Intermedical journal

АНАЛІЗ ЗВЕРНЕНЬ ПАЦІЄНТІВ СЕРЕДНЬОГО ТА ПОХИЛОГО ВІКУ ЗА СТОМАТОЛОГІЧНОЮ ДОПОМОГОЮ У КЛІНІКУ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ ТА ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ХІРУРГІЇ НАМН УКРАЇНИ»: 12-МІСЯЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Ганна Олександрівна Бабеня — 2025-12-30

Вступ. Стоматологічне здоров’я осіб старших вікових груп є одним із пріоритетних напрямів сучасної медицини, оскільки зі збільшенням віку зростає поширеність карієсу, пародонтальних захворювань, патології слизової оболонки порожнини рота та ускладнень ортопедичного лікування. Пацієнтам середнього й похилого віку притаманне накопичення супутньої соматичної патології, зміна гігієнічної поведінки, зниження резистентності тканин та збільшення клінічних потреб. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю визначення структури звернень за спеціалізованою стоматологічною допомогою в умовах державного фінансування (пакет № 34 НСЗУ) та оцінки вікових і гендерних тенденцій, що характеризують пацієнтів старших вікових груп.Мета дослідження – визначення особливостей вікового, статевого та нозологічного профілю звернень пацієнтів віком 45–75 років за спеціалізованою стоматологічною допомогою у клініку Державної установи «Інститут стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України» та оцінити їх динаміку протягом 12-місячного періоду спостереження.Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз електронних звітів, поданих до НСЗУ за пакетом № 34 «Стоматологічна допомога дорослим і дітям». У дослідження включено дані про унікальних пацієнтів віком 18–80 років, серед яких виділено дві основні вікові групи: 45–60 та 61–75 років. Проаналізовано загальну кількість звернень, вікові та гендерні характеристики, а також частоту основних стоматологічних захворювань за МКХ-10. Для оцінки динаміки використано помісячне порівняння частоти діагнозів упродовж 12-місячного періоду. Результати дослідження. Частка пацієнтів вікових груп 45–60 та 61–75 років серед усіх звернень становила 39,2–46,1 % упродовж року. У структурі звернень переважали жінки (≈70 % у кожній віковій групі). Найпоширенішими діагнозами були карієс дентину, інший карієс, пульпіт, хронічний періодонтит, а також профілактичні огляди. У пацієнтів похилого віку частота пародонтальних захворювань була суттєво вищою, ніж у пацієнтів середнього віку, тоді як дрібні каріозні ураження в межах емалі частіше траплялися у віці 45–60 років, а карієс цементу – в осіб похилого віку (3–6 %). Патологія слизової оболонки порожнини рота реєструвалася у 3–5 разів частіше у групі 61–75 років. Динаміка діагнозів мала хвилеподібний характер, однак без ознак сезонних або поступових трендів.Висновки. Пацієнти середнього та похилого віку становлять значну частку звернень за спеціалізованою стоматологічною допомогою. Структура діагнозів характеризується віковими відмінностями: у середньому віці переважають каріозні ураження емалі та дентину, тоді як у похилому віці – пародонтологічні захворювання та патологія слизової оболонки порожнини рота. Отримані результати відображають типові клінічні потреби пацієнтів старших вікових груп та можуть бути використані для оптимізації планування стоматологічної допомоги, ресурсного забезпечення та профілактичних заходів у спеціалізованих стоматологічних закладах.

АНАЛІЗ МЕТОДІВ ПРОФІЛАКТИКИ УСКЛАДНЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ З ПЕРЕЛОМАМИ ВИРОСТКОВОГО ВІДРОСТКУ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Тимофій Леонідович Глущенко — 2025-12-30

Вступ. В сучасній медицині лікування переломів виросткового відростку проводять внутрішньоротовим та з позаротовим доступом. Методику лікування визначають в залежності від віку пацієнта, а також класифікації переломів, в яку не входить оцінка травми м’яких тканин, стабільності оклюзії, чи прикусу пацієнта.Мета дослідження – аналіз літературних джерел, котрий стосується сучасних методів профілактики ускладнень після переломів виросткового відростку нижньої щелепи.Матеріали та методи. Проведений пошук наукових досліджень, котрі містяться в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar та стосуються сучасних методів профілактики ускладнень після переломів виросткового відростку нижньої щелепи.Результат. Науковці виділяють ефективні наступні методи профілактики ускладнень після переломів виросткового відростку нижньої щелепи такі як фізіотерапевтичний метод для покращення роботи м’язової системи, методика оклюзійних шин для нормалізації навантаження на жувальну систему та метод артроцентезу для профілактики, та лікування анкілозу та артриту після травми, хоча більш логічним була комбінація артроцентезу з ін’єкціями PRP, ефективність яких була в доведена дослідженні, що не включало травму. Додатковим методом профілактики порушень роботи м’язового компоненту можна назвати лікувальну фізкультуру.Повністю нерозглянутим питанням залишився вплив травми в ділянці СНЩС на розвиток вад трійчастого нерву, хоча травма та дегенеративні зміни м’язового компоненту в жувальній системі є одним із варіантів розвитку невралгії трійчастого нерву.Висновки. Профілактика ускладнень після хірургічного лікування переломів виросткового відростку нижньої щелепи є необхідною складовою реабілітації таких пацієнтів. Необхідно враховувати тип медичної допомоги, рівень ушкодження м’яких тканин, а також стабільність та рівномірність розподілення жувального навантаження на зубощелепний апарат, як на систему що забезпечує гармонічне відновлення СНЩС.

СТАН ЗАХИСНИХ МЕХАНІЗМІВ РОТОВОЇ РІДИНИ ЗА УМОВ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТА В ДІТЕЙ ВІКОМ 12–15 РОКІВ

Оксана Іванівна Годованець — 2025-12-30

Вступ. Ротова рідина містить численні компоненти з антибактеріальною активністю, які протидіють мікробним агентам і, таким чином, підтримують стабільний мікробіоценоз ротової порожнини. Активність цих компонентів дозволяє прогнозувати стан місцевого захисту та оцінювати баланс між про- і антибактеріальними чинниками, що є вирішальним у розвитку запальних захворювань тканин пародонта.Метою роботи було вивчити місцеві захисні компоненти ротової рідини як ключового патогенетичного чинника розвитку захворювань тканин пародонта в дітей віком 12–15 років, які проживають у місті Чернівці.Для вирішення поставленої мети було обстежено 67 дітей віком 12–15 років, які проживають у місті Чернівці: 35 дітей стоматологічно здорових і 32 дитини з хронічним катаральним гінгівітом. Гендерний розподіл дітей у групах був однаковим.Визначали вміст sIgА, IgА, IgG методом простої радіальної дифузії в агарі за G. Manchini та активність лізоциму методом Г. Горіна у модифікації А.П. Левицького та О.О. Жигіної. Використані методи описової статистики.Проведені дослідження показали, що в дітей, які мали патологію тканин пародонта, спостерігалося зниження активності лізоциму на 31,52 % (р<0,05), концентрації sIgА – на 12,5 % на тлі підвищення рівня IgА на 5,0 % та IgG – на 6,7 % у ротовій рідині.Висновки. Таким чином, у дітей віком 12–15 років, хворих на хронічний катаральний гінгівіт, спостерігається достовірне зниження рівня лізоциму в ротовій рідині порівняно з стоматологічно здоровими однолітками. Щодо вмісту імуноглобулінів, то прослідковувалася тенденція до зниження рівня sIgА та підвищення рівнів IgА й IgG.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДИСТАЛІЗАЦІЇ ЗУБІВ ЗА ДАНИМИ ТЕЛЕРЕНТГЕНОГРАФІЇ

