Intermedical journal

ОЦІНКА ВІТАЛЬНОСТІ ПУЛЬПИ В УМОВАХ СУМІЖНИХ ПАРОДОНТАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ: ПРОБЛЕМАТИКА ТА ПРОПОЗИЦІЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2026-06-05T10:53:46+03:00

Вступ. Наразі лише окремі дослідження висвітлюють можливості застосування методу пульсоксиметрії для оцінки вітальності зубів в умовах суміжно наявних патологій пародонту, а також специфічно у випадках ендо-пародонтальних патологій, і уточнення даних можливостей, а також розробка пропозицій для вдосконалення даного методу у вищезазначених клінічних умовах є аргументовано-релевантним завданням сучасної стоматологічної практики. Мета дослідження. Проаналізувати проблематику сучасних методів оцінки вітальності пульпи в умовах наявної суміжної патології пародонту, систематизувати існуючі підходи щодо їх оптимізації та розробити технічну пропозицію вдосконалення з використанням можливостей сучасних цифрових технологій. Матеріали та методи. Проведене дослідження носило теоретико-аналітичний та інженерно-концептуальний характер і базувалося на системному узагальненні сучасних літературних даних щодо методів оцінки вітальності пульпи зуба в умовах супутньої патології пародонту, а також на аналізі та інтерпретації сучасних технологічних рішень у сфері біофотоніки та цифрової стоматології орієнтованих на оцінку вітальності пульпи. На основі проведеного аналізу було сформульовано методологічно- та технічно-обґрунтовану концепцію інтегрованої оптико-діагностичної системи, як пропозиції вдосконалення методу оцінку вітальності пульпи з використанням сучасних цифрових технологій. Результати досліджень та їх обговорення. Фактори, котрі обмежують широке використання пульсоксиметрії в клінічній стоматологічній практиці включають: 1) потребу розробки універсального дизайну адаптивного датчика в умовах варіативної конфігурації зубів різної топографічної приналежності; 2) потребу оптимізація потужності та стабільності світлового потоку з урахуванням ефекту розсіювання через товщу твердих тканин зубів (мінімізація ефектів дифракції та розсіювання); 3) вплив зовнішнього освітлення на результуючі показники пульсоксиметрії. У відповідь на виявлені обмеження запропоновано інженерно обґрунтовану концепцію інтеграції пульсоксиметричного сенсорного модуля в конструкцію інтраорального сканера з формуванням єдиної оптико-діагностичної системи. Інтеграція оптичних можливостей інтраорального сканера, зокрема використання ближнього інфрачервоного спектру, із пульсоксиметричним принципом реєстрації фотоплетизмографічного сигналу дозволяє підвищити ефективність проходження світла крізь тверді тканини зуба та покращити умови детекції пульсаційної компоненти сигналу. Висновки. Встановлено, що, незважаючи на високий потенціал пульсоксиметрії як об’єктивного методу оцінки вітальності пульпи, її клінічне застосування обмежується низкою факторів, серед яких ключовими є відсутність спеціалізованих стоматологічних сенсорів, вплив розсіювання світла в твердих тканинах зуба, варіабельність анатомічних умов та відсутність стандартизованих діагностичних порогів. У відповідь на виявлені обмеження запропоновано інженерно обґрунтовану концепцію інтеграції пульсоксиметричного модуля з інтраоральним сканером, що дозволяє оптимізувати умови оптичного зондування, підвищити ефективність фотонного транспорту та покращити відношення параметрів сигнал / шум.

ІНДЕКС МІКРОБНОГО ДИСБІОЗУ ПОРОЖНИНИ РОТА: ВІД МІКРОБІОЛОГІЧНОГО ВИСНОВКУ ДО ЄДИНОГО ЧИСЛА У ПЕРЕДІМПЛАНТАЦІЙНОМУ СКРИНІНГУ

2026-06-05T10:58:20+03:00

Вступ. Мікробіологічний моніторинг на етапі підготовки до дентальної імплантації набуває дедалі більшого клінічного значення у зв’язку зі зростанням поширеності антибіотикорезистентних штамів в оральній мікробіоті та доведеним зв’язком між мікробіологічним профілем пародонтальних кишень і ризиком периімплантаційних ускладнень. Попри очевидну актуальність мікробіологічного скринінгу, стандартний лабораторний висновок надає якісну характеристику мікробіоти без кількісної міри дисбіотичних змін, придатної для стратифікації індивідуального ризику та обґрунтування клінічного рішення. Мета – розробити та здійснити первинну валідацію індексу мікробного дисбіозу (МДІ) порожнини рота – кількісного показника для передімплантаційного скринінгу стану мікробіоти пародонтальних кишень, розрахованого на основі результатів рутинного бактеріологічного дослідження. Матеріали та методи. До дослідження включено 59 пацієнтів із пародонтитом Stage II-III (EFP/AAP, 2017) на передімплантаційному етапі підготовки. Проведено мікробіологічне дослідження пародонтальних кишень із визначенням AMR-профілю (21 антибіотик). МДІ розраховувався як відношення кількості некоменсальних мікроорганізмів до загальної кількості виявлених таксонів. Для аналізу зв’язку МДІ з рівнем антибіотикорезистентності використано кореляцію Спірмена, критерій Краскела-Уолліса та ROC-аналіз. Результати. Середнє значення МДІ склало 21,0±19,9% (медіана 25,0%). Некоменсальна мікрофлора виявлена у 55,9% пацієнтів. За рівнями МДІ пацієнти розподілилися: низький ризик (МДІ = 0%) – 26 (44,1%), помірний ризик (МДІ > 0–33,3%) – 22 (37,3%), високий ризик (МДІ > 33,3%) – 11 (18,3%). Встановлено статистично значущий кореляційний зв’язок між МДІ та рівнем антибіотикорезистентності (r=0,363; p=0,005). Рівень AMR у групі високого ризику вдвічі перевищував показники групи низького ризику (медіана 2,5 vs 1,0; H=8,146; p=0,017). AUC МДІ щодо MDR-ризику становила 0,611 (95% ДІ: 0,463–0,759; поріг 33,3%). Множинна лікарська резистентність виявлена у 23 пацієнтів (39,0%); частота MDR зростала зі збільшенням рівня МДІ: 30,8% у групі низького ризику, 40,9% – помірного ризику, 54,5% – високого ризику. Висновки. МДІ є клінічно доступним кількісним показником, що перетворює стандартний мікробіологічний висновок на числову міру дисбіотичного ризику і дозволяє стратифікувати пацієнтів за ризиками на етапі підготовки до дентальної імплантації. МДІ демонструє статистично значущий зв’язок із рівнем AMR (r=0,363; p=0,005) та обмежену, але відмінну від випадкової дискримінаційну здатність щодо MDR (AUC=0,611; 95% ДІ: 0,463-0,759), що дозволяє розглядати його як інструмент первинного скринінгу, придатний для інтеграції в комплексні системи оцінки ризику.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТАНУ ТКАНИН ПАРОДОНТА ПРИ ОРТОДОНТИЧНОМУ ЛІКУВАННІ ЕЛАЙНЕРАМИ ТА ВЕСТИБУЛЯРНИМИ БРЕКЕТ-СИСТЕМАМИ

