Готовність фахівців допоміжних професій першого контакту в Словаччині до надання кризової інтервенції під час воєнних та міграційних криз

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати готовність фахівців допоміжних професій першого контакту в Словаччині до надання кризової інтервенції особам, які постраждали від воєнних та міграційних криз. Дослідження було спрямоване на виявлення практичного досвіду, суб’єктивно оцінюваних компетентностей, організаційних умов, бар’єрів та потреб у подальшому навчанні у сфері кризової інтервенції. Матеріали та методи. Дослідження було реалізоване як кількісне поперечне анкетне опитування. Вибірку становили 142 фахівці допоміжних професій першого контакту, які працюють у Словаччині у сфері охорони здоров’я, соціальних послуг, психологічної допомоги, кризового консультування, неурядових організацій або центрів допомоги. Для збору даних було використано анонімну авторську анкету. Вона містила соціально-демографічні та професійні питання, питання щодо контакту з особами в кризі, попереднього навчання з кризової інтервенції, самооцінки компетентностей, організаційної підтримки, бар’єрів та освітніх потреб. Пункти самооцінки оцінювалися за п’ятибальною шкалою Лайкерта від 1 – зовсім не погоджуюся до 5 – повністю погоджуюся. Дані були опрацьовані методами описової статистики: абсолютні та відносні частоти, середні значення і стандартні відхилення. Для орієнтовної перевірки відхилення середніх значень від нейтрального рівня шкали було використано одновибірковий t-критерій відносно значення 3. Результати. З особами, які постраждали від воєнної або міграційної кризи, регулярно працювали 34 респонденти (23,9 %), а час від часу – 55 респондентів (38,7 %). Певну форму контакту з такими особами загалом зазначили 139 респондентів (97,9 %). Кризову інтервенцію особі, яка постраждала від воєнної або міграційної кризи, неодноразово надавали 46 респондентів (32,4 %), а один раз або кілька разів – 52 респонденти (36,6 %). Сертифіковане навчання з кризової інтервенції пройшли лише 2 респонденти (1,4 %), короткий курс або тренінг – 22 респонденти (15,5 %), тоді як 57 респондентів (40,1 %) не проходили такого навчання. Найвищі середні оцінки були отримані за пунктами щодо здатності надати базову психологічну першу допомогу (M = 4,44) та знання, куди скерувати людину в кризі для подальшої професійної допомоги (M = 3,91). Нижчими були оцінки готовності працювати з особами, які пережили воєнну травму або вимушену міграцію (M = 2,37), а також оцінка організаційної підтримки на робочому місці (середнє значення області = 2,64). Найчастіше респонденти називали мовний бар’єр і високе психологічне навантаження працівників (по 62,7 %), нечіткі компетенції окремих професій (59,2 %) та нестачу подальших спеціалізованих послуг (58,5 %). Зацікавленість у подальшому навчанні з кризової інтервенції висловили 136 респондентів (95,8 %). Одновибіркові t-тести підтвердили, що впевненість у психологічній першій допомозі та скеруванні до подальшої допомоги була статистично вищою за нейтральний рівень, а готовність до роботи з воєнною травмою, вимушеною міграцією і частина організаційних умов – нижчими. Висновки. Результати свідчать про середній і нерівномірний рівень готовності фахівців першого контакту до надання кризової інтервенції в умовах воєнних та міграційних криз. Респонденти почуваються впевненіше в базовій підтримці та скеруванні до подальшої допомоги, але менш впевнено в роботі з воєнною травмою, вимушеною міграцією, інтенсивними емоційними реакціями та в умовах недостатньої організаційної підтримки. Практичне значення результатів полягає у потребі в систематичному навчанні, супервізії, методичних алгоритмах, профілактиці професійного вигорання, мовно й культурно доступній допомозі та посиленні міжсекторальної співпраці. Кризова інтервенція має розглядатися як складова громадського здоров’я та підготовленості системи до психосоціальних наслідків надзвичайних ситуацій. Отримані дані можуть бути використані для розробки навчальних програм, стандартів першого контакту та практичних рекомендацій для служб, які працюють з особами, постраждалими від кризи.