Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи

ДИНАМІКА ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРИ ОРГАНІЗМУ В ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ ЗА КЛАСИФІКАТОРОМ МКФ ПІД ВПЛИВОМ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Наталія Євгенівна Нестерчук — 2024-11-07

Порушення функціонування гепатобіліарної системи, внаслідок холецистектомії, викликає певну симптоматику, з якою пацієнти звертаються за медичною допомогою. Досить часто пацієнти відчувають біль, диспепсію, яка проявляється нудотою, метеоризмом та діареєю, це в свою чергу веде до психологічного дискомфорту та підвищеної тривожності, що позначається на активності та участі пацієнта та його соціальних зв'язках і якості життя. Метою дослідження було оцінити динаміку порушення функції та структури організму в пацієнтів після холецистектомії за кваліфікатором МКФ під впливом програми фізичної реабілітації. В дослідженні взяли участь 46 осіб, (12 чоловіків та 34 жінок), вік обстежених коливався в середньому від 25 до 60 років. Обстежені методом рандомізації в амбулаторних умовах поділені на дві групи: контрольну групу (КГ), особи якої приймали тільки медикаментозні засоби (n=20), а основна група (ОГ), займалася гідрокінезі-терапією та отримувала медикаментозне лікування (n=26). При оцінюванні враховувалася біопсихосоціальна модель на основі Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ). Відповідно до МКФ за доменом b оцінювали порушення функції травної системи; за доменом s ураження структури травної системи. Фізичну реабілітацію проводили із застосуванням гідрокінезіотерапії 3 місяці 2 рази в тиждень з помірною інтенсивністю та тривалістю 40 хвилин. Дослідженням було доведено, що програма фізичної реабілітації із застосуванням гідрокінезіотерапії чинить позитивну динаміку функціонування за доменами МКФ та покращує активність та участь пацієнтів в повсякденному житті (р<0,001, р<0,01) на противагу звичайному медикаментозному лікуванню.

ФУНКЦІОНАЛЬНА АКТИВНІСТЬ БІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ ПІСЛЯ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ У ДОВГОТРИВАЛОМУ ПЕРІОДІ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Дарія Володимирівна Попович — 2024-11-07

Основним методом хірургічного лікування захворювань жовчного міхура, особливо при жовчнокам'яній хворобі на сьогодні є лапароскопічна холецистектомія. Відновні заходи після оперативного втручання на довготривалому етапі реабілітації повинні бути спрямованими на підтримку функцій біліарної системи, що забезпечує належне травлення та покращує якість життя пацієнта. Метою роботи було дослідити динаміку жовчовиділення методом багатомоментного фракційного дуоденального зондування (БФДЗ) у пацієнтів після лапароскопічної холецистектомії на довготривалому етапі реабілітації. В дослідженні взяли участь 27 осіб, серед яких 19 (70,37%) це були жінки, 6 (29,63%) – чоловіки. Вік обстежених коливався в середньому від 35 до 60 років. Обстежені розділені на дві групи, одна з яких приймала тільки медикаментозні засоби (n=14), а друга в поєднанні з фармакологічними препаратами мала певні види реабілітаційного втручання (n=13). Результати: Тривалість І фази достовірно зменшилася, а об'єм жовчі збільшилися (р<0,05) у пацієнтів І, в пацієнтів ІІ групи дані показники мали більш виражену динаміку, (р<0,001). Тривалість ІІ фази у пацієнтів, які мали тільки фармакологічний менеджмент здовжилася на 18,6% (р<0,05), у пацієнтів, які проходили реабілітацію на 45,6% (р<0,001). Час виділення жовчі під час ІІІ фази достовірно зменшився в обох групах (р<0,05), (р<0,001). Кількість виділеної жовчі під час ІІІ фази у пацієнтів обох груп достовірно зменшилася (р<0,05), (р<0,001). Час виділення жовчі та її об'єм під час V фази достовірно зменшився у пацієнтів обох груп (р<0,05), (р<0,001). Таким чином, ефективність реабілітаційного втручання у пацієнтів ІІ групи після лапароскопічної холецистектомії доведена, достовірним покращенням (р<0,001) функціонування пацієнтів на рівні структури та нормалізацією функції гепатобіліарної системи та гастродуоденальної ділянки, що проявлялося у зменшенні відчуття болю та проявів диспепсичних розладів у вигляді нудоти та діареї. Отже, реабілітація пацієнтів після лапароскопічної холецистектомії з включенням в індивідуальну програму засобів фізичної терапії (фізичної реабілітації), навчання пацієнтів щодо харчування, дозвілля, способу життя є надзвичайно важливою та основною складовою фізіологічного відновлення.

