Physical therapy in the process of restoring motor control of the upper limb and walking after acute cerebrovascular accident
DOI:
https://doi.org/10.32782/2077-6594/2024.2/23Keywords:
acute cerebrovascular accident, physical therapy, therapeutic exercises, upper limb, walking recoveryAbstract
The aim of the study is to develop a patient-centred physical therapy programme for the restoration of motor control of the upper limb and walking after acute cerebrovascular accident in the long-term rehabilitation period. Materials and methods. We examined 73 patients with acute cerebrovascular accident, including 37 men and 36 women aged 63.8 years. Clinical and neurological research methods were used in accordance with the ICF at the level of function, activity and participation of the Fugl-Meyer scale (FMA) arm, hand and ten-metre walk test. Results of the study. The initial indicators on the Fugl-Meyer scale indicate insufficient functioning of the upper limb in the segments of the phalanges of the fingers, wrist, elbow/shoulder joints and deterioration in walking speed according to the test results. A physical therapy programme has been developed to restore motor control of the upper limb and walking after acute cerebrovascular accident in the long-term rehabilitation period. In particular, exercises to increase strength (gross motor skills), exercises to improve dexterity (fine motor skills), exercises requiring continuous alternation of gross and fine motor skills, provided that the postural muscles of the trunk are stable, were used to restore the upper limb. Therapeutic exercises are aimed at increasing strength, improving walking and restoring function in the lower limb. At the end of the long-term rehabilitation period, there was an increase in upper limb function and walking speed. Conclusions. In the formative part of the study, positive changes in the functional state of the upper limb and walking speed were confirmed. Restoration of upper limb mobility in the long-term rehabilitation period after stroke is minimal. The walking speed at the time of the final examination was limited to 8 and 15 s in the OG, and among the GPs the extreme values were found at the levels of 12 and 160 s, which indicates the effectiveness of the proposed physical therapy programme.
References
Бакалюк Т, Барабаш С, Бондарчук В. та ін. Практичні навички фізичного терапевта: дидактичні матеріали. Київ; 2022. 164 с.
Білянський ОЮ, Куц ОС. Методика реабілітації хворих після перенесеного мозкового інсульту. Львів: ППК Глобус; 2007. 138 с.
Богдановська НВ. Досвід ерготерапевтичного втручання в пацієнтів з постінсультним парезом верхньої кінцівки. Вісник Запорізького національного університету. Серія: Фізичне виховання та спорт. 2019;(42):68-73.
Віничук СМ. Рання реабілітація після гострих порушень мозкового кровообігу. Міжнародний неврологічний журнал. 2016;(8):34-39. Доступно на : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2016_8_6
Керестей В, Баннікова Р. Сучасні підходи до побудови програм фізичної реабілітації осіб з наслідками гострих порушень мозкового кровообігу у пізньому відновному періоді. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2018;(3):29-38.
Міщенко ТС. Епідеміологія цереброваскулярних захворювань в Україні. Судинні захворювання головного мозку. Український вісник психоневрології. 2017;(1):3-7.
Рокошевська ВВ, Скоболяк ПІ, Білянський ОЮ. Планування програми фізичної терапії для відновлення ходьби після перенесеного інсульту за синергійним типом відновлення. Pain medicine. 2018;3(2/1):51-53.
Siesjo B. Pathphysiology and treatment of focal cerebral ischemia. Pathphysiology. Neurosurgery. 2015;(77):169-184.
Standarts in neurological rehabilitation. European Sournal of Neurology. 1997;(4):1-7.
