ГЛОБАЛЬНА ПРОТЕСТНА АКТИВНІСТЬ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ

Анотація

Стаття досліджує сучасні тенденції розвитку протестної активності у світі в умовах соціально-економічних, політичних та технологічних трансформацій XXI століття. Визначено ключові чинники масових протестних рухів, серед яких зростання соціальної нерівності, політична поляризація, економічні кризи, інфляційні та енергетичні шоки, а також прискорена цифровізація. Сучасна протестна мобілізація дедалі частіше набуває мережевого характеру, що суттєво трансформує традиційні моделі колективної дії та підвищує швидкість і масштаб поширення протестів як на національному, так і на глобальному рівнях. Особливу увагу приділено економічним детермінантам протестної активності як одному з головних факторів масової мобілізації. У дослідженні узагальнено основні хвилі глобальних протестів у період 2000-2026 рр. та підкреслено їх тісний зв’язок із макроекономічними процесами, зокрема світовою фінансовою кризою 2008 року, пандемічною рецесією 2020-2021 років та інфляційною кризою 2022-2023 років. Виявлено чітку трансформацію причин протестів: від проблем глобалізаційного безробіття та нестабільності на початку 2000-х років до сучасних питань вартості життя, нерівності та структурних дисбалансів на ринку праці. На основі аналізу протестів 2025-2026 років визначено їх основні причини, особливості та наслідки в різних регіонах. Сучасна протестна активність має багатовимірний характер, поєднуючи соціально-економічні, політичні та інституційні фактори. Ключовою тенденцією є зростання ролі молоді як центрального актора протестної мобілізації, що відображає посилення міжгенераційної нерівності та обмежену соціальну мобільність у багатьох країнах. Також підкреслено критичну роль цифрових технологій і соціальних мереж в організації протестів, що забезпечують швидку координацію, масову участь і глобальну видимість протестних рухів. Отримані результати свідчать, що сучасна протестна активність має системний характер і функціонує як реакція на глобальні кризи та структурні дисбаланси. Загалом хвилі протестів демонструють циклічний характер, тісно пов’язаний із макроекономічною динамікою, тоді як мережеві та цифрові форми політичної участі продовжують розширюватися у XXI столітті.