Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи

ІНТЕГРАЦІЯ ГЕНЕРАТИВНОГО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ЕВРИСТИЧНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

T. O. Aleksakhina — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті критично проаналізовано та науково обґрунтовано парадигму інтеграції сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та інструментів штучного інтелекту (ШІ) у систему евристичного навчання іноземних мов у вищій школі. Автор демонструє, що синергія цифрових інструментів та генеративного ШІ слугує потужним інтенсифікатором освітнього процесу, забезпечуючи глибоку індивідуалізацію, диференціацію навчання, підвищення внутрішньої мотивації студентів, а також розвиток їхньої когнітивної та творчої автономії. У дослідженні синтезовано практичний досвід використання цифрової екосистеми Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка в поєднанні з сервісами відеоконференцзв’язку (Google Meet, Zoom) та адаптивними технологіями ШІ для організації гнучкого онлайн-навчання. Особливу увагу приділено ефективності цих інструментів у кризових умовах (пандемія COVID-19 та воєнний стан) як для рутинної автоматизації оцінювання, так і для моделювання відкритих творчих завдань дослідницького характеру. У роботі представлено оригінальні методичні розробки, зокрема електронний посібник «Communicative Culture of Medical Students in Use», інтегрований із сучасними цифровими ресурсами. На конкретних прикладах продемонстровано, як використання ІКТ та ШІ-асистентів дозволяє студентам пройти повний евристичний цикл: від аналітичної обробки інформації до генерації, самокорекції та захисту власного оригінального освітнього продукту. Автор узагальнює незаперечні переваги оновленого інноваційного простору вищої освіти, який трансформує традиційні суб’єкт-суб’єктні відносини у формат інтерактивного партнерства: «викладач – студент – штучний інтелект».

РЕФЛЕКСИВНО-САМОРЕГУЛЯЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ У ВІЙСЬКОВОМУ ВИХОВАННІ: ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Р. П. Береза, І. А. Тицький, М. М. Писарчик — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

Умови функціонування Збройних Сил України на сучасному етапі, супроводжуються тривалими збройними конфліктами та гібридними загрозами. Вони актуалізують потребу в переосмисленні традиційних підходів до військового виховання. Тож, закономірно що пріоритетом у цьому процесі пріоритетом стає формування не лише дисциплінованого воїна-виконавця наказів, а й відповідального, свідомого суб’єкта військово-професійної діяльності, здатного до самостійного прийняття непростих рішень та викликів що постають як наслідок безупинного виникнення складних і нестандартних ситуаціях в яких в умовах сучасних бойових дій не рідко опиняється військовослужбовець. Зважаючи на це особливого значення набувають рефлексивно-саморегуляційні механізми, що є передумовою якісного виконання воїном службових обовязків, забезпечують внутрішню керованість його поведінки та його морально-психологічну стійкість. Відтак сучасний стан військового виховання в окремих аспектах опинився перед потребою напрацювання нових підходів які допоможуть ефективно вирішувати процес виховання та становлення сучасного офіцера Збройних Сил України.

СТРУКТУРНО-ЗМІСТОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ ВІЙСЬКОВОЇ АКАДЕМІЇ США

D. V. Bernadin — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

Мета статті полягає у висвітленні структурно-змістових особливостей освітньої програми Військової академії США у Вест Пойнті у контексті сучасних тенденцій розвитку американської вищої освіти. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових методів: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел і нормативно-освітніх документів, що дозволило розглянути освітню програму Академії як цілісну інтегровану систему професійної підготовки майбутніх офіцерів. Встановлено, що освітня модель Вест Пойнту ґрунтується на поєднанні академічної, військово-професійної, морально- етичної, фізичної та лідерської підготовки. З’ясовано, що структура програми складається з базового загальноосвітнього компонента та професйфної підготовки. Окреслено та схарактеризовано ключові напрями підготовки курсантів: комунікація, критичне мислення, етичне судження, навчання протягомжиття, STEM-підготовка, гуманітарні та соціальні науки, а також поглиблена професійна підготовка. Особливу увагу приділено інтеграції мовної та інженерної освіти у процес формування професійних компетентностей майбутнього офіцера у США. З’ясовано, що поєднання мовної підготовки, розвитку міжкультурної комунікації та інженерно-технологічних знань сприяє формуванню офіцера, здатного ефективно діяти в умовах сучасного цифровізованого та багатонаціонального безпекового середовища.Зазначено, що важливими напрямами підготовки курсантів у Вест Пойнті є розвиток системного мислення, здатності до міжкультурної взаємодії та діяльності в умовах цифровізації військової сфери. Освітня програма Військової академії США у Вест Пойнті є комплексною міждисциплінарною системою, спрямованою на формування професійно компетентного офіцера-лідера, здатного ефективно діяти в умовах сучасних безпекових викликів, технологічних змін та глобалізованого середовища.

ПЕДАГОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

T. Yu. Biloshytska — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню проблемі педагогічного консультування суб’єктів навчально-виховної діяльності. Виявлено, що педагогічне консультування залишається мало дослідженим і майже невідомим в Україні та можна констатувати очевидний дефіцит публікацій та наукових видань з даної проблематики. Доведено, що педагогічне консультування визначається як взаємодія та як вплив. Визначено відмінності між психологічним та педагогічним консультуванням. Педагогічне консультування відрізняється від психологічного за такими показниками: за змістом, за об’єктами впливу та аналізу, за суб’єктом здійснення, за технологіями здійснення, за тривалістю, за кількістю об’єктів та суб’єктів консультування. На основі аналізу підходів учених до розкриття феномену педагогічного консультування виділено дві взаємозалежні складові: консультування є однією з функцій педагогічної діяльності в цілому (суб’єктом є вчителі, вихователі, адміністрація школи, батьки, учні); консультування є специфічним видом професійної діяльності окремих фахівців (суб’єктами є педагоги як консультанти, методисти, модератори, супервізори, тьютори та ін.). Визначено основні форми консультаційного супроводу: модерація та супервізія. Предметом педагогічного консультування визначено процес спільного з дитиною визначення її інтересів, цілей, можливостей та шляхів вирішення проблем, які заважають їй самостійно досягати бажаних результатів у навчанні, саморозвитку, спілкуванні, виборі ціннісних орієнтацій. На основі аналізу наукових джерел сформульоване власне визначення педагогічного консультування як виду спеціально організованої взаємодії педагога та учнів, батьків, учителів, спрямований на: допомогу дитині в самопізнанні та пізнанні навколишнього світу з метою застосування знань та набутого досвіду для успішного навчання, вибору професії, розвитку своїх здібностей; надання рекомендацій щодо самостійного пошуку школярем способів вирішення власних проблем; професійне зростання педагогів, розв’язання проблемних ситуацій професійної діяльності; вирішення проблем і профілактику помилок сімейного виховання; підвищення рівня вихованості й освіченості.

