднаного впливу цих коморбідних факторів на гіперпродукцію прозапальних медіаторів перед хірургічним втручанням є важливим етапом для прогнозування та забезпечення успішної остеоінтеграції. Мета роботи – вивчити особливості вмісту прозапальних цитокінів (IL-1β, IL-6, TNF-α) у ясенній рідині та пародонтальних кишенях у пацієнтів із вторинною адентією на тлі генералізованого пародонтиту І-ІІ стадій залежно від стану мінеральної щільності кісткової тканини на етапі підготовки до дентальної імплантації. Матеріали та методи. Проведено відкрите контрольоване крос-секційне дослідження. Зі 189 первинно обстежених осіб до фінального етапу залучено 99 пацієнтів. Основну групу склали 69 хворих із вторинною адентією та пародонтитом (підгрупа Х – 10 осіб із І стадією; підгрупа Y – 59 осіб із ІІ стадією). Контрольну групу склали 30 соматично здорових осіб з інтактним пародонтом. Стан системної мінеральної щільності кісткової тканини верифікували методом двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (DXA). Концентрацію цитокінів у локальних рідинах визначали методом твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA) з використанням реагентів «Diaclone». Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що запалення пародонта за умови нормальної МЩКТ формує помірну локальну імунореактивність зі зростанням рівня цитокінів у 1,4–2,6 раза (p<0,01) та неістотним підвищенням TNF-α при І стадії (у 1,2 раза, p>0,05). Однак доклінічна втрата системної кісткової маси (остеопенія) супроводжувалася значним посиленням місцевого запалення. У таких хворих фіксувався маніфестний стрибок прозапальних медіаторів: при І стадії пародонтиту рівні IL-1β, IL-6 та TNF-α перевищували контроль у 2,2–6,4 раза, а при ІІ стадії імунозапальний каскад досягав екстремального піку зі зростанням концентрації IL-6 до 9,1 раза (p<0,01). Висновки. Таким чином встановлено, що пародонтит І-ІІ стадій зумовлює локальну гіперпродукцію прозапальних цитокінів (перевищення норми у 1,8–6,7 раза). Супутня остеопенія асоціюється з вираженим обтяженням цього запального каскаду, що проявляється збільшенням концентрації медіаторів деструкції у 2,2–9,1 раза. Така виражена імунологічна гіперреактивність формує потенційно несприятливий біологічний профіль для подальшої остеоінтеграції, що диктує необхідність обов’язкового скринінгу МЩКТ та обґрунтовує доцільність розробки алгоритмів медикаментозної підготовки перед дентальною імплантацією

КАРІЄС ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБА ЯК ЗАПАЛЬНИЙ ПРОЦЕС У СИСТЕМІ ЗАКОНІВ ТЕРМОДИНАМІКИ

2026-10-08T14:39:56+03:00

Карієс зубів – найбільш поширений патологічний процес, розвиток якого пов’язаний із взаємодією мікроорганізмів, тканин зуба, іонного обміну та локальних фізико-хімічних процесів. Розгляд карієсу як запального процесу дає змогу доповнити традиційні біологічні уявлення положеннями термодинаміки, зокрема закономірностями перетворення та обміну енергії й зміни ентропії. Мета дослідження. Описати етіологію карієсу твердих тканин зуба як запального процесу в межах системи законів термодинаміки та визначити взаємозв’язок між запаленням, фагоцитозом, анізотропією, іонним обміном і енергетичними процесами. Матеріали та методи. Проведено аналіз наукової літератури щодо патогенезу карієсу, властивостей твердих тканин зуба, мікробної активності, процесів демінералізації та ремінералізації, а також фізико-хімічних і термодинамічних закономірностей, що супроводжують патологічний процес. Застосовано теоретичний аналіз положень нульового, першого, другого та третього законів термодинаміки щодо процесів, що відбуваються в тканинах зуба. Результати та їх обговорення. Встановлено, що розвиток каріозного процесу супроводжується комплексною взаємодією запальних реакцій, мікробного впливу, зміни іонного складу та порушення енергетичної рівноваги твердих тканин зуба. Проаналізовано роль фагоцитозу, анізотропії емалі та дентину, іонного транспорту, мембранного потенціалу й ентропійних змін у формуванні патологічного процесу. Показано, що термодинамічний підхід може бути використаний для пояснення напрямку та характеру фізико-хімічних перетворень, пов’язаних із демінералізацією твердих тканин зуба. Висновки. Застосування законів термодинаміки дозволяє розширити розуміння механізмів розвитку карієсу та взаємозв’язку між змінами структури зубних тканин, іонним обміном і енергетичними процесами

