Фізична терапія у процесі відновлення моторного контролю верхньої кінцівки та ходьби після гострого порушення мозкового кровообігу
DOI:
https://doi.org/10.32782/2077-6594/2024.2/23Ключові слова:
гостре порушення мозкового кровообігу, фізична терапія, терапевтичні вправи, верхня кінцівка, відновлення ходьбиАнотація
Мета дослідження – розробити пацієнтцентровану програму фізичної терапії для відновлення моторного контролю верхньої кінцівки та ходьби після гострого порушення мозкового кровообігу у довготривалому реабілітаційному періоді. Матеріали та методи. Обстежено 73 пацієнти із гострими порушеннями мозкового кровообігу, серед яких 37 чоловіків та 36 жінок у віці 63,8 років. Застосовували клініко-неврологічні методи дослідження відповідно до МКФ на рівні функції, активності та участі – шкала Фугля-Маєра (FMA) рука, кисть та тест ходьби на десять метрів. Результати дослідження. Вихідні показники за шкалою Фугля-Маєра свідчать про недостатнє функціонування верхньої кінцівки у сегментах фалангів пальців, зап’ястка, ліктьового / плечового суглобів та погіршення швидкості ходьби за результатами тестування. Розроблено програму фізичної терапії для відновлення моторного контролю верхньої кінцівки та ходьби після гострого порушення мозкового кровообігу у довготривалому реабілітаційному періоді. Зокрема, для відновлення верхньої кінцівки використовувались вправи на збільшення сили (груба моторика), вправи на покращення спритності (дрібна моторика), вправи, що вимагають безперервного чергування грубої та дрібної моторики, за умови стабільності постуральних м’язів тулуба. Терапевтичні вправи спрямовані на збільшення сили, покращення ходьби та відновлення функціонування у нижній кінцівці. Наприкінці довготривалого періоду реабілітації відбулося збільшення функціональності верхньої кінцівки та швидкості ходьби. Висновки. У формувальній частині дослідження підтверджено позитивні зміни функціонального стану верхньої кінцівки та швидкості ходьби. Відновлення мобільності верхньої кінцівки у довготривалому реабілітаційному періоді після інсульту є мінімальним. Швидкість ходьби на момент заключного обстеження обмежувався 8 та 15 с у ОГ, а серед ГП крайні значення виявлені на рівнях 12 та 160 с, що свідчить про ефективність запропонованої програми фізичної терапії.
Посилання
Бакалюк Т, Барабаш С, Бондарчук В. та ін. Практичні навички фізичного терапевта: дидактичні матеріали. Київ; 2022. 164 с.
Білянський ОЮ, Куц ОС. Методика реабілітації хворих після перенесеного мозкового інсульту. Львів: ППК Глобус; 2007. 138 с.
Богдановська НВ. Досвід ерготерапевтичного втручання в пацієнтів з постінсультним парезом верхньої кінцівки. Вісник Запорізького національного університету. Серія: Фізичне виховання та спорт. 2019;(42):68-73.
Віничук СМ. Рання реабілітація після гострих порушень мозкового кровообігу. Міжнародний неврологічний журнал. 2016;(8):34-39. Доступно на : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2016_8_6
Керестей В, Баннікова Р. Сучасні підходи до побудови програм фізичної реабілітації осіб з наслідками гострих порушень мозкового кровообігу у пізньому відновному періоді. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2018;(3):29-38.
Міщенко ТС. Епідеміологія цереброваскулярних захворювань в Україні. Судинні захворювання головного мозку. Український вісник психоневрології. 2017;(1):3-7.
Рокошевська ВВ, Скоболяк ПІ, Білянський ОЮ. Планування програми фізичної терапії для відновлення ходьби після перенесеного інсульту за синергійним типом відновлення. Pain medicine. 2018;3(2/1):51-53.
Siesjo B. Pathphysiology and treatment of focal cerebral ischemia. Pathphysiology. Neurosurgery. 2015;(77):169-184.
Standarts in neurological rehabilitation. European Sournal of Neurology. 1997;(4):1-7.
