Стан периферичного кровообігу у хворих на інфекційну екзему з локалізацією вогнищ ураження на верхніх кінцівках
DOI:
https://doi.org/10.32782/2077-6594/2024.1/14Ключові слова:
інфекційна екзема, периферичний кровообіг, Vps, Ved, S/D, RI та РIАнотація
Вступ. Інфекційна екзема залишається актуальною проблемою сучасної дерматології. Це зумовлено її широкою розповсюдженістю, нез’ясованістю багатьох механізмів розвитку, поліморфізмом клінічних проявів і нерідкою резистентністю до традиційних засобів терапії. Залишається недостатньо з’ясованим стан периферичного кровообігу у хворих на інфекційну екзему. Мета. Визначення функціонального стану окремих ланок периферичного кровообігу у хворих на інфекційну екзему. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилося 28 хворих на інфекційну екзему з локалізацією вогнищ ураження на верхніх кінцівках. Досліджували Vps, Ved, S/D, RI та РI у підпахвовій, плечовій, ліктьовій і променевій артеріях. Результати. Установлено сегментарне порушення функціонального стану периферичного кровообігу. Збереження фізіологічної васкуляризації у підпахвовій артерії супроводжується її пригніченням у плечовій, ліктьовій і променевій артеріях. Отримані результати свідчать про наявність у хворих інгібованого стану опірності судин та їх пульсаційної інертності, що потребує відповідної корекції. Висновки. У хворих на інфекційну екзему спостерігаються сегментарні порушення функціонального стану периферичного кровообігу, котрі полягають у наявності пригнічення опірності судин та їх пульсаційної інертності у його середній і дистальній ділянках. 1. Vps, Ved, S/D, RI та РI дають змогу оцінить функціональний стан периферичного кровообігу у хворих на інфекційну екзему та можуть розглядатись як один із критеріїв ефективності лікування, яке призначається. 2. До терапевтичного арсеналу засобів корекції при інфекційній екземі доцільно включати препарати, що володіють відповідним впливом на функціональний стан периферичного кровообігу.
Посилання
Іванова НМ. Вивчення залежності розвитку поширених дерматозів з ускладненим алергологічним анамнезом від поліморфізму генів. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2013; 8(67): 72–74.
Molin S, Diepgen TL, Ruzicka T, Prinz JC. Diagnosing chronic hand eczema by an algorithm: a tool for classification in clinical practice. Clin Exp Dermatol. 2011; 36(6): 595–601. DOI: 10.1111/j.1365-2230.2010.04001.x
Holm T, Rutishauser D, Kai-Larsen Y, et al. Protein biomarkers in vernix with potential to predict the development of atopic eczema in early childhood. Allergy. 2014; 69(1): 104–112. DOI: 10.1111/all.12308
Александрук ОД, Ткач ВВ. Дискусійні питання класифікації екземи у сучасній дерматології. Дерматологія. Косметологія. Сексопатологія. 2013; 1(4): 214–219.
Анфілова МР. Ефективна терапія мікробної екземи. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2015; 4(59): 81–85.
Бодня КІ. Сучасний стан проблеми хронічних дерматозів. Буковинський медичний вісник. 2013; 3(67): 94–99.
Bingefors K, Svensson Å, Isacson D, Lindberg M. Self-reported lifetime prevalence of atopic dermatitis and co-morbidity with asthma and eczema in adulthood: a population-based cross-sectional survey. Acta Derm Venereol. 2013; 93(4): 438–441. DOI: 10.2340/00015555-1522
Александрук ОД. Вплив стандартного лікування на бактеріальне заселення шкіри хворих на атопічний дерматит, хронічну істинну екзему та обмежений нейродерміт. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2013; 4(51): 56–59.
Білинська ОА, Бабак ІД, Чаплик-Чижо ІО. Стан гемостазу у хворих на екзему. Тези доповіді Всеукраїнської науково-практичної конференції Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів «Сучасні підходи до формування клінічних настанов з діагностики і лікування шкірних захворювань та інфекцій, що передаються статевим шляхом: європейський досвід і українські реалії». Тернопіль. 2016. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2016; 4(63): 100–101.
Болотна ЛА. Мікробна екзема: можливості комбінованої топічної терапії. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2015; 1(56): 79–84.
Хрущ ВІ. Аспекти патогенетичної терапії інфекційної екземи та атопічного дерматиту. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2016; 1: 60–65.
Mudnakudu Nagaraju KK, Babina M, Worm M. Opposing effects on immune function and skin barrier regulation by the proteasome inhibitor bortezomib in an allergen-induced eczema model. Exp Dermatol. 2013; 22(11): 742–747. DOI: 10.1111/exd.12261
Apfelbacher CJ, van Zuuren EJ, Fedorowicz Z, Jupiter A, Matterne U, Weisshaar E. Oral H1 antihistamines as monotherapy for eczema. Cochrane Database Syst Rev. 2013. Feb 28; 2013(2): CD007770. DOI: 10.1002/14651858.CD007770.pub2. PMID: 23450580; PMCID: PMC6823266
Денисенко ОІ. Хронодетермінований підхід до призначення хворим на алергодерматози засобів антиоксидантної дії. Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія. 2019; 1(2): 11–16.
Іваночко ЛЙ. Обмінні процеси у хворих на екзему. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2005; 3: 18.
Литинська ТА. Зміни мікробіоти кишечника у хворих на псоріаз та інфекційну екзему: сучасні методи дослідження та корекції. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2014; 3(54): 31–38.
