Intermedical journal

Комплексне лікування ороантральних сполучень

Назарій Гелей — 2025-03-25

Вступ. В дослідженні вивчено комплексну дію хірургічного лікування ороантральних сполучень (ОАС). В практичній стоматології використовуються поєднання методів лікування ОАС, зокрема консервативних, хірургічних та комбінованих підходів. Лікування залежить від етіології, розмірів дефекту, стану пацієнта та наявності супутньої патології. Особливе значення надається комплексним методам, що включають поєднання реконструктивних технік із застосуванням сучасних біоматеріалів та технологій. Мета дослідження. Аналіз сучасних підходів до комплексного лікування ороантрального сполучення, оцінка їхньої ефективності та визначення оптимальних стратегій, спрямованих на відновлення цілісності тканин. Матеріали та методи. Проведено порівняльний клінічний аналіз методів усунення ороантрального сполучення (ОАС) у пацієнтів із хронічним одонтогенним верхньощелепним синуситом. Дослідження включало 18 пацієнтів віком 25–55 років, з яких 6 жінок і 12 чоловіків. Пацієнти були розподілені на дві групи: контрольну (10 осіб, оперованих за методикою мобілізованого щічного клаптя) та основну (8 осіб, яким виконано пластику піднебінним субепітеліальним васкуляризованим клаптем). Оцінка ефективності методів ґрунтувалася на таких критеріях: ризик розвитку набряків і кровотеч у післяопераційному періоді, наявність рубцевих деформацій, парестезій і зміни м'яких тканин у віддалені терміни. Використано загальноклінічні методи (огляд, пальпація, зондування, перкусія), бібліографічний метод (для аналізу джерел), методи порівняльного аналізу та статистичної обробки результатів.Результати досліджень та їх обговорення. В ході аналізу результатів було визначено, що технічна складність виконання пластики піднебінним субепітеліальним васкуляризованим клаптем була вищою, що у свою чергу вплинуло на тривалість оперативного втручання у середньому на 30 хв, проти 20 хвилин під час використання мобілізованого щічного клаптя. Кровотеча з гілок піднебінної артерії спостерігалася у одного пацієнта, прооперованих за новою концепцією. В 4-х пацієнтів, прооперованого способом мобілізованого щічного клаптя (контрольна група), зазначалися парестезії в інфраорбітальній ділянці протягом 4-х тижнів. Післяопераційні набряки та гематоми м'яких тканин виявлено у 20% пацієнтів цієї групи спостереження і в жодного з групи прооперованих за нашою методикою. Рубцеві деформації та погіршення біотопу м'яких тканин у ділянці оперативного втручання відзначені у 100% випадків при оперативній техніці з використанням мобілізованого щічного клаптя і не виявлені в основній групі. Висновки. Лікування ороантрального сполучення, що включає хірургічне закриття дефекту та медикаментозне лікування, є найбільш ефективним підходом, який дозволяє мінімізувати ризик ускладнень та скоротити тривалість реабілітації. Подальші дослідження мають бути спрямовані на вдосконалення матеріалів для реконструкції дефектів та розробку нових протоколів комбінованого лікування.

Клінічний прогноз стану зубів суміжних до ортопедичних реставрацій з опорою на внутрішньокісткових титанових дентальних імплантатах

Мирослав Гончарук-Хомин — 2025-03-25

Вступ. Протетична реабілітація з опорою на дентальних імплантатах сприяє підвищенню рівня функціональних можливостей компрометованого внаслідок часткової адентії стоматологічного статусу пацієнта, однак досі не об’єктивізовано безпековий профіль даного підходу по відношенню до траєкторії змін в проекції власних зубів на фоні перебудови адаптаційних можливостей зубо-щелепового апарату до оклюзії та розподілу сил серед ортопедичних складових підтримуваних титановими інтраосальними опорами. Мета дослідження. Проаналізувати зміни стану зубів, суміжних до ортопедичних реставрацій з опорою на дентальних імплантатах, та визначити потенційний вплив дентальної імплантації та ортопедичної реабілітації з опорою на дентальних імплантатах, як факторів, котрі потенційно можуть бути асоційовані із клінічним прогнозом функціонування власних одиниць зубного ряду. Матеріали та методи. Пошук цільових публікацій здійснювався через сайт PubMed Central. В якості ключових слів для формування дескрипторів в ході пошуку використовувались наступні: «dental implant», «adjacent», «tooth», «implant restoration», «implant supported prosthetics», «dental caries», «tooth loss», «tooth survival», «prognosis».Результати досліджень та їх обговорення. В результаті проведеного літературного огляду вдалось встановити, що факт проведення імплантації та встановлення внутрішньокісткового гвинта не демонструють вираженого впливу на прогноз функціонування зубів, суміжних до проімплантованої ділянки, однак лише за умови, що було дотримано достатньої відстані між конструкцією імплантата та стінкою кореня. Проте подальша фіксація ортопедичної конструкції на внутрішньокісткову опору асоційована з розвитком феномену втрати апроксимальних контактів з власними зубами (більш виражено з мезіальної сторони конструкцій з опорою на імплантаті), зростанням ризику розвитку карієсу у структурі суміжного зуба та збільшенням ймовірності в потребі ендодонтичного лікування такого. Висновки. Приймаючи до уваги, що більшість змін в структурі власних зубів, суміжних до коронок та протезів з опорою на дентальних імплантатах, мають місце лише після фіксації ортопедичної конструкції на інтраосальній опорі, а не безпосередньо після встановлення імплантата, можна резюмувати, що прогноз стану власних зубів залежить від коректності сформованого ортопедичного профілю коронки на імплантаті, відстані між коренем та дентальним імплантатом, наявних умов для забезпечення належного гігієнічного контролю, а також – від вираженості ремоделювання та можливих реактивних змін м’яких тканин та кістки в проекції апроксимального контакту, що напряму пов’язано із вищезазначеними факторами, а також тривалістю функціонування ортопедичної конструкції на імплантаті, як складової прогнозу.

До питання взаємозв’язку оклюзійної травми та пародонтиту: аналіз даних доказової бази

Юрій Гундяк — 2025-03-25

Вступ. В залежності від наявності факту оклюзійної травми може змінюватися почерговість реалізації підходів в структурі комплексного протоколу реабілітації пацієнтів з пародонтитом конструкціями з опорою на власних зубах або ж внутрішньокісткових дентальних імплантатах. З огляду на це релевантним є перегляд взаємозв’язків між феноменом оклюзійної травми та розвитком і прогресуванням патології пародонтиту, опираючись при цьому на актуальні дослідження клінічного та лабораторного характеру. Мета дослідження. Проаналізувати особливості взаємозв’язків між феноменом оклюзійної травми та розвитком і прогресуван-ням патології пародонтиту з урахуванням даних попередніх досліджень. Матеріали та методи. Набір публікацій для проведення цільового огляду літератури проводився шляхом первинного пошуку таких у системі Google Scholar (https://scholar.google.com/). Публікації, які за текстом резюме та назвою потенційно могли були асоційовані з метою даного дослідження, підлягали деталізованому контент-аналізу, категоріями котрого виступали наступні: зміни в структурі тканин пародонту на фоні наявної оклюзійної травми; зміни перебігу пародонтиту на фоні наявної оклюзійної травми; ефект елімінації оклюзійної травми на зміни в структурі тканин пародонта в умовах норми та патології; підходи до вивчення впливу оклюзійної травми на тканини пародонту; підходи до оцінки ролі оклюзійної травми в структурі змін тканин пародонту в клінічних умовах. Результати досліджень та їх обговорення. В ході низки лабораторних досліджень було відмічено, що наявність оклюзійної травми як такої, без супровідного бактеріального компоненту не може провокувати розвитку пародонтиту у класичній інтерпретації симптомокомплексу даної патології. Тваринні моделі продемонстрували, що при дії надмірних оклюзійних сил, однак при підтримці належного бактеріального контролю, оклюзійна травма провокує зростання рухомості зубів та зниження рівня щільності оточуючої кістки, однак без супутньої втрати клінічного прикріплення. Фактори травматичної оклюзії можуть бути розцінені у якості контрибутивних по відношенню до обсягу деструкції підтримуючого апарату зуба на фоні існуючої патології пародонту. Підходи до лікування травматичної оклюзії передбачають проведення оклюзійних корекцій, менеджмент парафункціональної активності, стабілізацію рухомих зубів із використанням провізорних та в подальшому дефінітивних конструкцій, ортодонтичне переміщення зубів, оклюзійну реконструкцію (повний редизайн оклюзійної схеми), видалення зубів із компрометованим прогнозом. Висновки. Проведений аналіз даних літератури дозволив резюмувати, що попри те, що оклюзійна травма не може бути розцінена у якості етіологічного фактора в розрізі розвитку пародонтиту, однак наявність такої на фоні пародонтиту змінює патерн та прогрес патологічних змін, а елімінація надмірної оклюзійної складової покращує прогноз цільового пародонтологічного лікування. Такі фактори, як наявність передчасних оклюзійних контактів, наявність оклюзійних інтерференцій на неробочій стороні, одночасна комбінація оклюзійних контактів на робочі та неробочій сторонах щелепи, а також довжина траєкторії слайдингу між позиціями центрального співвідношення та центральної оклюзії, асоційовані з нижчими значеннями критеріїв оцінки стану пародонту, в порівнянні з умовами, коли вплив вищезазначених чинників у пацієнта з пародонтитом був відсутнім.