ЦІННІСНІ ПЕРЕДУМОВИ СУБ’ЄКТИВАЦІЇ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

М. О. Вишневська — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню ціннісних орієнтацій студентів економічних спеціальностей як передумов розвитку їхньої суб’єктності в процесі іншомовної підготовки. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підготовки конкурентоспроможних фахівців, здатних до автономного навчання, саморегуляції, відповідального прийняття рішень і безперервного професійного розвитку в умовах студентоцентрованої вищої освіти. Метою статті є виявлення домінантних термінальних та інструментальних цінностей студентів економічних спеціальностей і визначення їхнього потенціалу як ціннісних передумов суб’єктивації іншомовної підготовки. Теоретичною основою дослідження стали положення концепції цінностей М. Рокича та сучасні наукові підходи до розуміння професійної суб’єктності. Для досягнення поставленої мети використано методику «Діагностика ціннісних орієнтацій» М. Рокича. Емпіричну базу дослідження становили результати опитування 280 студентів економічних спеціальностей. На основі аналізу середніх рангових показників встановлено ієрархію термінальних та інструментальних цінностей респондентів, здійснено їх змістове групування та інтерпретацію в контексті суб’єктивації іншомовної підготовки. Встановлено, що серед термінальних цінностей домінують здоров’я, любов, матеріально забезпечене життя та цікава робота, тоді як серед інструментальних – відповідальність, незалежність, раціоналізм і самоконтроль. Виокремлено групи цінностей, пов’язаних із професійною самореалізацією, автономією, саморозвитком і особистим благополуччям, які можуть розглядатися як найбільш значущі ціннісні передумови розвитку суб’єктності студентів у процесі іншомовної підготовки. Обґрунтовано, що виявлені ціннісні орієнтації доцільно враховувати під час проєктування дидактичних умов іншомовної підготовки, спрямованих на розвиток автономності, саморегуляції, професійної мотивації та активної суб’єктної позиції майбутніх фахівців економічного профілю.

ІНТЕРАКТИВНІ ЗАСОБИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ДО ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

В. В. Візнюк — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено і обґрунтовано ефективність застосування інтерактивних засобів навчання під час фахової підготовки майбутніх керівників закладів освіти до менеджменту фінансових ресурсів. Актуальність дослідження зумовлена сучасними соціально-економічними викликами, переходом закладів освіти до фінансової автономії та гострою потребою у керівниках нового покоління, здатних до проактивного і стратегічного мислення в умовах обмежених фінансових ресурсів. Автором визначено, що у формуванні фінансової компетентності майбутніх керівників закладів важливу роль відіграють інтерактивні засоби навчання, що здатні створити реалістичне професійне середовище, де магістранти мають можливість використовувати набуті теоретичні знання для побудови стратегій та вирішення реальних фінансових ситуацій. У науковій роботі деталізовано використання інтерактивних методів навчання у фаховій підготовці майбутніх керівників закладів освіти, а саме: метод «дискусій» для формування критичного мислення щодо фінансових процесів; метод «ділових ігор» для моделювання управлінських рішень у взаємодії з усіма учасниками освітнього процесу для побудови фінансових стратегій, що дозволяють посилити комунікаційні навички та лідерські якості; метод «мозкового штурму» для пошуку інноваційних шляхів залучення додаткових фінансових ресурсів; метод «кейс-стаді» для аналізу реальних фінансових ситуацій та алгоритмів нарахування виплат на оплату праці; метод «воркшопів» для опанування цифрових інструментів при складанні штатних розписів і кошторисів закладів освіти. Висвітлена значущість застосування інтерактивних засобів, що підвищує ефективність магістерської підготовки, готуючи майбутніх керівників до менеджменту фінансових ресурсів, які здатні приймати обґрунтовані управлінські рішення, що є запорукою професійного успіху сучасного освітнього лідера.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ

V. Ye. Volovnyk, A. A. Maliar — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено особливості організації дистанційного навчання у системі підготовки військових фахівців України в умовах сучасних трансформаційних процесів та воєнного стану. Обґрунтовано актуальність впровадження дистанційних технологій як інструменту забезпечення безперервності освітнього процесу та адаптації до стандартів цифровізації. Визначено сутність дистанційного навчання як складної педагогічної системи, що базується на використанні інформаційно-комунікаційних технологій та передбачає інтерактивну взаємодію між учасниками освітнього процесу. Проаналізовано переваги та обмеження дистанційної форми навчання у порівнянні з традиційною, зокрема щодо гнучкості, безпеки та забезпечення практичної підготовки. Встановлено, що дистанційне навчання на сучасному етапі є не просто тимчасовим вимушеним заходом, а стає невід’ємним і стратегічно важливим компонентом загальної системи підготовки військових фахівців. Доведено, що фрагментарне впровадження окремих онлайн-інструментів не дає бажаного результату. Лише загальний системний підхід до організації освітнього процесу дозволяє підтримувати високу якість підготовки майбутніх офіцерів під час тотальної цифровізації суспільства та суворих обмежень правового режиму воєнного стану. Визначено й обґрунтовано системний комплекс педагогічних умов, які складаються з організаційних, технологічних та психологічних детермінант. Ефективність функціонування дистанційної форми освіти безпосередньо визначається збалансованою та чіткою взаємодією цих трьох базових вимірів – детермінант. Обґрунтовано необхідність організаційно-педагогічної адаптації освітнього процесу, що передбачає трансформацію ролі викладача та підвищення рівня самостійності здобувачів освіти. Доведено доцільність поєднання дистанційної та традиційної форм навчання з метою забезпечення належного рівня практичної підготовки. Визначено перспективи подальших досліджень, пов’язані з удосконаленням методик використання цифрових технологій та підготовкою викладачів до роботи у дистанційному середовищі.

РОЛЬ СТУДЕНТСЬКОГО НАУКОВОГО ГУРТКА КАФЕДРИ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ФОРМУВАННІ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

І. І. Ворона, Т. В. Саварин — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто педагогічний потенціал студентського наукового гуртка кафедри іноземних мов у формуванні навичок науково-дослідної роботи здобувачів вищої медичної освіти. Обґрунтовано актуальність раннього залучення майбутніх фахівців медичної галузі до дослідницької діяльності як важливої складової їхньої професійної підготовки. Розкрито значення студентського наукового гуртка як освітнього середовища, у якому здобувачі поступово набувають досвіду самостійного вибору проблеми, формулювання дослідницького питання, визначення мети й завдань, пошуку та аналізу наукових джерел, опрацювання термінологічного матеріалу, підготовки презентацій, написання тез, а також представлення результатів дослідження на студентських конференціях. Виокремлено два взаємопов’язані напрями роботи студентського наукового гуртка кафедри іноземних мов: дослідження латинської медичної термінології та формування англійської й німецької медичної термінології. Вказано, що латинська мова є інструментом аналізу структури, походження, словотворення та семантики медичних термінів, сучасні іноземні мови забезпечують доступ до міжнародного наукового інформаційного простору, а дослідницька діяльність створює умови для практичного застосування набутих знань. Визначено важливу роль наукового керівника як консультанта, модератора та координатора дослідницької діяльності. Окреслено педагогічні умови ефективної організації діяльності гуртка, серед яких індивідуалізація дослідницьких завдань, наставництво, міждисциплінарність, поступове ускладнення завдань, залучення студентів до реальних наукових продуктів та академічна доброчесність. Зазначено, що систематична робота студентського наукового гуртка сприяє розвитку самостійності, критичного мислення, академічної доброчесності, наукової комунікації та мотивації до професійного й наукового зростання здобувачів вищої медичної освіти.

ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

N. I. Yelahina, H. Ya. Kitura, I. A. Prokop — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто теоретичні засади формування соціокультурної компетентності здобувачів вищої медичної освіти у процесі навчання англійської мови за професійним спрямуванням як одного з ключових компонентів сучасної компетентнісно орієнтованої медичної освіти. Актуальність дослідження зумовлена глобалізацією системи охорони здоров’я, розширенням міжнародної професійної взаємодії, розвитком академічної мобільності та необхідністю підготовки фахівців, здатних здійснювати ефективну міжкультурну медичну комунікацію. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування змісту, структури та психолого-педагогічних засад формування соціокультурної компетентності здобувачів вищої медичної освіти у процесі вивчення англійської мови за професійним спрямуванням. У дослідженні використано методи теоретичного аналізу, узагальнення, систематизації та інтерпретації сучасних вітчизняних і зарубіжних наукових джерел з проблем іншомовної професійної освіти, міжкультурної комунікації, англійської мови за професійним спрямуванням та медичної освіти. Проаналізовано сучасні підходи до трактування соціокультурної компетентності та продемонстровано її інтегративний характер як складової професійної іншомовної комунікативної компетентності здобувача вищої медичної освіти. Обґрунтовано значення країнознавчої, лінгвосоціокультурної компетентностей, професійних фонових знань, безеквівалентної та фонової медичної лексики для забезпечення ефективної міжкультурної взаємодії в клінічному середовищі. Підтверджено доцільність використання соціокультурного коментаря, концептуального картографування, автентичних клінічних ситуацій, проблемно орієнтованого, ситуаційного та контекстного навчання як ефективних методичних засобів розвитку міжкультурної професійної комунікативної компетентності здобувачів вищої медичної освіти. Доведено, що інтеграція соціокультурного компонента у зміст дисципліни “Англійська мова за професійним спрямуванням” сприяє розвитку професійного мислення, культурної чутливості, емпатії, навичок пацієнт-орієнтованої комунікації та готовності здобувачів вищої медичної освіти до професійної діяльності в міжнародному медичному середовищі.

КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ УНІВЕРСИТЕТУ

Д. Ю. Князєв — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто теоретичні аспекти розвитку творчих здібностей студентів соціономічних професій у закладах вищої освіти. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування системи критеріїв, показників і рівнів розвитку творчих здібностей студентів соціономічних професій та визначення педагогічних умов, що сприяють їх розвитку в освітньому середовищі університету. На основі аналізу, узагальнення та систематизації наукових підходів, представлених у сучасних українських дисертаційних дослідженнях і зарубіжних наукових працях, уточнено сутність творчих здібностей як цілісної якості особистості, що поєднує здатність генерувати нові ідеї та рішення з умінням ефективно реалізовувати їх у процесі професійної взаємодії з людьми. Обґрунтовано систему з чотирьох взаємопов’язаних критеріїв: мотиваційно-ціннісного, когнітивно-інтелектуального, діяльнісно-комунікативного та особистісно-рефлексивного. Для кожного критерію визначено відповідні показники, що охоплюють мотивацію до творчої діяльності, особливості мислення, здатність до творчої взаємодії та практичної реалізації ідей, а також рефлексивні вміння. Виокремлено три рівні розвитку творчих здібностей студентів: низький (репродуктивно-шаблонний), середній (варіативно-пошуковий) та високий (інноваційно-креативний). Окреслено педагогічні умови розвитку творчих здібностей у вищій школі, зокрема суб’єкт-суб’єктну взаємодію, проблемно-творче навчання, розвиток рефлексії, практичну спрямованість професійної підготовки та використання можливостей цифрового освітнього середовища. Запропонована система критеріїв, показників і рівнів може бути використана як теоретична основа для подальшої діагностики та експериментального дослідження розвитку творчих здібностей студентів соціономічних професій. Визначені положення можуть бути використані для вдосконалення організації освітнього процесу та подальшого розроблення моделі розвитку творчих здібностей студентів соціономічних професій.

КУЛЬТУРА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ У ФОРМУВАННІ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ ТА ОСОБИСТІСНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Н. І. Самойленко, А. О. Легейда — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено проблему формування культури професійного спілкування як важливої складової соціально-комунікативної та особистісної компетентності майбутніх педагогів у системі вищої освіти. Актуальність теми зумовлена сучасними вимогами до професійної підготовки педагогічних кадрів, які передбачають не лише високий рівень фахових знань, а й здатність до ефективної міжособистісної взаємодії, професійної комунікації, толерантного спілкування та відповідальної поведінки у професійному середовищі. У статті обґрунтовано значення культури професійного спілкування як інтегративної характеристики особистості майбутнього педагога, що поєднує комунікативні вміння, морально-етичні цінності, мовленнєву культуру та готовність до партнерської взаємодії. Проаналізовано основні шляхи формування культури професійного спілкування у процесі професійної підготовки здобувачів освіти. Визначено особливості інтеграції комунікативного компонента у зміст професійних дисциплін, розкрито педагогічний потенціал інтерактивних і комунікативно орієнтованих методів навчання, зокрема дискусій, рольових ігор, кейс-методу, тренінгів та проєктної діяльності. Доведено, що використання таких методів сприяє розвитку професійного мовлення, навичок співпраці, уміння аргументовано висловлювати власну позицію та конструктивно вирішувати комунікативні ситуації. Особливу увагу приділено ролі самоосвіти та самовиховання у розвитку культури професійного спілкування майбутніх педагогів. Наголошено, що постійне самовдосконалення, рефлексія власної комунікативної діяльності та усвідомлення значущості професійної етики забезпечують формування стійких комунікативних умінь і професійно важливих особистісних якостей. Зроблено висновок, що культура професійного спілкування є важливою умовою формування соціально-комунікативної та особистісної компетентності майбутніх педагогів і виступає необхідною складовою їхньої професійної самореалізації.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ У СПОЛУЧЕНОМУ КОРОЛІВСТВІ

