Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи

ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДГОТОВКИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО АКАДЕМІЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

2025-10-03T15:49:25+03:00

На початку 21 століття університети не лише виконують освітні та наукові функції, а й стають центрами інноваційного розвитку та підприємницької діяльності. Академічне підприємництво сприяє комерціалізації наукових досліджень, розширенню співпраці між університетами та бізнесом, а також зміцненню економічного потенціалу суспільства. Це вимагає відповідної підготовки працівників університету до реалізації академічного підприємництва. У статті виконано аналіз науково-педагогічної літератури з дослідницької проблеми, що формує основу для розробки програми дослідження підготовки науково-педагогічних працівників до академічного підприємництва. Метою статті є висвітлення програми дослідження підготовки науково-педагогічних кадрів для академічного підприємництва. Зроблено висновок, що дослідницька програма розробляється відповідно до визначеної мети, а реалізація дослідницьких завдань базується на застосуванні комплексу теоретичних та прикладних наукових методів. Алгоритм дослідження розробляється через послідовні завдання, кожне з яких створює основу для вирішення наступного. Визначено етапи дослідницького процесу, серед яких: етап пошуково-проектувальний етап (формулювання проблеми, завдань, розробка дослідницької програми); теоретико-концептуальний етап (розробка теоретико-методологічних основ та концепції навчання); діагностико-технологічний етап (розробка діагностичного апарату, проведення педагогічного експерименту); аналітико-підсумковий етап (обробка та аналіз експериментальних даних). Методологічні основи дослідження базуються на принципах (об’єктивності, доказовості, цілісного вивчення, сутнісного аналізу, єдності історичного та логічного, наступності, системності, особистісно орієнтоване навчання) та підходах (термінологічного, системного, структурно-функціонального, синергетичного, особистісно-діяльнісного). Вони забезпечують стратегічний та тактичний напрямок дослідження.

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-10-03T16:20:49+03:00

Стаття присвячена поглибленню дослідження пріоритетних напрямків міжнародної співпраці закладів вищої освіти, що передбачає спрямування міжнародної діяльності українських ЗВО на розширення міжнародного партнерства із ЗВО різних країн, а також з дипломатичними представництвами України за кордоном з метою збільшення можливостей для академічної мобільності науково-педагогічних працівників та студентів, залучення іноземних інвестицій для свого розвитку. Наголошено, що серед важливих цінностей Європейського простору вищої освіти та принципів Болонської Декларації які визначає Паризьке комюніке виокремлюють наступні: академічна свобода, академічна доброчесність, інституційна автономія, участь студентів і працівників у врядуванні вищої освіти, публічна відповідальність за вищу освіту та публічна відповідальність вищої освіти. Виокремлено інституційну автономію як одну з ключових цінностей у вищій освіті, що передбачає здатність закладів вищої визначати власні пріоритети щодо стратегічного напряму діяльності закладу. Акцентовано увагу на пріоритетних напрямках міжнародної співпраці: збільшення Рамкових Угод про Співпрацю із ЗВО різних країн; збільшення можливостей для академічної мобільності; розширення співпраці з міжнародними мережами, платформами, організаціями, асоціаціями; співпраця з дипломатичними представництвами. Наголошено, що міжнародну співпрацю у сфері вищої освіти необхідно реалізовувати на основі ключових цінностей, які визнають і яких дотримуються усі учасники освітнього простору, а саме: справедливість; прозорість; підтримка; відповідальність; різноманітність; дружній підхід. Зазначено, що важливою складовою міжнародної співпраці у сфері вищої є науково-освітня дипломатія, а для розвитку потенціалу українських ЗВО необхідною є постійна співпраця з освітніми платформами та мережами. Акцентовано на необхідності збільшення Рамкових Угод Університету, що продиктована вимогами до науково-педагогічних працівників щодо проходження стажування за кордоном, участі у міжнародних конференціях, семінарах, круглих столах та проведення наукових досліджень у закордонних ЗВО.

АВТОРСЬКИЙ ПІДХІД ДО ВИХОВАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ОСНОВІ ДОСВІДУ ШКОЛИ ГУМАНІТАРНОЇ ПРАЦІ

2025-10-03T16:42:20+03:00

У статті розглянуто теоретико-методологічні засади та практичні результати реалізації авторської моделі виховання, втіленої у Школі гуманітарної праці (м. Херсон). На основі принципів гуманістичної педагогіки створено цілісну систему, яка інтегрує інтелектуальний, моральний, естетичний, громадянський і фізичний компоненти розвитку особистості молодшого школяра. Автор підкреслює значення естетично організованого освітнього середовища, партнерства з родинами та педагогічної культури вчителя як ключових факторів успіху моделі. Упродовж 2020–2024 років було проведено педагогічний експеримент, у межах якого здійснено порівняльний аналіз рівня вихованості учнів ШГП і ЗЗСО (традиційних шкіл) за п’ятьма критеріями: моральність, естетична чутливість, громадянська активність, пізнавальна рефлексія та емоційна відкритість. Результати, отримані за допомогою авторської шкали ShHP-Q, засвідчили статистично достовірну перевагу учнів ШГП за всіма показниками. Зокрема, найвищий приріст виявлено в естетичній сфері (+1,3 бала), що свідчить про ефективність мистецького компонента моделі. Стаття обґрунтовує необхідність переорієнтації виховного процесу в Новій українській школі на інтегровані, особистісно зорієнтовані підходи, які створюють умови для щоденного проживання дитиною гуманістичних цінностей. Матеріали можуть бути використані як орієнтир для вдосконалення виховних стратегій у системі загальної середньої освіти.

ОСВІТНІЙ КОМПОНЕНТ «МІЖНАРОДНИЙ ЕТИКЕТ ТА ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ФАХІВЦЯ В ГАЛУЗІ МІЖНАРОДНОЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ» У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ДРУГОГО (МАГІСТЕРСЬКОГО) РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-10-03T16:45:40+03:00

У запропонованій статті зазначено мету й завдання навчальної дисципліни «Міжнародний етикет та професійна етика фахівця в галузі міжнародної освітньої діяльності», яку вивчають здобувачі другого (магістерського) рівня вищої освіти (спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки, 073 Менеджмент) денної та заочної форми навчання в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Розкрито змістове наповнення модуля 1 «Міжнародний етикет» (теорії етикету в контексті соціокультурних особливостей; міжнародний етикет у системі ділових комунікацій європейських / азійських країн, Сполучених Штатів Америки, Австралії») та модуля 2 «Професійна етика фахівця в галузі міжнародної освітньої діяльності» (принципи національної освітньої діяльності як основа державної політики в освітній галузі; міжнародне співробітництво в освітній системі; морально-етичні поняття; види професійної етики; основні ідеї педагогічної етики у вітчизняній / зарубіжній науковій думці; етична складова іміджу педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладу вищої освіти; етичні засади міжособистісних комунікацій в міжнародній освітній діяльності; культура спілкування педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладу вищої освіти в галузі міжнародної освітньої діяльності; професійна етика керівника закладу вищої освіти в міжнародній освітній діяльності). Акцентовано увагу на загальних / фахових компетентностях, які формуються в магістрантів під час вивчення лекційного матеріалу, виконання практичних завдань, самостійної роботи з навчальної дисципліни «Міжнародний етикет та професійна етика фахівця в галузі міжнародної освітньої діяльності». Наголошено на ефективності завдань як дидактичного засобу для самостійної роботи здобувачів під час вивчення освітнього компонента «Міжнародний етикет та професійна етика фахівця в галузі міжнародної освітньої діяльності». Розроблено завдання до кожної теми навчальної дисципліни, ураховуючи предметний і науковий контексти професійної діяльності майбутніх фахівців із міжнародної освітньої діяльності.

