Значення співпраці між лікарем і пацієнтом для ефективності організації надання хірургічної допомоги пацієнтам із глаукомою

Анотація

Мета – дослідити ефективність взаємодії лікарів-офтальмологів і пацієнтів із глаукомою для стимулювання прихильності пацієнтів щодо отримання необхідної хірургічної допомоги на ранніх стадіях захворювання. Матеріали та методи. Для визначення причин пізнього звернення пацієнтів з глаукомою по хірургічну допомогу було проаналізовано медичні карти 500 пацієнтів з глаукомою 3–4 стадій, які були прооперовані в ТОВ «Клініка Візіобуд-Плюс» протягом 2021–2025 років. Також матеріалами дослідження слугували дані опитування 1200 лікарів-офтальмологів та 1500 пацієнтів із глаукомою державних і приватних закладів охорони здоровʼя в усіх областях України за допомогою власно розроблених анкет. У роботі використані соціально-гігієнічний, медико-статистичний, соціологічний методи. Результати. Аналіз опитування пацієнтів з глаукомою довів, що поганим свій зір вважають (42,3 ± 1,3 %, задовільним – 39,3 ± 1,3 % пацієнтів. Переважна більшість з них (87,6 ± 0,9 %) знає, що таке глаукома. Але значна питома вага пацієнтів (22,6 ± 1,1 %) ыз глаукомою не перебувають під наглядом лікаря-офтальмолога, 13,4 ± 0,9 % взагалі не відвідують офтальмолога. З тих пацієнтів, що відвідують лікаря-офтальмолога з метою контролю глаукоми, понад 11,2 ± 0,9 % відвідують рідше ніж 1 раз на рік, і 21,9 ± 1,2 % – не частіше ніж 2 рази на рік. Встановлено відсутність якісної взаємодії між лікарем-офтальмологом і пацієнтом із відкритокутовою глаукомою, а також причини звернення пацієнтів із приводу хірургічного лікування глаукоми на пізніх стадіях захворювання: у 42,6 ± 2,2 % пацієнтів глаукома була виявлена занадто пізно, у 37,2 ± 2,2 % пацієнтів були відсутні рекомендації лікаря-офтальмолога щодо хірургічного лікування, у 20,1 ± 1,8 % випадків мала місце недовіра пацієнта до хірургічного лікування або відсутність необхідної мотивації. Переважна більшість опитаних лікарів (96,7 ± 0,5 %) обізнані із сучасними вітчизняними та міжнародними стандартами, протоколами й наказах, що регламентують лікування глаукоми, та використовують їх на практиці. При цьому лише 44,5 ± 1,4 % можуть точно визначити необхідність хірургічного лікування пацієнта, 29,7 ± 1,3 % – метод хірургічного лікування, необхідний пацієнту. Необхідність глибоких знань лікарів-офтальмологів, у тому числі щодо хірургічного лікування глаукоми, є дуже важливою, адже 89,2 ± 0,9 % пацієнтів визначальним у виборі і закладу охорони здоровʼя, і методу лікування вважають рівень професійної кваліфікації лікаря. Прихильність пацієнтів до хірургічного лікування глаукоми залежить від позитивного досвіду ефективної операції на одному оці, 85,2 ± 1,2 % пацієнтів легше погоджуються на операцію на парному оці. Понад 96,2 ± 0,6 % лікарів-офтальмологів вважають виконання пацієнтом їх призначень запорукою збереження зору. Прихильність пацієнта до лікування залежить від спроможності лікаря-офтальмолога донести необхідність хірургічного лікування. Висновки. Комплаєнс між лікарем-офтальмологом і пацієнтом потрібен для забезпечення успішного контролю внутрішньоочного тиску та подальшого прогресування захворювання. Для покращення дотримання режиму лікування пацієнтами потрібно їх навчати, застосовувати системи нагадування про терапію, адаптувати терапію до способу життя пацієнта. Вибір оптимального хірургічного втручання за наявності глаукоми має бути індивідуальним. Для кожного пацієнта потрібно використати мультимодальний і пацієнторієнтований підходи; адаптувати лікування до віку, соціально-економічного статусу, умов праці, рівнів статків та освіти пацієнта. Відсутність якісної взаємодії між лікарем і пацієнтом є причиною пізнього звернення длч хірургічного лікування з приводу глаукоми. Тому її організація буде запорукою ефективного її лікування та профілактики погіршення зору з подальшим розвитком безповоротної сліпоти. Основною ланкою цієї взаємодії є чітке виконання пацієнтом рекомендованого лікарем лікування. Головним принципом взаємодії між лікарем і пацієнтом є своєчасність рекомендацій лікаря щодо проведення хірургічного лікування та своєчасність виконання операції, що базується на довірі пацієнтів до цього методу лікування. Для кожного пацієнта з глаукомою потрібно використати мультимодальний підхід та адаптувати лікування до віку, соціально-економічного статусу, умов праці, рівнів статків та освіти пацієнта. Упровадження організаційних принципів надання хірургічної допомоги пацієнтам із глаукомою дасть змогу суттєво знизити інвалідизацію пацієнтів унаслідок цього захворювання.