КОРЕЙСЬКА ТРАДИЦІЙНА СТРІЛЬБА З ЛУКА: ІСТОРІЯ І СУЧАСНИЙ СТАН

Михайло Володимирович Островський — 2024-11-07

Актуальність полягає у систематизації знань про корейську традиційну стрільбу з лука як форми рухової активності, оскільки інформації в українському сегменті в мережі інтернет обмаль з цього напрямку. Мета роботи – подати цілісний аналіз особливостей становлення й розвитку корейської традиційної (національної) стрільби з лука. Запропоновано періодизацію виникнення та розвитку корейської традиційної стрільби з лука. Встановлено, що корейці широко використовують традиційну стрільбу з лука у всіх сферах життєдіяльності: як рухову активність, спорт, релігійні та церемоніальні обряди, спосіб розваги тощо. Підкреслено, що використання лука та стріл набуло традиційності. Виявлено, що корейську традиційну стрільбу з лука визнано нематеріальною культурною спадщиною корейців. Встановлено, що тепер традиційну корейську стрільбу з лука широко використовують як засіб рухової активності та спорту для фізичного розвитку населення й збереження культурної спадщини народу. Зокрема, заняття проводять у закладах загальної і позашкільної освіти, традиційних залах саджонг тощо У статті описано основні типи корейських луків та стріл. Встановлено, що найпопулярнішим луком у корейській традиційній стрільбі є ґакун (роговий лук) – унікальний С подібний лук, який з ненатягнутою тятивою своїми кінцями вигнутий в іншу сторону. Для виготовлення традиційних корейських луків та стріл використовують природні матеріали (дерево, бамбук, сухожилля та роги тварин), проте сьогодні можуть використовувати й синтетичні матеріали. Охарактеризовано ті види стрільби, які практикують і тепер. Установлено, що корейську стрільбу з лука поділяють на верхову й пішу. Своєю чергою верхову поділяють за типом мішеней на два блоки: із статичною та динамічною (рухомою мішенню). В роботі описано види змагань корейської традиційній стрільби із лука. Так, із статичної мішенню відбуваються змагання з одиночного пострілу (single shot), подвійної стрільби (double shot) та серії пострілів, а з динамічною – дві варіації моґу (mogu).

СТРУКТУРА ПРЕДМЕТНО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Інна Михайлівна Ткачівська — 2024-11-07

Проблема формування професійно-компетентного майбутнього вчителя фізичної культури, спроможного працювати в умовах постійного оновлення змісту навчального предмета «Фізична культура», у наш час набуває особливої ваги. Його професіоналізм в умовах сучасного динамічного середовища визначається основними концептуальними засадами нової української школи (НУШ), а також вимогами нормативно-правових документів освітньої галузі, які актуалізують потреби зміщення освітніх акцетів у підготовці майбутніх педагогів із суто знаннєвих до компетентнісних підходів. У статті розкрито суть та структуру поняття «предметно-методична компетентність майбутнього вчителя фізичної культури». Теоретичний аналіз науково-методичних джерел дозволив сформувати авторське визначення сутності цього поняття. Розроблено структуру предметно-методичної компетентності майбутнього вчителя фізичної культури, яка складається з інформаційно-мотиваційного компонента – передбачає ґрунтовне вивчення та осмислення концептуальних положень нормативно-правових та інструктивних документів освіти України з фізичного виховання школярів, вимог навчальної програми шкільного курсу «Фізична культура» пізнавально-когнітивний – складається із загально пізнавальної частини (характеризується наявністю загальних психолого-педагогічних знань майбутніх учителів, обізнаністю з основними положеннями дидактики, теорії навчання і виховання, врахуванням вікових особливостей суб'єктів освітнього процесу) та предметно-пізнавальної частини, що передбачає оволодіння групами методів, спрямованих на отримання спеціальних знань (вербальних і практичних). Діяльнісно-творчий компонент передбачає оволодіння організаційно-методичними прийомами проведення уроків фізичної культури, оздоровчих заходів у режимі навчального дня, позакласних заходів з учнями різного шкільного віку; обізнаність з педагогічними інноваціями та їх ефективне використання при проведенні різних форм шкільного фізичного виховання в умовах педагогічної практики.

