Соціологічні дослідження медико-соціальної проблеми очного травматизму в Закарпатському регіоні

Анотація

Мета роботи: визначення хворими з травматичними ушкодженнями ока стану організації та якості надання спеціалізованої медичної допомоги в Закарпатському регіоні та рівня якості їх життя після отриманої травми. Матеріали та методи. Дані соціологічного дослідження серед 469 хворих з травматичними ушкодженнями ока, що отримали медичну допомогу в спеціалізованих закладах Закарпатського регіону протягом 2021-2023 років. Використано соціологічний і медико-статистичний методи дослідження. Результати. Респондентами визначено причини їх травмування, серед яких переважну більшість склали побутові травми (75,48±1,99 на 100 опитаних), травми на виробництві (14,50±1,62) та спортивні травми і травми в результаті дорожньо-транспортних пригод (8,74±1,30) і час, який пройшов з моменту отримання травми до звернення за спеціалізованою медичною допомогою. 94,24±1,07 на 100 опитаних звернулись за спеціалізованою медичною допомогою у перші 6 годин з моменту отримання травми, що є вкрай важливим для запобігання подальших ускладнень та збереження зору. Більш ніж половина опитаних пацієнтів (57,14±2,28 на 100 опитаних) отримала терапевтичне лікування у лікаря-спеціаліста. 99,79±0,21 на 100 опитаних пацієнтів задоволені доступністю медичної допомоги у лікарів-офтальмологів. Із позитивних якостей діагностики і лікування з приводу отриманих травм 94,24±1,07 на 100 опитаних пацієнтів зазначили своєчасність обстеження і лікування, 3,41±0,84 – уважне ставлення медичного персоналу, 1,92±0,63 – поліпшення стану здоров’я чи одужання і 0,43±0,30 – рекомендації щодо медико-соціальної реабілітації, яка була проведена у 36,03±2,73% хворих. Основними напрямами медико-соціальної реабілітації, визначеними хворими з травматичними ушкодженнями ока були – відновлення функції зору (19,40±1,82 на 100 опитаних), забезпечення регулярними медичними оглядами – 18,34±1,79, надання психологічної підтримки – 13,86±1,59, встановлення очного протезу – 10,03±1,39 та освіта і надання пацієнтам інформації про їхню травму, процес відновлення та рекомендації щодо догляду за очима – 5,97±1,09. Переважна більшість пацієнтів (64,60±2,21 на 100 опитаних) визначили рівень якості життя як високий, 14,07±1,60 респондентів – як середній та 21,33±1,89 респондентів – як низький. Основними негативними наслідками отриманих травм ока респондентами визначено пригнічення емоційного стану та погіршення психічного здоров’я (27,50±2,06), зниження щоденної активності та професійних навичок (22,81±1,94), обмеження в роботі та побуті (16,63±1,72) та погіршення соціальних відносин та здатності до спілкування (16,63±1,72), що потребує від профільних фахівців забезпечення хворих з травматичними ушкодженнями ока медико-соціальною підтримкою з використанням усіх ресурсів для повного відновлення та повернення до активного та задовільного життя. Висновки. Проведеним соціологічним дослідженням визначено, що основними критеріями якості та ефективності діяльності медичних закладів, що надають спеціалізовану допомогу хворим з травматичними ушкодженнями ока, є оцінка задоволеності пацієнтів, доступність, рівень якості та ефективність лікування і реабілітації, профілактика травм ока та та психосоціальна підтримка хворих. Вкрай важливим для забезпечення якості та ефективності медичної допомоги хворим з травматичними ушкодженнями ока, запобігання подальших ускладнень та збереження зору є своєчасне звернення хворих за спеціалізованою медичною допомогою. Визначено важливість медичної реабілітації хворих з травматичними ушкодженнями ока, основними напрямами якої є відновлення функції зору, постійний моніторинг зорового здоров’я пацієнта, психологічна підтримка, встановлення очного протезу, освіта та інформація пацієнтів щодо їхньої травми, процес відновлення та рекомендації щодо догляду за очима. Основними негативними наслідками отриманих травм ока, що значно знижують рівень якості життя хворих і потребують їх забезпечення медико-соціальною підтримкою з використанням усіх можливих ресурсів для повного відновлення та повернення до активного та задовільного життя, є їх вплив на щоденні активності та професійні навички, певні обмеження в роботі та побуті після травми, соціальні відносини і здатність до спілкування та зміни емоційного стану і психічного здоров’я пацієнтів.