Вплив засобів реабілітації і фізичної терапії на функціональний стан пацієнтів похилого віку, які перенесли внутрішньомозковий інсульт

Анотація

Мета: дослідити вплив засобів реабілітації та фізичної терапії на гемодинамічні показники, функціональний стан опорно-рухового апарату та рівень незалежності й активності повсякденного життя в постінсультних пацієнтів. Матеріали та методи. Було сформовано експериментальну групу пацієнтів (n = 10, середній вік становив 66 ± 5,5 року, 70% чоловіків і 30% жінок), які проходили програму реабілітації і фізичної терапії (РіФТ) після гострого порушення мозкового кровообігу. У всіх пацієнтів ішемічне ураження було локалізовано у великих півкулях головного мозку. Тривалість реабілітаційної програми становила 30 днів. Особливістю програми було використання пропріоцептивної нейром’язової фасилітації (ПНФ). Заняття з фізичним терапевтом проводились за індивідуальним методом. У процесі дослідження для оцінювання функціонального стану були використані такі тести і шкали: індекс Бартел; Рівермід; індекс ходьби Хаузера; рівень втрати працездатності особи та оцінювання її відновлення після інсульту за шкалою Ренкіна; рівень спастичності за модифікованою шкалою Ашворта; сила за шкалою MRCS; гоніометрія. Результати. У процесі дослідження було вивчено вплив програми реабілітації і фізичної терапії на гемодинамічні показники пацієнтів, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. За період реабілітації в пацієнтів погіршення стану щодо гемодинамічних показників не виявлено. Не беручи до уваги наявність порушень моторики в більшості пацієнтів, гемодинамічні показники були стабільні, це свідчить про адекватну реакцію їхньої серцево-судинної системи на впровадження програми реабілітації і фізичної терапії. Висновки. Після проведення програми реабілітації і фізичної терапії пацієнти стали більш незалежними і менше потребували повсякденної допомоги у виконанні активності повсякденного життя, а також відновили та покращили навички ходьби та самообслуговування.