СУЧАСНИЙ УРОК ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Тетяна Василівна Хома — 2024-11-07

У статті охарактеризовано сучасні підходи до уроків фізичної культури в умовах Концепції Нової української школи. Закцентовано увагу на меті освітньої галузі фізичної культури, окресленій в Державному стандарті базової середньої освіти. Проаналізовано вимоги до обов’язкових результатів навчання, що спрямовані на формування психічної та соціально-психічної сфери, залучення здобувачів освіти до систематичних занять фізичною культурою, володіння ними технікою виконання фізичних вправ, усвідомлення важливості занять спортом для підтримання належного стану здоров’я. Наголошено на важливості формування здоров’язберігаючої компетентності. Метою статті є окреслення специфіки проведення уроків фізичної культури на адаптаційному етапі навчання здобувачів базової середньої освіти (5 клас). Проаналізовано сучасні наукові розвідки з проблеми дослідження, виокремлено вимоги до уроків фізичної культури, їх навчально-розвивальне спрямування, описано окремі сучасні освітні технології, що використовуються, вказано на важливості взаємодії педагога й асистента вчителя при проведенні означених уроків у класах з інклюзивним навчанням. Авторами статті розглянуто окремі аспекти, що визначають специфіку уроку фізичної культури у 5 класі закладів загальної середньої освіти. Закцентовано на програмових вимогах, які базуються на застосуванні інноваційних методів навчання, дотриманні міжпредметних зв’язків, компетентнісного й діяльнісного підходів, застосуванні принципів практико-орієнтованого навчання, зв’язку із життям тощо. Запропоновано використання на уроках методів емоційної розминки, командної взаємодії, сюжетно-рольової гри, наведено приклади практичної реалізації методів у процесі роботи над варіативними модулями з легкої атлетики та рухливих ігор. Підкреслено, що система роботи на уроках фізичної культури орієнтована не тільки на вироблення фізичних якостей, покращення функціонування організму, а й формування вольових, морально-етичних цінностей особистості.

ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ АВТЕНТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ВНЗ

Діана Володимирівна Гайданка — 2024-11-07

У статті авторами розкрито актуальні проблеми щодо доцільності використання автентичної літератури на заняттях з англійської мови у закладах вищої освіти. Закцентовано на необхідності упровадження інновацій в освітній процес задля підготовки конкурентоспроможного фахівця, здатного вільно висловлювати думки та здійснювати аналітичну діяльність відповідно до викликів сучасності. Метою статті є дослідження ефективності використання автентичних літературних текстів на заняттях з англійської мови, що сприяє не тільки поглибленню мовних навичок, а й впливає на всебічний розвиток особистості здобувача освіти, формує культурну обізнаність та активізує критичне мислення. Вивчено сучасні зарубіжні дослідження, в яких розглянуто переваги використання літературних текстів, зокрема підтверджено їх роль у формуванні культурної обізнаності здобувачів освіти, сприянні розвитку критичного мислення та емоційного інтелекту, покращенні творчого письма на основі окремих завдань. Увагу дослідників зосереджено на доцільності використання сучасної літератури, враховуючи актуальність тематики та її різноплановість, що робить вивчення мови цікавим, усвідомленим та продуктивним. Авторами статті проаналізовано педагогічні переваги та практичне застосування сучасної літератури у навчальних програмах, зокрема вказано на їх результативності та ефективності. Проведено анкетування для здобувачів першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти з метою з’ясування впливу автентичної сучасної літератури на розвиток мовних навичок та критичного мислення. Проаналізовано відповіді респондентів щодо питання ефективності використання зазначеної літератури на заняттях з англійської мови, розуміння авторської позиції та власного бачення проблематики твору. Підсумовано, що робота з автентичним текстом на занятті активізує навчальну діяльність здобувачів освіти, надає можливість вільно висловлювати власні думки, дискутувати, обґрунтовувати власну позицію.

ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Світлана Олексіївна Мірошник — 2024-11-07

Стаття присвячена дослідженню використання ігрових технологій на заняттях з іноземної мови для удосконалення іншомовної лексичної компетентності студентів філологічних спеціальностей. Мета статті – дослідити потенціал ігрових технологій як засобу удосконалення іншомовної лексичної компетентності студентів філологічних спеціальностей та визначити їх основні структурні елементи. Встановлено, що процес формування іншомовної лексичної компетентності починається з отримання нових лексичних знань і продовжується через розвиток навичок використання вивченої лексики у контексті. Визначено, що навчальна гра в системі іншомовної підготовки – це структурована діяльність, котра передбачає досягнення поставлених навчальних цілей, має чітку структуру, визначені етапи та прогнозований результат. Виокремлено такі основні елементи навчальних ігор в освітньому процесі, як-от: мета – кожна гра повинна мати чітку й точну навчальну мету, яка відповідає цілям, котрі гравець має намір досягти наприкінці гри; правила – кожна гра повинна містити вимогливий елемент, а саме набір правил, які пояснюють гравцям, як грати; конкуренція – конкуренція відіграє вирішальну роль у визначенні успіху заняття; завдання – гра повинна мати відповідний рівень складності, який максимально вичерпує можливості гравця; уява – гра стимулює творчі здібності студентів, що, своєю чергою, посилює їхній внутрішній потяг і бажання вчитися; розваги – гра повинна містити помітний аспект насолоди та задоволення. Проаналізовано переваги використання ігор у викладанні іноземної мови: розвиток взаємодії студентів – в ігровому процесі розвиваються навички міжособистісного спілкування та вміння вирішувати поставлене завдання під час гри; покращення якості засвоєння мови – в процесі гри студенти активно залучаються до дій, а відповідно краще засвоюють нові лексичні одиниці, оскільки лише за умови формулювання чіткого висловлювання можлива перемога в грі; підвищення успішності студентів – реалізується завдяки застосуванню ігор різного типу, котрі передбачають розвиток навичок аудіювання, говоріння, читання та письма.

