Intermedical journal

Патологічні зміни в скронево-нижньощелепному суглобі та його ендопротезування як ускладнення переломів виросткових відростків нижньої щелепи

2024-05-31T14:19:53+03:00

Травми виросткових відростків та пов’язані з цим патологічні стани в скронево-нижньощелепних суглобах натепер є предметом постійних дискусій і суперечних поглядів серед актуальних проблем хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії. Метою дослідження було порівняти різні стратегії лікування переломів виросткового відростку, як лікувальної хірургічної тактики, так і в якості профілактики внутрішніх порушень СНЩС шляхом проведення відкритої репозиції з верхньощелепною фіксацією, відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією та ендоскопічної репозиції з внутрішньою фіксацією. Було проведений ретроспективний аналіз історій хвороби пацієнтів із переломами виросткового відростку нижньої щелепи. Виклад основного матеріалу дослідження. Закрита репозиція, згідно даних, особливо іноземних авторів, вважається стандартним лікуванням переломів виросткових відростків нижньої щелепи. Припущення, що закрита репозиція призведе до меншої кількості ускладнень, хоча естетика та функціональність будуть такими ж, як і лікування шляхом проведення відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією, спонукало до його ретельного вивчення. Неінвазивний характер цього методу, як наслідок, за нашими спостереженнями, призводить до дуже незначного пошкодження лицевого нерву у 22% випадків. Незважаючи на численні дискусії, автори все ще не можуть дійти згоди щодо оптимального алгоритму лікування переломів даної нозології. У 11% випадків нами не знайдено помітної різниці між результатами відкритого чи закритого типу лікування. Проте в деяких інших дослідженнях закрите лікування вважається небажаним. Висновок з дослідження. Натепер ендоскопічна хірургія, безумовно, є гарною заміною класичних оперативних доступів при хірургічному лікування переломах виросткового відростка та унеможливлює наявність ускладнень щодо внутрішніх порушено скронево-нижньощелепного суглобу та його ендопротезування, також ускладнень, пов’язаних із традиційною відкритою технікою, таких як пошкодження лицьового нерву, утворення рубців, і ускладнень, пов’язаних проведенням відкритої репозиції з верхньощелепною фіксацією та відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією.

Поширеність та структура захворювань тканин пародонта у військовослужбовців ЗСУ в залежності від віку та терміну перебування в зоні бойових дій

2024-05-31T14:28:47+03:00

Вступ. Війна має негативний вплив не тільки на психологічне здоров’я людини, але й проявляється зростанням рівня захворюваності та розповсюдженості патології органів та систем організму, зокрема зубощелепної системи. Дослідження проведенні серед людей, котрі приймали активну участь в бойових діях, а також серед постраждалих внаслідок війни, свідчать про високий рівень соматичних захворювань та психологічних розладів. В літературних джерелах остатніх років не достатньо висвітлено питання, щодо проблематики захворювань тканин пародонта серед військовослужбовців, котрі приймають активну участь у бойових діях, що й обумовлює своєчасність та актуальність нашого дослідження. Мета роботи – визначити поширеність та структуру захворювань тканин пародонта у військовослужбовців ЗСУ в залежності від віку та терміну перебування в зоні бойових дій. Матеріали та методи. На базі кафедри дитячої стоматології ТНМУ імені І. Я Горбачевського було проведено стоматологічне обстеження 202 осіб чоловічої статті, серед котрих 142 особи – військовослужбовці ЗСУ (основна група) та 60 осіб – цивільне населення (порівняльна група). Вік обстежених коливався від 27 до 60 років, та термін перебування у зоні бойових дій від 3 місяців до 2 років. Клінічне обстеження проводили згідно стандартної схеми, яка включала збір анамнезу та аналіз скарг хворих. Для оцінки стану тканин пародонта використовували класифікацію М. Ф. Данилевського (1994) з доповненнями І. С. Мащенко (2002). Результати дослідження та їх обговорення. В результаті проведеного дослідження встановлено, що у пацієнтів основної групи (військовослужбовці ЗСУ) поширеність захворювань тканин пародонту була вищою в 1,4 рази, р1<0,01, ніж у хворих в порівняльній групі. З’ясовано, що у осіб порівняльної групи хронічний катаральний гінгівіт та локалізований пародонтит діагностувався частіше у 1,7 рази, р<0,05, та 3,3 рази, р<0,01, ніж у пацієнтів основної групи. Початкові форми ГП зустрічались у досліджуваних приблизно в однаковому процентному співвідношенні: 36,22±4,46 % – у основній та 34,28±8,02 % у порівняльній групах, р>0,05. Поширеність ГП ІІ ступеня в основній групі була вищою у 2,7 рази, р<0,01, ніж у порівняльній групі. ГП ІІІ ступеня об’єктивізувався у 9,49±2,71 % хворих основної і 8,55±4,72 % осіб порівняльної груп, р>0,05. Висновки. Отже, у результаті проведених досліджень встановлено, що у пацієнтів основної групи зі збільшенням віку та терміну перебування у зоні бойових дій зростала поширеність захворювань тканин пародонта з превалюванням у їх структурі генералізованого пародонтита початкового – ІІ ступеня.

Аналіз поширеності незнімних ортопедичних конструкцій у мешканців Закарпатської області різних вікових груп

2024-05-31T14:31:54+03:00

Мета дослідження: проаналізувати поширеність видів незнімних ортопедичних конструкцій у пацієнтів різних вікових груп, мешканців Закарпатської області. Матеріали і методи. 720 пацієнтів ТОВ «Університетська стоматологічна поліклініка» з наявними дефектами зубних рядів, котрі були відновлені незнімними ортопедичними конструкціями, зокрема металокерамічними та суцільно-керамічними коронками, вкладками, та металокерамічними та суцільнокерамічними мостоподібними протезами проведений аналіз медичної документації та диспансерні огляди. Статистичний аналіз здійснювали на основі програмного забезпечення «Statistica 6.0». Результати та їх обговорення. Серед 720 мешканців Закарпатської області молодого та середнього віку найчастіше відновлення цілісності зубних рядів здійснювали металокерамічними мостоподібними протезами (41,7% – 300 випадків), зокрема у 195 жінок – 27,2% та у 105 чоловіків (14,5%). У віковій вибірці до 25 років найбільший відсоток становили вкладки у 45 пацієнтів (6,3%); в групі 25-34 роки превалювали металокерамічні мостоподібні протези у 73 пацієнтів (10,3%); у віці 35-44 роки металокерамічні мостоподібні протези у 162 пацієнтів (22,5%); та у віковій групі 45-60 років у 60 пацієнтів (8,2%) металокерамічні мостоподібні протези. Висновки. Серед мешканців Закарпаття частка випадків поширення незнімних протезів відрізнялася в залежності від приналежності до вікової групи від менш інвазивних в молодшій групі (вкладки) до металокерамічних мостоподібних протезів серед пацієнтів середнього віку (p<0,05).

Аналіз частоти та характеру ускладнень після проведеного консервативного лікування у пацієнтів з переломами виросткового відростка нижньої щелепи

2024-05-31T14:34:12+03:00

Вступ. Серед переломів нижньої щелепи (НЩ) особливе місце посідають внутрішньосуглобові переломи з вивихом, або роздробленням головки, котрі призводять до порушення функцій НЩ та мають негативний вплив на естетику обличчя. На жаль, існує значна кількість діагностичних помилок при постановці діагнозу перелом виросткового відростка нижньої щелепи (ВВНЩ) та розвитку ускладнень після неефективного лікування. Мета роботи – проаналізувати частоту та характеру ускладнень після проведеного консервативного лікування у пацієнтів з переломами ВВНЩ та визначити їх ймовірні причини. Матеріали та методи. У період проведення дослідження (2022-2023 р.) до ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» звернулось 23 особи з різними ускладненнями після проведеного консервативного лікування переломів ВВНЩ. На основі вивчення медичної документації проведено аналіз частоти, характеру та ймовірних причин розвитку ускладнень при переломах ВВНЩ. Результати дослідження та їх обговорення. У результаті проведеного дослідження встановлено, що зміни конфігурації обличчя за рахунок посттравматичної деформації НЩ діагностували у 57,14% хворих, девітацію НЩ різної величини при відкриванні рота – у 28,57% хворих, дефлексію НЩ при відкриванні рота – у 14,28% хворого. Дані рентгенологічного дослідження у хворих після закінчення консервативного лікування показали, що у всіх пацієнтів була присутня посттравматична деформація ВВНЩ, консолідація уламків ВВНЩ у неправильному положенні; у 2 хворих був діагностований анкілоз СНЩС. Висновки. Отже, провідними ускладненнями у пацієнтів з переломами виросткового відростка нижньої щелепи після проведеного консервативного лікування була відсутність репозицій малих фрагментів на всіх етапах курації даного виду переломів, що було обумовлено недостатністю проведених діагностичних заходів.

