ЕФЕКТИВНА КОМУНІКАЦІЯ МІЖ ЛІКАРЕМ ТА ПАЦІЄНТОМ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА
DOI:
https://doi.org/10.24144/2077-6594.3.2.2020.213732Ключові слова:
комунікації, підготовка лікарів, громадське здоров’яАнотація
Розбудова системи фізичної та реабілітаційної медицини відіграє важливу роль у підтримці здоров’я населення та збереженні активного і максимально повноцінного життя для кожної людини. Особливості реабілітаційного процесу – його тривалість та орієнтованість на активну участь пацієнта – ставить особливі вимоги до рівня взаємодії між лікарім та пацієнтом, і покладає на лікаря додаткову відповідальність за правильність здійснення комунікації.
Теоретична основа комунікацій в охороні здоров’я детально досліджена у працях закордонних та вітчизняних вчених. Sheppard, Janoske, & Liu (2012) виокремили чотири засадничі для систем комунікації теорії: модель кризової комунікації та комунікації невідкладного ризику, ситуаційну теоріу публічної комунікації, евристично-систематичну модель, модель дорадчого процесу.
На сьогодні навчання лікарів фізичної та реабілітаційної медицини основ комунікації на післядипломному етапі є найбільш простим та оперативним шляхом підвищення якості реабілітаційної допомоги. Це потребує розробки навчальних програм та планів циклів тематичного удосконалення та майстер-класів з питань міжособистісної комунікації.
Посилання
Gauvin, F.-P. (без дати). What is a Deliberative Process? Отримано 15 08 2019 p., з National Collaborating Centre for Healthy Public Policy: https://www.ncchpp.ca/docs/DeliberativeDoc1_EN_pdf.pdf.
Griffin, R., Neuwirth, K., Giese, J., & Dunwoody, S. (2002). Linking the Heuristic-Systematic Model and Depth of Processing. Communication Research, 29(6), 705-732.
(2005). Situational Theory of Publics. у J. Grunig, & R. Heath (Ред.), Encyclopedia of Public Relations. Vol. 2. SAGE Publications.
Renn, O. (1999). A Model for an Analytic-Deliberative Process in Risk Management. Environ. Sci. Technol.
Sheppard, B., Janoske, M., & Liu, B. (2012). “Understanding Risk Communication Theory: A Guide for Emergency Managers and Communicators,” Report to Human Factors/Behavioral Sciences Division, Science and Technology Directorate, U.S. Department of Homeland Security. College Park: MD: START.
Toth, E. L. (2009). The Future of Excellence in Public Relations and Communication Management: Challenges for the Next Generation. Routledge.
World Health Organization. (2008). World Health Organization Outbreak Communication Planning Guide. Geneva.
World Health Organization. (2013). Global action plan for the prevention and control of noncommunicable diseases 2013-2020. Geneva.
World Health Organization. (2016). Global difusion of eHealth: making universal health coverage achievable. Geneva.
World Health Organization. (2018). Global action plan on physical activity 2018–2030: more active people for a healthier world. Geneva.
World Health Organization. (без дати). Outbreak Communication: The Goal, Strategies and COntroversies: Evidence and Experience (DRAFT). Отримано з http://www.psandman.com/articles/OCBD-1.pdf.
Балашов, К. (2020). Modern science: problems and innovations. Abstracts of the 3rd International scientific and practical conference. Громадське здоров’я та культура: точки дотику (сс. 74-79). Stockholm: SSPG Publish.
Вороненко, Ю. В., Гульчій, О. П., Хоменко, І., Балашов, К., Туряниця, С., & Іорк, Е. (2017). Комунікаційна компетенція як складова комплексного навчання фахівців громадського здоров’я. Україна. Здоров’я нації, №3 (44).
Вороненко, Ю., Гульчій, О., Харченко, Н., Захарова, Н., & Балашов, К. (2020). Доказово побудована комунікація: необхідна передумова управління безперервним професійним розвитком. Український медичний часопис.
Гульчій, О. П., & Захарова, Н. М. (2010). Методологічні аспекти розробки навчальних програм для післядипломної освіти в охороні здоров’я. Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, 197-201.
Знаменська, М. А. (2015). Медико-соціальне обґрунтування системи комунікацій в охороні здоров’я. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. Київ: НМАПО імені П.Л. Шупика.
Москаленко, В., Гульчій, О., & Грузєва, Т. (2013). Громадське здоров’я. Вінниця: Нова книга.
Офіційний веб-сайт МОЗ України. (09 2020 p.). Наказ МОЗ України від 13.12.2018 № 2331 "Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я»": https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-13122018--2331-pro-vnesennja-zmin-do-dovidnika-kvalifikacijnih-harakteristik-profesij-pracivnikiv-vipusk-78-ohorona-zdorov%e2%80%99ja.
Слабкий, Г., Миронюк, В., & Качала, Л. (2017). Система громадського здоров’я: бачення Всесвітньої організації охорони здоров’я. Основні оперативні функції громадського здоров’я та їх зміст. Україна. Здоров’я нації, сс. 24-31.