ХАРЧОВА ГРАМОТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З РЕАБІЛІТАЦІЇ: ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

2026-10-08T15:22:48+03:00

Харчова грамотність є важливою передумовою формування здорової поведінки та профілактики неінфекційних захворювань. Особливого значення вона набуває у підготовці фахівців з реабілітації, професійна діяльність яких передбачає профілактичне консультування та модифікацію поведінкових факторів ризику. Мета дослідження. Оцінити рівень та структуру харчової грамотності майбутніх фахівців з реабілітації, визначити її взаємозв’язок із харчовою поведінкою та професійною готовністю до здійснення профілактичного консультування щодо здорового харчування. Матеріали та методи. Проведено поперечне дослідження із застосуванням анонімного анкетування 160 здобувачів першого рівня вищої освіти спеціальності «Терапія та реабілітація» освітньої програми «Фізична терапія, ерготерапія». Результати дослідження та їх обговорення. Загальний рівень харчової грамотності студентів становив 3,53±0,57 бала. Найвищі показники встановлено за компонентом «Знання про нутрієнти» (3,93±0,69), найнижчі – за компонентом «Планування та практичні навички харчування» (3,24±0,74), що свідчить про розрив між теоретичними знаннями та їх практичним застосуванням. Виявлено статистично значущі відмінності залежно від курсу навчання, причому найнижчі показники характерні для студентів першого курсу. Попри позитивне ставлення до ролі здорового харчування, професійна впевненість щодо консультування пацієнтів залишалася недостатньою. Висновки. Харчова грамотність майбутніх фахівців з реабілітації характеризувалася нерівномірною сформованістю окремих компонентів, а практичні компоненти були сформовані гірше, ніж когнітивні. Результати обґрунтовують необхідність посилення практико-орієнтованої підготовки, розвитку компетентностей із профілактичного консультування та інтеграції питань харчової грамотності в систему професійної освіти

КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФІНАНСОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ РЕГІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ РЕКОНСТРУКТИВНОЇ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ВЕЛИКИХ СУГЛОБІВ В УКРАЇНІ

2026-10-08T15:33:35+03:00

Мета дослідження – розробити та науково обґрунтувати концептуальну організаційно-фінансову модель регіонального центру реконструктивної ортопедо-травматологічної допомоги при захворюваннях великих суглобів в Україні з урахуванням сучасних механізмів фінансового забезпечення в рамках Програми медичних гарантій. Матеріали та методи. Дослідження є організаційно-економічним із застосуванням методів структурно-функціонального аналізу та контрфактичного сценарного моделювання. Інформаційною базою слугували фактичні фінансові показники діяльності спеціалізованого відділення ендопротезування великих суглобів КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» за 2025 рік: обсяги хірургічної активності, доходи від НСЗУ та платних медичних послуг, внутрішня калькуляція вартості послуги. Спеціалізоване відділення розглядалося як умовний автономний заклад із власним договором з НСЗУ. Результати. У 2025 році відділенням надано 832 завершені послуги ендопротезування великих суглобів: 488 – за ПМГ (дохід 9,269 млн грн по ДСГ), 344 – за кошти фізичних осіб (11,825 млн грн). З урахуванням розрахункової глобальної ставки НСЗУ (4,171 млн грн, КМУ №1503) повний розрахунковий дохід умовного Центру склав 25,265 млн грн. Оптимальний кадровий склад Центру при максимальному аутсорсингу допоміжних функцій становить 29 штатних одиниць; ФОП з нарахуваннями ЄСВ – 11,858 млн грн/рік. Прямі витрати на надання послуг (без вартості ендопротезів) – 13,520 млн грн/рік. Загальний дефіцит моделі при 832 операціях становить лише 113 тис. грн (0,4% витрат); точка беззбитковості – 999 операцій на рік. Висновки. Концептуальна організаційно-фінансова модель автономного регіонального центру ендопротезування великих суглобів, побудована на засадах монопрофільності та максимального аутсорсингу, є фінансово реалістичною в умовах чинної ПМГ. Операційна самоокупність досягається при мінімальному нарощуванні обсягу послуг (+20%). Довгострокова фінансова стійкість потребує диверсифікації доходів, оптимізації структури клінічних випадків та залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів для капітального розвитку

