Intermedical journal

Значущість критерію співвідношення розміру коронки до розміру залишкової частини кореня як складової функціонального прогнозу зубів після проведення процедури апікоектомії

Анастасія Михайлівна Білей — 2025-06-30

Вступ. Апікоектомія є складовою процедурою хірургічних ендодонтичних втручань, яка за своїм визначенням призводить до зменшення довжини кореня, а відтак – і до порушення вихідного співвідношення розміру коронки до розміру кореня. Проте досі в літературі відмічається дефіцит досліджень строгої цільової спрямованості, які б дозволяли квантифікувати значущість даного співвідношення як критерію прогнозу функціонування зубів після проведеної маніпуляції резекції верхівки кореня.Мета дослідження. Проаналізувати пул цільових наукових досліджень, котрі стосуються значущості змін співвідношення розмірів висоти коронки до залишкової довжини кореня після виконання процедури апікоектомії, як критерію біомеханічного прогнозу функціонування зубів після проведених хірургічних ендодонтичних втручань.Матеріали та методи. Пошук цільових публікацій проводився за різними комбінаціями ключових слів «crown root ratio», «tooth», «biomechanics», «prognosis», «endodontic surgery», «root end resection», «apicoectomy» та їх відповідниками українською мовою. Результати досліджень та їх обговорення. Дані, акумульовані в ході опрацювання результатів попередньо проведених досліджень, засвідчують, що показник співвідношення розміру коронки до розміру кореня не слід розцінювати у якості надійного ізольованого предиктора біомеханічного прогнозу зуба після проведення процедури резекції верхівки кореня за умови доступності функціонально-прийнятної залишкової площі пародонтального прикріплення та за умови відсутності ознак його прогресуючої втрати. Висновки. Показник втрати пародонтального прикріплення в корональній частині кореня є більш значущою детермінантою прогнозу функціонування одиниці зубного ряду після проведення процедури апікоектомії, аніж показник втрати пародонтального прикріплення в апікальній частині кореня внаслідок резекції, за умови висоти резекції до 6 мм (за сприятливих оклюзійних умов), або ж при залишковій довжині кореня в 7 мм. Параметр співвідношення розміру коронкии до розміру кореня не є доказово аргументованим предиктором прогнозу виживання зубів після проведення процедури апікоектомії (за умови доступності функціонально-прийнятної площі залишкового пародонтального прикріплення), однак даний критерій потенційно може впливати на прогноз успішності результатів резекції верхівки кореня в довгостроковій перспективі.

Особливості профілактики остеонекрозів щелеп при заміщенні кісткових дефектів у пацієнтів після видалення зубів

Віктор Миколайович Гаврильєв — 2025-06-30

Вступ. Остеонекроз щелепи, пов’язаний із застосуванням антирезорбтивних засобів, є ускладненням, яке пов’язано з порушенням метаболізму кісткової тканини. Метою дослідження обґрунтування необхідності застосування протоколу профілактично-лікувальних дій, який включає антибіотикопрофілактику та пластичне закриття рани місцевими тканинами у пацієнтів, яким проводиться антирезорбтивна терапія.Дані були зібрані ретроспективно шляхом скринінгу історій хвороб та амбулаторних карток пацієнтів, яким було видалено один або кілька зубів із первинним закриттям рани в період з 2020 року по 2024 рік. Нами вдосконалено стандартний протокол надання хірургічної стоматологічної допомоги, який включав наступний алгоритм профілактичних дій: застосування антимікробних препаратів, починаючи за 1 добу до оперативного втручання, проведення операції видалення зуба із застосуванням атравматичної техніки, обов’язкове згладжування гострих кісткових країв альвеоли, закриття рани за допомогою пластики місцевими тканинами, поради щодо вживання м’якої або рідкої їжі, полоскання рота розчином декаметоксину, щоденне клінічне спостереження до повної епітелізації та загоєння постекстракційної рани.У нашому дослідженні використано авторську методику підняття та мобілізації повношарових слизово-окісних клаптів з одночасним їх відтинанням та ревізією окістя для забезпечення повною мобілізації клаптя, але ця маніпуляція на тлі остеопорозу супроводжується зниженням кровопостачання компактної речовини щелепи, а через коронкове переміщення слизово-ясенного краю та зменшенні висоту присінку, може бути ускладнена подальша ортопедична реабілітація та зниження якості життя таких пацієнтів.Таким чином, встановлено, що для ефективного запобігання утворення такого ускладнення, як остеонекроз щелепної кістки на передопераційному етапі слід розробити детальний алгоритм антибіотикопрофілактики та пластичного закриття рани місцевими тканинами з обов’язковим проведенням стоматологічного скринінгу та санації пацієнтів перед початком антирезорбтивної терапії.На нашу думку, слід розробити методологічний матеріал для створення курсів тематичного удосконалення та спеціалізації лікарів-стоматологів для підвищення обізнаності щодо первинної / вторинної профілактики та лікування пацієнтів, які приймають антирезорбтивні препарати.

Комплексний аналіз клінічних ускладнень після дентальної імплантації та їх профілактика

Назарій Іванович Гелей — 2025-06-30

Актуальність. Дентальна імплантація є ефективним методом відновлення жувальної функції та естетики у пацієнтів із частковою та повною адентією, проте супроводжується ризиком віддалених ускладнень. Найпоширенішими є периімплантит, резорбція кісткової тканини, механічні пошкодження та естетичні дефекти, які можуть вплинути на довговічність імплантатів. Основними факторами ризику є недостатня гігієна, перевантаження імплантата та анатомічні особливості пацієнта і порушення мікробіоти в ротовій порожнині. Профілактика включає ретельне планування, правильний вибір матеріалів та диспансеризація пацієнтів. Дослідження оцінює частоту ускладнень, їх фактори ризику та ефективність лікування, що дозволяє мінімізувати ризики і підвищити успішність лікування.Мета дослідження. Провести аналіз основних видів віддалених ускладнень дентальної імплантації, визначити їх частоту виникнення та фактори ризику на основі огляду актуальних наукових публікацій і клінічних випадків, а також оцінити ефективність сучасних методів профілактики та лікування цих ускладнень. Матеріали та методи. Дане дослідження базується на аналізі наукових публікацій, клінічних випадків та статистичних даних щодо віддалених ускладнень після дентальної імплантації. Використано дані систематичних оглядів, метааналізів та клінічних досліджень, опублікованих в авторитетних джерелах, таких, як PubMed, Cochrane Library, Scopus, Web of Science (WoS) Оцінювалися фактори ризику, частота ускладнень, ефективність лікувальних стратегій та профілактика.Проводився огляд клінічних випадків, де оцінювалася частота розвитку периімплантиту, резорбції кісткової тканини, механічних та естетичних ускладнень. Робився ретроспективний аналіз даних пацієнтів, що проходили реабілітацію після імплантації. Визначалася оцінка ефективності лікувальних методів (антибактеріальна терапія, хірургічна корекція, кісткова аугментація, пластику м’яких тканин).Результати дослідження та їх обговорення. Виявлено, що основними віддаленими ускладненнями є: – Периімплантит (10–20%), основними факторами ризику якого є недостатня гігієна (50–60%), перевантаження імплантата (20–30%) та системні захворювання (10–15%). Профілактика включає контроль гігієни, оклюзії та регулярний моніторинг. Ефективність лікування антибактеріальною терапією становить 60–70%, хірургічного лікування з GBR – 80%. – Резорбція кісткової тканини (>2 мм у 5–10% випадків), що пов’язана з анатомічними особливостями (40%), периімплантитом (30–40%) та перевантаженням (20%). Кісткова аугментація забезпечує 70–85% успішності лікування. – Механічні ускладнення (перелом імплантата або абатмента у 2–5%), які найчастіше спричинені низькоякісними матеріалами (30%), або перевантаженням (50%). Корекція передбачає заміну компонентів, використання ортопедичних рішень. – Естетичні ускладнення (3–7%), що виникають через рецесію ясен або оголення імплантата. Їх профілактика включає м’якотканинну пластику та правильний підбір абатментів, а лікування – пластику ясен (ефективність 75–85%). Висновки. Віддалені ускладнення імплантації виникають у 10–15% пацієнтів, але при правильному плануванні, використанні якісних матеріалів та регулярному моніторингу ризик їх розвитку можна знизити до 5%. Своєчасна діагностика та ефективне лікування забезпечують високий рівень успішності терапії.

