Долікарняна невідкладна допомога пацієнтам із підозрою на інсульт під час пандемії COVID‑19: ретроспективний аналіз з Устецького краю

Анотація

Мета. Це ретроспективне дослідження мало на меті оцінити вплив першого року пандемії COVID-19 на окремі часові та організаційні параметри долікарняної невідкладної допомоги пацієнтам із підозрою на інсульт у регіоні Усті-над-Лабем. З огляду на те, що час є критичним чинником, який визначає прогноз та якість життя у лікуванні інсульту, було вкрай важливо кількісно оцінити потенційні затримки в ланцюгу долікарняної допомоги. Дослідження було зосереджено на порівнянні ефективності системи в період надзвичайного епідеміологічного навантаження зі стандартними операціями, що здійснювалися до кризи, з урахуванням специфічних особливостей регіону, який бере активну участь у міжнародних програмах з підвищення якості допомоги у разі інсульту. Матеріали та методи. Було проведено ретроспективне, обсерваційне, порівняльне дослідження з використанням даних із системи електронних медичних карток Служби екстреної медичної допомоги Усті-над-Лабемського краю. До вибірки дослідження увійшли пацієнти, до яких було направлено бригаду швидкої допомоги через симптоми, що відповідають діагнозам МКХ-10 I60–I64. Аналіз порівняв два 12-місячні періоди: допандемічний (березень 2019 р. – лютий 2020 р.) та пандемічний (березень 2020 р. – лютий 2021 р.). Основними показниками, що відстежувалися, були час обробки виклику медичним диспетчерським центром, загальний час реагування та час перебування бригади на місці події. До вторинних показників належали демографічна структура та розподіл викликів у часі. Дев’ять записів було виключено з часового аналізу через неповну документацію. Статистичний аналіз було проведено в програмі R (версія 4.5.1) із використанням тесту суми рангів Вілкоксона, тесту хі-квадрат та тесту двох пропорцій, при цьому рівень значущості було встановлено на рівні α = 0,05. Результати. Загальний набір даних складався з 1 783 викликів швидкої допомоги, з яких 917 надійшли в допандемічний період, а 866 – під час пандемії. Не було виявлено значущого зменшення кількості пацієнтів, яким надано допомогу (p = 0,488), або їхнього вікового розподілу, оскільки медіанний вік залишався стабільним на рівні 73 років в обох періодах (p = 0,785). Однак часові показники продемонстрували очевидне подовження. Медіанний час реагування збільшився з 11:03 до 11:57, що становить зростання на 54 секунди (p < 0,001). Аналогічно час обробки виклику диспетчерським центром зріс з 2:44 до 2:58 (p < 0,001). Натомість час, проведений бригадою на місці події, не зазнав статистично значущих змін, залишаючись на рівні медіани 22:00 в обох періодах (p = 0,362). Це свідчить, що пандемія не мала негативного впливу на клінічну роботу на місці події. Частка викликів у денний та нічний час також залишалася стабільною без значних коливань (p = 0,598). Висновки. Система долікарняної допомоги в регіоні Усті-над-Лабем продемонструвала високу стійкість під час пандемії. Хоча час диспетчеризації та реагування збільшився на десятки секунд через логістичні навантаження та використання засобів індивідуального захисту, стабільний час перебування на місці події свідчить про професіоналізм та стандартизацію клінічних процедур. Ці результати вказують на диспетчерські центри як на найбільш вразливу ланку, що свідчить про необхідність надати їм пріоритет у майбутньому плануванні дій у надзвичайних ситуаціях. Незважаючи на незначні затримки, доступ до невідкладної допомоги у разі інсульту був успішно забезпечений у всьому регіоні.