Ключові аспекти використання пробіотичних штамів нового покоління в 3П медицині: виклики та перспективи

2024-05-31T14:36:59+03:00

Сьогодні виробництво фармабіотиків «нового покоління» зіткнулось з новими викликами через спробу розширення використання нових нетипових пробіотичних штамів. В даному огляді висвітлено потенціал використання пробіотичних штамів нового покоління (пробіотиків, метабіотиків, NGPs), як активних компонентів новітніх пробіотичних препаратів з доведеною клінічною дією. Мета дослідження. Дослідити можливість застосування нетипових пробіотичних штамів та оцінити їх потенціал для створення фармабіотиків нового покоління. Матеріали та методи. В основу роботи покладено аналіз та систематизацію власних експериментальних і теоретичних наукових даних. Результати досліджень та їх обговорення. Кишкова мікробіота взаємодіє майже з усіма органами, включно і з центральною нервовою системою, у так званій̆ осі «Кишечник – головний мозок». Мікробіом здорових людей може бути джерелом перспективних пробіотичних штамів мікроорганізмів для створення фармабіотиків з метою профілактики та лікування захворювань різної етіології. При створенні пробіотичних препаратів необхідно звертати увагу на безпеку штамів, здатність коригувати локальну та системну імунну відповідь, антагоністичну активність та наявність окремо визначених адгезивних властивостей. При цьому вони не мають проявляти жодної інгібувальної активності по відношенню до коменсальних мікроорганізмів. Висновки. Для відновлення та корекції мікробіоти шлунково-кишкового тракту застосовують різні тип біопрепаратів (пре-, про-, син-, метабіотиків). З розвитком сучасних технологій з’явилась можливість використання next-generation probiotics, що сталось проривом у виробництві біопрепаратів нового покоління. Проте, їх призначення має свої лімітуючі фактори, одним з яких є недостатня кількість клінічних досліджень ефективності та виявлення можливих побічних ефектів.

Клінічний аналіз обстеження пацієнтів різних вікових груп з хронічними рецидивуючими афтозними стоматитами

2024-05-31T14:43:23+03:00

Вступ. Стрес може впливати на слизову оболонки порожнини рота і призводити до утворення афт. Дослідження психоемойціного статусу є важливим для встановлення етіології ХРАС. Мета дослідження. Провести аналіз клінічного обстеження пацієнтів різних вікових груп з хронічними рецидивуючими афтозними стоматитами. Матеріали та методи. Обстеженню підлягали 80 осбі, мешканців Тернопільської області, котрим проведно оцінку психоемоціного статусу згідно шкали реактивної та особистої тривожності Автор Ч.Д. Спілбергер (в адаптації Ю.Л. Ханіна), шкали Франкла та кольорового тесту Люшера. Рівень больових відчуттів визначали за допомогою модифікованої шкали VAS. Статистичний аналіз отриманих даних здійснювали з використанням загальноприйнятих методів математичної статистики, обчислення проводилися з використанням ліцензованих програм «МS Excel 7» для операційної системи «Windows» та стандартного пакету програм «STATISTICA» v. 6.0. Результати та їх обговорення. Серед обстежених пацієнтів переважала фібринозна форма ХРАС (у 56,3%), відмічалося превалювання високої особистої тривожності (у 73,8%) та високої реактивної тривожності (у 88,8%). В спокої превалював слабкий біль 1 ступеню у 43,8% пацієнтів; при мовленні та прийомі їжі сильний біль – у 52,5% пацієнтів; при пальпації афт переважав нестерпний біль у 57,4% пацієнтів. Висновки. Серед обстежених 33,3% групи 1, 60,0% групи 2 та 73,3% групи 3 відмовлялися від лікування, перебували у кризовому стані; у 55,6% групи 1, 40,0% групи 2 та 20,0% групи 3 емоційний стан визначався як незадовільний та потребували допомоги психолога.

Вплив розміру вокселя на можливість верифікації другого мезіо-щічного каналу (МВ2) в структурі верхніх молярів за даними конусно-променевої комп’ютерної томографії

2024-05-31T14:45:58+03:00

Вступ. Логічним видається припущення, що збільшення показника поширеності ідентифікації другого мезіо-щічного каналу (МВ2) у структурі верхніх молярів повинно бути асоційоване із меншими розмірними параметрами вокселя КПКТ-зображення, однак розбіжності у результатах окремих досліджень, а також між такими висвітленими у дослідженнях експериментального та систематичного характеру, аргументують потребу у проведенні відповідного комперативного аналізу доступних даних з метою їх подальшої систематизації та об’єктивної інтерпретації. Мета дослідження. Проаналізувати дані щодо впливу параметрів розміру вокселя КПКТ-зображення на можливість верифікації другого мезіо-щічного каналу у структурі молярів верхньої щелепи. Матеріали та методи. Дослідження представляло собою структурований огляд літератури з виокремленням у якості цільових досліджуваних параметрів розміру вокселя КПКТ зображення (як потенційної детермінанти) та встановленої поширеності/ймовірності ідентифікації МВ2 за даними КПКТ (як потенційної похідної). Аналіз первинної когорти публікацій проводився за назвою та змістом анотацій/резюме, після чого ті роботи, які в найбільшій мірі відповідали меті даного дослідження підлягали деталізованому контент- аналізу, категорії котрого включали наступні: 1) взаємозв’язок розміру вокселя та поширеності ідентифікації МВ2 каналу за даними КПКТ досліджень; 2) відмінності частоти ідентифікації МВ2 каналу при різних вихідних розмірах вокселя за даними КПКТ досліджень; 3) вплив різних дизайнів досліджень на репрезентовану у їх результатах поширеність ідентифікації МВ2 при різних розмірах вокселя; 4) фактори, котрі впливають на ймовірність ідентифікації МВ2 каналу на КПКТ зображеннях при різних розмірах вокселя. Результати досліджень та їх обговорення. Дані, агреговані в ході проведеного огляду літератури, вказують на те, що ймовірність ідентифікації МВ2 каналу у структурі верхніх молярів за даними КПКТ при різних розмірах вокселя, які менші або ж рівні 0,2 мм, статистично не відрізняється за умови, що розмір вокселя інтерпретований як основна детермінанта варіації поширеності МВ2 за даними КПКТ. Попри це на ймовірність ідентифікації МВ2 каналу впливають стан МВ1 каналу, факт наявності артефактів, товщина зрізу під час аналізу зображень, досвід оператора, особливості використовуваного програмного забезпечення. Збільшення розміру вокселя в понад 0,2 мм потенційно може критично впливати на зміни ймовірності верифікації МВ2 каналу в структурі молярів верхньої щелепи за даними КПКТ зображень. В процесі аналітичного опрацювання наукових публікацій вдалось виявити специфічну залежність, яка проявлялась в тому, що у тих наукових роботах, в яких цільовими для дослідження виступали саме категорійні дані, більш точні результати КПКТ обстежень бути пов’язані із вищою роздільною здатністю (меншим розміром) вокселя. Висновки. У проведених систематичних оглядах не було ідентифіковано статистично обґрунтованих відмінностей щодо критичного впливу використовуваних різних розмірів вокселя як значущої детермінанти варіації рівнів поширеності другого мезіо-щічного каналу в структурі молярів верхньої щелепи, хоча за даними окремих досліджень відмічалась тенденція до вищої поширеності ідентифікації MВ2 каналу при використані КПКТ-протоколів з малим розміром вокселя, та у випадках використання розміру вокселя ≤ 0,2 мм (в порівнянні з випадками використання розміру вокселя > 0,2 мм).

Віртопсія (віртуальна аутопсія) в судовій стоматології: особливості та перспективи

2024-05-31T14:53:47+03:00

Вступ. Віртопсія або ж віртуальна аутопсія представляє собою науково-практичний підхід, котрий базується на використанні цифрових методів візуалізації з метою ідентифікації та об’єктивізації змін в структурі тіла людини, чи окремої його ділянки, без проведення інвазійних втручань, або ж з мінімізацією обсягу таких до критично-необхідних. Мета дослідження. Проаналізувати можливості методу віртопсії як сучасного підходу до об’єктивізації змін стоматологічного статусу на основі цифрового аналізу даних в практиці судової стоматології. Матеріали та методи. Акумуляція даних щодо попередніх результатів застосування методу віртопсії у судово-стоматологічній практиці проводилася шляхом пошуку цільових публікацій у системі Google Scholar (https://scholar.google. com/) на основі наступних ключових слів «virtopsy», «forensic», «dentistry», «forensic odontology» з використанням функцій розширеного пошуку без застосування жодних фільтрів щодо глибини пошуку та дизайну досліджень, які відбирались для подальшого контент-аналізу. Результати досліджень та їх обговорення. Реалізація методу віртопсії в сучасній судово-стоматологічній практиці передбачає накопичення набору цифрових даних про особу через наступні джерела інформації: цифрова медична/стоматологічна документація (дані цифрового реєстру пацієнта, дані цифрової стоматологічної карти пацієнта, дані цифрової пародонтологічної карти), цифрова фотографія (дані цифрового протоколу реєстрації змін стоматологічного статусу в ході лікування та отримані під час проведення судово-стоматологічних досліджень), цифрові інтраоральні скани або ж цифрові скани гіпсових моделей, цифрові реєстрати прикусу, цифрові скани слідів укусу, цифрові дентальні рентгенограми, цифрові томограми (результати конусно-променевої компютерної томографії та магнітно-резонансної томографії), дані трьохмірного сканування/фотографування поверхонь методом фотограмметрії, цифрові зовнішньолицеві 3D скани обличчя. Попри переваги застосування методу віртопсії у стоматологічній практиці існують і певні недоліки, які обмежують його широке провадження, та включають: дороговартісність технології, відсутність уніфікованих стандартів роботи з технологією, обмеженість візуалізації до мінімальних технологічних характеристик використовуваних приладів, неможливість оцінки характеристик запаху та кольору, залежність якості сканування від характеристик досліджуваних поверхонь, ризик втрати окремих даних при суміщенні результатів різних методів візуалізації, не усі патологічні стани можуть бути верифіковані чи диференційовані з використанням методу віртопсії, дефіцит необхідного обсягу доказів та таких високої якості щодо ефективності технології, проблема диференціації артефактів пов’язаних із станом тіла та його змінами до та після смерті. Висновки. Переваги застосування методу віртопсії у судово-стоматологічній практиці полягають у швидкості виконання даної процедури, зважаючи на можливості роботи із даними у цифровому середовищі, мінімізації потреби у інвазійних втручаннях та ризиків із ними пов’язаними, перспективі роботи та аналізу даних/доказів у трьохмірному просторі, оптимізації умов для зберігання даних, їх безпечної передачі та доступу до таких із залученням одразу декількох спеціалістів, зменшення впливу ефекту суб’єктивної інтерпретації доказів з полегшенням можливості до перевірки таких через віддалений доступ.

