Україна. Здоров’я нації

Особливості соціально-психологічної адаптації вимушених переселенців внаслідок війни в Україні до нових умов життя

2025-06-30T16:20:50+03:00

Мета роботи – дослідити особливості соціально-психологічної адаптації вимушених переселенців (внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та біженців) російсько-української війни до нових соціокультурних умов життя.Матеріали та методи. Дослідження проводилося у 2022–2024 роках під час психологічної роботи серед ВПО у приймаючих громадах Львівської та Івано-Франківської областей (Україна), а також у місцях локального проживання (шелтерах) біженців, які мігрували до Фінляндії та Іспанії. Емпіричну базу дослідження склали 574 особи у віці 20–60 років. У дослідженні взяли участь 574 вимушених переселенця, з яких було сформовано дві групи: експериментальну (ЕГ), до якої увійшли внутрішньо переміщені особи у громади України (n=312), та контрольну (КГ), до якої увійшли біженці, які мігрували за кордон (n=262). Вік, стать, сімейний стан, професія, освіта, фінансове забезпечення не були критеріями відбору учасників дослідження у групи, основним критерієм був статус вимушених переселенців (внутрішньо переміщені особи або біженці), а також їх особиста згода взяти участь у дослідженні. Для дослідження особливостей соціально-психологічної адаптації вимушених переселенців було застосовано 4 психодіагностичні методики: методика діагностики соціально-психологічної адаптації; методика діагностики міжособистісних відносин; методика експрес-діагностики рівня соціальної ізольованості особистості; експрес-опитувальник «Індекс толерантності». Методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Р. Роджерс та Р. Ф. Даймонд, у адаптації Д. О. Александрова) дозволяє дослідити такі показники: адаптивність, прийняття себе, прийняття інших, емоційний комфорт, локус контролю, домінантність та ескапізм. Методика діагностики міжособистісних відносин (В. К. Шутц) спрямована на вимірювання таких показників: Ie – відчуття серед людей; Iw – замкненість–афіліація; Ce – екстернальність–інтернальність (відповідальності); Cw – незалежність–несамостійність (прийняття рішень); Ae – обережність–відкритість (близьким стосункам); Aw – недовірливість–готовність (до нових близьких стосунків). Методика експрес-діагностики рівня соціальної ізольованості особистості (Д. Расселл та M. Л. Фергюсон) призначена для визначення ступеня соціальної ізольованості особистості, містить 20 запитань та оцінюється від 0 до 60 балів. Експрес-опитувальник «Індекс толерантності» містить наступні шкали: загальний рівень толерантності, толерантність до чужинців, соціальна толерантність, толерантність як риса особистості.Результати. Встановлено, що у профілі внутрішньо переміщених осіб ЕГ провідну роль у соціально-психологічній адаптації до нових умов життя відіграють такі показники: адаптивність, прийняття себе та інших, емоційний комфорт, інтернальність та домінантність. Натомість, в адаптації біженців КГ важливого значення набувають такі показники: відчуття серед людей, відкритість, інтернальність, самостійність прийняття рішень, готовність до нових стосунків, довіра до нового оточення, толерантність. Це можна пояснити тим, що за кордоном переселенців забезпечили широким спектром соціальних послуг та економічних гарантій, що разом із умовами реально безпечного проживання за межами військових загроз сприяє більш успішній соціально-психологічній адаптації біженців. Також, міграція за кордон для багатьох українців відкрила перспективи інтегруватися у інших країнах, які сприймаються та оцінюються біженцями як більш благополучні, аніж Україна.Психологічні проблеми адаптації внутрішньо переміщених осіб у приймаючих громадах в межах України можна пояснити когнітивним дисонансом, що виникає через усвідомлення суттєвих соціокультурних відмінностей між населенням різних регіонів. Це заважає їм успішно інтегруватися до приймаючих громад і навіть спонукає повертатися до своїх покинутих домівок, незважаючи на ризики окупації чи наближених бойових дій. Висновки. Виявлено, що соціально-психологічна адаптація вимушених переселенців до нового соціокультурного середовища залежить від ефективності соціальної підтримки та психологічної допомоги, спрямованої на формування інтернальності, рішучості, особистісної відповідальності, толерантності до представників приймаючої сторони, гармонізації самоприйняття та відмови від непродуктивних тенденцій до ескапізму.

Оцінка якості життя у хворих на хронічний гепатит С, поєднаний з неалкогольною жировою хворобою печінки та ожирінням, після проведеного лікування із застосуванням комплексної терапії

2025-06-30T16:28:28+03:00

Мета наукового дослідження полягала в оцінці ефективності комплексної терапії, що включала адеметіонін та урсодезоксихолеву кислоту (УДХК), для поліпшення якості життя у пацієнтів з хронічним гепатитом С (ХГС), поєднаним із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та ожирінням. Основним завданням було оцінити, як таке лікування впливає на клінічні показники здоров’я, а також на загальну якість життя пацієнтів, зокрема фізичну та психічну активність.Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 70 пацієнтів, які хворіли на ХГС з супутньою НАЖХП та ожирінням.Всі пацієнти мали підтверджений діагноз ХГС, який був верифікований на основі серологічних та молекулярно-генетичних методів, а також результатів ультразвукових досліджень печінки, що свідчили про наявність НАЖХП. Середній вік пацієнтів становив 58,5±1,5 років. Для порівняння, контрольну групу склали 25 здорових осіб, які не мали хронічні захворювання печінки та метаболічні розлади.Пацієнти були розподілені на три групи. Перша група отримувала стандартну терапію прямими противірусними препаратами (ПППД). Друга група крім ПППД отримувала адеметіонін, а третя – комплексну терапію з додаванням як адеметіоніну, так і УДХК. Для оцінки якості життя пацієнтів використовували два стандартизовані опитувальники: SF-36 (для оцінки фізичного та психічного компонентів здоров'я) і EQ-5D (для загальної оцінки функціонального стану та життєвої активності).Обстеження проводилось на початку лікування, через три місяці та через шість місяців після початку терапії.Результати. Усі групи продемонстрували певне покращення показників якості життя, однак найбільш виражене покращення спостерігалося в групі, що отримувала комплексну терапію з адеметіоніном та УДХК. У порівнянні з початковими даними, пацієнти цієї групи продемонстрували статистично значуще зменшення інтенсивності болю, поліпшення фізичної функціональності, зниження рівня тривожності та депресії. Також у них спостерігалося значне поліпшення показників соціального функціонування та здатності до виконання щоденних справ. Пацієнти, які отримували тільки ПППД та адеметіонін, також продемонстрували покращення якості життя, але результати були менш вираженими порівняно з тими, хто проходив комплексну терапію. Пацієнти контрольної групи не мали значущих змін у стані здоров’я, що підтвердило ефективність застосовуваних лікувальних методів в основних групах.Висновки. Комплексна терапія з використанням адеметіоніну та урсодезоксихолевої кислоти в поєднанні з прямими противірусними препаратами є високоефективним підходом до лікування хворих на хронічний гепатит С з супутньою НАЖХП та ожирінням. Така терапія не лише сприяє покращенню клінічних показників та лабораторних результатів, але й значно покращує якість життя пацієнтів, зокрема, їх фізичне, психологічне та соціальне функціонування. Виявлено, що додавання урсодезоксихолевої кислоти разом з адеметіоніном виявляється більш ефективною, порівняно з іншими схемами лікування, і дозволяє досягти більш тривалого та стійкого результату у покращенні стану пацієнтів.