2026-06-05T11:01:19+03:00

Вступ. Актуальність дослідження зумовленазростанням поширеності ортодонтичного лікування серед дорослого населення та необхідністю забезпечення не лише функціональних і естетичних результатів, а й збереження пародонтального здоров’я як ключового чинника довготривалої стабільності лікування. Розширення застосування елайнерів поряд із традиційними вестибулярними брекет-системами актуалізує потребу в науково обґрунтованому порівняльномуаналізіїхнього впливу на тканини пародонта, оскільки наявні дані є фрагментарними, а клінічні результати –неоднозначними. Метою статті є встановлення особливостей динаміки клінічних та індексних показників стану тканин пародонта в пацієнтів під час ортодонтичного лікування залежно від типу застосованої ортодонтичної апаратури та визначення підходів до мінімізації пародонтальних ризиків. Методи дослідження ґрунтуються на клінічному обстеженні пацієнтів, застосуванні стандартизованих гігієнічних і гінгівальних індексів, проспективному порівняльному спостереженні в динаміці ортодонтичного лікування, а також статистичному аналізі кількісних показників, поданих у вигляді середніх значень і показників варіабельності у визначені часові інтервали. Результати дослідження. Досліджено вихідний стан тканин пародонта та встановлено, що значна частина пацієнтів розпочинає ортодонтичне лікування з наявністю початкових запальнихзмін без клінічних ознак деструкції. Виявлено, що в процесі лікування тип ортодонтичної апаратури зумовлює різну динаміку пародонтальних показників. Доведено, що застосування елайнерів супроводжується помірними та переважно транзиторними змінами, тоді як вестибулярні брекет-системи асоціюються зі стійким накопиченням зубного нальоту та тривалим підвищенням гінгівальних індексів. Експериментально підтверджено, що найбільш критичним періодом формування запальних змін є перші місяці ортодонтичного лікування. Висновки. Встановлено, що пародонтальні ризики при ортодонтичному лікуванні мають не лише поведінковий, а й апаратурно зумовлений характер. Обґрунтовано доцільність диференційованого вибору ортодонтичної апаратури та інтенсифікації профілактичного супроводу на ранніх етапах лікування. Перспективи подальших досліджень пов’язані з оцінюванням довготривалого впливу хронічних запальних змін у тканинах пародонта на стабільність ортодонтичних результатів і розробленням індивідуалізованих профілактичних протоколів з урахуванням типу ортодонтичної апаратури та ризик-профілю пацієнтів.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАГОЄННЯ ПІСЛЯЕКСТРАКЦІЙНОЇ РАНИ ТА РЕГЕНЕРАЦІЇ КІСТКОВОГО ДЕФЕКТУ ЩЕЛЕП ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ЗГУСТКІВ A-PRF

2026-06-05T11:06:17+03:00

Вступ. Операція видалення зуба, особливо атипове видалення ретенованих і дистопованих нижніх третіх молярів, залишається одним з найбільш поширених оперативних втручань в хірургічній стоматології. Незважаючи на вдосконалення хірургічних протоколів, частота післяопераційних ускладнень, таких як альвеоліт, набряк, больовий синдром та формування стійкого кісткового дефекту щелеп у ділянці дистальної поверхні другого моляра, залишається високою. Мета дослідження. Підвищити ефективність хірургічного лікування пацієнтів із ретенцією та дистопією нижніх третіх молярів шляхом застосування методики заповнення постекстракційної лунки збагаченим тромбоцитами фібрином (A-PRF). Проведено клінічне дослідження за участю 80 пацієнтів (віком 18–35 років) із діагнозом ретенція та дистопія нижнього третього моляра. Пацієнти були розподілені на дві групи по 40 осіб: основну, де після видалення зуба лунка заповнювалася A-PRF мембранами, та контрольну, де загоєння відбувалося під кров’яним згустком. Оцінка результатів проводилася за клінічними (біль за ВАШ, набряк, епітелізація) та рентгенологічними (КПКТ через 6 місяців для оцінки щільності кісткового регенерату) параметрами. У пацієнтів основної групи спостерігалося достовірне зниження больового синдрому на 3-тю добу після операції (p≤0,05) та пришвидшення епітелізації рани. Аналіз даних КПКТ через 6 місяців продемонстрував, що щільність новоутвореної кісткової тканини в основній групі була на 35% вищою порівняно з контрольною групою. Також відзначено значне зменшення глибини пародонтальних кишень в ділянці других молярів у групі із застосуванням A-PRF. Висновки. Використання методики A-PRF при операції атипового видалення нижнього третього моляра дозволяє значно покращити клінічний перебіг післяопераційного періоду, пришвидшити загоєння рани м’яких тканин та забезпечити якісну регенерацію кісткового дефекту щелеп.

ПРОГНОСТИФІКАЦІЯ ВТРАТИ ТА КРИТИЧНОЇ КОМПРОМЕТАЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДІВ МАШИННОГО НАВЧАННЯ: ПЕРСПЕКТИВИ КЛІНІЧНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ

2026-06-05T11:21:21+03:00

Вступ. Акумуляція та таргетне опрацювання даних щодо трендів розвитку та фактичної експериментальної ефективності запропонованих моделей штучного інтелекту, сфокусованих на квантифікації ймовірності втрати дентальних імплантатів чи критичної компрометації їх функціонального стану, сприятиме об’єктивізації рівнів їх перспективної застосовуваності та значущості при вихідній клінічній оцінці прогнозу та виборі методу реабілітації ортопедичними конструкціями різного типу на внутрішньокісткових опорах з варіативними сценаріями розподілу таких. Мета дослідження. Оцінити предикативу значущість та доцільність безпосереднього клінічного впровадження систем машинного навчання для прогнозу ймовірності втрати дентальних імплантатів, а також для квантифікації ризику розвитку умов критичної компрометації їх функціонального стану з неможливістю виконання функції внутрішньокісткової опори протетичних конструкцій. Матеріали та методи. Дизайн дослідження базувався на принципах системного аналізу та картування наукових джерел, в котрих було висвітлено аспекти застосування методів машинного навчання та штучного інтелекту для прогнозування успішності функціонування, виживання та ризику втрати дентальних імплантатів. Дослідження було виконано з дотриманням рекомендацій щодо прозорості та відтворюваності аналітичних оглядів у сфері медицини із фокусом на досвіді використання клінічно-орієнтованих предикативних моделях, котрі базуються на технології штучного інтелекту. Результати досліджень та їх обговорення. Проведений аналіз наукових джерел засвідчив, що системи машинного навчання та штучного інтелекту демонструють загалом високу потенційну ефективність у прогнозуванні функціонування, виживання та ризику втрати дентальних імплантатів, із середніми показниками точності у широкому діапазоні 70-96,13% залежно від типу використовуваних даних і архітектури моделей. Найбільш перспективними виявилися мультимодальні та ансамблеві підходи, які поєднують клінічні, анамнестичні та рентгенологічні дані, однак більшість наявних моделей характеризуються гетерогенністю вибірок, обмеженою зовнішньою валідацією та фокусом переважно на детекції вже сформованих патологічних змін, а не на ранній істинній предикції ризику. Висновки. Переважна більшість існуючих моделей орієнтована на детекцію вже маніфестованих патологічних змін, зокрема втрати периімплантаційної кісткової тканини або ознак периімплантиту, що фактично обмежує їх функцію до класифікації клінічно несприятливих станів, а не до ранньої істинної предикції ризику. Відсутність систематичної зовнішньої та мультицентричної валідації, недостатня калібрація моделей щодо клінічно значущих кінцевих точок, а також дефіцит уніфікованих і стандартизованих даних знижують рівень доказовості та обмежують широке клінічне впровадження систем машинного навчання та штучного інтелекту вищезазначеної спрямованості.