Обґрунтування впливу мікроелементного складу питної води на стан стоматологічного здоров’я дітей

Оксана Іванівна Годованець — 2025-06-30

Вступ. Стоматологічне здоров’я дітей є важливим індикатором загального стану здоров’я населення і значною мірою залежить від чинників довкілля. Провідну роль відіграє якість питної води. Вода є постійним і неконтрольованим джерелом надходження мікроелементів в організм людини, що робить її склад критично важливим у формуванні здоров’я з раннього віку. Мікроелементи, зокрема фтор, кальцій, магній, цинк, залізо та мідь, беруть участь у численних біохімічних процесах: забезпечують розвиток і підтримання функціональної цілісності твердих тканин зуба, впливають на процеси мінералізації емалі, модулюють мікробний склад ротової порожнини, беруть участь у формуванні локального імунітету.Мета дослідження: оцінити вплив мікроелементного складу питної води на стоматологічне здоров’я дітей шляхом аналізу кореляційних зв’язків між рівнем інтенсивності карієсу та вмістом фтору, кальцію, магнію, міді, цинку та заліза. Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставленої мети нами проведено стоматологічне обстеження 839 дітей Чернівецької області та взято проби питної води в школах, де проводилися стоматологічні огляди школярів. Хіміко-аналітичні дослідження проб води провели в НДУ «Український науковий центр екології моря». Для оцінки наявності кореляційного зв’язку між ознаками застосовували кореляційний аналіз Пірсона.Результати дослідження. Результати дослідження підтверджують статистично значущі кореляційні зв’язки між вмістом мікроелементів у питній воді та інтенсивністю карієсу у дітей. Встановлено виражений зворотний зв’язок для фтору (r = –0,829, p < 0,05), що підтверджується міжнародними дослідженнями. Вміст кальцію та магнію у питній воді продемонстрували помірно позитивні зв’язки з карієсом, що може пояснюватися складністю мінералізаційних процесів і можливими порушеннями їхнього співвідношення. Цинк, завдяки антимікробним властивостям, мав зворотну кореляцію середньої сили (r = –0,602), а його присутність у воді розглядається як захисний чинник. Залізо та мідь виявили слабкі кореляційні зв’язки, що вказує на менш значущий їхній вплив на розвиток карієсу. Висновки. Проведений кореляційний аналіз підтвердив взаємозв’язки різної сили між мікроелементним складом питної води та розвитком карієсу у дітей. Отримані результати обґрунтовують необхідність впровадження комплексних профілактичних заходів, спрямованих на корекцію мінерального балансу води та зміцнення стоматологічного здоров’я в організованих дитячих колективах.

Вплив брекетів на показники точності інтраорального сканування: дані літератури та клінічні спостереження

Мирослав Юрійович Гончарук-Хомин — 2025-06-30

Вступ. В літературі відмічається дефіцит досліджень узагальнюючого характеру, які б сприяли систематизації та уточненню даних щодо впливу брекетів на показники точності інтраорального сканування, тим самим визначаючи можливість та доцільність застосування даної технології з діагностичною та моніторинговою метою серед ортодонтичних пацієнтів.Мета дослідження. Проаналізувати доступні дані щодо впливу брекетів на показники правдивості та прецизійності при інтраоральному скануванні, а також систематизувати клінічні спостереження щодо можливостей застосування інтраорального сканування при наявності незнімних ортодонтичних конструкцій. Матеріали та методи. Відібрані в ході первинного пошуку публікації підлягали контент-аналізу у відповідності до наступний категорій: зміни показників точності, правдивості та прецизійності результатів інтраорального сканування за умов наявності брекет-системи; параметри брекет-систем, які впливають на показники точності інтраорального сканування; рівні відтворення геометричних параметрів брекетів з використанням технології інтраорального сканування. Результати досліджень та їх обговорення. Наявність брекет-систем асоційовано із зростанням рівнів відхилень результатів інтраорального сканування відносно об’єктивних розмірних параметрів структур ротової порожнини, проте діапазон таких девіацій в умовах використання даних інтраорального сканування з метою контролю процесу ортодонтичного лікування є клінічно-незначущими. Лінгвальне положення брекетів провокує вищі рівні девіацій результатів інтраорального сканування відносно об’єктивних розмірів структур ротової порожнини, аніж їх вестибулярне положення. Доступні технології інтраорального сканування характеризуються обмеженими можливостями щодо належного рівня репродукції геометричних характеристик брекетів в цифровому середовищі, що відповідно обмежує можливість використання відсканованих брекетів у якості реперних орієнтирів для проведення подальшої суперімпозиції інтраоральних сканів, отриманих у різні періоди часу, з метою моніторингу змін ротової порожнини в ході ортодонтичного лікування.Висновки. Результати досліджень вказують на те, що відхилення від фактичних розмірних параметрів окремих ділянок щелеп в умовах проведення інтраорального сканування пацієнтів із наявними брекетами потенційно можуть перевищувати 1 мм, що є критичним за умови, якщо отримані дані сканування передбачено використовувати в подальшому для планування хірургічних, імплантологічних чи протетичних втручань. Відтак при потребі планування подальшого комплексного стоматологічного лікування пацієнтів, які користуються незнімною ортодонтичною апаратурою, доцільним є вилучення такої перед проведенням інтраорального сканування; в умовах, коли сканування проводиться лише для контролю результатів ортодонтичних втручань вилучення ортодонтичної апаратури є необов’язковим, проте відхилення від фактичних розмірів окремих структур ротової порожнини потенційно можуть сягати 1 мм.

До питання точності технології інтраоральної фотограмметрії: аналіз релевантних даних доказової бази

Мирослав Юрійович Гончарук-Хомин — 2025-06-30

Вступ. Враховуючи нещодавнє впровадження технології інтраоральної фотограмметрії в стоматологічну практику доцільним є проведення узагальнюючого аналізу результатів перших лабораторних та клінічних досліджень, опрацювання котрих дозволить об’єктивізувати показники точності даного методу, переваги його застосування і аспекти, що потребують подальшої деталізації в ході формування запиту на проведення майбутніх прикладних та експериментальних робіт апробаційного характеру. Мета дослідження. Провести порівняльний аналіз показників точності реєстрації координатного положення дентальних імплантатів з використанням технології інтраоральної фотограмметрії за результатами попередніх лабораторних та клінічних досліджень.Матеріали та методи. Набір публікацій для проведення цільового огляду літератури проводився шляхом первинного пошуку таких через сервіс Google Scholar (https://scholar.google.com/). В якості ключових слів в ході пошуку використовувались наступні: «intraoral photogrammetry», «dental implant», «intraoral scanner», «trueness», «precision». До уваги приймалися наукові роботи опубліковані англійською мовою, а також такі, представлені у періодичних наукових виданнях, включених до наукометричних баз Scopus та/або Web of Science.Результати досліджень та їх обговорення. Технологія інтраоральної фотограмметрії за методологією реалізації не повністю аналогічна технології класичної фотограмметрії, оскільки представляє собою «фотограмметричний алгоритм» метчингу/співставлення положень координатних точок скан-абатментів на основі реконструктивних та порівняльних підходів штучного інтелекту, а не власне одномоментну реєстрацію положення усіх скан-маркерів позаротовим апаратом з відстані та/або проекції, при якій фотофіксація таких відбувається за принципом «одного кадру». Доступні лабораторні та клінічні дослідження засвідчують співмірну точність методу інтраоральної фотограмметрії із методами позаротової фотограмметрії, та вищу точність технології інтраоральної фотограмметрії у порівнянні із іншими технологіями інтраорального сканування щодо об’єктивної реєстрації положення дентальних імплантатів в структурі беззубих щелеп.Висновки. За даними літератури точність технології інтраоральної фотограмметрії щодо об’єктивної реєстрації координатного положення дентальних імплантатів в структурі беззубої верхньої або нижньої щелепи (моделі) є вищою за точність інших технологій інтраорального сканування не поєднаних з технологією фотограмметрії, які застосовуються з тією ж метою. Показники правдивості та прецизійності технології інтраоральної фотограмметрії є співмірними з аналогічними параметрами окремих систем позаротової фотограмметрії. Валідність алгоритму фотограмметричного суміщення на основі штучного інтелекту при використанні поля зйомки розміром у вікно насадки сканера, тобто такого, яке є виражено меншим за розмір фактичного протезного ложа, потребує подальшого уточнення в умовах стандартизованих клінічних досліджень.