Аналіз стоматологічного анамнезу пацієнтів молодого віку та його звʼязку з пришийковою патологією зубів і показниками здоровʼя ротової порожнини

Ірина Заболотна — 2025-03-25

Вступ. Особливості стоматологічного анамнезу можуть негативно впливати на показники здоровʼя порожнини рота, у тому числі, на пришийкову патологію зубів. Мета дослідження. Визначення стоматологічного анамнезу у пацієнтів молодого віку, аналіз звʼязків між ним і пришийковою патологією зубів та показниками стоматологічного здоровʼя ротової порожнини. Матеріали та методи. Обстеження 272 осіб (174 жінок і 98 чоловіків) 18-44 років включало збір даних анамнезу, клінічний огляд, індексну оцінку стану твердих тканин зубів і пародонта, визначення рівня гігієни ротової порожнини, заповнення анкети / опитувальника. В залежності від виду і наявності пришийкової патології зубів пацієнти були розподілені на групи дослідження. Результати дослідження та їх обговорення. Процедури професійної гігієни ротової порожнини у своєму анамнезі мали у 2,7 і 2,3 рази частіше пацієнти з ерозією емалі, ніж пацієнти з пришийковим карієсом і без пришийкової патології зубів (χ2=4,10, р=0,02 і χ2=3,90, р=0,02, відповідно). Кількість обстежених із пришийковим карієсом та ортопедичним лікуванням в анамнезі була у 8,0 і 6,2 рази більшою, а з ортодонтичними конструкціями у 8,0 і 8,8 рази меншою при порівнянні з обстеженими з клиноподібним дефектом і без пришийкових уражень зубів (р<0,05). Спостерігалась кореляція між ортопедичним лікуванням та виникненням пришийкового карієсу (зворотня – χ2=4,98, р=0,02) і клиноподібного дефекту (пряма – χ2=16,32, р<0,001). Були визначені звʼязки між появою клінічних симптомів гіперчутливості дентину і вибілюванням зубів (χ2=3,81, р<0,05) та ортопедичним лікуванням в анамнезі (χ2=16,22, р<0,001). В обстежених із клиноподібними дефектами зубів при наявності ортодонтичних конструкцій збільшувалась кількість уражень (χ2=22,81, р<0,001) і були більш поширеними скарги на біль та кровоточивість ясен (р>0,05). Був визначений прямий середньої сили звʼязок між скаргами на неприємний запах у роті зі скаргами на кровоточивість і біль в яснах (χ2=10,03, р<0,001 і χ2=3,98, р<0,05, відповідно). Висновки. Визначені звʼязки між розглянутими даними стоматологічного анамнезу та станом здоровʼя ротової порожнини рекомендуємо враховувати для покращення якості лікування пришийкової патології зубів.

Принципи категоризації критеріїв оцінку якості незнімних ортопедичних конструкцій в динаміці

Оксана Клітинська — 2025-03-25

Вступ. За останнє десятиріччя суттєво зросла потреба населення в ортопедичному стоматологічному лікуванні, чому сприяє висока поширеність включених дефектів зубних рядів, яка в окремих регіонах України сягає понад 100%. Експертній оцінці якості незнімних ортопедичних відновлювальних конструкцій в динаміці з метою об'єктивізації стану присвячено незначна кількість наукових дослідження. Мета – категоризація критеріїв успішності функціонування незнімних ортопедичних конструкцій в динаміці, шляхом застосування розробленого алгоритму диспансерного нагляду. Матеріали та методи. Для проведення статистичного аналізу застосовувати методи кореляційного аналізу Спірмена та метод кластерного аналізу. Результат кластеризації візуалізували у вигляді дендрограми з обрахуванням евклідових відстаней – формула традиційної відстані між двома точками. Результати. Для ефективного об'єктивного моніторингу стану незнімних відновлювальних конструкцій запропоновано алгоритм обстеження пацієнтів, котрий включав: 1. Анкетування пацієнтів. (Анкета для пацієнта); 2. Фаховий огляд стоматологом. (Анкета для стоматолога); 3. Апаратна перевірка рухомості незнімних відновлювальних конструкцій із застосуванням адаптованої оригінальної методики частотно-резонансного аналізу; 4. Додаткові методи діагностики, зокрема променеві (рентгендіагностика). Висновок. При ранжуванні діагностичних кластерів для диференціації випадків порушення цементної фіксації незнімних ортопедичних конструкцій різних видів нами виокремлені клінічно-значущі діагностичні кластери та встановлена статистична вартість кожного кластера.

Метаболом слини як інструмент діагностики в стоматології

Оксана Клітинська — 2025-03-25

Вступ. Карієс – етіологічно багатокомпонетний патологічний процес в твердих тканинах зубів, котрий виникає після їх прорізування та займає перше місце серед усіх захворювань, його поширеність досягає 100% серед населення всього світу. Важливу роль відіграють умови, пов'язані з раннім виявленням предикторів карієсу та створення умов для забезпечення зниження їх негативного впливу. Мета дослідження – аналіз літературних джерел, котрий стосується ідентифікації метаболому слини, як перспективного інструменту діагностики в стоматології. Матеріали та методи. Проведений пошук наукових досліджень, котрі містяться в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar та стосується ідентифікації метаболітів та білків слини, котрі пов’язані з карієсом зубів. Результат. У дорослих та дітей між різними компонентами слини та карієсом зубів наявний зв’язок. Ідентифікація набору специфічних біомаркерів для населення із високим ризиком карієсу не лише важлива для ранньої діагностики, а й для запобігання та лікування карієсної хвороби. Згідно даних провідних науковців встановлено статистично значуще підвищення в слині рівнів альфа-амілази, кислого багатого на пролін протеїну-1, гістатину-5, лактопероксидази та муцину-1 було у пацієнтів з карієсом, тоді як у слині рівні карбоангідрази 6, протеїнази-3, і статерину спостерігалося суттєве збільшення у пацієнтів без карієсу. Висновок. Дослідження метаболому слини є неінвазивним, доступним та економічно виправданим перспективним інструментом діагностики в стоматології, зокрема для виокремлення доклінічних предикторів виникнення та прогресування карієсу. Виявлені біомаркери доцільно перевірити у більших когортах і поздовжніх умовах, враховуючи вікові, гендерні відмінності та рівень гігієни ротової порожнини і дієтичні звички.

Кластерний аналіз етіологічних параметрів бруксизму

Оксана Клітинська — 2025-03-25

Мета дослідження. встановити кореляційну залежність між ступенем вираженості та етіологічними чинниками виникнення бруксизму. Матеріали і методи. Після проведеного клінічного стоматологічного обстеження 377 осіб віком від 25 до 44 років будо визначено 81 параметр, що характеризує діагноз бруксизму, до якого були віднесені результати стоматологічного обстеження (збір анамнезу, індексна та інструментальна оцінка стоматологічного статусу, стан жувальних м'язів, СНЩС та додаткових методів (оклюдограма, ортопантомографія, комп’ютерна томографія СНЩС, бруксчекер, електроміографія жувальних м'зів), полісомнографія та оцінка темпераметру. Цифровий матеріал оброблено методом варіаційної статистики, розрахунки проводили за комп’ютерною програмою «MULTIFAC» 2/2 з використанням багатофакторного, кореляційного та регресійного аналізу Математичний аналіз та перевірка достовірності результатів, а також обрахунок величин середньоарифметичних та середньоквадратичних похибок здійснювався на основі програмного забезпечення «Statistica 6.0» та «Microsoft Office Excel 2003».Результати та їх обговорення. При проведенні кластерного аналізу етіології бруксизму 81 показника виділено три групи досліджених в залежності від превалюючого чинника: перша група пацієнтів із бруксизмом із зазначених ознак високою виявилася кореляція (r=0,99, p<0,05) із показниками: патологічні види прикусу (дистальний, глибокий, перехресний), наявність супраконтаків та ортодонтичної патології; друга – з високою кореляцією (r=0,98, p<0,05) за ознаками: патологія скронево-нижньощелепного суглобу; в третій групі достовірно корелюють з високими показниками за темпераментом збуджений холерик та психоемоційний стан за критеріями лабільність вегетативної нервової системи в загрозливих ситуаціях та розлади сну, пов'язані із загальним внутрішнім напруженням. Висновки. Кореляції в першій групі становила (r=0,99, p<0,05); в другій – (r=0,98, p<0,05), в третій (r=0,97, p<0,05), що дозволяє призначати етіотропне лікування.