Можливості цифровізації підходу до інтерпроксимальної редукції емалі в ході ортодонтичного лікування скупченості зубів

2024-05-31T14:58:01+03:00

Вступ. Інтерпроксимальна редукція (реапроксимація) емалі представляє собою малоінвазивну маніпуляцію, що передбачає стоншення емалі на контактних поверхнях зубів, таким чином зменшуючи мезіодистальний розмір одиниці зубного ряду, і забезпечуючи умови для оптимізації корекції її положення при лікуванні скупченості зубів легкого та середнього ступенів важкості. Мета дослідження. Оцінити можливості використання функцій цифрового сканування зубних рядів та гіпсових моделей для оптимізації виконання процедури інтерпроксимальної редукції (ІПР) емалі та верифікації результатів даного втручання. Матеріали та методи. Аналіз літературних даних передбачав опрацювання наукових публікацій, в яких були відображені різні можливості та цілі застосування цифрового сканування зубних рядів та гіпсових моделей в ході виконання процедури інтерпроксимальної редукції. Пошук публікацій здійснювався виключно у базі PubMed Central (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/) за наступними ключовими словами «interproximal enamel reduction» та «digital scan». Результати досліджень та їх обговорення. В жодному з проаналізованих досліджень щодо відповідності між запланованою та досягнутою редукцією емалі, яка оцінювалась за даними цифрового сканування зубів чи моделей, не проводилось порівняння точності різних технік та систем сканування, правдивість та прецизійність котрих може впливати на варіацію отриманих результатів. Крім того, важливо оцінити наскільки валідними є результати вихідного сканування та подальшого графічного рендерингу зображень контактних поверхонь зубів, зареєстрованих з використанням різних систем та технологій сканування. Доцільним також є верифікації змін конфігурації та міграції контактних пунктів та площин за даними інтраорального сканування після проведення процедури інтерпроксимальної редукції емалі, враховуючи потенційний вплив даних факторів на зміни стану тканин пародонту в області втручання. Перспективним виглядає розробка підходів до навігаційного контролю проведення маніпуляції інтерпроксимальної редукції емалі. Висновки. Можливості використання функцій цифрового сканування зубних рядів та гіпсових моделей для оптимізації виконання процедури інтерпроксимальної редукції емалі та верифікації результатів даного втручання, включають наступні: 1) оцінка клінічної ситуації та об’єктивізація обсягу майбутнього втручання на основі отриманих інтраоральних сканів; 2) планування етапу практичної реалізації процедури інтерпроксимальної редукції емалі, маркування зон безпечного втручання на основі варіацій товщини емалі на контактних поверхнях різних зубів, та виходячи з цього моделювання навігаційного шаблону для контрольованого виконання ІПР; 3) верифікації фактичного обсягу редукції емалі попередньо запланованому на основі аналізу результатів повторного інтраорального чи позаротового сканування.

Застосування PILER випромінювання при комплексному лікуванні пародонтиту

2024-05-31T15:01:09+03:00

Вступ. Пародонтит є запально-дистрофічним захворюванням, яке призводить до втрати зубів, погіршення стану здоров’я, негативно впливає на якість життя, а близько 11% населення планети страждають важкими ступенями пародонтиту. Традиційні методи лікування не завжди приносять бажаного результату, тому постає питання пошуку нових методів лікування, зокрема, використання низькоінтенсивного випромінювання. Метою даної роботи було визначити ефективність впливу PILER випромінювання на динаміку показників індексної оцінки тканин пародонту та глибини пародонтальних кишень у пацієнтів з генералізованим пародонтитом при комплексному лікуванні. В даному дослідженні провели лікування 46 пацієнтів з хронічним генералізованим пародонтитом І-ІІ ступенів. Хворих було поділено на дві групи: 1 групу склали 22 пацієнти, яким проводили лікування згідно загальноприйнятих пародонтологічних втручань та 2 групу – 24 пацієнти, яким додатково проводили опромінення PILER випромінюванням червоного спектру (λ=625-740 нм). Тривалість опромінення складала 20 хвилин з курсом у 10 процедур. Оцінку результатів проведеного лікування в обох групах визначали за допомогою індексів PMA, Федорова-Володкіної, індекса кровоточивості ясенних сосочків та визначали глибину пародонтальних кишень. Після проведеного лікування ми отримали покращення всіх показників у обох групах. Разом з тим, показники індексної оцінки тканин пародонта та глибини пародонтальних кишень були значно кращими у групі 2, порівнюючи з даними показників групи 1. Через 6 місяців показник PMA становив 14,1±2,57 у групі 2, що на 42,4% краще, ніж показники групи 1 – 24,5±3,64; індекс Федорова-Володкіної становив 1,3±0,47 у групі 2, що на 27,7% краще, ніж показники групи 1 – 1,8±0,59; індекс кровоточивості ясенних сосочків становив 0,54±0,51 у групі 2, що на 57,4% краще показників групи 1 – 1,27±0,63; глибина пародонтальних кишень становила 2,31±0,41 у групі 2, зменшилася на 1,29 мм порівнюючи з вихідними даними до лікування, що на 25% краще порівнюючи з даними групи 1 – 3,08±0,32, де зменшення глибини пародонтальних кишень відбулося на 0,72 мм. Таким чином, PILER випромінювання справляє позитивний ефект на динаміку показників гігієни, індексної оцінки стану тканин пародонта та глибини пародонтальних кишень. За отриманими результатами лікування можна стверджувати, що PILER випромінювання чинить протизапальну дію на тканини пародонту та може бути рекомендованим до використання при комплексному лікуванні захворювань тканин пародонту.

Аналіз результатів інтерактивного опитування щодо найпоширеніших стоматологічних скарг та обізнаності з правилами гігієнічного догляду за порожниною рота у хворих на генералізований пародонтит на тлі атеросклерозу

2024-05-31T15:04:45+03:00

Вступ. У статті наведено дані анкетування, щодо найпоширеніших стоматологічних скарг та обізнаності з правилами гігієнічного догляду за порожниною рота у хворих на генералізований пародонтит на тлі атеросклерозу. Зважаючи на те, що пародонтит та атеросклероз широко розповсюдженні захворювання, і між ними існує тісний взаємозв’язок, спостерігається висока частота ускладнень та летальних випадків в результаті атеросклерозу судин. У зв’язку з цим виникають великі затрати в системі охорони здоров’я, проте, захворюванням тканин пародонту можна запобігти та ефективно лікувати, усе це становить важливу роль з точки зору збереження здоров’я суспільства та зумовлює актуальність нашого дослідження. Мета. Визначити провідні стоматологічні скарги та оцінити рівень обізнаності з правилами по догляду за ротовою порожниною у хворих на генералізований пародонтит на тлі атеросклерозу за допомогою інтерактивного опитування. Матеріали та методи. Стоматологічне обстеження та інтерактивне опитування пацієнтів проводили на базі кафедри терапевтичної стоматології, пародонтології та стоматології ФПДО імені Данила Галицького. З метою з’ясування провідних стоматологічних скарг та обізнаності, щодо правил догляду за ротовою порожнинною, нами було проведено анкетування 285 хворих з генералізованим пародонтитом на тлі атеросклерозу (основна група) та 152 пацієнти з генералізованим пародонтитом без соматичних захворювань (порівняльна група). Результати дослідження та їх обговорення. В результаті проведеного дослідження встановлено, що хворі основної групи найчастіше скаржилися: на кровоточивість ясен під час чищення зубів – 91,23 % опитаних, гіперестезію – у 69,83 % респондентів, відчуття печіння і свербіж в ділянці ясен – 65,26 % пацієнтів, естетичний дефект – 34,04 % осіб, рухомість зубів – 32,63 %, сухість у ротовій порожнині – 16,49 % хворих. Неприємний запах з ротової порожнини відзначили у 19,33 % осіб основної групи. Аналіз відповідей на питання анкети дозволив встановити, що переважна більшість обстежених основної групи відвідують стоматолога у разі виникнення гострого зубного болю. Серед засобів гігієни порожнини рота респонденти надають перевагу зубній щітці і зубній пасті, флоси використовували всього 10,18 % опитаних, іригатором користувались 57 пацієнтів – 20,0 %, причому всі з ГП ІІІ ступеня. В якості основної техніки чищення зубів більшість пацієнтів вказували на горизонтальні рухи. Регулярний догляд за ротовою порожниною здійснювали 20,00±2,37 % осіб основної групи, р<0,01. Висновки. Отже, пацієнти з генералізованим пародонтитом на тлі атеросклерозу найчастіше скаржилися на кровоточивість ясен (91,23 %), гіперестезію зубів (69,83 %), відчуття печіння та свербіж в ділянці ясен (65,26 %), естетичний дефект та рухомість зубів (34,04 % та 32,63 %). Дана когорта пацієнтів в більшій мірі нехтувала правилами по догляду за ротовою порожниною (42,46±2,93 %), та мала низьку вмотивованість, щодо заходів гігієнічного догляду, що може пояснюватись підвищеною увагою хворих до соматичного захворювання, поганим самопочуттям під час споживання ліків призначених для лікування атеросклерозу та частим перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Динаміка показників кальцій-фосфорного обміну у сироватці крові експериментальних тварин зі змодельованим остеопорозом після проведення дентальної імплантації

