Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ, ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ РІВНОВАГИ, ЯК ПЕРЕДУМОВИ РОЗРОБКИ КОНЦЕПЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО- ОЗДОРОВЧОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ В ПРОЦЕСІ АДАПТИВНОГО ФІЗИЧНОГО

Божена Олегівна Буховець, Ольга Вадимівна Бондаренко — Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті розкрито питання зниження рухової активності школярів із порушенням зору, що обумовлює наявність низьких показників фізичного розвитку, фізичної підготовленості та функціональної рівноваги як передумову розробки концепції застосування фізкультурно-оздоровчої технології для школярів із порушенням зору в процесі адаптивного фізичного виховання, що підтверджено факторним аналізом. Сформульовано актуальність проблеми, мету та завдання дослідження. Метою статті стало розкрити передумови розробки концепції застосування фізкультурно-оздоровчої технології для школярів із порушенням зору в процесі адаптивного фізичного виховання. Завданнями дослідження стали: здійснити факторний аналіз показників фізичного розвитку, фізичної підготовленості та функціонального стану рівноваги школярів із порушенням зору. Факторний аналіз проводився за даними дослідження на загальній вибірці школярів 10–13 років із порушенням зору (47 осіб). За результатами факторного аналізу в групах отримано структури, що складалися з трьох факторів. Величина КМО виявляла на прийнятну адекватність вибірок для факторного аналізу (КМО>0,5), а критерій Бартлетта (p<0,01) у всіх випадках свідчив про доцільність цієї процедури в силу корельованості факторів. Сумарна інформативність всіх чинників становила у різних випадках від 0,743 до 0,837, тобто виділені фактори пояснювали приблизно 74 – 84 відсотків сумарної дисперсії ознак, що вважається прийнятним результатом. Факторна структура у сукупності пояснювала 80,7% всієї варіативності ознак. Перший фактор «Координація та розвиток рівноваги» (36,56%) був біполярним та відображав здатність досліджуваних розвивати фізичну координацію. Другий фактор «Параметри тіла» (25,37%) вказував на від’ємний зв’язок між перевищенням вікових норм у розвитку тіла школярів та їхньою фізичною підготовленістю. Третій фактор «Сила та спритність» (18,77%) складався з полюсів додатних та від’ємних навантажень, що відображав значущість розвитку сили, спритності та аеробної витривалості школярів. В науковому досліджені було розкрито, що найбільш значущими аспектами фізичного розвитку школярів із порушенням зору є: удосконалення координації та рівноваги, контроль фізичних параметрів тіла, збільшення рухової активності та удосконалення фізичної підготовки. Представлені дані можливо розглядати, як одну з передумов для розробки та впровадження концепції застосування фізкультурно-оздоровчої технології для школярів із порушенням зору в процесі адаптивного фізичного виховання.

ПРОБЛЕМА ОПТИМІЗАЦІЇ ТЕХНІКИ ВИКОНАННЯ ВПРАВ У СИЛОВОМУ ФІТНЕСІ, ВРАХОВУЮЧИ ФІЗІОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ АДАПТАЦІЇ ОСІБ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП ДО НАВАНТАЖЕНЬ

Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Розробити систему удосконалення техніки виконання вправ в силовому фітнесі з урахуванням вікових фізіологічних процесів адаптації нервово-м’язової системи до навантажень Методи дослідження. Використовуючи інтегральний комплекс сучасних методів систематизації, узагальнення та обробки інформації проводили порівняльний аналіз результатів наукових робіт з тематики досліджень. Проводили опитування 350 тренерів з силового фітнесу та бодібілдингу в 160 фітнес-центрах України щодо визначення основних проблем в процесі практичної реалізації «базової» техніки виконання силових вправ представниками різних вікових груп. Результати. Результати опитування свідчать, що складність проблем пов’язаних з обґрунтуванням необхідності використання в процесі занять силовим фітнесом саме «базової» техніки під час виконання вправ, пов’язана з їх особливістю. Так, в процесі використання вправ з вільною вагою обтяження, нерівномірність розвитку задіяних груп м’язів для стабілізації положення тіла та одночасної протидії зовнішньому опору, підвищує ризик травмування та передчасне виснаження енергоресурсів. При цьому тривале виконання ізольованих вправ на тренажерах призведе до недостатнього рівня розвитку груп м’язів стабілізаторів, які вкрай необхідні під час базових вправ. На основі аналізу результатів сучасних наукових робіт встановлено, що до основних факторів, які впливають на корекції техніки виконання вправ в силовому фітнесі, відносять траєкторію, амплітуду руху та тривалість їх фаз на тлі зміни положення тіла. Розроблені основні характеристики техніки виконання вправ для осіб різних вікових груп в процесі занять силовим фітнесом з урахування їхніх фізіологічних особливостей адаптації нервово-м’язової системи до навантажень. Висновки. Розроблена нами система корекції техніки виконання вправ в силовому фітнесі, дозволяє в найкоротший термін часу визначити основні шляхи її удосконалення враховуючи фізіологічні процеси адаптації осіб різних вікових груп до навантажень.