Вивчення динаміки гігієнічного, пародонтологічного та стоматологічного статусів у різних груп населення м. Ужгорода

Володимир Мельник — 2025-03-25

Вивчення основних стоматологічних статусів починається з визначення показників стану якості гігієни рота та тканин пародонту. З огляду на ці фактори, стоматологи повинні вибрати найбільш прийнятні для використання у відповідних віково-статевих та професійних групах, з урахуванням наявних шкідливих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища та професійних шкідливостей. Мета дослідження: визначити гігієнічний та стоматологічний статуси в різних групах населення за допомогою вивчення параметрів основних стоматологічних захворювань та провести паралель між ними і рівнем гігієнічних знань у цих групах для корекції гігієно-профілактичних заходів як основного способу попередження цих захворювань. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 242 осіб, які не обтяжені загальносоматичною патологією, з них було сформовано 5 вікових груп: до 1-ї групи увійшли діти шкільного віку – 8–10 років (46 осіб), до 2-ї групи увійшли діти шкільного віку – 12–15 років (48 осіб), до 3-ї групи – студенти 18–20 років (52 осіб), в 3-ю групу – молодь у віці 35–44 років (50 осіб), 4-я група – ортодонтичні пацієнти 12–15 р. (46 осіб), 5-ю групу склали особи 45 років та старше (52 осіб). Визначення стану стоматологічного статусу проводили за допомогою індексу гігієни Гріна-Вермільйона, пародонтологічних індексів PMA та Mühlemann та Son. Результати. В результаті дослідження було встановлено зниження показників за індексом Гріна – Вермільйона в 1-й групі з (2,13 ± 0,38) до (1,07 ± 0,27) ум. од., у 5-й групі – з (2,83 ± 0,14) до (0,75 ± 0,09) ум. од., що вказує на підвищення очищувальної ефективності в різних групах населення. Позитивна динаміка протизапальної ефективності спостерігається в 1-й групі, з (16,81±3,52) до (8,15±1,64) %, у 5-й групі показники знизилися в 3 рази, з (18,86±) 0,65) % до (6,53±0,77) %. В результаті дослідження було встановлено, що стан тканин пародонту в 5-й групі за індексом кровоточивості Mühlemann і Son склало – з (11,29±1,98) а до кінця дослідження досягло (5,31±1,62) %, у 2-й групі показники індексу кровоточивості знизилися з (11,67±0,69) % до (5,00±0,28) %. У групах спостерігалося зниження гігієнічних знань, що визначало необхідність проведення стоматологічної освіти серед населення різних вікових групах. Висновки. Застосування індивідуальних гігієнічних програм профілактики стоматологічних захворювань на основі гігієнічних процедур, що послідовно виконуються, з використанням різних засобів оральної гігієни підтверджує ефективність заходів, що проводяться з урахуванням особистих показників гігієни та стоматологічного статусу.

Сучасний погляд на досвід застосування дентальних імплантатів зменшеного діаметра при повному знімному протезуванні. Огляд літератури

Богдан Михайличенко — 2025-03-25

Вступ. В сучасних умовах у технології дентальних імплантатів з’явилися альтернативні концепції щодо конструкції та клінічних рішень, такі як імплантати малого діаметра (ІМД, NDI, «англ.»), які стали являти все більший клінічний та науковий інтерес. Такі види медичних виробів та їх застосування продовжують досліджуватися на багатьох рівнях організації науково-дослідної діяльності у численних країнах. Мета роботи: проаналізувати доступні джерела науково-медичної інформації щодо досвіду застосування дентальних імплантатів малого діаметра, передумов та наслідків упровадження таких інновацій в клінічну практику. Матеріали та методи дослідження. Було проведено інформаційний пошук у доступних електронних бібліотеках та агрегаторах науково-медичної інформації. Глибина пошуку становила 10 років. Ключові слова: «мініімплантати», «стоматологічні імплантати», «дентальні імплантати малого діаметра», «доступна кістка», «умовно знімні зубні протези з опорою на імплантати». Результати досліджень та їх обговорення. Рівень поширення повної вторинної адентії щелеп у населення значно відрізняється між країнами, і, правду кажучи, він відчутно знизився протягом останніх кількох десятиліть у більшості країн. Загально відомою в стоматології є проблема втрати кісткової тканини після видалення зубів, яку на жаль, не можливо передбачити на етапі видалення зубів. У ряді досліджень було продемонстровано, що знімні протези на дентальних імплантатах забезпечують пацієнтам кращі результати, ніж знімні конструкції, у плані жувальної ефективності, відсутності обмежень у виборі їжі та якості життя, пов’язаної з рівнем стоматологічного здоров’я. У технології дентальних імплантатів з’явилися альтернативні концепції щодо конструкції та клінічних рішень, такі як імплантати малого діаметра (ІМД, NDI, «англ.»), які стали являти все більший клінічний та науковий інтерес. Такі конструкції надали можливості уникнути аугментації або іншої інвазивної хірургії щелеп в ході підготовки до дентальної імплантації, але загальний масив даних щодо результатів їх застосування є надто малим, аби сформувати конкретні та зважені клінічні рекомендації. Дентальні мініімплантати можуть бути чудовим вирішенням в окремих клінічних ситуаціях, але їх використання може бути пов’язане з рядом потенційних проблем: перелом імплантату – мініімплантати мають менший діаметр, що може зробити їх більш схильними до руйнування під час підвищених оклюзійних навантажень, особливо в латеральних ділянках зубного ряду; порушення остеоінтеграції – мініімплантати мають знижену площу кістково-імплантатного контакту, що може призводити до слабшої інтеграції, і негативно впливає на виживання таких конструкцій; вищий рівень відторгнення – дослідження показали, що мініімплантати мають більший відсоток відторгнення порівняно зі стандартними імплантатами, і він може досягати від 6% до 13%; знижені механічні властивості – мініімпланти з огляду на особливості своєї конструкції, нездатні витримувати високі оклюзійні навантаження, тому з часом можуть виникати їх лінійні стабільні деформації та переломи; складніший протокол ортопедичного етапу лікування – використання мініімплантатів в якості опори для більших протезів, наприклад у зоні молярів, часто потребує кількох імплантатів, що може ускладнювати загальний перебіг реабілітації. Висновки. Майбутнє зубних мініімплантатів виглядає багатообіцяльним, з огляду на ряд досягнень та тенденцій, що визначають їх подальший розвиток. Окреслені перспективи й напрямки перетворюють технологію дентальних мініімплантатів на більш ефективні, доступні та зручні для пацієнтів рішення.