2024-05-31T15:08:18+03:00

Вступ. Остеопороз, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, посідає четверте місце серед інших захворювань, поширених на Землі, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи, онкологічним та ендокринним. До теперішнього часу до кінця не з’ясованим залишається питання остеоінтеграції дентальних імплантатів за загальної патології організму. У зв’язку з цим вивчення механізмів їхнього приживлення, розробка сучасних методів коригувальної терапії остеоінтеграції є актуальним питанням сьогодення. Вивчення стану макроелементного обміну у ротовій порожнині є актуальним у плані прогнозування ефективності використання імплантатів і профілактики їх втрати Наявні експериментальні дані не повністю розкривають сутність перебігу остео-інтеграційних процесів при дентальній імплантації на тлі експериментального остеопорозу. Мета роботи – оцінити стан кальцій-фосфорного обміну в крові піддослідних тварин, зі змодельованим остеопорозом, після проведення дентальної імплантації, за впливу корегуючої остеотропної терапії. Матеріали та методи. Експериментальна частина дослідження була виконана на 65 кролях (породи Шиншила Гігантська): 15 тварин – контрольна група (інтактні тварини) та 50 тварин дослідна група (25 самок та 25 самців, котрим задля моделювання експериментального остеопорозу, під тіопенталовим наркозом, проводили оваріоектомію та орхіектомію). Через 2 місяця після моделювання остеопорозу, тваринам дослідної групи під тіопенталовим наркозом, у кістку нижньої щелепи вводили імпланти ф-ми ImpLife «Mini 3.0». Для коригуючої терапії остеопорозу тваринам дослідних груп А(І) та В(І) вводили препарат «Бівалос» (1/3 саше розводили 1:100 мл води і давали тваринам щоденно впродовж 1 місяця) та «OsteoPro» (у подрібненому вигляді додавали до харчового раціону експериментальних тварин по 1 таблетці на добу впродовж 1 місяця). У крові експериментальних тварин, через 3, 6, 12 та 20 тижнів, після постановки імплантів, визначали вміст кальцію та фосфору уніфікованим колориметричним методом. Результати дослідження та їх обговорення. В результаті проведеного дослідження встановлено, що через 20 тижнів у піддослідних тварин підгруп А і В, які не отримували коригуючої терапії остеопорозу, рівень кальцію у крові продовжував підвищуватись та був у середньому, у 2,0 рази вище стосовно даних у тварин контрольної групи, р<0,01, та у 1,2 рази перевищував вихідні дані, р1<0,05. У даний термін дослідження у прооперованих тварин підгруп А(І) і В(І), у яких проводилась терапія остеопорозу, вміст кальцію у крові знижувався і вірогідно не відрізнявся від значень у піддослідних тварин контрольної групи, р>0,01. Водночас, рівень кальцію у крові був нижче вихідних даних: у 1,6 рази – у підгрупі А(І) та у 1,7 рази– у підгрупі В(І), р1<0,01. У підгрупах А і В визначали суттєве зростання рівня фосфору у крові, які через 20 тижнів після експерименту були вище стосовно даних у контролі і вихідних значень: у групі А – у 1,4 рази, р<0,01 та у 1,5 рази, р1<0,05, відповідно, та у групі В – у 1,4 рази, р<0,01, та у 1,3 рази, р<0,01, відповідно. У той же час, у підгрупах А(І) і В(І) досліджували зниження рівня фосфору у крові у віддалені терміни спостереження, які через 20 тижнів після експерименту були нижче даних у контролі і вихідних значень, у середньому, в 1,4 рази, р<0,01 та в 1,5 рази, р<0,05, відповідно. Висновки. Отже, розвиток остеопорозу в експерименті, після проведення операцій оваріоектомії і орхіоектомії, протікав на тлі підвищення у крові піддослідних тварин вмісту: кальцію та незначного збільшення рівня фосфору, стосовно даних у інтактних кролів контрольної групи. Коригуюча терапія, з використанням розпрацьованого нами лікувального комплексу, призводила до нормалізації рівня кальцію та фосфору у крові піддослідних тварин.

Вплив ожиріння на морфологічну структуру й метаболічні процеси в підшлунковій залозі: огляд літератури

2024-05-31T15:16:24+03:00

Вступ. Ураховуючи те, що існує тісний взаємозв’язок між ожирінням, ектопічним відкладенням жиру в підшлунковій залозі та неалкогольною жировою хворобою підшлункової залози, механізми цього взаємозв’язку залишаються невідомими й потребують подальших досліджень. Крім того, є чимало даних про кореляцію ожиріння, захворювань підшлункової залози та розвиток цукрового діабету й інсулінорезистентності, у зв’язку із чим анатомічно змінюється підшлункова залоза. Метою роботи було розглянути й проаналізувати зв’язок між ожирінням і розвитком патологічних змін підшлункової залози на основі сучасної літератури. Матеріали та методи дослідження. Для реалізації мети використано бібліографічний і бібліосемантичний методи дослідження, а також сучасну літературу за останні 5 років. Результати та їх обговорення. Подібно до утворення вісцерального жиру, ектопічного жиру в підшлунковій залозі, як і в інших органах, може мати обернену кореляцію з відкладенням підшкірного жиру. Це означає, що особи, які переважно мають підшкірний жир, можуть демонструвати нижчі рівні утворення ектопічного та вісцерального жиру, і навпаки. Однак точні механізми цієї взаємодії ще не повністю визначено. У цій статті автори описують особливості впливу ожиріння на стан підшлункової залози. Усі подальші дослідження спрямовано на встановлення молекулярних і клінічних механізмів, які лежать в основі цього взаємозв’язку, а також на визначення його можливих наслідків для здоров’я. Розуміння цих механізмів дасть змогу розробити нові підходи до профілактики та лікування неалкогольної жирової хвороби підшлункової залози, печінки та пов’язаних з нею захворювань й ожиріння загалом. Висновки. Отже, виникнення ожиріння значно впливає на стан і функцію підшлункової залози. Крім того, паралельно поширюються адипоцити в паренхімі органа, що зі свого боку спричиняють анатомічні структурні зміни підшлункової залози.

Адаптаційні зміни серцево-судинної системи до фізичних навантажень молоді гірських районів Закарпаття: роль соматотипу та компонентного складу маси тіла

2024-05-31T15:19:20+03:00

Вступ. Серцево-судинна система відіграє особливо важливу роль в адаптації дітей, підлітків та молоді до різноманітних факторів зовнішнього середовища. У періоди швидкого росту у дітей, підлітків і молодих людей спостерігається значна варіабельність морфофізіологічних показників і фізичного розвитку, що значною мірою залежить від соматотипу. Зміни гормонального фону на різних етапах онтогенезу призводять до значних морфофункціональних відмінностей, зокрема в серцево-судинній системі. Закарпаття є регіоном з екологічними та географічними особливостями, що обумовлюють ендокринний та морфофункціональний статус осіб, які проживають на цих територіях. Мета. Встановити особливості відновлення функції серцево-судинної системи за показниками відновлення частоти серцевих скорочень і артеріального тиску після дозованої фізичної роботи у юнаків гірських районів Закарпаття залежно від соматотипу та компонентного складу маси тіла. Матеріали та методи. В дослідженні брали участь 124 юнаків від 17-21 року, мешканці гірських районів Закарпаття. Оцінку динаміки показників серцево-судинної системи залежно від конституційних характеристик складу тіла здійснювали методами моніторингу серцевого ритму, сфігмоманометрії, велоергометрії, визначення соматотипу із застосуванням каліперометрії та біоімпедансометрії, а також статистичної обробки матеріалів дослідження із застосуванням електронних таблиць Microsoft Excel 2010. Результати та обговорення. Кількість юнаків із підвищеним діастолічним тиском, що розцінюється як негативна реакція судин, після виконання роботи потужністю 1 Вт на 1 кг маси тіла становила 7,26%, а після виконання роботи потужністю 2 Вт на 1 кг маси тіла 2,42%. «Феномен нескінченного тону», який зникав протягом 1-ої хв по припиненню роботи спостерігався лише після виконання роботи потужністю 2 Вт на 1 кг маси тіла у 41,13% юнаків. Динаміка змін діастолічного тиску при дозованих фізичних навантаженнях у обстежених юнаків залежала від соматотипу: найбільший відсоток осіб із підвищенням діастолічного тиску проявився у ендомезоморфів та у юнаків зі збалансованим соматотипом, а саме у 9,52% та 7,14% відповідно; залежала від компонентного складу маси тіла: у 5,26% юнаків з відносним нормальним вмістом скелетних м’язів та у 6,2% юнаків з високим відносним вмістом жиру ми спостерігали підвищення рівня діастолічного тиску вище вихідного, тоді як у юнаків з високим та дуже високим відносним вмістом м’язового компоненту та у осіб з нормальним та низьким відносним вмістом жиру таких змін не реєструвалося. «Феномен нескінченного тону» спостерігався лише у 50,0% юнаків з високим відносним вмістом жиру, які виконували роботу при велоергометричному навантаженні інтенсивністю 2 Вт на 1 кг маси тіла. Висновки. Перевага жирового компоненту та відносне зменшення м’язового компоненту у соматотипі та компонентному складі тіла юнаків гірських районів викликає негативну реакцію судин, а саме підвищення діастолічного тиску вище вихідного рівня.