АНАЛІЗ ІНДЕКСНОЇ ОЦІНКИ СТАНУ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ ТА ГІГІЄНИ У ПАЦІЄНТІВ З ОРТОДОНТИЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

2026-06-05T11:26:42+03:00

Вступ. Стан твердих тканин зубів та стан гігієни у пацієнтів, котрі мають ортодонтичну патологію є важливим фактором успішності та ефективності ортодонтичного лікування; та передбачає проведення лікувально-профілактичних заходів до початку ортодонтичного лікування, особливо з використанням незнімних апаратів, брекет-систем. Мета дослідження – проаналізувати стан твердих тканин та стан гігієни у обстежених пацієнтів з ортодонтичною патологією, котрі проживають в різних географічних зонах Закарпатської області. Матеріали та методи. Обстежено 70 пацієнтів трьох географічних зон Закарпатської області, котрі мають ортодонтичну патологію. Визначено поширеність та інтенсивність карієсу за індексом DMF(T) та Міжнародною системою ICDAS II; стан гігієни порожнини рота обраховано згідно з індексом Федорова-Володкіної. Отримані цифрові дані проаналізовані з використанням кореляційного аналізу за Спірменом; використано стандартну програму Microsoft Excel 2010 з пакетом статистичних програм «Statistica 28,0». Результати. Встановлено вірогідні відмінності показників індексу інтенсивності карієсу DMF(T) згідно з зоною проживання серед чоловіків (5,96±0,12 од.; 8,04±0,16 од.; 9,14±0,47 од.; p < 0,05) та серед жінок (5,91±0,27 од.; 6,34±0,11 од.; 7,15±0,11 од.; p < 0,05). Середні показники індексу інтенсивності карієсу в групах згідно з зоною проживання відрізнялися вірогідно (5,93±0,19 од.; 7,19±0,13 од.; 8,15±0,29 од.; p < 0,05). Показники інтенсивності карієсу зубів за індексом ICDAS II [4–6] складають 2,52±0,02 зуба, тоді як за індексом ICDAS II [1–6] – в 2,35 раза більше – 5,93±0,19 зуба (р < 0,05); у пацієнтів передгірної зони за індексом ICDAS II [4–6] складають 3,44±0,04 зуба, тоді як за індексом ICDAS II [1–6] – в 2,10 разів більше – 7,19±0,13 зуба (р < 0,05); та у пацієнтів з ортодонтичною патологією гірської зони за індексом ICDAS II [4–6] складають 4,46±0,04 зуба, тоді як за індексом ICDAS II [1–6] – в 1,83 раза більше – 8,15±0,29 зуба (р < 0,05). Визначено вірогідне зниження у пацієнтів передгірної та гірської зони по відношенню до низинної зони показників, що відповідають задовільній гігієні (33,3%; 14,3%; 20,0%; p < 0,05) та незадовільній гігієні (50,0%; 42,9%; 36,0%; p < 0,05); визначено вірогідне зростання поширеності показників, що відповідають поганій гігієні (12,5%; 38,1%; 32,0%; p < 0,05). Висновки. Середні показники індексу інтенсивності карієсу DMF(T) в групах оглянутих пацієнтів згідно з зоною проживання відрізнялися вірогідно (p < 0,05). Визначено вірогідні відмінності як серед чоловіків, так і серед жінок (p < 0,05). Показники рівня гігієни відрізнялися, визначено вірогідне зростання поширеності показників, що відповідають поганій гігієні.

АНАЛІТИЧНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ЗІСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПРЯМИХ ТА НЕПРЯМИХ РЕСТАВРАЦІЙ ФРОНТАЛЬНОЇ ГРУПИ ЗУБІВ. (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-06-05T11:39:12+03:00

Мета дослідження – порівняти клінічні результати прямих і непрямих реставрацій фронтальної групи зубів за трьома параметрами: виживаністю, стабільністю кольору та задоволеністю пацієнтів. Методи. Методологічну основу роботи становить порівняльний аналіз наукової літератури. Формування джерельної бази здійснювалося шляхом систематичного пошуку статей в електронних базах даних PubMed, Scopus і Web of Science у хронологічних межах 2021–2026 рр. До аналізу залучено публікації, що відповідали визначеним критеріям включення, а саме наявність кількісних показників клінічного результату стосовно реставрацій фронтальної групи зубів і відповідність дизайну одному з таких форматів: рандомізоване клінічне дослідження, проспективне або ретроспективне когортне дослідження, систематичний огляд чи мета-аналіз. Результати. Непрямі керамічні реставрації перевершують прямі за довгостроковою виживаністю, однак ця перевага є клінічно значущою насамперед при великих дефектах і дефіциті емалі; при малих дефектах відмінності між методиками нівелюються. Визначальним предиктором виживаності виявляється якість адгезивного субстрату, а не тип реставрації. Перевага непрямих керамічних реставрацій за стабільністю кольору є найбільш документально підтвердженою, адже кераміка зберігає хроматичні та поверхневі характеристики протягом тривалого терміну експлуатації, тоді як для прямих композитних реставрацій зміна кольору та погіршення якості поверхні є прогнозованим процесом, зумовленим як властивостями матеріалу, так і умовами полімеризації у ротовому середовищі. Рівень задоволеності пацієнтів вищий при керамічних реставраціях, проте доказова база цього параметра є методологічно найслабшою. Зафіксовано суттєве розходження між оцінкою лікаря клінічно та суб’єктивною оцінкою пацієнта. Висновки. Вибір між прямою та непрямою реставрацією фронтальної групи зубів має визначатися сукупністю клінічних чинників: обсягом дефекту, залишковим об’ємом емалі, оклюзійними умовами й естетичними очікуваннями пацієнта.

КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЕФЕНЗИНІВ У ФОРМУВАННІ КАРІЄСУ ЗУБІВ ТА ХРОНІЧНОГО КАТАРАЛЬНОГО ГІНГІВІТУ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

2026-06-05T11:50:09+03:00

Вступ. Визначення концентрації дефензинів у ротовій рідині може розглядатися як перспективний діагностичний критерій оцінки ризику розвитку карієсу зубів і запальних захворювань тканин пародонта та потенційний маркер ефективності профілактично-лікувальних заходів. Мета дослідження – оцінка діагностичного потенціалу дефензинів при карієсі зубів і хронічному катаральному гінгівіті у дітей з особливими потребами в динаміці. Матеріали та методи. З обстежених 66 дітей віком від 7 до 18 років сформували дві групи: основна (n = 31) – діти з особливими потребами, які мали клінічні ознаки ураження твердих тканин зубів і запальних захворювань пародонту та група порівняння (n = 35) – діти відповідного віку без системних порушень розвитку зі здоровою ротовою порожниною. Дітям основної групи проведено професійну гігієну порожнини рота та лікування зубів; слизову оболонку порожнини рота обробляли розчином сорбенту (ентеросгель) та протизапальним препаратом (стоматофіт А-спрей), а на тверді тканини зубів наносили кальційвмісний гель з пероральним застосуванням цитрату кальцію. Рівень дефензинів у ротовій рідині визначали методом імуноферментного аналізу. Статистична обробка даних виконувалася за допомогою програми MS Excel і ліцензійної статистичної програми Biostat. Результати. Встановлено, що у дітей з особливими потребами рівень α-дефензинів у ротовій рідині до початку лікування був достовірно зниженим порівняно з групами порівняння. Після проведення лікувально-профілактичних заходів у дітей основних груп спостерігалося достовірне підвищення концентрації α-дефензинів у ротовій рідині через 6 та 12 місяців спостереження (p < 0,05). Встановлено, що найбільш виражена позитивна динаміка рівня α-дефензинів спостерігалася у дітей старшої вікової групи (13–18 років) та у дітей з легким і помірним ступенем зниження когнітивних функцій, що може бути пов’язано з кращою адаптацією механізмів місцевого імунного захисту та більш ефективним виконанням гігієнічних заходів. Висновки. Проведений кореляційний аналіз виявив наявність прямих статистично значущих зв’язків між віком дітей та рівнем α-дефензинів після лікування (r=0,54–0,74; p < 0,05), а також обернений кореляційний зв’язок між ступенем тяжкості когнітивних порушень та концентрацією α-дефензинів у ротовій рідині (r=–0,71; p < 0,05).

