Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ МАСАЖНИМ ТЕХНІКАМ У СУЧАСНІЙ ОСВІТНІЙ СИСТЕМІ ТА ПРОФЕСІЙНІЙ ПРАКТИЦІ

2025-03-26T08:37:32+02:00

У статті розглянуто ефективність поєднання різних форм навчання, оцінено рівень засвоєння матеріалу та практичних навичок, а також виявлено основні труднощі, з якими стикаються студенти при оволодінні техніками масажу. Особливу увагу приділено порівнянню традиційних і альтернативних методів масажу, їхньому впливу на професійну підготовку та практичне застосування. Метою роботи є аналіз та оцінка ефективності інноваційних підходів до навчання масажним технікам у сучасній освітній системі та професійній практиці. Завдання: дослідити традиційні та інноваційні освітні підходи, що використовуються у підготовці масажистів; визначити ефективність використання онлайн-ресурсів, відеоінструкцій, інтерактивних симуляторів та VR-технологій у освітньому процесі; виявити вплив поєднання онлайн-та офлайн-форматів навчання на рівень засвоєння матеріалу студентами. Результати дослідження свідчать про високу ефективність інтегрованого підходу до навчання масажу, що поєднує цифрові освітні ресурси, індивідуальні консультації та практичну роботу. Використання інтерактивних симуляторів і відеоматеріалів дозволяє студентам детально ознайомитися з техніками масажу перед безпосередньою практикою, що сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Змішане навчання, що включає онлайн-компоненти поряд із традиційними практичними заняттями, дозволяє студентам контролювати власний темп навчання.Оцінка рівня володіння масажними техніками до і після курсу демонструє суттєве покращення навичок студентів та їхню готовність до самостійної практики. Отримані результати можуть бути корисними для вдосконалення освітніх програм з масажу, розробки нових методик навчання, орієнтованих на підвищення ефективності засвоєння матеріалу та професійного розвитку студентів. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на вдосконаленні інтеграції цифрових технологій у практичне навчання.

РОЛЬ КАВИ У ПІДВИЩЕННІ ФІЗИЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ: НАУКОВИЙ АНАЛІЗ

2025-03-26T09:06:38+02:00

Кава є одним із найпоширеніших напоїв у світі та широко використовується з різними цілями, включаючи підвищення фізичної продуктивності. Основним компонентом кави є кофеїн, який відомий своїми ергогенними властивостями, тобто здатністю покращувати фізичну витривалість і ефективність під час фізичних навантажень. Однак кавовий напій містить також інші біоактивні компоненти, зокрема хлорогенові кислоти, поліфеноли, антиоксиданти, які можуть також впливати на фізіологічні процеси в організмі людини, включаючи метаболізм, відновлення після фізичних навантажень та енергетичні процеси. У даній статті здійснено огляд наукових досліджень, що вивчають вплив кави на аеробну та анаеробну витривалість, м’язову силу,швидкість відновлення після тренувань та інші аспекти фізичної продуктивності. Розглянуто питання ефективності кави як складової спортивного харчування для покращення показників витривалості, швидкості відновлення та загальної фізичної підготовленості спортсменів. Зокрема, акцентується увага на позитивному впливі кави на окислення жирів, збереження м’язового глікогену та зниження рівня втоми під час інтенсивних тренувань або змагань. Аналіз літератури також підкреслює важливість клінічних досліджень для визначення оптимальних доз та режимів споживання кави, що дозволить максимально використовувати її потенціал як ергогенної добавки. Крім того, розглянуто взаємодію кави з іншими ергогенними добавками та її можливий вплив на нейрофізіологічні показники, такі як концентрація, реакція та психофізіологічний стан спортсменів під час виконання вправ. Окрему увагу приділено індивідуальним факторам, таким як генетична схильність,звикання до кофеїну, стать та рівень фізичної підготовленості, які можуть суттєво впливати на ефективність кави як засобу підвищення спортивних результатів. Результати досліджень свідчать про необхідність проведення подальших експериментів для виявлення конкретних механізмів дії кави, що дозволить створити рекомендації щодо її застосування в спортивному харчуванні та для поліпшення фізичної продуктивності людей,що займаються фізичними вправами.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАХОДІВ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ПРОТЯГОМ НАВЧАННЯ

2025-03-26T09:29:37+02:00

У статті викладено принципи та тактику використання заходів рухової активності для дотримання здорового способу життя, первинної профілактики захворювань та подовження тривалості життя населення. Рухова активність ґрунтується на знаннях людиною основ гігієни, а саме: оптимальний режим навчання, праці та відпочинку активного відпочинку на свіжому повітрі, мати здоровий сон, гартувати свій організм, тощо. Метою дослідження було підвищити ефективність заходів рухової активності студентів як складової особистої гігієни протягом навчання. В дослідженнях приймали участь 54 студенти віком 18–20 років. Використовувались:теоретичні методи дослідження (аналіз науково-методичної літератури та інформаційних ресурсів мережі Інтернет, вивчення нормативних і програмно-методичних документів сфери фізичного виховання, аналіз теоретичних та методичних робіт, монографій, навчальних посібників, методичних матеріалів); соціологічні (опитування, анкетування), відповідно до рекомендацій ВООЗ WHOQOL-DREF, HRQOL; педагогічні (педагогічне спостереження), медико-біологічні (функціональні проби, візуальний скринінг); статистичні методи дослідження. Заходами для підвищення фізичної активності були біг, ходьба, вправи для зміцнення різних груп м’язів – не тільки вранці, але й протягом дня, а також на перервах між парами. Комплекс сприяв покращенню самопочуття, показників функціональних проб (виконання проб та тестів з навантаженням), навчальної та побутової працездатності. Посилився рівень загальної фізичної працездатності та рівень адаптаційних резервів серце-во-судинної й дихальної систем студентів. Ефективність комплексу підтверджена покращенням показників якості життя.

УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ

2025-03-26T09:53:38+02:00

У статті здійснено детальний аналіз умов ефективного впровадження інноваційних стратегій у процес іншомовної підготовки здобувачів вищої освіти. Особлива увага приділяється використанню мультимедійних ресурсів, інтерактивних платформ і гейміфікації, які протягом першого курсу навчання демонстрували високий рівень ефективності. Результати анкетування, проведеного на початку другого курсу, показали, що інноваційні стратегії значно підвищують рівень знань, сприяють формуванню комунікативних компетентностей і стимулюють мотивацію до навчання. Інтерактивні платформи та мультимедійні ресурси визнано найбільш дієвими інструментами, які дозволяють адаптувати навчальний процес до індивідуальних потреб здобувачів. Водночас ідентифіковано основні виклики, серед яких недостатнє технічне забезпечення, брак підготовки викладачів до використання інноваційних технологій і проблеми доступності ресурсів. У статті підкреслено, що для ефективного впровадження новітніх стратегій необхідно розробляти комплексні моделі, які враховуватимуть технічні, методичні та організаційні аспекти. Крім того, важливо адаптувати найкращі міжнародні практики до українського контексту, враховуючи особливості вітчизняної системи освіти. Інноваційні підходи є ключовими для підвищення якості іншомовної підготовки, особливо в умовах глобалізаційних змін та зростання вимог до професійної мобільності. Отримані результати мають значний практичний потенціал, оскільки вони можуть бути використані для розробки рекомендацій з удосконалення освітніх програм, підготовки викладачів і покращення технічного забезпечення в закладах вищої освіти. Таким чином, стаття робить вагомий внесок у теорію та практику іншомовної підготовки, створюючи основу для подальших наукових досліджень і впровадження інновацій.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-03-26T10:00:36+02:00

У сучасному світі, де англійська мова стала глобальним засобом комунікації, підготовка конкурентоспроможних фахівців потребує впровадження інноваційних підходів, які враховують індивідуальні особливості студентів. У контексті навчання англійської мови індивідуалізація набуває особливої ваги, оскільки володіння мовою потребує не лише знання граматичних правил чи лексичного запасу, а й розвитку комунікативних навичок, критичного мислення та здатності адаптуватися до різних мовних ситуацій. Метою статті є дослідження та обґрунтування значення індивідуалізації навчання англійської мови у закладах вищої освіти як одного з ключових чинників ефективного формування мовних та комунікативних компетенцій студентів. Ііндивідуалізацію навчання визначено як освітній підхід, спрямований на врахування індивідуальних особливостей студентів під час навчального процесу. Вона полягає в адаптації змісту, методів, темпу та форми навчання до особистих потреб кожного студента, що дозволяє максимізувати його потенціал для досягнення успіху в навчанні. Впровадження індивідуалізованого підходу у навчанні англійської мови за професійним спрямуванням у закладах вищої освіти має як переваги, так і створює виклики. До преваг належать підвищення мотивації студентів, оптимізація навчального процесу, покращення результатів навчання, зниження стресу та тривожності, розвиток автономії та самостійності студентів. До викликів:необхідність високої кваліфікації викладачів, витрати часу та ресурсів, ризик нерівномірного прогресу студентів,технічні проблеми та якість доступності до ресурсів. Індивідуалізація не означає повного відокремлення студентів один від одного, тому важливо зберігати баланс між індивідуальними завданнями та груповою діяльністю. Практичні рекомендації викладачам щодо адаптації навчального процесу до індивідуальних потреб студентів навчання англійської мови у закладах вищої освіти: індивідуальний підхід до планування навчального процесу, різноманітність навчальних методів, створення мотиваційного середовища, розвиток самостійності студентів, застосування технологій, що дозволяє кожному студенту рухатися в межах власних можливостей і потреб та забезпечує більш ефективне та осмислене засвоєння матеріалу у закладах вищої освіти.

ВПЛИВ ДИСТАНЦІЙНОГО ВИВЧЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА ЯКІСТЬ ЗАСВОЄННЯ НЕОБХІДНИХ ЗНАНЬ СТУДЕНТАМИ ЛЬОТНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

2025-03-26T10:06:06+02:00

Об’єктом дослідження є процес оволодіння студентами авіаційною англійською мовою з використанням засобів дистанційного навчання та з урахуванням результатів аналізу лінгвістичних та методичних засад,існуючих нормативних документів, сучасних стандартів та вимог до рекомендованих методів та шляхів підвищення рівня володіння авіаційною англійською мовою. Мета дослідження – підвищити ефективність викладання авіаційної англійської мови засобами дистанційної та онлайн-освіти. Методи дослідження – аналіз методологічних засад та обґрунтування рекомендацій щодо підвищення ефективності викладання авіаційної англійської мови засобами дистанційної та онлайн-освіти. Сучасні умови навчання ставлять виклики перед усіма учасниками освітнього процесу: дослідниками,викладачами та студентами. Під впливом стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій все більше досліджень та експериментів присвячується проблемам та перевагам дистанційного навчання. Система дистанційного навчання знаходиться в центрі уваги сучасних тенденцій. Зміна форми навчання стала викликом для науково-педагогічних працівників та студентів вищих навчальних закладів, адже раніше дистанційне навчання було присутнє в освітніх програмах лише як частина навчальної програми дисципліни. Натомість зараз воно стало основоположним способом підтримки рівня знань та підвищення кваліфікації. Дистанційне навчання сьогодні набуває значної популярності завдяки спрощеному доступу до навчальних матеріалів, економії часу та прозорості навчального процесу. Існує багато переваг як очного, так і дистанційного навчання, але безсумнівним є те, що дистанційна освіта є визнаною, а її важливість та попит на неї зростає у всьому світі. У статті пропонується аналіз, розробка, обґрунтування та подальше впровадження науково-методичних рекомендацій щодо використання дистанційної освіти для викладання авіаційної англійської мови в університеті.