Обґрунтування застосування екзогенних профілактичних композицій для контролю утворення біоплівки на емалі зубів у дітей

2025-06-30T16:33:27+03:00

Mета наукового дослідження – оцінити вплив препаратів для ремінералізуючої профілактики карієсу на адгезію біоплівки до емалі зубів з метою профілактики демінералізації емалі у дітей.Матеріали та методи. Для оцінки впливу ремінералізуючих композицій на утворення біоплівки та запобігання демінералізації емалі у дітей було проведено обстеження 521 особи. Для оцінки ефективності запропонованої схеми комплексної профілактики карієсу в досліджувані групи було включено 346 дітей віком 3–8 років, з них 163 (46,9%) хлопчики та 183 (53,1%) дівчинки. Дошкільнят було 163, а дітей молодшого шкільного віку – 186. До навчальних груп увійшли діти перших та других класів двох шкіл Ужгорода та чотирьох дитсадків. Контрольну групу склали діти того ж віку, які не отримували ремінералізуючу терапію. Це були учні інших шкіл і не були охоплені профілактичними програмами (загалом – 175 осіб). Дітям основної досліджуваної групи проводили екзогенну медикаментозну профілактику карієсу з використанням ремінералізуючого лаку Біфторид 10 та Ремін Про (VOCO, Німеччина). Діти контрольної групи не отримували жодних профілактичних заходів. Загальновідомим ефектом при застосуванні ремінералізуючої профілактики є зміцнення кристалічної решітки емалі завдяки вмонтовуванню хімічних елементів, котрі є в іонній формі в препаратах, в структуру емалі. Стан індексу гігієни ротової порожнини оцінювали за індексом Федорова-Володкіної. Для підвищення рівня гігієни було запропонано групові методи занять (лекція, діалог, повторення рухів), індивідуальні заняття (інструктор з 5 дітьми), театралізовані ігри для груп із залученням героїв улюблених мультфільмів. Гігієну порожнини рота оцінювали чотири рази – перші два рази на моделях, третій і четвертий – індивідуально в кабінеті лікаря з візуалізацією за допомогою фарбувального розчину «Finder Plaque» (Curaprox, Швейцарія), який чітко вказує на недоліки гігієнічного догляду за порожниною рота та показує шляхи корекції.Прості описові методи та коефіцієнт кореляції Спірмена [r] використовувалися для статистичного аналізу, щоб оцінити зв'язок між досліджуваними параметрами. Рівень значущості встановили на рівні 5%.Результати. Макроскопічно видимий наліт, що утворюється на поверхні емалі зубів між чищеннями, складається з багатьох видів мікроорганізмів, в тому числі великої кількості та різноманіння кислотоутворюючих стрептококів, які можуть спричинити руйнування гідроксиапатиту емалі, особливо в тимчасових зубах, у короткостроковій перспективі завдяки теорії відчуття кворуму. В даний час Quorum Sensing властивий кислотоутворюючим штамам стрептокока. У 2002 році д-р Пол Дженсен з Інституту геномної біології імені Карла Р. Візе в Іллінойсі, США, секвенував геном Streptococcus mutans за допомогою функції визначення кворуму. У 2018 році також секвенували геноми трьох штамів Streptococcus sobrinus. Доведено, що спільна дія кислотоутворюючих стрептококів може швидко руйнувати гідроксиапатити зубної емалі, особливо у тимчасових зубах. Найбільш ефективним методом запобігання утворенню біоплівки є запобігання прилипання бактерій до поверхні емалі.Окрім раціональної індивідуальної гігієни, такими властивостями володіють також препарати, які використовуються для ремінералізації емалі зубів, що підтверджується достовірним покращенням показників гігієни у дітей основної групи, особливо на користь [0; 42%; p<0,001] та задовільний показник [6%; 51%; p <0,001]. Висновки. Приблизно 95–99% всіх мікроорганізмів в умовах навколишнього середовища існують у вигляді біоплівок.Біоплівка, що утворюється на поверхні емалі зубів, багата на кислотоутворювальні стрептококи, які завдяки Quorum Sensing можуть спричиняти руйнування гідроксиапатитів емалі, особливо у тимчасових зубах. Найефективнішим способом запобігання утворенню біоплівки є запобігання її адгезії до поверхні емалі. Цього можна досягти за допомогою препаратів, які ремінералізують емаль зубів і забезпечують лікувальну профілактику карієсу. Використовували Remin Pro та Bifluorid 10 (VOCO, Німеччина) відповідно до індивідуальної клінічної ситуації та показань. Застосування цих препаратів ефективно запобігає демінералізації емалі постійних і тимчасових зубів у дітей, що робить їх ефективним методом профілактики карієсу.

Доступність стоматологічних послуг та чинники, які на неї впливають, за даними опитування населення

2025-06-30T16:38:48+03:00

Стоматологічні захворювання є найбільш поширеними неінфекційними хворобами. Хоча більшості з них можна запобігти, вони залишаються суттєвим викликом популяційного здоров’я, вагомою проблемою громадського здоров’я та економічного тягаря загалом. В Україні у державну Програму медичних гарантій входить тільки ургентна стоматологічна допомога для дорослих та стоматологічна допомога дітям, що робить стоматологічну допомогу недоступною для більшості громадян.Мета: проаналізувати доступність стоматологічних послуг для населення та чинники, які на неї впливають.Матеріали і методи: Впродовж 2024 року за оригінальною авторською програмою провели крос-секційне медико-соціологічне дослідження 478 осіб, старших 18 років, мешканців Івано-Франківської області, які погодились взяти участь у дослідженні, підписавши відповідні поінформовані згоди.Розроблена анкета включала наступні блоки питань: соціально-демографічні характеристики респондентів; їх ставлення і застосування технологій з профілактики стоматологічних захворювань; характеристика способу життя; оцінка доступності стоматологічних послуг і чинників, що впливають на неї.Опитування проводилось на базі надкластерних закладів охорони здоров’я обласного центру.У структурі респондентів 48,3% складали особи чоловічої статі та 51,7% – жіночої; мешканці міст – 58,4%, сіл – 41,6%; віковий розподіл: до 30 років – 17,4%, 30–39 років – 17,6%, 40–49 років – 25,5%, 50–59 років – 18,2%, 60 років і старші – 21,3%. Статистична обробка результатів дослідження проводилась на основі створеної за допомогою Microsoft Excel бази даних шляхом розрахунку частоти ознак на 100 опитаних та її стандартної похибки (±m), а оцінку достовірності їх відмінностей у різних групах спостереження (чоловіки–жінки, місто–село, вікові періоди) здійснювали за критерієм відповідності хі-квадрат (χ2).Використали методи: епідеміологічний, соціологічний, медико-статистичний. Результати. Встановлено, що опитані громадяни мали досить високий рівень освіти: у 39,2% з них була вища освіта, у 33,7% – передвища (середня спеціальна), у 24,4% – середня загальна і у 13 осіб (2,7%) – початкова. Більшість респондентів (60,3%) оцінювали свій рівень доходів як середній, 29,8% – як низький і 9,9% – як вище середнього.Виявлено, що тільки 27,0% респондентів систематично слідкують за своїм стоматологічним здоров’ям та відвідують лікаря-стоматолога для огляду і санації ротової порожнини один (17,6%) чи два (9,3%) рази на рік. Натомість більшість опитаних або взагалі не звертаються до лікарів-стоматологів для профілактичних оглядів (44,6%), або роблять це нерегулярно (28,5%), головними чином, внаслідок браку коштів (65,1±3,3%) та необізнаності щодо важливості таких візитів (41,5±2,4%). З’ясовано, що для всіх респондентів, незалежно чи відвідують вони лікарів-стоматологів з профілактичною метою, чи ні, основними чинниками, які впливають на використання ними стоматологічних послуг є довіра до лікаря (61,1%) та його репутація (59,6%), вартість послуг (56,3%), ставлення персоналу до пацієнтів (49,2%), сучасність технологій та обладнання (46,6–47,0%) у закладі охорони здоров’я.Показано, що тільки п’ята частина (19,6%) опитаних вважали, що стоматологічна допомога є повністю доступною, а для більшості респондентів вона є частково (64,6%) або повністю (15,8%) недоступною. При цьому, найдоступнішими опитані громадяни вважали: ургентну стоматологічну допомогу (60,6% оцінили як повністю доступну і тільки 5,1% – як зовсім недоступну), видалення зубів (58,7% і 10,4% відповідно), рентген-діагностику (57,0% та 12,3%), лікування карієсу (52,2% і 7,1%) та профілактичні огляди (51,6% та 6,4%). Найменш доступними, на думку респондентів, є ставлення імплантів (18,6% і 56,4%), брекетів (20,4% та 55,5%) і протезування зубів (24,2% та 41,4%). Слід враховувати, що дослідження проводилось під час повномасштабного вторгнення російської федерації, яке могло створювати додатковий негативний вплив на доступність стоматологічної допомоги.Висновки. Необхідно розробити комплекс організаційних заходів з поліпшення доступності стоматологічних, зокрема профілактичних, послуг на державному, регіональному, індивідуальному та на рівні громад.