S. V. Fedorenko, L. V. Kanishevska — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

Сучасні демократичні трансформації, глобалізація, цифровізація суспільства та посилення культурного різноманіття актуалізують проблему формування громадянської ідентичності молодого покоління як одного з пріоритетних завдань сучасної освіти. У цьому контексті британська модель громадянської освіти привертає значну увагу дослідників завдяки її комплексному, компетентнісно орієнтованому та ціннісному підходу до підготовки учнівської молоді до активної участі в демократичному суспільстві. Метою статті є здійснення комплексного аналізу теоретичних засад і педагогічних механізмів формування громадянської ідентичності учнівської молоді у Сполученому Королівстві. Дослідження ґрунтується на комплексі взаємопов’язаних теоретичних методів, зокрема аналізі, синтезі, узагальненні та систематизації наукових джерел, а також документальному аналізі офіційних нормативно-правових і програмних документів Сполученого Королівства, Ради Європи, UNESCO та Європейського Союзу. Встановлено, що британська модель розглядає громадянську ідентичність як багатовимірний конструкт, який інтегрує демократичні цінності, політичну грамотність, соціальну відповідальність, критичне мислення та активну громадянську участь. Особливу увагу приділено обов’язковому навчальному предмету «Громадянськість» в Англії, реалізації концепції «Британські цінності», міжпредметній інтеграції, демократичній культурі школи та практико орієнтованому навчанню як взаємодоповнювальним механізмам формування громадянської ідентичності. Аналіз також засвідчив наявність суттєвих відмінностей у реалізації громадянської освіти в Англії, Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії, що відображає деволюційну модель управління освітою у Великій Британії за збереження спільної орієнтації на демократію, права людини та соціальну згуртованість. Окрему увагу приділено зростаючій ролі цифрової громадянськості, медіаграмотності та міжкультурної компетентності у відповідь на сучасні суспільні виклики. Зроблено висновок, що ефективність британської моделі забезпечується взаємодією змісту освіти, демократичного шкільного середовища, практик громадянської участі та сталого партнерства між закладами освіти, державними інституціями й професійними організаціями. Результати дослідження можуть бути використані у порівняльно-педагогічних дослідженнях і становлять практичний інтерес для модернізації громадянської освіти в Україні в умовах європейської інтеграції та розвитку демократичного суспільства.

ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕТАП ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ ГАЛУЗІ

Н. Я. Бондарчук — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

Необхідність пошуку шляхів оптимізації практичної підготовки фахівців фізкультурно-спортивної галузі пов’язана з існуючою суперечністю між вимогами до професійної діяльності викладачів фізичного виховання в закладах вищої освіти і рівнем їх готовності до такої діяльності. Метою статті в даному контексті є аналіз значення педагогічної практики з фізичного виховання і спорту в закладах вищої освіти для підготовки майбутніх викладачів фізичного виховання, умов її успішного проведення та професійної ефективності. У статті висвітлюються загальні особливості такої педагогічної практики, вимоги до її базового закладу, функції педагогічної практики та принципи, на яких вона повинна ґрунтуватися, її роль у професійному становленні майбутнього викладача, насамперед у набутті студентами важливих фахових компетентностей, навички, якими мають оволодіти студенти-практиканти за результатами проходження практики, організаційно-методичні умови її успішного проведення та специфіка роботи базової кафедри щодо цього. Особлива увага приділяється аналізу підготовчої роботи студента, що має бути виконана перед проходженням практики, та алгоритму його конкретних дій, які становлять безпосередній зміст практики. З використанням власного практичного досвіду авторка статті досліджує методи педагогічної роботи студентів під час практики, акцентуючи увагу на важливості використання особистісно-орієнтованого підходу і сучасних цифрових технологій, правила та особливості ведення обліково-звітної документації, насамперед щоденників і звітів про практику, а також підсумкового контролю та оцінювання практичної педагогічної роботи студента-практиканта, включно зі значенням тих чи інших параметрів такого оцінювання. У статті зазначається, що в умовах воєнного стану в багатьох закладах вищої освіти неможливо забезпечити повне занурення студентів у реальний освітній процес і здобуття ними повноцінного практичного досвіду педагогічної роботи в реальних умовах навчального середовища, тому вимушено доводиться впроваджувати асинхронний дистанційний режим проходження практики. Також авторкою статті виділено та проаналізовано найвагоміші чинники, від яких залежить ефективність проходження студентами педагогічної практики з фізичного виховання і спорту в закладах вищої освіти.

ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ПАУЕРЛІФТИНГОМ НА ПРОЯВИ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ У ВЕТЕРАНІВ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

В. Б. Воронецький, А. А. Федорішко — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено вплив систематичних занять пауерліфтингом на прояви посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у ветеранів російсько-української війни. Актуальність дослідження обумовлена значним поширенням психоемоційних порушень серед ветеранів бойових дій, які проявляються підвищеною тривожністю, депресивними станами, порушеннями сну, емоційною нестабільністю та зниженням якості життя. У сучасних умовах особливого значення набуває пошук ефективних немедикаментозних засобів фізичної та психоемоційної реабілітації, здатних забезпечити комплексне відновлення ветеранів після участі у бойових діях. Мета дослідження полягала у визначенні впливу занять пауерліфтингом на вираженість симптомів посттравматичного стресового розладу та супутніх психоемоційних показників у ветеранів російсько-української війни. У дослідженні взяли участь 40 ветеранів віком від 25 до 52 років із проявами ПТСР легкого та помірного ступеня. Учасників було розподілено на експериментальну та контрольну групи по 20 осіб у кожній. Ветерани експериментальної групи протягом 12 тижнів брали участь у спеціально розробленій програмі занять пауерліфтингом, тоді як учасники контрольної групи проходили традиційні заходи фізичної реабілітації. Для оцінювання ефективності програми використовувалися шкала PCL-5 для визначення вираженості симптомів ПТСР, опитувальник DASS-21 для оцінювання рівня депресії, тривожності та стресу, шкала резильєнтності CD-RISC-10, а також індекс якості сну PSQI. Статистична обробка результатів здійснювалася із застосуванням t-критерію Стьюдента та аналізу сили ефекту за показником Cohen’s d. Результати дослідження засвідчили статистично достовірне зниження проявів ПТСР, тривожності, депресивних симптомів та психоемоційного напруження у ветеранів експериментальної групи (р<0,05). Одночасно було встановлено покращення показників психологічної стійкості, якості сну та загального психоемоційного благополуччя. Отримані результати свідчать про високу ефективність занять пауерліфтингом як засобу фізкультурно-спортивної реабілітації ветеранів війни та підтверджують доцільність їх використання у комплексних програмах відновлення учасників бойових дій. Наукова новизна дослідження полягає у встановленні особливостей впливу силових тренувань на симптоматику ПТСР у ветеранів російсько-української війни та обґрунтуванні можливостей використання пауерліфтингу як ефективного інструменту психофізичної реабілітації.

ГУМАНІТАРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РУХОВОЇ ТА ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СОЦІОПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ГЛОБАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ RIGHT TO PLAY

С. В. Дарійчук — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено соціопедагогічний аналіз Глобального стратегічного плану міжнародної некомерційної організації Right To Play на 2024–2026 рр. Метою дослідження є обґрунтування гуманітарного потенціалу рухової та ігрової діяльності як концептуального інструменту психосоціальної компенсації, подолання травми й системної трансформації неформальної освіти в умовах сучасних глобальних криз (збройні конфлікти, освітня депривація, погіршення ментального здоров’я молоді). Доведено, що в умовах деструкції класичних освітніх систем спортивно-ігрова діяльність втрачає суто рекреаційний статус, трансформуючись у базову соціопедагогічну технологію розвитку життєстійкості, зняття тривожності та формування соціально-емоційних навичок. Визначено три фундаментальні принципи діяльності організації: суб’єктність молоді, локалізація та контекстуалізація (спіральна опора на досвід місцевих громад), а також доказова педагогіка (використання емпіричних даних для реформування макросистем). З’ясовано, що методологічним ядром Стратегії є екологічна модель «Теорії змін», побудована за принципом концентричних систем У. Бронфенбреннера. Вона забезпечує каскадну екстраполяцію позитивних результатів з мікрорівня дитини (зростання самооцінки, розвиток емпатії, позитивні взаємини) через мезодизайн (підвищення кваліфікації вчителів і фасилітаторів, залучення батьків) на макросистемний рівень (міжсекторальне партнерство з урядами та донорами). Сформовано чотири провідні програмні напрями (дошкільний догляд та освіта, якісна початкова освіта, гендерна рівність, психосоціальна підтримка), які утворюють цілісну операційну матрицю розбудови безпечних інклюзивних просторів.

МОДЕЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНОГО МІКРОЦИКЛУ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Л. А. Нечипоренко, О. В. Нечипоренко, В. Л. Самойленко — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті теоретично обґрунтовано моделювання навчально-тренувального мікроциклу з легкої атлетики як дидактичного засобу формування професійних компетентностей майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. Актуальність проблеми пов’язана з необхідністю переходу від репродуктивного засвоєння схем спортивної підготовки до діяльнісного опанування логіки планування, дозування, контролю та корекції навантаження. Мета дослідження полягає у розробленні структурно-функціональної моделі навчально-тренувального мікроциклу, орієнтованої на формування аналітико-діагностичної, проєктувально-планувальної, методично-технологічної, контрольно-корекційної та рефлексивної складових професійної компетентності. Використано аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, систематизацію, порівняння, педагогічне моделювання та структурно-функціональний аналіз. Запропоновано алгоритм роботи здобувача: аналіз вихідних даних – визначення мети й завдань – добір засобів і методів – дозування – розподіл навантаження за днями – визначення способів контролю – корекція – рефлексивне оцінювання. Обґрунтовано педагогічні умови використання моделі: професійна контекстність завдань, варіативність рішень, опора на дані контролю, поетапний супровід і рефлексія. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання під час викладання легкої атлетики та теорії спортивного тренування у закладах вищої освіти.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ПЕРСОНАЛІЗАЦІЇ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ СПОРТСМЕНІВ В АДАПТИВНОМУ СПОРТІ: МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ ЦИФРОВОГО СУПРОВОДУ

Н. М. Поліщук, Л. П. Сущенко, О. А. Мерзлікіна, Є. Ю. Качур — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті теоретично обґрунтовано методичну модель цифрового супроводу персоналізованого тренувального процесу спортсменів в адаптивному спорті. Актуальність проблеми визначається одночасним зростанням ролі адаптивного спорту, поширенням носимих сенсорів, відеоаналітики та інструментів штучного інтелекту й потребою зберегти провідну роль тренера під час прийняття рішень. Використано аналіз, синтез, систематизацію сучасних праць українських учених 2023–2026 рр., порівняльний і структурно-функціональний аналіз, педагогічне моделювання. Запропоновано циклічну модель: первинне комплексне оцінювання → формування цифрового профілю → збір даних із wearable-пристроїв, електронного щоденника та відеоаналізу → інтеграція й аналіз даних засобами ШІ → формування рекомендації → професійне рішення тренера → реалізація, моніторинг і корекція програми. Систематизовано групи даних, методичні функції цифрових інструментів та розмежовано відповідальність ШІ та тренера. Модель побудовано на принципах людиноцентричності, функціональної релевантності, валідності даних, адаптивності, пояснюваності, професійного контролю та мінімізації даних. Обґрунтовано пріоритет внутрішньоіндивідуальної динаміки над механічним порівнянням із загальними нормативами. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні людиноцентричної моделі, у якій алгоритмічна аналітика виконує функцію підтримки, а не заміщення педагогічного рішення. Практичне значення моделі полягає в можливості її використання тренерами та закладами освіти для проєктування безпечних і гнучких індивідуальних програм в адаптивному спорті.

КОНЦЕПЦІЯ «НУЛЬОВОГО ТРАВМАТИЧНОГО РИЗИКУ» У ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНІЙ АНІМАЦІЇ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

О. О. Цибанюк — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті теоретично узагальнено та науково обґрунтовано сутність концепції «нульового травматичного ризику» як провідного превентивного безпекового імперативу у системі фізкультурно-спортивної анімації дітей дошкільного віку. Доведено, що традиційні підходи до безпеки у сфері дитячого дозвілля, базовані на формальному дотриманні правил охорони праці або пасивному нагляді, виявляються недостатньо ефективними в динамічному анімаційному середовищі. Запропонована концепція передбачає якісний перехід від декларативного контролю до системного інженерно-педагогічного проектування безпекового середовища, де потенційні чинники травмування нівелюються ще на етапі розробки сценарію, логістики простору та вибору реквізиту. З’ясовано, що головною причиною моторної дезорганізації та травматизму у дошкільнят є неадекватно сконструйований руховий режим, який провокує координаційну перевтому та емоційне перезбудження. На основі аналізу анатомо-фізіологічних й онтогенетичних особливостей дітей (незрілість опорно-рухового апарату, переважання процесів збудження над гальмуванням) сформульовано категоричні заборони: тривалі статичні навантаження та пасивне очікування (понад 30–40 сек), піднімання ваги, зістрибування з висоти понад 20–30 см на жорстке покриття та вправи з асиметричним навантаженням. Обґрунтовано трирівневу модель аналізу анімаційного контенту, яка забезпечує утримання частоти серцевих скорочень дітей у межах 120–140 уд/хв за рахунок безперервної сюжетної зміни діяльності та опори на природні локомоції (ходьба, легкий біг, підлізання, перекочування, метання м’якого реквізиту). Доведено ефективність поєднання біомеханічних обмежень із методикою сюжетно-ігрової мотивації (імітаційна та сюжетно-квестова моделі без жорсткої змагальності), що дозволяє зберегти високий рівень моторної щільності занять та сформувати стійку потребу в абсолютно безпечному середовищі.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ТА ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СТУДЕНТСЬКОГО ФУТБОЛУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