Аналіз ефективності моделей штучного інтелекту та машинного навчання для верифікації втрати кісткової тканини як критерію оцінки стану тканин пародонта за даними ортопантомографії

Мирослав Юрійович Гончарук-Хомин — 2025-06-30

Вступ. Моделі штучного інтелекту забезпечують понад 70% точність у класифікації випадків пародонтиту за різними використовуваними наборами даних, проте найзначущіша частка таких представлена саме ортопантомограмами.Мета дослідження. Проаналізувати дані щодо ефективності застосування моделей штучного інтелекту та машинного навчання для верифікації втрати кісткової тканини в проекції власних зубів як критерію оцінки стану тканин пародонта за даними ортопантомографії та встановити показники точності таких моделей у структурі комплексної діагностики пародонтологічних хворих. Матеріали та методи. Опрацювання публікацій відібраних до первинної когорти наукових робіт проводилося шляхом аналізу їх тексту та мануальної екстракції даних у відповідності до наступних досліджуваних категорій: критерії, котрі використовувалися з метою оцінки ефективності застосування моделі штучного інтелекту, орієнтованої на детекцію, квантифікацію та/або класифікацію рівня втрати кісткової тканини в проекції власних зубів за даними ортопантомограм; показники ефективності функціонування апробованих моделей у відповідності до застосовуваних критеріїв; використовувана технологія (алгоритм), яка лягла в основу розробки запропонованої цільової моделі штучного інтелекту.Результати досліджень та їх обговорення. Преваліююча частина досліджень демонструвала досвід застосування саме згорткових нейронних мереж як основного підходу у структурі моделей штучного інтелекту, орієнтованих на верифікацію та класифікацію рівня втрати кісткової тканини в проекції власних зубів за даними ортопантомограм. Кумулятивна діагностична точність таких мереж, використовуваних з вищезгаданою метою, за даними попередньо проведених досліджень складала 0,85, кумулятивна чутливість – 0,84, кумулятивна специфічність – 0,85. Опрацювання ортопантомограм з використанням моделей машинного навчання характеризувалося високою ефективністю щодо верифікації кумулятивної втрати кісткової тканини в проекції усіх наявних зубів.Висновки. В ході проведеного огляду літератури, присвяченого оцінці ефективності застосування клінічно-орієнтованих моделей штучного інтелекту та машинного навчання розроблених для верифікації втрати кісткової тканини в проекції власних зубів, було встановлено, що точність даних моделей згідно результатів опублікованих досліджень виражено зросла після 2020 року, критично наближившись до усередненого показника в 90%, хоча окремі наукові роботи демонструють відмінні показники. Дані літератури періоду 2020–2024 років засвідчують виражений позитивний ріст саме показника чутливості вищезгаданих моделей, тоді як позитивні зміни показника специфічності є менш вираженими з точки зору динаміки. Згорткові нейронні мережі представляють підхід, який найчастіше за даними літератури використовується з метою розробки моделей штучного інтелекту, орієнтованих на детекцію та класифікацію рівнів втрати кісткової тканини в проекції власних зубів за даними ортопантомографії.

Мікробіологічні аспекти дентальної імплантації у пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом

Владислав Олегович Гуменюк — 2025-06-30

Вступ. Відомо, що зміни мікробного профілю порожнини рота в бік патогеності загрожують стабільності дентальних імплантів, призводячи до таких ускладнень як периімплантитний мукозит або периімплантит, Участь в таких патологічних процесах не тільки загальновизнаної пародонтопатогенної, але і некоменсальної мікрофлори, досі є предметом наукових дискусій. Таким чином визнання невластивої для локусу порожнини рота мікрофлори як патогенної і такої, що становить загрозу стоматологічному здоров’ю є важливим для розуміння причин виникнення постімплантаційних ускладнень. Мета дослідження: визначити мікробіологічний профіль порожнини рота пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом на етапі підготовки до дентальної імплантації.Матеріали і методи. Клінічні дослідження проводили за участю 30 пацієнтів віком від 26 до 63 років із встановленим діагнозом хронічного генералізованого пародонтиту ІІ–ІІІ степеню важкості, у яких на етапі підготовки до дентальної імплантації визначали мікробний профіль пародонтальних кишень із визначенням чутливості виявлених культур мікроорганізмів до антибіотиків.Результати. Результати вивчення мікробної обсеміненості пародонтальних кишень у пацієнтів з генералізованим пародонтитом на етапі підготовки до дентальної імплантації визначили, що їх мікробний профіль визначається не тільки пародонтопатогенною мікрофлорою, яка належить до червоного та жовтого комплексу, але і некоменсальною мікрофлорою, представники якої Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Enterobacter cloacae та Enterococcus faecalis, які являються коменсалами нижніх відділів травного каналу. Аналіз даних антибіотикограм виділених культур мікроорганізмів продемонстрував високий рівень їх резистентності до широкого спектру антибіотиків, які найбільш часто призначаються в якості ад’ювантної терапії в ході дентальної імплантації.

Оцінка болю та психологічного стану у хворих з дисфункцією СНЩС в умовах впливу військової агресії

Михайло Вікторович Думенко — 2025-06-30

Вступ. Біль різної локалізації, інтенсивності та тривалості є домінантною ознакою дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу (дСНЩС) і часто супроводжується розладами психологічного стану.Мета: дослідити наявність взаємозв’язку між психологічним станом осіб з больовою дСНЩС та інтенсивністю і локалізацією болю.Методи: стоматологічний огляд, опитування, статистичний. Вибірка становила 110 осіб (30 осіб контрольної групи та 80 осіб досліджуваної групи з подальшим розподілом за локалізацією болю на 4 підгрупи за класифікацією DC/TMD). Критерії включення в досліджувану групу: відповідність критеріям класиікації DC/TMD; вік від 18 до 60 років, цілісність зубних рядів; наявність інформованої згоди пацієнта. Результати. Психологічний стан пацієнтів з больовою дСНЩС за показником «стрес» відповідає рівню «важкий» (14,64±5,59 балів у порівнянні з нормою ≤7 балів), за показником «тривожність» – рівню «дуже важкий» (11,18±8,08 балів у порівнянні з нормою ≤3 балів), за показником «депресивні розлади» – рівню «помірний» (7,91±8,59) у порівнянні з нормою ≤4 балів) при p<0,05. Найбільші відхилення від рівня стандартної норми спостерігаються у групі пацієнтів з больовим синдромом дСНЩС, асоційованим з головним болем: 16,85±3,40 балів за показником «стрес», 12,95±2,01 балів за показником «тривожність», 10,73±7,09 балів за показником «депресивні розлади» при p<0,05. Встановлено наявність зв'язку між показником психологічного стану «тривожність» та інтенсивністю больового синдрому як на момент звернення (ρ = 0,225; p < 0,05), так і з найсильнішим болем за останні 6 місяців (ρ = 0,361; p < 0,05). Висновки. У пацієнтів з больовим синдромом дСНЩС інтенсивність болю не залежить від локалізації та поширеності процесу, при цьому у пацієнтів з локальною міалгією, у пацієнтів з міалгією, що іррадіює, та у пацієнтів з артралгією спостерігається достовірно вищі рівні стресу та тривожності, а у пацієнтів з больовим синдромом, асоційованим з головним болем, – високі рівні всіх трьох показників психологічного стану.

Аналіз ефективності впливу антисептиків на мікробіоту кореневих каналів тимчасових зубів при гострих формах пульпітів

Оксана Василівна Клітинська — 2025-06-30

Дослідження аналізує ефективність антисептиків щодо мікробіоти кореневих каналів при гострому пульпіті тимчасових зубів. Випробувано різні антисептичні розчини, зокрема гіпохлорит натрію, хлоргексидин, йод та крезол, на клінічні й типові штами бактерій і грибів. Встановлено, що хлоргексидину біглюконат 2%, йод 5% і крезол 0,01% мають найвищу антимікробну активність, тоді як гіпохлорит натрію ефективний проти грамнегативних бактерій. Деякі антисептики демонстрували обмежену або відсутню дію щодо певних патогенів. Дослідження підкреслює важливість оптимізації концентрації антисептиків для ефективної дезінфекції та покращення ендодонтичного лікування у дітей, запобігаючи реінфекціям і підвищуючи довготривалу успішність. Отримані результати сприяють доказовому вибору антисептиків для безпечної та ефективної дезінфекції кореневих каналів, зниження ускладнень та підвищення якості лікування в клінічній практиці.