Визначення факторів ризику сколіозу в дітей шкільного віку за допомогою анкетування

2025-06-30T16:42:13+03:00

Мета роботи – дослідити фактори ризику за даними науково-інформаційних джерел для розробки методики оцінки ризику виникнення сколіозу в дітей шляхом анкетування.Матеріали та методи. Проаналізовано наукові інформаційні джерела, які застосовуються для визначення факторів ризику поширення сколіозу серед дітей шкільного віку. Застосовано бібліосемантичний метод, контент-аналізу, аналітичний, системного підходу й аналізу, соціологічний (для створення анкети). Відповідно до визначених згідно з даними літератури фактори ризику сколіозу в дітей ми поділили на сім груп; медичні; генетичні (спадковість); постуральні (оцінки постави школярів); поведінкові; побутові; та фактори, що стосуються медичної грамотності й обізнаності (частота відвідувань сімейного лікаря та поінформованості щодо профілактики захворювань). Результати. Проаналізовано наукові джерела інформації щодо визначення основних факторів ризику виникнення сколіозу в дітей шкільного віку, які проводилися в різних країнах світу, та доповнено наявні анкети питаннями, які стосуються розвитку сколіозу в школярів в Україні. У сучасних дослідженнях щодо оцінки фактори ризику визначенні основні контекстуальні чинники, а саме: демографічні, медичні, генетичні, постуральні, поведінкові фактори, побутові та чинники, що стосуються медичної грамотності й обізнаності. Вивчення їх впливу є важливим для попередження захворювання та запобігання ускладнень за складного перебігу сколіотичної хвороби, а також формування обізнаності батьків і громадськості щодо профілактики та вчасного виявлення захворювання на сколіоз як найбільш поширеного захворювання серед хвороб опорно-рухового апарату. Висновки. У результаті проведеного аналізу факторів ризику встановлені різні групи чинників, який лежать в основі вивчення виникнення сколіозу як найбільш поширеного захворювання серед хвороб опорно-рухового апарату в дітей шкільного віку, а саме: 1. Демографічні фактори, які пов’язані з морфологічними параметрами тіла, віком та статтю, оскільки характерною особливістю сколіозу є його схильність до прогресування у період статевого дозрівання та інтенсивного зростання скелету, а також виявлено, що ІПС зустрічається у 10 разів частіше у дівчаток, ніж у хлопчиків. 2. Дослідження медичних факторів встановило, що у школярів, які мали перехресний прикус – відзначаються захворювання на сколіоз. 3. На тяжкість і прогресування сколіотичної хвороби впливає генетичний фактор – такий як спадковість. 4. Постуральні фактори – малорухливий спосіб життя, що супроводжується тривалим сидінням та мінімальною фізичною активністю також пов’язані з підвищеним ризиком виникнення сколіозу. 5. Водночас проаналізовано, що поведінкові чинники, такі як недостатня кількість годин для сну, дефіцит вітамінів та активна спортивна діяльність – впливають на розвиток та прогресування сколіозу. 6. Медична грамотність та знання, пов’язані з основами виявлення сколіозу у дітей шкільного віку є важливими для суспільства, оскільки позначаються на його ранньому виявленню.Таким чином, для попередження захворювання та запобігання ускладнень складного перебігу сколіотичної хвороби в дітей важливим є вчасне виявлення факторів ризику, які призводять до виникнення цієї патології, шляхом проведення опитування батьків дітей у закладах освіти та потребують вирішення як на громадському, так і на державному рівні.

Колоректальний рак та його скринінг: рівень обізнаності населення за результатами анкетування

2025-06-30T16:47:18+03:00

Колоректальний рак (КРР) є третім за поширеністю онкологічним захворюванням у світі. Його рання діагностика та своєчасне видалення передракових утворень знижують смертність. Обізнаність населення щодо КРР і його скринінгу відіграє ключову роль у збільшенні рівня участі в профілактичних заходах. Мета дослідження – оцінити рівень обізнаності населення про КРР та його скринінг для опрацювання ефективних санітарно-просвітницьких заходів.Матеріали та методи. Соціологічним опитуванням охоплено 1102 особи (45‒75 років) у Львівській, Волинській та Рівненській областях. Опитування – анонімне, добровільне, проводилось у 2024 році за допомогою анкети. Дані опрацьовані у програмі Excel, проведено кореляційний аналіз Спірмена.Обробка даних: дані опрацьовані за допомогою програми Excel і представлені у вигляді відсоткових значень і їх похибок та проведено кореляційний аналіз Спірмена.Результати. Аналіз даних виявив недостатню обізнаність населення щодо КРР та його скринінгу. 19,87±1,20% респондентів не знають про симптоми захворювання, а 59,98±1,48% не обізнані про рекомендований вік початку скринінгу.Основним джерелом інформації про скринінг виступає сімейний лікар – 71,14±1,36% респондентів надають перевагу отриманню відомостей саме від нього. Основними бар’єрами скринінгу є страх перед процедурою (69,96±1,38%) та нестача інформації (44,10±1,50%). Лише 40,10±1,50% знають про два основні методи скринінгу, такі як аналіз калу на приховану кров і колоноскопія.Висновки. Подолання бар’єрів для скринінгу потребує інформаційних кампаній та освітніх програм, що підвищить рівень участі у ньому населення та зменшить смертність від КРР.

Стратегічні напрями діяльності територіальних громад гірської географічної зони по забезпеченню збереження та зміцнення здоров’я населення

2025-06-30T16:51:21+03:00

Мета: розробити та експертно оцінити стратегічні напрями і ключові завдання територіальних громад гірської географічної зони по забезпеченню збереження та зміцнення здоров’я населення. Матеріали та методи. Матеріали: законодавчі акти та організаційно-методичні матеріали з реформування системи охорони здоров’я та діяльності територіальних громад. Результати експертної оцінки запропонованих стратегічних напрямів 32 незалежними експертами. Методи: бібліосемантичний, контент-аналізу, експертних оцінок, структурно-логічного аналізу. Результати. Запропоновано шість стратегічних напрямків діяльності територіальних громад гірської географічної зони з питань збереження та зміцнення здоров’я населення. Стратегічний напрям 1: Формування у населення відповідального ставлення до особистого здоров’я. Стратегічний напрям 2: Підвищення дітонародження та збереження і зміцнення здоров’я дітей. Стратегічний напрям 3: Створення умов для забезпечення здоров’язберігаючої поведінки. Стратегічний напрям 4: Формування здорового навколишнього середовища. Стратегічний напрям 5: Забезпечення населення доступною медичною та реабілітаційною допомогою. Стратегічний напрям 6: Забезпечення гідної якості життя людей з обмеженими можливостями. Для їх досягнення розроблені комплексні ключові завдання за кожним стратегічним напрямком. Також розроблено та рекомендовано для використання алгоритм дій на рівні територіальних громад по забезпеченню збереження та зміцнення здоров’я населення. Запропоновані стратегічні напрями з їх ключовими завданнями по забезпеченню збереження та зміцнення здоров’я населення територіальних громад гірської географічної зони проживання позитивно оцінені незалежними експертами. Висновки. Обґрунтування та розробка на рівні територіальних громад їх стратегічних напрямів діяльності по забезпеченню збереження та зміцнення здоров’я сприятиме прийняттю цільових програм та позитивному рішенню медико-демографічних проблем.

Поширеність факторів ризику серцево-судинних захворювань та особливості психоемоційного стану пацієнтів у практиці сімейного лікаря в умовах гуманітарної кризи

2025-07-01T08:29:09+03:00

Мета дослідження – оцінити поширеність факторів ризику серцево-судинних захворювань та особливості психоемоціного стану серед пацієнтів первинної ланки.Матеріали і методи. Для оцінки рівня поширеності найбільше розповсюджених модифікованих факторів ризику серцево-судинних захворювань були опитані 198 пацієнтів, з них 35,4% чоловіки та 64,6% жінки. Середній вік респондентів становив 53,9 року±14,7. Для оцінки поширеності ментальних розладів серед пацієнтів ми використали скринінгові опитувальники на тривожність і депресію PHQ-9, GAD-7. Статистичний аналіз виконано у програмі Jamovi 2.2.5. Середні значення зображено у вигляді M±SD. Для оцінки зв’язку між даними використано рангову кореляцію Спірмана. Для аналізу якісних даних використовувався критерій χ² Пірсона. За рівень достовірності вважали p<0,05.Результати. Згідно з результатами дослідження близько 50% пацієнтів вказують на наявність у них артеріальної гіпертензії в анамнезі. Частота поширеності артеріальної гіпертензії збільшувалася з віком (p<0,05). 20% пацієнтів вказали наявність порушень ліпідного обміну. Активними курцями назвали себе майже 16% пацієнтів, з них 28% чоловіків і 8,5% жінок (p<0,05). Статистично достовірно більш поширена надмірна вага та ожиріння в чоловіків, ніж у жінок (p<0,05). Також у жінок статистично частіше розвивалася депресія (p<0,05). Висновки. Спостерігається високий рівень поширеності модифікованих факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння. Поширеність факторів ризику серцево-судинних розладів збільшується з віком.Чоловіки статистично частіше мають надлишкову вагу або ожиріння, а також є курцями, ніж жінки. В умовах гуманітарної кризи та воєнного стану відбувається значне підвищення частоти розвитку ментальних порушень, зокрема депресивних та тривожних розладів. Сімейному лікарю потрібно активно працювати над вчасним виявленням і корекцією факторів ризику, а також найпоширеніших ментальних розладів.