ХРОМОГЕННА ПІГМЕНТНА ДИСТРОФІЯ ЗУБІВ ЗА СІМЕЙНИМ ТИПОМ (КОРОТКЕ ПОВІДОМЛЕННЯ)

2026-06-05T11:53:41+03:00

Вступ. Хромогенні зубні відкладення, зумовлені пігментсекретуючими бактеріями, є поширеною проблемою в стоматологічній практиці та часто мають сімейний характер поширення. Формування такого нальоту пов’язане з особливостями мікробіоценозу порожнини рота та здатністю окремих мікроорганізмів продукувати хромогенні сполуки. Мета дослідження. Розробити протокол комплексного лікування хромогенного нальоту з урахуванням сімейної дисемінації. Матеріали і методи. Обстежено 6 родин (18 осіб), які проживали спільно та мали прояви хромогенного нальоту. Застосовано комплексний підхід, що включав професійну гігієну порожнини рота, антисептичну обробку, пробіотичну терапію, а також рекомендації щодо індивідуальної гігієни та деконтамінації засобів догляду. Результати дослідження та їх обговорення. Після лікування повне усунення хромогенного нальоту досягнуто у 88,88% (n=16) пацієнтів, а зниження його інтенсивності – у 100% (n=18) випадків. Середній показник інтенсивності нальоту знизився з 2,4 ± 0,1 до 0,7 ± 0,2 бала (p < 0,05). Під час контрольного огляду через 4 місяці рецидиви спостерігалися у 11,11% (n=2) випадків, переважно за умови недотримання профілактичних рекомендацій. Висновки. За результатами клінічного обстеження та аналізу фотопротоколу після проведеного лікування відзначено повне або суттєве зменшення проявів пігментної дистрофії, а одночасне лікування всіх членів родини сприяло зниженню ризику повторної контамінації.

ПОРІВНЯННЯ ТІКСОТРОПНОСТІ РІЗНИХ КОМПОЗИТНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ФІКСАЦІЇ НЕЗНІМНОЇ ОРТОДОНТИЧНОЇ АПАРАТУРИ ПРИ НАКЛАДАННІ БРЕКЕТ-ЗАМКІВ В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТУ

2026-06-05T11:59:16+03:00

Вступ. Застосування незнімної ортодонтичної апаратури для лікування різних аномалій прикусу є поширеним методом лікування. Застосування спеціальних композитних матеріалів для фіксації брекет-систем до поверхні зуба вторинно є регулярним явищем у практичній стоматології. Явище неконтрольованого розтікання ортодонтичних композитів під час фіксації брекет-замків слід розглядати як ключовий реологічний фактор, що визначає якість адгезії та точність позиціювання ортодонтичної апаратури. Мета дослідження – порівняти в експериментальних умовах тіксотропні властивості ряду сучасних ортодонтичних фотокомпозитних матеріалів для фіксації за рівнем «drift effect» брекет-замків. Методологія та методи дослідження. Металеві брекети (атачмени) тимчасово фіксували до пластинки з органічного скла з використанням неполімеризованих матеріалів «JenOrtho», «GC Ortho Connect», «Orthocem», «Biofix», «Enlight» та «BracePaste»; по шість зразків для кожного з матеріалів. Пластинки з брекетами у вертикальному положенні витримували протягом 30 хв у термостаті при температурі 37,0 °C, після чого тіксотропні властивості матеріалів оцінювали за рівнем вторинного зміщення брекетів («drift effect»). Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз обсягів вторинного зміщення брекет-замків («drift effect») показав, що переважна кількість матеріалів не допускала таких змін, і тільки у двох представників з обраного переліку композитів виявлялося таке зміщення. Матеріал «GC Ortho Connect» давав статистично значущо більший рівень вторинного зміщення брекет-замків, порівняно з усіма іншими композитними матеріалами (p < 0,001). Матеріал «Orthocem» теж продемонстрував статистично вірогідну різницю від груп матеріалів, які не мали зміщення (p < 0,05). Для брекетів, фіксованих на матеріал «Biofix», де спостерігали мінімальне зміщення, статистично значущих відмінностей не було виявлено. Висновки. Найвищий рівень зміщення спостерігався для «GC Ortho Connect», тоді як «JenOrtho», «Enlight» та «BracePaste» продемонстрували повну позиційну стабільність. Тип матеріалу пояснює більшу частину варіабельності показників, що підкреслює його ключову роль у забезпеченні точності фіксації брекетів.

БІОМАРКЕРИ ПОРОЖНИНИ РОТА У ДІАГНОСТИЦІ ЗАПАЛЕННЯ ПАРОДОНТА У ПІДЛІТКІВ ТА ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ: КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД ДОКАЗОВОЇ БАЗИ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНА СХЕМА КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНОГО СКРИНІНГУ

2026-06-05T12:08:46+03:00

Вступ. Запальні захворювання тканин пародонта у підлітків та осіб молодого віку потребують раннього виявлення на доклінічному рівні. Неінвазивний забір біологічного матеріалу (слини, ясеневої рідини та ротового змиву) відкриває більш широкі можливості для використання біохімічних маркерів у скринінгу та моніторингу запалення тканин пародонта, однак доказова база для підліткової популяції залишається обмеженою та неоднорідною. Мета: провести критичний аналіз сучасних наукових даних щодо біомаркерів запалення тканин пародонта у слині та ясеневій рідині у підлітків та осіб молодого віку, визначити їх діагностичну цінність та обмеження та запропонувати концептуальну схему клініко-лабораторного скринінгу на основі аналізу літератури. Матеріали і методи. Виконано наративний огляд літератури з елементами структурованого критичного аналізу. Пошук здійснювали у базах PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science і Google Scholar за хронологічними межами 2000–2024 рр. Результати. Проаналізовано 39 джерел, охоплено 10 груп біомаркерів. aMMP-8 є найбільш доказово обґрунтованим маркером активного колагенолітичного процесу, що може передувати клінічно визначеній деструкції; визначення у слині та ротовому змиві придатне для point-of-care (експрес-тест у стоматологічному кабінеті) скринінгу. Жоден із розглянутих маркерів не має достатньої специфічності для самостійного діагностичного застосування у підлітків. Прозапальні цитокіни (IL-1β, IL-6, TNF-α, IL-8) є чутливими, але неспецифічними індикаторами; їх практична цінність зростає у поєднанні з маркерами деструкції та у вигляді співвідношень (IL-1β/IL-10). Нейтрофільні маркери (calprotectin/S100A8-A9, мієлопероксидаза, еластаза) відображають ранню клітинну фазу запалення, проте потребують стандартизації для підліткової популяції. Антиоксидантні ферменти (каталаза, SOD, GPx, TAC) та RANKL/OPG мають допоміжне значення і підлягають обережній інтерпретації через фізіологічні коливання у підлітковому віці. Ферменти фосфатазного обміну також розглядаються як потенційні маркери стану тканин пародонта. Лужна фосфатаза (ALP, alkaline phosphatase) – фермент, що відображає остеобластичну активність та процеси мінералізації; її рівень у ясеневій рідині підвищується при запальних захворюваннях пародонта. Кисла фосфатаза (ACP, acid phosphatase) та її ізоформа – тартратрезистентна кисла фосфатаза (TRAP, tartrate-resistant acid phosphatase) – відображають остеокластичну активність та резорбцію кісткової тканини. Разом з тим, у підлітків інтерпретація цих ферментів є методологічно ускладненою: підвищення активності ALP може бути зумовлене фізіологічним ростом скелета та ортодонтичним переміщенням зубів, а не патологічним процесом у пародонті. Висновки. Жоден із розглянутих біомаркерів не може використовуватися як самостійний діагностичний критерій запалення пародонта у підлітків. Найбільш перспективним є мультибіомаркерний підхід, що відображає п’ять патогенетичних осей: колагенолітичну деструкцію сполучної тканини (aMMP-8), прозапальну активацію (IL-1β/IL-6), регуляторний баланс (IL-1β/IL-10), нейтрофільну відповідь (кальпротектин або MPO) та оксидативний компонент (каталаза або TAC). На основі аналізу літератури запропоновано концептуальну схему трирівневого клініко-лабораторного скринінгу з урахуванням вікових особливостей підлітків і неінвазивності забору біоматеріалу, яка потребує подальшої клінічної валідації.

