ОЦІНКА ЗНАНЬ ПРО ШЛЯХИ ЗАРАЖЕННЯ ПАРЕНТЕРАЛЬНИМ ВІРУСНИМ ГЕПАТИТОМ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ ВЧИТЕЛІВ ТА ВИКЛАДАЧІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ З ПІДЛІТКАМИ

Анотація

Проблема зростання захворюваності на парентеральні вірусні гепатити набула світових масштабів. Не менш актуальною вона є і в Україні, яка згідно з оцінками експертів ВООЗ, за показниками 2016 р. увійшла у топ-8 країн з найменшим охопленням вакцинацією дітей, поряд із Нігерією, Сомалі. Розробка науково обґрунтованих організаційних підходів до вирішення питання попередження поширення парентеральних вірусних гепатитів серед дітей, особливо старшого підліткового віку 15–17 років ускладнюється тим, що у цьому віці медики первинного контакту мають недостатньо часу і важелів впливу на формування поведінкових звичок у підлітків. Контакт освітян, зокрема і виховного ґатунку з підлітками є щоденним та передбачає залучення до участі у процесі виховання родини, батьків підлітка, що спонукало нас до висунення гіпотези, що міжсекторальна комплексна взаємодія медиків, освітян та родини за участі підлітка дозволить сформувати ефективну стратегію попередження поширення парентеральних вірусних гепатитів в підлітковому середовищі, що є незаперечно актуальним для вітчизняної охорони здоров’я. Метою дослідження став аналіз результатів соціологічного опитування вчителів та викладачів Кіровоградської області, які щоденно працюють з підлітками, про фактори ризику та шляхи передачі парентеральних вірусні гепатитів в підлітковому середовищі, з’ясування готовності освітян взяти участь у програмних заходах з попередження їх поширення в підлітковому середовищі. Матеріалами для дослідження слугували результати соціологічного опитування (399 анкет) вчителів та викладачів, за спеціально розробленою анкетою. Для досягнення поставленої мети використано класичні методи наукового дослідження: системного підходу; медико-статистичний; соціологічний (анкетного опитування). Результати дослідження та їх обговорення. Опитана досвідчена категорія вчителів та викладачів, майже всі (94,24±1,17%) мали повну вищу освіту з суттєвим стажем роботи педагогом. Знання про шляхи передачі парентеральних вірусних гепатитів виявилися не повними: третина (35,34±2,39%) вважають, що парентеральним вірусним гепатитом можна заразитися з’ївши їжу, запропоновану інфікованою людиною або користуючись спільними предметами навчання та побуту (34,59±2,38), спільним посудом (27,82±2,24%), при спільному користуванні туалетом, ванною, рушником, милом (35,39±2,24%), через укус комара (38,35±2,43%). Особисту можливість інфікування визнають лише 41,35±2,47% опитаних, ще 23,31±2,12% вагаються у наявності такої загрози. З’ясовано, що близько половини (47,62±2,50%) викладачів, додатково до педагогічного навантаження, займаються виховною роботою підлітків, оскільки є класними керівниками, в тому числі взаємодіючи із родиною підлітка, його батьками та медичними працівниками. Вищенаведене переконує в готовності освітян та наявності невикористаного потенціалу міжсекторального впливу на попередження поширення парентеральних вірусних гепатитів із залученням до його реалізації не лише медиків, а й освітян, які щоденно працюють з підлітками. Висновки. По при те, що знання про шляхи передачі парентеральних вірусних гепатитів серед вчителів та викладачів, які щоденно контактують з підлітками, виявилися не повними, освітяни висловили готовність до взаємодії з медичними працівниками, підлітками та їх родинами щодо протидії поширення парентеральних вірусних гепатитів. Залучення викладачів та вчителів до інформаційно-просвітницької і виховної роботи з підлітками щодо попередження поширення парентеральних вірусних гепатитів в їх середовищі, може стати ефективним вектором міжсекторального програмного впливу на регіональному рівні.