Оцінка якості життя в пацієнтів, що перенесли COVID-19

2025-07-01T08:40:58+03:00

Мета: вивчення якості життя пацієнтів, що перенесли захворювання на COVID-19, та проведення кореляції субшкал за опитувальником “SF-36” і рівнем фосфорильованого нейрофіламента.Матеріали та методи. У дослідження залучено 100 пацієнтів, які розділені на основну та контрольну групи. Основна група пацієнтів з підтвердженим діагнозом COVID-19, контрольна група, які не хворіли COVID-19. Учасникам проведено клініко-неврологічне обстеження, оцінка когнітивних функцій, нейропсихологічне обстеження, визначення рівня фосфорильованого нейрофіламента. Пацієнти основної групи (n = 69) розділені на 2 підгрупи залежно від рівня нейрофіламента: підгрупу NfL-N – з концентрацією, що не перевищує норму, та підгрупу NfL-P – з концентрацією, що вище норми. Оцінка якості життя проведена за допомогою опитувальника “SF-36”. Результати дослідження показали прямий сильний зв’язок показника фізичного компоненту опитувальник “SF-36” з показником за оцінкою МоСА та прямий зв’язок середньої сили за результатом теста Лурії, зворотні зв’язки між фізичним компонентом опитувальника “SF-36” та показником, що отримано за шкалою депресії Бека та рівнями ситуативної й особистісної тривожності за шкалою Спілбергера. Зменшувалась кількість балів за фізичним компонентом опитувальника якості життя за збільшення балів за шкалами Бека та Спілбергера.Під час повторного обстеження через 6 місяців після перенесенного захворювання COVID-19 психічний компонент був достовірно пов’язаний з усіма досліджуваними психоемоційними характеристиками, а напрямок зв’язку був аналогічний до кореляції з фізичним компонентом, проте сила для всіх була меншою. Висновки. Під час повторного обстеження через 6 місяців фізичний компонент прямо корелював із загальними балами за МоСА (середня кореляції) та з результатом за тестом Лурії (сильна кореляція), а також зворотно – із загальним балом за шкалою депресії Бека (середня сила кореляції) та ситуативною й особистісної тривожністю за шкалою Спілбергера (сильна кореляція для обох субшкал).

Цифрові інструменти Google Таблиць як засіб оцінювання фізичного стану учнів у шкільному фізичному вихованні

2025-07-01T08:44:16+03:00

Мета дослідження – визначити ефективність застосування цифрових інструментів Google Таблиць для автоматизованого комплексного оцінювання фізичного стану учнів у процесі шкільного фізичного виховання.Матеріали та методи. У дослідженні використано методи аналізу наукової літератури, педагогічного спостереження, вимірювання фізіологічних та антропометричних показників учнів, а також статистичну обробку даних з використанням t-критерію Стьюдента (SPSS).Результати. Встановлено, що цифрова система «ФізExpress+», розроблена на базі Google Таблиць, автоматизує розрахунки параметрів фізичного стану учнів, зменшує суб’єктивність оцінювання, прискорює обробку даних та покращує моніторинг фізичного стану. Система базується на узагальненій моделі комплексної оцінки, що включає індекси гармонійності, фізичного розвитку, Руф’є, максимальне споживання кисню та індекс функціональних змін. «ФізExpress+» забезпечує введення даних, автоматизоване обчислення показників, візуалізацію результатів та формування звітів.Порівняльний аналіз підтвердив скорочення часу на розрахунки, зменшення помилок, підвищення точності та оперативності звітності, а також індивідуалізацію підходів до учнів. Висновки. Отримані результати підтверджують доцільність впровадження цифрової системи «ФізExpress+» в освітню практику для підвищення ефективності фізичного виховання школярів. Дослідження підтвердило ефективність розробленої системи на базі Google Sheets як інструменту комплексної оцінки фізичного стану учнів. Її використання забезпечує автоматизацію обчислень, об’єктивність і точність оцінювання, зручну візуалізацію результатів. Застосування «ФізExpress+» знижує навантаження на вчителів, мінімізує помилки та сприяє диференційованому підходу до навчання. Система також покращує комунікацію між педагогами, учнями та батьками. Подальший розвиток «ФізExpress+» доцільно здійснювати шляхом розширення функцій, інтеграції з іншими платформами та створення мобільного застосунку.

Цифровізація та її вплив на спосіб та якість життя

2025-07-01T08:49:35+03:00

Мета дослідження – проаналізувати вплив цифровізації на спосіб та якість життя людей за результатами іноземних досліджень, встановити ключові позитивні та негативні наслідки для здоров’я та добробуту окремих людей та населення загалом.Матеріали та методи. Використовувалися бібліосемантичний метод і метод системного аналізу, матеріалами стали результати іноземних досліджень та методичні напрацювання з питань процесу цифровізації та його впливу на різні аспекти життєдіяльності людини, зокрема спосіб та якість життя.Результати. Результати іноземних досліджень демонструють, що цифрові технології трансформують соціальні, економічні та культурні аспекти життя, створюючи водночас нові можливості й виклики. Простежується значний вплив цифровізації на соціальний та ментальний складники здоров’я людини, які нерозривно пов’язані з фізичним здоров’ям. Аналіз опублікованих результатів досліджень продемонстрував, що використання цифрових ресурсів може як зменшувати соціальну ізоляцію, так і посилювати її, сприяючи розвитку тривожності та депресії. Тривале використання цифрових пристроїв пов’язують з порушеннями сну, зниженням фізичної активності, розвитком розладів опорно-рухового апарату та погіршенням якості життя. Вплив цифровізації залежить від соціально-економічного фактора, рівня цифрової грамотності, можливості контролю над використанням технологій. Позитивний вплив визначається можливістю застосування в організації надання послуг охорони здоров’я.Висновки. Надмірне використання гаджетів та онлайн-платформ може призводити до формування залежності, погіршення психічного здоров’я, соціальної ізоляції, зниження фізичної активності, розладів роботи організму. Молодь стає більш вразливою до негативного впливу цифрового середовища, тоді як старше покоління стикається з труднощами адаптації. Водночас цифрові засоби дозволяють покращити надання послуг охорони здоров’я, що є одним з факторів впливу на якість життя населення.

Якість життя, адаптаційні можливості людей з вадами зору та медико-психологічна реабілітація

2025-07-01T09:01:46+03:00

Мета: проведення метааналізу щодо осіб із порушенням зору, яке впливає на психічне/ментальне здоров’я та якість життя, рухову поведінку, наявність супутніх захворювання, адаптацію до умов життя, на поширення посттравматичного стресового розладу серед осіб із порушеннями зору; використання новітніх допоміжних технологій у навчанні, реабілітації, соціалізації, використання телеконсультацій.Матеріали та методи. Проаналізовано статі наукометричних баз Google Scholar, Web of Science, Scopus, PubMed, Science Direc щодо якості життя, яка впливає на психічне/ментальне здоров’я осіб із порушенням зору, рухової поведінки, наявності супутніх захворювання, що пов’язані зі здоров’ям, адаптації до умов життя, програм, які адаптовані до індивідуальних потреб, мультидисциплінарних програм/підходів, поширення посттравматичного стресового розладу серед осіб із порушеннями зору, використання новітніх допоміжних технологій у навчанні та реабілітації осіб із вадами зору для соціалізації, використання телеконсультацій у сфері первинної медичної допомоги у 2015–2024 роках. У роботі використанні бібліосемантичний метод і контент-аналіз. Результати. За результатами дослідження P. Гогате (2024 рік) установлено, що 80,0% осіб із цілковитою втратою зору мають супутні психіатричні розлади або переживають значний емоційний дистрес. У дослідженні T. Бонсаксен (2022 рік) установлено, що рівень поширення посттравматичного стресового розладу серед осіб із порушеннями зору є вищим порівняно із загальною популяцією, серед чоловіків показник становив 9,0% порівняно із 3,8% у загальній групі, а серед жінок – 13,9% проти 8,5%. Дослідження Д. Хагелі (2017 рік) підкреслило значний вплив фізичної активності на якість життя, пов’язану зі здоров’ям, результати демонструють важливість фізичної активності для покращення якості життя осіб із порушеннями зору.Висновки. Проведений аналіз наукових інформаційних джерел вказує на взаємозв’язок між порушенням зору та фізичною активністю в осіб, які мають вищу поширеність хронічних захворювань і більш схильні до виникнення психічних розладів, посттравматичного стресового розладу від травмівних подій, надзвичайних ситуацій та для яких необхідний мультидисциплінарний підхід до забезпечення реабілітаційних медико-психологічних послуг.