СУБ’ЄКТИВНА ОЦІНКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я, ДОСТУПНОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА УМОВ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ, ЯКІ ПРОЖИВАЛИ НА ТЕРИТОРІЯХ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ТА ОПОСЕРЕДКОВАНОГО ВПЛИВУ ВІЙНИ: РЕЗУЛЬТАТИ МЕДИКО-СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

2026-10-08T15:43:46+03:00

Повномасштабна війна в Україні супроводжується порушенням умов життєзабезпечення, доступності медичних послуг і психосоціального благополуччя населення. Комплексне вивчення повідомлених проблем осіб, які проживали на територіях безпосереднього та опосередкованого впливу війни, має значення для визначення пріоритетів громадського здоров’я та організації медичної допомоги. Мета. Охарактеризувати повідомлені респондентами зміни фізичного й психоемоційного стану, умов життєзабезпечення та доступності медичної допомоги, визначити частоту основних бар’єрів отримання медичних послуг і окреслити пріоритетні напрями організаційного реагування. Матеріали і методи. Проведено поперечне описове медико-соціологічне дослідження з ретроспективним компонентом. У листопаді– грудні 2025 року методом доступної вибірки опитано 105 дорослих осіб, які вимушено перемістилися з територій безпосереднього та опосередкованого впливу війни до трьох гуртожитків тимчасового проживання м. Житомира. Із 108 запрошених троє відмовилися від участі. Використано авторську анкету з трьома блоками запитань щодо загальних характеристик, фізичного здоров’я та доступності допомоги, психоемоційного стану й підтримки. Ретроспективні запитання стосувалися періоду до переміщення; показники з іншими часовими орієнтирами інтерпретували відповідно до їхнього формулювання. Категоріальні дані подавали як n, N і частки; 95% довірчі інтервали обчислювали за методом Вілсона. Порівняльний аналіз між територіальними групами не проводили. Результати. Фізичні травми внаслідок воєнних дій повідомили 27,6% респондентів. Обмежений або частковий доступ до медичної допомоги відзначили 70,5% (95% ДІ 61,2–78,4), низьку оцінку якості або недоступність медичних послуг – 59,0%. Серед бар’єрів найчастіше зазначали нестачу медичних працівників (48,6%) та відсутність необхідних лікарських засобів (42,9%). Про незадоволену потребу в лікарських засобах для лікування хронічних захворювань повідомили 42,9%, у психологічній допомозі – 40,0%. Часті головні болі відзначили 53,3% опитаних, підвищення артеріального тиску – 51,4%. Значне або часткове погіршення якості харчування повідомили 74,3% (95% ДІ 65,2–81,7), дефіцит продуктів харчування – 65,7%, нерегулярний або відсутній доступ до чистої питної води – 53,3%. Постійний страх за власне життя або життя близьких відзначили 65,7%, часте або майже постійне відчуття тривоги – 60,0%, емоційне виснаження щодня або кілька разів на тиждень – 57,1%. Регулярну психологічну або психотерапевтичну допомогу протягом останнього року отримували 13,3%, ще 21,9% зверталися один або кілька разів; 34,3% не знали, де можна отримати психологічну підтримку. Висновки. Дослідження виявило значну частоту повідомлених медичних, психоемоційних і соціальних проблем у досліджуваній групі. Результати обґрунтовують доцільність подальшого оцінювання потреб і бар’єрів доступу, підтримання безперервності медичної допомоги, доступності лікарських засобів, розвитку психосоціальної підтримки та міжсекторальної координації. Описовий дизайн і невипадкове формування вибірки визначають межі інтерпретації результатів та не дають підстав для причинних висновків або екстраполяції отриманих часток на все населення України