Оксана Іванівна Годованець — 2025-12-30

Вступ. Дисталізація зубів є важливим етапом ортодонтичного лікування, ефективність якої оцінюється здебільшого традиційними рентгенологічними методами.Метою дослідження було визначити ефективність дисталізації зубів у дітей за допомогою аналізу телерентгенограм у динаміці лікування ІІ класу з використанням індивідуального дисталізатора.Матеріали та методи. Дослідження проведено на 30 ортодонтичних пацієнтах, яким застосовано в процесі ортодонтичного лікування індивідуальний дисталізатор. Середній вік пацієнтів у вибірці склав (13,4±2,1) років. Гендерний розподіл у групі був однорідним та статистично не відрізнявся. Оцінка оклюзії відбувалася за допомогою цефалометричного аналізу на основі телерентгенографії. Статистична обробка отриманих результатів здійснювалася за допомогою стандартного програмного забезпечення «Microsoft Office Excel».Результати цефалометричного аналізу: кути SNA, SNB, ANB та інші скелетні параметри без змін, IMPA – (4,859) мм, Overjet – (-2,028) мм, Overbite – (-1,886) мм, LAFH – (1,013) мм, PTV-U6 – (-2,406) мм.Висновки. Відбуваються позитивні зміни гнатичних параметрів на тлі відсутності змін краніальних показників у пацієнтів під час проведення дисталізації зубів за допомогою індивідуального дисталізатора. Одержані дані свідчать про ефективність використання даного ортодонтичного апарата для лікування дистальної оклюзії в дітей підліткового віку. Перспективою подальших досліджень є вивчення віддалених результатів застосування індивідуального дисталізатора в ортодонтичних пацієнтів різного віку та за різних клінічних умов.

ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ НЕЗВОРОТНОГО ПУЛЬПІТУ ТИМЧАСОВИХ ЗУБІВ: ПУЛЬПОТОМІЯ ТА ПУЛЬПЕКТОМІЯ (СИНТЕЗ ДАНИХ ДОКАЗОВОЇ БАЗИ)

Мирослав Юрійович Гончарук-Хомин — 2025-12-30

Вступ. З огляду на високу поширеність уражень пульпи тимчасових зубів, варіабельність використовуваних діагностичних критеріїв та відсутність уніфікованих клінічних рекомендацій щодо вибору між пульпотомією та пульпектомією у випадках незворотного пульпіту тимчасових зубів, доцільним є узагальнення даних доказової бази найвищого рівня для порівняння успішності даних маніпуляцій між собою.Мета дослідження. Порівняти успішність виконання процедур пульпотомії та пульпектомії при лікуванні випадків незворотного пульпіту тимчасових зубів у дітей на основі даних систематичних оглядів.Матеріали та методи. Дослідження було проведено у форматі цільового аналізу доступних таргетних систематичних оглядів літератури, присвячених порівняльній оцінці успішності процедур пульпотомії та пульпектомії при лікуванні незворотного пульпіту тимчасових зубів у дітей. Цільовий бібліографічний пошук здійснювався у міжнародних наукометричних базах даних PubMed/ MEDLINE, Scopus та Web of Science Core Collection без обмежень за роком публікації. Для ідентифікації релевантних джерел використовували комбінації ключових слів і MeSH-термінів, зокрема «primary teeth», «deciduous teeth», «irreversible pulpitis», «pulpotomy», «pulpectomy» та «systematic review».Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз обмеженої кількості доступних систематичних оглядів і сучасних клінічних досліджень свідчить, що пульпотомія та пульпектомія можуть забезпечувати порівняно високі рівні клінічної та рентгенологічної успішності при лікуванні незворотного пульпіту тимчасових зубів у коротко- та середньостроковій перспективі. Пульпотомія, особливо із застосуванням сучасних матеріалів для покриття пульпи, демонструє стабільно високі показники успішності у клінічних випадках відібраних з урахуванням вихідних умов та біологічної доцільності, тоді як пульпектомія залишається методом вибору за наявності значного руйнування коронкової частини зуба, нориці або неможливості досягнення адекватної герметизації.Висновки. Сучасні дані засвідчують можливість реалізації процедури пульпотомії як достатньо ефективної клінічної альтернативи процедурі пульпектомії у випадках ендодонтичного лікування тимчасових зубів з ознаками незворотного пульпіту у вихідних клінічних умовах, котрі не протирічать доцільності виконання такої маніпуляції (наявність набряку, нориці, критично компрометований структурний стан зуба). Наявні дані щодо витратоефективності пульпотомії та пульпектомії є фрагментарними і не дозволяють чітко визначити економічні переваги одного підходу над іншим, оскільки такі показники суттєво залежать від клінічної ситуації, використаних матеріалів та організації лікування.

ОЦІНКА ПРАВДИВОСТІ ЗИГЗАГОПОДІБНОЇ СТРАТЕГІЇ ІНТРАОРАЛЬНОГО СКАНУВАННЯ ПІД ЧАС РЕЄСТРАЦІЇ ПОЛОЖЕННЯ СКАН-АБАТМЕНТІВ НА МОДЕЛІ БЕЗЗУБОЇ ЩЕЛЕПИ В ЛАБОРАТОРНИХ УМОВАХ

Мирослав Юрійович Гончарук-Хомин — 2025-12-30

Вступ. Об’єктивізація точності зигзагоподібної стратегії сканування, як однієї з потенційно-перспективних для оптимізації правдивості реєстрації положення скан-абатментів на беззубій щелепі, може бути інтерпретована в якості практично-доцільного завдання, вирішення котрого сприятиме покращенню якості тотальної реабілітації пацієнтів ортопедичними конструкціями з опорою на дентальних імплантатах.Мета дослідження. Проаналізувати лінійні відхилення положення скан-абатментів при реалізації зигзагоподібної стратегії інтраорального сканування на досліджуваній моделі беззубої нижньої щелепи в лабораторних умовах.Матеріали та методи. В лабораторних умовах проводили п’ятикратне отримання цифрового відбитка із досліджуваної моделі беззубої нижньої щелепи з встановленими п’ятьма скан-абатментами застосовуючи для цього інтраоральний сканер Medit i500 та реалізуючи ним зигзагоподібну стратегію сканування. Правдивість цифрового відбитку, отриманого із реалізацією зигзагоподібної стратегії сканування, оцінювали за даними девіацій міжімплантантних відстаней, які були зареєстровані інтраоральним сканером по відношенню до референтних показників, зареєстрованих лабораторним сканером.Результати досліджень та їх обговорення. Середній рівень усіх відхилень міжімплантантних відстаней при порівнянні даних цифрових моделей, отриманих зигзагоподібною стратегією сканування та лабораторним сканером, складав 0,076 мм. Кореляція між середніми значеннями зареєстрованих міжімплантантних відстаней та стандартними відхиленнями склала r = 0,31, що відображає слабкий прямий зв’язок між протяжністю досліджуваних ділянок та варіабельністю кількісних характеристик точності сканування.Висновки. В результаті апробації та квантифікації показників правдивості зигзагоподібної стратегії сканування в лабораторних умовах, було встановлено, що зареєстрований рівень похибок не перевищує клінічно-значущих порогів та варіює в діапазоні 53-94 мікрони відносно показників зареєстрованих лабораторним сканером у якості референтних, проте для обґрунтування широкої перспективи її клінічного застосування необхідна подальша валідація даного патерну сканування в реальних клінічних умовах.