ЦИФРОВА ОСОБИСТІСТЬ ЗДОБУВАЧА У ГРУПОВИХ ЧАТАХ: ВИЯВИ ТА ФОРМУВАННЯ

2025-03-26T10:11:20+02:00

У статті аналізується роль месенджерів у освітньому процесі у зв’язку з їх перевагами для академічного навчання, особистісного розвитку та соціальної взаємодії. Популярність комунікації в групових чатах часто пояснюється наявністю технічних параметрів, таких як легкість поширення файлів, одночасний обмін повідомленнями з багатьма користувачами, збереження інформації у чаті та інтеграція мультимедійних елементів. Поняття «цифрова особистість» у сервісах для миттєвого обміну пов’язується зі свідомою, цілеспрямованою діяльністю людини, обумовленою особистісними рисами (світоглядом, психічними властивостями, мотивацією, рівнем володіння мови та ін.). Анонімна самоідентифікація є типовою ознакою студентських профілів. Приховування реальної особи здійснюється з міркувань кібербезпеки і є спробою захистити себе від небажаної уваги чи осуду. Більше того,анонімність допомагає невпевненим у собі здобувачам соціалізуватися. Залучення студентів до професійних онлайн-спільнот, привернення уваги до профілів авторитетних учасників мотивує студентів свідомо ставитися до свого віртуального образу та здобувати компетентності, необхідні для успішної участі у професійних мережах. На основі аналізу нещодавно опублікованих теоретичних та емпіричних праць було описано основні функції повідомлень у месенджерах. Вони стосуються навчального, дискурсивного, емоційного аспектів роботи в групових чатах, а також інформаційної та соціальної підтримки. Ці функції розглядаються з огляду на поведінкові моделі, що є виявами цифрової особистості. Аналіз тематики повідомлень виявляє сфери навчальної діяльності, які вимагають реагування з боку викладача чи одногрупників. На когнітивному рівні студенти можуть мати потребу у поясненні чи уточненні матеріалу. На емоційному рівні вони можуть поділяти почуття інших членів групи, висловлюючи особисте ставлення до поширюваної інформації та освітніх викликів. Інформаційна та соціальна підтримка в чаті покращує стосунки в колективі та допомагає студентам розвивати компетенції, необхідні для командної роботи. Навчальна діяльність в месенджерах є актуальним напрямком дослідження, адже вона удосконалює навики здобувачів, які використовуються для конструювання їхніх цифрових особистостей.

РОЛЬ КЕЙС-МЕТОДУ В НАВЧАННІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

2025-03-26T10:16:23+02:00

Метою статті є дослідження ролі та доцільності використання кейс-методу під час навчання майбутніх менеджерів іноземній мові. Дослідження базується на роботі вчених, які зробили внесок у вивчення теми впровадження методу та його впливу на розвиток як мови, так і навичок спілкування студентів під час навчального процесу. У ході дослідження виявилося, що існує багато різних думок щодо доцільності впровадження кейс-технологій у навчальний процес української вищої школи. Деякі вчені заперечують таку доцільність,мотивуючи це тим, що студент не може працювати, використовуючи декілька видів навчальної діяльності одночасно або працюючи одночасно з цілим пакетом навчальних матеріалів. Інші стверджують, що такий вид навчання мотивує навчальну діяльність студентів, формує в них позитивний інтерес до навчання. Тому основними завданнями статті є розкриття сутності кейс-технології; та розробка основних положень щодо впровадження кейс-технології в процес навчально-пізнавальної діяльності під час підготовки майбутніх менеджерів з гуманітарних дисциплін, зокрема іноземних мов, як засобу формування професійної компетентності вищезазначених суб’єктів. навчального процесу. У результаті зроблено висновок, що кейс-метод за своєю природою є інтенсивним методом, має добрі перспективи застосування в процесі навчання іноземної мови студентів вищої освіти, водночас потребує ґрунтовної творчої підготовки обох викладачів. та студентів. До кейсів можуть залучатися студенти різного рівня, але найбільш ефективна робота відбувається на середньому та високому рівнях володіння іноземною мовою. Серед недоліків можна відзначити ситуацію з недостатньою професійною підготовкою здобувачів молодших курсів, яким, як правило, викладається професійний курс іноземної мови.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ТЕХНІЧНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ

