БІОАКУМУЛЯЦІЯ 40К У РІЗНИХ ВИДАХ РИБ РІЧКОВИХ ЕКОСИСТЕМ ЖИТОМИРСЬКОГО ПОЛІССЯ

Анотація

У статті представлено результати комплексного дослідження біоакумуляції природного радіонукліду 40К у тканинах чотирьох видів промислових риб (товстолобик Hypophthalmichthys molitrix, короп Cyprinus carpio, карась Carassius auratus, щука Esox lucius), виловлених у річці Здвиж Житомирської області в січні 2025 року. Проведено порівняльний аналіз концентрації 40К у різних анатомічних частинах риб – їстівній частині (м’язова тканина) і голові з внутрішніми органами. Вимірювання питомої активності 40К здійснювали методом гамма-спектрометрії з використанням сертифікованого обладнання згідно з міжнародними стандартами. Установлено, що найвищі показники питомої активності 40К зафіксовано в хижих видів риб – щуки (156,00 Бк/кг у м’язовій тканині та 113,00 Бк/кг у голові з внутрішніми органами), тоді як у рослиноїдних і всеїдних видів (товстолобик, короп) ці показники були значно нижчими (85,80 і 62,90 Бк/кг у м’язовій тканині відповідно). Виявлено закономірність концентрування 40К переважно в м’язовій тканині порівняно з головою та внутрішніми органами для всіх досліджуваних видів риб, що відрізняється від характеру розподілу техногенних радіонуклідів. Найбільша різниця і концентрації між анатомічними частинами тіла зафіксована в щуки (38,1 %) і товстолобика (43,5 %), тоді як для коропа й карася ця різниця становила 17,1 % та 18,8 % відповідно. Продемонстровано, що, на відміну від техногенних радіонуклідів (137Cs, 90Sr), для яких типовим є накопичення в кістковій тканині й внутрішніх органах, 40К як фізіологічно активний елемент концентрується переважно в м’язовій тканині. Статистичний аналіз даних підтверджує видоспецифічність накопичення 40К, що пов’язано з трофічною спеціалізацією й особливостями метаболізму різних видів риб.Зафіксовані рівні вмісту 40К знаходяться в межах регіональних фонових значень для водойм Українського Полісся. Отримані результати мають вагоме значення для оцінювання радіоекологічного стану водних екосистем у віддалений період після аварії на Чорнобильській АЕС і можуть бути використані для моніторингу якості водних біоресурсів і розроблення рекомендацій щодо їх безпечного використання.