М. В. Чос — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У науковій статті теоретично обґрунтовано та комплексно розкрито сутність нормативно-правового й інституційного забезпечення розвитку студентського футболу в Україні в контексті сучасної трансформації системи вищої освіти. Визначено, що студентський футбол посідає домінантне місце у структурі університетського спорту, виступаючи потужним соціокультурним феноменом, який інтегрує масово-оздоровчу роботу із підготовкою резерву для спорту вищих досягнень. Здійснено науково-методичний аналіз сучасної нормативно-правової бази, зокрема статей 14 та 21 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», наказу МОН України № 193 щодо розвитку фізичного виховання, а також спільних концептуальних ініціатив з діджиталізації та залучення молоді до щоденної рухової активності. Доведено, що створення Центрів студентського спорту (ЦСС) як спеціалізованих закладів фізичної культури створює необхідний юридичний фундамент для впровадження моделі «подвійної кар›єри», дозволяючи гармонійно поєднувати високоінтенсивний навчально-тренувальний процес з здобуттям академічної освіти. Детально висвітлено механізми тристороннього державно-громадського партнерства між Спортивною студентською спілкою України (СССУ), Українською асоціацією футболу (УАФ) та Українською Асоціацією шкільного та университетського футболу (УАШУФ). Обґрунтовано, що реорганізація УАШУФ стала важелем для побудови наскрізної системи підготовки гравців за траєкторією «школа – заклад вищої освіти», створення єдиної бази даних обдарованої молоді та оптимізації календарного плану змагань. Визначено основні проблеми інституціоналізації, пов’язані з правовою незахищеністю студентів-атлетів та обмеженим фінансуванням, а також окреслено перспективи подальших наукових розвідок у напрямі розробки інноваційних форматів студентських ліг і модернізації методики тренування.

ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ ЯК ЗАСІБ ПІДТРИМКИ МОТИВАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ПРЕДМЕТНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Е. Л. Ананьян, Н. П. Нікітіна — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті актуалізовано проблему підтримки мотивації здобувачів педагогічної освіти предметних спеціальностей до вивчення іноземної мови за професійним спрямуванням в умовах цифрової трансформації освітнього середовища. Обґрунтовано, що цифрові інструменти в сучасній іншомовній підготовці доцільно розглядати не лише як засоби оптимізації освітнього процесу, а як чинники, що здатні впливати на структуру мотивації, характер навчальної активності та позицію здобувача освіти як суб’єкта навчання. Методологічну основу дослідження становлять положення теорій мотивації навчальної діяльності, самодетермінації, соціально-когнітивного підходу, а також сучасні концепції цифровізації освіти та технологічно опосередкованого навчання. У процесі дослідження використано методи аналізу, систематизації та узагальнення наукових джерел, а також узагальнення практичного досвіду використання цифрових технологій у процесі іншомовної підготовки. У статті визначено основні механізми мотиваційного впливу цифрових інструментів, серед яких: забезпечення автономності навчання, персоналізація освітньої траєкторії, оперативний зворотний зв’язок, інтерактивність освітнього середовища, гейміфікація та створення умов для автентичної іншомовної комунікації. Розкрито особливості впливу цифрових засобів на трансформацію мотиваційної структури здобувача освіти – від зовнішньо зумовленої та ситуативної мотивації до більш стійкої, саморегульованої й професійно орієнтованої. Науковий внесок дослідження полягає в обґрунтуванні концепції мотиваційної цифрової екосистеми іншомовної підготовки майбутніх учителів-предметників та розробленні її структурно-функціональної моделі. Запропонована модель розглядає цифрове освітнє середовище як інтегровану систему взаємопов’язаних компонентів, у якій операційно-організаційний, когнітивно-інтерактивний та соціально-комунікативний рівні забезпечують реалізацію відповідних мотиваційних функцій.

МЕДІАОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА В КУРСІ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

О. Г. Бурцева — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано дидактичний потенціал медіаосвітніх технологій у навчанні визначеного інтеграла в курсі математичного аналізу. Актуальність дослідження зумовлена цифровою трансформацією освіти, необхідністю реалізації компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів, а також підготовкою майбутніх учителів математики до ефективного використання цифрових ресурсів у професійній діяльності. Метою статті є визначення педагогічних умов і методичних можливостей застосування медіаосвітніх технологій під час вивчення поняття визначеного інтеграла, його властивостей, геометричного змісту та способів обчислення. У дослідженні використано аналіз науково-методичної літератури, узагальнення педагогічного досвіду, спостереження, порівняння та елементи педагогічного експерименту. Розкрито можливості цифрових графічних сервісів, інтерактивних моделей, презентацій, навчальних відео й онлайн-форм для візуалізації площі криволінійної трапеції, демонстрації залежності значення інтеграла від меж інтегрування, перевірки властивостей визначеного інтеграла та формування навичок застосування формули Ньютона–Лейбніца. Доведено, що поєднання аналітичного, графічного й числового подання матеріалу сприяє глибшому розумінню абстрактних математичних понять, розвитку логічного, алгоритмічного та критичного мислення, підвищенню пізнавальної активності й навчальної мотивації здобувачів освіти. Визначено, що медіаосвітні технології доцільно використовувати не лише як засіб наочності або контролю, а як інструмент організації дослідницької діяльності, моделювання, самоконтролю та диференціації навчання. Практичне значення дослідження полягає в можливості застосування запропонованих підходів у викладанні математичного аналізу та методики навчання математики. Зроблено висновок, що педагогічно обґрунтована інтеграція медіаосвітніх технологій підвищує результативність засвоєння теми «Визначений інтеграл. Властивості визначеного інтеграла. Теорема про похідну від визначеного інтеграла із змінною верхньою межею. Обчислення визначених інтегралів» і сприяє формуванню математичної та інформаційно-цифрової компетентностей.

ФОРМУВАННЯ РЕФЛЕКСИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ-ПОЛОНІСТІВ ЗАСОБАМИ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

С. В. Войталюк, А. О. Огінська — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто проблему формування рефлексивних умінь майбутніх філологів-полоністів засобами цифрових технологій. Обґрунтовано актуальність розвитку рефлексивних умінь у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців-філологів в умовах цифровізації вищої освіти. Здійснено аналіз наукових праць українських і польських дослідників щодо сутності рефлексії та рефлексивних умінь, їх ролі в особистісному й професійному розвитку здобувачів освіти. Визначено значення рефлексивних умінь для формування іншомовної компетентності майбутніх філологів-полоністів та їхньої готовності до безперервного професійного самовдосконалення. Охарактеризовано можливості використання цифрових технологій як засобу розвитку навичок самоаналізу, самоконтролю та самооцінювання у процесі вивчення польської мови. Проаналізовано дидактичний потенціал системи дистанційного навчання Moodle, інтерактивних сервісів Kahoot і Mentimeter, інструментів штучного інтелекту NotebookLM та ChatGPT для організації рефлексивної діяльності студентів. Представлено практичний досвід використання зазначених цифрових інструментів під час викладання дисциплін «Практичний курс польської мови», «Практичний курс польської мови (початковий і базовий рівні)», «Сучасна польська мова. Морфологія», «Теорія і практика перекладу» та «Орфографічний практикум польської мови». Установлено, що використання цифрових технологій сприяє розвитку здатності студентів до критичного осмислення результатів власної навчальної діяльності, виявлення та аналізу помилок, планування індивідуальної освітньої траєкторії та підвищення рівня сформованості іншомовної компетентності. Доведено, що цифрові технології є ефективним засобом формування рефлексивних умінь майбутніх філологів-полоністів та важливим чинником їхнього професійного становлення в умовах сучасного цифрового освітнього середовища.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО МОДЕЛЮВАННЯ РУХЛИВИХ ІГОР У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