Основні аспекти військово-медичної підготовки спеціалістів стоматологічного профілю

Євген Якович Костенко — 2025-06-30

Вступ. Військово-медична підготовка спеціалістів стоматологічного профілю набуває особливої актуальності в умовах сучасних збройних конфліктів. Статистичні дані засвідчують, що близько 15% усіх бойових травм включають щелепо-лицеві ураження, які потребують спеціалізованої стоматологічної допомоги. Недостатня підготовка стоматологів до роботи в умовах бойових дій призводить до зниження ефективності надання медичної допомоги та збільшення рівня ускладнень.Мета дослідження – проаналізувати сучасні підходи до військово-медичної підготовки спеціалістів стоматологічного профілю та визначити ключові аспекти її оптимізації відповідно до сучасних вимог та міжнародних стандартів. Методи дослідження. Про- ведено системний аналіз та узагальнення даних вітчизняних і зарубіжних наукових публікацій за останні 5 років (2020-2025) з використанням баз даних Google Scholar та PubMed. Застосовано методи бібліосемантичного, порівняльного та структурно-логічного аналізу, а також метод експертних оцінок.Результати. Встановлено, що ефективна військово-медична підготовка стоматологів має базуватися на мультидисциплінарному підході з акцентом на особливості надання допомоги при бойових щелепо-лицевих травмах, організацію стоматологічної служби в умовах бойових дій та особливості роботи з обмеженими ресурсами. Виявлено, що інтеграція симуляційних технологій та практичних тренінгів значно підвищує готовність спеціалістів до роботи в екстремальних умовах. Визначено потребу в розробці стандартизованих протоколів надання стоматологічної допомоги в умовах бойових дій.Висновки: військово-медична підготовка стоматологів повинна включати специфічні компетенції з військової стоматології, тактичної медицини та організації медичної служби. Впровадження симуляційних технологій, стандартизованих протоколів та міждисциплінарного підходу сприяє підвищенню ефективності підготовки. Необхідною є систематична актуалізація програм підготовки відповідно до аналізу досвіду надання стоматологічної допомоги в сучасних збройних конфліктах.

Обґрунтування використання методів метаболоміки в стоматології

Мирослав Михайлович Лешко — 2025-06-30

Вступ. Оміксні технології (omics) – комплекс сучасних технологій в молекулярній біології та біоінформатиці. Метаболоміка – наука, котра спеціалізується на всебічному вивченні метаболічних реакцій для систематичної характеристики метаболітів людського тіла. Omix наступного покоління реалізує підхід до клінічних робочих процесів, таким чином надаючи підказки для розробки та перепрофілювання фармацевтичних продуктів Мета дослідження. Провести аналіз літературних джерел щодо використання методів метаболоміки для діагностики стану норми та захворюваності основними стоматологічними захворюваннями.Результати. Проведений пошук наукових досліджень, котрі містяться в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar та стосується ідентифікації метаболітів та білків слини, котрі пов’язані з ризиком утворення та прогресування основних стоматологічних захворювань. Метаболоміка дає можливості не лише для визначення метаболому людини, а й визначає інформація про взаємодію метаболітів та вплив фармакологічних препаратів на рівні метаболітів (фармакометаболоміка), що можуть застосовуватися в харчуванні, біохімії, клінічній хімії, клінічній генетиці та медицині. Висновки. Досягнення останніх років, котрі присвячені результатів використання методів метаболоміки для діагностики стану норми та захворюваності основними стоматологічними захворюваннями є досить поширеними. Розширення діапазону їх затосування дозволить уніфікувати алгоритми доклінічної діагностики таких поширени захворювань як карієсна хвороба та захворювання тканин пародонта серед населення.

Вплив топографії язика на порушення мовлення у дітей з зубо-щелепними деформаціями

Віталій Олександрович Личман — 2025-06-30

Щелепно-лицеві деформації, зокрема, аномалія прикусу широко поширена у дітей молодшого та середнього шкільного віку і, натепер, є не тільки медичною, а й соціальною проблемою, яка є предиктором змін положення язика та розладів мовлення у дитини.Метою даного дослідження була оцінка взаємозв’язку аномалії прикусу з положенням язика та розладами мовлення у дітей в період змінного прикусу.Для оцінки морфофункціонального стану зубощелепної системи в період змінного прикусу у дітей від 8-ми до 12 років. Проведено оцінку динаміки демографічних показників, показників здоров’я порожнини рота та режиму дихання. Вивчено положення язика та проблеми з мовленням. Для оцінки кореляційного зв’язку між даними параметрами та визначення вірогідності отриманих даних нами використано модель Пуассона з довірчим інтервалом 96%.В дослідженні взяло участь 150 школярів. Встановлено, що особи, в яких діагностовано передній відкритий прикус (96% ДІ 1,61-2,94) і мають ротове або рото-носове дихання (96% ДІ 1,53-3,92), частіше мають змінену топографію язика. І глибокий прикус, і те, що ти чоловік, є факторами захисту від ненормального положення язика. Що стосується спотворення мовлення, глибокий надмірний прикус є захисним зв’язком із спотворенням мовлення (PR 0,41; 95% ДІ 0,24-0,71), тоді як у школярів із заднім перехресним прикусом ця проблема частіше виникала (PR 1,77; 95% ДІ 1,09-2,88). Встановлено, що із спотворенням мови або зміненим положенням язика корелює наявність переднього відкритого і заднього перехресного прикусу, а ротове та рото-носове дихання пов’язане з порушенням функції жувального апарату. Підтверджено літературні дані, що наявність глибокого неправильного прикусу є захисною реакцією організму на зміни у порушенні функції мовлення, патологічних змін положення язика.Робота є фрагментом комплексної ініціативної теми кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Полтавського державного медичного університету «Алгоритм комплексного лікування запальних процесів та профілактики утворення патологічних рубців шкіри голови та шиї після планових та ургентних оперативних втручань», номер державної реєстрації 0124U000093.

Діагностика дистрофічних змін СНЩС у пацієнтів після травм нижньої щелепи за окремими маркерами руйнування кісткової тканини