Сучасний стан проблеми сепарації (зламу) ендодонтичних інструментів (огляд літератури)

Юрій Мочалов — 2025-03-25

Вступ. Актуалізація та об’єктивізація даних щодо поширеності випадків сепарації (зламу) ендодонтичних інструментів в стоматологічній практиці сприятиме можливості виокремлення та аналізу окремих взаємозв’язків та тенденцій, які в подальшому можуть бути використані для формулювання нових дослідницьких гіпотез в розрізі реалізації комплексного підходу до удосконалення ендодонтичного лікування з урахуванням функціонально-структурних особливостей ендодонтичних інструментів. Мета дослідження. Актуалізувати та об’єктивізувати дані щодо поширеності випадків сепарації (зламу) ендодонтичних інструментів за результатами попередньо проведених досліджень проспективного та ретроспективного дизайну. Матеріали та методи. Первинний пошук цільових публікацій забезпечувався через сервіс Google Scholar з використанням наступного набору ключових слів: «endodontics», «instrument», «file», «separation», «fracture», «prevalence» та «incidence». В якості критеріїв відбору публікацій до кінцевої вибірки, які підлягали деталізованому контент-аналізу використовувались наступні: 1) цільова спрямованість публікації щодо кількісної оцінки поширеності та/або частоти виникнення випадків сепарації ендодонтичних інструментів; 2) публікації лише англійською мовою; 3) приналежність наукового видання, в якому опубліковано результати наукового дослідження, до наукометричних баз Scopus та/або Web of Science.Результати досліджень та їх обговорення. В результаті проведеного аналізу даних проспективних та ретроспективних досліджень було відзначено, що показники поширеності випадків сепарації (зламу) ендодонтичних інструментів в ході лікування кореневих каналів між такими критично не відрізнялися, а варіації таких не були асоційовані із специфічним дизайном проаналізованих досліджень. При цьому у низці досліджень відмічалися дефіцит деталізації та уточнення досліджуваних параметрів, а також деякі аспекти пов’язані з некоректною інтерпретацією отриманих результатів, зокрема: 1) ототожнення показників поширеності та частоти виникнення епізодів сепарації ендодонтичних інструментів, що представляють собою відмінні критерії з точки зору методології їх обрахунку; 2) відсутність уніфікованого підходу до репрезентації показників поширеності та частоти виникнення випадків сепарацій ендодонтичних інструментів на трьох окремих рівнях: на рівні досліджуваної когорти пацієнтів; на рівні досліджуваної когорти ендодонтично-пролікованих зубів; на рівні досліджуваної когорти пролікованих кореневих каналів; 3) оцінка впливу та значущості впливу окремих умов та факторів на ризик розвитку сепарації ендодонтичних інструментів за даними більшості проаналізованих досліджень проводилась лише за фактом нерівномірності розподілу таких серед різних досліджуваних груп або категорій. Висновки. Аналіз результатів аналізу доступних літературних джерел засвідчив, що зареєстрована поширеність випадків сепарації ендодонтичних інструментів є варіативною з огляду на гетерогенність доступних для аналізу даних та підходів до їх збору та опрацювання. При цьому більшість досліджень були узгоджені щодо вищої поширеності випадків сепарації ендодонтичних інструментів на рівні ендодонтично пролікованих зубів, ніж на рівні пролікованих кореневих каналів. Крім того, більша частка епізодів перелому ендодонтичних інструментів за узгодженими даними попередніх досліджень припадала на випадки лікування молярів, мезіощічних каналів, в апікальній третині, лікарями з недостатнім цільовим досвідом або ж в процесі набуття спеціалізованих практичних навичок, та при використанні ротаційних інструментів.

Удосконалення четвертинних амонієвих протимікробних засобів для потреб охорони здоров'я та стоматології. Огляд літератури

Юрій Мочалов — 2025-03-25

Вступ. Протягом тривалого часу четвертинні амонієві сполуки (ЧАС) виступають активною речовиною більшості антисептиків та деззасобів для охорони здоров'я та інших галузей економічної діяльності. Поверхнево активні ЧАС часто поєднують в собі дезінфікуючі, змочувальні, піноутворюючі, антикорозійні властивості. Мета роботи: проаналізувати доступні джерела науково-медичної інформації, яка стосується розвитку та застосування в охороні здоров'я та стоматології четвертинних амонієвих сполук. Матеріали та методи дослідження – було проведено інформаційно-патентний пошук в мережі інтернет на сайтах електронних бібліотек PubMed, MedLine, SciFinder, HEP Search, Jstor за ключовими словами «бі-четвертинні амонії», «антисептики», «протимікробні засоби», «іонні рідини» та «поверхнево активні речовини». Глибина пошуку становила 10 років. Результати досліджень та їх обговорення. У природі ЧАС можна знайти у складі ряду рослинних алкалоїдів, терпеноїдів, ацетиленів, кумаринів та ін. Враховуючи ізомерію та легку модифікацію ЧАС, їх протимікробні, токсичні та поверхнево активні властивості можуть бути успішно змінені шляхом основних модифікацій молекулярної структури – зміни числа заряджених атомів азоту (моно-, біс-, мульти-ЧАС), зміни структури «головки» молекули (негетероциклічна, гетероциклічна, ароматична), види зв'язків (аліфатичні, ароматичні, насичені, ненасичені, змішані та ін.) та структура «хвостів» (насичені, ненасичені, розгалужені, нерозгалужені), також на властивості різко впливає довжина аліфатичних ланцюгів. Окремий вид модифікації ЧАС це є заміна молекули-замісника. Окрім зниження токсичних та подразнювальних властивостей ЧАС (при збереженні їх протимікробних та вірулоцидних властивостей) окремим перспективним шляхом їх удосконалення став синтез «гібридних» речовин шляхом утворення їх комплексів із раніше відомими протимікробними засобами. Наприклад, комбінація ЧАС з напівсинтетичними пеніцилінами. Окремим перспективним напрямком удосконалення впровадження ЧАС у медичну практику є розробка полімерних ЧАС та їх солей, як іонних рідин нового типу. І це відкрило цілий новий напрямок у розробці нових протимікробних засобів місцевого впливу. Включення ЧАС до складу стоматологічних композитних пломбувальних матеріалів знижує ризик біодеградації композитів, що підвищує довговічність реставрацій зубів та перешкоджає розвитку вторинного карієсу зубів. Карієс-статичний ефект реалізується шляхом бактеріостатичним та протибіоплівкотворним ефектами. Удосконалення технології стоматологічних композитів полягає в фіксації самих ЧАС у якості малофункціональних груп на метакрилатні мономери. Епокси-функціоналізовані ЧАС є новими напрямками розвитку. Вказані сполуки з'єднують з епоксидними смолами, які в подальшому можуть бути полімеризовані. Такі ЧАС можуть бути просто включені до складу полімерів і зберігають тривалий бактеріостатичний вплив. Висновки. ЧАС є важливими речовинами для медичної практики та стоматології зокрема. Новітні речовини є перспективними антисептиками та протимікробними засобами, які можна включати до складу багатьох видів медичних виробів. Прогресивним напрямком є модифікація епокидних смол та метакрилатних мономерів у стоматологічних композитних матеріалах шляхом включенням до структури модифікованих ЧАС.

Вплив війни проти російської воєнної агресії на відвідування дорослим населенням лікарів-стоматологів та зубних лікарів у закладах охорони здоров’я системи МОЗ України

Геннадій Слабкий — 2025-03-25

Вступ. Війна України проти російської воєнної агресії негативно вплинула на стан здоров’я населення та систему охорони здоров’я. При цьому бойові дії стали причиною значної міграції населення та зниженням ним рівня здоров’язберігаючої поведінки. Мета: дослідити вплив війни проти російської воєнної агресії на рівень відвідування дорослим населенням лікарів-стоматологів та зубних лікарів у закладах охорони здоров’я системи МОЗ України в розрізі регіонів країни. Матеріали та методи. Матеріали: при проведенні дослідження було використано офіційні дані галузевої статистичної звітності в динаміці 2020–2023 років: 2020, 2021 роки – передвоєнний період; 2022, 2023 роки – період війни. Статистичні дані представлені із територій які підконтрольні Україні. Методи: медико-статистичний та структурно – логічного аналізу. Результати. У 2023 році у зрівнянні з 2020 роком кількість звернень дорослого населення до лікарів-стоматологів та зубних лікарів у закладах охорони здоров’я системи МОЗ України скоротилася у 1,57 разу і склала 7 047 496 відвідувань. Найвищі рівні скорочення зареєстровані на території Луганської – 151,29 разів, Херсонської – 5,46 разів, Запорізької – 3,53 разів та Донецької – 2,93 разів областей. В розрахунку на одного дорослого жителя кількість вказаних звернень скоротилася в 1,5 разу і склала 0,2. Функція посади в розрахунку на одну зайняту посаду лікаря-стоматолога мала тенденцію до скорочення і в галузі склала 1611,5 прийомів. При цьому частка первинних відвідувань збільшилася на1,7% і в 2023 році склала 37,3%. Висновки. В ході проведеного дослідження встановлено негативний вплив війни проти російської воєнної агресії на рівень відвідування дорослим населенням лікарів-стоматологів та зубних лікарів у закладах охорони здоров’я системи МОЗ України. Найбільший рівень зниження звернення дорослого населення за медичною допомогою до лікарів стоматологів зареєстровано в зоні активних бойових дій та територіях, які наближені до них.