І. І. Маріонда, В. А. Товт — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне обґрунтування та розроблено практичні параметри інноваційного моделювання рухливих ігор у сучасному освітньому просторі Нової української школи. Виявлено та систематизовано ключові суперечності, що стримують потенціал ігрової інтенсифікації у закладах загальної середньої освіти. Зокрема, окреслено гострий конфлікт між декларативним розширенням переліку новітніх варіативних ігрових модулів та реальним матеріально-технічним дефіцитом шкіл, а також методичною непідготовленістю кадрів і термінологічним дефіцитом, який виникає внаслідок механічного запозичення іноземних ігор без їхньої належної дидактичної адаптації. У межах дослідження обґрунтовано параметри дидактичного моделювання ігрового процесу за чотирма провідними напрямами: проектування змісту (перехід до багаторівневого дизайну), просторова архітектура (варіативна адаптація майданчиків, поділ на функціональні зони), ергономіка інвентарю (використання полегшеного та зменшеного обладнання) та педагогічна етика (гуманізація взаємодії). Особливу увагу приділено стратегічному значенню ревіталізації етноспортивної спадщини на основі підходу traditional game-based та domestic games. На прикладі успішної імплементації європейського досвіду модернізації румунської народної гри «ойна» доведено, що інтеграція автентичних національних рухливих ігор, покладена на сучасну матрицю покрокового проектування, дозволяє вирішувати завдання етнічної самоідентифікації молоді, когнітивного засвоєння соціальних норм та формування ключових компетентностей учнів, мінімізуючи при цьому залежність шкіл від дорогого імпортного обладнання.

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ВІЗУАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ

Л. В. Mесарош — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У сучасних умовах цифровізації освіти, стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та широкого впровадження мультимедійних і цифрових засобів навчання проблема формування візуальної компетентності студентів набуває особливої актуальності. Зростання обсягів візуальної інформації потребує від майбутніх фахівців здатності її сприймати, аналізувати, інтерпретувати, критично оцінювати та використовувати у професійній діяльності. Мета статті: здійснити теоретичний аналіз психологічних механізмів формування візуальної компетентності студентів та обґрунтувати їх роль у процесі вивчення фізики. У роботі обґрунтовано, що формування візуальної компетентності ґрунтується на взаємодії низки психологічних процесів і механізмів, серед яких провідне місце посідають візуальне сприйняття, увага, візуальна пам’ять, уява, образне (просторове) та критичне мислення. Саме вони забезпечують ефективне опрацювання візуальної інформації, формування цілісних образів, встановлення взаємозв’язків між об’єктами та явищами.. Важливим чинником розвитку візуальної компетентності є інтеграція візуальної та вербальної інформації, використання мультимедійних засобів, цифрових технологій і технологій штучного інтелекту, які створюють нові можливості для візуалізації навчального матеріалу. З`ясовано, що застосування таких засобів потребує сформованого критичного ставлення до візуальної інформації, уміння оцінювати її достовірність, наукову коректність та доцільність використання. Встановлено, що формування візуальної компетентності відбувається на основі взаємодії когнітивних, психологічних та педагогічних чинників. Її цілеспрямований розвиток у процесі вивчення фізики сприяє глибшому розумінню природничих явищ, розвитку наукового мислення, інформаційної грамотності та професійних компетентностей студентів, що є одним із важливих завдань сучасної освіти.

РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА ЗАНЯТТЯХ З ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

О. О. Павлюк, Т. О. Салтикова — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена проблемі розвитку критичного мислення на заняттях з французької мови. Актуальність цього дослідження зумовлена двома основними чинниками. З одного боку, стрімкий розвиток цифрових технологій загострив проблему недостатнього рівня сформованості навичок критичного мислення здобувачів освіти. З іншого боку, значна кількість педагогів відчуває потребу в розширенні знань щодо ефективних методів і прийомів формування цієї компетентності та їх практичного застосування в освітньому процесі, зокрема особливостями їх інтеграції в процес навчання іноземних мов. Мета статті – проаналізувати сучасні методи та прийоми розвитку навичок критичного мислення здобувачів освіти на заняттях з іноземної мови та запропонувати приклади їх практичного використання під час навчання французької мови. Методи дослідження охоплюють огляд і систематизацію наукової літератури з означеної проблеми, аналіз і синтез отриманих результатів, дефініційний аналіз ключових термінів дослідження, дескриптивний методологічний аналіз вправ для розвитку критичного мислення, а також прогностичний метод. Зазначається, що заняття з іноземної мови якнайкраще адаптовані для розвитку критичного мислення та можуть значно покращити загальні результати навчання, розвивати мислення та комунікаційні навички загалом, а також створюють підґрунтя для майбутньої професійної діяльності й особистісного розвитку. Формування критичного мислення є тривалим процесом і потребує системної методичної основи. У статті наведено приклади використання прийомів «Назвати, описати, діяти», «Шість капелюхів мислення», «Кубування», «Стратегія RAFT», «Проєктування в часі», «Початок, середина, кінець», «Подібність, відмінність, зв’язок, залучення», «Метод PRESS», «SWOT-аналіз», «Раніше я думав (думала)... Тепер я думаю...» на практичних заняттях з французької мови. Перспективними напрямами подальших досліджень є розроблення системи вправ і завдань, спрямованих на розвиток критичного мислення з урахуванням мовного рівня здобувачів освіти та видів мовленнєвої діяльності, а також експериментальна перевірка ефективності запропонованих методів і прийомів у процесі навчання французької мови.

ФОРМУВАННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПЕРЕКЛАДУ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ТЕОДОРА ФОНТАНЕ)