ВПЛИВ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА РЕАБІЛІТАЦІЮ ВІЙСЬКОВИХ

Юрій Юрійович Козар, Єлизавета Андріївна Цан, Олександр Романович Савельєв — Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

Ця стаття розглядає вплив сучасних технологій на процес реабілітації військових, що стикаються з травмами від бойових дій або інших обставин. У ній описано різноманітні технології, які використовуються у цій галузі, такі як віртуальна реальність для покращення фізичного та психологічного стану, електронні пристрої та додатки для точного відстеження прогресу під час фізичної терапії, екзоскелети для полегшення відновлення рухливості, телереабілітація для забезпечення дистанційної підтримки та використання штучного інтелекту для оптимізації програм реабілітації. Обговорюються переваги використання цих технологій у військовому контексті, зокрема зменшення часу відновлення та покращення якості життя військовослужбовців. Зазначається важливість інновацій у підтримці здоров'я військових після складних обставин. Технологічні засоби, які використовуються у реабілітації, відкривають нові можливості для поліпшення результатів та забезпечення ефективного відновлення після травматичних подій. Крім того, сучасні технології дозволяють індивідуалізувати підходи до реабілітації, враховуючи унікальні потреби кожного військовослужбовця. Технології також сприяють збору об'єктивних даних про прогрес військових під час реабілітації, що дозволяє більш точно оцінювати результати та вносити корективи у програми лікування. Однією з ключових переваг використання сучасних технологій є збільшення мотивації пацієнтів. Віртуальна реальність, інтерактивні додатки та ігрові елементи допомагають зробити процес реабілітації більш захоплюючим і цікавим, що спонукає військових до активної участі в програмах відновлення. Загалом, впровадження сучасних технологій в процес реабілітації військових є важливим кроком у покращенні якості життя та швидкості відновлення військовослужбовців, які постраждали внаслідок бойових дій чи інших подій. Ці інновації сприяють підвищенню ефективності реабілітаційних заходів і є важливим чинником в підтримці здоров'я та благополуччя військових осіб після складних життєвих обставин.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Vira Petrivna Chornous — Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті розкрита проблема формування професійно-педагогічної спрямованості майбутніх викладачів іноземних мов. Ця ідея розкривається авторами по різному, але єдиної думки щодо визначеного поняття не існує. Сучасні дослідники педагогічної науки розкривають, що продуктивність професійно-педагогічної спрямованості забезпечується не лише творчими та інтелектуальними здібностями, а й визначається структурою професійної мотивації як основної системи особистості та професійної діяльності педагога. Зазвичай, під цим терміном розуміють сприйняття особистістю цілей, настанов переконань, які є показниками її рівня сформованості професійної діяльності. Виділено основні компетентності професійної спрямованості: позитивне сприйняття майбутньої професійної діяльності; відповідність майбутній професії вчителя іноземної мови; мотиваційна складова, інтерес до майбутньої педагогічної діяльності, психологічні та моральні цінності, готовність до майбутньої професійної діяльності вчителя іноземної мови. Визначено особливості педагогічної спрямованості, яка включає в себе особистісні якості майбутнього вчителя, що визначає усвідомлення цілей та завдань професійної діяльності в системі мотивації вчителя іноземної мови. Описано основні теоретико-методологічні фактори професійно-педагогічної спрямованості майбутніх учи- телів іноземних мов: навчально-педагогічний процес, зміст, форми, методи і засоби навчання на заняттях з іноземної мови; професійна мотивація майбутніх педагогів; планування навчально-виховного процесу студентів; високий рівень професійної компетентності викладачів та майбутніх спеціалістів; психолого-педагогічні фактори, які впливають на процес формування професійної компетентності майбутніх фахівців. Виділено основні мотиви, які впливають на процес формування професійно-педагогічної спрямованості майбутніх учителів іноземних мов: внутрішні мотиви (професійна діяльність, позитивне ставлення до майбут- ньої професії вчителя); зовнішні мотиви (особисті потреби індивіда, які задовольняються у майбутній професійній діяльності особистості та відображають певні аспекти професійної самосвідомості).