Використання пробіотика Streptococcus salivarius штам К12 для корекції мікробіому порожнини рота у дітей з недосконалим остеогенезом

Ірина Ходзінська — 2025-03-25

Актуальність. Мікробіом порожнини рота є життєво важливим для здоров'я дитини, оскільки є важливим регуляторним механізмом гомеостазу. Порушення балансу в цій екологічній ніші, спричинене в тому числі і таким серйозним системним захворюванням як недосконалий остеогенез, здатно призвести до розвитку цілого ряду стоматологічних захворювань. Пошук шляхів корекції дисбіозу порожнини рота та впливу на карієсогені та пародонтопатогенні бактерії у дітей із недосконалим остеогенезом є актуаль-ною проблемою.Мета дослідження: визначити ефективність пробіотичного штаму Streptococcus salivarius K12 в корекції мікробіому порожнини рота у дітей із недосконалим остеогенезом. Матеріали і методи. Дослідження проводили за участю дітей віком від 2 до 17 років із встановленим діагнозом недосконалий остеогенез ІІІ типу, у яких визначено підвищений рівень обсемінення порожнини рота карієсогенними бактеріями Streptococcus mutans та пародонтопатогенами Porphyromonas gingivalis, Actinobacillus actinomycetemcomitans, Treponema denticola, Bacteroides forsythus, Prevotella intermedia. В якості препарату для корекції мікробіому порожнини рота використовувався пробіотичний штам Streptococcus salivarius K12.Результати. У всіх дітей із недосконалим остеогенезом до початку прийому пробіотичний штам Streptococcus salivarius K12 виявлено граничний з високим рівень обсеміненості Streptococcus mutans та наявність пародонтопатогенів першого порядку переважно у вигляді монокультур в доклінічній концентрації, що на фоні низької якості колагену у дітей із недосконалим остеогенезом, свідчить про достатньо високий ризик розвитку карієсу та захворювань тканин пародонта. Через 1 місяць після припинення прийому пробіотичного штаму Streptococcus salivarius K12 у всіх дітей в обох вікових групах рівень обсеміненості Streptococcus mutans знизився до показників норми, а пародонтопатоген першого порядку Actinobacillus actinomycetemcomitans виявлено в доклінічній концентрації у однієї дитини молодшого віку.

Порцеляна в стоматології

Ілля Шупяцький — 2025-03-25

Вступ. Сучасна стоматологічна кераміка, зокрема порцеляна, є оновним матеріалом для виготовлення зубних протезів і облицювальних матеріалів. Її унікальні властивості, такі як естетичність, міцність і біосумісність, роблять її важливим елементом стоматологічного матеріалознавства. Мета дослідження. Вивчити склад, властивості та особливості використання стоматологічної порцеляни у виробництві зубних протезів. Матеріали та методи. Аналіз літературних джерел, а також дослідження хімічного складу, технології виготовлення та термічної обробки порцеляни. Результати та обговорення. Встановлено, що склад стоматологічної порцеляни включає каолін, польовий шпат, кварц та інші добавки, які забезпечують високу прозорість, зносостійкість та естетичність. Проаналізовано температурні режими випалу, які впливають на усадку та формостійкість матеріалу. Описано основні етапи виробництва та використання порцеляни в металокераміці. Висновки. Стоматологічна порцеляна є оптимальним матеріалом для виготовлення зубних протезів завдяки його естетичним і фізико-хімічним властивостям. Подальші дослідження спрямовані на вдосконалення технологій виготовлення з метою зменшення усадки та покращення механічної стабільності.

Аналіз обізнаності та ставлення дорослого населення до захворювань сечостатевої системи

Даніель Дмитрович Заславський — 2025-03-25

Вступ. Захворювання сечостатевої системи важливою медико-соціальною проблемою, оскільки вони впливають на якість життя, працездатність та репродуктивне здоров’я населення. Вони можуть залишатися без належної уваги через недостатню обізнаність і низький рівень профілактичних заходів серед населення, що особливо стосується таких захворювань, як інфекції, що передаються статевим шляхом, травми, поліпи, рак сечового міхура та хронічні захворювання нирок. Мета дослідження. Метою даного дослідження є оцінка рівня обізнаності чоловіків та жінок щодо захворювань сечостатевої системи, зокрема раку сечового міхура та інфекцій, що передаються статевим шляхом, а також їхнього ставлення до здорового способу життя, частоти відвідування лікаря, ризиків щодо шкідливих звичок та інфекцій. Матеріали та методи. Дослідження базується на кількісному підході з використанням соціологічного опитування як основного методу збору даних. Анкетування було проведено серед 196 осіб (98 чоловіків та 98 жінок), середній вік яких становить 31 рік. Усі респонденти були розподілені за різними соціально-демографічними характеристиками. Для аналізу даних використовувалися методи описової статистики та кореляційного аналізу. Результати дослідження та обговорення. Результати дослідження продемонстрували, що жінки значно обізнаніші щодо захворювань сечостатевої системи та більш схильні до регулярного відвідування лікарів: 100% жінок проходять огляди у спеціалістів, причому 50% роблять це раз на рік, а ще 50% – раз на півроку. У той час лише 5,1% чоловіків відвідують лікаря щороку, а 24,5% – хоча б раз на кілька років. Серед чоловіків 13,8% зазначили, що мали захворювання сечостатевої системи, тоді як серед жінок цей показник значно вищий і становить 32,7%. Виявлено також високий рівень поширеності шкідливих звичок, зокрема паління та вживання алкоголю, серед респондентів, що збільшує ризик розвитку сечостатевих захворювань. Більшість опитуваних проживають в містах, що забезпечує їм кращий доступ до медичних послуг, проте це не завжди позначається на їхньому здоров'ї. Висновки. Отримані результати свідчать про необхідність підвищення рівня обізнаності серед чоловіків, про важливість регулярних медичних оглядів та профілактичних заходів. Важливим є також посилення інформування про ризики шкідливих звичок, що можуть призвести до серйозних захворювань сечостатевої системи. Це може дозволити поліпшити стан здоров’я населення і зменшити рівень захворюваності.

Перинатальні фактори та їх вплив на розвиток психоневрологічних розладів у дітей

Олена Геннадіївна Мазур — 2025-03-25

Вступ. Перинатальний період є надзвичайно важливим для розвитку людини та відзначається інтенсивними процесами нейрогенезу. Саме в цей час нервова система критично вразлива до різноманітних факторів ризику, які можуть заважати нормальному розвитку та порушувати її функції. Мета. Визначити фактори ризику та з`ясувати зв`язок між перебігом перинатального періоду та виникненням віддалених наслідків у дітей з психоневрологічними станами. Малеріали та методи дослідження. Проведений ретроспективний аналіз 45 виписок амбулаторних карт дітей, які проходили амбулаторне лікування та реабілітацію в Центрі комплексної реабілітації з приводу психоневрологічних порушень. В ході роботи використані клініко-анамнестичні та аналітико-статичтичні методи дослідження Результати. Аналіз перинатального періоду показав, що більшість дітей народилися від І–ІІ вагітностей. Найбільше ускладнень під час вагітності спостерігалося в групі дітей з ДЦП, де домінували загроза переривання, екстрагенітальні патології, кольпіт та хоріонамніоніт. Пологи здебільшого були фізіологічними, але часто ускладнювалися обвиттям пуповиною та слабкістю пологової діяльності. Серед пренатальних факторів ризику формування психоневрологічних станів ключовими є ускладнений перебіг вагітності та пологів. Глибока недоношеність асоціюється з ДЦП і вроджені вади розвитку нервової системи, тоді як пізня недоношеність частіше пов’язана з розладами психіки і поведінки. Оцінка за шкалою Апгар <3 балів значимо корелює з ризиком ДЦП, тоді як 4–7 балів – із розладами психіки і поведінки. У неонатальному періоді найчастіше діагностували гіпоксично-ішемічну енцефалопатію, вроджені вади розвитку та внутрішньоутробні інфекції, причому гіпоксично-ішемічна енцефалопатія частіше зустрічалася у дітей з ДЦП і вроджені вади розвитку нервової системи, а внутрішньоутробні інфекції – у дітей з ДЦП і розладами психіки. Висновки. Перинатальний період є критично важливим для формування здоров’я дитини, оскільки саме в цей час завершуються ключові етапи розвитку організму та починається адаптація до позаутробного життя. Вплив несприятливих факторів у цей період може мати довготривалі наслідки для фізичного, когнітивного та психічного здоров’я, підкреслюючи необхідність ретельного моніторингу, своєчасної діагностики та профілактики.