2025-03-26T10:20:31+02:00

Дану статтю присвячено проблемі розвитку комунікативних компетентностей у студентів технічних спеціальностей при вивченні іноземної мови, що є вкрай важливим в умовах сучасного глобалізованого світу. Автори розглядають ключові аспекти комунікативної компетентності, а саме: граматичну, соціолінгвістичну, дискурсивну та стратегічну, пропонуючи різноманітні практичні завдання та інструменти для їх розвитку. Стаття визначає основні поняття, підкреслюючи важливість володіння студентами не тільки граматичними знаннями, але і вмінням використовувати іноземну мову в різних соціальних та професійних контекстах. Розглядаються методи та вправи для покращення граматичної компетенції, включаючи завдання на заповнення пропусків, використання умовних речень, опис технічних процесів, дебати та переклад. Особлива увага авторами приділяється розвитку соціолінгвістичної компетенції. Пропонуються завдання,які моделюють реальні ситуації професійного спілкування, такі як переговори з міжнародними колегами, культурно-обумовлені презентації, аналіз мовленнєвих актів та розробка ділового листування. Стаття також охоплює аспекти розвитку дискурсивної компетенції. Пропонуються вправи на створення зв’язних та логічних текстів, опис технічних процесів, написання інструкцій та технічних звітів. Особливо підкреслюється важливість вміння будувати чіткі аргументи та пропонувати рішення в рамках групових дискусій. Насамкінець, розглянуто стратегічну компетенцію та запропоновано інструменти для розвитку вміння компенсувати мовні недоліки, такі як: ігри з перефразування, завдання з уточнення, ситуаційні вправи, рольові ігри та використання візуальних засобів. Загалом, автори надають комплексний підхід до розвитку комунікативних компетентностей при вивченні іноземної мови, пропонуючи широкий спектр практичних завдань, спрямованих на формування навичок,необхідних для успішної професійної діяльності в технічній сфері. Він акцентує увагу на необхідності інтеграції граматичних знань, соціальної обізнаності, логічного мислення та стратегічних комунікативних навичок.

ІННОВАЦІЇ У МІЖКУЛЬТУРНІЙ ОСВІТІ: ДОСВІД ВІРТУАЛЬНИХ ОБМІНІВ

2025-03-26T10:34:59+02:00

Стаття присвячена аналізу потенціалу та методологічних аспектів впровадження віртуальних обмінів у процес іншомовної підготовки студентів технічних спеціальностей. В умовах глобалізації й цифровізації освіти віртуальні обміни набувають все більшого значення як інструмент міжкультурної комунікації, професійного зростання та розвитку мовних навичок. У ракурсі проблематики статті постає необхідність комплексного аналізу методології віртуального обміну, його впливу на розвиток професійних компетенцій, міжкультурної комунікації та готовності до роботи в міжнародному середовищі. Ці проєкти дозволяють студентам співпрацювати зі студентами з інших країн у рамках міжнародних віртуальних обмінів, вирішуючи реальні професійні завдання. Особливу увагу приділено моделям таких обмінів, як COIL (Collaborative Online International Learning) та телеколаборація, які забезпечують розвиток міжкультурної компетентності та ключових професійних навичок. Дослідження базується на аналізі наукової літератури, документів, а також інтерв’ю з викладачами, які реалізували такі проєкти. На основі аналізу наукової літератури виявлено переваги віртуальних обмінів: розширення світогляду, покращення комунікативних навичок, підготовка до роботи у глобалізованому світі, розвиток професійних компетенцій і технічних навичок. Водночас визначено ключові виклики, серед яких технічні проблеми, мовні бар’єри та потреба у підготовці викладачів. Виокремлено основні етапи підготовки та проведення віртуальних обмінів. Результати дослідження свідчать, що для ефективного впровадження віртуальних обмінів необхідно забезпечити якісну методичну підготовку викладачів, інтеграцію цих проєктів у освітні програми та створення національної платформи для координації обмінів. Не менш важливим є вибір актуальних тем для проєктів,а також можливості їх масштабування та довготривалого впливу на освітній процес. Зазначені рекомендації спрямовані на розвиток ключових компетенцій у студентів як майбутніх фахівців, здатних до співпраці у міжнародному середовищі.

КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ

2025-03-26T10:41:56+02:00

У статті розглянуто сутність та значення комунікативної компетентності як невід’ємної складової професійної підготовки майбутніх учителів польської мови. Проаналізовано сучасні підходи до визначення поняття «комунікативна компетентність». У контексті нашого дослідження комунікативну компетентність визначено як сукупність знань, умінь та навичок, які забезпечують ефективну міжособистісну та професійну взаємодію в умовах сучасного освітнього середовища. Особливу увагу приділено ролі комунікативної компетентності у процесі навчання польської мови як іноземної. Наголошено, що успішне засвоєння мовленнєвих знань потребує сформованого вміння ефективно спілкуватися, враховуючи культурні та соціальні особливості мовного середовища. Констатовано, що саме комунікативна компетентність забезпечує інтеграцію теоретичних знань з практичними навичками та сприяє підвищенню якості освітнього процесу. Висвітлено роль лінгвістичних та соціокультурних аспектів у розвитку здатності до дієвої комунікації, підкреслено важливість практичного оволодіння іноземною мовою в різних комунікативних ситуаціях. Зазначено, що лише володіння мовою недостатньо для забезпечення якісної професійної діяльності, адже майбутній учитель повинен вміти адаптувати свої комунікативні стратегії до особливостей аудиторії та навчального процесу. Акцентовано увагу на важливості створення полікультурного освітнього середовища, яке забезпечує міжкультурну взаємодію та сприяє формуванню толерантного ставлення до мовних та культурних традицій інших народів. Зроблено висновок, що формування комунікативної компетентності є важливим чинником професійного становлення майбутніх учителів-полоністів. Інтеграція міждисциплінарного підходу, цифрових технологій, активних методів навчання та увага до соціокультурних особливостей сприяє підготовці кваліфікованих фахівців, здатних забезпечити продуктивну взаємодію учасників освітнього процесу.