ПОРУШЕННЯ КИСЛОТНО-ЛУЖНОГО ГОМЕОСТАЗУ РОТОВОЇ РІДИНИ У ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ДІТЕЙ 6-13 РОКІВ ІЗ РІЗНИМ СТАНОМ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ

2026-06-05T12:19:16+03:00

Вступ. Військова агресія та вимушене внутрішнє переміщення стали потужними стресовими факторами, що кардинально змінили умови життя українських дітей. Пролонгований дистрес і соціальна дезадаптація неминуче позначаються на фізіологічному стані організму, зокрема на системі місцевого імунітету. Оскільки нестимульована ротова рідина є ключовим регулятором карієсрезистентності, вивчення її кислотно-лужного балансу у дітей-переселенців має критичне значення для прогнозування та запобігання агресивному розвитку карієсу в період змінного прикусу. Мета роботи – встановити особливості порушень кислотно-лужного гомеостазу ротової рідини у внутрішньо переміщених дітей віком 6-13 років залежно від стану твердих тканин зубів у порівняльному аспекті. Матеріали та методи. Проведено відкрите порівняльне крос-секційне дослідження за участю 375 школярів. Основну групу склали 149 внутрішньо переміщених дітей (ВПО), порівняльну – 226 постійних мешканців Тернопільської області. Вибірку стратифіковано за віком (6-9 та 10-13 років) і клінічним станом твердих тканин зубів (інтактні / карієс). Експрес-діагностику водневого показника (рН) нестимульованої ротової рідини проводили ex vivo тест-системами «Hydrion 9800». Буферну ємність визначали методом кислотного титрування за B. Krasse. Аналіз даних виконано методами параметричної та непараметричної статистики. Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено достовірне погіршення преклінічних маркерів карієсрезистентності у дітей-ВПО. Зафіксовано виражений зсув рН ротової рідини в кислий бік: кисле середовище діагностовано у переважної більшості переміщених дітей із карієсом обох вікових груп, що у 3,5–5,7 рази частіше порівняно з місцевими мешканцями, p<0,01. У дітей-ВПО 10-13 років із каріозною хворобою відбулося глибоке виснаження захисних механізмів слини: нормальна буферна ємність у цій підгрупі не визначалася взагалі, натомість критично низький її рівень фіксувався у 32,26 % випадків, що майже втричі перевищує показники контрольної групи, p<0,01. Висновки. Доведено, що вимушене внутрішнє переміщення спричиняє глибокі порушення кислотно-лужного гомеостазу ротової рідини у дітей 6-13 років. Порівняно з місцевими мешканцями, у дітей-ВПО фіксується достовірне стійке закислення слини та критичне виснаження її буферної ємності, які є максимально вираженими за наявності карієсу зубів. Виявлена втрата природної карієсрезистентності обґрунтовує гостру потребу в адаптації посилених індивідуалізованих лікувально-профілактичних протоколів для цієї вразливої когорти.

ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ, ПОВ’ЯЗАНОГО ЗІ СТОМАТОЛОГІЧНИМ ЗДОРОВ’ЯМ (OHRQOL), У ПАЦІЄНТІВ З ВІДКРИТИМ ПРИКУСОМ В ПЕРІОДІ ПОСТІЙНОЇ ОКЛЮЗІЇ

2026-06-05T12:29:48+03:00

Вступ. Зубощелепні аномалії чинять вплив на стан стоматологічного, психологічного та загальносоматичного здоров’я. Дослідження впливу складної ортодонтичної патології (відкритого прикусу) на показники якості життя, пов’язані зі здоров’ям порожнини рота (OHRQoL), допомагає визначити потреби і мотивації пацієнта в лікуванні. Мета. Вивчити вплив відкритого прикусу в періоді постійної оклюзії на показник якості життя, пов’язаної із стоматологічним здоров’ям (OHRQoL), з урахуванням вікової групи та статі. Матеріали та методи. Досліджено показник якості життя, пов’язаного зі стоматологічним здоров’ям, 53 пацієнтів з відкритим прикусом віком 12–44 років (12–17 років (діти, підлітки) та 18–44 (дорослі, особи молодого віку)). Для аналізу OHRQoL використано профіль впливу на здоров’я порожнини рота (OHIP-14). Статистичну обробку даних проведено в програмі «EZR» (R-statistic, R-4.4.2., v. 1.68). Визначено середнє значення та стандартне відхилення «М ± SD» основних показників. При порівнянні двох вибірок застосовано критерій Ст’юдента та критерій T-Вілкоксона. Статистично значущими були прийняті відмінності при значеннях ризику помилки р<0,05. Результати досліджень та їх обговорення. Загальний рівень OHRQoL досліджуваних становив – 19,55±2,83 балів, що оцінюється як «середній». Серед дорослих показники доменів «Фізичний біль» (р=0,011), «Фізичні обмеження» (р=0,012) та скарг на «Дискомфорт під час жування» (р=0,005), «Незадоволеність їжею» (р=0,031) та «Труднощі з розслабленням» (р=0,038) були достовірно вищими за аналогічні показники в дітей та підлітків. Показник OHRQoL чоловіків (17,9±2,56 бали, високий рівень) достовірно відрізнявся за OHRQoL жінок (21,2±2 бали, середній рівень). (р<0,001) Серед жінок значення доменів «Фізичний біль» (р<0,001), «Психологічний дискомфорт» (р=0,002), «Психологічні обмеження» (р<0,001) та параметрів «Труднощі з вимовою слів» (р=0,010), «Біль у роті» (р=0,043), «Дискомфорт під час жування» (р=0,005), «Відчуття занепокоєння/тривоги» (р=0,043), «Відчуття напруження» (р=0,022), «Сором через проблеми з ротовою порожниною» (р<0,001) були достовірно вищими, тоді як в чоловіків – достовірно вищий рівень «Незадоволення їжею» (р=0,029). Висновки. Вивчено вплив відкритого прикусу в періоді постійної оклюзії на показник якості життя, пов’язаної із стоматологічним здоров’ям (OHRQoL) з урахуванням вікової групи та статі. Встановлено провідні домени та скарги, які значно впливають на показник OHRQoL як у віковому, так і у гендерному аспекті.