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ МЕТОДІВ ЗАКРИТТЯ ОРОАНТРАЛЬНИХ СПОЛУЧЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ СИНУСИТОМ

Микола Миколайович Желізняк — 2025-12-30

Вступ. Ороантральне сполучення (ОАС) є складним патологічним станом, що виникає внаслідок травматичних пошкоджень, хірургічних втручань або запальних процесів у ділянці верхньощелепної пазухи. За відсутності своєчасного лікування цей стан може призвести до хронічного одонтогенного синуситу та інших серйозних ускладнень. У сучасній хірургічній стоматології активно впроваджуються нові реконструктивні методики, спрямовані на ефективне закриття ОАС з мінімізацією післяопераційних ризиків.Мета дослідження. Провести аналіз сучасних підходів до комплексного лікування ороантрального сполучення, оцінку їх ефективності та визначення оптимальних стратегій, спрямованих на відновлення цілісності тканин.Матеріали та методи. Дослідження охопило 17 пацієнтів із хронічним одонтогенним синуситом, ускладненим наявністю ОАС.Основну групу склали 8 пацієнтів, яким виконано операцію за новою методикою, контрольну — 9 осіб, які пройшли лікування за стандартною технікою. Оцінювалися тривалість хірургічного втручання, частота інтра- та післяопераційних ускладнень, наявність рубцевих деформацій, парестезій, швидкість загоєння, загальний стан м’яких тканин та комфорт пацієнтів у реабілітаційний період.Результати дослідження та їх обговорення. За результатами клінічного аналізу виявлено, що інноваційна методика забезпечує меншу кількість післяопераційних ускладнень, зокрема кровотечі виникали лише у 12% випадків (проти 33% у контрольній групі), набряки – відсутні в основній групі (наявні у 20% контрольної), частота парестезій становила 12,5% проти 33% відповідно. Загоєння тканин у пацієнтів основної групи спостерігалося в середньому на 3–4 дні швидше, а також відзначалася відсутність виражених рубцевих змін у зоні втручання. Однак методика потребує високої кваліфікації стоматолога-хірурга і не може бути застосована у випадках недостатньої товщини піднебінного шару чи при локалізації дефекту в ділянці зубів мудрості.Висновки. Запропонована методика пластики ОАС демонструє високу клінічну ефективність, знижує частоту ускладнень, покращує функціональні та естетичні результати, а також скорочує термін реабілітації. Вона є перспективною альтернативою традиційним хірургічним технікам і заслуговує на подальше вивчення та впровадження у практику реконструктивної стоматології.

АНАЛІЗ ПОШИРЕНОСТІ ПЕРИМУКОЗИТІВ, ПЕРИІМПЛАТИТІВ ТА ВИПАДКІВ НЕЗАПАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЧНОЇ РЕЗОРБЦІЇ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ

Мілан Ернестович Ізай — 2025-12-30

Вступ. Сучасні погляди на механізм виникнення периімплантитної патології передбачають вплив низки асоційованих факторів ризику, ізольована, комбінована або ж сукупна дія яких компрометує прогноз не тільки функціонування встановленої інтраосальної опори, а й результату протетичної реабілітації пацієнта в цілому. Мета – проаналізувати у пацієнтів після встановлення дентальних імплантатів поширеність перимукозитів, периімплатитів та випадків незапальної патологічної резорбції кісткової тканини.Матеріали та методи. Для досліджування відібрано 493 пацієнти ТОВ «Університетська стоматологічна поліклініка», м.Ужгород, з яких 211 (42,80%) чоловіки та 282 (57,20%) жінки. Оцінювали стан внутрішньокісткових опор встановлення дентальних імплантатів проводили з використанням клінічних та променевих методів. Статистичне опрацювання результатів проводили з визначенням коефіцієнтів лінійної кореляції Пірсона (r) та рангової кореляції Спірмена (R); t-критерію та методів регресійного аналізу. Результати. В області обмеженої кількості дентальних імплантатів відмічена наявність нерівномірних змін рівня оточуючого кісткового гребня з візуальними ознаками патологічної втрати кісткової тканини, що підтверджено результатами конусно-променевої томографії з ознаками надмірної втрати кісткової тканини в області окремих інтраосальних опор, характерними для перимукозиту та периімплантиту, проте кількість таких була найнижчою у порівнянні із кількістю випадків двох вищезгаданих патологій. Імплантати, що використовувалися в якості опор повних знімних протезів характеризувалися найвищим рівнем поширеності периімплантиту та перимукозиту, найвища кількість таких була зареєстрована в області імплантатів опор-мостовидних конструкцій, що обґрунтована фактично більшою кількістю таких у структурі розподілу інтраосальних та супраосальних елементів. Тривалість функціонування демонструвала статистично значимий вищий рівень даних патологій був зареєстрований в області опор з терміном функціонування більше 5 років. Порівняно вища кількість випадків периімплантиту та перимукозиту була зареєстрована у вікових підгрупах 40-49, 50-59 та 60-69 років, що може бути обґрунтовано тим, що у для реабілітації пацієнтів даних вікових категоріях застосовували знімні конструкцій з опорою на дентальні імплантати та мостовидні протези з опорою на дентальні імплантати великої протяжності, котрі в свою чергу асоційовані із вищим ризиком розвитку патологічних змін в периімплантатній області.Висновки. В ході проведеного аналізу встановлено, що патологія перимукозиту характеризується вищим рівнем поширеності в порівнянні із патологіями периімплантиту та патологічної резорбції кісткової тканини, не пов’язаної із супровідними запальними змінами. Встановлено наявність прямої залежності між поширеністб периімплантитів та перимукозитів, віком пацієнтів та тривалістю функціонування конструкцій.

ЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ЗАХОДІВ В ПОРОЖНИНІ РОТА ПРИ ОРТОДОНТИЧНОМУ ЛІКУВАННІ НЕЗНІМНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ

Оксана Василівна Клітинська — 2025-12-30

Вступ. Якість індивідуальної гігієни порожнини рота є дуже важливою складовою профілактики карієсу та запальних захворювань тканин пародонта, особливо у дитячому та підлітковому віці. Регулярне та щоденне здійснення гігієнічних заходів відіграє важливе місце також для забезпечення успішного ортодонтичного лікування. Мета дослідження – аналіз джерел доказової наукової літератури та мета-аналізів з питань ефективності щоденної гігієни порожнини рота різними гігієнічними засобами та методами.Матеріали та методи. Проведений комплексний бібліографічний пошук у базах даних PubMed, Cochrane Central, EMBASE, AMED, ProQuest, CINAHL, AYUSH, Digital Helpline for Ayurveda Research Articles (DHARA) та Clinical Trial Gov за пошуковими конструкціями: «брекет-системи», «ортодонтичне лікування», «щоденна гігієна порожнини рота при лікуванні брекет-системами».Результати. Ефективна техніка чищення зубів є важливою для підтримки гігієни порожнини рота, особливо для пацієнтів, які носять незнімні ортодонтичні апарати. Традиційні методи чищення зубів розроблені для загальної популяції з використанням мануальних щіток не враховують стан порожнини рота ортодонтичних пацієнтів в зв'язку з підвищеним утворенням біоплівки.Більш ефективним з точки зору профілактики виникнення запалення ясен є використання адаптованих ортодонтичних технік та модифікованих засобів таких як звукова, світлодіодна, осцилюючо-ротаційна зубна щітка та водоструменева зубна нитка. Висновки. Важливість якісної щоденної гігієни у пацієнтів, котрі проходять ортодонтичне лікування незнімними конструкціями доведена багатьма дослідниками, ефективним методом профілактики є якість та кратність чищення зубів. Застосування медикаментозних засобів є виправданим лише у випадках виникнення захворювань.

СТОМАТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ДИСПЛАЗІЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ У ДІТЕЙ ТА ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Лариса Василівна Корнієнко — 2025-12-30

Вступ. Недиференційована дисплазія сполучної тканини (НДСТ) є поширеним полігенним мультифакторним станом, який спричинений порушенням синтезу та ремоделювання колагену та інших компонентів екстрацелюлярного матриксу, що зумовлює формування мультиорганного фенотипу та асоціюється з підвищеною стоматологічною захворюваністю. Однак уніфіковані підходи до діагностики, профілактики та клінічного менеджменту даних пацієнтів в стоматології залишаються недостатньо визначеними.Мета. На основі аналізу сучасних вітчизняних та зарубіжних досліджень систематизувати дані щодо стоматологічних проявів НДСТ у дітей та осіб молодого віку, узагальнити сучасні діагностично-профілактичні підходи до ведення даної категорії пацієнтів. Матеріали і методи. Пошук інформації здійснювався в базах PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science, Google Scholar та українських наукових репозитаріях за період 2010–2025 рр. Відбір джерел виконувався за принципами релевантності, наявності клінічних або експериментальних даних та якості методології.Результати та обговорення. Встановлено, що НДСТ асоціюється з високою поширеністю та інтенсивністю карієсу, некаріозних уражень, захворювань пародонта та зубощелепних аномалій і деформацій. Морфологічні дослідження демонструють зменшення частки зрілого колагену І типу та зниження мінеральної щільності альвеолярного відростка. Визначено ключову роль дисбалансу матриксних металопротеїназ та їх інгібіторів (ММП-1,-8,-9/TIMP), активації прозапальних цитокінів і RANKL/OPG-залежних механізмів у виникненні та прогресуванні захворювань пародонта. Ортодонтичне лікування пацієнтів із НДСТ потребує обов’язкової оцінки краніо-постурального статусу, застосування щадних сил із контролем даних КПКТ. Профілактичні програми мають базуватися на ранньому скринінгу НДСТ, інтенсивній індивідуалізованій гігієні, корекції дефіциту вітаміну D та мікроелементів, регулярному пародонтологічному моніторингу.Висновки. НДСТ є важливим системним фактором, який суттєво модифікує перебіг стоматологічних захворювань. Наявні дані обґрунтовують необхідність мультидисциплінарного підходу та впровадження персоналізованих стоматологічних протоколів для пацієнтів із НДСТ. Перспективним напрямком подальших досліджень є оцінка ефективності та впровадження спеціально адаптованих стратегій діагностики, лікуванняі та профілактики стоматологічних захворювань із використанням біомаркерів та цифрових діагностичних технологій.

ПОГЛЯД НА ПРИЧИНИ ТА ПРОЦЕСИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ НЕГАТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ

Юрій Володимирович Лахтін — 2025-12-30

Вступ. Актуальним методом заміщення дефекту зубного ряду є дентальна імплантація, яка має високий рівень успішності та задоволеності серед пацієнтів. Поруч із високим показником успішності дентальної імплантації не слід забувати і про такі ускладнення, як периімплантит та дезінтеграція дентального імплантату. Лікування та профілактика ускладнень має ключове значення в сучасній стоматології, особливо у дентальній імплантації, та впливає на біологічні, функціональні та естетичні результати стоматологічної реабілітації пацієнтів.Метою дослідження було Провести аналіз причин незадовільних результатів хірургічного етапу дентальної імплантації.Було проведено опитування та анкетування 50 пацієнтів у яких був проведений хірургічний етап дентальної імплантації та мали місце такі ускладнення, як периімплантит та дезінтеграція дентального імплантату.Одним із найбільш вагомим фактором ризику розвитку ускладнень дентальної імплантації, а саме дезінтеграції дентальних імплантантів та периімплантитів є тютюнопаління. Переважна більшість опитаних вказували (86 %) на наявність даної шкідливої звички, акцентуючи увагу, що щоденно використовують більше однієї пачки цигарок, часто дана шкідлива звичка була набута більше 10 років тому. Рівень гігієни порожнини рота пацієнтів має вирішальне значення для успішності дентальної імплантації, оскільки наявність твердих та м’яких зубних відкладень спричиняє збільшення адгезії мікроорганізмів, що стимулює локальні запальні явища. Запалення є фундаментальним етапом загоєння рани. Оскільки встановлення імплантату передбачає хірургічну травму реципієнтної ділянки, початкове загоєння рани, що призводить до остеоінтеграції, тісно пов'язане з процесом кісткового загоєння навколо імплантату, що подібно процесів репаративної регенерації за умов виникнення перелому кістки. При плануванні дентальної імплантації процес збору анамнестичних даних є вкрай важливим, оскільки наявність несприятливих факторів, які не були усунуті в процесі лікування, може призвести до периімплантитів та дезінтеграції дентального імплантату, що може мати негативні наслідки у процесі стоматологічної реабілітації пацієнтів із адентією.

ВПЛИВ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ НА ЧАСТОТУ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ ЕКСТРАКЦІЇ ЗУБІВ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Максим Леонідович Мунтян — 2025-12-30

Вступ. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності надання стоматологічної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у стані посттравматичного стресового розладу (ПТСР). В умовах воєнних дій і підвищеного психоемоційного навантаження саме в цій категорії пацієнтів спостерігається значно вища частота післяопераційних ускладнень після екстракції зубів. Недооцінення впливу хронічного стресу на процеси загоєння тканин, відсутність адаптованих протоколів лікування та недостатня міждисциплінарна взаємодія між стоматологами й психологами створюють суттєві ризики для якості медичної реабілітації військових. Мета дослідження – аналіз впливу посттравматичного стресового розладу на частоту та перебіг післяопераційних ускладнень після екстракції зубів у військовослужбовців, визначення механізмів цього впливу й обґрунтування шляхів підвищення ефективності лікувально-профілактичної роботи у військовій стоматологічній практиці. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному аналізі даних сучасних клінічних і нейрофізіологічних досліджень, систематизації емпіричних спостережень в закладах охорони здоров’я, а також узагальненні доказових даних про нейроендокринні, імунні та судинні механізми впливу ПТСР на регенерацію тканин. Використано порівняльно-аналітичний, дескриптивний і структурно-функціональний підходи. Результати дослідження засвідчили, що ПТСР призводить до гіперсекреції кортизолу, дисбалансу цитокінів, судинної гіпоксії та зниження імунної реактивності, що ускладнює репаративні процеси після хірургічного втручання. З’ясовано, що у військовослужбовців із ПТСР частіше виявляють альвеоліт, кровоточивість і тривалий больовий синдром, а загоєння лунки триває на 2–4 доби довше, ніж у осіб без виражених стресових реакцій. Висновки. Установлено, що чинники ПТСР істотно модифікують перебіг післяопераційного періоду, зумовлюючи необхідність мультидисциплінарного підходу при наданні стоматологічної допомоги військовослужбовцям. Обґрунтовано доцільність створення єдиних протоколів лікування з урахуванням психонейроімунологічних аспектів і впровадження систем телемедичного моніторингу для контролю за станом пацієнтів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням національних стандартів стоматологічної допомоги військовослужбовцям із ПТСР, визначенням біомаркерів прогнозування ризику ускладнень і створенням цифрових алгоритмів з використанням штучного інтелекту для персоналізованої оцінки загоєння після стоматологічних втручань.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІРИГАЦІЙНИХ РОЗЧИНІВ НА ДЕНТИН РІЗНИХ АНАТОМІЧНИХ ЗОН КОРЕНЕВОГО КАНАЛУ

Денис Вікторович Подільчук — 2025-12-30

Вступ. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності й безпеки ендодонтичного лікування шляхом удосконалення систем іригації, що забезпечують одночасно глибоку дезінфекцію, збереження мікроструктури дентину та стабільність адгезійного зв’язку. Особливого значення набувають сучасні підходи, орієнтовані на біосумісність, зокрема концепція Continuous Chelation, яка передбачає м’яку хелатувальну дію та мінімізацію ерозійних ушкоджень. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні та порівняльному аналізі впливу різних іригаційних агентів на морфологічну структуру, фізико-хімічні властивості й адгезійний потенціал дентину в різних анатомічних зонах кореневого каналу, а також у визначенні оптимальних параметрів їхнього застосування для підвищення ефективності та біосумісності ендодонтичного лікування. Методологія ґрунтується на ретроспективному аналізі даних морфологічних та біофізичних показників, а також мікроструктурного аналізу, оцінки мікротвердості, проникності та якісних змін дентину після дії іригаційних систем, включно з протоколами традиційного та безперервного хелатування, наведених у доступних літературних джерелах. Результати дослідження продемонстрували, що ефективність очищення кореневого каналу визначається збалансованим поєднанням хімічної активності іригаційних агентів та способу їхньої активації. Доведено, що комбіноване застосування гіпохлориту натрію та етилендіамінтетраоцтової кислоти або біосумісних хелаторів типу етидронової кислоти забезпечує високий рівень очищення за мінімальних структурних змін дентину. Висновки підтверджують, що оптимізація іригаційних протоколів має враховувати анатомічну зональність кореневого каналу, морфологічну чутливість дентину та вибір хелаторів із прогнозованим профілем дії. Перспективним напрямом є застосування Continuous Chelation, яке сприяє підтриманню мікромеханічної цілісності дентину та підвищує довготривалу герметичність ендодонтичної обтурації.

ДЕНСИТОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЛЬВЕОЛЯРНИХ ВІДРОСТКІВ ЩЕЛЕП У ПАЦІЄНТІВ З ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ ЗА ДАНИМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ

Олександр Олександрович Помпій — 2025-12-30

Вступ. Важливим методом діагностики генералізованого пародонтиту залишається рентгенологічне дослідження, зокрема комп’ютерна томографія, яка дозволяє визначати не лише геометричні параметри кісткової тканини, а й її мінеральну щільність, що може бути корисним показником для визначення перебігу захворювання. Мета дослідження. Вивчити денситометричні характеристики альвеолярних відростків щелеп шляхом аналізу даних комп’ютерної томографії пацієнтів різної статі з генералізованим пародонтитом. Матеріали та методи. Було проаналізовано 95 результатів конусно-променевої комп’ютерної томографії (КПКТ) пацієнтів віком від 35 до 75 років з діагностованим генералізованим пародонтитом різних стадій або з інтактними тканинами пародонта. За допомогою програмного забезпечення на кожній КПКТ досліджено мінеральну щільність кісткової тканини в одиницях Гаунсфілда (HU) у шести ділянках, а саме між центральними різцями верхньої та нижньої щелепи, між першим і другим молярами верхньої та нижньої щелеп з лівого і правого боків. З використанням статистичного аналізу визначено відмінності середніх показників денситометрії між пацієнтами різної статі, а також між особами з ГП і зі здоровими тканинами пародонта. Результати дослідження. Середні значення денситометричних показників у чоловіків з ГП коливалися від 1345,6±143,7 HU між центральними різцями нижньої щелепи до 459,4±45,9 HU між молярами верхньої щелепи. Серед чоловіків з інтактним пародонтом середні показники в аналогічних ділянках становили від 1421,4±144,7 HU до 567,4±54,2 HU. У жінок з ГП ці ж значення були нижчими, їх фіксували в діапазоні від 1101,2±134,2 HU до 267,9±37,8 HU, а у пацієнток без ГП – від 1211,1±122,1 HU до 396,4±45,2 HU. Висновки. Пацієнти чоловічої статі мали достовірно (p<0,05) вищі середні показники денситометрії, ніж жінки. З прогресуванням генералізованого пародонтиту мінеральна щільність кісткової тканини альвеолярних відростків щелеп достовірно (p<0,05) знижується. Визначення денситометричних показників у пацієнтів із пародонтитом може стати корисним маркером для діагностики та прогнозування перебігу захворювання.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТЕРМІНІВ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПРИ ВИКОРИСТАННІ СКЕЛЕТНОЇ ОПОРИ НА МІНІІМПЛАНТАТИ

Олег Юрійович Рівіс — 2025-12-30

Вступ. Тривалість ортодонтичного лікування є важливим фактором, який служить критерієм оцінки його якості та одним з визначальних чинників успішності лікування. Мета дослідження. Провести порівняння тривалості ортодонтичного лікування у пацієнтів з використанням мініімплантатів та без використання додаткової кісткової опори. Матеріали та методи. Для проведення ортодонтичного лікування нами було відібрано 62 особи, що мали дефекти бічної ділянки зубного ряду на нижній щелепі (відсутність першого постійного моляра з одної або обох сторін нижньої щелепи), яким планували проведення мезіалізації другого та третього постійних молярів із метою заміщення дефекту зубного ряду власними зубами. До першої групи входило 32 особи, до другої групи було включено 30 осіб. Тривалість ортодонтичного лікування визначали від моменту встановлення брекет-системи до моменту її зняття та переходу до ретенційного періоду лікування. Результат. Терміни комплексного лікування стоматологічних пацієнтів з проведенням мезіалізації молярів відрізнялися у двох порівнювальних групах дослідження. У І групі з використанням ортодонтичних мініімплантатів в якості анкоражних опор середня тривалість лікування склала 2,19±0,05 років. У другій групі дослідження, в якій мезіалізація зубів проводилася без використання інтраосальних опор середня тривалість лікування склала 2,92±0,04 років. Таким чином, терміни лікування в першій групі дослідження з використанням кісткової опори на мініімплантати вдалося скоротити на 8,8±0,12 місяців у порівнянні з другою групою (р<0,001). Висновки. Отримані результати свідчать про те, що використання ортодонтичних мініімплантатів в якості анкоражних опор під час мезіалізації молярів нижньої щелепи сприяє скороченню загальних термінів ортодонтичного лікування.

РЕЗУЛЬТАТИ ЦИТОЛОГІЧНОГО СКРИНІНГУ В ЖІНОК РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП В МЕЖАХ КОМПЛЕКСНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ

Надія Юріївна Бобрик — 2025-12-30

Вступ. Цитологічний скринінг шийки матки – це метод профілактичного обстеження, який передбачає для виявлення патологічних змін на ранніх стадіях. Дане дослідження дає можливість виявлення гінекологічних патологій (зокрема, раку шийки матки) на ранніх стадіях, коли симптоми ще відсутні. Мета. Проаналізувати результати цитологічного скринінгу серед жінок різних вікових груп, які пройшли комплексний медичний огляд. Матеріали та методи. Цитологічний скринінг проводили за допомогою класичного ПАП-тесту. За описом мазків встановлювали тип мазка. Проведено клініко-статистичний аналіз результатів цитологічного скринінгу жінок різних вікових груп (18–29 років, 30–39 років, 40–49 років, 50 років і більше), що проходили комплексний медичний огляд. Результати. Встановлено, що атипові зміни (легка дисплазія, 1,3% від усіх випадків) були зафіксовані виключно у жінок, старших за 50 років. Частота виявлення мазків запального типу залежала від віку: у жінок репродуктивного віку вона становить до 41,4%, тоді як у жінок у постменопаузі цей показник майже втричі нижчий (15,2%). Ці відмінності, імовірно, пов’язані з гормональним статусом та статевою активністю. Висновки. Отримані дані свідчать про необхідність проведення періодичних комплексних медичних оглядів, в тому числі відвідування гінеколога та проведення онкоскринінгу.