РОЗВИТОК КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДУ «МОЗКОВИЙ ШТУРМ» В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЛАТИНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ

2025-03-26T10:47:35+02:00

У статті авторами проаналізовані дефініції «креативність» та «креативне мислення», порівнюються різні підходи до їх визначення. Зазначено, що у контексті вивчення іноземних мов, креативність відіграє особливу роль, сприяючи кращому засвоєнню матеріалу, розвитку комунікативних навичок та підвищенню мотивації до навчання. Дослідження базувалося на комплексному аналізі психолого-педагогічної літератури, що включав опрацювання наукових доробок, статей та інших джерел інформації з подальшим синтезом, систематизацією та формулюванням ключових понять. Зазначено, що в умовах динамічних змін у суспільстві та стрімкого розвитку технологій, проблема розвитку креативності у сучасних здобувачів вищої освіти стає надзвичайно актуальною. Адже саме креативність, як здатність до нестандартного мислення та генерування нових ідей,є ключовою компетенцією, необхідною для успішної адаптації та самореалізації у сучасному світі. Ця проблема набуває особливої ваги в контексті реформування освітнього простору, спрямованого на формування всебічно розвиненої та успішної особистості. Проаналізовані умови та особливості впровадження різних методів «мозкового штурму» у процесі вивчення іноземних мов, а саме латинської та англійської. Встановлено, що мозковий штурм є сучасним освітнім викликом, що сприяє розвитку творчого, креативного та критичного мислення, мотивації та інноваційних навичок, на відміну від традиційного навчання, орієнтованого на репродуктивне засвоєння знань. Виділено основні методи «мозкового штурму», що застосовуються у процесі вивчення іноземних мов, а саме груповий мозковий штурм, круговий мозковий штурм, рольовий мозковий штурм, брейнрайтинг (письмовий мозковий штурм). Встановлено, що мозковий штурм може бути ефективно використаний на різних етапах вивчення латинської та англійської мов для активізації лексичного запасу, розвитку граматичних навичок, стимулювання усної та письмової комунікації, розвитку перекладацьких навичок.

РОЗВИТОК ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ У СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

2025-03-26T10:52:52+02:00

Європейський ринок праці потребує висококваліфікованого спеціаліста, який має серед низки професійних якостей, ще й уміння застосовувати діалог, вести бесіду з колегами, партнерами, роботодавцями. Сучасна освіта дає можливість створити умови для формування у студентів необхідних вмінь, так змоделювати майбутні ситуації, де можна спробувати застосувати набуті знання. Навчальний діалог – це творча співпраця всіх учасників навчального процесу, під час якої постійно розвивається запитальна діяльність. Стаття присвячена навчанню діалогічного мовлення під час уроків англійської мови. Вільне володіння іноземною мовою передбачає вміння реагувати на всілякі ситуації справжньої реальності. У зв’язку з цим кінцевою метою навчання іноземної мови є оволодіння навичками непідготовленого мовлення як монологічного, так і діалогічного. Розглядаючи мову як засіб живого спілкування, слід звертати увагу на максимальне розвиток непідготовленої діалогічної взаємодії. На основі результатів теоретичного дослідження було визначено психологічні особливості діалогічного мовлення (ситуативність, непідготовленість), а також виокремлено психологічні процеси, що впливають на зміст та характер діалогічного спілкування: сприйняття мови співрозмовника та орієнтування у ситуації; формування змістовної сторони висловлювання; мовне оформлення думки та сприйняття реплік партнера. Було представлено методи та прийоми, які використовуються зі студентами немовних спеціальностей для ефективного засвоєння навчального матеріалу, розвитку навичок діалогічного мовлення та здатності до швидкого реагування у реальних ситуаціях спілкування. Для ефективного застосування діалогу як у навчальній так і у професійній діяльності важливо оволодіти дискурсивною поведінкою, яка виявляється в інтелектуальній, емоційній та вольовій сферах особистості.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

2025-03-26T11:01:03+02:00

Стаття присвячена аналізу педагогічних умов ефективного формування громадянської компетентності учнів молодшого шкільного віку в умовах сучасної шкільної реформи в Україні. Розглянуто актуальні аспекти виховання громадянської компетентності учнів закладів загальної середньої освіти. Відзначено, що ухвалення Закону України «Про освіту» стало відправною точкою для трансформації освітнього процесу, орієнтованого на потреби XXI століття. У статті зауважено, що основною метою освіти визначено формування компетентної особистості, здатної до активної участі в громадському житті, відповідальної за власний добробуті добробут суспільства. У статті обґрунтовано, що громадянська компетентність є інтегративною якістю особистості, яка включає правові й громадянські знання, моральні цінності, навички критичного мислення та комунікації. Науковий аналіз охоплює дослідження аспектів громадянського виховання у філософсько-методологічному, психолого-педагогічному та українознавчому контекстах. У роботі визначенні педагогічні умови, які сприятимуть формуванню громадянської компетентності учнів молодшого шкільного віку, а саме: система методів і форм роботи,що формують громадянську позицію учнів; посилення міжособистісної взаємодії; впровадження елементів іншомовного середовища; проєктна діяльність та участь у соціальних ініціативах. Особливу увагу приділено ролі мережевої взаємодії закладів освіти як механізму об’єднання зусиль для підвищення якості навчання. Практичні заходи, зокрема інтелектуальні ігри, проєкти, конкурси, олімпіади, спрямовані на розвиток патріотизму та відповідальності, забезпечують ефективне формування громадянської компетентності. Вони створюють умови для всебічного розвитку учнів, сприяють реалізації моральних ідеалів та мотивують до соціальної активності. Стаття має новизну в контексті розкриття потенціалу мережевої взаємодії освітніх закладів для виховання громадянських якостей, що відповідають викликам сучасності.

ПРОФЕСІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

2025-03-26T11:06:27+02:00

У сучасному світі самоосвітня компетенція стає найціннішим інструментом для досягнення успіху та розвитку особистості. Професійна спрямованість майбутніх вчителів, відіграє важливу роль у розвитку їхньої самоосвітньої компетентності. Вона забезпечує мотивацію до самостійної роботи, допомагає орієнтуватися в інформаційному просторі та сприяє ефективному використанню ресурсів для власного професійного розвитку, а також сприяє розвитку критичного мислення і творчого підходу. Тому розуміння поняття самоосвітньої компетенції вчителя, дослідження взаємозв’язку професійної спрямованості та самоосвітньої компетентності є надзвичайно важливим для вдосконалення освітньої системи. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічних досліджень, спостереження за освітньою діяльністю здобувачів закладів вищої педагогічної освіти, надано авторське трактування поняттю «професійна спрямованість вчителя», яка розуміється як інтегративне утворення особистості, що опосередкує перетворення здобувача вищої освіти з суб’єкта навчально-професійної діяльності в суб’єкт професійної діяльності, як індивідуальна схильність людини до даного виду діяльності, яка формує її стратегію вибору професії, розвитку кар’єри та досягнення професійних результатів. Визначено кілька основних складових (компонентів) професійної спрямованості вчителя, а саме: інтереси та схильності, які стимулюють вибір певної діяльності; мотиви та потреби; цінності та установки, які вчитель сприймає як основні для професії; професійна ідентичність та самовизначення, які визначають ступінь внутрішньої готовності особистості до обраної професії та її реалізації; ставлення до професії, яке включає почуття відповідальності за результат, задоволення від професії, а також готовність до її складнощів; рольові уявлення, або усвідомлення того, що від нього очікують учні, батьки, адміністрація. Показано взаємозв’язок професійної спрямованості майбутнього вчителя із формуванням у нього самоосвітньої компетенції. Визначено, що професійна спрямованість сприяє розвитку мотивації до саморозвитку,ефективному освоєнню нових знань і навичок, а також здатності до критичного мислення й аналізу професійної діяльності.

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ШЛЯХІВ ТА МЕТОДІВ ЗНИЖЕННЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ БЕЗПЕКИ СУДНОПЛАВСТВА

2025-03-26T11:12:42+02:00

Стаття присвячена аналізу сучасних шляхів і методів зниження впливу психофізіологічних факторів на безпеку судноплавства. Основна увага приділена стресу, втомі, когнітивним перевантаженням, міжособистісним конфліктам і культурній різноманітності як основним психофізіологічним чинникам, що знижують ефективність роботи екіпажу та підвищують ризик аварійних ситуацій на морі. Автори розглядають взаємозв’язок між людським фактором і безпекою судноплавства, спираючись на результати сучасних досліджень. У статті акцентується увага на технологічних і організаційних рішеннях, які сприяють мінімізації впливу людського чинника. Запропоновано методи моніторингу стану екіпажу, зокрема контроль рівня кортизолу як індикатора стресу. Розглянуто впровадження симуляторів для тренувань, оптимізацію робочого графіка та розробку програм психологічної підтримки. Особливе місце відведено розвитку soft skills серед моряків,які підвищують адаптивність, комунікабельність і здатність ефективно працювати в багатонаціональних екіпажах. Важливим аспектом є інтеграція цифрових технологій для моніторингу здоров’я екіпажу в реальному часі, що дозволяє оперативно реагувати на ризики. Обґрунтовано необхідність формування безпеко-орієнтованої культури у сфері судноплавства, яка враховує психологічний добробут моряків. Автори приходять до висновку, що для підвищення безпеки судноплавства необхідна системна інтеграція зазначених підходів у практику управління екіпажем. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розроблення педагогічних моделей та інструментів, які забезпечать зниження психофізіологічного навантаження. Стаття може бути корисною для науковців, менеджерів морських компаній і викладачів, зацікавлених у мінімізації ризиків, пов’язаних із людським фактором, та підвищенні ефективності професійної діяльності екіпажу.

МЕТОДИ І СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ГАЛУЗІ «СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА»