Епідеміологія рака шлунка в Україні у 2014–2022: рівень захворюваності, стать та вік

Євген Олександрович Протас — 2025-03-25

Вступ. Рак шлунка залишається значною глобальною проблемою охорони здоров'я, із зареєстрованими 1,09 мільйона випадків і 769 тисячами смертей у 2020 році. Поширення захворювання залежить від інфекцій Helicobacter pylori, харчових звичок та нерівного доступу до медичних послуг. Профілактичні заходи зменшили рівні захворюваності та смертності, проте регіональні відмінності залишаються. Значний прогрес досягнуто в країнах Східної Азії завдяки національним програмам скринінгу, тоді як у регіонах із низьким рівнем доходу, таких як Східна Європа, проблеми зберігаються. Мета дослідження. Це дослідження аналізує тенденції захворюваності на рак шлунка в Україні у період з 2014 по 2022 рік, зокрема його частку серед усіх випадків онкології, гендерний розподіл та демографію за віком. Порівняння з глобальними тенденціями вказує на області, що потребують втручання. Матеріали та методи: Дані отримані з Національного канцер-реєстру України. Аналізувалися випадки, класифіковані за МКХ-10, за рівнем захворюваності, розподілом за статтю та віком. Тенденції оцінювалися за допомогою експоненційної регресії та коефіцієнта детермінації (R²) з використанням програмного забезпечення MedCalc® версії 22.009. Результати та обговорення. Кількість випадків онкологічних захворювань в Україні коливалася, досягнувши піку в 2019 році, а потім знизилася у 2020 році через пандемію COVID-19, яка порушила проведення скринінгу. Випадки раку шлунка зменшилися з 8 350 у 2014 році до 5 401 у 2022 році, що відображає глобальні тенденції, спричинені покращенням харчових звичок та зменшенням інфекцій H. pylori. Проте в Україні прогрес був повільнішим через обмежений доступ до скринінгових програм. Чоловіки стабільно складали 61% випадків, що відображає глобальні фактори ризику, такі як куріння та професійна експозиція, тоді як естроген може надавати жінкам певний захист. Пацієнти старше 45 років становили понад 94% випадків, що узгоджується зі світовими даними, які свідчать про підвищений ризик серед літніх людей через тривалу дію канцерогенів. Пізня діагностика та обмежений доступ до спеціалізованої допомоги погіршували результати лікування. Висновки. Тенденції раку шлунка в Україні відображають як глобальний прогрес, так і місцеві проблеми охорони здоров'я. Незважаючи на зниження захворюваності, зберігаються гендерні диспропорції та пізня діагностика. Розширення програм раннього виявлення, подолання медичних нерівностей та запровадження профілактичних заходів є важливими для подальшого зниження рівня захворюваності та смертності від раку шлунка.

Залежність способу харчування одружених студентів від їх статті та місця проживання

Геннадій Олексійович Слабкий — 2025-03-25

Вступ. Якість та режим є детермінантою, яка впливає на стан здоров’я та забезпечує високий рівень успішності навчання студентів. Мета: дослідити спосіб харчування одружених студентів в залежності від статі та місця їх проживання. Матеріали та методи. Матеріали: результати соціологічного опитування 32 одружених студентів Ужгородського національного університету із яких 13 (40,6%) проживали в гуртожитку, 10 (31,3%) на квартирах, які орендували та 9 (28,1%) вдома. із опитаних студентів чоловіки склали 15 (46,9%), а жінки 17(53,1%). Методи: бібліосемантичний, соціологічний, медико-статистичний, структурно-логічного аналізу. Під час проведення соціологічного дослідження збережено конфіденційність інформації про респондентів. Результати. Суттєвої різниці в способі харчування одружених студентів в залежності від їх статті не встановлено. Що стосується залежності способу харчування від місця проживання студентів то встановлено наступне: постійно снідає 92,3% студентів які проживають вдома і взагалі немає таких серед студентів, які проживають в гуртожитку; вечеряє після 20 годин 70,0% із числа тих хто проживає в гуртожитку і 30,8% із числа тих проживає вдома, а постійні перекуси вночі мають відповідно 40,0% та 7,7%. Студенти які проживають вдома мають достатньо збалансований характер харчування включаючи вживання м’ясних та молочних продуктів; яєць, риби та овочів і фруктів. При цьому проведений аналіз отриманих даних не дозволяє говорити про збалансованість харчування у студентів, які проживають у гуртожитку. Для студентів, які проживають вдома та на квартирі яку орендують основним місцем харчування є харчування за місцем проживання з частковими прийомами їжі в закладах харчування чи доставка або використання ланч-боксів; у студентів, які проживають в гуртожитках визначення чіткої системи харчування за його місцем в більшості випадків не існує. Щоденно вживають фаст-фуд 30,0% студентів із числа тих, що проживають в гуртожитках при відсутності названої категорії студентів із числа тих, хто проживає вдома. Щоденно вживають снеки та солодкі газовані напої 40,0% із числа тих студентів, які проживають в гуртожитку та 15,4% – що проживають вдома. При цьому щоденно вживають алкогольні напої 40,0% студентів, які проживають в гуртожитку при відсутності таких за іншим місцем проживання. Висновки. Встановлено, що стать та місце проживання одружених студентів впливають на режим, місце, збалансованість харчування та частоти вживання ними окремих харчових продуктів та алкоголю. Найбільш раціональний стиль харчування мають одружені студенти, які проживають вдома.

Антикорупційні аспекти судово-стоматологічної експертизи в Україні

Павло Павлович Брехлічук — 2025-03-25

Вступ. У статті розглядаються антикорупційні аспекти проведення судово-стоматологічної експертизи. Проаналізовано основні ризики виникнення корупційних правопорушень у сфері судово-стоматологічної експертизи, розглянуто заходи їх усунення та очікувані результати реалізації таких заходів. Особливу увагу приділено питанням порівняльного аналізу антикорупційних аспектів судово-стоматологічної експертизи в міжнародній практиці та Україні. Мета дослідження полягає в аналізі сучасного стану та особливостей проведення судово-стоматологічної експертизи в Україні в контексті запобігання корупційним ризикам та забезпечення прозорості експертної діяльності. Матеріали та методи: об’єктом дослідження була система судово-стоматологічної експертизи в Україні, предметом – антикорупційні ризики, що виникають в процесі проведення експертизи. Дослідження базувалося на аналізі національного законодавства України, міжнародних стандартів судової медицини, наукових публікацій та даних про технологічні інновації у судово-стоматологічній практиці. Використано системний підхід, порівняльний аналіз та методи експертного оцінювання. Пошук статей та інших наукових праць, опублікованих англійською та українською мовами, здійснювали в мережі Internet з використанням електронних баз даних Scopus, PubMed, Web of Science та Google Scholar. Результати досліджень: проведене дослідження розкриває важливі аспекти взаємозв'язку між корупційними ризиками та процесами судово-стоматологічної експертизи в українській правовій системі. Основними результатами дослідження є: виявлення системних недоліків в організації судово-стоматологічної експертизи, що створюють передумови для корупційних проявів, встановлення основних корупційних ризиків у сфері судово-стоматологічної ідентифікації, пропозиції щодо комплексу антикорупційних заходів, визначення перспективних напрямків удосконалення системи судово-стоматологічної експертизи та аналіз інноваційних стратегій, які спрямовані на індивідуалізацію лікування, попередження виникнення захворювань та передбачення їхнього перебігу у стоматології. Висновки з дослідження. Для запобігання корупційним проявам у сфері судово-стоматологічної експертизи доцільно запропонувати наступні заходи-посилення прозорості судово-стоматологічної експертизи, зміцнення незалежності експертів, ефективний контроль якості експертиз з посиленням відповідальності експертів за достовірність висновків і проведенням регулярних аудиторських перевірок, покращення матеріально-технічного забезпечення, регулярне підвищення кваліфікації експертів і впровадження інноваційних методів дослідження.