ДО ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ОЧЕЙ У ПРАЦІВНИКІВ МІКРОБІОЛОГІЧНИХ ТА БІОМЕДИЧНИХ ЛАБОРАТОРІЙ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-10-08T15:57:34+03:00

Мікробіологічні та біомедичні лабораторії є особливими середовищами у плані професійних ризиків, які в тому числі мають ризики потенційного ураження ока, які можуть призвести до серйозних травм або навіть повної втрати зору. Методологія та методи дослідження. Мета дослідження – проаналізувати доступні джерела інформації та нормативні документи, які стосуються проблеми захисту очей у працівників мікробіологічних та біомедичних лабораторій. Огляд літератури було виконано на основні проведеного інформаційного пошуку в мережі Інтернет, та на електронних базах-агрегаторах науково-медичної інформації англійською та українською мовами в період 1980–2025 рр., за наступними ключовими словами: «око», «мікробіологічна/біомедична лабораторія», «безпека», «виробничий травматизм», «ризики», «засоби індивідуального захисту», «охорона праці», «нормативне забезпечення». Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема захисту очей у працівників мікробіологічних та біомедичних лабораторій є актуальною для всіх країн світу. Робота та перебування у вищезазначених лабораторіях супроводжується наявністю значного переліку факторів ризику, які здатні викликати ураження очей та спричини зниження гостроти зору. Такі фактори можуть нести хімічні, механічні, біологічні, променеві та ергономічні загрози. Вони можуть взаємодіяти в комплексі, що збільшує потенційний рівень ушкодження Людський фактор також впливає на рівень ризику та ефективність управління ними. На сьогодні проблема захисту очей на виробництві різних видів регулюється наступними нормативними документами: Стандарти OSHA (29 CFR 1910.133), Стандарт ANSI Z87.1, Стандарти ISO (ISO 15189, ISO 45001), Європейські стандарти EN (EN 166, 167, 168), Національний стандарт України ДСТУ EN 166:2017 (EN 166:2001, IDT), Рекомендації CDC (США). Саме такі документи мають бути базою для розробки та впровадження внутрішньої системи безпечних умов праці виробництва в мікробіологічних та біомедичних лабораторіях. Висновки. Проблема захисту очей у працівників мікробіологічних та біомедичних лабораторій є багатогранною й такою, що потребує комплексного підходу та глибокого всебічного розуміння. Ефективність захисту значною мірою залежить від правильності вибору та послідовного використання засобів індивідуального захисту. Принцип багаторівневого захисту, при якому різні типи ЗІЗ використовуються у поєднанні для створення комплексного бар’єра, є фундаментальним для мінімізації ризиків при виконанні багатьох видів робіт та процедур в умовах лабораторій

УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНОГО ПРИРОСТУ НАСЕЛЕННЯ ЯК ІНТЕГРАЛЬНОГО ДЕМОГРАФІЧНОГО ПОКАЗНИКА В УКРАЇНІ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ПОГЛЯД

