Дослідження особливостей структури та провідних чинників мотивації у лікарів загальної практики – сімейних лікарів

Анотація

Мета – визначення особливостей структури та провідних чинників мотивації відповідно до теорії Ф. Герцберга у лікарів загальної практики – сімейних лікарів (ЗПСЛ) залежно від статі та віку. Матеріали та методи. Дослідження проведено серед 80 лікарів ЗПСЛ за методикою Ф. Герцберга, яка містила 30 тверджень. Для аналізу та порівняння відповідей за статтю, віком, загальним стажем роботи лікарів ЗПСЛ використовували методику Kruskаl – Wallis та Mann – Whitney. Статистичний аналіз був проведений із використанням ліцензійного пакету the statistical analysis package MedCalc v.19.4.1 (MedCalc Software Inc, Broekstraat, Belgium, 1993–2020). Результати. У дослідженні визначено достовірні відмінності в оцінці гігієнічних чинників у структурі мотивації залежно від статі. У групі жінок достовірно вищі медіани оцінок усіх гігієнічних чинників, аніж у групі чоловіків (p<0,05). Серед гігієнічних чинників найбільше значення для всіх лікарів мав чинник «ставлення колег», а для чоловіків – «ставлення колег та керівництва». Найменше значення серед гігієнічних чинників як для жінок, так і для чоловіків мав чинник «заробітна плата». Медіани оцінок мотивуючих чинників мають достовірні відмінності за статтю лише за медіанами оцінок чинників «визнання та схвалення результатів роботи» та «кар’єра» (р<0,05). У групі жінок указані чинники мають достовірно вищі показники, ніж у групі чоловіків. Вікові особливості мотивації лікарів полягають у наявності відмінностей лікарів вікової групи 61 рік і більше в оцінці мотивуючих та гігієнічних чинників порівняно з групою 51–60 років. Указані групи відрізняються за оцінкою мотивуючого чинника «відповідальність у роботі (зміст роботи)» та гігієнічного «система управління» (p<0,05). Оцінка вказаних чинників була вищою у групі 61 рік і більше. За рейтингом визначені різні провідні мотивуючі та гігієнічні чинники залежно від віку. Останнє місце в рейтингу мотивуючих чинників у всіх вікових групах посідає «професійний розвиток», а серед гігієнічних – «заробітна плата». Найчисельнішою групою за структурою мотивації була група лікарів, для якої має значення поєднання високих оцінок мотивуючих та гігієнічних чинників (46%), а також група, для якої має значення поєднання низьких оцінок указаних чинників мотивації (36%). Для останньої групи працівників розроблення ефективної системи мотивації у закладі охорони здоров’я може бути проблемним. Висновки. Для створення оптимальної системи мотивації лікарів ЗПСМ у центрах первинної медико-санітарної допомоги необхідно враховувати вікові та статеві особливості провідних чинників мотивації. Результати дослідження можуть бути корисними для формування стратегії управління персоналом на основі статевовікових особливостей мотивації лікарів ЗПСЛ.