Роман Зіновійович Огоновський — 2025-06-30

Вступ. За даними статистики, розлади скронево-нижньощелепних суглобів на різних стадіях виявляють у 25–65% дорослого населення. Будь-яка патологія, яка не дозволяє правильно функціонувати цій складній системі, що складається зі зв'язок, м'язів, кісток черепа і хрящів, називається дисфункцією СНЩС.Картина клінічних проявів дисфункції СНЩС визначається безліччю факторів, що значною мірою ускладнює процеси діагностування та усунення захворювання. Саме тому дане захворювання відноситься до числа мультидисциплінарних. При необхідності методи лікування можуть з'єднуватися і взаємодоповнювати один одного. А для коректного лікування СНЩС, як правило, залучається відразу кілька фахівців: ортопед-гнатолог, ортодонт, терапевт, хірург. І в окремих випадках може знадобитися допомога психотерапевта. Захворювання СНЩС стають дедалі частішими, і, на жаль, їх часто плутають з «класичними» мануальними дисфункціями (дислокація диска, міофасціальні больові синдроми).Питання патології скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) для сучасної стоматології є актуальним у зв’язку з поширеністю й різноманітністю її клініки. Захворювання СНЩС часто нагадують патологічні процеси, якими займаються фахівці різних спеціальностей, що вимагає від стоматологів особливого підходу як в обстеженні, так і у виборі лікувальної тактики щодо цієї категорії пацієнтів. Багато клініцистів концентрують увагу на порушенні розвитку тканинних структур суглоба як одного з провідних факторів розвитку патології СНЩС. Такі зміни характерні й для дисплазії сполучної тканини. Тому вивчення змін структур СНЩС і обмінних процесів організму на тлі системної патології є перспективним напрямком у стоматології. Мета роботи: визначення вмісту маркерів стану кісткової та хрящової тканини у пацієнтів із травмою СНЩС у різні терміни після травмування та їх діагностичну цінність щодо виникнення СНЩС розладів у віддалені терміни.Матеріал і методи. Обстежено 27 пацієнтів із ушкодженням СНЩС, які перебували на лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії Львівської обласної клінічної лікарні упродовж 2020-2023 років, віком від 20 до 38 років, чоловічої статті, яким проводили визначення вмісту маркерів стану кісткової та хрящової тканини.Результати та їх обговорення. Своєчасна діагностика ушкоджень СНЩС, а також визначення ймовірності прогресування деструкції кісткової та хрящової тканин є важливим компонентом у визначенні лікувальної тактики. На час госпіталізації у 15 (55,6%) пацієнтів був перелом кута нижньої щелепи, у 6 (22,2%) – перелом тіла нижньої щелепи і також у 6 (22,2%) – перелом виросткового відростка та у всіх пацієнтів стверджена наявність гемартрозу, яка підтверджена за даними УЗД-діагностики. При контрольному обстеженні, у 12 (44,4%) пацієнтів відмічені дегенеративні зміни суглобового хряща і також у 12 (44,4%) виявлена адгезія суглобового диска (СД), у 7 (25,9%) – діагностована наявність остеопорозу і деформація СД. Прогнозування виникнення та розвитку дегенеративних змін у СНЩС є важливим у пацієнтів із травмою нижньої щелепи. Результати нашого дослідження показали, що рівні ПІД, ДПІД, а починаючи із 21-ої доби рівні СОМР, дозволяють прогнозувати ці зміни. Такі результати не є несподіваними, оскільки дані літератури свідчать, що зростання рівнів ПІД і ДПІД асоціюється із деструктивними змінами хрящової тканини у пацієнтів із ревматоїдним артритом, остеоартриту СНЩС, а також із спонділоартритом та сакроіліїтом [2]. Висновки. Оцінка біохімічних маркерів сполучної тканини в пацієнтів з патологією СНЩС має бути включена до схеми їх обстеження. А лікуванням і реабілітацією таких пацієнтів повинні займатися профільні фахівці в тісній співпраці із стоматологами.

Аналіз захворюваності населення України на злоякісні новоутворення губи та ротової порожнини за період війни проти російської воєнної агресії

Геннадій Олексійович Слабкий — 2025-06-30

Вступ. Війна України проти російської воєнної агресії негативно вплинула на стан здоров’я населення та систему охорони здоров’я. При цьому бойові дії стали причиною значної міграції та погіршення здоров’я населення. Мета: дослідити вплив війни проти російської воєнної агресії на захворюваність населення України на злоякісні новоутворення губи та ротової порожнини в розрізі регіонів країни. Матеріали та методи. Використано офіційні дані галузевої статистичної звітності в динаміці 2020-2023 років: 2020, 2021 роки – передвоєнний період; 2022, 2023 роки – період війни. Статистичні дані представлені із територій які підконтрольні Україні. Методи: медико-статистичний та структурно – логічного аналізу. Результати. Встановлено, що контингент хворих на злоякісні новоутворення губи скоротився на 2,4 (1,1 разу) в розрахунку на 100 тис населення і склав 24,5. В 2023 році в зрівнянні з 2020 роком на території 18 (72,0%) регіонів зареєстровано скорочення вказаного показника, на території 6 (24,0%) регіонів зареєстровано збільшення даного показника. Найвищі рівні зниження вказаного показника зареєстровано на території Донецької (3,1 разів) області. Контингент хворих на злоякісні новоутворення ротової порожнини зріс на 3,7 (1,15 разу) і в 2023 році склав 29,2. В 2023 році у зрівнянні з 2020 роком вказаний показник зріc на території 23 (92,0%) адміністративних територій та його зниження зареєстровано на території 2 (8,0%) регіонів. Показник захворюваності населення на злоякісні новоутворення губи скоротився на 0,09 (1,1 разу) і склав 0,81. В 2023 році в зрівнянні з 2020 роком на території 14 (72,0%) регіонів зареєстровано скорочення вказаного показника, а на території 11 (24,0%) регіонів зареєстровано його збільшення. На території Луганської області не було зареєстровано випадку захворюваності населення на злоякісні новоутворення губи. Показник захворюваності населення на злоякісні новоутворення ротової порожнини в розрахунку на 100 тис населення скоротився на 0,30 і склав 4,30. В 2023 році у зрівнянні з 2020 роком вказаний показник зріс на території 11 (44,0%) адміністративних територій та його зниження зареєстровано на території 14 (56,0%) регіонів.Висновки. В ході проведеного дослідження встановлено негативний вплив війни проти російської воєнної агресії на рівень захворюваності населення на злоякісні новоутворення губи та ротової порожнини. Найвищий негативний вплив зареєстровано на території регіонів які знаходяться в зоні активних бойових дій або наближені до них. Зростання показників захворюваності на вказані хвороби зареєстровано на території регіонів з великою кількістю вимушених переселенців.

Частота виникнення та види вторинних деформацій зубних рядів в осіб Харківського регіону

Юлія Олександрівна Слинько — 2025-06-30

Вступ: питання щодо поширеності та видів вторинних деформацій, що пов’язані з наявністю малих дефектів зубних рядів, у різних вікових групах та географічних зонах України залишаються актуальним і на зараз. Метою роботи було вивчення частоти виникнення та особливостей видів вторинних деформацій зубних рядів у мешканців Харківського регіону за даними цифрової панорамної рентгенографії.Матеріали та методи: проаналізовано цифрові панорамні рентгенограми 1269 пацієнтів ‒ мешканців Харківського регіону, що були виконані на дентальному комп’ютерному томографі V покоління Vereviewepocs 3D R100 (Моrіта, Japan). Формування груп було проведено через кожні 5 років ‒ від 18 до 84, з урахуванням рекомендацій ВООЗ. Результати досліджень: аналіз цифрових панорамних рентгенограм пацієнтів Харківського регіону з малими дефектами зубних рядів дозволив діагностувати різноманітні ускладнення часткової адентії у вигляді вторинних деформацій, пов’язаних як з патологічним зміщенням у зону дефекта зубів, що межують з ним (деформації в горизонтальній площині), так і в ділянці зубів, позбавлених антагоністів (деформації у вертикальній площині). Поширеність вторинних деформацій зубних рядів в горизонтальній площині була на рівні 45.2%, а у вертикальній ‒ на рівні 19.9% (менше в 2.3 раза, p<0.05). За результатами проведеного аналізу встановлено прямий кореляційний зв'язок між поширеністю вторинних деформацій зубних рядів в горизонтальній (r = 0.4653, p < 0.001) та зворотній ‒ у вертикальній площині (r = – 0.4661, p < 0.001) та віком обстежених осіб. Зазначена тенденція змін поширеності вторинних деформацій зубних рядів як в горизонтальній, так і у вертикальній площинах може бути пов'язана з гендерними особливостями фізіологічних змін кісткової тканини.Висновки: негативна вікова динаміка стану стоматологічного здоров’я мешканців Харківського регіону акцентує увагу на необхідності своєчасної реабілітації зубних рядів відповідно сучасним тенденціям розвитку стоматології.