2026-10-08T16:13:41+03:00

Демографічні процеси є одним із визначальних чинників соціально-економічного розвитку держави, формування її трудового потенціалу та забезпечення відтворення населення. Важливе місце серед демографічних показників посідає природний приріст населення, який є інтегральною характеристикою співвідношення народжуваності та смертності й дає змогу оцінити здатність населення до відтворення своєї чисельності. Регіональні особливості демографічних показників, які проявляються та вимірюються в розрізі країн світу та континентів стають предметом обговорення, предметом дослідження та планування міжнародних програм з народонаселення, реалізація яких ініціюється ООН, ВООЗ, Світовим банком. Для України проблема негативного природного приросту набула системного характеру задовго до початку повномасштабної збройної агресії. Поєднання високої смертності зі зниженням народжуваності сформувало стійку депопуляційну тенденцію, яка проявлялася як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Метою дослідження став ретроспективний аналіз умов формування показника природного приросту населення в Україні, його регіональних особливостей. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження слугували дані офіційної статистичної звітності Державного комітету статистики України щодо основних демографічних показників за 2002–2021 рр., зокрема коефіцієнтів народжуваності та смертності, абсолютної кількості народжених живими та померлих, а також показника природного приросту населення. Застосовано медико- статистичний метод, контент-аналіз та графічне моделювання. Результати. Встановлено, що визначальними чинниками формування природного приросту населення є рівні народжуваності та смертності. Ретроспективний аналіз засвідчив стійке перевищення смертності в Україні над світовим рівнем: у 2021 р. коефіцієнт смертності становив 18,5 на 1000 осіб населення проти 8,7 у світі. Одночасно виявлено суттєве зниження народжуваності – з 11,4 на 1000 осіб населення у 2012 р. до 6,5 у 2021 році. Внаслідок поєднання високої смертності та низької народжуваності показник природного приросту залишався від’ємним, поглибившись з –7,6 на 1000 осіб населення у 2002 р. до –11,2 у 2021 році. Виявлено значні регіональні відмінності показника природного приросту – для областей західного регіону України властивими є порівняно менші темпи скорочення чисельності населення, в той час як в Чернігівській, Запорізькій, Харківській областях вони навпаки найбільші. Висновки. Негативні тенденції природного приросту населення України сформувалися задовго до початку повномасштабної збройної агресії та свідчать про тривалу депопуляційну тенденцію. Подальше поглиблення демографічної кризи потребує комплексного вивчення статево-вікової структури населення, фертильності та очікуваної тривалості життя з урахуванням регіональних особливостей.

ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРИ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ У ЖІНОЧОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

2026-10-08T16:28:43+03:00

Мета дослідження полягає у дослідженні структури злоякісних новоутворень у жіночого населення України. Матеріали та методи. Матеріали: бюлетені Національного канцер-реєстру за 2020–2024 роки. Включені статистичні дані із територій, які на період дослідження були підконтрольні Україні. Методи: бібліосемантичний, медико-статистичний, структурно- логічний аналізу. Результати. Проведений аналіз статистичних даних представлених в бюлетенях Національного канцер-реєстру показав, що за роки дослідження: кількість зареєстрованих захворілих жінок на злоякісні новоутворення в Україні збільшилася в 1,17 разу і в 2024 році становила 64404; зареєстровано зменшення кількості смертей жінок внаслідок злоякісних новоутворень в 1,24 разу з показником у 2024 році – 19451; кількість жінок, які мають злоякісні новоутворення та перебувають на обліку в закладах охорони здоров’я зросла в 1,06 разу і в 2025 році склала 738876. Проведений аналіз структури захворюваності жінок на ЗН, смертності жінок внаслідок ЗН та контингенту жінок, які знаходяться на обліку закладів охорони здоров’я та мають ЗН в динаміці терміну дослідження показав, що статистично достовірних змін не було зареєстровано. При цьому ведучі місця у вказаній структурі займають ЗН молочної залози, немеланомні ЗН шкіри, ЗН шийки та тіла матки, ЗН ободової кишки. Висновки. Отримані в ході дослідження дані мають значення при плануванні організації спеціалізованої онкологічної медичної допомоги жінкам.