Т. Я. Паничок — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено проблемі формування перекладацької компетентності студентів-філологів у процесі навчання перекладу з німецької мови на матеріалі прози Теодора Фонтане – найвизначнішого представника німецького поетичного реалізму другої половини ХІХ століття. Актуальність теми зумовлена, з одного боку, постійним запитом вищої філологічної освіти на дидактично обґрунтовані моделі формування фахової компетентності перекладача, а з другого – появою першого повного українського перекладу роману «Еффі Бріст» (переклад Роксолани Свято, видавництво «Темпора», 2026), який уперше відкриває практичну можливість зіставного навчання перекладу на матеріалі канонічного тексту, що досі залишався поза увагою українського книговидання. Мета статті – розробити й теоретично обґрунтувати методичну модель формування перекладацької компетентності студентів-філологів на матеріалі прози Фонтане, а також визначити систему вправ, що відповідає структурі фахової компетентності перекладача в її тлумаченні сучасною українською методикою викладання перекладу. У роботі застосовано методи аналізу й систематизації науково-методичної літератури, контекстуально-інтерпретаційний метод для виявлення перекладацьки значущих особливостей мови Фонтане та метод моделювання системи вправ. Встановлено, що проза Фонтане – вільна невласне пряма мова (erlebte Rede), стримана авторська іронія, соціально маркована лексика прусського провінційного побуту, діалектні вкраплення в мовленні другорядних персонажів, а також листи персонажів як вставні жанрові форми – утворює дидактично багатошаровий матеріал, придатний для послідовного формування рецептивно-аналітичного, репродуктивного та редакторсько-рефлексивного компонентів перекладацької компетентності. Запропоновано трьохетапну методичну модель роботи з текстом: передперекладацький аналіз, контрольований переклад фрагмента з подальшим зіставленням із опублікованим професійним перекладом, редагування й рефлексія. Показано, що дібраний матеріал органічно продовжує вже наявну практику використання роману «Еффі Бріст» як джерела лексичних і комунікативних завдань на рівні B1 у викладанні німецької мови як іноземної, що дає змогу поєднати мовну підготовку з початковими навичками художнього перекладу. Результати дослідження можуть бути використані під час розробки робочих програм дисциплін перекладацького циклу для студентів-філологів, які вивчають німецьку мову.

ЕКСЦЕНТРИЧНІ ВПРАВИ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ УЧНІВ

Е. М. Сивохоп, Є. О. Карабанов — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто можливості застосування ексцентричних вправ як ефективного засобу підвищення спортивної підготовленості учнів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю впровадження сучасних методик спортивної підготовки, спрямованих на розвиток силових і швидкісно-силових якостей, удосконалення функціональних можливостей організму та забезпечення безпечної організації тренувального процесу. Метою дослідження є теоретичне обгрунтування, розроблення та експериментальна перевірка методики застосування ексцентричних вправ у спортивній підготовці учнів. У дослідженні взяли участь 40 учнів 9-х класів віком 14–15 років Наукового ліцею «Політ» Комунального закладу вищої освіти «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія» Полтавської обласної ради. Педагогічний експеримент тривав 8 тижнів, протягом яких учні виконували комплекс ексцентричних вправ тричі на тиждень. До програми були включені присідання, випади, згинання та розгинання рук в упорі лежачи, підтягування з акцентом на ексцентричну фазу та піднімання на носки. Оцінювання ефективності методики здійснювали за результатами тестів: стрибок у довжину з місця, згинання та розгинання рук в упорі лежачи, біг на 30 м і підтягування у висі лежачи на низькій перекладині. Статистичну обробку результатів виконано із застосуванням пакета jamovi 2.7, критерію Шапіро–Вілка та парного t-критерію Стьюдента. Результати дослідження засвідчили статистично значуще покращення всіх досліджуваних показників спортивної підготовленості (p < 0,001). Отримані дані підтверджують ефективність запропонованої методики та доцільність її використання в системі спортивної підготовки учнів закладів загальної середньої освіти.

ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

О. М. Хома — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті розкриваються особливості формування методичної компетентності майбутніх учителів історії в закладі вищої освіти. Визначено актуальність дослідження, що зумовлена удосконаленням підходів до методики навчання історії у закладі загальної середньої освіти, визнанням громадянознавчого контенту як провідного. Проведено аналіз сучасних наукових пошуків з проблеми, що дало можливість виділити невирішені раніше питання. Увага сфокусована на формулюванні ключових слів, з-поміж яких «методична компетентність». З’ясовано, що науково-джерельна платформа містить низку досліджень з означеної проблеми й дає підстави для авторського трактування поняття, як здатності майбутнього вчителя історії до реалізації завдань, які сформульовані Концепцією Нової української школи, оволодіння психолого-педагогічним інструментарієм в освітньому процесі, спрямованих на формування у школярів громадянської компетентності з урахуванням історичних процесів, що мали місце в розвитку суспільства. Мета статті полягає у з’ясуванні шляхів формування методичної компетентності у майбутніх учителів історії в умовах ЗВО. Завданнями стали: визначити складові методичної компетентності, схарактеризувати особливості їх формування у процесі методики викладання історичних дисциплін у закладі вищої освіти. У процесі дослідження автором виокремлено складники методичної компетентності: інформаційно- аналітична, освітня, технологічна та аксіологічна. Подається короткий аналіз кожної із них та рекомендується методичний інструментарій для їх реалізації. Сфокусовано увагу на застосуванні методів, прийомів навчання, з-поміж яких: інтерактивні, проєктні, дискусійні, інформаційно-комунікаційні, ігрові. Зосереджено погляд на викладанні тригерних та контроверсійних тем і рекомендовано метод дискусії у різних формах (дебати, перехресна та парадигмальна дискусії, інтелектуальна, карткова ігри та інші). Ефективним, на погляд автора, є використання методичних матеріалів Українського інституту національної пам’яті, проведення хвилинок «Історична подія цього тижня», презентування здобувачами вищої освіти результатів науково-дослідної роботи та інші.

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

С. В. Стеблюк — Wed, 30 Sep 2026 00:00:00 +0300

У статті розкрито тенденції розвитку інклюзивної освіти в умовах реформування вітчизняної освітньої системи та визначено ключові напрями вдосконалення організації навчання дітей з особливими освітніми потребами. Сформульовано сучасне розуміння інклюзивної освіти як цілісної системи взаємодії, спрямованої на створення освітнього середовища, в якому учень / вихованець має бути почутим, прийнятим і залученим до спільної діяльності. Якість взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу визначає ефективність реалізації інклюзивної політики. Розкрито специфіку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти відповідно до оновленого Порядку; проаналізовано окремі підходи. Висвітлено особливості організації освітнього процесу у спеціальних класах закладів загальної середньої освіти, акцентовано увагу на необхідності поєднання навчального, корекційно-розвиткового та виховного складників освітньої програми. Зазначено, що закладам вищої освіти у процесі підготовки майбутніх фахівців спеціальної освіти необхідно тримати в полі зору зміни у нормативній базі, формувати складові професійної компетентності відповідно до сучасних змін. Цьому сприятимуть інноваційні види лекцій із включенням інформаційних хвилинок, практичні заняття з уведенням інтерактивних методів навчання, власні дослідження здобувачів освіти з проблеми. Запропоновано практично-інтерактивну модель співпраці вчителя-предметника та асистента вчителя у 5–9 класах закладів загальної середньої освіти. Обґрунтовано роль учителя-предметника у визначенні змісту, мети, методів і засобів та очікуваних результатів навчання. З’ясовано функції асистента вчителя щодо адаптації навчального матеріалу, організації індивідуальної й групової роботи та забезпечення підтримки учнів з особливими освітніми потребами. Визначено, що ефективність запропонованої моделі забезпечується використанням інтерактивних методів навчання, дидактичних ігор інтелектуального спрямування, проєктної діяльності, роботи в малих групах і парах, які сприяють розвитку пізнавальної активності, комунікативних умінь учнів.