МУЛЬТИМЕДІЙНІ ПРЕЗЕНТАЦІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КЛІПОВОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ

Владислав Олександрович Блажко — Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

Сучасний освітній процес важко уявити без використання мультимедіа презентацій. Адже саме мультимедіа презентаціям надається перевага, при виборі методу візуалізації уроку. Вони значно покращують засвоєння інформації студентами, під час викладання нової теми. Також допомагають систематизувати вже наявні знання у студентів та перевірити рівень знань студентів із вже вивченої теми. Тому, важливо розуміти та враховувати всі принципи функціонування, створення та можливості впливу мультимедіа презентацій на учня. Однією з таких характеристик мультимедіа презентацій може бути вплив на формування кліпового мислення в учня. Саме для дослідження таких можливостей у статті розглядаються характеристики кліпового мислення, причини його прояву та особливості сприйняття інформації людиною з кліповим мисленням. Також досліджено властивості мультимедіа презентацій і наведено помилки при створенні презентацій такого виду. Спираючись на помилки при оформленні презентацій, проведено обґрунтування впливу кожної окремої помилки на вплив різних характеристик кіпового мислення. Це дало змогу виокремити загальні причини впливу мультимедіа презентацій на формування кліпового мислення у студентів. Було виділено такі причини впливу: намагання швидкого вивчення інформації без її аналізу; тривалий одночасний вплив на всі органи чуттів; подання інформації лише на основі картинки; використання тезисного оформлення презентацій, без пояснення цих тез; представлення навчальних матеріалів у форматі коротких інформаційних блоків; перенасичення слайдів візуальною та текстовою інформацією. Всі ці причини виникають лише за неправильного використання мультимедіа презентацій, під час проведення лекційних занять. Тобто, дотримуючись правил оформлення та представлення візуальних матеріалів, можна уникнути впливу мультимедіа презентацій на формування кліпового мислення у студентів.

ВИКОРИСТАННЯ МЕДІАОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ВЧИТЕЛЯМИ МАТЕМАТИКИ НА УРОКАХ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Олена Георгіївна Бурцева — Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

Освітній процес постійно змінюється, адаптуючись до вимог сучасного суспільства. Вимоги до підготовки учнів в системі середньої освіти стають все вищими, оскільки вони повинні мати систематизовані знання, уміння та навички для ефективного використання у житті та подальшому навчанні. Активізація пізнавальної діяльності учнів є важливим напрямом покращення освітнього процесу. Одним зі способів стимулювання пізнавальної діяльності є використання медіаосвітніх технологій, таких як сервіс Kahoot!, на уроках математики. Це дозволяє залучити учнів до активної участі, розвивати їх критичне мислення та сприяти кращому засвоєнню матеріалу. Використання таких інструментів також сприяє розвитку комунікативних та колективних навичок, що є важливими у сучасному світі. Підвищення якості навчання у середній освіті полягає у стимулюванні пізнавальної активності учнів та доведенні якості цієї активності до рівня самоосвіти та здатності самореалізувати цей принцип на певному етапі навчання. Для досягнення цієї мети необхідно поєднувати традиційні методи з сучасними технологіями, забезпечуючи учням не лише знання, але й навички самостійного навчання та розвитку. Можна зазначити, що традиційні методи навчання не завжди відповідають потребам сучасних учнів та їхнім інтелектуальним можливостям. Медіаосвітні технології можуть відігравати важливу роль у стимулюванні пізнавальної діяльності учнів. Вони дозволяють вчителям залучати учнів до навчального процесу за допомогою інтерактивних методів, які викликають зацікавленість та активну участь. Проте, дійсно, існують суперечності між цими потребами та недостатнім рівнем розробки методичного забезпечення для їх впровадження. Також важливо враховувати рівень сформованості пізнавальної діяльності учнів і працювати над її подальшим розвитком. Отже, розвиток і впровадження сучасних методів навчання, що базуються на медіа- освітніх технологіях, потребують комплексного підходу та співпраці між вчителями, методистами та іншими фахівцями освітнього процесу для забезпечення їхньої ефективності та відповідності сучасним вимогам.