ЦИФРОВА ГРАМОТНІСТЬ ЩОДО ЗДОРОВʼЯ ТА ПРАКТИКИ ОЦІНЮВАННЯ МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ СЕРЕД ДОРОСЛИХ КОРИСТУВАЧІВ ІНТЕРНЕТУ В УКРАЇНІ: РЕЗУЛЬТАТИ КРОС-СЕКЦІЙНОГО ОНЛАЙН-ОПИТУВАННЯ

2026-10-08T16:44:31+03:00

Пошук медичної інформації в інтернеті та консультації з ШІ-чат-ботами стали для більшості людей звичною практикою. Однак рівень цифрової грамотності щодо здоровʼя (digital health literacy) у різних популяціях суттєво відрізняється, а даних про цю грамотність серед дорослого населення України досі немає. Мета дослідження: оцінити рівень цифрової грамотності щодо здоровʼя дорослих користувачів інтернету в Україні за повною структурою інструменту Digital Health Literacy Instrument (DHLI). Додатковими завданнями було дослідити практики використання штучного інтелекту для самодіагностики, способи верифікації медичної інформації, а також звʼязок цифрової активності зі сферами способу життя. Матеріали та методи. Проведено крос-секційне онлайн-анкетування 412 дорослих респондентів (52,9% чоловіків, 47,1% жінок; вік M=32,1, SD=9,2) методом снігової кулі та за зручністю. Використано адаптований інструмент DHLI (7 субшкал, 21 пункт), доповнений блоками щодо використання штучного інтелекту, верифікації інформації та впливу цифрових ресурсів на спосіб життя. Статистичну обробку виконано в IBM SPSS Statistics: описова статистика, кореляційний аналіз Пірсона, t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок, критерій χ² Пірсона з мірою Крамера, множинна лінійна регресія, коефіцієнт Кронбаха. Результати та їх обговорення. Загальний бал цифрової грамотності становив M=3,09 (SD=0,59) за шкалою 1–4, що практично збігається з результатом оригінального валідаційного дослідження інструмента (M=3,11). Усі субшкали продемонстрували прийнятну– відмінну надійність (α=0,746–0,924). Найслабшою навичкою виявилась критична оцінка інформації: 47,6% респондентів вважають важким визначити надійність джерела, а 45,9% – його комерційний характер. Вік (r=−0,453, p<0,001) та рівень освіти (t=11,36, p<0,001) підтвердились як стійкі асоційовані чинники грамотності, узгоджуючись із міжнародними даними. У множинній регресії модель пояснила 46,1% дисперсії загального бала; незалежними предикторами виявились вік, вища освіта, проживання у великому місті та частота пошуку інформації. Регулярно використовують штучний інтелект для самодіагностики 30,8% респондентів. Виявлено статистично значущий звʼязок між використанням ШІ та досвідом введення в оману цифровою інформацією (χ²=69,87, df=6, p<0,001, Cramérʼs V=0,29): 76,4% регулярних користувачів ШІ проти 31,6% тих, хто його не використовує. Самооцінюваний вплив цифрових ресурсів на спосіб життя виявився вибірковим і амбівалентним. Найбільша користь спостерігалась у своєчасному зверненні до лікаря (69,4%) та профілактичних оглядах (66,0%), тоді як сон і психоемоційний стан лишились найсуперечливішими сферами впливу. Висновки. Середній загальний бал цифрової грамотності щодо здоровʼя серед дорослих користувачів інтернету в Україні становив 3,09±0,59 за 4-бальною шкалою DHLI. Найслабшою ланкою виявилась критична оцінка інформації, а не технічна робота з пристроями. Використання штучного інтелекту для самодіагностики є масовою практикою, асоційованою з частішими повідомленнями про досвід введення в оману, що, ймовірно, відображає загальну інтенсивність цифрової активності. Отримані результати обґрунтовують потребу цільових програм цифрової гігієни та медіаграмотності, орієнтованих на розвиток критичного мислення, особливо серед осіб старшого віку та з нижчим рівнем освіти