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2025-10-03T16:48:42+03:00

Статтю присвячено розгляду сучасних аспектів іншомовної підготовки майбутнього вчителя початкової школи. Проаналізовано характерні особливості різних підходів до вивчення іноземної мови. Система іншомовної підготовки майбутніх педагогів у період становлення української державності корелювалась відповідно до трансформації методичних підходів, оновлення програм навчальних дисциплін та реалізації функціональних освітніх вимог закладів вищої педагогічної освіти. Серед факторів, що сприяли змінам, варто виокремити формування професійного стандарту вчителя, використання зарубіжного досвіду та ефективних методик навчання іноземних мов, дотримання принципу гуманізації, зміну системи підготовки майбутнього вчителя початкової школи, переорієнтацію мети іншомовної підготовки з вивчення лексичних та граматичних одиниць до формування навичок іншомовної мовленнєвої компетентності. Оновлений стандарт професійної діяльності вчителя початкової школи визначає особливості підготовки і в сегменті навчання іноземних мов (мовно-комунікативна, предметно-методична, інформаційно-цифрова, психологічна, педагогічне партнерство, інклюзивна, проєктувальна, прогностична, оцінювально-аналітична, інноваційна, рефлексивна компетентності, здатність до навчання та професійного зростання впродовж життя). Іншомовна підготовка майбутнього вчителя є важливою в сучасному освітньому просторі. Вона включає в себе не лише володіння іноземною мовою на високому рівні, але й здатність ефективно використовувати її у професійній діяльності. Серед необхідних аспектів цієї підготовки визначаємо високий рівень володіння іноземною мовою, методична компетентність, використання сучасних технологій, міжкультурна комунікація та інші. Майбутній вчитель отримує компетентнісний арсенал професійних якостей в контексті фундаментальних знань, умінь та навичок при супроводі гнучких, креативних, цифрових та життєвих навичок. А в реаліях педагогічної діяльності вказаний баланс кардинально змінюється відповідно до особливостей освітнього процесу.

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З БІОЛОГІЇ – ШЛЯХ ДО РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ

2025-10-06T08:14:21+03:00

У статті розглядаються ключові аспекти та методи, які сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках біології через участь у позакласних заходах. Акцентована увага на важливості позакласної роботи як ефективного інструменту для вивчення природничої науки, що позитивно впливає на академічні досягнення учнів. Стаття містить аналіз сучасних підходів до організації позакласних заходів, таких як екскурсії, наукові конкурси, проекти, інтерактивні заняття, семінари, лекції, клуби за інтересами, волонтерські проекти, квести, вебінари, ігри тощо. У даній роботі проведено аналіз досліджень видатних вчених та науковців, які вивчали організацію позакласної роботи в освітньому процесі. Розглянуто різноманітні форми та принципи позакласної діяльності. Вивчення біології в неформальному контексті дозволяє учням краще усвідомлювати зв’язок між теоретичними знаннями та практичними застосуваннями, що є особливо важливим у сучасному навчальному процесі. Важлива роль відводиться вчителю як фасилітатору пізнавальної активності, підкреслюючи необхідність створення сприятливого навчального середовища, яке заохочує до дослідження і самостійного мислення. У статті наведено практичні рекомендації щодо планування та реалізації позакласних заходів, які можуть включати використання сучасних технологій, інтерактивних методів навчання та міжпредметних зв’язків. Ефективна організація позакласної роботи з біології не лише сприяє розвитку пізнавального інтересу учнів, але й формує наукову грамотність, критичне мислення та готовність до подальшого навчання. Позакласні заняття сприяють розвитку в учнів творчої активності, реалізацію патріотичного, естетичного, етичного, екологічного, статевого виховання учнів, а також профорієнтаційну роботу. Це, в свою чергу, забезпечує підготовку учнів до викликів сучасного світу та сприяє їхньому особистісному розвитку.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ-ГЕОГРАФІВ

2025-10-06T08:22:35+03:00

У статті аналізується стан формування екологічної свідомості студентів – географів, а також підвищення ефективності формальної екологічної освіти у закладах вищої освіти, що зумовлено актуальними сучасними потребами суспільства. Наукова новизна полягає у дослідженні формування екологічної свідомості під час вивчення дисциплін екологічного спрямування студентами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальностями 014 «Середня освіта (Географія)» та 106 «Географія» географічного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Подано характеристику навчальних дисциплін екологічного змісту та їх включення до циклів загальної й професійної підготовки, як обов’язкових, так і вибіркових компонентів освітніх програм. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні структурно-функціонального та наукового підходів. Окреслено теоретико-методологічні напрями дослідження екологічних знань і здійснено порівняльний аналіз освітніх програм за спеціальностями та 106 «Географія» та 014 «Середня освіта (Географія)» щодо наявності та обсягу (у кредитах) дисциплін екологічного профілю. У статті також розглянуто роль навчальних і виробничих практик у формуванні екологічної свідомості студентів через практичне застосування знань з екології та розвиток екологічного мислення на завершальному етапі безперервної екологічної освіти у виші. Особливу увагу приділено проблемам і перспективам впровадження компетентнісного підходу в сучасну педагогіку викладання екології, що сприяє формуванню практичних умінь і навичок майбутніх учителів для ефективної роботи на уроках географії та природничих дисциплін. Також акцентовано на можливості використання набутих студентами-географами компетенцій у професійній діяльності – як у сфері освіти, так і в установах проектно-пошукового та виробничого профілю, земельних відділах, органах управління територіями, природоохоронних структурах, органах державної влади й місцевого самоврядування, а також у діяльності громадських організацій, де випускники можуть реалізовувати свій потенціал.

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В УЧНІВ ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