МОТИВАЦІЙНА СКЛАДОВА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ З БАТЬКАМИ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Оксана Михайлівна Попович, Людмила Василівна Ющик — Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

В статті визначено та обґрунтовано необхідність партнерства між педагогами та батьками, що розглядається як пріоритетний напрямок освітньої діяльності вихователя закладу дошкільної освіти. Наголошено на тому, що підготовка майбутніх вихователів до встановлення партнерства з батьками дітей раннього віку є невід’ємною складовою успішного вирішення фахових завдань, формування спеціальних фахових компетентностей та програмових результатів навчання, які обумовлюють готовність майбутніх вихователів до організації взаємодії з батьками. Зазначено, що в наукових джерелах по різному трактуються поняття «партнерство» та «партнерська взаємодія», акцентована увага на використання у дефініції «партнерство» саме спільної роботи вихователя закладу дошкільної освіти та батьків дітей раннього віку. Розглянуто підходи вітчизняних та іноземних науковців до проблеми налагодження взаємин між вихователями та батьками дітей раннього віку, диференціації та класифікації, ролі батьків в освітній діяльності закладів дошкільної освіти. Визначено бар’єри, що перешкоджають встановленню та розвитку партнерських відносин між вихователями дітей раннього віку і батьками та шляхи їх подолання. Виокремлено ключові фактори ефективного партнерства у спільній освітній діяльності та вирішенні поточних освітніх завдань в закладі дошкільної освіти, адже при тісній взаємодії з педагогами знання та вміння батьків можуть значно поліпшити освітні результати своїх дітей. У статті обґрунтовано мотиваційну складову готовності майбутніх вихователів до партнерської взаємодії з батьками дітей раннього віку та подано її показники, а саме: «залученість вихователів до встановлення партнерства з батьками дітей раннього віку» та «здатність до ініціативності у встановленні контакту з батьками дітей раннього віку». Розроблено опитувальники для вимірювання означених показників: опитувальник «Партнерські відносини між вихователем та батьками: версія для вихователів» та опитувальник «Ставлення вихователів до партнерства з батьками». Представлено результати констатувального етапу дослідження мотиваційної складової готовності майбутніх вихователів до партнерської взаємодії з батьками дітей раннього віку.

ОСНОВНІ ЗАСОБИ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПЕНІТЕНЦІАРНИХ ЗАКЛАДАХ

Анна Василівна Федорович, Світлана Богданівна Береза — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена проблемі організації освітнього процесу у пенітенціарних закладах та використанню виховних засобів впливу на засуджених під час перебування в них. Наголошено, що освітній процес у пенітенціарній системі стосується не лише можливості отримання фаху через організоване професійне навчання, але й використання засобів виховання, що сприяють виправленню особистості. Мова йде про освітньо-виховну спрямованість більшості заходів та видів діяльності, до яких залучаються засуджені, а також середовища (атмосфери) перебування у місцях позбавлення волі. Підкреслено, що основними засобами освітньої діяльності з ув’язненими є: режим відбування покарання (порядок, умови, устрій життя, нагляд, безпека, правила взаємодії та поведінки з адміністрацією, персоналом, між собою тощо); праця (залучення до трудової діяльності, виконання обов’язків); навчання (отримання загальної середньої чи професійної освіти); соціально-виховна робота (гуртки, проведення дозвілля, спорт тощо); зв'язок з громадськістю (благодійність, волонтерство, релігійні заходи, соціальні проєкти та ін.). Усі вони стосуються різних видів активності засуджених і передбачають їхню підготовку до успішної ресоціалізації. Доведено, що високий рівень комунікативної культури працівників в’язниці є необхідною передумовою успішного перевиховання засуджених, оскільки дає змогу налагодити взаємини, підібрати (індивідуалізувати, диференціювати) способи дій для їхнього виправлення, запропонувати поради, допомогти, досягти згоди, знайти спільні інтереси, виробити соціально-етичні правила. Спілкування спонукає до внутрішніх душевних перетворень, вироблення активної життєвої позиції, бажання стати відповідальним за власну долю. Взаємодія з авторитетними, морально стійкими людьми дає змогу розширити знання, наслідувати їхній досвід, розкрити власні можливості, співпрацювати, визначити свої цілі, набути впевненості, утвердити необхідні соціальні цінності та навички.

