ВЗАЄМОДІЯ МЕТОДИКИ ТА ДІАГНОСТИКИ У НАВЧАННІ ЯК РЕСУРС ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Анотація

У статті розкриті можливості взаємодії методики та діагностики в оптимізації професійного зростання майбутніх педагогів в умовах закладу вищої освіти. Підвищення якості вищої освіти передбачає пошук нових ресурсів оптимізації професійного навчання з метою створення необхідних умов не тільки для засвоєння програмних знань, а й для професійного зростання студентів. Таким ресурсом є взаємодія теоретичних знань, методів методики та діагностики, гармонізації методичного і діагностичного аспектів навчання, що слугує фундаментом стратегії професійного зростання студентів в умовах професійного навчання, засобом впливу спеціальних дисциплін на формування професійного образу сучасного педагога, надання йому особистісно- орієнтованої спрямованості, реалізації своєчасного відстеження особистісного розвитку та набуття досвіду творчої діяльності. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні взаємодії методики та діагностики в освітньому процесі як важливого ресурсу оптимізації професійного становлення майбутніх педагогів в умовах професійного навчання, розкритті можливості різних методів взаємодії методики та діагностики в оптимізації цього процесу та синхронізації їх дій при опановуванні студентами програмного матеріалу, набутті ними досвіду своєчасного відстежування продуктивності формування професійних якостей. Взаємодія методики та діагностики розглядається як важливий змістовно-процесуальний структурний компонент професійного навчання, структурні елементи якого є не тільки самостійними, а й взаємозалежними та взаємозумовленими складниками єдиного, цілісного процесу впливу на професійне становлення майбутніх педагогів. Встановлено, що результативність професійного становлення студентів залежить від інтеграції штучного інтелекту з індивідуальними способами вирішення студентами навчальних проблем та активними діями з пошуку способів виходу з модельованих навчальних ситуацій, методів аналізу, спостереження, узагальнення та ін. Обґрунтовано, що студенти не лише опановують теоретичні знання з основ методики та діагностики, а й накопичують досвід формування власного професійного образу, здатність перетворювати набуті знання в інструмент практичних дій, що забезпечує якісне виконання професійних обов’язків та підвищує їх конкурентоспроможність у педагогічній сфері діяльності