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА

Оксана Іванівна Новіцька — 2024-11-07

У статті обґрунтовано важливість культури професійного мовлення медичного працівника для встановлення контакту та дружніх відносин з пацієнтами та колегами. Висвітлено, що медична професійна мова сформована та базується на нормах загальнолітературної мови: акцентуаційних, фонетичних, граматичних, лексико-стилістичних, що зафіксовані загальномовними словниками. З’ясовано, що обов’язок майбутнього лікаря полягає не лише в організації процесу лікування, а й у безпосередньому спілкуванні з пацієнтами, родичами, друзями та колегами хворих. Спілкування з пацієнтом це одна з найважливіших ознак у професії лікаря. Людина, яка приходить до лікаря, довіряє йому своє здоровʼя, своє життя, свій розум та свої почуття. Саме тому етика відносин між лікарем і пацієнтом або медсестрою та пацієнтом така важлива, адже роль «людини в білому халаті» та ступінь довіри, яку він викликає, можуть мати вирішальне значення для успіху лікування. У спілкуванні реалізується уся система ставлень людини до інших людей. Сучасна наука розглядає спілкування як обмін інформацією, взаємодію, сприймання людини людиною. Спілкування охоплює різні сфери соціальної взаємодії людей, зокрема професійну. Розглянуто важливі складові, умови та принципи що впливають на формування культури професійної мови лікарів (правильність, грамотність, змістовність, логічність, багатство мови, доречність та цілісність висловлювання, виразність та інтонація говоріння, самостійність та інші). Для повноцінного спілкування з пацієнтом лікар має мати необхідний словниковий запас і вміти правильно будувати речення, тобто доречно використовувати різноманітні мовні засоби, мовленнєві прийоми, етикетні форми, ефективні як при особистому спілкуванні, так і колективному під час спілкування з колегами та пацієнтами. Доведено, що слово у мовленні лікаря відіграє виключно важливу роль. Лікар має володіти культурою мови; тобто володіти нормами літературної мови на всіх мовних рівнях, в усній і писемній формі, уміння користуватися мовностилістичними засобами відповідно до умов і цілей спілкування, передаючи певний психокультурний контекст.

РЕАЛІЗАЦІЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ПАРАДИГМИ В ОСВІТІ ДІТЕЙ З ООП В УКРАЇНІ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД

Алла Анатоліївна Колупаєва — 2024-11-07

Статтю присвячено окресленню стратегічних напрямів реформування освіти дітей з ООП з акцентуванням на її функціонуванні в умовах війни в Україні. Наголошується на необхідності продовження реформуючих освітніх заходів, які розпочались у довоєнний період, зокрема впровадження біо-психо-соціальної моделі, що є основою розвитку, навчання та реабілітації дітей з особливими освітніми потребами. Серед таких заходів на особливу увагу заслуговує розроблення технологічних аспектів освітньої діяльності, зокрема: менеджменту інклюзивної освіти; технології співпраці; технології сервісної підтримки; технології тьюторської, підтримки, педагогічного асистування та ін. Представлено п'ятирівневу систему психолого-педагогічної підтримки дітей з ООП на основі визначення у них освітніх труднощів. Підкреслюється зростання чисельності учнів, котрі постраждали від військових дій на теренах України та необхідність надання їм психолого-педагогічної допомоги. Розглядається діяльність інклюзивно-ресурсних центрів у психолого-педагогічному супроводі дітей з особливими потребами. Наголошується на важливості їхньої психосоціальної підтримки під час та після війни.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ УМІНЬ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

Галина Олександрівна Лукачович — 2024-11-07

У статті описані концептуальні засади формування лексико-семантичних умінь у старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) засобами екологічного виховання. Визначено, що лексико-семантичні вміння відіграють ключову роль у процесі підготовки дітей до школи та їх соціальній адаптації, оскільки забезпечують здатність дитини правильно добирати, поєднувати та використовувати слова в різних контекстах. Автор обґрунтовує важливість застосування засобів екологічного виховання для корекційно-розвиткової роботи з дітьми із ЗНМ, зокрема, природничо-екологічних ігор, казок та вправ, які не лише формують знання про навколишній світ, а й сприяють розвитку пізнавальних, моторних та мовленнєвих навичок. В статті охарактеризовано методику формування лексико-семантичних умінь, яка включає три етапи: підготовчо-корекційний, основний та аналітичний. На підготовчо-корекційному етапі акцент зосереджений на розширенні словникового запасу дітей через ознайомлення з природничими поняттями, синонімами, антонімами та багатозначними словами. Основний етап спрямований на розвиток вміння точно висловлюватися, добирати влучну лексику відповідно до змісту та ситуації, систематизуючи й узагальнюючи набуті знання. Аналітичний етап передбачає оцінку результатів корекційної роботи та визначення динаміки розвитку лексико-семантичних умінь у дітей із ЗНМ. Запропонована методика сприяє не лише мовленнєвому розвитку, а й формуванню екологічної свідомості, виховуючи у дітей відповідальне ставлення до природи та довкілля.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Маріанна Володимирівна Скоромна — 2024-11-07