Клінічне дослідження ефективності лікування мікротріщин зубів методом глибокого фторування емалі

2024-05-31T15:22:15+03:00

Вступ. Значна розповсюдженість мікротріщин емалі постійних зубів потребує призначення лікувально-профілактичних засобів для уникнення подальшого прогресування. Експериментально визначена авторами ширина їх відкриття передбачає обтурацію дефектів мікрокристалами, що утворюються під час застосування системи для глибокого фторування емалі. Мета дослідження. Метою дослідження було визначення ефективності системи для глибокого фторування емалі при лікуванні мікротріщин емалі у пацієнтів молодого віку у найближчі і віддалені терміни. Матеріали та методи. 96 осіб (середній вік 22,84±5,46 років) були розподілені на чотири рівні за кількістю групи в залежності від наявності симптомів гіперчутливості дентину і особливостей професійної гігієни перед використанням системи для глибокого фторування емалі Ftorcalcit-Е. Оцінку ефективності призначеного лікування проводили за динамікою показників електрозбудливості пульпи зубів і електропровідності емалі та індексів розповсюдженості і інтенсивності гіперчутливості дентину. Результати дослідженm та їх обговорення. Були виявлені достовірні відмінності в усіх групах за дослідними критеріями у порівнянні з вихідним станом (р<0,01). Найкращі результати були отримані після закінчення повторного курсу лікування через рік, коли було визначено достовірне збільшення електрозбудливості пульпи зубів і більш суттєве зменшення електропровідності емалі навіть у порівнянні з відповідними показниками після першого курсу лікування (р<0,01). Клінічні симптоми гіперчутливості дентину повністю зникли, в середньому, у 90% пацієнтів. Висновки. Проведений аналіз показав, що особливості професійної гігієни впливають на якість призначеного лікування. Була доведена його більша ефективність у найближчі і віддалені терміни спостереження після попереднього видалення дентальної біоплівки методом повітряно-абразивної чистки апаратом AIRFLOW з використанням порошку на основі ерітрітола. Автори рекомендують Ftorcalcit-Е в якості ремінералізуючої терапії пацієнтам з мікротріщинами емалі зубів, у тому числі, з клінічними симптомами гіперчутливості дентину, для тривалого застосування з кратністю один раз на рік.

Спектральний аналіз емалі зубів

2024-05-31T15:25:14+03:00

Мета дослідження. Оцінити доцільність та можливості застосування спектрометрії для визначення мінерального складу емалі зубів. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження стали наукові розробки вітчизняних та закордонних дослідників. В ході дослідження використано бібліосемантичний метод та структурно-логічний аналіз. Методичною основою дослідження став системний підхід. Результати. Ефективна профілактика карієсу зубів відноситься до пріоритетних завдань профілактичної медицини, та являється високоефективним заходом при адекватному застосуванні. З'ясування чинників виникнення та прогресування каріозних уражень в певних географічних та екологічних зонах проживання є першочерговою задачею для вибору дієвих методів попередження уражень. Одним із неінвазивних методів є спектральний аналіз складу твердих тканин. Визначення мінерального складу емалі дозволить встановити керовані чинники ризику виникнення та прогресування карієсу. Цікавим, сучасним та неінвазивним методом визначення мінерального складу емалі є спектрометрія. Оцінка мінерального складу емалі зубі за допомогою спектрометрії є цікавим та сучасним видом дослідження, що дозволить з високою долею ймовірності встановити мікро- та макроелементний склад емалі та визначити оптимальні шляхи проведення нормалізації її складу. Окрім того, при проведенні відновлювальних маніпуляцій з твердими тканинами зубів визначення мінерального складу зубів та дослідження співвідношення між мінеральним складом твердих тканин та адгезивними властивостями відновлюваних пломбувальних матеріалів з високою долею ефективності дозволить підвищити якість лікування карієсу. Висновок. Результати спектрального дослідження твердих тканин зубів допоможуть підібрати пломбувальний матеріал з урахуванням його адгезивних властивостей, що покращить віддалені результати лікування карієсу та якість здійснених реставраційних робіт.

Особливості діагностики та лікування бруксизму у осіб молодого віку

2024-05-31T15:31:13+03:00

Мета дослідження – вдосконалення алгоритму діагностики та лікування бруксизму у осіб молодого віку. Матеріали і методи. 85 пацієнтам (38 чоловіків – 44,7%, 47 жінок – 55,3%) було проведено анкетування, пальпацію жувальних м'язів, оцінено стан скронево-нижньощелепного суглобу (СНЩС), стоматологічний огляд, оклюдографія, ортопантомографія, електроміографія жувальних м'зів, полісомнографія. Математичний аналіз здійснювався з використанням програмного забезпечення «Statistica 6.0» та «Microsoft Office Excel 2003». Результати та їх обговорення. У всіх групах встановлено наявності шкідливих звичок, зокрема, паління, кусання губ, щік, язика та нігтів. Згідно оклюзійного індекса та показників пальпації жувальних м'язів встановлено, що у пацієнтів досліджуваних клінічних груп вірогідно гірші показники відносно показників пацієнтів контрольної групи (р<0,05); виявлено наявність дискомфорту та больових відчуттів, реєструються вірогідні відмінності показників електроміографії жувальних м'язів від показників норми. Висновки. Алгоритм діагностики та лікування бруксизму базувався на переважанні етіологічного чинника, зокрема, для групи 1 – лікування ортодонтичної патології та усунення супраконтктів, для групи 2 – нормалізація тонусу жувальних м'язів та ліквідація проявів патології скронево-нижньощелепних суглобів, для групи 3 – корекція психоемоційних станів.

Аналіз остеоінтеграції імплантатів у пацієнтів з дефектами верхніх зубних рядів, мешканців Закарпатської області

2024-05-31T15:35:21+03:00

Мета дослідження. Визначенні ступеню та якості остеоінтеграції імплантатів, встанолених на верхній щелепі у пацієнтів середнього віку, мешканців Закараптської області. Матеріали і методи. Досліджували 250 осіб середнього віку, мешканців Закарпатської області з дефектами верхніх зубних рядів. Оцінку остеоінтеграції 450 імплантатів, встановлених на верхній щелепі, здійснювалася з виористанням апарату «Periotest M» та комп'ютерної томографії. Якісна характеристика кісткової тканини навколо ВДІ оцінювалася згідно рекомендацій Linkevicius T (2020); Кількісний аналіз результатів рентгенологічного обстеження оцінювали шляхом вимірювання меж рівня кісткової тканини, кількісно оцінюючи якісні реакції кісткової тканини. Математичний аналіз та перевірка достовірності результатів, а також обрахунок величин середньоарифметичних та середньоквадратичних похибок здійснювався на основі програмного забезпечення «Statistica 6.0». Результати та їх обговорення. Через 36 місяців показники рухомості відповідали 0 ступеню у 85,9% випадках, рухомість I ступеня у 9,4% випадках, II ступеня у 4,7% випадків. При комплексному аналізі якісного стану кісткової тканини навколо імплантатів усіх груп встановлені позитивні реакції кісткової тканини, переважав стабільний рівень кістки у всіх груп у всі терміни спостереження (p>0,05), частота випадків прогресуючої резорбції не перевищувала 15%. Не досягнуто через 12 та 36 місяців навколо імплантатів у пацієнтів всіх груп вірогідної різниці між частотою випадків прогресуючої резорбції (p>0,05) та демінералізації (p>0,05). Висновки. Згідно отриманих результатів конусно-променевої комп’ютерної томографії через 6, 12 та 36 місяців після фіксації ортопедичних конструкції з опорою на внутрішньокісткові дентальні імплантати на верхній щелепі, встановлено відмінний вплив конструкційних особливостей на якісний та кількісний стан кісткової тканини навколо ВДІ.

Ефективність антисептичних препаратів на ізоляти ускладнених вогнестрільних ран в дослідженнях in vitro

2024-05-31T15:38:36+03:00

Вступ. Антисептичні препарати місцевої дії відіграють значну роль у профілактиці та лікуванні запальних процесів різної етіології. Ізоляти ранових інфекцій, особливо вогнепальних, характеризуються підвищеною стійкістю до антимікробних препаратів. Своєчасна обробка рани ефективним антисептичним засобом, у раді випадків, може попередити інфікування рани на етапі першої медичної допомоги. Отже, вибір антимікробного антисептичного засобу є надзвичайно важливим для правильної стратегії антимікробної комплексної терапії. Мета. Метою нашої роботи було дослідити чутливість ізолятів із ускладнених ран до найбільш уживаних у хірургічній практиці антисептичних засобів. Матеріали та методи. З цією метою з ранової поверхні відбирали мазок за допомогою стерильної транспортної системи FLmedical (Italy). Для проведення досліджень були використані типові музейні культури Staphylococcus aureus АТСС 25923, Escherichia coli АТСС 25922, Streptococcus pyogenes АТСС 19615, Candida albicans АТСС 885-653 та клінічні ізоляти: Escherichia coli, Klebsiella spp., Pseudomonas spp., Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes та Candida glabrata. У дослідженні використані комерційні вітчизняні антисептичні засоби: Декаметоксин («Декасан», ТОВ «Юрія-Фарм», Україна), Повідон-йод («Бетадин» ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина), Діоксидин («Діоксидин», АТ «Фармак», Україна), Кутасепт (BODE Chemie GmbH, Німеччина), Хлоргексидин (ТОВ «ДКП «Фармацевтична фабрика», Україна) та Мірамістин («Мірамістин». ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», Україна). Результати. Встановлено, що мікроорганізми, ізольовані із ранової поверхні проявляли чутливість до трьох антисептиків: Повідон-йоду, Діоксидину та Декаметоксину. Широкий спектр антимікробної активності на музейні та клінічні ізоляти проявляли чотири із взятих в експеримент антисептика. Високий рівень антимікробної дії спостерігали за впливу Повідон-йоду. Декаметоксин також характеризувався широкою антимікробною активністю, проте практично не мав антимікробної дії щодо бактерій роду Klebsiella. Діоксидин також мав широкий спектр антимікробного впливу на ранові ізоляти, проте не виявлено в умовах in vitro затримки росту піогенного стрептококу. Найнижчу активність спостерігали до Мірамістину та Хлоргексидину. Діоксидин був ефективним щодо грам негативних полірезистентних бактерій родів Pseudomonas spp., Klebsiella spp., Acinetobacter spp. Висновки. Дослідження показали, що антисептики характеризуються вибірковістю дії на мікроорганізми. Правильний вибір антисептичного препарату є важливим етапом лікування та в ряді випадків може бути вирішальним у проведенні антимікробної терапії.