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ТА ПРОГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я У ПАЦІЄНТІВ ПІДЛІТКОВОГО ТА ЮНАЦЬКОГО ВІКУ В ХОДІ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛАЙНЕРІВ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД

2026-06-05T12:38:39+03:00

Вступ. Зубощелепні аномалії є одними із найпоширеніших видів стоматологічної патології серед підлітків та осіб юнацького віку, сягаючи поширеності в Україні 65,7–83,3%, що зумовлює стабільно зростаючий попит на ортодонтичне лікування. Ортодонтичне лікування із використанням елайнерів (clear aligner therapy, CAT) набуло широкого застосування завдяки насамперед естетичним перевагам. Водночас питання стоматологічного здоров’я підлітків при CAT залишається дискусійним, а прогностичні критерії розвитку ускладнень потребують систематизації. Мета. Систематизація сучасних даних щодо впливу ортодонтичних елайнерів на стан пародонта, твердих тканин зубів, орального мікробіому та якості стоматологічно зумовленого життя у пацієнтів підліткового та юнацького віку. Матеріали і методи. Аналітичний огляд літератури з використанням баз даних PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science та Cochrane Library за 2018–2025 рр. Критерії включення: проспективні та ретроспективні клінічні дослідження, рандомізовані контрольовані дослідження (РКД), систематичні огляди та метааналізи. Результати. CAT забезпечує достовірно кращі пародонтальні показники порівняно з незнімною апаратурою, проте не усуває ризику гінгівіту, частота якого у підлітків достовірно перевищує таку у дорослих (p<0,05). Вогнищева демінералізація емалі (white spot lesions, WSL) зустрічається у 35,5% підлітків при CAT і обумовлена поведінковими та клінічними предикторами. Прозапальні цитокіни ротової рідини CXCL8, IL-1beta та MMP-8 виступають ранніми біомаркерами ускладнень. Якість стоматологічно зумовленого життя (Oral Health-Related Quality of Life, OHRQoL) при CAT є кращою в активній фазі лікування з клінічно значущою різницею за опитувальником OHIP-14 через 6 місяців. Комплаєнс (>=20–22 год/добу) є ключовим прогностичним критерієм. Висновки. САТ є ефективним методом ортодонтичного лікування для підлітків та осіб юнацького віку, при якому провідними прогностичними критеріями стоматологічного здоров’я є стан гігієни порожнини рота, наявність WSL і гінгівіту на старті, рівень прозапальних цитокінів у ротовій рідині, дієтичні звички та комплаєнс.

АПРОБАЦІЯ КЛІНІЧНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ОЦІНКИ ГЛИБИНИ ПАРОДОНТАЛЬНОГО ЗОНДУВАННЯ НА ОСНОВІ ЦИФРОВИХ ДАНИХ

2026-06-05T12:42:31+03:00

Вступ. Попри повідомлену презиційність та адаптованість технології інтраорального сканування до потреб проведення діагностичних процедур пов’язаних із аналізом змін, котрі локалізуються на зовнішній поверхні зубів та ясен, досі продовжують вивчатися можливості сканування щодо об’єктивізації інтра- та субгінгівальних змін, котрі відмічаються у пацієнтів з пародонтитом. Мета дослідження. Апробувати можливість реалізації підходу цифрового пародонтального зондування на основі суміщення даних інтраорального сканування та конусно-променевої комп’ютерної томографії. Матеріали та методи. Досліджувана вибірка пацієнтів була умовно розділена на таких, які характеризувалися відсутністю клінічних ознак генералізованого та/або локалізованого пародонтиту (8 осіб), та таких, в котрих були верифіковані ознаки генералізованого пародонтиту, або ж локалізованого пародонтиту в проекції досліджуваних одиниць зубного ряду (9 осіб). До кінцевої вибірки досліджуваних зубів було включено 127 одиниць зубного ряду, з них 48 були представлені зубами без ознак патології тканин пародонту, і 79 – з ознаками наявності пародонтиту. Пародонтологічне зондування проводилося із використанням зонда дизайну UNC-15. Цифрове пародонтологічне зондування представляло собою процедуру вимірювання вертикального рівня ясен за даними інтраорального сканування відносно маргінального їх краю і до зареєстрованого положення рівня кісткового гребеня за даними конусно променевої компютерної томографії. Результати досліджень та їх обговорення. Середні відмінності параметрів глибини цифрового пародонтологічного зондування та клінічного зондування у вибірці 48 зубів без ознак патології тканин пародонту складали 2,08±1,32 мм, тоді як у вибірці зубів з ознаками ураження пародонту – 1,14±1,38 мм, різниця між котрими була статистично підтвердженою (p < 0,0001). Показники кореляції між значеннями глибини цифрового пародонтологічного зондування та такого, визначеного клінічно внутрішньоротово із використанням спеціалізованого зонда, складали r = 0, 68 (p < 0,05) для усієї вибірки 127 проаналізованих зубів, при цьому однак показник кореляції для вищезазначених параметрів вибірки проаналізованих зубів без ознак патології пародонту сягав r = 0,56 (p < 0,05), а для вибірки зубів з ознаками ураження оточуючого пародонту – r = 0,71 (p < 0,05). Висновки. Встановлено наявність статистично значущого позитивного кореляційного зв’язку між показниками глибини, визначеними цифровим методом, та результатами клінічного зондування, що свідчить про потенційну діагностичну цінність запропонованого підходу. Водночас виявлено, що точність цифрового зондування є вищою у ділянках із наявними ознаками пародонтиту, ніж в проекції зубів з клінічно здоровим станом тканин пародонту. При цьому на результати цифрового зондування суттєво впливають технічні фактори, зокрема якість інтраорального сканування, параметри КПКТ (у тому числі розмір вокселя), а також точність алгоритмів суміщення даних різної модальності, які в подальших досліджень повинні бути стандартизовані.

ДОВГОСТРОКОВИЙ ЛАБОРАТОРНИЙ МОНІТОРИНГ У СПОРТІ

2026-06-05T12:53:44+03:00

Вступ. У сучасній спортивній медицині біологічний паспорт спортсмена (БПС) є інструментом інтеграції інформаційних технологій для моніторингу функціонального стану організму спортсмена. На відміну від традиційного допінг-контролю, БПС базується на виявленні непрямих маркерів та фізіологічних наслідків вживання заборонених субстанцій, що дозволяє створювати персоналізований «цифровий профіль» атлета. Мета. Розглянути структуру та функціональні можливості гематологічних, стероїдних та ендокринних модулів БПС, а також оцінити переваги та виклики впровадження індивідуальних біологічних норм у практику сучасного лабораторного супроводу спорту. Матеріали і методи. Проведено системний аналіз наукових джерел та нормативних документів WADA й НАДЦ. Пошук здійснювався у базах даних Google Scholar, PubMed та Medline. Результати. Встановлено, що БПС ефективно диференціює природні варіації організму від допінгових маніпуляцій за допомогою трьох модулів. Гематологічний модуль відстежує 14 маркерів еритропоезу, стероїдний аналізує рівні ендогенних гормонів у сечі та крові, а найновіший ендокринний модуль фокусується на маркерах гормону росту. Виявлено, що ключовими викликами залишаються перехід від загальних популяційних норм до індивідуальних референтних інтервалів, вплив гендерних особливостей на варіабельність показників та ризики хибнопозитивних результатів через патології. Висновки. БПС є інноваційною системою, що забезпечує об’єктивність антидопінгового контролю через довгостроковий моніторинг. Подальший розвиток системи пов’язаний із впровадженням штучного інтелекту та розробкою нових специфічних біомаркерів, що підвищить точність виявлення мікродозування заборонених препаратів.