У статті досліджено та обґрунтувано рівні психологічної підготовки педагогів до роботи в інклюзивному освітньому просторі. Отримані результати дослідження продемонстрували достатньо добрий рівень підготовки майбутніх вчителів інклюзії початкової школи, та їх готовність до цієї роботи, й самостійний та усвідомлений вибір професії вчителя інклюзії. Також автор подав уточнення поняття «інклюзія», «психологічна готовність»; окреслив специфіку організації інклюзії в Україні; визначив вимоги щодо рівня й змісту психологічної готовності педагога до професійної діяльності в умовах інклюзії. Актуальність проблеми, яка порушена у статті, це один із важливих етапів психологічної підготовки педагога у реалізації ідей інклюзивної освіти, задля успішного навчання всіх учасників освітнього процесу. Під час проведення дослідження автор застосував теоретичний аналіз та узагальнення наукової та методичної літератури з проблеми, аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення наукових положень, філософської та психолого-педагогічної літератури. Це дало змогу сформулювати концептуальні підходи до поставленої проблеми, визначити поняттєво-категоріальний апарат та основні науково- теоретичні положення. З емпіричних методів були використані діагностичні, обсерваційні, статистичні та графічні. Інклюзивна освіта в Україні тільки починає свій стрімкий шлях формування, втілення та розвитку. Цьому максимально сприяє підтримка першої леді країни, держави та місцевих громад. Великий внесок робить досвід західних держав відносно втілення та розвитку інклюзії, який ми досліджуємо, та щось обираємо й застосовуємо у своїй державі. Розвиток інклюзивної освіти – це шлях до створення більш справедливого та гуманного суспільства, де кожна дитина має можливість отримати якісну освіту та реалізувати свій потенціал. Проведене дослідження, звісно, не дає остаточних відповідей на всі питання, пов'язані з підготовкою майбутніх вчителів інклюзії в НУШ. Воно лише окреслює певні аспекти цієї складної та багатогранної проблеми, відкриваючи широкі перспективи для подальших наукових досліджень.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Світлана Василівна Стеблюк — 2024-11-07

У статті сфокусована увага на загальних тенденціях розвитку інклюзивної освіти в Україні, на забезпечення її нормативно-законодавчою базою. Автором проаналізовано окремі наукові розвідки вчених з проблеми, сформульовано власне трактування дефініції «психолого-педагогічна готовність майбутніх фахівців до роботи в інклюзивному освітньому середовищі» як багатокомпонентне інтегральне утворення, що поєднує у собі набуті професійні компетентності, психолого-педагогічних наук зокрема, наявність сформованих морально-етичних цінностей, усвідомленості своєї соціальної значущості та здатності самостійно діяти у будь-якій ситуації, ураховуючи виклики часу. Сформульовано структурні компоненти психолого-педагогічної готовності майбутнього фахівця до роботи в інклюзивному класі, з-поміж яких: мотиваційно-стимулюючий, компетентнісний, діяльнісний, комунікативно орієнтований‚ аксіологічний, Проаналізовано зміст кожного із них. Підкреслено, що учні з ООП потребують уваги до себе з погляду «Я-особистість» у контексті організації освітнього процесу, втілення ідей гуманізму, а не на основі «співчутливого» ставлення з погляду нозології. Рекомендується методика психологічної інтеракції, суть якої полягає у формуванні в школярів комунікативних умінь через спілкування у певних соціальних групах, що передбачає психологічний вплив на особистість дитини з ООП для включення її у мовленнєву взаємодію. Спілкування як складний психологічний феномен передбачає встановлення контакту індивідумів, що інколи вкрай важко це здійснити у комунікації із дитиною з ООП, особливо у якої розлади аутистичного спектру. З-поміж педагогічних технологій навчання вказується, окрім спеціальних методик, практико орієнтовану, що включає методи: «вузлик», «музично-графічний дизайн», «кути» та інші.