Загоєння лунки видаленого зуба за умов розвинення гострого гнійного альвеоліту залежно від місцевого лікування

2024-05-31T15:42:54+03:00

Частота альвеолітів становить приблизно 3% для всіх рутинних видалень і може сягати понад 30% при проведенні операції видалення третіх молярів нижньої щелепи. На процеси загоєння лунки видаленого зуба має вплив широкий спектр факторі екто- та ендогенного походження, причому особливу увагу слід приділяти місцевому лікуванню. Метою дослідження було провести порівняння клінічного перебігу загоєння лунки видаленого зуба залежно від виду місцевого лікування. Було обстежено 20 пацієнтів з діагнозом гострий гнійний альвеоліт. Пацієнти були розподілені на дві групи по 10 осіб у кожній. Пацієнтам першої групи (контрольної) у лунку видаленого зуба вводили турунду з йодоформом, у другій групі пацієнтам місцево застосовували турунду, змочену розчином декасану. Проводили клінічний огляд пацієнтів на 1-шу, 3-тю, 5-ту та 7-му добу після початку лікування. Об’єктивно у 3 пацієнтів групи контролю на початку лікування відмічали наявність колатерального набряку у піднижньощелепній та у нижніх відділах щічної ділянок. Інтраорально відзначали набряк та гіперемію слизової оболонки порожнини рота в ділянці видаленого зуба у всіх пацієнтів, лунки були виповнені сіруватим нальотом, залишками їжі та фрагментами зруйнованого кров’яного згустку, у 3 пацієнтів виявляли порожню лунку із залишками їжі. Серед об’єктивних клінічних ознак не відмічали суттєвої різниці із пацієнтами дослідної групи, що обумовлено тим, що лікування на даному етапі спостереження ще не проводилося. Використання марлевої турунди, змоченої декасаном, для місцевого лікування гострого гнійного альвеоліту, на відміну від стандартного використання йодоформного марлевого дренажа сприяло зменшенню суб’єктивних ознак, таких як наявність неприємного запаху з роту, відчуття нездужання, покращувало динаміку зниження больових відчуттів та зниження температури тіла до нормальних значень порівняно із групою контролю. Слід зазначити, що динаміка наявності колатерального набряку м’яких тканин обличчя не зазнавала суттєвої різниці між результатами обох клінічних груп. Проте зниження обмеження відкривання рота у пацієнтів дослідної групи мало більш інтенсивну динаміку.

Клінічний аналіз локалізації, характеру та видів переломів нижньої щелепи у пацієнтів при поступленні до стаціонару

2024-05-31T15:47:26+03:00

Вступ. В останні роки спостерігається невпинне зростання кількості пацієнтів з переломами кісток лицевого скелету. Висока частота ускладнень при таких переломах, призводить до подовження термінів тимчасової непрацездатності, формування дефектів і деформацій у щелепно-лицевій ділянці, і як наслідок, погіршення якості життя пацієнтів та значних економічних затрат. Мета. Проаналізувати локалізацію, характер та вид переломів нижньої щелепи у пацієнтів при поступленні до стаціонару в залежності від віку та статті. Матеріали та методи. Дослідження проводилось епідеміологічним та статистичним методами. На основі вивчення медичної документації «ОКНП Чернівецька обласна клінічна лікарня», у період з 2022 по 2023 роки, було проаналізовано локалізацію, характер та вид переломів нижньої щелепи пацієнтів, котрі поступили до стаціонару, в залежності від віку та статті. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз частоти локалізації переломів нижньої щелепи дозволи встановити превалювання травматичних уражень ментального відділу (43,05%) і ділянки кута (31,79%) нижньої щелепи у хворих обох статей при надходженні до стаціонару. При цьому, у чоловіків превалювали поодинокі (52,17%), а у жінок подвійні (47,46%) перелом нижньої щелепи. Множинні переломи нижньої щелепи зустрічались у 4,3 рази частіше у жінок, ніж у чоловіків. Найпоширенішими видами переломів нижньої щелепи були поперечні та косі (31,63% та 40,92%), а найрідше діагностувались осколкові (6,65%) переломи нижньої щелепи. Висновки. Отже, локалізація, характер та вид переломів нижньої щелепи не залежали від статі хворих, однак їх частота зростала зі збільшенням віку обстежених: від 23,91% у віці 18-25 років до 39,13% у віковому інтервалі 36-44 роки у чоловіків та від 18,64% у віці 18-25 років до 42,37% у жінок віком 36-44 роки.

Рівень стоматологічної освіти в студентів різних факультетів університету м. Ужгорода

2024-05-31T16:33:32+03:00

Дані, отримані в результаті проведеного анкетування студентів, дозволили визначити рівень знань про гігієну ротової порожнини. Мета дослідження: провести порівняльну оцінку знань про методи профілактики захворювань ротової порожнини в студентів різних факультетів університету м. Ужгорода. Матеріали та методи. На базі університетської стоматологічної поліклініки Ужгородського національного університету проведено анкетування та стоматологічне обстеження студентів 1-2 курсів стоматологічного та фізичного факультетів Ужгородського національного університету. Загальна кількість обстежених – 220 осіб. Середній вік респондентів становив 19.0 ± 1,2 років. Анкета містила запитання щодо основ правильного харчування: кратності прийому їжі на день, вживання солодких продуктів, напоїв, частоти вживання твердих овочів і фруктів. А також були запитання, що стосуються основних правил користування зубною щіткою (ступеня жорсткості щетини, часу, через який проводиться її заміна), визначення рівня знань основних гігієнічних навичок чищення зубів, режиму та часу. Результати. За даними анкетування, більшість опитаних прислухаються до порад стоматолога та гігієніста, чистять зуби двічі на день, змінюють зубну щітку 3-4 рази на рік та використовують зубну щітку середньої жорсткості (студенти стоматологічного факультету – 92,8; 69,6; 38,4 та 88%, фізичного факультету – 72; 56,8; 40 та 84% відповідно). Користуються додатковими засобами гігієни 52% респондентів-фізиків, використовують додаткові засоби гігієни – 43,2% опитаних студентів-стоматологів. За даними анкетування з'ясувалося, що більшість респондентів чистять зуби двічі на день (студенти-стоматологи – 73,6%, фізики – 56,8%), один раз на день чистять зуби 24% опитаних стоматологів та 40% фізиків, три рази на день чистять зуби 2,4% студентів-стоматологів та 3,2% фізиків. Також 38,4% студентів-стоматологів чистять зуби після сніданку та перед сном, 25,2% – перед сніданком і перед сном, 19,2% – перед сніданком, 6% – після сніданку, 4,8% – три рази на день, 3,2% – перед і після сніданку і 3,2% – тільки перед сном. Серед студентів-фізиків 36% чистять зуби після сніданку та перед сном, 28% – перед сніданком та перед сном, 20% – перед сніданком, 8% – після сніданку, 4% – перед сном та 4% – щоразу після їжі. Більшість опитаних стоматологів (68%) приділяють чищенню зубів 3-4 хвилини, 26% – 1-2 хвилини і 6% – 5-6 хвилин. Більшість респондентів-фізиків (60%) чистять зуби 1-2 хвилини, 36% – 3-4 хвилини і 4% – 5-6 хвилин. Висновки. Очевидно, що рівень стоматологічного здоров'я безпосередньо залежить від рівня стоматологічної освіти. Існує необхідність більшої поінформованості населення за рахунок засобів освіти (книг, брошур, плакатів, журналів, реклами), проведення санітарно-просвітницької роботи та уроків здоров'я в школах.

