Порівняння результатів оцінювання тяжкості поліорганної недостатності в пацієнтів з політравмою
DOI:
https://doi.org/10.32782/2077-6594/2025.1/14Ключові слова:
політравма, поліорганна недостатність, відділення інтенсивної терапії, одноорганна недостатність, гемодинаміка, смертність, хронічна серцево недостатність, гіпоксія, лактатАнотація
Мета: оцінити та порівняти тяжкість органної недостатності в пацієнтів з політравмою. Установити поточну частоту летальності від органної недостатності в гомогенній популяції критичних пацієнтів з політравмою. Матеріали і методи. Проспективно вивчали дорослих пацієнтів з травмами, госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії. Пацієнтів оцінювали на наявність органної недостатності, що передбачали дисфункцію органів та бали тяжкості захворювання. Вони містили оцінки пошкодження легень, оцінки хронічної патології APACHE II та III, оцінку тяжкості травми ISS та бали поліорганної дисфункції. Первинними результатами, які оцінювалися, були летальність і виникнення органної недостатності за різними визначеннями. Результати. У відділення інтенсивної терапії були госпіталізовані 120 пацієнтів з травмами, які прожили довше 48 годин. Дані були проаналізовані з 2017 до 2022 року. Середні показники APACHE II та APACHE III при госпіталізації та оцінка тяжкості травми становили 12,2; 22; 30,5; 22,7 та 19; 10. Недостатність одного органу виникла у 68 пацієнтів (56,6 %), а поліорганна недостатність – у 41 пацієнта (34,2 %) й 11 пацієнтів з відсутньою органною патологією (9,2 %). Усі одноорганні недостатності були викликані дихальною недостатністю. Смертність становила 4,3 % за недостатності однієї системи органів, 32 % за недостатності двох, 67 % – трьох і 90 % – чотирьох систем органів. Проведено множинний ступінчастий ретроспективний аналіз для визначення, який пов’язаний з факторів ризику з виникненням органної недостатності: механізм травми, лактат через 24 години, ISS, APACHE II, APACHE III, оцінка гострого респіраторного дистрес-синдрому при госпіталізації, оцінка поліорганної дисфункції при госпіталізації та загальні препарати крові, перелиті за 24 години. Висновки. Смертність за одноорганної недостатності низька й пов’язана насамперед з основними травмами пацієнта, а не з органною недостатністю. Летальність серед хворих із чотирма і більше недостатніми можливостями системи органів залишається високою, наближаючись до 90 %.
Посилання
Cook R, Cook D, Tilley J, Lee K, Marshall J. Multiple organ dysfunction: baseline and serial component scores. Crit Care Med. 2001;29:2046–2050.
Bone R, Balk R, Cerra F, et al. Definitions for sepsis and organ failure and guidelines for the use of innovative therapies in sepsis: the ACCP/SCCM Consensus Conference Committee—American College of Chest Physicians/Society of Critical CareMedicine.Chest.1992;101:1644–1655.
Marshall J. A scoring system for the multiple organ dysfunction syndrome (MODS). In: Rheinhart K, Eyrich K, Sprung C, eds. Sepsis: Current Perspectives in Pathophysiology and Therapy. Berlin: Springer-Verlag; 1994:38–49.
Marshall J, Cook D, Christou N, Bernard G, Sprung C, Sibbald W. Multiple organ dysfunction score: a reliable descriptor of a complex clinical outcome. Crit Care Med. 1995;23:1638–1652.
Murray J, Matthay M, Luce J, et al. An expanded definition of the adult respiratory distress syndrome. Am Rev Respir Dis. 1988; 138:720–723.
Baue A. Multiple, progressive, or sequential systems failure: a syndrome of the 1970s. Arch Surg. 1975;110:779–781.
Eiseman B, Beart R, Norton L. Multiple organ failure. Surg Gynecol Obstet. 1977;144:323–326.
Walker L, Eiseman B. The changing pattern of post-traumatic respiratory distress syndrome.AnnSurg.1976;181:693–697.
Deitch E. Multiple organ failure: pathophysiology and potential future therapy. AnnSurg.1992;216:117–134.
Decamp M, Demling R. Posttraumatic multisystem organ failure. JAMA. 1988;260:530–534.
Sauaia A, Moore F, Moore E, Norris J, Lezotte D, Hamman R. Multiple organ failure can be predicted as early as 12 hours after injury. J Trauma. 1998;45:291–303.
Moore F, Sauaia A, Moore E. Postinjury multiple organ failure: a bimodal phenomenon. J Trauma. 1996;40:501–510.
Demling R. Surgical patients in the ICU: administrative issues. In: Wilmore D, Brennan M, Harken A, et al., eds. Pre and Postoperative Care Committee, American College of Surgeons: Care of the Surgical Patient. New York: Scientific American Medical;1995:1–13.
Knaus W, Draper E, Wagner DP, Zimmerman J. APACHE II: a severity of disease classification system. Crit Care Med. 1985; 13:818–829.
Knaus W, Wagner D. Multiple systems organ failure: epidemiology and prognosis. Crit Care Clin. 1989;5:221–232.
Bernard G, Vincent J, Laterre P, et al. Efficacy and safety of recombinant human activated protein C for severe sepsis. N Engl J Med. 2001;344:699–709.
The Acute Respiratory Distress Syndrome Network. Ventilation with lower tidal volumes as compared with traditional tidal volumes for acute lung injury and the acute respiratory distress syndrome. N Engl J Med. 2000;342:1301–1308.
Nast-Kolb D, Aufkolk M, Rucholtz S, Obertacke U, Waydhas C. Multiple organ failure still a major cause of morbidity but not mortality in blunt multiple trauma. J Trauma. 2001;51:835–842.
Rocco T, Reinert S, Cioffi W, Harrington D, Buczko G, Simms H. A nine year single institution, retrospective review of death rate and prognostic factors in adult respiratory distress syndrome. Ann Surg. 2001;233:414–422.
Sauaia A, Moore F, Moore E, Haenel J, Read R, Lezotte D. Early predictors of postinjury multiple organ failure. Arch Surg. 1994; 129:39–45.
Chastre J, Trouillet J, Vaugnat A, et al. Nosocomial pneumonia in patients with acute respiratory distress syndrome. Am J Respir Crit Care Med. 1998;157:531–539.
Delclaux C, Roupie E, Blot F, et al. Lower respiratory tract colonization and infection during severe acute respiratory distress syndrome: incidence and diagnosis. AmJRespirCritCareMed.1997;156:1092–1098.