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Ольга Михайлівна Хома — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті закцентовано увагу на формуванні культури писемного мовлення, що є сьогодні актуальною проблемою. Однією із ключових компетентностей законодавством України визначено здатність особистості володіти державною мовою. Проаналізовано підходи учених до формулювання поняття «культура мовлення», охарактеризовано окремі порушення писемного мовлення молодших школярів. Метою статті є окреслення шляхів формування культури писемного мовлення на уроках української мови в учнів початкової школи. Професійний досвід автора, спостереження за діяльністю учителів дали можливість виокремити такі напрями роботи: засвоєння графічної системи української мови на адаптаційно-ігровому етапі (1–2 класи); формування орфографічної, пунктуаційної компетентностей; визначення системи вправ та завдань, спрямованих на оволодіння писемним мовленням упродовж усього курсу «Українська мова та читання». Найбільше помилок у молодших щколярів спостерігається під впливом специфіки усного українського мовлення (орфоепії), несформованих правописних умінь. Важливими методичними умовами розвитку культури писемного мовлення визначено: забезпечення взаємозв’язку фонетичної, графічної, граматичної систем української мови й основ орфографії, системна цілеспрямована робота над формуванням практичних умінь. Підкреслено, що формування правописної навички є довготривалим процесом й проходить кілька етапів: розвиток фонетико-графічних умінь, оволодіння графічною системою української мови (1 клас), засвоєння правила й розпізнавання орфограми, уміння його застосувати й переносити на інші подібні приклади, автоматизація набутих навичок. Пріоритетне значення надається застосуванню системи тренувальних вправ та завдань (списування, навчальні диктанти, орфографічний аналіз, робота із словниками). На думку автора, успішному засвоєнню правил орфографії сприяють такі методи: традиційні ‒ пояснювально-ілюстративний, евристична бесіда, індукція, дедукція, практичних вправ та інші; інноваційні ‒ дослідження, спостереження над мовним явищем, кубування, «мікрофон», складання інтелект-карти, алгоритмізації та інші. З-поміж прийомів доречними є: імітація, показ артикуляції, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Ураховуючи Концепцію Нової української школи щодо наскрізного виховання школярів, сфокусована увага на формуванні мовленнєвої текстової компетентності. На конкретному прикладі показано комплексну роботу над текстом.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тетяна Василівна Хома — Mon, 10 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності. Охарактеризовано сучасні підходи науковців до означеної проблеми, з’ясовано зміст ключових дефініцій. Встановлено, що «діяльність» передбачає регульовану свідомістю людини активність, зумовлену потребами; мотивований процес досягнення мети та систему заходів і прийомів для її реалізації. «Професійна діяльність учителя» базується на створенні умов щодо її особистісного розвитку та підготовки до виконання соціальних ролей, визначених у суспільстві. Узагальнено, що творчий потенціал педагога ґрунтується на володінні комплексом фахових умінь і навичок, а також вирізняється здібністю до критичного аналізу ситуацій; здатністю до самовдосконалення. Сформульовано власне бачення професійної діяльності вчителя фізичної культури, що визначається сукупністю фахових умінь та навичок, належною фізичною підготовленістю й спрямуванням на розв’язання освітніх завдань, формування у здобувачів освіти здорового способу життя, усвідомлення ними важливості рухової активності для забезпечення життєдіяльності організму. Закцентовано увагу на необхідності застосування інтерактивних методів навчання у процесі викладання фахових дисциплін. Досліджено, що такий підхід сприяє мотивації здобувачів вищої освіти до глибокого аналізу ситуацій, розвиває критичне мислення й формує навички розв’язання педагогічних задач у подальшій професійній діяльності. Описано упровадження активних методів навчання під час проведення занять із дисципліни «Основи педагогічної майстерності». Зосереджено увагу на особливостях застосування лекції-діалогу, міні-лекції, лекції-прес-конференції. Наведено приклади їх використання у процесі вивчення окремих тем із курсу. Узагальнено, що впровадження активних методів навчання сприяє інтенсивності взаємодії педагога й слухачів, стимулює пізнавальну діяльність, розвиває дослідницькі навички, формує уміння аналізувати новітні наукові дослідження з метою подальшого їх використання у майбутній професійній діяльності.

РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ОСВІТИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Маріанна Іванівна Кляп — Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлюється історія створення та подальшого функціонування в Закарпатті шкіл для дітей з порушеннями слуху. Методи дослідження: теоретичні – аналіз, порівняння та узагальнення інформації з науково-педагогічних видань та інтернет-ресурсів, синтез результатів дослідження. Метою дослідження було узагальнити інформацію про окремі аспекти роботи в Закарпатті шкіл для дітей із слуховою недостатністю, проаналізувати їхні можливості для проведення корекційної роботи та соціалізації вихованців. Показано, що на початковому етапі відкриття школи для дітей з порушеннями слуху в м. Ужгород велике значення відіграли спільні зусилля центральних та місцевих органів влади, допомога громадських організацій. Ця школа не тільки проводила певну слухомовну роботу з учнями, давала початкову освіту, але й сприяла отриманню певних професійних умінь, тобто соціалізації вихованців. Реальна професійна допомога щодо корекції порушень слухового сприйняття учнів стала надаватися тільки в радянський період, коли до педагогічної роботи приступили фахівці-сурдопедагоги, а кабінети школи були обладнані звукопідсилювальною апаратурою. Вагомий внесок у процес підготовки випускників школи до самостійного життя було задіяно шляхом активного позакласного життя учнів через участь у спортивних секціях, творчих виставках та фестивалях. Відкриття в Закарпатті ще однієї школи для дітей з порушеннями слуху в м. Хуст дало змогу диференціювати ці заклади на школу для глухих та школу для слабочуючих. Стабільна та успішна робота обох спеціальних шкіл в регіоні свідчить про наявність рівного доступу до якісної освіти для дітей із слуховою недостатністю. Перспективи розвитку цих закладів освіти ми вбачаємо в активному використанні інформаційно-комп’ютерних технологій у навчальному та корекційному процесах, удосконаленні професійної майстерності педагогів, посиленні виховної роботи з учнями з метою формування відповідального громадянина своєї держави.

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано, що формування готовності майбутніх педагогів до інклюзивного навчання повинно відбуватися в умовах організованого освітнього процесу, за умови переосмислення технології проведення усіх видів занять та систематичного застосування інноваційних технологій. Доведено, що сучасний освітній процес полягає не тільки в тому, щоб дати знання, сформувати професійні вміння та навички майбутніх фахівців, розвивати в них мислення, а й навчити їх формам, методам і засобам самостійного здобуття знань. Професійна підготовка здобувачів вищої освіти стає більш реальною і цілеспрямованою, коли застосовуються не репродуктивні, а інноваційні технології. Розкрито зміст технологій «кейс-коучинг», «електронний коучинг», «мозковий штурм», «онлайн-дискусія», «майстер-клас», основою для яких слугує моделювання освітніх, квазіпрофесійних, науково-дослідницьких та соціально-значимих ситуацій професійної діяльності в інклюзивному освітньому середовищі, їхнє обговорення, аналіз та оцінювання, що дозволяє майбутнім педагогам засвоїти предметні та соціальні аспекти інклюзивного навчання, ту систему відносин і проблем, які характерні для інклюзивного освітнього середовища закладу освіти. У дослідженні особлива увага зосереджується на результатах підготовки майбутніх педагогів до інклюзивного навчання, яка залежить від середовища закладу освіти, а різноманітність педагогічних технологій (наприклад: техностратегія, моделювання педагогічних ситуацій, технологія проєктування індивідуального корекційно освітнього маршруту, технології групової роботи та ін.), які пов’язані між собою, можуть розкриватися і поєднуватися в руках досвідченого педагога, тому що умови їх використання залежать від багатьох чинників, а конструктивне поєднання традиційно використовуваних у навчанні засобів є оптимальним під час проєктування та розроблення конкретної технології навчання. Детально розглянуто приклади реалізації інноваційних технологій в процесі підготовки майбутніх фахівців до інклюзивного навчання в закладі освіти.