Особливості реконструкції дна орбіти вільним клаптем після максилектомії з приводу раку гайморової пазухи

Дмитро Валерійович Стебловський — 2025-06-30

Мета роботи: оцінити результатів реконструкції дна орбіти вільними клаптями після резекції верхньої щелепи з приводу злоякісних новоутворень гайморової порожнини. Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз 30 історій хвороби пацієнтів, які перенесли максилектомію з видаленням дна орбіти з приводу злоякісних пухлин, реконструйованих вільними клаптями. Перехресне обстеження для оцінки функціонального та естетичного результату було проведено у 25 пацієнтів, які були живими та вільними від захворювання, із спостереженням мінімум 180 діб.Результати та їх обговорення. 25-ти пацієнтам проведено кісткову реконструкцію, а п’яти – з використанням м’якотканинних компонентів. Найчастіше використовуваним клаптем є вільний клапоть з ділянки малогомілкової кістки був. При цьому нормальна гострота зору спостерігалась у 82% випадків; фізіологічних рух очних яблук зафіксований у 89,3% випадків. Естетичний результат задовольнив пацієнтів у 72,5% випадків. При проведення реконструкції орбіти без використання кістковотканинних компонентів у 67,7% випадків мали аномальне положення очного яблука, не встановлено статистично значущої різниці в результатах щодо гостроти зору, руху очей і естетичної задоволеності пацієнтів між пацієнтами з реконструкцією кісткової тканини та м’яких тканин (p ≤ 0,03). У 87% випадків проведено кісткову реконструкцію. Оптимальним вибором щодо донорської ділянки залишається регіон малогомілкової кістки. М’якотканинні компоненти нами використовуються у випадках, коли передньозадній дефект дна орбіти становить в середньому менше половини загальної передньозадньої довжини із збереженням орбітального краю. Відсутність нижньої кісткової опори та збільшений об’єм порожнини орбіти є причиною енофтальму та гіпофтальму. Нами підтверджено літературні дані, які свідчать про те, що кісткова реконструкція створює опору для очного яблука набагато краще, ніж реконструкція м’якими тканинами. Висновки. Встановлено, що вільне переміщення тканин покращує результати реконструкції дна орбіти після тотальної максилектомії, зі збереженням очного яблука з досягненням оптимального як функціонального, так і естетичного результату. Вважаємо, що на сучасному рівні розвитку щелепно-лицевої хірургії, перевагу слід надавати кістковій реконструкції орбіти, але для отриманні більш точних статистично достовірних даних слід провести більш об’ємне мультицентроване дослідження з достатнім для статистичного аналізу кількісним розподілом пацієнтів на клінічні групи.

Ефективність застосування зубного еліксиру з насіння амаранту в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит

Леонід Дмитрович Чулак — 2025-06-30

Вступ. Актуальним є подальший пошук лікарських засобів профілактики і лікування пародонтиту. Вважається обгрунтованим застосування препаратів рослинного походж ення, які позбавлені побічних ефектів і проявляють різноманітні біологічні функції. Представляє інтерес дослідження терапевтичних ефектів зубного еліксиру з насіння амаранту, який містить природний комплекс біолог ічно активних речовин: сквален, амінокислоти (лізин, триптофан), біофлавоноїди (гесперидин), вітаміни В1, В2, РР, С, Р, Е, А, макро- і мікроелементи, пребіотик інулін та цитрат кальцію. Мета – визначити ефективність застосування зубного еліксиру з насіння амаранту в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит. Матеріали та методи. Проведено обстеження та лікування 88 хворих на генералізований пародонтит початкового-I, I ступеня, віком 18–35 років. Усі пацієнти були поділені на дві групи: основну групу та групу порівняння. Пацієнтам основної групи після загальноприйнятої терапії пародонтиту призначали зубний еліксир «М’ятний + екстракт амаранту» для постійного щоденного використання у вигляді полоскання 2 рази на день, після чищення зубів. Ефективність зубного еліксиру оцінювали на підставі клінічних і рентгенологічних показників у найближчі (через 1 місяць) та віддалені (через 6 і 12 місяців) терміни спостереження.Результати дослідження. Встановлено, що у хворих на ГП поч.-І, I ступеня основної групи динаміка зниження усіх показників (гігієнічного індексу, РМА, індексу кровоточивості, ПІ Рассела) була найбільш вираженою, ніж у групі порівняння, у всі терміни спостережень – через 1, 6 і 12 місяців. При порівняльному аналізі віддалених результатів лікування доведено, що постійне застосування зубного еліксиру сприяло стійкій клініко-рентгенологічній стабілізаціі дистрофічно-запального процесу в пародонті. Висновки. Тривале щоденне застосування зубного еліксиру з насіння амаранту після загальноприйнятого лікування хворих на ГП поч.-I, I ступеня призводить до покращення гігієнічного стану ротової порожнини та тривалої клініко-рентгенологічної стабілізації в тканинах пародонта.

Антимікробні властивості ефірної олії Achillea millefolium L. щодо клінічних ізолятів бактерій

Євген Іванович Гоблик — 2025-06-30

Вступ. У зв’язку з поширенням антибіотикорезистентних інфекцій зростає інтерес до рослинних альтернатив, зокрема ефірних олій. Achillea millefolium L. виявляє виражену антимікробну активність, що залежить від умов зростання та способу екстрагування.Дослідження підтверджують її ефективність проти низки патогенів, включаючи S. aureus, E. coli, K. pneumoniae, P. aeruginosa, C. albicans та H. pylori, завдяки вмісту фенолів, флавоноїдів і сесквітерпенів.Метою роботи було вивчити антимікробні властивості ефірної олії Achillea millefolium L. виділеної із рослинної сировини зібраної в Закарпатській області.Офірну олію одержували з дикорослої рослинної сировини, зібраної поблизу села Ужок в Закарпатській області, із застосуванням гідродистиляції в апараті типу Клевенджера. Хімічний склад ефірної олії аналізували методом газової хроматографії з використанням капілярної колонки DB-WAX. Антимікробну активність ефірної олії досліджували щодо полірезистентних клінічних штамівStaphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus haemolyticus, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae Escherichia coli, Citrobacter freundii, Klebsiella pneumoniae, Hafnia alvei, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, ізольованих із ранових поверхонь військовослужбовців. Результати дослідження засвідчили виражену антимікробну активність ефірної олії Achillea millefolium L. щодо широкого спектра збудників інфекційних ускладнень. Визначено, що мінімальна інгібуюча концентрація ефірної олії становить 12,5% для грампозитивних ізолятів і 37,5% – для грамнегативних, що супроводжувалося бактеріостатичним ефектом на рівні 6,7%. Фітохімічний аналіз засвідчив вміст у ефірній олії α- і β-піненів, 1,8-цинеолу, естраголу та камфори, які, ймовірно, обумовлюють біологічну активність зразка.

Вміст цинку та магнію в панкреатичних острівцях тварин при різних експериментальних моделях цукрового діабету

Наталя Володимирівна Григорова — 2025-06-30

Вступ. Відомо, що реалізація механізмів розвитку цукрового діабету ґрунтується на значних порушеннях в організмі обмінних процесів, у тому числі обміну мінеральних речовин. На особливу увагу, на наш погляд, заслуговують дослідження цинку та магнію, що вiдiграють важливу роль у дiяльностi інсулярного апарату та регуляції вуглеводного обміну.Мета дослідження. Вивчити зміни вмісту цинку та магнію в панкреатичних острівцях мишей і щурів при введенні різних діабетогенних речовин. Матеріали та методи. У дослідах були використані білі безпородні миші та щури. Розробка методів визначення цинку та магнію в острівцевих клітинах β в умовах нашої лабораторії дозволила провести дослідження вмісту цих металів у тварин, використовуючи різні експериментальні моделі цукрового діабету.Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що після призначення алоксану в мишей, алоксану та стрептозото- цину – в щурів спостерігається значний дефіцит цинку та магнію в β-клітинах. Менш виражені зміни були у мишей при стрептозотоцин-індукованому діабеті. Незначний дефіцит металів спостерігався у мишей з дитизоновим діабетом, й діабетом, викликаним 8-ТСХ, а у щурів – ще й дитизоном. З підвищенням ступеня важкості алоксанового діабету спостерігалося поступове зниження вмісту цинку та магнію в панкреатичних острівцях тварин.Висновки. 1. Дефіцит цинку в інсулінпродукуючих клітинах мишей збільшувався від 28% після введення 8-ТСХ до 69% (Р<0,001) – алоксану, а щурів – 19% (Р<0,05) – 57% (Р<0,001). 2. Вміст магнію в панкреатичних клітинах β мишей зменшувався від 18% (Р<0,01) у випадку призначення 8-ТСХ до 64% (Р<0,001) – алоксану, а у щурів – на 15-54% (Р<0,001). 3. В острівцевих β-клітинах вміст цинку та магнію у тварин знижувався від 90 і 82% (Р<0,001) – при важкому алоксановому діабеті до 14 і 23% (Р<0,05) – у випадках, коли хвороба не розвивалася. 4. Результати проведення кореляційного аналізу вказують на достовірний позитивний характер зв’язків цинку та магнію в панкреатичних острівцях, що вказує на синергічний характер змін вмісту внутрішньоклітинних металів.