Аналіз епідеміологічної структури збудників внутрішньолікарняних інфекцій у стоматологічних закладах

2024-05-31T15:52:50+03:00

Вступ. Захворюваність на внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) належить до пріоритетних проблем в практиці охорони здоров’я. Актуальність визначається широким розповсюдженням ВЛІ в стоматологічних установах, а також значними збитками, які вони завдають здоров'ю пацієнтів та персоналу. Мета. Виокремити збудників й надати загальне поняття терміну внутрішньолікарняних інфекцій. Проаналізувати та висвітлити основні джерела, шляхи передачі, причини зростання та фактори ризику ВЛІ. На основі цього зробити висновки щодо профілактики. Матеріали та методи дослідження. Збір та аналіз літературних джерел щодо поширеності, етіології, резистентності, частоти виникнення та шляхи передачі збудників ВЛІ. Огляд баз Google Академія за ключовими словами: нозокоміальна інфекція, внутрішньолікарняна інфекція, віруси, бактерії, інфекційні захворювання, а також аналіз досліджень поширеності збудників ВЛІ в повітряному середовищі стоматологічних кабінетів. Виклад основного матеріалу дослідження. Найпоширеніші збудники ВЛІ – Staphylococcus aureus, S. Typhymurium, вірус гепатиту B (HBV), вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Шляхи передачі – контактний, аерозольний, парентеральний, фекально-оральний, аліментарний. Причини поширеності: збільшення осіб груп підвищеного ризику, ослаблення природного імунітету, ускладнення оперативних втручань, надмірне застосування антибіотиків, формування внутрішньолікарняних штамів збудників, полірезистентних до антибіотиків, неретельне знезараження інструментарію. Висновок з дослідження. Запобігання та мінімізація негативного впливу ВЛІ потребують від фахівців галузі широкого знання та розуміння причин виникнення та поширення збудників, тобто їх епідеміологічної структури, що в подальшому відкриває ширше поле зору для вирішення цієї проблеми, а саме – застосування профілактичних заходів.

Ризик для здоров'я населення Дніпропетровської області від забруднення атмосферного повітря важкими металами

2024-05-31T15:55:30+03:00

Вступ. Забруднення атмосферного повітря хімічної природи, у тому числі важкими металами, є однією з найбільших екологічних небезпек для громадського здоров’я. Мета дослідження. Визначення впливу забрудненого важкими металами атмосферного повітря промислових міст Дніпропетровської області на здоров’я населення за показниками канцерогенного і неканцерогенного ризиків. Матеріали та методи. Дослідження проведено з використанням методів системного підходу, бібліосемантичного, аналітичного, медико-статистичного. Результати. Середньорічні концентрації важких металів у атмосферному повітрі промислових міст Дніпропетровської області за 10-річний період дослідження не перевищували ГДКс.д. та характеризувалися певними просторово-часовими особливостями. У той же час, оцінка ризику розвитку неканцерогенних ефектів за інгаляційного впливу важких металів на організм людини свідчить, що загальний індекс небезпеки у м. Кам'янське є високим, у м. Дніпро – насторожуючим, у м. Кривий Ріг – допустимим. При цьому існуючий рівень забруднення повітряного середовища досліджуваних міст канцерогенними речовинами з групи важких металів не може вважатись безпечним й обумовлює певний ризик для здоров’я їх мешканців. Така ситуація певним чином зумовлена невідповідністю окремих гігієнічних регламентів міжнародним стандартам та зумовлює необхідність їх перегляду, а також зміни підходів при визначенні небезпеки для здоров’я людей від забруднення атмосферного повітря з використанням методології розрахунку показників неканцерогенного та канцерогенного ризику відповідно до міжнародних рекомендацій. Висновки. Отримані результати свідчать про існування ризику розвитку неканцерогенних та канцерогенних ефектів у населення промислових міст від впливу важких металів атмосферного повітря. Така ситуація потребує динамічного і постійного контролю, розробки і проведення планових оздоровчих заходів з їх мінімізації, а у окремих промислових містах – впровадження термінових комплексних заходів щодо його зниження.

Особливості будови лімфоїдної тканини серозних оболонок щурів у нормі і при спайковій хворобі

2024-05-31T16:03:35+03:00

Вступ: З числа абдомінальних порушень внаслідок воєнних дій через післяопераційні ускладнення близько 20% пацієнтів страждають від прогресуючого спайкового процесу. А 30% пацієнтів вимушені вдаватися до повторних операційних заходів через спайкову непрохідність кишківника. Досі до кінця не з’ясовано патогенез спайкової хвороби. Необхідним залишається дослідження механізму формування спайок в черевній порожнині при спайковій непрохідності для розробки тактики та комплексного підходу до їх лікування. SALC та FALC були описані як важливі центри забезпечення першої лінії захисту в структурі слизових оболонок за рахунок вродженого і набутого імунітету. Фізіологічне значення тісного зв'язку лімфоїдних кластерів з вісцеральною і парієтальною очеревиною потребує подальшого вивчення. Мета: дослідити особливості топографії і кількості лімфоїдних кластерів, асоційованих з жировою тканиною FALC і асоційованих з серозною оболонкою SALC в нормі і при спайковій хворобі у щурів. Методологія та методи дослідження: препарування, макроскопічний, мікроскопічний, гістологічний (виготовлення плівкових препаратів), забарвлення гематоксиліном і еозином, математичний. Виклад основного матеріалу дослідження: Результати показали, що існують суттєві особливості та відмінності в структурі спайок в залежності від терміну і стадії захворювання. Площа серозоасоційованих SALC і FALC варіювала на кожному терміні розвитку спайкової хвороби. У піддослідних тварин на 14 та 21 добу виявлено, що лімфоїдні кластери мали переважно неправильну витягнуту форму та локалізувалися переважно біля кровоносних судин. Загальний топографічний малюнок молочних плям в експериментальних групах був подібним до такого у тварин інтактної групи, але впродовж експерименту спостерігалося збільшення їх діаметра та кількості скупчень. Висновки з дослідження. Дослідження показали, що спайкова хвороба характеризується збільшенням розмірів лімфоїдних кластерів SALC i FALC і їх кількості на досліджувану одиницю площі брижі кишківника з 7 по 21 день експериментального моделювання: на 7 добу спостерігали поодинокі дрібні грануляції розміром 0,6-0,8 мм; на 14 добу виявлено 4,5 SALC і 3,1 FALC на досліджувану площу, білі зернисті скупчення розміром 0,5-1,3 мм; на 21 добу – рясне скупчення овальних білуватих структур діаметром 1,2-1,8 мм у кількості 7,2 і 9,1 на досліджувану площу відповідно.

Спеціалізований регіональний центр реконструктивної хірургічної ортопедо-травматологічної допомоги при захворюваннях та ураженнях великих суглобів

2024-05-31T16:06:40+03:00

Мета: розробити та представити функціонально-організаційну структуру регіонального спеціалізованого центру реконструктивної хірургічної ортопедо-травматологічної допомоги при захворюваннях та ураженнях великих суглобів. Матеріали та методи. Матеріали: законодавчі акти України з реформування системи охорони здоров’я, дані наукової літератури, особистий практичний досвід. Методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу, моделювання. Результати та їх обговорення. Структурну основу центру складають основні підрозділи в яких забезпечується надання медичної допомоги пацієнтам: приймальне відділення з консультативним амбулаторним кабінетом лікаря травматолога-ортопеда та консультативним кабінетом лікарів – спеціалістів; діагностична служба; відділення хірургічного лікування з операційним блоком та блоком інтенсивної терапії з палатами післяопереційного перебування пацієнтів; стаціонарне відділення реабілітації та кабінет амбулаторної реабілітації. До допоміжних підрозділів відносяться: інформаційно-аналітична служба, архів, кабінет телемедичних консультацій, навчально-методичний кабінет та служба інженерно-технічного обслуговування, господарська частина, харчоблок. Забезпечення клінінгових та кейтерингових послуг рекомендується здійснювати на основі договорів з їх надавачами. Висновки. Створення спеціалізованого регіонального центру реконструктивної хірургічної ортопедо-травматологічної допомоги дозволить забезпечити населення при захворюваннях та ураженнях великих суглобів доступною та якісною допомогою при раціональному використанні ресурсів.

Профіль Закарпатської області в розвитку пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні

2024-05-31T16:10:39+03:00

Мета: дослідити профіль Закарпатської області в розвитку пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні. Матеріали та методи. Матеріали: статистичні дані МОЗ України щодо розвитку пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні за 2020-2023 рр. За 2023 рік дані представлені за 6 місяців. Аналіз проводився з урахуванням територій, які подконтрольні Україні. Методи: медико-статистичний, структурно-логічного аналізу. Результати та їх обговорення. В Закарпатській області показник захворюваності населення на COVID-19 в 2020 році був у 1,24 разу нижчим ; в 2021 році був у 1,34 разу нижчим; в 2022 році був у 1,44 разу нижчим, за шість місяців 2023 року вказаний показник був у 1,86 разів нижчим ніж в середньому по Україні. В Закарпатській області показник активних хворих на COVID-19 в 2020 році був у 2,71 разу нижчим; в 2021 році був у 1,96 разу вищим; в 2022 році був у 5,93 разу нижчим ніж в середньому по Україні. За шість місяців 2023 року вказаний показник був у 4,23 разів нижчим ніж в середньому по Україні і поряд із Запорізькою областю був найнижчим серед регіонів України. В Закарпатській області показник смертності населення внаслідок COVID-19 в 2020 році був у 1,04 разу вищим; в 2021 році був у 1,33 разу нижчим; в 2022 році був у 1,29 разу нижчим ніж в середньому по Україні і був найнижчим в Україні. За шість місяців 2023 року вказаний показник був у 1,1 разу нижчим ніж в середньому по Україні, але вищим ніж у 9 (36,0%) регіонах країни. За період пандемії в Україні на COVID-19 захворіло 154637 медичних працівників (Закарпатська область – 5398, 3,5% від загальної кількості) із яких померло 1256, що склало 0,81% від кількості захворілих (Закарпатська область – 34; 0,63% від кількості захворілих в області). Висновки. Результати дослідження профілю Закарпатської області в розвитку пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні дозволили зробити висновок про більш м’який перебіг пандемії на рівні області ніж країни в цілому.