Очікування учасників бойових дій щодо відгуку системи охорони здоров’я на їх запити під час реабілітації

Лілія Вікторівна Крячкова — 2025-03-25

Стала система охорони здоров’я є основою соціального добробуту та ключовим чинником досягнення цілей сталого розвитку країн, особливо в умовах воєнних дій. Військові конфлікти створюють суттєві виклики для системи ОЗ, зокрема у сфері чутливого відгуку галузі на запити військовослужбовців під час комплексної реабілітації. Мета дослідження: оцінити очікування військовослужбовців – учасників бойових дій щодо відгуку регіональної системи охорони здоров’я на їх запити під час реабілітації та визначити ключові можливості удосконалення пацієнторієнтованості реабілітаційних послуг. Матеріали та методи. Дослідженням було охоплено 49 військовослужбовців, які проходили реабілітацію у закладах охорони здоров’я м. Дніпра. Застосовувався соціологічний метод дослідження, проводилося стандартизоване інтерв’ю за допомогою анкети, розробленої за визначеними Всесвітньою організацією охорони здоров’я компонентами респонсивності, які оцінювалися за десятибальною шкалою Лайкерта. Аналіз даних здійснювався у Microsoft Excel та R Commander (версія 4.2.1) із використанням методів описової та інференційної статистики, включаючи кореляційно-регресійний аналіз. Узагальнення даних проводилося шляхом розрахунку середньозважених показників та їх довірчих інтервалів (ДІ), результати вважалися статистично значущими при р<0,05. Результати досліджень та їх обговорення. Середній бал оцінки потреб в окремих елементах чутливості системи охорони здоров’я при реабілітації військовослужбовців за десятибальною шкалою коливався від 8,2 (95% ДІ 7,5 – 8,8) балів для свободи вибору постачальників медичних послуг до 9,8 (95 % ДІ 9,6–10,0) для поваги до гідності пацієнта. Найбільш одностайні оцінки спостерігалися у компонентах поваги до гідності, конфіденційності інформації та якості побутових умов. Загальний рівень потреби у респонсивності системи охорони здоров’я при реабілітації військовослужбовців було оцінено у 8,9 (95% ДІ 8,6–9,2) бали. Кореляційний аналіз виявив статистично значущі зв’язки між різними елементами чутливості, такими як повага до гідності, конфіденційність, оперативність обслуговування та доступ до соціальної підтримки (r=0,30 ÷ 0,70; p<0,05). Лінійний регресійний аналіз підтвердив, що ключовими факторами, які визначають чутливість системи охорони здоров’я, є повага до гідності пацієнта, конфіденційність та якість побутових умов. Висновки. Дослідження показало високу потребу військовослужбовців у пацієнтоорієнтованій системі реабілітації, що забезпечує повагу до гідності, якість побутових умов, комунікації, конфіденційність та доступ до соціальної підтримки.

Алгоритм підготовки системи первинної медичної допомоги до надання комплексної онкологічної медичної допомоги населенню

Геннадій Олексійович Слабкий — 2025-03-25

Вступ. В системі охорони здоров’я України проводиться інтеграція медичної допомоги населенню при злоякісних новоутвореннях на рівень первинної медичної допомоги. Мета роботи: розробити алгоритм підготовки системи первинної медико-санітарної допомоги до надання комплексної онкологічної медичної допомоги населенню в сучасних умовах. Матеріали та методи. Матеріали: експертне визначення видів медичної допомоги населенню онкологічного профілю, які мають надаватися на первинному рівні надання медичної допомоги незалежними експертами. Експертами виступили 7 лікарів-онкологів та 12 сімейних лікарів. В ході дослідження збережено конфіденційність інформації про експертів. Законодавча база України із зазначеного питання. Методи: бібліосемантичний, експертних оцінок, медико-статистичний (розрахунок відносних показників за результатами експертизи) та структурно-логічного аналізу. Результати. Експертами визначено, що первинному рівні мають надаватися наступні види онкологічної медичної допомоги: комунікації із дорослим населенням із формування здорового способу життя, здоров’язберігаючої поведінки та профілактики злоякісних новоутворень; формування у населення прихильності до мотивованого відповідального відношення до особистого здоров’я та здоров’я членів родини, а також прихильності до проходження цільових онкологічних профілактичних оглядів; проведення цільових онкологічних профілактичних оглядів населення для виявлення на ранніх стадіях розвитку злоякісних новоутворень форм візуальної локалізації; скерування населення з підозрою на злоякісні новоутворення за оптимальними медичними маршрутами на рівень спеціалізованої онкологічної допомоги; медичний нагляд за хворими на злоякісні новоутворення після спеціалізованого лікування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я; забезпечення хворих на злоякісні новоутворення в термінальних стадіях розвитку паліативною допомогою; психологічна підтримка хворих на злоякісні новоутворення та членів їх сім’ї. З метою підготовки системи первинної допомоги до даного виду діяльності визначено задачі для всіх учасників процесу та за рівнями їх управління. Висновки. Представлено алгоритм підготовки системи первинної медико-санітарної допомоги до надання комплексної онкологічної медичної допомоги населенню з експертним визначенням видів медичної допомоги населенню онкологічного профілю, які мають надаватися на первинному рівні надання медичної допомоги та задачі в цьому напрямку діяльності за рівнями управління і учасниками процесу.

Персоніфікований підхід у лікуванні синдрому подразненого кишечника: перспективи використання фармабіотиків

Світлана Бурмей — 2025-03-25

Вступ. Синдром подразненого кишечника (СПК) є поширеним гастроентерологічним розладом, що супроводжується хронічними функціональними порушеннями шлунково-кишкового тракту, зокрема болем у животі, здуттям, діареєю або закрепами. Традиційні методи лікування, такі як дієта, регуляція моторики кишечника медикаментами чи застосування антидепресантів, не завжди виявляються ефективними. У зв’язку з цим зростає інтерес до корекції симптомів СПК шляхом впливу на мікробіом кишечника за допомогою пробіотиків – живих мікроорганізмів, що сприяють відновленню балансу кишкової мікробіоти. Метою дослідження було визначити ефективність використання фармабіотиків для полегшення симптомів СПК та підвищення якості життя пацієнтів шляхом відновлення балансу кишкової мікробіоти. Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження були випорожнення кишечнику від пацієнтів із синдромом подразненого кишечнику. Мікробіологічне дослідження здійснювали шляхом кількісного посіву біоматеріалу на поживні середовища з подальшою ідентифікацією виділених мікроорганізмів. Для підтвердження та уточнення результатів використовували метод мас-спектрометрії MALDI-TOF. Персоніфікований підбір фармабіотиків базувався на основі визначення антагонізму між ізольованими із біоматеріалу мікроорганізмами та фармабіотиками. Результати та обговорення. У дослідженні виявлено, що найпоширенішим підтипом СПК є діарейний (СПК-Д), який діагностували у 61% пацієнтів. Хвороба частіше зустрічається у жінок, а середній вік пацієнтів варіює залежно від підтипу СПК, причому для змішаного типу (СПК-Зм) характерна тенденція до старшого віку. Також встановлено суттєві відмінності у домінуванні мікроорганізмів у кишковій мікробіоті залежно від підтипу СПК. Висновки. Результати дослідження демонструють важливість індивідуального підходу до корекції кишкової мікробіоти. При СПК-З ефективною є композиція фармабіотиків Lactobacillus bulgaricus S6 і L. rhamnosus S25, для СПК-Д – L. bulgaricus A6 і L. bulgaricus S6, а для СПК-Зм – L. bulgaricus A22 і L. rhamnosus S25. Застосування фармабіотиків може суттєво зменшити симптоми СПК та покращити якість життя пацієнтів.