Знання та практика використання антибіотиків: результати кроссекційного опитування серед дорослих

2025-07-01T09:11:28+03:00

Мета – дослідити рівень знань, практику застосування та ставлення населення до використання антибіотиків при лікуванні інфекційних захворювань з подальшим науковим обґрунтуванням заходів, спрямованих на підвищення обізнаності щодо принципів раціональної антибіотикотерапії.Матеріали та методи. Проведено перехресне соціологічне дослідження серед 744 дорослих у період з грудня 2024 р. по січень 2025 р. Для збору даних використано адаптований опитувальник Всесвітньої організації охорони здоров’я для громадськості. Анкетування проводилося за участі членів Асоціації сімейної медицини Дніпропетровської області. Серед респондентів 66,7% становили жінки, 33,3% – чоловіки, середній вік – 48 (міжквартильний розмах 39–64) років. 83% учасників проживали у міській місцевості, 17% – у сільській. Рівень освіти: 49,3% мали середню або середню спеціальну освіту, 50,7% – неповну вищу або вищу освіту. Дослідження охопило представників різних соціально-професійних категорій. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою програмного забезпечення STATISTICA 6.1 (StatSoft Inc., серійний номер AGAR909E415822FA). Для опису даних застосовано медіану з міжквартильним розмахом, 95% довірчі інтервали обчислювалися за методом Вальда. Взаємозв’язки оцінювали за допомогою рангової кореляції Спірмена та множинного регресійного аналізу.Результати. Лише 3,4% респондентів повідомили, що не вживали антибіотиків, тоді як 42,8% повідомили про часте або дуже часте використання. Нераціональне використання антибіотиків було поширеним: 18% респондентів використовували антибіотики без рецепта чи медичної рекомендації, покладаючись на поради фармацевта чи самодіагностику; 32,7% не проходили діагностичне тестування перед застосуванням антибіотиків; 19,7% отримували ін’єкційні антибіотики, причому в 60% випадків їх призначали сімейні лікарі, незважаючи на заборону такого застосування в закладах первинної медичної допомоги. Крім того, 26,1% респондентів не використовували пробіотики під час антибіотикотерапії. Лише 62,6% опитаних зазначили, що припиняють прийом антибіотиків після завершення курсу лікування, призначеного лікарем або зазначеного в інструкції; решта респондентів керується іншими мотивами. Встановлено, що жінки, особи старшого віку та люди з вищою освітою більш схильні дотримуватись лікарських рекомендацій. Хоча 84,3% знали про політику призначення антибіотиків тільки за рецептом, лише 52,8% підтримали цю ініціативу. Більшість респондентів (84,8%) знали, що антибіотики діють проти бактерій. Близько ¾ респондентів заявили, що неправильний прийом антибіотиків, включаючи їх часте застосування або пропуск прийому, негативно впливає на ефективність лікування та сприяє розвитку антимікробної резистентності (76,2%, 73,5% та 78% опитаних відповідно). Також більшість опитаних знає, що під час лікування антибіотиками можуть виникати побічні реакції (84,1%), зокрема дисбактеріоз, алергія тощо (76,9% та 79,2% відповідно). Водночас третина респондентів мала хибні уявлення про застосування антибіотиків при вірусних інфекціях, для профілактики і про безпеку їх прийому під час вагітності та годування груддю. Регресійний аналіз показав, що підвищення поінформованості населення позитивно корелює з дотриманням призначених курсів антибіотиків, застосуванням пробіотиків і підтримкою політики призначення їх лише за рецептом. Необхідність отримання більше інформації про антибіотики та особливості їх застосування підтримала значна частка учасників дослідження (56,3%; 52,7–59,9%). Найбільший інтерес у них викликають теми, пов’язані з раціональним використанням антибактеріальних препаратів та показаннями до їх призначення (25,5%; 22,4–28,6%) та проблемою антимікробної резистентності (20,3%; 17,4–23,2%).Висновки. Дослідження встановило високий рівень поширеності неналежного використання антибіотиків серед населення, що суперечить чинним вимогам Стандарту медичної допомоги щодо застосування антимікробних препаратів. Рівень обізнаності населення щодо раціонального застосування антибіотиків є недостатнім, що спричиняє поширенню хибних уявлень про їхню ефективність при вірусних інфекціях та ризики розвитку антимікробної резистентності. Існує нагальна потреба у розробці та впровадженні цільових освітніх програм і заходів, спрямованих на підвищення рівня знань населення про антибіотики, усунення ключових прогалин у розумінні механізмів їхньої дії, формування відповідального ставлення до антибіотикотерапії та корекцію поведінкових моделей у контексті раціонального використання антимікробних препаратів.

Роль комерційних клініко-діагностичних лабораторій як частини приватного медичного сектору в системі охорони здоров’я України

2025-07-01T09:17:07+03:00

Мета: метою дослідження є аналіз ролі приватного медичного сектору й комерційних клініко-діагностичних лабораторій у забезпеченні доступності та якості медичних послуг в умовах реформування системи охорони здоров’я України. Матеріали та методи. Для аналізу використано наукометричні бази даних (Google Scholar, PubMed, Scopus), сайти наукових фахових видань, звіти Міністерства охорони здоров’я України, Державної служби статистики України, репозиторії закладів вищої освіти. За результатами пошуку опрацьовано публікації за останні 10 років. У роботі використано такі методи наукового дослідження: бібліосемантичний, контент-аналіз, структурно-логічний аналіз. Результати. Встановлено, що приватний медичний сектор в Україні має великий потенціал для зростання та створює конкурентне середовище на ринку медичних послуг, що підвищує ефективність роботи галузі загалом і покращує якість надання як діагностичних, так і лікувально-профілактичних послуг, але його стабільний розвиток залежить від вирішення викликів, пов’язаних із державним медичним сектором, військовими діями та загальною економічною ситуацією в країні.Клінічна лабораторна діагностика, зі свого боку, є важливою ланкою у забезпеченні точності та надійності медичного діагнозу, а комерційні клініко-діагностичні лабораторії відіграють критичну роль у сучасній системі охорони здоров’я, будучи тригерами інновацій, зменшуючи навантаження на державні медичні установи, сприяючи підвищенню якості медичної допомоги й розширенню доступу пацієнтів до діагностичних медичних послуг (завдяки широкому діапазону діагностичних тестів, упровадженню автоматизації, гнучкому графіку роботи та розгалуженій мережі). Висновки. Проведений аналіз допоможе сформувати підґрунтя для покращення комунікації, координації та співпраці між приватним медичним лабораторним сектором як повноцінним учасником національного ринку лабораторних послуг і державними закладами охорони здоров’я.

Концептуально-методичні підходи до розробки оптимізованої функціонально-організаційної системи медичної допомоги хворим на злоякісні новоутворення на регіональному рівні

2025-07-01T09:23:26+03:00

Мета – виробити концептуально-методичні підходи до розробки оптимізованої функціонально-організаційної системи надання медичної допомоги хворим на злоякісні новоутворення на регіональному рівні. Матеріали і методи. Під час виконання дослідження були використані біблiосемантичний метод та метод структурно-логічного аналізу. Методичною основою дослідження став системний підхід. Матеріалами дослідження слугували законодавчі акти України з реформування системи охорони здоров’я, дані наукової літератури та результати попередніх особистих досліджень.Результати. Концептуально-методичні підходи до розробки оптимізованої функціонально-організаційної системи медичної допомоги хворим на злоякісні новоутворення на регіональному рівні скеровані на усунення наявних проблем та забезпечення населення регіону доступною та якісною комплексною медичною допомогою при злоякісних новоутвореннях.Вони є комплексними і передбачають міжсекторальний підхід з розподілом завдань та функцій для кожного учасника процесу. Завдання для регіональної влади – прийняття регіональної цільової комплексної програми із забезпечення населення спеціалізованою онкологічною допомогою та забезпечення діяльності відповідної координаційної ради; забезпечення роботи громадського транспорту для можливості доїзду населення для отримання спеціалізованої онкологічної допомоги. Завдання для місцевої влади територіальних громад: прийняття місцевої цільової комплексної програми зі збереження онкологічного здоров’я населення або включення відповідного розділу до наявної програми збереження здоров’я населення; запровадження стимулів для безперервного вдосконалення компетенцій медичними працівниками первинної ланки та забезпечення сімейних амбулаторій необхідними засобами медичного призначення. Завдання для Національної служби здоров’я України – забезпечення максимального фінансування за державний кошт спеціалізованої онкологічної допомоги населенню. Завдання для системи спеціалізованої медичної допомоги – забезпечення доступної та якісної медичної допомоги. Завдання для системи первинної медичної допомоги – виявлення злоякісних новоутворень на ранніх стадіях розвитку, динамічний нагляд за хворими при злоякісних новоутвореннях, забезпечення паліативною допомогою в термінальних стадіях захворювання. Завдання для системи громадського здоров’я – формування у населення мотивованого відповідального ставлення до особистого здоров’я та прихильності до проходження цільових онкологічних профілактичних оглядів.Висновки. Використання запропонованих концептуально-методичних підходів дозволить розробити оптимізовану функціонально-організаційну систему медичної допомоги хворим на злоякісні новоутворення на регіональному рівні щодо забезпечення населення доступною та якісною онкологічною допомогою.