ВПЛИВ ДІЕТИЛОВОГО ЕСТЕРУ 5-АЛКІЛАМІНО-2-{N-[N-БЕНЗОЇЛ- (4-МЕТИЛБЕНЗИЛІДЕН)ГЛІЦИЛ]АМІНОМЕТИЛ}-1,3-ОКСАЗОЛ-4-ІЛ ФОСФОНОВОЇ КИСЛОТИ НА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ МЕМБРАН ЕРИТРОЦИТІВ АЛКОГОЛІЗОВАНИХ ЩУРІВ

2026-06-05T13:00:32+03:00

Вступ. Алкогольна інтоксикація супроводжується порушенням структурно‑функціональної організації мембран еритроцитів. Постає необхідність пошук нових біологічно активних сполук із мембраностабілізуючими та мембранопротекторними властивостями. Особливий науковий інтерес становлять похідні 1,3‑оксазолу та фосфонової кислоти, для яких описано широкий спектр біологічної активності, проте їхній вплив на резистентність еритроцитів досліджений недостатньо. Матеріали та методи. Дослідження проведено на половозрілих білих щурах‑самицях, яки вводили діетиловий естер 5‑алкіламіно‑2‑{N‑ [N‑бензоїл‑(4‑метилбензиліден)гліцил]амінометил}‑1,3‑оксазол‑4‑іл фосфонової кислоти (ОВП‑1) у дозі 25 мг/кг перед введенням 50% етанолу (5 мл/кг). Функціональний стан мембран еритроцитів оцінювали за показниками осмотичної, кислотної та пероксидної резистентності. Статистичну обробку даних здійснювали з використанням IBM SPSS Statistics 19.0, достовірність визначали при Р < 0,05. Результати. Внутрішньоочеревинне введення ОВП‑1 зумовило зниження рівня гемолізу еритроцитів у 0,6% розчині NaCl на 38,8%, зменшення піку кислотної еритрограми на 14,28%, а також зниження показника пероксидної резистентності у 1,2 раза порівняно з алкоголізованими тваринами. Крім того, під впливом ОВП-1 час повного гемолізу еритроцитів у кислому середовищі відновлювався до рівня інтактних тварин. Висновки. ОВП‑1 проявляє мембраностабілізуючі та мембранопротекторні властивості за умов алкогольної інтоксикації, що дозволяє розглядати його як перспективну біологічно активну сполуку для корекції порушень структурно‑функціонального стану клітинних мембран та реологічних властивостей крові.

ПРОТИМІКРОБНА АКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ФОТОСЕНСИБІЛІЗАТОРІВ ТА СВІТЛОДІОДНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ ЧЕРВОНОГО СПЕКТРУ

2026-06-05T14:32:07+03:00

Вступ. Нераціональне і надмірне застосування антибіотиків у клінічній практиці, а також широке використання протимікробних засобів поза межами медицини зумовлює пришвидшення темпів поширення антимікробної резистентності, що в свою чергу зумовлює пошук ефективних немедикаментозних засобів боротьби з інфекційними агентами. Метою роботи було дослідити комплексний вплив фотосенсибілізаторів (ФС) – 0,1% водних розчинів азуру, метиленового синього, метиленового зеленого, брильянтового зеленого та світлодіодного випромінювання червоного спектру на ріст умовно-патогенних мікроорганізмів. Матеріали і методи. При дослідженні сумісного впливу ФС та світлодіодного випромінювання червоного спектру на інтенсивність росту мікроорганізмів, останні було поділено на кілька груп для вивчення ступеню впливу вказаних факторів окремо. Об’єкти дослідження – клінічні ізоляти S. aureus (n = 5), C. albicans (n = 5), E. coli (n = 5) та E. faecalis (n = 5), а також колекційні штами S. aureus ATCC 25923, C. albicans ATCC 2091 та E. coli ATCC 25922. Результати досліджень та їх обговорення. Комплексний вплив ФС метиленового синього та азуру зі світлодіодним випромінюванням червоного спектру зумовлював зниження інтенсивності росту досліджуваних штамів мікроорганізмів в середньому на 34,1-72,5%, порівняно з контрольними групами. Ступінь антимікробного впливу при сумісному застосуванні ФС та LED суттєво перевищував дію ФС при окремому їх застосуванні. 0,1% водний розчин метиленового зеленого не проявляв протимікробної активності ані при самостійному застосуванні, ані в комплексі з LED, тоді як брильянтовий зелений зумовлював повне інгібування росту мікроорганізмів. Висновки. Розроблена методика аФДТ із використанням ФС метиленового синього та азуру володіє суттєвим протимікробним ефектом, який в середньому на 17,8–52,7% вищий у порівнянні з окремим застосуванням ФС. Зважаючи на високу ефективність та відсутність ризику виникнення резистентності мікроорганізмів, метод аФДТ може бути рекомендований для комплексного лікування гнійно-запальних процесів, зумовлених умовно-патогенними мікроорганізмами.

СИСТЕМНІ АСПЕКТИ ПІДТРИМКИ ГРУДНОГО ВИГОДОВУВАННЯ: РОЛЬ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ БАР’ЄРИ

2026-06-05T15:11:04+03:00

Вступ. Грудне вигодовування є оптимальним способом харчування немовлят і важливим чинником збереження здоров’я дітей і матерів. Незважаючи на наявність міжнародних рекомендацій та доказової бази, рівень його підтримки в системі охорони здоров’я залишається недостатнім. Мета дослідження. Оцінити участь медичних працівників у консультуванні з питань грудного вигодовування та їхнє сприйняття ефективності і бар’єрів реалізації заходів його підтримки. Матеріали та методи. Проведено анонімне опитування медичних працівників різних спеціальностей. Анкета містила запитань щодо соціально-демографічних характеристик, рівня знань, практики консультування, бар’єри та оцінки державних програм підтримки. Статистичну обробку здійснено методами описової статистики. Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що 82,4±3,7% медичних працівників декларують обізнаність із рекомендаціями ВООЗ, тоді як лише 46,3±4,8% проходили спеціалізоване навчання. Регулярне консультування здійснюють 32,4% лікарів (9,3±2,8% – систематично), при цьому лише 33,3±4,5% мають достатньо часу для його проведення, а 13,9±3,3% регулярно забезпечені методичними матеріалами. Взаємодія з консультантами з лактації є обмеженою (15,7±3,5%), а ефективність державних програм підтверджують лише 29,6±4,4% респондентів. За оцінкою медичних працівників, основними бар’єрами є недостатня поінформованість матерів (63,0±4,6%), соціокультурні фактори (50,0±4,8%) та відсутність сімейної підтримки (47,2±4,8%). Висновки. Встановлено недостатній рівень підготовки медичних працівників і розрив між обізнаністю та практикою консультування з питань грудного вигодовування. Регулярне консультування здійснює лише третина лікарів, що поєднується з організаційними обмеженнями та дефіцитом ресурсів. За оцінкою медичних працівників, основні бар’єри мають переважно соціально детермінований характер. Отримані результати обґрунтовують необхідність посилення системної підтримки грудного вигодовування та підвищення професійної підготовки медичних кадрів.

ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ СЕКТОР У РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЙ ПРОМОЦІЇ ЗДОРОВ’Я НА РІВНІ ГРОМАДИ: ОГЛЯДОВО-АНАЛІТИЧНИЙ ПІДХІД

2026-06-05T15:14:59+03:00

Вступ. Сучасні трансформації системи охорони здоров’я характеризуються зростанням ролі профілактичних заходів та необхідністю формування здоров’язбережувальної поведінки населення. У цьому контексті важливого значення набуває залучення фармацевтичного сектору як доступного та соціально орієнтованого елемента системи громадського здоров’я. Мета дослідження: визначити роль фармацевтичного сектору в реалізації стратегій промоції здоров’я на рівні громади та окреслити основні напрями використання його потенціалу. Матеріали та методи. Дослідження має оглядово-аналітичний характер. Використано бібліографічний, інформаційно-аналітичний, контент-аналіз та метод теоретичного узагальнення для систематизації сучасних наукових джерел і формування концептуальної рамки. Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що аптечні заклади є ефективним середовищем для реалізації заходів промоції здоров’я завдяки високій доступності, довірі населення та частоті контактів. Основними напрямами діяльності фармацевтичного сектору визначено консультування, скринінг, освітню діяльність, поведінкові інтервенції та участь у вакцинації. Визначено, що залучення фармацевтичного сектору до реалізації промоції здоров’я відбувається переважно через медичний, освітній та поведінковий підходи. Показано, що такі інтервенції сприяють підвищенню обізнаності, зміні поведінки населення та зростанню охоплення профілактичними послугами. На основі узагальнення отриманих даних та сучасних наукових підходів розроблено концептуальну рамку, яка систематизує роль фармацевтичного сектору в промоції здоров’я та відображає взаємозв’язок між вхідними умовами, інтервенціями, механізмами впливу та очікуваними результатами. Висновки. Фармацевтичний сектор має значний потенціал у реалізації стратегій промоції здоров’я на рівні громади. Його ефективне використання потребує удосконалення нормативно-правового забезпечення, розширення функціональних повноважень фармацевтів, розвитку міжпрофесійної співпраці та інтеграції аптечних закладів у систему громадського здоров’я.