ВАГІНАЛЬНА МІКРОБІОТА: КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА СТРАТЕГІЇ ВЕДЕННЯ ЖІНОК ІЗ ПРОМІЖНИМ NUGENT-ПРОФІЛЕМ (4–6)

Святослав Юрійович Боршош — 2025-12-30

Вступ. Бал за шкалою Nugent 4–6 не є діагностичним для бактеріального вагінозу (БВ), але відображає нестабільність вагінальної мікробіоти та може свідчити про несприятливий прогноз. Молекулярні дослідження показують, що мікробні патерни, пов'язані з БВ, зустрічаються навіть при проміжних морфотипах, що підкреслює необхідність ретельної оцінки. Мета. Узагальнити поточні дані про вагінальний мікробіом за шкалою Nugent 4–6, визначити клінічне значення цього проміжного діапазону та окреслити можливі алгоритми ведення пацієнтів з пограничним мікробіологічним профілем. Матеріали та методи. Огляд ґрунтується на аналізі 78 наукових публікацій (2000–2025), відібраних у базах PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar, що містили дані щодо жінок із проміжними показниками Nugent (4–6). Було застосовано систематичну пошукову стратегію з чіткими критеріями включення та виключення. Включено рецензовані клінічні, молекулярні та мікробіомні дослідження з показниками Nugent 4–6. Виключено нерецензовані джерела, тези конференцій та роботи без стратифікації за Nugent. Результати. Проміжні бали пов'язані зі зниженим вмістом Lactobacillus crispatus та L. jensenii, переважанням L. iners та помірною присутністю анаеробів, таких як Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginae. Цей патерн відповідає стану спільноти IV типу (CST-IV), пов'язаному з вищим ризиком БВ, рецидивуючих інфекцій та несприятливих репродуктивних наслідків. Симптоми, підвищений pH, вагітність або імуносупресія виправдовують лікування, тоді як можуть спостерігатися безсимптомні жінки з нормальним pH. Висновки. Наведені висновки ґрунтуються на узагальненні рецензованих наукових джерел, що охоплюють клінічні, молекулярні та мікробіомні дослідження за 2000–2025 рр. Дані фарбування за Грамом, кПЛР, секвенування 16S рРНК та класифікації CST підтверджують молекулярну діагностику та диференційовану терапію. Комбіновані схеми лікування з використанням пробіотиків, антимікробних препаратів або інтегрованих стратегій допомагають стабілізувати мікробіоту та запобігти дисбактеріозу. Проміжний бал за шкалою Nugent слід розглядати як маркер мікробного дисбалансу, що вимагає індивідуалізованого лікування та подальших досліджень у напрямку персоналізованого догляду на основі біомаркерів.

ВИКОРИСТАННЯ НИЗЬКОІНТЕНСИВНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ ВИДИМОГО СПЕКТРУ ЯК НЕМЕДИКАМЕНТОЗНОГО ТЕРАПЕВТИЧНОГО ЗАСОБУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Валерій Валерійович Пантьо — 2025-12-30

Вступ. Розвиток стійкості інфекційних агентів до протимікробних засобів є природнім процесом та пов’язаний зі здатністю мікроорганізмів знешкоджувати антибактеріальні препарати, виводити їх з клітини, модифікувати мішені антибіотиків, формувати біоплівки тощо. Резистентні мікроорганізми зумовлюють збільшення морбідності та мортальності, спричинюють значні економічні збитки. Внаслідок цього актуальним завданням науковців та практикуючих лікарів є вивчення механізмів впливу немедикаментозних засобів на мікробну клітину з метою їх більш широкого впровадження в клінічну практику. Мета дослідження – аналіз наукових літературних джерел щодо застосування поляризованого та неполяризованого, а також когерентного та некоректного низькоінтенсивного випромінювання видимого спектру в комплексній терапії захворювань інфекційної та неінфекційної етіології. Матеріали та методи. Проведено дослідження та аналіз літературних джерел за допомогою пошукових систем PubMed, Google Scholar, Research Gate. Ключові слова пошуку: «фототерапія», «фотодинамічна терапія», «антибіотикорезистентність», «низькоінтенсивне випромінювання в медицині». Глибина пошуку становила 15 років. Результати досліджень та їх обговорення. З моменту відкриття оптичних квантових пристроїв, які генерують лазерне, світлодіодне, поляризоване поліхроматичне та інші види випромінювання, розпочався якісно новий етап розвитку фототерапії. Внаслідок наявності ряду переваг та майже повній відсутності протипоказів, застосування низькоінтенсивного випромінювання видимого та ближнього інфрачервоного спектру знайшло широке застосування у майже всіх галузях медицини для комплексної терапії широкого кола патологій як інфекційної, так і неінфекційної етіології. Незважаючи на наявність великої кількості наукових публікацій щодо механізму взаємодії низькоінтенсивного випромінювання з біологічними тканинами, чимало питань, зокрема безпосереднього впливу випромінювання низької інтенсивності на мікробні клітини залишаються відкритими. Висновки. Внаслідок невпинного та незворотного розвитку антибіотикорезистентності мікроорганізмів, використання немедикаментозних засобів лікування розглядається як доповнення та, в деяких випадках, як альтернатива традиційній антибіотикотерапії. Багатогранність ефектів фототерапії та фотодинамічної терапії, доведений позитивний вплив на біологічні об’єкти різного рівня організації робить дану методику одним з найбільш перспективних терапевтичних напрямків.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Оксана Миколаївна Березовська — 2025-12-30

Вступ. Кількість та масштаби надзвичайних ситуацій у світі постійно зростають. Стихійні лиха та збройні конфлікти сприяють виникненню спалахів інфекційних захворювань серед населення. Для розробки та впровадження ефективних профілактичних і протиепідемічних заходів важливо враховувати епідеміологічні особливості інфекційних захворювань в умовах надзвичайних ситуацій. Мета дослідження. Проаналізувати епідеміологічні особливості інфекційних захворювань, що виникають в умовах надзвичайних ситуацій, визначити основні профілактичні та протиепідемічні заходи щодо їх контролю. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів досліджень і методичних напрацювань, опублікованих у зарубіжних наукових джерелах за останні десять років за тематикою епідеміології інфекційних захворювань під час надзвичайних ситуацій. Результати досліджень та їх обговорення. На сьогодні у світі спостерігається тенденція до зростання кількості та масштабності надзвичайних ситуацій, зокрема стихійних лих та військових конфліктів. Взаємодія різноманітних факторів, які супроводжують надзвичайні події, викликає спалахи інфекційних захворювань. Основними факторами ризику, що сприяють зростанню інфекційної захворюваності в умовах надзвичайних ситуацій є переміщення населення, незадовільні санітарно-гігієнічні умови, обмежений доступ до медичної допомоги, низький рівень вакцинації, проблеми з водопостачанням та харчуванням, низький соціально-економічний рівень населення. Найбільш поширеними інфекційними захворюваннями внаслідок надзвичайних ситуацій є кишкові, респіраторні, шкірні, трансмісивні, а також вакцинокеровані інфекції. Результати досліджень демонструють, що ефективне впровадження заходів з управління надзвичайними ситуаціями зменшує наслідки, пов’язані з інфекційними захворюваннями. Основним у будь-якій надзвичайній ситуації є правильна організація реагування, яке має бути своєчасним, ефективним та стійким. Висновки. Надзвичайні ситуації сприяють виникненню та поширенню інфекційних захворювань. Ефективна профілактика потребує комплексного підходу, що передбачає використання санітарно-гігієнічних заходів, вакцинації та епідеміологічного нагляду. Підвищення готовності системи охорони здоров’я до невідкладного та ефективного реагування є важливим завданням держав.

КОМПЛЕКСНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНІ УШКОДЖЕННЯ ТА МЕДСЕСТРИНСЬКА СКЛАДОВА ДОГЛЯДУ

Світлана Вікторівна Гордійчук — 2025-12-30

Вступ. Повномасштабна війна в Україні зумовила зростання кількості військовослужбовців із множинними пораненнями та психічними розладами, що потребує комплексної реабілітації з інтеграцією медичних, фізичних, психологічних і соціальних заходів. Важлива роль належить медичним сестрам, які забезпечують безперервність догляду, контроль лікувальних призначень і психоемоційну підтримку. Згідно із Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та міжнародними практиками, сестринство є ключовим елементом мультидисциплінарної команди. Мета – вивчити поширеність клініко-психологічних ушкоджень у військовослужбовців та оцінити внесок медсестринського догляду у забезпечення ефективності реабілітаційних програм. Матеріали та методи. Матеріали дослідження включали аналіз історій хвороби військовослужбовців, які проходили лікування та реабілітацію у Центрі відновного лікування КНМП «Лікарня інтенсивного лікування “Кременчуцька”» у 2023–2024 роках. Додатково проведено анкетування всіх пацієнтів та фокус-групові інтерв’ю у 45 медичних сестер, залучених до процесу догляду і реабілітації. Методи: бібліосемантичний; медико-статистичний (із розрахунком відсотків та середньої похибки за формулою m = √[p(100−p)/n]); медико-соціологічний (анкетування та інтерв’ю); системного аналізу та логічного узагальнення. Результати. Найчастіші ушкодження: психічні розлади (92,0±2,1%), переломи суглобів (86,0±2,7%), ураження судин (84,0±2,8%), відкрита ЧМТ (78,0±3,2%). Анкетування показало високий рівень задоволеності: Км = 0,91, Кс = 0,88, Кі = 0,80. Позитивні відгуки стосувалися якості реабілітаційних послуг (88,0±2,5%), доброзичливе ставлення персоналу (85,0±2,5%), високий рівень професіоналізму сестер (82,0±3,0%). Водночас 77,0±3,3% респондентів відзначили потребу у психотерапевтичних навичках. Фокус- групи з медсестрами виявили психологічну напруженість (71,0±3,5%), потребу у розвитку стресостійкості та емпатії (68,0±3,6%), труднощі комунікації (62,0±3,8%), що зумовлює потребу у тренінгах зі стрес-менеджменту та командної взаємодії. Висновки. Поширеними наслідками бойових дій є психічні розлади й політравми, що потребують багатопрофільної реабілітації. Висока ефективність (Кі = 0,80) підтверджує значущість програм, де провідна роль належить медсестрам. Їхня участь у догляді, психоемоційній підтримці та відновних заходах є визначальною, а розвиток емпатії та реабілітаційних компетентностей – пріоритетом безперервного професійного розвитку.

CANDIDOZYMA AURIS – НОВИЙ ПАТОГЕН ЯК ВИКЛИК ДЛЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА СВІТОВОМУ РІВНІ

Марина Миколаївна Калиняк — 2025-12-30

Вступ. У сучасних умовах грибкові інфекції перетворюються на глобальну проблему громадського здоров'я. Захворюваність на інвазивні грибкові захворювання значно зросла серед госпіталізованих пацієнтів під час пандемії COVID-19, що ще раз підкреслює актуальність профілактики та контролю грибкових захворювань у всьому світі. Методологія та методи дослідження. Мета дослідження – проаналізувати доступну науково-медичну та наукову літературу, присвячену проблемі інфекцій, викликаних грибком Candidozyma auris. Було проведено інформаційний пошук в мережі Інтернет у наступних базах інформації: «PubMed», «ResearchGate», «Google Scholar», «Medscape» та «MedlinePlus». Глибина пошуку становила 20 років, джерела інформації категоризували після попередньої їх оцінки, надаючи перевагу публікаціям з потенційно вищим рівнем доказовості. Виклад основного матеріалу дослідження. Candidozyma auris є швидкозростаючою глобальною загрозою здоров'ю людини. Поєднання високої контамінації, стійкості до навколишнього середовища та мультирезистентності сприяє стійким спалахам, особливо в умовах відділень невідкладної допомоги та тривалого догляду. Дані з Близького Сходу, Америки та Африки свідчать про продовження появи інфекції в регіонах з історично обмеженим спостереженням за збудником Збільшення виявлення у стічних водах додає нового екологічного виміру до контролю спалахів. Дослідження шляхів реакції збудника на стрес та вірулентності, пов'язаної з біоплівкою, поглиблюють розуміння здатності мікроорганізму адаптуватися до численних тканин хазяїна та умов навколишнього середовища. Групи високого ризику – пацієнти відділень інтенсивної терапії, новонароджені та пацієнти, що перебувають на гемодіалізі. Зростання резистентності Candidozyma auris до амфотерицину B та персистуючі штами, стійкі до ехінокандину, підкреслюють нагальність створення нових терапевтичних засобів. Перспективні агенти, такі як резафунгін та галогеновані індоли, мають майбутній клінічний потенціал, але потребують ширшої клінічної оцінки та досліджень. Висновки. Грибок Candidozyma auris можна вважати швидкозростаючою глобальною загрозою здоров'ю людства. Перспективні напрямки дослідження проблеми включають розширення геномних досліджень, стандартизацію моніторингу навколишнього середовища, клінічні випробування нових протигрибкових засобів та удосконалення ранньої діагностики.

КОНЦЕПЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ОФТАЛЬМОЛОГІЧНОГО МАРШРУТУ ПАЦІЄНТА: МОДЕЛЮВАННЯ ПОТОКІВ, ВИЗНАЧЕННЯ ВУЗЬКИХ МІСЦЬ ТА ПРОПОЗИЦІЇ З ОПТИМІЗАЦІЇ

Олег Андрійович Короп — 2025-12-30

Вступ. Організація раціональних маршрутів пацієнтів у системі офтальмологічної допомоги є актуальною проблемою сучасної охорони здоров'я, що потребує системного підходу до координації між різними рівнями медичного обслуговування. Офтальмологія становить один з найбільш навантажених амбулаторних напрямків, формуючи майже десяту частину загального обсягу черг на амбулаторне обслуговування у вторинній ланці. Тривалі терміни очікування консультацій та втрата пацієнтів між рівнями надання допомоги призводять до несвоєчасної діагностики захворювань органу зору та погіршення прогнозу лікування. Метою дослідження є обґрунтування концептуальної моделі регіонального офтальмологічного маршруту пацієнта через аналіз міжнародного досвіду організації багаторівневої системи офтальмологічної допомоги, виявлення критичних вузьких місць у потоках пацієнтів та розробку науково обґрунтованих пропозицій щодо оптимізації системи. Методологія та методи. Застосовано системний підхід з використанням бібліосемантичного методу для аналізу наукових публікацій у базах Scopus, Web of Science та PubMed за 2020-2024 роки, контент-аналізу міжнародних моделей організації офтальмологічних служб, порівняльного аналізу систем маршрутизації пацієнтів у країнах з різним рівнем розвитку охорони здоров'я та методу моделювання організаційних механізмів координації між рівнями надання офтальмологічної допомоги. Виклад основного матеріалу містить характеристику сучасного стану організації офтальмологічних служб, аналіз міжнародного досвіду побудови інтегрованих систем офтальмологічної допомоги, систематизацію типових вузьких місць у маршрутах пацієнтів, включаючи недостатню координацію між рівнями, тривалі терміни очікування спеціалізованої допомоги, дублювання діагностичних процедур, обмежений доступ до телемедичних консультацій. Представлено концептуальну модель регіонального офтальмологічного маршруту з визначенням функцій кожного рівня, критеріїв направлення пацієнтів, механізмів координації та моніторингу ефективності системи. Висновки обґрунтовують необхідність створення інтегрованої регіональної системи офтальмологічної допомоги з чіткою координацією між первинною, вторинною та третинною ланками, впровадження електронних систем направлення пацієнтів, використання телемедичних технологій для попереднього сортування та консультацій, стандартизації критеріїв маршрутизації та створення системи моніторингу якості й доступності офтальмологічної допомоги.

РЕГІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ТРАВМАТИЧНИХ УШКОДЖЕНЬ ОКА: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА МОЖЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ В УКРАЇНІ

Рената Юріївна Погоріляк — 2025-12-30

Вступ. Травматичні ушкодження ока становлять актуальну медико-соціальну проблему, що потребує комплексного підходу до організації реабілітаційної допомоги на регіональному рівні. Щорічно у світі реєструється понад 55 мільйонів випадків очних травм, які призводять до 1,6 мільйона випадків сліпоти та 19 мільйонів випадків монокулярної втрати зору. Травматичні ушкодження ока характеризуються високою частотою інвалідизації працездатного населення, суттєвим впливом на якість життя пацієнтів та значним соціально-економічним тягарем для системи охорони здоров'я. Особливої актуальності проблема набуває в умовах воєнних конфліктів, де бойові офтальмотравми становлять до 13 % усіх поранень військовослужбовців. Метою дослідження є обґрунтування організаційних механізмів формування регіональних моделей соціальної реабілітації пацієнтів після травматичних ушкоджень ока на основі аналізу міжнародного досвіду та визначення можливостей адаптації ефективних практик в умовах України. Методологія та методи. Застосовано системний підхід з використанням бібліосемантичного методу для аналізу наукових публікацій у базах даних Scopus, Web of Science та PubMed за період 2020–2024 років, контент-аналізу міжнародних настанов з організації реабілітаційної допомоги, порівняльного аналізу моделей реабілітації в країнах з різним рівнем економічного розвитку та методу моделювання організаційних механізмів міжсекторальної взаємодії. Виклад основного матеріалу містить характеристику епідеміології очних травм та їх соціально-економічних наслідків, аналіз міжнародних моделей організації реабілітаційної допомоги після травматичних ушкоджень ока, включаючи досвід США, Великої Британії, Німеччини, Ізраїлю та інших країн. Представлено компоненти комплексної реабілітації: медичний, психологічний, професійний та соціальний, а також роль міжсекторальної взаємодії у забезпеченні безперервності реабілітаційного процесу. Обґрунтовано концептуальну модель регіональної системи соціальної реабілітації з визначенням організаційної структури, функцій координаційних центрів, механізмів маршрутизації пацієнтів та індикаторів моніторингу ефективності. Висновки підкреслюють необхідність створення інтегрованої регіональної системи реабілітації з чіткою координацією між медичними, соціальними та освітніми службами, впровадження мультидисциплінарного підходу, використання цифрових технологій та адаптації міжнародних стандартів реабілітаційної допомоги до українського контексту з урахуванням специфіки воєнного часу.

ОСВІТА ЖІНОК ЯК ЧИННИК ЗНАНЬ І ПРАКТИК ПРОФІЛАКТИКИ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ ТА ШИЙКИ МАТКИ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Наталія Іванівна Понзель — 2025-12-30

Вступ. Війна в Україні зумовила масову внутрішню міграцію населення, що створило нові виклики для системи охорони здоров’я. У таких умовах профілактика відступила на другий план, поступившись нагальним медичним потребам. Мета роботи: оцінити вплив рівня освіти жінок на їхні знання та практики щодо профілактики раку молочної залози та шийки матки. Матеріали та методи. Анкетування жінок 21–74 років, за допомогою валідованого «Українського опитувальника щодо скринінгу раку молочної залози та шийки матки» із застосуванням описової статистики та H-test (Крускалл-Уолліса). Результати. Отримано 198 відповідей. Переважали жінки з вищою освітою (69,1%) віком 30–65 років. Встановлено, що рівень освіти частково впливає на знання, переконання та поведінкові практики. Статистично значущі відмінності виявлені у ставленні до лікування РМЗ: жінки з вищою освітою частіше відкидали песимістичні погляди (p=0,048), мали кращу обізнаність щодо ПАП-тесту (p=0,005) та ролі ВПЛ у виникненні РШМ (p<0,001). Учасниці з нижчим рівнем освіти частіше підтримували реактивний підхід до скринінгу (p=0,021), відкладали звернення до лікаря до появи симптомів (p=0,041) та мали хибні уявлення щодо сімейного анамнезу як єдиного фактора ризику РМЗ (p<0.05). Рівень освіти не впливав на знання про мамографію та практику самообстеження молочних залоз. Обговорення. Хоча освіта мала мінімальний вплив на уявлення про лікування та прогноз, вона істотно визначала обізнаність, критичне ставлення до міфів і готовність до проактивної участі у скринінгу. Висновки. Рівень освіти частково визначає уявлення та знання жінок про рак молочної залози і шийки матки.

ІНТЕГРАЦІЯ ОФТАЛЬМОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В СИСТЕМУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я: ПЕРСПЕКТИВИ МІЖСЕКТОРАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Геннадій Олексійович Слабкий — 2025-12-30

Вступ. Стаття присвячена аналізу сучасних підходів до інтеграції офтальмологічної допомоги у систему громадського здоров'я на регіональному рівні через призму міжсекторальної взаємодії. Вступ розглядає актуальність проблеми, пов'язану зі зростанням поширеності офтальмологічних захворювань на тлі демографічного старіння населення та збільшення частоти хронічних неінфекційних захворювань, що супроводжуються ураженням органу зору. Аналіз міжнародного досвіду демонструє успішність інтегрованих моделей надання офтальмологічної допомоги в країнах з різним рівнем економічного розвитку. Метою дослідження є обґрунтування організаційних механізмів інтеграції офтальмологічної допомоги в систему громадського здоров'я на регіональному рівні через розвиток міжсекторальної взаємодії. У методологічній частині застосовано системний підхід, який передбачав аналіз нормативно-правових документів Всесвітньої організації охорони здоров'я, медичної документації регіональних закладів охорони здоров'я, статистичних даних щодо надання офтальмологічної допомоги, а також узагальнення сучасних наукових публікацій з проблематики організації офтальмологічної служби та громадського здоров'я. Виклад основного матеріалу містить характеристику сучасного стану офтальмологічної допомоги, бар'єрів доступності спеціалізованої офтальмологічної допомоги для населення, особливо у сільських та віддалених регіонах, недостатньої інтеграції офтальмологічного скринінгу в практику первинної медичної допомоги. Представлено моделі інтеграції офтальмологічної допомоги, що включають створення регіональних координаційних центрів офтальмологічної допомоги, впровадження телемедичних технологій для консультування пацієнтів з віддалених територій, навчання лікарів первинної ланки базовим навичкам офтальмологічного скринінгу, формування міжсекторальних робочих груп за участю представників охорони здоров'я, соціального захисту та освіти. Особлива увага приділена ролі штучного інтелекту та цифровізації в оптимізації діагностичних процесів та розширенні доступу до спеціалізованої допомоги. Висновки підкреслюють необхідність системного підходу до інтеграції офтальмологічної допомоги через формування регіональних координаційних структур, розширення компетенцій первинної ланки, впровадження цифрових технологій та створення міжсекторальних механізмів співпраці для забезпечення доступності та якості офтальмологічної допомоги населенню на регіональному рівні.

ОБІЗНАНІСТЬ ЛІКАРІВ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ З ПРОБЛЕМОЮ МЕТАБОЛІЧНО-АСОЦІЙОВАНОЇ СТЕАТОТИЧНОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ (MASLD)

Сніжана Василівна Фейса — 2025-12-30

Вступ. Враховуючи високу ймовірність виникнення печінкових і позапечінкових ускладнень у пацієнтів із метаболічно- асоційованою стеатотичною хворобою печінки та беручи до уваги наявність у них підвищеного кардіоваскулярного ризику, актуальним є комплексний підхід до профілактики цих станів і запобігання розвитку коморбідних патологій. Провідна роль у цьому належить лікарям загальної практики – сімейної медицини. Мета роботи: визначити рівень обізнаності лікарів загальної практики – сімейної медицини щодо діагностики, лікування, профілактики, можливих негативних наслідків і ускладнень метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки. Матеріали та методи. Для досягнення мети за допомогою спеціально розробленої анкети проведено опитування 136 лікарів загальної практики – сімейної медицини. Під час дослідження забезпечено конфіденційність даних респондентів. Отримані результати зібрано в таблиці Excel та статистично опрацьовано. У дослідженні використано такі методи: бібліосемантичний, соціологічний, медико-статистичний, а також метод структурно-логічного аналізу. Результати. Дані опитування свідчать про достатньо високий рівень загальної обізнаності лікарів загальної практики – сімейної медицини щодо існування MASLD, проте виявлено недостатній рівень практичних компетентностей у питаннях діагностики, профілактики та лікування цього захворювання. Висновки. Для підвищення готовності лікарів загальної практики – сімейної медицини забезпечувати відповідність клінічної практики положенням MASLD-2024, сприяти ранньому виявленню стеатозу печінки та зменшенню тягаря метаболічних захворювань в Україні, існує потреба у створенні цільових освітніх програм для їх післядипломної професійної підготовки.