ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ З ХВОРОБОЮ АЛЬЦГЕЙМЕРА

Abstract

Мета роботи: огляд різних реабілітаційних заходів та методик, що проводяться для зменшення когнітивного дефіциту та налагодження незалежного щоденного функціонування у осіб з хвороб Альцгеймера.
Матеріали та методи. Проведено вивчення і аналіз електронних баз даних та публікацій присвяченим комплексним реабілітаційним заходам пацієнтів з хворобою Альцгеймера.
Результати. Хворобу Альцгеймера наразі віднесено до протеїнопатій, в основі патогенезу лежить акумуляція та абнормальне накопичення амілоїдів (бета та тау) у тканині головного мозку. Діагностика хвороби Альцгеймера базується на виявленні як нейрофібрилярних зв’язків, так і сенільних бляшок. Ключовими факторами ризику є: вік, сімейний анамнез, генетичні маркери (такі як ген аполіпопротеїну Е4, трисомія 21 хромосоми, мутації пресеніліну 1 та 2), жіноча стать після 80 років, діабет, ожиріння, гіперхолестеринемія.
Висновки. Хвороба Альцгеймера викликає серйозний інвалідизуючий вплив на осіб, що страждають цим захворюванням, і нерідко має руйнівні наслідки для тих, хто здійснює догляд за ними. Реабілітація пацієнтів з хворобою Альцейгемера має на меті компенсувати наявний когнітивний дефіцит, щоб пристосувати таких пацієнтів до якомога більш самостійної життєдіяльності, а також відтерміновувати подальше когнітивне зниження. Дослідження показали, що пацієнти з ХА мають труднощі при перенесення засвоєних методик та стратегій на проблеми у повсякденному житті, тому виникає необхідність постійно моделювати різні життєві ситуації, використовуючи все нові і нові стратегії запам’ятовування та відтворення вивчених навиків. Не зважаючи на велику кількість розроблених програм та стратегій, досягти стабільної позитивної динаміки вдається вкрай рідко, тому навіть найменший прогрес у повсякденному житті пацієнта є досягненням і потребує наступного підкріплення і повтору, і однозначно позначається на емоційному стані пацієнтів та їх близьких.