Комплексна модель психотерапії в реабілітації хронічних міофасціальних больових синдромів

Анотація

Метою цієї наукової роботи є теоретичне обґрунтування та клінічна апробація комплексної мультимодальної моделі психотерапії, інтегрованої до програми фізичної реабілітації пацієнтів із хронічними міофасціальними больовими синдромами (МФБС). Дослідження спрямоване на вивчення впливу психологічних чинників, зокрема тривожності, депресії, катастрофізації болю та кінезіофобії, на перебіг хронічного больового розладу, а також на оцінку синергічного ефекту від поєднання стандартних реабілітаційних втручань із методами когнітивно-поведінкової, тілесно-орієнтованої терапії та елементами нейролінгвістичного програмування (НЛП). Окремим завданням стало визначення динаміки змін у типах ставлення до хвороби та рівня соматичних скарг під впливом запропонованої моделі психотерапії. Матеріали та методи. Дослідження виконано у форматі контрольованого нерандомізованого клінічного випробування на базі Центру хребта POSTAVA (м. Чернівці, Україна) впродовж 2023–2024 років. До вибірки увійшли 60 осіб (45 жінок та 15 чоловіків) віком від 25 до 50 років (середній вік 48,56 ± 0,98 року) із верифікованим діагнозом хронічного МФБС (тривалість симптомів понад 6 місяців). Критерії включення передбачали наявність м’язово-тонічного болю в ділянці попереку, таза та нижніх кінцівок, підтвердженого даними нейровізуалізації. Критеріями виключення слугували радикулярні синдроми, онкопатологія, гострі запальні процеси та тяжкі психічні розлади. Учасників розподілено на дві групи: основну (n = 30), яка на тлі стандартної 15-денної програми фізичної реабілітації отримувала курс мультимодальної психотерапії (10 сесій протягом 5 тижнів), і контрольну (n = 30), де застосовували лише стандартну реабілітацію. Психотерапевтичний модуль включав когнітивно-поведінковий компонент (раціональна терапія, систематична десенсибілізація для подолання кінезіофобії), тілесно-орієнтований блок (прогресивна м’язова релаксація за Джекобсоном, майндфулнес-практики) та експериментальний НЛП-компонент (техніка шестикрокового рефреймінгу для корекції патернів «вторинної вигоди»). Інструментарій оцінювання охоплював: шкалу болю FPS-R, Мак-Гіллівський больовий опитувальник (MPQ), індекс м’язового синдрому (ІМС), опитувальник ТОБОЛ, госпітальну шкалу тривоги та депресії (HADS), Гіссенський опитувальник соматичних скарг (GBB). Статистичну обробку даних проводили з використанням t-критерію Стьюдента для залежних та незалежних вибірок (рівень значущості p < 0,05). Результати. Інтеграція мультимодальної психотерапії забезпечила статистично значуще (p < 0,05) зниження інтенсивності больового синдрому за шкалою FPS-R в основній групі до рівня легкого болю (1,90 ± 0,13 бала), тоді як у контрольній групі біль залишився на помірному рівні (3,47 ± 0,13 бала). Індекс м’язового синдрому в основній групі зменшився майже втричі – з 11,42 ± 0,46 до 3,85 ± 0,12 бала, що відповідає легкому ступеню тяжкості, на відміну від контрольної групи, де показник знизився лише до 7,53 ± 0,20 бала. Аналіз за Мак-Гіллівським опитувальником засвідчив, що зниження показників за афективною шкалою в основній групі було вдвічі виразнішим (1,5 ± 0,46 проти 0,68 ± 0,32; p < 0,01), що підтверджує успішну корекцію емоційного вираження больового досвіду. Психологічний статус пацієнтів основної групи характеризувався формуванням гармонійного типу ставлення до хвороби у 90,0 % випадків проти 63,3 % у контрольній групі. Рівень тривоги за шкалою HADS знизився із субклінічного до нормативного діапазону, тоді як у контрольній групі динаміка депресивних проявів виявилася статистично незначущою. Загальна інтенсивність соматичних скарг за опитувальником GBB в основній групі скоротилася з 40,8 ± 3,2 до 20,1 ± 2,7 бала, що свідчить про редукцію психосоматичних проявів дистресу. Висновки. Запропонована комплексна модель психотерапії демонструє високу клінічну ефективність у структурі реабілітації пацієнтів із хронічним МФБС. Поєднання когнітивно-поведінкових інтервенцій, майндфулнес-практик та елементів НЛП дає змогу не лише суттєво редукувати інтенсивність болю та м’язово-тонічних проявів, але й здійснювати цілеспрямовану корекцію афективних розладів і дезадаптивних когнітивних патернів. Основними механізмами впливу є зниження рівня катастрофізації, подолання кінезіофобії та трансформація патернів «вторинної вигоди» від хвороби. Отримані результати узгоджуються із сучасними уявленнями про центральну сенситизацію та ноципластичний біль, а також створюють підґрунтя для широкого впровадження моделі в клінічну практику мультидисциплінарних реабілітаційних команд відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров’я.