Методологічні аспекти дослідження організації, якості та ефективності спеціалізованої медичної допомоги хворим з травматичними ушкодженнями ока

2025-07-01T09:30:58+03:00

У статті представлено комплексний аналіз методологічних підходів до дослідження організації, якості та ефективності спеціалізованої офтальмологічної допомоги при травматичних ушкодженнях ока у Закарпатському регіоні. Досліджено особливості регіональної організації медичної допомоги, проаналізовано інформаційно-статистичні дані, виявлено основні проблеми та недоліки у системі надання спеціалізованої допомоги. Запропоновано методологічні підходи до оцінки якості медичної допомоги та комплексні критерії для визначення ефективності лікувально-діагностичних заходів при травмах ока з урахуванням регіональних особливостей Закарпаття. Розроблено структурно-функціональну модель оптимізації надання спеціалізованої офтальмологічної допомоги населенню регіону та визначено перспективні напрями її удосконалення. Мета дослідження – розробити та обґрунтувати методологічні підходи до дослідження організації, якості та ефективності спеціалізованої медичної допомоги хворим з травматичними ушкодженнями ока у Закарпатському регіоні. Матеріали і методи. Дослідження базується на системному аналізі даних медичної документації пацієнтів з травматичними ушкодженнями ока, що отримували спеціалізовану офтальмологічну допомогу. Використано комплекс методів: статистичний, епідеміологічний, експертних оцінок, організаційного моделювання та соціологічного опитування. Проведено аналіз структури та організації офтальмотравматологічної служби, дано оцінку своєчасності та повноті надання медичної допомоги. Результати. Розроблено інтегральну методологію оцінки якості та ефективності спеціалізованої офтальмологічної допомоги при травмах ока, що включає критерії доступності, своєчасності, адекватності та результативності медичних втручань. Встановлено основні чинники, що впливають на ефективність медичної допомоги при травматичних ушкодженнях ока. Виявлено організаційні недоліки наявної системи надання спеціалізованої офтальмотравматологічної допомоги. Висновки. Запропонована методологія дозволяє проводити комплексну оцінку організації офтальмотравматологічної допомоги та визначати напрями її оптимізації. Впровадження розроблених підходів сприятиме підвищенню ефективності лікування пацієнтів з травматичними ушкодженнями ока та покращенню функціональних результатів.

Аналіз медико-демографічних процесів у Запорізькій області протягом 2015-2021 років

2025-07-01T09:35:20+03:00

Мета: дослідити медико-демографічні процеси в Запорізькій області протягом 2015–2021 років, проаналізувати структуру смертності та показники смертності населення за основними причинами смерті, провести порівняльний аналіз із доковідним періодом і з іншими регіонами України.Матеріали та методи. Базою є матеріали Державної служби статистики України та Головного управління статистики Запорізької області за 2015–2021 роки. У роботі використані ретроспективний аналіз, медико-статистичний і системний аналіз, а також методи логічного узагальнення. Результати. Коефіцієнт природного приросту населення в Запорізькій області у 2021 році знизився на 39,2%. Рівні серед міського та сільського населення істотно не відрізнялись. Загальний коефіцієнт смертності протягом 2015–2019 рр. був високим, у 2021 р. досягнув максимального значення – 21,6/1 000 нас. Значення коефіцієнтів смертності були вищими в сільській місцевості, але темпи зростання серед міського населення були вдвічі швидшими. Порівняно з українськими показниками зафіксовано односпрямовані тенденції щодо перевищення значень показників у сільській місцевості, але темпи зростання в Запорізькій області випереджали загальноукраїнські майже на 10% як у міських, так і в сільських поселеннях. Середня очікувана тривалість життя у 2021 році становила 68,64 року, але в жінок майже на 10 років є більшою, ніж у чоловіків. Проте чітко відстежується негативна тенденція щодо скорочення тривалості життя майже на 3 роки як серед чоловіків, так і серед жінок. Висновки. Пріоритетними причинами смертності населення в Запорізькій області до 2020 року були хвороби системи кровообігу, новоутворення та зовнішні причини, які формували до 83,5% всіх випадків смерті. У 2021 році COVID-19 посів друге місце (15,3%), його частка була на 3% більшою, ніж в Україні (12,3%). Визначено негативну динаміку смертності дітей до одного року життя.

Повнота охоплення та результати профілактичних офтальмологічних оглядів дітей

2025-07-01T09:40:59+03:00

Мета: вивчення та проведення аналізу галузевих статистичних звітів у регіональному аспекті щодо охоплення дитячого населення різних вікових груп офтальмологічними профілактичними оглядами та їхніх результатів у передвоєнний період і перший рік війни проти російської воєнної агресії.Матеріали та методи. Матеріали: дані галузевої статистичної звітності за 2020–2022 роки. Методи: бібліосемантичний, медико-статистичний, структурно-логічного аналізу. Результати. Частка дітей, охоплених даним видом медичної допомоги у країні, скоротилася на 9,9% і у 2022 році становила 85,13%. Низький рівень охоплення дітей офтальмологічним профілактичними оглядами зареєстровано на адміністративних територіях, де тривали активні бойові дії, як-от: Донецька (26,23%), Луганська (не проводилися), Харківська (66,18%), Херсонська (16,43%), Запорізька (86,68%) області. Усі роки дослідження рівень охоплення дітей профілактичними офтальмонологічними оглядами не досягав 80% у Львівській області. Показники кількості виявлених дітей зі зниженням гостроти зору за регіонами відрізняються у 2,9 раза: від 25,46 у розрахунку на 1 000 оглянутих у Закарпатській до 74,25 у Житомирській області. У 2020 році показник зниження гостроти зору в дітей, які йшли до школи у 6-річному віці, становив 45,17, у дітей, які йшли до школи у 7-річному віці, становив 58,73, а в учнів 9–11 класів – 74,16. У 2022 році вказані показники відповідно становили: 53,93; 65,30 та 73,28. Порівняння результатів профілактичних офтальмологічних оглядів дітей всіх вікових категорій та дітей, які навчаються в 9–11 класах вказує на те, що за період навчання в школі значна частка дітей втрачає гостроту зору.Загалом по країні зазначений показник становив в 2020 р. 1,27 раза: від 94,31 до 74,16 та у 2022 р. 1,57 раза: від 46,61 до 73,28. Висновки. Результати проведеного дослідження вказали на негативний вплив війни проти російської воєнної агресії на охоплення дітей профілактичними офтальмонологічними оглядами. Також установлено, що за період навчання у школі діти втрачають гостроту зору.