ДОМЕДИЧНА ДОПОМОГА ДЛЯ ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ У ПРИФРОНТОВИХ ГРОМАДАХ ХЕРСОНЩИНИ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОГО ДОСТУПУ ЕМД: РОЗРОБКА ТА ОБҐРУНТУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ЗА ПРИНЦИПАМИ MARCH

2026-06-05T15:20:05+03:00

Вступ. Прифронтові громади Херсонської області зазнають системних загроз від короткодистанційних безпілотників, що ускладнює пересування цивільних і роботу служб реагування. Моніторингові дані ООН вказують, що FPV/короткодистанційні дрони стали провідним чинником цивільних втрат у прифронтових районах, зокрема в урядово-контрольованій частині Херсонщини, а також спричиняють обмеження доступу населення до медичної допомоги. ВООЗ документує значну кількість атак на систему охорони здоров’я в Україні, включно з медичним транспортом, що додатково погіршує доступність екстреної допомоги. Мета. Описати та обґрунтувати навчальну програму домедичної підготовки немедичних фахівців у прифронтових громадах Херсонщини, розроблену за принципами MARCH, як інструмент підвищення виживаності та спроможності громад до самодопомоги й взаємодопомоги в умовах затримки або недоступності ЕМД. Матеріали і методи. Застосовано програмно-описовий дизайн: аналіз контекстних ризиків доступу до ЕМД у прифронтових громадах; проєктування модульної програми (безпека та алгоритм дій; контроль масивної кровотечі; базова підтримка прохідності дихальних шляхів і дихання; профілактика гіпотермії; комунікація та виклик допомоги; практичні сценарії). Очікувані результати. Підвищення готовності цивільних діяти у перші критичні хвилини травми; зростання частки правильно виконаних навичок (накладання турнікета, прямий тиск, тампонування рани; запобігання гіпотермії; безпечна евакуація); формування мережі «перших реагувальників» у громаді та алгоритмів взаємодії з ЕМД і місцевими службами. Висновки. В умовах, коли доступ бригад ЕМД до окремих населених пунктів є нестабільним або небезпечним, MARCH-орієнтована домедична підготовка немедиків є практично доцільною інтервенцією, здатною зменшити втрати від потенційно запобіжних причин та підвищити стійкість громад. Необхідні подальші оцінки ефективності (до/після навчання, утримання навичок, польові індикатори) та масштабування через підготовку інструкторів (формат «Training of Trainers»).

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ДИНАМІКА ЗАХВОРЮВАНОСТІ ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ХВОРИХ НА ХВОРОБИ СИСТЕМИ КРОВООБІГУ ЗА ПЕРІОД 2018–2025 РР.

2026-06-05T15:22:57+03:00

Вступ. Серед усіх неінфекційних захворювань хвороби системи кровообігу (ХСК) залишаються провідною глобальною проблемою громадського здоров’я, вражаючи третину дорослого населення світу, що робить їх зростаючою епідемією ХХІ століття. Мета дослідження. визначити стан та динаміку госпітальної захворюваності та летальності дорослого населення Дніпропетровської області та м. Дніпро від хвороб системи кровообігу за період 2018-2025 рр. Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз стану здоров’я проведено за показниками захворюваності госпіталізованих хворих та госпітальної летальності серед дорослого населення Дніпропетровської області та м. Дніпро від ХСК. Результати. Встановлено, що хвороби системи кровообігу посідають 1-е рангове місце у структурі загальної госпітальної захворюваності дорослого населення Дніпропетровської області, як у середньому за період 2018-2025 рр., так і в різні субперіоди та за щорічними показниками. У той же час у м. Дніпро рівень госпіталізації населення з ХСК з 2022 року займає 2-е рангове місце, поступаючись травмам, отруєнням та деяким іншим наслідкам дії зовнішніх причин. В динаміці 8-річного періоду дослідження відзначалось незначне зниження рівня госпіталізації дорослого населення з ХСК у Дніпропетровській області та м. Дніпро. При цьому аналіз показника за середніми значеннями до- та після повномасштабного вторгнення виявив підвищення на 8% рівня госпіталізації по області при практично стабільних екстенсивних показниках. При цьому летальність від ХСК у стаціонарах Дніпропетровської області та м. Дніпро за середнім значенням 2018-2025 рр. виявилась у 2,4 рази вищою порівняно із загальним рівнем та характеризувалась тенденцією до зростання. Висновки. Отримані результати свідчать про актуальність проблеми захворюваності госпіталізованих хворих серед дорослого населення Дніпропетровської області та м. Дніпро на хвороби системи кровообігу, особливо в умовах впливу воєнних дій, а також важливість забезпечення об’єктивного моніторингу цієї групи захворювань.

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ НА ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ В УМОВАХ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ ВИКЛИКАНИХ ВІЙНОЮ ПРОТИ РОСІЙСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ

2026-06-05T15:28:42+03:00

Вступ. Війна проти російської повномасштабної військової агресії негативно вплинула на стан громадського здоров’я в Україні. Мета дослідження полягає у встановленні впливу війни проти російської повномасштабної військової агресії на показники захворюваності цивільного населення України на інфекційні хвороби. Матеріали та методи. Матеріали: узагальнені звіти за формою №1 центру громадського здоров’я МОЗ України за період 2020-2021 рр (передвоєнний період) та 2022-2025 рр (період війни проти російської військової агресії). Методи: бібліосемантичний, медико-статистичний, структурно-логічного аналізу. Результати. В ході проведеного дослідження встановлено, що війна України проти російської військової агресії негативно вплинула на захворюваність цивільного населення країни на інфекційні хвороби. До таких інфекційних хвороб належать: вірусні та геморагічні гарячки – збільшення в 44,5 разів; геморагічна гарячка з нирковим синдромом – 436 разів; лістеріоз – 12 разів; лептоспіроз – 1,86 разу; хвороба Лайма – 2,46 разу; кір – 5,69 разів; вірусний гепатит – 1,64 разу; хронічний вірусний гепатит – 2,05 разу; гемофільна інфекція – 3,2 разу; грип – 1,54 разу; сифіліс на 627 випадків; інфекційний мононуклеоз на 336 випадків. На отримання реальних показників захворюваності населення України на інфекційні хвороби негативно впливає зниження рівня звертальності населення по медичну допомогу, особливо на території активних бойових дій. Причиною цього є руйнування інфраструктури системи охорони здоров’я, відсутність транспортного сполучення, високий рівень самолікування та високий рівень вимушеного переселення і міграції населення. Висновки. Війна проти російської повномасштабної військової агресії негативно вплинула на захворюваність цивільного населення України на певні інфекційні хвороби. Для детального вивчення даного питання заплановано проведення дослідження в розрізі регіонів України.