2025-03-26T11:16:56+02:00

Для молодого фахівця галузі спеціальної освіти важливе значення в контексті соціалізації має рівень сформованості в нього комунікативних компетенцій, важливих як для успішної адаптації в професійній сфері,так і для активної роботи в громадському середовищі. Для професійного спілкування педагога, який працює з дітьми, що мають особливі освітні потреби, необхідне оволодіння науковою мовою з розділів педагогіки та медицини для спілкування з колегами, практика розмовно-побутового спілкування з пацієнтами та їх батьками, опікунами, ділова мова для ведення документації тощо. Окрема галузь мовлення – це спілкування та корекційна діяльність щодо дітей з особливими освітніми потребами, уміння використовувати як мовні, такі екстралінгвальні засоби комунікації. Ці завдання покликаний забезпечити курс «Ділова українська мова»,який викладається для здобувачів освітніх послуг галузі 016 «спеціальна освіта» обсягом 3 кредити ECTS (90 годин). Вмотивоване формування комунікативних компетентностей дозволяє досягти якісних результатів навчання, підвищує самостійність студентів, впливає на розвиток таких якостей особистості, як цілеспрямованість і відповідальність, прагнення до вдосконалення та професіоналізму. Для розвитку комунікативних компетентностей здобувачів освіти використовуються універсальні стратегії(активізація пізнавальної діяльності, стимулювання комунікацій, стратегії спілкування в науковій сфері, стратегії рефлексії), а також активні методи: метод групової дискусії, ігрові методи (навчальні, ділові та рольові ігри); проведення дискусій та дебатів для розвитку вміння аргументовано доводити власну точку зору, використання кейс-методу для аналізу комунікативних ситуацій; метод проектів, що дозволяє розвивати вміння працювати в команді, толерантно сприймати соціальні та культурні відмінності. Використовуються традиційні та інтерактивні методики, робота зі словниками, науковими текстами, складання ділової документації.

ІНФОРМАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА

2025-03-26T11:23:23+02:00

У статті авторами проаналізовані основні дефініції «компетентність» і «інформаційна компетентність. Зазначено, що сучасний світ стрімко змінюється, а з ним і вимоги до викладача (педагога). Якщо раніше викладач був носієм знань, то сьогодні він – фасилітатор навчання, який допомагає здобувачам самостійно здобувати знання і навички в інформаційному просторі. Встановлено, що однією із ключових компетентностей, необхідних для успішної роботи викладача в таких умовах, є інформаційна компетентність. Інформаційні технології стали невід’ємною частиною сучасного освітнього процесу, сприяючи розвитку особистості як активного учасника інформаційного суспільства, здатного створювати нові знання та ефективно використовувати їх для вирішення різноманітних завдань. Автори визначають інформаційну компетентність викладачів (педагогів) як здатність адаптувати наукову інформацію до специфіки педагогічного процесу, формулювати педагогічні проблеми та використовувати різноманітні інформаційно-комунікативні засоби для їх розв’язання авторами у статті проаналізовані основні компоненти інформаційної компетентності викладача. Визначені ключові педагогічні складові, як глибоке розуміння педагогічних можливостей інформаційних технологій,здатність розробляти і використовувати інноваційні методи навчання, вміння створювати інформаційно-освітнє середовище, урахування якісного рівня початкової «вхідної» інформаційної компетентності особистості педагога та інші. У результаті наукових досліджень проаналізовані вимоги, які пред’являються до сучасного викладача у контексті розвитку інформаційної компетентності здобувачів, зокрема грунтовне володіння інформаційними технологіями, здатність інтегрувати інформаційні технології в освітній процес, розвиток навичок критичного мислення у здобувачів, розвиток своїх цифрових навичок.

ФІЗИЧНІ ВПРАВИ У БАЛАНСУВАННІ ЯК РІЗНОВИД РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ОЗДОРОВЧОГО СПРЯМУВАННЯ ДЛЯ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ

2025-03-26T11:31:29+02:00

Показано, що у старшому віці фізичний і психічний стан людського організму починає швидко погіршуватися. Загострюються старі і набуваються нові хвороби, з’являються ознаки психоемоційних розладів. В похилому віці люди досить часто втрачають рівновагу і, як наслідок, травмуються. Все це впливає на показники працездатності та якості життя осіб похилого віку. Значний вплив на фізичний стан і здоров’я має рухова активність. Серед різноманіття засобів рухової активності особливу роль відведено вправам у балансуванні. Такі вправи вдосконалюють здатність утримувати рівновагу, яка є важливою складовою координації рухів. Систематичне виконання вправ впливає на роботу центральної нервової системи, покращує стан опорно-рухового апарату, серцево-судинної і дихальної систем організму, розвиває опірність до психоемоційних розладів. Встановлено, що вправи у балансуванні сприяють активному подразненню вестибулярного аналізатора,який відповідає за положення тіла людини як під час руху, так і в стані спокою. Необхідність зберігати рівновагу примушує окремі м’язи швидко напружуватися і своєчасно розслаблятися. Вправи у балансуванні для осіб похилого віку можуть бути доволі простими (зміна положення голови з відкритими та заплющеними очима),або більш складними з використанням спеціальних тренажерів-балансирів. Вправи у балансуванні позитивно впливають на показник координації рухів, а також на психоемоційну урівноваженість, пам’ять тощо. Водночас фізичний стан осіб похилого віку після відповідних занять утримується на оптимальному рівні. Виявлено, щонайбільш ефективними вважаються вправи, які пов’язані з утриманням рівноваги на нестійкій вузькій опорі. Однак дослідження показали, що для осіб похилого віку перевагу має комплексний підхід з використанням якомога більшої кількості простих вправ, пов'язаних зі зміною положення голови та траєкторії рухів.

МУДРІСТЬ І АЛГОРИТМИ: ПОГЛЯД НА ІНТЕЛЕКТ У СУЧАСНОМУ СВІТІ

2025-03-26T09:37:42+02:00

У статті розглядаються аспекти людського та штучного інтелекту з акцентом на їхні основні характеристики, відмінності та взаємодію у сучасному світі. Автор аналізує здатність людського інтелекту до творчості,морального мислення, адаптації та самосвідомості, підкреслюючи його унікальність в контексті емоційного інтелекту та інтуїтивного прийняття рішень. Штучний інтелект, в свою чергу, демонструє значні досягнення в обробці великих обсягів даних, самонавчанні та автоматизації завдань, але обмежений в питаннях, що потребують моральної оцінки, творчого підходу та соціального контексту. Визначено, що хоча ШІ є потужним інструментом у багатьох сферах, він не може повністю замінити людський інтелект у тих завданнях,де потрібна креативність, емоційна чутливість та етичні міркування. Однак, інтеграція обох форм інтелекту дозволяє досягти синергії, що може сприяти оптимізації рішень та прогресу в науці, технологіях і соціальному розвитку.

ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ У ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

2025-03-26T09:41:18+02:00

У статті розглянуто особливості мовленнєвого розвитку дітей з інтелектуальними порушеннями (ІП). Проаналізовано ключові проблеми, пов’язані з мовленнєвим розвитком, серед яких: обмежений словниковий запас,труднощі у формуванні зв’язного мовлення, помилки в граматичних формах, низький рівень фонематичного сприйняття, а також складнощі в розумінні абстрактних понять і виконанні багатоступеневих інструкцій. У статті розглянуто особливості мовленнєвих функцій у дітей з ІП, виявлено типові труднощі, які заважають їхньому ефективному навчанню, соціальній взаємодії та повсякденному життю. Підкреслено вплив біологічних, соціально-педагогічних та економічних факторів на розвиток мовлення у дітей з ІП. Проаналізовано основні аспекти мовленнєвого недорозвитку, такі як обмежений словниковий запас, низький рівень граматичних умінь, труднощі у формуванні зв’язного мовлення та проблеми фонематичного сприйняття. Акцентується увага на значенні індивідуального підходу, стимулюючого середовища та комплексних корекційно-розвивальних методик, що дозволяють поліпшити комунікативні, когнітивні та соціальні навички дітей з ІП. У статті проаналізовано дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних науковців, які вивчали розвиток мовлення у дітей з ІП, зокрема, роботи Л. Виготського, О. Боряка, Є. Соботович та інших. Особлива увага приділяється важливості соціокультурного впливу та інтерактивних методів, які стимулюють мовленнєву активність. У статті запропоновано практичні рекомендації для корекційних педагогів, спрямовані на розвиток мовлення у дітей з ІП. Зокрема, акцентовано на ефективності використання візуальних матеріалів, структурованих інструкцій,інтерактивних ігор та інших практичних методів.

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ТА МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

2025-03-26T09:45:23+02:00

У даній статті розкрито зміст та сутність, теоретичних та практичних напрямків екологічної освіти та виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку. Визначено, що метою екологічної освіти є озброєння дітей знаннями про ключове значення природного довкілля для людського життя та взаємозв’язок екології і суспільства. Аргументовано, що природа – це основа існування людини, а людина її маленька частина. Виховний аспект екологічного виховання полягає у формуванні свідомого, бережного ставлення до рідної природи, сприйнятті природного довкілля як глобальної загальнолюдської цінності, яку необхідно берегти,охороняти та примножувати. Проведено порівняльний аналіз, обсягу, темпу та рівня засвоєння знань з екологічної тематики здобувачами освіти дошкільного та молодшого шкільного віку з типовим та порушеним інтелектуальним розвитком. Описано психологічні передумови, які сприяють готовності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з інтелектуальними порушеннями до пізнання довкілля та надано практичні рекомендації щодо організації дослідницької та з природоохоронної роботи. Вказано на необхідність збалансованого застосування наочних, словесних і практичних методів для формування екологічної обізнаності та екологічної культури здобувачів освіти означеної категорії. Доведено, що збільшення кількості практичних занять сприяє підвищенню активності і самостійності дітей з інтелектуальними порушеннями, вихованню позитивного та гуманного ставлення до природи через взаємодію з рослинами і тваринами, допомагає їм на практиці закріпити засвоєні екологічні знання та уявлення. Ознайомлення дітей з природним довкіллям, рідною природою, екологічна освіта та виховання покликані сформувати у дітей стійку активну природоохоронну позицію.

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА В ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗМІНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ

2025-03-26T09:49:31+02:00

У статті проведено аналіз нової редакції Закону України «Про дошкільну освіту» (№ 3788-IX, 2024) у контексті забезпечення рівного доступу дітей з особливими освітніми потребами (ООП) до якісної освіти. Визначено провідні законодавчі нововведення, які спрямовані на розвиток інклюзивної форми освітнього процесу в закладах дошкільної освіти (ЗДО), а саме створення інклюзивних груп, розширення функцій інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ), удосконалення механізмів фінансування та підготовки педагогічних кадрів. У процесі дослідження розглянуто сучасні наукові підходи до інклюзивної освіти та їх відображення у вітчизняному законодавстві. Окреслено ключові проблеми реалізації нових норм, серед яких нестача кваліфікованих фахівців, недостатнє фінансування на місцевому рівні, відсутність уніфікованих методичних рекомендацій та освітніх програм для дітей з різними видами порушень розвитку. Проаналізовано світовий досвід упровадження інклюзивної дошкільної освіти та запропоновано перспективи вдосконалення української системи інклюзивної форми освітнього процесу ЗДО. Зокрема, наголошується на необхідності розширення програм підготовки педагогів, створення ефективних механізмів моніторингу реалізації законодавчих норм, посилення державної підтримки упровадження сучасних технологій у освітній процес. Результати дослідження можуть бути використані за подальшого вдосконалення нормативно-правової бази інклюзивної освіти, а також задля доробки рекомендацій щодо оптимізації освітнього середовища у ЗДО відповідно до потреб дітей з ООП.