Оцінка діяльності регіональних систем крові в Україні, 2016–2020 роки

2025-07-01T09:44:48+03:00

Діяльність регіональних систем крові (РСК) визначає стабільність трансфузіологічної допомоги в лікувальних закладах.У 2016–2020 рр. кількість донорів зменшилася на 22,4%, донацій – на 19,1%, обсяг еритроцитвмісних компонентів, виданих лікарням, – на 14,8%, що потребує стратегічного моніторингу через рейтингову оцінку РСК. Мета – установити стан діяльності РСК України за допомогою рейтингового індексу і забезпечити інформаційну підтримку управлінських рішень.Матеріали і методи. Проаналізовано 22 РСК за даними МОЗ і НАМН (2016–2020). Індикатори, сформовані методом Дельфі, згруповано у два блоки. Блок 1 «Забезпеченість» містить чотири показники на 1000 населення (донори; дози еритроцитів; аферезні тромбоцити; плазма для фракціонування). Блок 2 «Ефективність» включає шість відносних величин, що характеризують продуктивність персоналу й обладнання. Рейтинг визначали триетапним ранжуванням; статистичний аналіз виконано в Excel.Результати. За блоком 1 лідирували Дніпропетровська, Запорізька, Волинська, Полтавська, Миколаївська, Сумська та Хмельницька області (90,6–108,8 бала). У блоці 2 перші позиції посіли Миколаївська, Дніпропетровська, Київ, Сумська, Вінницька, Харківська й Хмельницька (90,8–131,0). Інтегрально найкращі результати продемонстрували Дніпропетровська (235,4 бала), Миколаївська (224,2) та Сумська (208,2); дев’ять областей залишилися у «зоні контролю» (<150 бала), що свідчить про суттєву нерівномірність ресурсів. Отримані рейтинги МОЗ щороку використовує для адресного фінансування та навчальних програм.Висновки. Ранговий аналіз окреслив сильні і слабкі сторони кожної РСК, формуючи базу для цілеспрямованих заходів з підвищення забезпеченості компонентами крові та ефективності роботи. Запропонований набір індикаторів придатний для безперервного стратегічного моніторингу національної системи крові.

Професійний статус медичних сестер у контексті соціального сприйняття

2025-07-01T10:12:20+03:00

Професія медичної сестри є вимогливою, а охорона здоров’я сприймається як одна з ключових цінностей сучасного суспільства. Незважаючи на важливість цієї професії, її статус у суспільстві не завжди достатньо оцінений.Мета дослідження: мета статті полягає в аналізі сприйняття роботи медсестер широким загалом, зосереджуючись на таких аспектах, як спілкування між медсестрою та пацієнтом, суспільне значення та внесок професії, необхідні характеристики медсестер та складність їхньої професії. Матеріали та методи. Для перевірки гіпотез використовувався інструмент індуктивної статистики. Для перевірки гіпотез ми використали критерій незалежності хі-квадрат χ2. Ми приймаємо рішення про значущість відмінностей на основі розрахованого значення p і рівня значущості 0,05. Результати. Дослідження підтвердило, що професія медичної сестри сприймається суспільством переважно позитивно, але зберігається застарілий погляд на медичну сестру як на помічника лікаря. Особисте знання медсестри посилювало сприйняття складності її роботи, а жінки частіше, ніж чоловіки, оцінювали її як більш вимогливу. Суб'єктивний досвід пацієнта вплинув на оцінку професії, а позитивний досвід призвів до більш високого визнання її вимогливості. Висновки. Медсестра – професія, що динамічно розвивається, постійно розширює свої компетенції та висуває підвищені вимоги до професійних знань і навичок. Відповідальність медсестер за пацієнтів, власну роботу та професійний розвиток постійно зростає. Незважаючи на вимогливість, ця професія залишається незамінною місією, яка вимагає не лише професійної підготовки, а й високого рівня співпереживання та бажання допомогти іншим.

Реабілітаційне медсестринство в Україні: подолання розриву між політикою та практикою

2025-07-01T10:16:37+03:00

Мета дослідження – проаналізувати міжнародні підходи до визначення компетентностей медичних сестер у сфері реабілітації та обґрунтувати шляхи формування національного професійного стандарту в Україні, адаптованого до умов воєнного стану та потреб системи охорони здоров’я.Матеріали та методи. Здійснено бібліосемантичний аналіз сучасних міжнародних рамок компетентності медичних сестер у сфері реабілітації на основі джерел, представлених у провідних наукометричних базах даних: Scopus, Web of Science, PubMed, Google Scholar та PEDro. У процесі дослідження застосовано теоретичні методи, зокрема аналіз і синтез нормативно-правових актів законодавства України у сфері реабілітації та медсестринства, а також рекомендацій авторитетних міжнародних організацій у галузі охорони здоров’я та медичної освіти. Метою такого підходу було виявлення глобальних тенденцій і особливостей професійного становлення медсестринства в галузі реабілітації як нової спеціалізації в українській системі надання медичної допомоги у відповідь на виклики, спричинені війною. Крім того, проаналізовано науково-педагогічні та економічні публікації, що розкривають теоретичні засади досліджуваної проблематики. Проведено систематизацію отриманого матеріалу та його узагальнення з метою формулювання висновків і визначення напрямів подальших наукових пошуків.Результати. Реабілітаційне медсестринство в Україні розвивається відповідно до зростаючих потреб та міжнародних стандартів, але залишаються такі проблеми, як нестача кадрів, високе робоче навантаження та недостатній рівень підготовки. Результати дослідження показали, що аналіз нормативно-правової бази, сучасних тенденцій та прогалин у компетенціях реабілітаційних медсестер, з урахуванням викликів, спричинених триваючою війною, дозволяє визначити пріоритетні напрямки для розвитку професійних стандартів та підготовки медичних кадрів у сфері реабілітації в умовах нестабільної ситуації. Порівняльний аналіз ролі реабілітаційних медсестер у Великій Британії, Норвегії та США виявляє спільні підходи до підготовки та інтеграції команд, які можуть слугувати основою для створення української моделі компетенцій. Серед ключових викликів – невідповідність компетенцій, прогалини в нормативно-правовій базі та відсутність структурованої освіти.Посилення нормативно-правової бази, визначення стандартів робочого навантаження та розробка професійних стандартів є критично важливими для покращення реабілітаційного медсестринства. Необхідні подальші дослідження для встановлення кваліфікаційних вимог та узгодження практики з поточними потребами реабілітаційної медицини. Висновки. Проведений аналіз міжнародних рамок компетентності медичних сестер у реабілітації засвідчив наявність спільного підходу до визначення професійної ролі цих фахівців у системах охорони здоров’я країн з розвинутою економікою.Такі рамки підкреслюють важливість високого рівня автономії професії «Медсестринство», спеціалізованих компетентностей а також міждисциплінарної співпраці в мультидисциплінарній команді. Вони можуть бути використані як орієнтир для створення національного професійного стандарту в Україні, з урахуванням вітчизняного контексту, законодавчих змін і викликів, що виникли в умовах воєнного стану. Розвиток реабілітаційного медсестринства в Україні відбувається у складних соціально-економічних і кадрових умовах, викликаних війною з рф. Попри позитивні зрушення в нормативному полі, галузь стикається з низкою проблем: дефіцит фахівців, високе навантаження, недостатній рівень спеціалізованої підготовки, відсутність системної підтримки молодих кадрів. У таких умовах постає нагальна потреба у формалізації професійного статусу медичних сестер і братів у реабілітації через впровадження чіткого професійного стандарту, який визначатиме рамку компетентностей, межі відповідальності та алгоритми практичної діяльності. Визнання реабілітаційного медсестринства як окремої галузі професійної практики сприятиме не лише підвищенню якості медичної допомоги, але й створенню умов для сталого кадрового розвитку. Формування сучасної, адаптованої до українських реалій моделі підготовки медичних сестер у сфері реабілітації є стратегічно важливим кроком на шляху до інтеграції української медицини у світовий реабілітаційний простір.

Наміри студентів з фізичної терапії та ерготерапії щодо їх професійного спрямування: крос-секційне дослідження