Адаптація фармацевтичних компаній до технологічних інновацій: витрати на конкурентоспроможність (аналітичний огляд наукових інформаційних джерел)

2024-05-31T16:15:52+03:00

У статті проаналізовано адаптацію фармацевтичних компаній до технологічних інновацій з акцентом на пов’язані з цим витрати та наслідки для забезпечення конкурентоспроможності. Наукова новизна статті полягає в аналізі витрат, пов’язаних з адаптацією фармацевтичних компаній до технологічних інновацій з метою підтримки їх конкурентоспроможності. Мета статті – проведення комплексного аналітичного огляду джерел наукової інформації для вивчення викликів та витрат, з якими доводиться зустрічатись фармацевтичним компаніям при адаптації до технологічних інновацій, Методи. Під час написання статті було методи: біосемантичний, контент-аналізу та системного підходу. У межах аналізу розглянуто різні технологічні інновації, зокрема штучний інтелект, машинне навчання, аналіз великих даних та цифрову фармакологію, проте це не обмежується ними. В основу дослідження покладено визначення ключових факторів витрат, пов’язаних із технологічною адаптацією. Також у дослідженні вивчається, як ці витрати впливають на конкурентний простір фармацевтичних компаній з огляду на такі фактори, як розроблення продуктів, виробничі процеси, маркетингові стратегії та залучення клієнтів. Результати. Результати проведеного огляду свідчать, що інтеграція технологічних інновацій передбачає значні первинні інвестиції, але компанії, які ефективно здійснюють цей перехід, отримують довгострокові переваги з точки зору підвищення ефективності, якості продукції та позиціонування на ринку. Висновки, зроблені на основі аналізу, наголошують на вирішальній ролі стратегічного планування та інвестицій у технології для фармацевтичних компаній, які прагнуть досягти успіху в умовах зростаючої цифровізації. Також висновки свідчать про важливість балансу між короткостроковими витратами та довгостроковими вигодами для досягнення стійкої конкурентоспроможності. Висновки. Таким чином, аналіз витрат на технологічні інновації у фармацевтичних компаніях свідчить про значні фінансові інвестиції, необхідні для відкриття, розроблення та комерціалізації нових методів лікування. Внутрішні витрати на дослідження та інноваційні розробки охоплюють широкий спектр діяльності – від доклінічних досліджень до постмаркетингового нагляду, тоді як зовнішні витрати включають стратегічне партнерство, інвестиції та спільні зусилля, спрямовані на розширення інноваційних шляхів.

Дослідження електрофоретичної активності клітин букального епітелію та функціонального стану мікроциркуляторного русла тканин пародонта у хворих на генералізований пародонтит ІІ-ІІІ ступеня

2024-05-31T16:19:36+03:00

Вступ. У статті наведено дані щодо вивчення електрофоретичної активності клітин букального епітелію та функціонального стану мікроциркуляторного русла тканин пародонта у хворих на генералізований пародонтит ІІ-ІІІ ступеня. Зміни в букальному епітелії та мікроциркуляторному руслі можуть відображати системні патологічні зміни в організмі, тому це дослідження спрямоване на розкриття нових аспектів механізмів розвитку генералізованого пародонтиту. Враховуючи сучасні методи дослідження та стоматологічні технології, наша робота може принести важливий внесок у розуміння патогенезу генералізованого пародонтиту та вказати на можливі перспективи для розробки ефективних методів діагностики та лікування. Важливість даного дослідження полягає також у тому, щоб сприяти ранньому виявленню та вивченню змін в біомаркерах у хворих на генералізований пародонтит, що може в подальшому полегшити клінічний моніторинг та вдосконалити стратегії лікування. Мета роботи – оцінити електрофоретичну активність клітин букального епітелію та стан мікроциркуляторного русла тканин пародонта у хворих на генералізований пародонтит ІІ-ІІІ ступеня. Матеріали та методи. На базі кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії БДМУ було проведено стоматологічне обстеження та функціональне дослідження мікроциркуляторного русла тканин пародонта у пацієнтів з генералізованим пародонтитом ІІ-ІІІ ступеня (39 хворих з ГП ІІ ступеня – 21 хворий з ГП ІІІ ступеня) та 30 осіб з інтактним пародонтом (порівняльна група). Електрофоретичну активність клітин букального епітелію досліджували за методикою О.В Деньги (1997). Функціональну стійкість капілярів ясен з’ясовували за методикою В. І. Кулаженко (1960). На основі визначення показників стійкості капілярів ясен і часу розсмоктування гематоми, розраховували індекс периферійного кровообігу. Результати дослідження та їх обговорення. В результаті проведеного дослідження встановлено, що значення електрофоретичної активності клітин букального епітелію у хворих з ГП ІІ-ІІІ ступеня було у середньому на 28,05 % вище ніж у осіб порівняльної групи, р<0,01, що вказує на порушення репаративних процесів у порожнині рота. Цифрові значення функціональної проби стійкості капілярів у хворих на ГП ІІ-ІІІ ступеня були нижче ніж у порівняльній групі, у середньому: на фронтальній ділянці – у 2,7 рази та бічній ділянці верхньої щелепи у – 2,4 рази, р<0,01. При цьому, значення індексу периферійного кровообігу осіб з розвинутими формами ГП у фронтальних та бічних ділянках верхньої щелепи було у 2,5 рази нижче, ніж у осіб порівняльної групи, р<0,05, що засвідчувало глибокі процеси порушення мікроциркуляції у тканинах пародонту у хворих на ГП ІІ-ІІІ ступеня. Висновки. Таким чином, результати вивчення електрофоретичної активності клітин букального епітелію та функціонального стану мікроциркуляторного русла тканин пародонта у хворих на ГП ІІ-ІІІ ступеня свідчить про дисбаланс репаративних процесів у порожнині рота (виражені процеси реполяризації) та суттєві порушення стану і функції капілярного кровопостачання пародонта.

Другий закон термодинаміки в стоматології

2024-05-31T16:22:40+03:00

Вступ. Розвиток зубів – процес складний і тривалий. Починається в ембріональному період і закінчується в 18-20 років. Зуби є похідними слизової оболонки ротової порожнини зародка. Велика частина тканин зуба має мезанхімне походження і лише емаль розвивається з ектодермального епітелію. Мета дослідження. За допомогою термодинамічних законів, проаналізувати причини виникнення карієсу та його ускладнень. Результати досліджень та їх обговорення. Ознаки запалення, які свого часу ввів до медичної практики відомий римський лікар Цельс (Celsus'a), це Calor, Rubor, Tumor, Dolor, Funcio laesa це системні фізичні поняття, тобто фізичні зміни показників стану системи; температури, об’єму, тиску, зміни функції, інакше кажучи зміна параметрів. Відомо, що при підвищення температури тіла людини може виникати пульпіт, ускладнений маргінальним періодонтитом. При таких умовах, де стан захворювання це закон збереження енергії, а нам необхідно вийти за його рамки для того, щоб спробувати проаналізувати і пояснити причину виникнення карієсу та його ускладнень. Вийти за рамки цього закону можна завдяки новій функції, яку ввів Клаузіус, під назвою „ентропія” і позначається буквою S і яка може збільшуватись тільки в результаті незворотних реакцій. А як, що припустити, що карієс зуба виникає при зміні ентропії, де чіткість ентропійного фактору у виникненні карієсу підтверджують періодонтити – смерть тканини, її переродження в путридний розпад з подальшим продовженням запального процесу і можливим видаленням зуба, – незворотні процеси призводять, свого, роду до односторонності часу: позитивний напрямок часу корелює зростанням ентропії. Карієс та його ускладнення – це незворотні процеси Висновки. В поясненні причин виникнення карієсу твердих тканин зубів та його ускладнень важливу роль відіграє ентропія. Діагноз гострого, хронічного запалення пульпи залежить від енропійного фактору. Вибір вектора часу запалення захворювання вказує на точку початку захворювання в системі, яка коливається, а специфічні механізми впливу перед початку захворювання і подальше протікання його залежать від стану системи.

Надання стоматологічних послуг у форматі 3П медицини

2024-05-31T16:24:47+03:00

Актуальність: стаття присвячена систематичному оглядові сучасних досягнень в області стоматології з урахуванням принципів 3П медицини (персоналізованої, превентивної та прогностичної) та демонструє вплив розвитку концепції 3П медицини на сучасну практику надання стоматологічних послуг. Мета дослідження полягає в аналізі та оцінці впливу індивідуалізованих терапевтичних підходів, стратегій превентивної діагностики та заходів з попередження стоматологічних захворювань, а також у визначенні можливостей прогностичної оцінки ризиків та результатів лікування. Матеріали та методи: матеріалами досліджень були загальні наукові праці, нормативні документи та протоколи з охорони здоров’я України, міжнародні протоколи. Пошук статей та інших наукових праць, опублікованих англійською та українською мовами, здійснювали в мережі Internet, використовуючи електронні бази даних Web of Science, Scopus, PubMed та Google Scholar. Результати досліджень: проаналізовано інноваційні стратегії, які спрямовані на індивідуалізацію лікування, попередження виникнення захворювань та передбачення їхнього перебігу у стоматології. Висновки з дослідження: впровадження принципів 3П медицини в стоматологічну практику може значно підвищити ефективність та результативність лікування, а також сприятиме покращенню результатів лікування, зниженню ризику виникнення захворювань та забезпечить індивідуалізований та передбачуваний підхід до надання стоматологічних послуг.