Аеробна продуктивність організму дівчат різних соматотипів, які мешкають у гірських районах Закарпаття

Олена Анатоліївна Дуло — 2025-06-30

Вступ. У загальному енергетичному потенціалі людини аеробне енергоутворення значно переважає анаеробне. Тому оцінювати фізичне здоров’я прийнято за показником максимального споживання кисню – VО2 max. Відомо, що особи різних морфологічних типів істотно відрізняються за показниками аеробної та анаеробної продуктивності організму. Разом з тим, аеробна продуктивність у осіб різних соматотипів, які мешкають у гірських районах Закарпаття, на даний час недосліджена. Особливості проживання у гірських районах формують у мешканців певний фенотип за показниками аеробної та анаеробної систем енергозабезпечення м’язової діяльності. Таким чином дослідження показників аеробної продуктивності організму дівчат різних соматотипів, які мешкають у гірських районах Закарпаття, дозволить об’єктивно оцінити стан їх фізичного здоров’я за рахунок урахування морфологічних характеристик та сформованого фенотипу під впливом особливостей місцевості проживання.Мета. Визначити ступінь розвитку показників аеробної продуктивності організму дівчат 16-20 років різних соматотипів, які мешкають у гірських районах Закарпаття. Методологія та методи дослідження. У дослідженні взяли участь дівчата віком 16-20 років, які проживають у гірських районах Закарпатської області (n=102). Аеробну продуктивність організму досліджували за показниками PWC170, який характеризує фізичну працездатність та VО2 max, який характеризує потужність аеробних процесів енергозабезпечення м’язової діяльності. Для визначення фізичної працездатності використали велоергометричний тест PWC170. Потужність аеробних процесів енергозабезпечення розраховували на основі даних про фізичну працездатність. Соматотип досліджуваних визначали за методом Heath-Carter. Шляхом антропометричних вимірювань та математичних розрахунків визначали компоненти соматотипу: ендоморфію, мезоморфію, ектоморфію.Результати та обговорення. Провівши антропометричні дослідження для визначення соматотипу, нами встановлено, що серед дівчат які мешкають у гірських районах Закарпаття найбільш поширені 5 соматотипів: збалансований, мезоектоморфний, ектоморфний, ендоморфний та ендомезоморфний. За абсолютним показником PWC170 вищі значення демонструють представниці ендомезоморфного соматотипу, а найнижчі – представниці ектоморфного та мезоектоморфного соматотипів. За відносним показником PWC170 вищі значення демонструють представниці ендомезоморфного соматотипу, а найнижчі – представниці ектоморфного соматотипу.За абсолютним показником VО2 max вищі значення демонструють представниці ендомезоморфного, збалансованого та ендоморфного соматотипів, а найнижчі – представниці мезоектоморфного та ектоморфного соматотипів. За відносним показником VО2 max вищі значення демонструють представниці ендомезоморфного соматотипу. Узагальнюючи отримані результати, можна констатувати, що вищі значення показників аеробної продуктивності організму характерні для дівчат у яких переважає ендоморфія, що опосередковано свідчить про відсутність негативного впливу жирового компоненту на аеробну продуктивність дівчат, які мешкають у гірських районах Закарпаття.Висновки. Дівчата 16-20 років різних соматотипів які мешкають у гірських районах Закарпаття істотно відрізняються за ступенем розвитку показників аеробної продуктивності організму. Вищі значення характерні для представниць ендомезоморфного та ендоморфного соматотипів. Нижчі значення характерні для представниць мезоектоморфного та ектоморфного соматотипів. Рівень аеробної продуктивності організму у дівчат які мешкають у гірських районах Закарпаття, не залежно від соматотипу, відповідає «відмінному». Середньо-групові значення VО2 max відн. у представниць усіх соматотипів перевищують «критичний рівень здоров’я».

Комплексна характеристика територіальних громад гірської географічної зони як чинник до оптимізації діяльності по збереженню та зміцненню здоров’я населення

Іван Святославович Миронюк — 2025-06-30

Вступ. В умовах проведеної адміністративно-територіальної реформи та реформування системи охорони здоров’я в Україні територіальні громади являються базовим рівнем по забезпеченню збереження та зміцнення здоров’я населення. Мета дати комплексну характеристику територіальної громади як базового рівня розвитку системи охорони здоров’я регіону по збереженню та зміцненню здоров’я населення. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі Довжанської сільської територіальної громади Хустського району Закарпатської області. Матеріали: паспорт територіальної громади. Методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу. Результати та їх обговорення. До складу Довжанської сільської територіальної громади входить вісім населених пунктів із чисельністю населення від 109 до 7075 жителів. Всього в громаді проживає 16 575 осіб із наступною віковою структурою: 22,8% дітей, 56,0% населення працездатного віку та 21,2% населення старше працездатного віку. Найменшу частку складає населення у віці 15-18 років – 4,8% та 0-6 років – 6,5%. Відмічається несприятлива демографічна ситуація. Загальна протяжність автодоріг в межах громади становить 144,2 км, з них 70% потребують капітального ремонту та в осінньо-весняний період є умовно прохідними. На території громади функціонує комунальне некомерційне підприємство «Довжанський центр первинної медичної допомоги» в складі якого діє п’ять амбулаторій загальної практики-сімейної медицини та в трьох населених пунктах громади функціонують аптеки. На території громади розташовано пункт постійного базування бригад екстреної медичної допомоги Іршавської станції екстреної медичної допомоги. Населення трьох населених пунктів позбавлене можливості отримувати не тільки доступну первинну, а і долікарську медичну допомогу. Населення громади не має можливості отримати доступну стоматологічну допомогу, яка ВООЗ віднесена до первинної допомоги. Висновки. Аналіз комплексної характеристики населених пунктів, структури населення та інфраструктури по забезпеченню життєдіяльності та збереження та зміцнення здоров’я населення вказує на низький та нерівномірний доступ жителів різних населених пунктів громади до умов по збереженню та зміцненню здоров’я. Питання збереження та зміцнення здоров’я населення в громаді не є пріоритетним. Ситуація вимагає проведення в громадських слухань із зазначеного питання та прийняття та виконання комплексної цільової програми по забезпеченню конституційних прав населення громади на збереження та зміцнення здоров’я.

Актуальні питання підготовки системи первинної медичної допомоги до надання медичної допомоги населенню при злоякісних новоутвореннях

Геннадій Олексійович Слабкий — 2025-06-30

Мета роботи: розробити шляхи підготовки первинної ланки медичної допомоги до надання комплексної онкологічної допомоги населенню в повоєнних умовах. Матеріали та методи. Матеріали: законодавча база України з реформування охорони здоров’я та її відновлення в повоєнний період. Методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу та концептуального і описового моделювання. Методологічною основою дослідження став системний підхід. Результати. Розроблено шляхи підготовки первинної ланки медичної допомоги до надання комплексної онкологічної допомоги населення в повоєнний період при реформуванні галузі охорони здоров’я та формуванні спроможної мережі закладів спеціалізованої медичної допомоги. Запропоновані інновації включають управлінські і організаційні заходи на всіх рівнях управління: галузевому, регіональному, базовому. Стратегічною метою є формування у медичних працівників необхідних компетенцій, оптимізація матеріально-технічної бази сімейних амбулаторій, мотивація населення до отримання медичної допомоги при злоякісних новоутвореннях у сімейних лікарів.Висновки. Запропоновано шляхи підготовки первинної ланки медичної допомоги до надання комплексної онкологічної медичної допомоги населенню що забезпечить доступну та ефективну допомогу населенню при злоякісних новоутвореннях в повоєнний період.