2025-07-01T09:48:18+03:00

Незважаючи на значну кількість випускників спеціальності «Терапія та реабілітація» (спільна спеціальність для студентів з фізичної терапії, ерготерапії та їх асистентів в Україні), в державних та комунальних закладах охорони здоров’я наявні сотні вакантних місць для цих фахівців по всій країні. В той же час, досить незначна кількість фахівців, порівняно з загальною кількістю випускників, працевлаштовані на відповідних посадах. Незважаючи на значні зусилля по формуванню сучасної системи реабілітації, ми досі не розуміємо, чому більша частина фахівців працюють не за фахом, або працюють не офіційно.Інакше кажучи, ми не знаємо, куди зникають тисячі нових спеціалістів. З моменту впровадження цих спеціальностей, в Україні було опубліковано лише два дослідження мотивації студентів щодо вибору професії в реабілітації. Відповідно, майже нічого не відомо про професійні наміри та мотивацію студентів.Метою нашого дослідження було визначення намірів студентів спеціальності «Терапія та реабілітація» щодо майбутнього професійного спрямування та працевлаштування. Матеріали та методи. Дослідження мало крос-секційний дизайн. Збір даних відбувався у травні 2024 року шляхом онлайн опитування студентів спеціальності «Терапія та реабілітація» усіх курсів навчання. З цією метою в базі ЄДЕБО було відібрано 10 закладів вищої освіти (ЗВО), спираючись на кількість студентів, форму власності закладу та його спеціалізацію. Статистична обробка виконувалася у IBM SPSS Statistics (Version 21) шляхом розрахунку частки респондентів за відповідними характеристиками.Результати. Ми проаналізували дані 340 респондентів з 10 ЗВО. Частка респондентів жіночої статі склала 72%, бакалаврів – 65%, студентів державних ЗВО – 81%, студентів медичних ЗВО – 47%. Середній відсоток відповідей серед загальної кількості студентів відібраних ЗВО склав 12% (мін. 3%, макс. 48%). Загалом 88% респондентів мали намір продовжити роботу за фахом, проте лише 58% готові були працювати в державних або комунальних закладах охорони здоров’я. 28% опитаних мали намір використовувати недоказові методи реабілітації, такі як остеопатія, вплив на енергії тощо. Лише 56% магістрів та 13% бакалаврів на момент опитування були працевлаштовані в якості фізичних терапевтів, ерготерапевтів або ї асистентів. Більше половини опитаних студентів були не задоволені якістю знань та навичок, отриманих в університеті. У той же час, 83% бакалаврів повідомили про намір в подальшому отримувати магістерський ступінь.Вибір напрямків майбутньої практики був нерівномірний. Ортопедична реабілітація була обрана 51% студентів. В той же час деякі інші напрямки обиралися менше ніж 10% студентів (онкологія, опіки, реанімація тощо).Жінки частіше обирали роботу в педіатрії, порівняно з чоловіками (38% та 11%, відповідно). В той же час чоловіки частіше за жінок обирали роботу спортивних тренерів (20% та 8%, відповідно) та реабілітації у спорті (37% та 18%, відповідно). Бакалаври частіше, порівняно з магістрами, обирали роботу в сфері SPA та масажу (26% та 10%, відповідно), тренерів (15% та 5%, відповідно) та реабілітації у спорті (27% та 17%, відповідно). Намір працювати лише у приватних закладах, а не комунальних чи державних, більше мали ті студенти, які обирали роботу у сфері тренувань (21% та 7%, відповідно), масажу та SPA (28% та 17%), фітнесу (14% та 7%) та реабілітації у спорті (27% та 17%). Відповідно, роботу лише у приватних закладах частіше обирали чоловіки порівняно з жінками (45% та 30%). Висновки. Незадоволені потреби комунальних та державних закладів охорони здоров’я у фахівцях з реабілітації можуть свідчити про прагнення фахівців до незалежної практики або практики у кращих умовах, ніж можуть надати ці заклади.Низька прихильність студентів до науково-доказової практики може ще більше підсилювати нестачу кваліфікованих кадрів.Зміни в процесі підготовки фахівців, особливо щодо клінічної практики, може покращити ситуацію з залучення студентів до менш популярних напрямків реабілітації, таких як онкологія, опіки, реанімація, а також покращити їх прихильність до науково-доказової практики.

Фізична терапія та ерготерапія військових з вогнепальною травмою плеча

2025-07-01T09:55:11+03:00

Мета: аналіз науково-методичної літератури щодо сучасного стану питання особливостей застосування фізичної терапії та ерготерапії для військових з наслідками вогнепальної травми плеча. Матеріали та методи. Методи дослідження містять бібліосемантичний метод та метод структурно-логічного аналізу, з питання анатомо-фізіологічних особливостей вогнепальних травм плеча та їх наслідків, а також особливостей фізичної терапії та ерготерапії для функціонального відновлення зазначеної категорії пацієнтів.Результати. Фізична терапія та ерготерапія відіграють ключову роль у відновленні функціонального стану військових з вогнепальними пораненнями плеча у всіх періодах реабілітації. Ефективність відновлення забезпечується фокусуванням на біопсихосоціальну модель, яка дає змогу цілісно розглядати наслідки порушення стану здоров’я, а також дотриманням мультидисциплінарного підходу, невід’ємною частиною якого є фізичні терапевти та ерготерапевти. Поетапний процес фізичної терапії, який залежить від періоду реабілітації, на якому перебуває пацієнт, сприяє відновленню активної амплітуди рухів у суглобах верхньої кінцівки, зменшенню больового синдрому, збільшенню сили м’язів та покращенню нейром’язового контролю. Фокусом ерготерапії є неможливість заняттєвої активності шляхом терапевтичного використання, модифікації стратегій виконання занять та адаптації середовища, що сприяє максимальному поверненню військових з наслідками вогнепальної травми плеча до незалежного повсякденного функціонування. Висновки. Поетапний і мультидисциплінарний підхід до реабілітації військовослужбовців із вогнепальними травмами плеча створює умови для успішного повернення пацієнтів до ефективної побутової та продуктивної діяльності. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на розробку індивідуалізованих алгоритмів фізичної терапії та ерготерапії і оцінку їх довгострокової ефективності.

Ефективність використання здоров’язберігаючих технологій при психоемоційних порушеннях у здобувачів вищої освіти

2025-07-01T10:01:44+03:00

Метою дослідження було покращення стану здоров’я студентів у передекзаменаційний та екзаменаційний періоди навчання. Матеріали та методи. Дослідження проводилося за участю 58 студентів першого та другого курсів з дотриманням усіх принципів біомедичної етики. Участь респондентів у дослідженні була добровільною, а обробка даних – конфіденційною.Опитування проводилося анонімно, за згодою студентів. Критеріями включення в дослідження була наявність у студентів ознак психоемоційних порушень, з розладами сну, що посилювалися у передекзаменаційний та екзаменаційний періоди навчання. Для діагностики та лікування безсоння використовували Бергенську шкалу безсоння (BSAS) та Індикатор стану сну.Результати. Аналізуючи літературні джерела інформації, бачимо, що показники психоемоційних порушень та розладів сну серед студентів вищих навчальних закладів у період екзаменів є важливим показником їхнього загального стану здоров’я та працездатності.У результаті використання комплексу методик фізичної терапії та корекція способу життя студентів відзначено значне покращення клініко-функціонального стану окремих органів та систем, відновлення навчальної та загальної працездатності.Отримані нами дані також підтверджують результати вчених щодо необхідності як своєчасної діагностики початкових психоемоційних змін в організмі людини, так і використання певних методів психопрофілактики, дотримання здоров’язбережувальних технологій у середовищі молоді, яка навчається.Висновки. Підтверджено ефективність комплексу реабілітаційних заходів для студентів з ознаками розладів сну, що включає корекцію способу життя, режиму фізичної активності та відпочинку, фітотерапію, самомасаж, застосування певних технік м’язової релаксації. Зміни в режимі життя і процесі відходу до сну, виконання певних релаксаційних вправ сприяли нормалізації сну, покращенню загального самопочуття.

Епідеміологія інвалідності в Україні за 2014–2023 роки. Нові виклики для системи медичної реабілітації

2025-07-01T10:08:47+03:00

Мета: обґрунтувати епідеміологічний складник інвалідності в процесі опрацювання методик та моделей процесу реабілітації для населення України.Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз показників інвалідності серед населення України з 2014 до 2023 року. Використано статистичні дані Державної служби статистики та Міністерства охорони здоров’я України. У роботі застосовано методи системного підходу, структурно-логічного та медико-статистичного аналізу.Результати. За аналізований період (2014–2023 роки) рівень загальної інвалідності в Україні мав чітку тенденцію до зростання та у 2022 році становив 77,76 випадків на 1 000 населення, що на 29,66 % було вище за показник 2014 року. Показники рівня первинної інвалідності з 2014 до 2021 року мали тенденцію до зниження, а у 2022–2023 роках –до значного зростання. Число військовослужбовців, яким уперше встановлено інвалідність у 2023 році, було більшим у понад 5 разів порівняно з 2014 роком. Рівні інвалідності серед населення України за класами захворювань через психічні розлади та неврологічні захворювання мали тенденцію до зниження до 2020 року та зростання у 2021–2023 роках.Аналіз основних причин інвалідності засвідчив, що з 2014 до 2023 року інвалідність встановлено 79 896 військовослужбовцям, причому кількість військовослужбовців, яким уперше встановлено інвалідність у 2023 році, порівняно з 2022-м було більшим майже в 4 рази, а порівняно з 2014 роком – у понад 5 разів.Висновки. Прогресування інвалідності серед населення України, зростання числа військовослужбовців з стійкою втратою працездатності, аргументує потребу опрацювати та модернізувати модель медичної реабілітації в Україні, з урахуванням особливостей та потреб, на які вказують результати проведеного епідеміологічного аналізу.