2025-10-06T08:25:51+03:00

У статті закцентовано увагу на шляхах формування громадянської компетентності в учнів закладу загальної середньої освіти у позаурочній діяльності. Сформульовано актуальність проблеми дослідження. Визначено, що нормативно-законодавча база в галузі освіти, Державні стандарти спрямовані на формування компетентної особистості. Компетентнісна філософія освіти оновлює вимоги до змісту навчання, виховання та розвитку школярів, визначення групи очікуваних результатів, в тому числі й у громадянській та історичній освітній галузі. Концепція Нової української школи подає освітній процес з погляду наскрізного виховання через змістові лінії Державних стандартів, що змінює підходи до позаурочної діяльності педагога. Проведено аналіз останніх досліджень і публікацій. Підкреслено, що учений-педагог В. Сухомлинський основну увагу фокусував на вихованні патріотичних почуттів, поваги до рідної мови, навколишнього світу, наголошуючи, що цей процес слід активізувати з дитячих років. Сучасна педагогічна наука й практика, ураховуючи погляди педагогів-класиків, спрямована на формування громадянина з європейськими цінностями, в основі яких українські традиції, що характеризують українську культуру та ідентичність. Проаналізовано науковий зміст поняття «громадянська компетентність». З’ясовано, що дефініційна динаміка розвитку поняття «громадянська компетентність» удосконалюється й доповнюється новим змістом. Метою статті є окреслення шляхів формування громадянської компетентності в учнів закладу загальної середньої освіти у процесі позаурочної діяльності. Для її реалізації з’ясовано специфіку формування громадянської компетентності у ЗЗСО, сформульовано авторське бачення її розвитку в сучасних умовах у позаурочний час, указано на роль учителя історії у цьому процесі. Визначено сутність громадянської та історичної галузі, що спрямована на одержання громадянської освіти. Наскрізне виховання за Концепцією НУШ передбачає позаурочну діяльність у ЗЗСО корелювати із завданнями освітнього процесу, що включає комплексну систему методів, прийомів, спрямованих на розвиток особистості. Це дало змогу автору визначити шляхи формування громадянської компетентності в позаурочний час для учнів початкової та базової школи. З-поміж них названо такі: тематичні бесіди з мультимедійним супроводом, години «спілкування» з книгою; екскурсії визначними місцями свого краю, до замків, фортець, українські народні ігри, проєкти, ранкові кола (початкова школа); пізнавальні бесіди історичної тематики про сучасність і минуле України, дискусії, дебати, лекторії на історичну тематику та інші (базова). Вказано на важливість формування ключових компетентностей – вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами. Підкреслено роль учителя історії у процесі формування цих компетентностей, що є основою для розвитку громадянської позиції.

СКРИНІНГ СТАНУ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ЛЮДИНИ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗРОБКИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ТА КОРЕКЦІЙНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2025-10-06T09:20:08+03:00

У статті розглядається проблема порушень у функціонуванні опорно-рухового апарату (ОРА) осіб зрілого віку та обґрунтовується доцільність застосування скринінгу як засобу ранньої діагностики порушень постави. Проблеми порушення постави осіб зрілого віку є надзвичайно актуальними та соціально значущими у сучасному науковому і практичному вимірах. Зазначено, що результати скринінгового обстеження можуть стати підґрунтям для розробки індивідуалізованих фізкультурно-оздоровчих і корекційно-профілактичних технологій, спрямованих на збереження й відновлення функціонального стану ОРА осіб зрілого віку. Мета статті – розробити технологію скринінг стану постави осіб зрілого віку. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; медико-біологічні (антропометрія; гоніометрія), педагогічні (експеримент, тестування); соціологічні (опитування) математичні. Метою скринінгової технології оцінки стану постави осіб зрілого віку – створення доступної та об’єктивної методики для діагностики порушень постави. Запропонована технологія реалізовувалась відповідно до етапів: первинного (анкетування) для виявлення факторів ризику: сидячий спосіб життя, надмірна вага, професійні навантаження; вторинного (антропометрія та візуальна оцінка) з використанням індикативних тестів для виявлення відхилень; третинного (функціональні тести та гоніометрія) для оцінки рухливості ланок ОРА, симетрії, балансу, м’язового тонусу тощо. Запропонована технологія скринінгу дозволяє оперативно виявляти функціональні порушення ОРА, що у подальшому стане основою для розробки та впровадження фізкультурно-оздоровчих та корекційно-профілактичних технологій для осіб зрілого віку. Адаптація технології до індивідуальних потреб осіб зрілого віку, у подальшому сприятиме підвищенню ефективності фізкультурно-оздоровчих заходів.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У СПОРТСМЕНІВ-ЄДИНОБОРЦІВ

2025-10-06T09:29:11+03:00

У статті розкрито педагогічні умови формування техніко-тактичної підготовки у спортсменів-єдиноборців у контексті сучасних вимог до змагальної діяльності. Обґрунтовано актуальність проблеми в умовах підвищення ролі комплексного підходу до підготовки, що передбачає цілісне поєднання технічних умінь і тактичного мислення. Здійснено аналіз науково-методичної літератури, в результаті чого визначено недостатність досліджень, присвячених саме педагогічним умовам техніко-тактичної підготовки. У роботі виділено низку ключових чинників, які суттєво впливають на ефективність цього процесу: принцип цілісності, індивідуалізація тренувального процесу, поетапність формування навичок, застосування інтерактивних методів та цифрових технологій, організаційні форми роботи та психологічний супровід. На основі теоретичного узагальнення та практичної апробації запропоновано модель формування техніко-тактичної підготовки, яка реалізує зазначені педагогічні умови. Описано результати експериментальної перевірки ефективності моделі, що підтверджують її позитивний вплив на змагальну готовність спортсменів-єдиноборців. Встановлено, що застосування цілісного педагогічного підходу сприяє не лише зростанню технічної майстерності, а й розвитку тактичного мислення, рефлексивних умінь, стійкості до стресових ситуацій. Учасники експериментальної групи показали суттєве покращення за такими показниками, як ефективність технічних дій у сутичках, швидкість прийняття тактичних рішень, рівень аналітичного мислення та самооцінка власних дій. Висвітлено перспективи подальших досліджень, пов’язані з розробкою індивідуалізованих педагогічних стратегій для спортсменів різного віку та кваліфікаційного рівня. Матеріали статті можуть бути корисними тренерам, викладачам, науковцям та фахівцям у сфері єдиноборств для оптимізації процесу спортивної підготовки.

AR/ VR/ MR-ТЕХНОЛОГІЇ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ І СПОРТІ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ЇХ ІНТЕГРАЦІЯ

2025-10-06T09:32:11+03:00

У сучасних умовах цифрової трансформації освіти, інтерактивне навчання та технології доповненої (AR), віртуальної (VR) і змішаної (MR) реальності набувають ключового значення у підготовці фахівців фізичної культури і спорту. Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та зростання вимог до професійної компетентності майбутніх тренерів і педагогів вимагають впровадження нових підходів до освітнього процесу, зокрема активного залучення інноваційних цифрових платформ. Ці платформи дозволяють моделювати реальні та гіпотетичні навчальні ситуації, створюючи безпечне, контрольоване середовище для практики та оцінювання професійних навичок. Авторами статті зосередились на переорієнтації методології: від пасивного засвоєння до активного, проблемно-орієнтованого та практико-зорієнтованого навчання. AR / VR / MR-технології дають змогу імітувати фізіологічні реакції, техніку виконання вправ, спортивні ситуації та середовища, що важко або неможливо відтворити традиційними методами, забезпечуючи високу якість підготовки. AR дозволяє накладати цифрову графіку на реальний світ, збагачуючи сприйняття та застосовується для демонстрації анатомічних моделей, корекції техніки руху. VR створює повністю тривимірне середовище для імітації тренувальних ситуацій та розвитку прийняття рішень. В статті акцентовано на складнощах їх впровадження. Виділено п’ять основних груп перешкод: технічні, зокрема високі вимоги до дорогого обладнання та потреба у стабільному інтернеті та енергоживленні, педагогічні (недостатня готовність викладачів, відсутність адаптованих методичних матеріалів, складність інтеграції з традиційною системою), фінансові (висока вартість ліцензійного програмного забезпечення), психофізіологічні та гігієнічні, а також організаційні (складність планування занять, логістичні затримки, обмеження за кількістю одночасних користувачів).

ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ВАЖКОЮ АТЛЕТИКОЮ ЗА ПРОГРАМОЮ ДЮСШ НА ПОКАЗНИКИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВАЖКОАТЛЕТОК НА РІЗНИХ ЕТАПАХ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

2025-10-06T09:36:51+03:00

Мета дослідження полягала у визначенні змін показників спеціальної фізичної підготовленості важкоатлеток віком 10–21 років під впливом систематичних занять важкою атлетикою за класичною програмою, що реалізується в умовах дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ). У дослідженні взяли участь 79 спортсменок другої групи вагових категорій (53–69 кг), розподілених на чотири групи відповідно до етапів багаторічної підготовки: початкової, попередньої базової, спеціалізованої базової та підготовки до вищих досягнень. Тестування проводили у завершенні кожного етапу підготовки із використанням вправ: ривок класичний, поштовх класичний, присідання зі штангою на плечах, ривкова та поштовхова тяги. Показники оцінювали методами педагогічного тестування та статистичної обробки даних з використанням критерію Стьюдента. Результати дослідження засвідчили достовірне зростання силових і техніко-силових показників на всіх етапах багаторічної підготовки. Показники ривка зросли з 32,2 ± 5,7 кг до 69,7 ± 4,7 кг (t1,4=5,08; p<0,001), поштовху – з 42,6 ± 5,9 кг до 82,8 ± 4,9 кг (t1,4=5,24; p<0,001), ривкової тяги – з 42,9 ± 6,2 кг до 91,3 ± 5,4 кг (t1,4=5,89; p<0,001), поштовхової тяги – з 63,5 ± 5,4 кг до 107,5 ± 5,0 кг (t1,4=5,98; p<0,001), присідання зі штангою на плечах – з 75,7 ± 6,4 кг до 125,1 ± 6,4 кг (t1,4=5,46; p<0,001). Динаміка показників свідчить про ефективність класичної програми ДЮСШ, що передбачає поступове збільшення навантажень, поєднання змагальних вправ (ривок, поштовх) із підвідними елементами (тяги, присідання) та системний розвиток вибухової сили і стабільності корпусу. Отримані результати узгоджуються з висновками сучасних українських та міжнародних досліджень, які підкреслюють роль комплексної силової підготовки у формуванні технічної ефективності та профілактиці перевантажень опорно-рухового апарату. Позитивна динаміка показників відбувалася без виходу за межі фізіологічних норм, що свідчить про безпечність та доцільність класичної програми для юних спортсменок. Перспективи подальших досліджень передбачають поглиблений аналіз зв’язку між спеціальною фізичною підготовленістю та результативністю змагальної техніки у вагових категоріях та створення індивідуалізованих методик багаторічної підготовки.

ВПРОВАДЖЕННЯ ШІ В УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ: ВИКЛИКИ, ПЕРСПЕКТИВИ, АНАЛІТИКА

2025-10-06T10:11:22+03:00

У статті розглянуто перспективи застосування інструментів штучного інтелекту в аналітиці футболу, зокрема в умовах українського спортивного середовища під час війни. Проаналізовано сучасний стан розвитку футбольної аналітики у світі, акцентовано на методах статистичного навчання, комп’ютерного зору та теорії ігор. Зазначено, що попри широке використання аналітичних підходів у провідних спортивних країнах, український футбол лише нещодавно розпочав процес цифрової трансформації, що зумовлено технічними, організаційними та соціальними бар’єрами. Окрему увагу приділено викликам, пов’язаним із воєнним станом: руйнування інфраструктури, відтік кадрів, обмежені ресурси для технічного забезпечення, проблеми з інтернетом та зберіганням даних. Розкрито потенціал використання глибинного та підкріплювального навчання, мультиагентних систем і нейромережевих підходів для побудови адаптивних моделей у режимі реального часу. Обґрунтовано доцільність створення відкритих українських футбольних датасетів, що дозволить уніфікувати дослідження та сприяти локалізації світового досвіду. Запропоновано напрями подальших досліджень: впровадження адаптивних AI-моделей, аналіз молодіжних та аматорських матчів за допомогою комп’ютерного зору, вивчення етичних аспектів використання ШІ в спорті. Матеріали можуть бути корисними для спортивних аналітиків, тренерів, менеджерів клубів і науковців, які працюють на перетині фізичної культури, цифрових технологій, програмування та математичного моделювання. Окремо акцентовано увагу на важливості підготовки фахівців, здатних працювати з великими обсягами даних у спортивному середовищі. Підкреслено потребу міждисциплінарних освітніх програм, які поєднують аналітику, спорт, інформатику й когнітивні науки, що дозволить сформувати нову генерацію спеціалістів, спроможних ефективно впроваджувати інновації у футболі як у мирний, так і у повоєнний періоди.

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ВЕДЕННЯ М’ЯЧА ЗІ ЗМІНОЮ ШВИДКОСТІ В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ БАСКЕТБОЛУ ТА ФУТБОЛУ)

2025-10-06T10:16:19+03:00

У статті представлено результати теоретико-методичного та експериментального дослідження, спрямованого на удосконалення процесу формування навичок ведення м’яча зі зміною швидкості в ігровій діяльності на прикладі баскетболу та футболу. Актуальність теми зумовлена високими вимогами до техніко-тактичної підготовки спортсменів у сучасному спортивному середовищі, де здатність до швидкої адаптації до змінної ігрової ситуації є визначальним чинником ефективності. Проаналізовано наукові джерела, в яких висвітлено основні підходи до формування технічних навичок у футболі та баскетболі, зокрема в аспекті темпової варіативності. Визначено недоліки традиційних методик, серед яких недостатня варіативність вправ, відсутність ігрового моделювання, обмежена адаптація до реальних умов змагань. У дослідженні взяли участь 60 юних спортсменів віком 13–15 років, розподілених на контрольні та експериментальні групи. У межах формувального експерименту впроваджено комплекс спеціально підібраних вправ, спрямованих на розвиток здатності змінювати темп ведення м’яча відповідно до змін зовнішніх умов. Тренувальні завдання містили імітаційні вправи, ситуації з раптовою зміною сигналів, вправи на просторову орієнтацію та розвиток сенсомоторної реакції. За результатами повторного тестування виявлено суттєве покращення точності, стабільності та темпової адаптації ведення м’яча в експериментальних групах порівняно з контрольними. Крім того, зафіксовано позитивну динаміку у швидкості сенсомоторних реакцій, зростання результативності в ігрових епізодах, зниження кількості втрат м’яча. Підтверджено доцільність поєднання технічної, координаційної та когнітивної складових у процесі формування досліджуваної навички. На основі результатів дослідження обґрунтовано методичні рекомендації для тренерів та викладачів з фізичного виховання. Перспективи подальших досліджень пов’язані з індивідуалізацією тренувального процесу, розширенням вікових категорій учасників, а також інтеграцією цифрових технологій у систему контролю та зворотного зв’язку.

ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ЛЕГКОЮ АТЛЕТИКОЮ НА ПРОЯВ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІВЧАТ 11–12 РОКІВ НА ЕТАПІ ПОЧАТКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

2025-10-06T10:20:47+03:00

У статті розглянуто проблему розвитку фізичних якостей у дівчат 11–12 років на етапі початкової підготовки засобами легкої атлетики. Враховуючи фізіологічні, психологічні та вікові особливості дівчат молодшого підліткового віку, обґрунтовано доцільність застосування легкоатлетичних вправ як ефективного засобу всебічного фізичного розвитку. У дослідженні взяли участь 40 дівчат, розподілених на контрольну та експериментальну групи. Протягом 12 тижнів дівчата експериментальної групи займалися за спеціально розробленою програмою, яка включала вправи на розвиток швидкості, витривалості, сили, гнучкості та спритності, у той час як контрольна група працювала за традиційною шкільною програмою. Динаміка фізичного стану учасниць оцінювалася за результатами тестів до і після експерименту. Зафіксовано статистично значущі покращення фізичних показників у дівчат експериментальної групи, зокрема в тестах на швидкість, витривалість, силову витривалість, координацію та гнучкість. Отримані результати свідчать про ефективність комплексного підходу до організації занять легкою атлетикою з урахуванням вікових особливостей дівчат 11–12 років. У ході експерименту спостерігалося зростання зацікавленості учасниць у фізичних вправах, зменшення рівня тривожності та покращення дисципліни на заняттях. Стаття містить практичні рекомендації щодо побудови навчально-тренувального процесу та адаптації легкоатлетичних навантажень для дівчат цього віку. Матеріали дослідження можуть бути корисними для вчителів фізичної культури, тренерів, методистів і педагогів, які працюють у сфері дитячого спорту та фізичного виховання. Перспективи подальших досліджень пов’язані з аналізом впливу різних спортивних дисциплін на формування фізичних якостей у школярів молодшого підліткового віку, а також із розробкою індивідуалізованих програм тренувань, орієнтованих на статеві та мотиваційні особливості дівчат.

ПУБЛІКАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ У СФЕРІ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ ЖІНОК ЗРІЛОГО ВІКУ СХІДНИМИ ОЗДОРОВЧИМИ СИСТЕМАМИ: БІБЛІОМЕТРИЧНИЙ ОГЛЯД SCOPUS

2025-10-06T10:25:02+03:00

Сучасний спосіб життя призводить до значної поширеності порушень постави серед жінок першого періоду зрілого віку, що негативно впливає на їхнє здоров’я. Незважаючи на зростаючий інтерес до використання східних оздоровчих систем, їх бібліометричний аналіз стосовно даної вікової групи залишається недостатньо вивченим. Це обумовлює необхідність систематизації наукових даних для визначення ефективних підходів у цій важливій сфері. Мета статті – визначення загальної динаміки та структури наукової публікаційної активності за темою корекції порушень постави у жінок першого періоду зрілого віку засобами східних оздоровчих систем на основі даних бази Scopus. Методи досліджень: бібліометричний аналіз (кількісний); функції аналізу Scopus; системний аналіз. Результати дослідження. Аналіз 371 наукової публікації з бази Scopus виявив стійке зростання інтересу до теми, особливо помітне з початку 2000-х років, з піковими значеннями у 2014 та 2023 роках. Ідентифіковано провідних авторів та наукові установи, що свідчить про формування наукових шкіл та центрів передового досвіду у даній галузі. Переважна більшість публікацій є оригінальними статтями, що підкреслює високий академічний рівень досліджень. Дослідження мають виражений міждисциплінарний характер, з домінуванням медичної сфери та суміжних галузей. Географічний розподіл показав лідерство Сполучених Штатів та Індії у публікаційній активності. Висновки. Бібліометричний аналіз підтверджує зростаючу актуальність та динамічний розвиток досліджень з корекції порушень постави у жінок першого періоду зрілого віку засобами східних оздоровчих систем. Виявлення провідних авторів, установ та міждисциплінарного характеру підкреслює комплексний підхід до проблеми. Отримані результати є основою для подальшого якісного контент-аналізу та застосування сучасних методів візуалізації даних для поглиблення розуміння цієї важливої наукової сфери.

ОСНОВИ ТЕХНІКИ ВИКОНАННЯ ПОСТРІЛУ З ПІСТОЛЕТА У ПРАКТИЧНІЙ СТРІЛЬБІ

2025-10-06T10:31:44+03:00

У статті розглянуто технічні особливості виконання пострілу у практичній стрільбі з пістолета, що є актуальним напрямом у системі прикладних і спортивних навичок володіння вогнепальною зброєю. Практична стрільба (IPSC) є динамічною дисципліною, яка об’єднує точність, швидкість і адаптацію до змінних умов. Метою дослідження встановити особливості виконання технічних елементів цілісного пострілу у практичній стрільбі. Встановлено, що практична стрільба – це складно-координований, динамічний вид стрілецького спорту. Однією з особливостей цього виду спорту є значна кількість технічних елементів, які присутні у змагальних та тренувальних вправах та їхньою варіативністю. У роботі здійснено аналіз техніки виконання основних стрілецьких елементів: положення тіла (стійка), хвату, прицілювання, роботи зі спусковим гачком, переміщення зі зброєю та перезаряджання. Також у роботі виділено основні загальні технічні елементи у практичній стрільбі та запропоновано відповідну схему. Описано загальну структуру технічного виконання пострілу з пістолету у практичній стрільбі. Також, у роботі підкреслено, що стрілець має володіти не лише стабільною моторикою, але й вмінням здійснювати постріли під час активного руху, при збереженні прицільної лінії та контролю за безпекою. Особливу увагу приділено аналізу найпоширеніших технічних помилок та умов їх виникнення в процесі виконання пострілу у динаміці. Практична цінність дослідження полягає у можливості використання результатів для вдосконалення навчального процесу спортсменів, інструкторів і початківців у сфері практичної стрільби. Запропоновані підходи сприятимуть підвищенню ефективності техніко-тактичної підготовки та безпечності виконання вправ у реальних змагальних ситуаціях. У перспективі доцільним є подальше дослідження біомеханічних аспектів виконання пострілу в русі та адаптації тренувальних методик до індивідуальних характеристик стрільців.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХОВИХ МОЛОДШИХ БАКАЛАВРІВ ІЗ АГРОІНЖЕНЕРІЇ В ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ

2025-10-06T08:44:26+03:00

У статті досліджено особливості формування професійно-термінологічної компетентності майбутніх фахових молодших бакалаврів із агроінженерії в умовах фахової передвищої освіти. Актуальність проблеми зумовлена потребою агропромислового комплексу України у висококваліфікованих кадрах, здатних ефективно застосовувати спеціальну термінологію в професійній діяльності, зокрема в умовах цифровізації, впровадження інноваційних технологій та викликів, спричинених військовою агресією. Автором здійснено аналіз сучасного стану аграрної освіти, структури освітньо-професійних програм, змісту мовної та фахової підготовки студентів, а також ролі викладача у формуванні термінологічної компетентності. Виявлено низку проблем: недостатню інтеграцію термінологічної підготовки з фаховими дисциплінами, варіативність у змісті та обсязі мовних курсів, відсутність єдиних підходів до оцінювання рівня сформованості компетентності. Обґрунтовано необхідність системного, послідовного та цілеспрямованого формування термінологічної компетентності через поєднання лінгвістичної та фахової підготовки, активне використання потенціалу фахових дисциплін, створення термінологічних словників, впровадження інноваційних методик і технологій навчання. Стаття містить пропозиції щодо удосконалення освітньої практики, зокрема уніфікації змісту дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням», розширення термінологічної роботи в межах фахових предметів, підвищення кваліфікації викладачів. Результати дослідження мають практичне значення для модернізації змісту аграрної освіти, підвищення якості професійної підготовки та розвитку мовної культури майбутніх агроінженерів.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЛОГІСТИКИ

2025-10-06T08:48:15+03:00

Стаття присвячена одній із актуальних проблем якісної підготовки майбутніх офіцерів логістики Збройних сил України – визначенню й обґрунтуванню організаційно-педагогічних умов упровадження інноваційних методів навчання у професійну підготовку майбутніх офіцерів логістики під час навчання у вищому військовому навчальному закладі (ВВНЗ). За аналізом літературних джерел і за власним досвідом було визначено комплекс організаційно-педагогічних умов, що були покладені в основу авторської методики впровадження інноваційних методів навчання у професійну підготовку майбутніх офіцерів логістики у ВВНЗ, а саме: організація професійної підготовки майбутніх офіцерів логістики на засадах принципів, концептуальних положень і з використанням методів педагогічної (освітньої) логістики; проведення аналізу інноваційних методів навчання, доцільних для впровадження у професійну підготовку майбутніх офіцерів логістики у сучасний період воєнного стану нашої країни; активізація поза аудиторної роботи майбутніх офіцерів логістики та її організація за такими методами, як тьюторство, менторінг, коучинг, зокрема у курсантських наукових гуртках; організація заходів для викладачів щодо обміну досвідом упровадження інноваційних методів навчання у професійну підготовку майбутніх офіцерів логістики. Проаналізовано інноваційні методи навчання, доцільні для впровадження у професійну підготовку майбутніх офіцерів логістики під час навчання у ВВНЗ у сучасний період воєнного стану нашої країни. Виокремлено принципи і концептуальні положення педагогічної (освітньої) логістики, а також системи логістичного управління («ті, що виштовхують, штовхають» або “push – системи» і «ті, що тягнуть» або “pull – системи») та відповідні цим системам інноваційні методи навчання. Запропоновано нові методи активізації поза аудиторної роботи курсантів ВВНЗ.

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ КОМСДН І ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В НАВЧАННІ МАТЕМАТИКИ: ТРАНСФОРМАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЧЕРЕЗ ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

2025-10-06T08:57:47+03:00

У дослідженні пропонуються розроблені методичні основи педагогічного проєктування КОМСДН із виваженим використанням технологій штучного інтелекту в процесі дослідницького навчання математики, трансформуючи навчальний процес через інноваційні технології у контексті вмотивованого використання педагогами. У рамках дослідження аналізується доцільність використання методів і алгоритмів ШІ, призначених для розв’язування дослідницьких задач. Пропонуються компоненти методичної системи навчання предметів математичного циклу КОМСДН, а також розглядаються ефективні методи та стратегії щодо ефективно застосувати ШІ для вирішення дослідницьких завдань. Розглядаються переваги та недоліки використання ШІ в процесі дослідницького навчання предметів математичного циклу та пропонується апробована авторська функціонально-структурна модель учбової діяльності в процесі дослідницького навчання математики з використанням КОМСДН ШІ. Одним із найефективніших підходів у галузі штучного інтелекту, який ґрунтується на використанні алгоритмів і моделей для навчання комп’ютера задля вирішення складних дослідницьких завдань (класифікації, прогнозування та оптимізації), розглядається машинне навчання. Завдяки такому підходу забезпечується можливість використання комп’ютерних систем самостійно «навчатися» на основі великих обсягів даних і досвіду, що робить його здатним до самополіпшення і постійного розвитку, виявляючи необхідні закономірності та шаблони в цих даних, умови для розширення і поглиблення змісту фундаментальної математичної освіти, а й сприяє інтенсифікації процесу навчання, його результативності, інтелектуальному розвитку учнів. Розглядається апробована авторська модель діяльності учіння із урахуванням операційних компонентів процесу учіння на стадії виникнення первинного уміння у процесі дослідницького навчання математики. Дослідницький підхід із виваженим використанням КОМСДН впливає на всі компоненти методичної системи навчання математики: цілі, зміст, форми, методи, засоби дослідницького навчання предметів математичного циклу.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ДЕКОРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ТВОРІВ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА РІДНОГО КРАЮ

2025-10-06T09:01:15+03:00

У статті піднімається проблема впливу декоративної діяльності за мотивами творів декоративно-прикладного мистецтва рідного краю на національне та художньо-естетичне виховання дошкільників. На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень та сучасних документів про дошкільну освіту розкрито поняття «мистецька компетентність», особливості формування мистецько-творчої компетентності в процесі художньо-продуктивної діяльності засобами народного мистецтва рідного краю.. Також відмічено на особливість розвитку та цінність декоративно-прикладного мистецтва Закарпаття, на використання неперевершених творів народного мистецтва рідного краю, що сприяє розвитку національної свідомості та творчої особистості дошкільника в процесі мистецької діяльності. Зазначено, що навчання декоративної діяльності за мотивами декоративно-прикладного мистецтва містить в собі великі потенційні можливості для всебічного розвитку дитини та зумовлює необхідність дотримання певних дидактичних принципів та збагачення змісту декоративної діяльності. В процесі дослідження були визначені ефективні педагогічні умови розвитку декоративної діяльності дошкільників, розкриті використані основні напрямки роботи та методи навчання. Система роботи з дітьми старшого дошкільного віку по використання творів декоративно-прикладного мистецтва Закарпаття була спрямована на інтеграцію декоративної діяльності з народознавчої та мистецькою роботою. Зроблено висновок про ефективність педагогічних умов, використаних в закладі дошкільної освіти, які стимулювали розвиток художньо-продуктивної діяльності дошкільників засобами творів декоративно-прикладного мистецтва, збагатили дітей життєвими враженнями, сформували естетичні переживання та стимулювали потребу у власній декоративній діяльності. Отже проведена системна робота забезпечує єдність естетичного, інтелектуального та національного становлення дошкільників.