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Світлана Василівна Стеблюк — Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті розкрито зміст понять «технології навчання»‚ «здоров’язберігаючі технології». Визначено‚ що диференційоване викладання‚ адаптація й модифікація в інклюзивному освітньому середовищі дозволяють враховувати рівень здібностей, інтереси та можливості учнів з особливими освітніми потребами. На основі вивчення наукових розвідок учених виокремлено групи здоров’язберігаючих технологій ‒ технології уникнення перевтоми та гіподинамії; технології пов’язані з прямим впливом на стан органів дитини‚ систем організму‚ зокрема сенсорної; технології навчання культури здоров’я; технології пов’язані з психологічним здоров’ям та види ‒ технології збереження і стимулювання здоров’я; технології навчання здоровому способу життя; корекційні технології; розвиток мовлення. Метою статті є розкриття особливостей застосування здоров’язберігаючих технологій у початкових класах з інклюзивним навчанням. Завдання: з’ясувати зміст ключового поняття дослідження; визначити методи та прийоми використання здоров’язберігаючих технологій у роботі із дітьми з інтелектуальними порушеннями. Автором сформульовано власне бачення змісту означеної дефініції‚ під якою розуміється динамічна система організаційних‚ психолого-педагогічних‚ реабілітаційних заходів, спрямованих на підтримку та покращення здоров’я дітей з інтелектуальними порушеннями, створення безпечних умов для перебування й навчання їх у закладі освіти‚ сприяння розвитку та адаптації в суспільстві, можливостей для самореалізації. Подано характеристику складових здоров’я особистості: фізичної, психічної, духовної‚ соціальної. Виокремлено на основі дослідження методи‚ прийоми формування здорового способу життя‚ рекомендовано окремі вправи‚ що мають місце на уроках у системі початкової освіти‚ ресурсних кімнатах‚ інклюзивно-ресурсних центрах. Дібрано прийоми врегулювання емоційно-вольової сфери дитини з інтелектуальними порушеннями.

РОЛЬ ЦИФРОВІЗАЦІЇ У ПІДТРИМЦІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З АУТИСТИЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ В УКРАЇНІ

Оксана Іванівна Чекан — Fri, 07 Jun 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу особливостей інклюзивної освіти в Україні, зокрема її впровадженню в закладах дошкільної освіти для дітей з аутистичними порушеннями. Основна увага приділяється використанню цифровізації як ефективного засобу для підтримки та розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Автор розглядає нормативно-правову базу, яка регламентує інклюзивну освіту в Україні, включаючи закони «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги» та інші. Також значну увагу присвячено практичному досвіду організації інклюзивних груп у дошкільних установах, що засновано на рекомендаціях Міністерства освіти і науки України. Автор аналізує важливість інклюзивного навчання, що починається з дошкільної освіти та забезпечує наступність у загальній середній освіті. У статті висвітлюються методи та підходи, які використовуються для адаптації освітнього середовища під потреби дітей з аутизмом, з акцентом на роль цифровізації. Аналізується роль ІКТ у підвищенні ефективності освітнього процесу для дітей з аутистичними порушеннями, а також використання цифрових засобів для покращення комунікаційних навичок та соціалізації. Розглядаються потенційні виклики та ризики, пов'язані з інтенсивним використанням ІКТ, та пропонуються шляхи їхнього подолання. У статті акцентується на важливості інтеграції інклюзивної освіти у вищі рівні освіти та професійної підготовки педагогів. Мета статті полягає у висвітленні актуальних аспектів інклюзивної освіти в Україні, зосередженні уваги на викликах та перспективах використання ІКТ в навчанні та вихованні дітей з аутизмом. Окрім того, стаття має на меті підкреслити необхідність подальших досліджень і розробок в даній області для покращення якості та доступності освітніх послуг для дітей з аутистичними порушеннями в умовах цифровізації.