Особливості енергозабезпечення м’язової діяльності юнаків гірських та низинних районів Закарпаття

Олена Дуло — 2025-03-25

Вступ. У науковій літературі обмежена кількість даних про анаеробну продуктивність осіб різних вікових груп. Сучасні дослідження функціональних можливостей людини вказують на наявність істотних відмінностей у представників різних морфологічних типів. З огляду на те, що фізичне здоров’я людини розглядають не лише як одномоментний стан організму, але і як його потенційні можливості (аеробна та анаеробна продуктивність) [3, 7, 14], слід досліджувати особливості її прояву у представників різних соматотипів. Також слід враховувати географічний чинник, що обумовлює істотні відмінності в своєму прояві, тому слід вивчати його вплив на фізичне здоров’я [1, 2, 5, 6], зокрема ступінь розвитку анаеробної лактатної та алактатної системи енергозабезпечення м’язової діяльності. Тому для об’єктивної оцінки показників, які обумовлюють фізичне здоров’я, потрібно виявити ступінь варіації цих показників у населення, яке мешкає у гірських та низинних районах Закарпаття. Мета. Виявити особливості анаеробного алактатного і лактатного режимів енергозабезпечення м’язової діяльності у юнаків різних соматотипів, які мешкають у гірських та низинних районах Закарпаття. Матеріали та методи. В дослідженні брали участь 236 юнаків постпубертатного періоду онтогенезу, які проживають у гірських та низинних районах Закарпаття. З метою отримання об’єктивних даних про функціональні можливості, для дослідження відбирали юнаків, які не мали досвіду занять спортом. Усіх досліджуваних розподілили за соматотипом використовуючи метод каліперометрії, антропометрії, згідно методики J. Carter, B. Heath [6]. Усі анаеробні тести (ВАнТ 10, ВАнТ 30 і МКЗМР) визначали методом вело-ергометрії, згідно Вінгейтського анаеробного тесту [2] та за тестом розробленим Shogy A., Cherebetin G [20]. Статистичну обробку матеріалів дослідження виконували із застосуванням електронних таблиць Microsoft Excel 2010.Результати та обговорення. Визначивши соматотип у юнаків гірських районів ми встановили, що найбільш чисельна група юнаків-горців ендомезоморфного соматотипу (33,9%), а найменш чисельна – ектоморфного (4,8%). У юнаків низинних районів виявлено найбільш чисельну групу серед представників мезоморфного соматотипу (49,1%), а найменш чисельну групу – представників ектоморфного соматотипу (6,3%). Порівнюючи показники анаеробних тестів організму юнаків гірських та низинних районів Закарпаття, незалежно від компонентного складу тіла та соматотипу, ми констатуємо, що показник ВАнТ 10 достовірно був вищий у юнаків-горців на 11,4%, а ВАнТ 30 на 17,3% відповідно (р<0,01). За відносним показником МКЗМР статистично підтвердженої відмінності між значеннями юнаків гірських та низинних районів виявлено не було (р>0,05). Встановлено, що юнаки різних соматотипів істотно відрізняються за ступенем розвитку анаеробного режиму енергозабезпечення м’язової діяльності. Серед юнаків незалежно від району проживання, достовірно найвищі рівні аеробної продуктивності за відносною величиною ВАнТ 10, ВАнТ 30 та МКЗМР показували особи чоловічої статі мезоморфного та мезоектоморного соматотипів, в морфологічному типі яких переважав м’язовий компонент з відносною недостатністю жирового компоненту. Висновки. Встановлено, що анаеробна працездатність юнаків різних морфологічних типів гірських і низинних районів Закарпаття істотно відрізняється. Дані вказують на те, що потужність анаеробного алактатного та лактатного режиму енергозабезпечення краще розвинена у юнаків тих соматотипів, у яких домінує м’язевий компонент. Найнижчі значення показників анаеробних тестів у юнаків ендомезоморфів низинних і гірських районів, де переважає жировий компонент, ми пов’язуємо із тим, що значний вміст жирового компоненту є певною мірою баластом у процесі виконання фізичних навантажень в умовах гіпоксії.

Бактерії роду Enterococcus при запальних захворюваннях м’яких тканин порожнини рота та визначення їх чутливості до антибіотиків за EUCAST

Марина Кривцова — 2025-03-25

Постійно зростаючі темпи розвитку атибіотикорезистентності мікроорганізмів, обумовлюють актуальність впровадження принципів раціональної антибіотикотерапії та уніфікації методів вивчення чутливості до антибіотиків згідно з Європейськими протоколами. У роботі проведено мікробіологічний аналіз зразків, ізольовані культури бактерій роду Enterococcus від пацієнтів з інфекційно-запальними захворюваннями порожнини рота та визначена чутливість ентерококів до антибактеріальних препаратів за протоколами EUCAST (Європейського комітету з визначення чутливості до антимікробних препаратів). Метою роботи було оцінити персистенцію ентерококів в умовах запальних захворювань м’яких тканин порожнини рота, а також визначити рівень антибіотикорезистентності ентерококів за EUCAST з метою оптимізації терапевтичних підходів. Дослідження антибіотикограм показали, що Enterococcus faecium проявляв високий рівень чутливості до фторхінолонів, ванкоміцину та високий рівень резистентності до амоксициліну, та навіть амоксицилін/клавулонату й амоксицилін/сульбактаму. Вищий рівень чутливості до антибіотиків був характерний для Enterococcus faecalis, так до амоксицилін/клавулонату були чутливими 67,0% Enterococcus faecalis та лише 47,0 % Enterococcus faecium.Результати дослідження підтвердили значну поширеність ентерококів у мікробіоценозі запаленої ділянки, що свідчить про їхню роль у патогенезі інфекційно-запальних захворювань порожнини рота. Встановлено високу частоту резистентності ентерококів до ряду антибіотиків, що обґрунтовує необхідність персоніфікованого підходу до терапії. Отримані дані можуть бути використані для вдосконалення методів лікування та профілактики інфекційно-запальних захворювань порожнини рота. Показано, що оцінка чутливості ентерококів, ізольованих із осередку інфекційно-запального процесу порожнини рота, є ефек-тивною за критеріями EUCAST, що пов’язано з видовою специфічністю генотипової резистентності різних видів даного роду до антибіотиків. Призначення антимікробного лікування з врахуванням критеріїв EUCAST унеможливлює призначення неефективного антимікробного препарату.

Рівень кортизолу як біомаркер стресового стану організму в умовах пародонтиту

Марина Кривцова — 2025-03-25

Вступ. Пародонтит – поширене захворювання ротової порожнини, що супроводжується хронічним запаленням і руйнуванням опорних тканин зуба. В його розвитку важливу роль відіграють мікробіологічні фактори, генетична схильність і гормональний фон. Кортизол, як маркер стресової відповіді, впливає на імунну систему та запальні процеси в пародонті. Визначення його рівня в ротовій рідині допомагає моніторити активність запалення, що має значення для ранньої діагностики та оптимізації лікування пародонтиту II-ІІІ ступеня. Мета. Оцінити динаміку рівня кортизолу в ротовій рідині пацієнтів із пародонтитом ІІ-ІІІ ступеню та встановити взаємозв’язок між змінами цього гормону та клінічними показниками стану тканин пародонту. Матеріали та методи. Методи дослідження включали клінічний огляд (оцінка стану ротової порожнини за гігієнічними індексами Plaque Index та Gingival Index), рентгенологічний метод (аналіз стану альвеолярної кістки), зондування (вимірювання пародонтальних кишень), біохімічний аналіз (визначення рівня кортизолу в ротовій рідині методом ELISA, реагенти ТОВ «Хема») та статистичний аналіз (обробка даних у Statistica та Excel 2019 з використанням методів описової статистики та кореляційного аналізу). Результати та їх обговорення. Добірка пацієнтів здійснювалася з дотриманням принципу анонімності на базі університетської стоматологічної поліклініки ДВНЗ «УжНУ» і включала 31 особу віком 25–60 років із діагностованим пародонтитом ІІ-ІІІ ступеня. Для порівняння була сформована контрольна група з 12 осіб того ж вікового діапазону без ознак пародонтологічної патології. Усі учасники пройшли дослідження рівня кортизолу в ротовій рідині з подальшим аналізом отриманих показників. У контрольній групі середні значення кортизолу становили 1.41 нмоль/л, тоді як у пацієнтів із гострим перебігом пародонтиту II ступеня – 6.15–5.12 нмоль/л. При хронічному перебігу пародонтиту II ступеня рівень кортизолу варіював у межах 3.35 –4.17 нмоль/л, тоді як при хронічному перебігу пародонтиту III ступеня показники становили 2.35–2.56 нмоль/л. Отримані результати свідчать про значне підвищення рівня кортизолу у пацієнтів із запальними захворюваннями пародонту порівняно з контрольними значеннями, що може вказувати на роль стресових факторів у патогенезі пародонтиту. Висновки. Дослідження показало, що у пацієнтів з пародонтитом ІІ-ІІІ ступеня рівень кортизолу в ротовій рідині значно вищий, що свідчить про системну стресову реакцію. Виявлено кореляцію між рівнем кортизолу та клінічними ознаками пародонтиту, що підтверджує його вплив на запалення. Динаміка кортизолу може слугувати біомаркером для діагностики та моніторингу захворювання. Підвищений кортизол підкреслює роль стресу в патогенезі, що вимагає комплексного підходу до лікування. Отримані результати відкривають перспективи для подальших клінічних досліджень і персоналізації терапії.