Особливості ведення пацієнтів із інфекціями верхніх дихальних шляхів, що супроводжуються екзантемою субітум

Ярослав Дмитрович Бондаренко — 2025-06-30

Анотація. Метою даного дослідження був комплексний аналіз клінічних особливостей, патофізіологічних механізмів і терапевтичних підходів до ведення пацієнтів із раптовою екзантемою (також відомою як розеола у дітей). У дослідження було включено 250 дітей із симптомами гострих респіраторних інфекцій, серед яких у 5 (2%) було діагностовано раптову екзантему.Найбільш вразливою виявилася вікова група дітей від 6 місяців до 2 років (85% випадків), що пов’язано зі зниженням материнського імунітету та незрілістю власної імунної системи дитини. Було встановлено, що 78% хворих дітей відвідували організовані дитячі колективи, що сприяє поширенню вірусів HHV-6 та HHV-7, особливо у весняно-осінній період (72% випадків), коли імунна опірність організму знижується.У всіх випадках хвороба проявлялась раптовим підвищенням температури тіла до 39–40 °C протягом 3–5 днів, за яким слідувало різке її зниження та поява макулопапульозного висипу, переважно на тулубі, обличчі та кінцівках. У більшості дітей не відзначалося скарг на свербіж чи біль (95%), а висип зникав протягом 1–3 днів. У 65% випадків перед появою висипу у дітей спостерігалося перенесення гострої респіраторної вірусної інфекції, що свідчить про зв’язок із тимчасовим імунодефіцитом. Додатковими факторами ризику були відсутність грудного вигодовування до 6 місяців (70%), генетична схильність (40%) та первинний контакт з вірусом.Лікування є виключно симптоматичним. Основу терапії становлять жарознижувальні препарати (парацетамол, ібупрофен), забезпечення адекватного питного режиму, фізичні методи охолодження та підтримка оптимальних умов навколишнього середовища.Важливим є інформування батьків щодо природного перебігу хвороби, методів догляду та ознак, які потребують негайного звернення до лікаря. Медичним працівникам рекомендовано підвищити обізнаність про клінічні прояви раптової екзантеми та застосовувати алгоритми диференційної діагностики з іншими екзантематозними захворюваннями.Отримані результати підкреслюють важливість комплексного підходу до діагностики, лікування та профілактики раптової екзантеми, що включає гігієнічні, освітні та організаційні заходи для зменшення захворюваності та попередження ускладнень.

Особливості адаптаційних механізмів серцево-судинної системи на тлі набутої короткозорості

Артур Юрійович Івасенко — 2025-06-30

Вступ. Набута короткозорість є однією з найпоширеніших рефракційних аномалій сучасного суспільства, і кількість випадків продовжує зростати в глобальному масштабі з кожним роком. Різноманітні чинники, такі як тривале зорове навантаження, недостатня фізична активність, неправильне освітлення, а також генетична схильність, відіграють роль у її виникненні та прогресуванні.У зв’язку з цим дослідження системних змін в організмі, зокрема адаптаційних механізмів серцево-судинної системи при короткозорості, є актуальним.Мета дослідження. Проведення комплексного аналізу гемодинамічних показників, які характеризують функціональні зміни в серцево-судинній системі, в тому числі й адаптаційного потенціалу, в осіб з набутою короткозорістю.Матеріали та методи. Дослідження проведено серед 146 добровольців віком 18-35 років, розподілених на контрольну групу та групу осіб з набутою короткозорістю різного ступеня. Було проведено клініко-функціональне обстеження серцево-судинної системи, визначено основні гемодинамічні параметри та здійснено розрахунок і порівняння показників функціонального стану обох груп.Результати досліджень та їх обговорення. У осіб із короткозорістю виявлено достовірне підвищення систолічного артеріального тиску, коефіцієнта економічності кровообігу, індексу Робінсона та адаптаційного потенціалу. Спостерігалося збільшення показників частоти серцевих скорочень, діастолічного та пульсового артеріального тиску, систолічного та хвилинного об’єму крові, потужності роботи лівого шлуночка, систолічного показника, коефіцієнтів функціонального стану системи кровообігу та стану кардіореспіраторної системи, вегетативного індексу Кердо, серцевого та ударного індексів. Простежувалося зниження значень об’єму серця, коефіцієнта Хільденбранта, загального та питомого периферичного опору.Висновки. Набута короткозорість супроводжується системними функціональними змінами серцево-судинної системи, які мають компенсаторний характер і можуть бути відображенням адаптивної відповіді організму на навантаження зорового аналізатора.

Інвалідність дитячого населення як актуальна проблема громадського здоров’я та основа планування реабілітаційної допомоги дітям

Наталія Михайлівна Орлова — 2025-06-30

Вступ. Аналіз динамічних та регіональних особливостей інвалідності дітей, а також причин її формування складає основу для визначення потреби дитячого населення у реабілітаційній допомозі та в обґрунтуванні шляхів удосконалення її організації. Мета: здійснити аналіз інвалідності дітей в Україні та у розрізі її адміністративних територій у динаміці за 2015-2023 рр. для інформаційного забезпечення планування та розвитку реабілітаційної допомоги дітям. Матеріали та методи: У дослідженні використано бібліографічний, епідеміологічний та статистичний методи, а також метод системного підходу та аналізу. Матеріалами дослідження виступили статистичні дані ф. № 19 "Звіт про дітей з інвалідністю віком до 18 років за 20__ рік" узагальнені на рівні адміністративних територій (областей та. м. Києва) і в Україні в цілому. Результати За матеріалами державної статистичної звітності, станом на 31.12.2023 р. в Україні реабілітаційної допомоги потребувала 158901 дитина з інвалідністю. Впродовж 2015-2023 рр. в Україні чисельність дітей з інвалідністю та рівень загальної інвалідності дитячого населення мали тенденцію до зростання, у 2023 р. зріс і рівень первинної інвалідності, що засвідчує необхідність оптимізації та збільшення обсягів реабілітаційної допомоги дітям. Основними причинами загальної інвалідності дітей у її структурі є природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії (27.1%), розлади психіки та поведінки ( 22.3%), хвороби центральної нервової системи (14.3%). Впродовж періоду спостереження зросла роль у інвалідизації дітей розладів психіки та поведінки, які у 2023 р. вийшли на перше місце у структурі первинної інвалідності дитячого населення і обумовили кожний 3-й (33.5%) її випадок.Рівень первинної інвалідності внаслідок розладів психіки та поведінки зріс майже у 2.5 рази, а загальної на 71.2%. Війна змінила територіальний профіль дитячої інвалідності в Україні. За рахунок міграції біженців з південно-східних до західних областей у останніх спостерігаються найвищі рівні первинної та загальної інвалідності.Висновки. Виявлені особливості інвалідності дитячого населення засвідчують необхідність збільшення обсягів реабілітаційної допомоги дітям та підвищення її ефективності.

Неінфекційні захворювання та метаболічне здоров’я пацієнтів: погляд через призму громадського здоров’я

Сніжана Василівна Фейса — 2025-06-30

Вступ. Після початку повномасштабної війни в Україні проблема неінфекційних захворювань, значна частка яких є асоційованими з метаболічними розладами, відчутно загострилася. Метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки є найчастішою серед неінфекційних захворювань, ускладнює перебіг супутніх захворювань, прискорює настання ускладнень та зумовлює значне погіршення якості життя пацієнтів.Мета: серед достовірних інформаційних джерел провести пошук щодо можливого зв’язку неінфекційних захворювань із розладами обміну речовин та оцінити метаболічно-асоційовану стеатотичну хворобу печінки в аспекті громадського здоров’я.Матеріали та методи: літературний пошук в мережі PubMed, Medline та аналіз інформації з офіційного веб-сайту Центру громадського здоров’я МОЗ України.Результати досліджень та їх обговорення. У статті описано стан проблеми метаболічно-асоційованих неінфекційних захворювань. Основна увага приділена метаболічно-асоційованій стеатотичній хворобі печінки (МАСХП), яка стала справжнім викликом для громадського здоров’я та системи організації охорони здоров’я. МАСХП набула рис неінфекційної пандемії, оскільки нею страждає від 30 до 40% населення планети. Хвороба має не тільки медичне, а й соціально-економічне значення. Описано епідеміологію МАСХП, її зв’язок з надлишковою масою тіла та ожирінням, цукровим діабетом 2 типу, артеріальною гіпертензією, ризиком онкологічних захворювань. Обгрунтовано актуальність проведення скринінгу стеатозу з метою раннього початку терапевтичних інтервенцій для зменшення негативних наслідків на стан здоров’я в цілому. Висновки. Міждисциплінарний підхід до медико-соціальної проблеми метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки, як найчастішого неінфекційного захворювання у світі, повинен бути комплексним і спрямованим на розуміння парадигми коморбідності та її впливу на рівень здоров’я популяції. Необхідним кроком є розроблення та впровадження на рівні територіальних громад цілісної програми, що містить чіткі вказівки щодо скринінгу, ранньої діагностики, лікування та профілактики ускладнень метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки. Тільки наявність чіткої стратегії (політики) боротьби з МАСХП приведе до успіху та дозволить покращити загальний профіль здоров’я українців.