СПІВАЦЬКА СКЛАДОВА В СТРУКТУРІ КУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

2025-10-06T09:04:49+03:00

Стаття присвячена проблемі формування культурної компетентності учнів закладів освіти, актуальність якої обумовлена вимогами сучасних нормативних документів з освіти. Акцентовано на зміні парадигмальних цілей, концептуальних підходів в освіті у напрямі її реформування, що обумовило серед інших і пріоритетність культурологічного підходу. Обгрунтовано компетентнісний, особистісно-розвивальний потенціал освітньої галузі «Мистецтво» з метою формування культурної компетентності учнів, яка розглядається системним, інтегрованим утворенням, до якої належить співацька складова. Розкрито зміст, завдання співацької діяльності учнів, методичні засади її організації. Підкреслено значення української пісенної спадщини як національного культурного скарбу у формуванні культурної компетентності учнів. Наголошено, що відповідно до державних освітніх стандартів формування усхі ключових компетентностей має здійснюватися в межах кожної освітньої галузі шляхом оволодіння учнями базовими знаннями, практичними уміннямм і ціннісним ставленням. Остання складова освітнього процесу (ціннісне ставлення) була поза увагою в період домінування знаннєво-орієнтованої освітньої парадигми. Пріоритетність культурологічного підходу в сучасній освіті передбачає активне залучення учнів до вітчизняних та світових культурних надбань, в яких сконцентровано багатовічний емоційно-духовний досвід людства, що є відображенням загальнолюдських, морально-етичних, світоглядних, ціннісних орієнтирів, які засвоюються шляхом сприйняття, емоційно-чуттєвого переживання, осмислення. У цьому полягає культурологічний вплив дитячого пісенного репертуару, різножанровість, тематика, емоційно-образна змістовність якого дозволяє учням пережити широку гаму емоцій і відчуттів, а через них збагатитися, наповнитися духовно, набувши уявлень, переконань про життєві цінності, якими має жити людина. І в цьому співацька діяльність учнів як складова культурної компетентності є унікальною.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ПІДПРИЄМСТВ ПОШТОВОГО ЗВ’ЯЗКУ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ

2025-10-06T09:07:34+03:00

У статті обґрунтовано організаційно-педагогічні умови формування професійної культури майбутніх менеджерів підприємств поштового зв’язку в умовах цифрової трансформації освіти. Визначено ключові умови, що забезпечують ефективність цього процесу, зокрема, формування стійкої мотивації до управлінської діяльності, що ґрунтується на усвідомленні значущості професії, її соціальної місії та особистої відповідальності. Підкреслено роль мотиваційних практик, інтерактивних методів, ситуацій успіху та залучення рольових моделей у формуванні внутрішньої професійної мотивації. Другою умовою визначено удосконалення змісту навчально-виховного процесу шляхом інтеграції культурологічних тем у фахову підготовку, що сприяє формуванню етичної свідомості, соціальної відповідальності, професійних цінностей і міждисциплінарного мислення. Третьою умовою є створення інформаційно-освітнього середовища, орієнтованого на професійні цінності. Підкреслено значення цифрових платформ, професійно орієнтованого контенту та ролі викладача як модератора ціннісного діалогу. Четвертою умовою виступає поєднання аудиторної, позааудиторної та самостійної роботи студентів у межах змішаного навчання, що забезпечує гнучкість освітнього процесу, розвиток самостійності, критичного мислення та адаптацію навчання до індивідуальних потреб. Узагальнено, що реалізація зазначених умов створює цілісну систему формування професійної культури майбутніх менеджерів поштового зв’язку, яка відповідає сучасним вимогам професійної освіти та сприяє підготовці компетентного, етично зрілого й соціально відповідального фахівця. Результати дослідження мають практичне значення для удосконалення професійної підготовки менеджерів підприємств поштового зв’язку.

ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ОСВІТИ

2025-10-06T09:10:41+03:00

У статті розкрито особливості виховання студентської молоді як важливої складової компетентнісної освіти. Актуальність полягає в тому, що сьогодні змінилися пріоритети у підходах до виховання здобувачів освіти, що повʼязані з воєнним станом в Україні та завданнями у період повоєнної відбудови. Зазначено, що особлива увага закцентована на розвитку національної самосвідомості молоді, формуванні активної громадянської позиції та утвердженні цінностей демократичного суспільства. Концепція виховання у вищій школі реалізується за такими основними напрямами: розумове, моральне, естетичне, трудове, економічне, фізичне, екологічне, правове виховання тощо. Особливість реалізації кожного напряму полягає в урахуванні специфіки майбутньої професійної діяльності з метою формування саме тих особистісних та професійних якостей, які є необхідними для обраної спеціальності. Закцентовано увагу на важливості діагностики цінностей, що дає змогу виявити пріоритети, внутрішні мотиви молоді, своєчасно відстежувати зміни у світогляді, спроєктувати освітній процес на розвиток гармонійної, відповідальної та духовно зрілої особистості. З-поміж методів діагностики виокремлюють педагогічне спостереження, опитування, експертну оцінку тощо. Поняття «вихованість» визначається системоутворювальним у структурі особистісних якостей, що засвідчує моральний розвиток молодої людини, відповідність поведінки та переконань індивіда встановленим нормам і ціннісним орієнтирам. Це показник соціальної зрілості, що виявляється у гармонійній інтеграції особистісних та професійних якостей майбутнього фахівця з вимогами та інтересами соціуму. Зазначено, що дисципліни «Педагогіка інклюзивного навчання», «Педагогіка сучасної школи» реалізують виховну складову через добір змісту навчального матеріалу, який має морально-етичний, професійно значущий потенціал, передбачають організацію навчальної діяльності з урахуванням її впливу на формування особистісних якостей, вирішення практичних завдань, використання педагогічних ситуацій, що потребують прийняття обґрунтованих рішень.

ОПАНУВАННЯ МАЙБУТНІМИ ПЕДАГОГАМИ НОРМ НАУКОВОЇ ЕТИКИ Й АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ В ПРОЦЕСІ ОСВІТНЬОЇ КОМУНІКАЦІЇ

2025-10-06T09:13:44+03:00

У статті розкрито теоретичні та практичні засади опанування майбутніми педагогами норм академічної доброчесності й наукової етики в процесі освітньої комунікації. Обґрунтовано актуальність проблеми дослідження в умовах активної інтеграції України до світового науково-освітнього простору, що потребує високого рівня моральної відповідальності педагогів за якість і достовірність результатів наукової та викладацької діяльності. Водночас результати дослідження засвідчили недостатню теоретичну та практичну розробленість проблеми опанування майбутніми педагогами норм наукової етики й академічної доброчесності в процесі освітньої комунікації, що зумовило вибір теми дослідження. Мета статті – висвітлення теоретичних основ процесу опанування майбутніми педагогами норм наукової етики й академічної доброчесності в освітній комунікації, аналіз авторського практичного досвіду реалізації цього процесу. У публікації коротко схарактеризовано історію розвитку етики науки, проаналізовано визначені її фундатором Р. К. Мертоном основні норми-цінності для науковців, а також висновки з окресленої проблеми сучасних науковців. Визначено, що у науковому товаристві поступово склалася достатньо стійка система імперативів, моральних норм, заборон, що регулюють наукову діяльність дослідника. Ключове місце в цьому феномені займає академічна доброчесність, що проявляється в дотриманні фахівцем моральних принципів та норм наукової діяльності, які забезпечують відповідну модель його поведінки в науковому співтоваристві. Водночас вказаний феномен має відношення до освітньої й педагогічної діяльності людей. За висновками зарубіжних фахівців, академічна доброчесність педагога-дослідника передбачає дотримання таких фундаментальних цінностей: чесність, довіра, повага, відповідальність, відвага. У статті проаналізовано власний досвід викладацької діяльності, спрямованої на вирішення цього питання в межах освітньої комунікації. Вона реалізовувалася за трьома основними напрямами: розвиток у здобувачів мотивації щодо дотримання норм наукової етики й академічної доброчесності; засвоєння майбутніми педагогами знань про сутність цих феноменів; формування у здобувачів умінь і навичок, які забезпечують дотримання норм наукової етики й академічної доброчесності, накопичення ними досвіду доброчесної діяльності й поведінки.

ФОРМУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ МАТЕМАТИЧНИХ ПОНЯТЬ І УЯВЛЕНЬ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ З ВИКОРИСТАННЯМ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2025-10-06T08:30:24+03:00

У статті розглядається актуальна проблема використання інноваційних технологій у процесі формування математичних уявлень і понять у дітей з інтелектуальними порушеннями. Окреслено труднощі засвоєння математичного матеріалу цією категорією учнів. Також охарактеризовано сучасні інноваційні технології, які сприяють формуванню початкових математичних понять і уявлень. Сучасна система спеціальної освіти перебуває у процесі трансформації, спрямованої на створення максимально сприятливих умов для розвитку дітей з особливими освітніми потребами, зокрема дітей з інтелектуальними порушеннями. Одним із найважливіших напрямів є формування початкових математичних уявлень і понять, адже математика забезпечує не тільки розвиток інтелектуальної сфери, але й формує навички, необхідні у повсякденному житті. У дітей з інтелектуальними порушеннями засвоєння математичного матеріалу ускладнене низкою особливостей: низьким рівнем довільної уваги, пам’яті, труднощами узагальнення та аналізу, повільним темпом мисленнєвих процесів. Тому традиційні методики навчання, що ґрунтуються на абстрактних поняттях і послідовних алгоритмах, часто виявляються неефективними для цієї категорії учнів. У цьому контексті, інноваційні технології постають не просто як допоміжний, а як ключовий інструмент, здатний трансформувати освітній процес. Вони дозволяють візуалізувати абстрактні поняття, забезпечують миттєвий зворотний зв’язок, роблять навчання інтерактивним та ігровим. Використання таких технологій, як інтерактивні дошки, мультимедійні програми, сенсорні інструменти та елементи віртуальної реальності, створює умови для індивідуалізації навчання, адаптуючи його до можливостей і темпу розвитку кожної дитини. Метою статті є висвітлення інноваційних технологій, які можуть використовуватися при формуванні математичних понять і уявлень у молодших школярів з інтелектуальними порушеннями. У дослідженні зосереджується увага на таких інноваційних технологіях, як: ігрові, інформаційно-комп’ютерні, технології моделювання, технологія інтеграції. Підкреслюється важливість використання інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема мультимедійних засобів, ігрових методів, доповненої та віртуальної реальності. Зроблено висновок, що використання інноваційних технологій у навчанні дітей з інтелектуальними порушеннями сприяє ефективному формуванню елементарних математичних понять і уявлень.

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ УЧНЯМИ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ

2025-10-06T08:33:04+03:00

У статті проаналізовані деякі аспекти вивчення математики учнями з порушеннями інтелекту. Розкриваються об’єктивні причини наявності труднощів засвоєння цього предмету для зазначеної категорії школярів, зокрема прояв дискалькулії як специфічного порушення мисленнєвої діяльності дитини на початкових етапах вивчення математики. Детально розглядається питання оновленого змісту навчальної програми з математики для учнів з інтелектуальними порушеннями в контексті запровадження функціонування спеціальних класів у закладах загальної середньої освіти. Підкреслено зменшення обсягу навчального матеріалу, збільшення тривалості вивчення певних питань, практична спрямованість всього курсу, що позитивно впливає на підвищення ефективності вивчення математики учнями, які мають порушення пізнавальної діяльності та формування у них математичної компетеності. Окремо виділено проблему дискалькулії як специфічного порушення на початкових етапах вивчення математики, можливість і необхідність проведення відповідної корекційної роботи з учнями, в яких проявляється це відхилення у навчальній діяльності.

ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ ВІДХИЛЕНЬ У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ: СУЧАСНІ ДІАГНОСТИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

2025-10-06T08:35:40+03:00

Статтю присвячено актуальній проблемі раннього виявлення відхилень у розвитку дітей раннього віку та застосуванню сучасних психодіагностичних інструментів, які забезпечують своєчасний скринінг і визначення індивідуальних освітніх потреб. Наголошується на важливості науково обґрунтованого підходу до діагностики, що враховує біологічні особливості дитини, а також комплексний вплив соціальних і культурних факторів відповідно до екологічної моделі У. Бронфенбреннера, яка передбачає аналіз взаємодії дитини із сім’єю, медичними й освітніми інституціями та ширшим соціокультурним середовищем. Особливу увагу приділено сучасним методикам діагностики, серед яких тест CASD, шкала розвитку немовлят і дітей молодшого віку Г. Бейлі, шкала розумового розвитку Гріффітса, Denver II, а також стандартизований інструмент Ages & Stages Questionnaires (ASQ‑3). Використання цих інструментів дозволяє своєчасно виявляти специфічні порушення, зокрема затримку мовлення, розлади аутистичного спектра чи сенсорну дезінтеграцію, що створює можливості для раннього втручання в період максимальної пластичності мозку. Підкреслюється значення персоналізації корекційних програм, орієнтованих на унікальні потреби кожної дитини, а також важливість удосконалення підготовки фахівців, здатних якісно проводити ранній скринінг і надавати психолого-педагогічну підтримку сім’ям. Доведено, що науково обґрунтована, багатокомпонентна та культурно адаптована система ранньої діагностики є передумовою підвищення ефективності інклюзивної освіти, попередження вторинних порушень розвитку та створення умов для повноцінного особистісного і соціального становлення дитини.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОЇ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИТКОМ МОВЛЕННЯ

2025-10-06T08:39:33+03:00

У статті розкрито теоретичні та практичні аспекти організації ефективної корекційної роботи з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ). Актуальність дослідження зумовлена поширеністю мовленнєвих порушень серед дітей дошкільного віку та необхідністю створення оптимальних педагогічних умов для їх подолання. Визначено поняття «педагогічні умови» як комплекс спеціально організованих психолого-педагогічних впливів, які забезпечують результативність логопедичної допомоги. Встановлено, що ефективність корекційної роботи значною мірою залежить від індивідуалізації навчання, дотримання принципів системності та поетапності, організації мовленнєвого середовища, що стимулює активну комунікацію. У статті обґрунтовано доцільність використання інтерактивних методів, які підвищують мотивацію дітей до мовленнєвої діяльності, забезпечують зворотний зв’язок та формують навички самокорекції. Визначено значення емоційно-підтримувального мікроклімату на заняттях як умови зниження тривожності та підвищення впевненості дитини в собі. Детально проаналізовано роль співпраці логопеда, вихователя, психолога й батьків у реалізації індивідуальних програм мовленнєвого розвитку. Підкреслено важливість формування логопедичного простору в закладі дошкільної освіти, використання комп’ютерних логопедичних програм, організації занять у малих групах. Розкрито методичні підходи до корекції фонематичних, лексико-граматичних і комунікативних порушень мовлення. Зроблено висновок, що за умов реалізації науково-обґрунтованих педагогічних умов, корекційна робота стає ефективною, сприяє не лише подоланню мовленнєвих труднощів, а й гармонійному розвитку особистості дитини. Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробці адаптивних моделей логопедичної допомоги в умовах інклюзивної освіти, вивченні впливу новітніх технологій на мовленнєвий розвиток дошкільників із ЗНМ та удосконаленні міждисциплінарного підходу до супроводу дітей з порушеннями мовлення.