Компетентнісний підхід та перспективи розвитку безперервної медичної освіти у вирішенні актуальних питань організації та управління охороною здоров’я
DOI:
https://doi.org/10.32782/2077-6594/2026.2/19Ключові слова:
розвиток кадрового потенціалу охорони здоров’я, безперервна професійна підготовка, оцінювання компетентностей, освіта з управління в охороні здоров’я, симуляційне навчання, цифрове освітнє середовищеАнотація
Мета: дослідити компетентнісний підхід і якість медичної освіти на післядипломному етапі підготовки фахівців, висвітлити використання сучасних активних технологій і методів у підготовці медичних кадрів, а також проаналізувати організаційні та методичні питання впровадження цього досвіду і перспективи розвитку безперервної медичної освіти. Матеріали та методи. У ході дослідження було застосовано комплексний підхід, що включав поєднання різних методів аналізу та збору інформації. Зокрема, було проведено анкетування медичних працівників, які були слухачами циклу спеціалізації «Організація і управління охороною здоров’я» кафедри гігієни та соціальної медицини Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Дослідження охоплювало 24 респонденти, що дало змогу отримати узагальнене уявлення про їхні професійний досвід, рівень підготовки та ставлення до різних освітніх технологій. Окрім цього, було здійснено аналіз наукової літератури з питань безперервної медичної освіти, а також проведено порівняльний аналіз різних форм післядипломного навчання, зокрема традиційних очних і дистанційних методів. Обробка отриманих даних здійснювалася із застосуванням методів описової статистики, що дало змогу узагальнити результати та сформулювати обґрунтовані висновки. Результати. У дослідженні особливу увагу було приділено таким методам навчання, як кейс-технології, ділові ігри, проєктний метод, мозковий штурм і симуляційне навчання. Установлено, що кожен із зазначених методів має свої переваги, проте найбільший ефект досягається саме при їх комбінованому використанні в освітньому процесі. Навчання із застосуванням активних технологій у циклах підвищення кваліфікації викликає значно більший інтерес у дорослих фахівців порівняно з традиційними методами викладання, що пояснюється їх практичною спрямованістю та можливістю безпосереднього застосування отриманих знань у професійній діяльності. Окрім того, сучасні освітні технології сприяють підвищенню якості освіти, що підтверджується результатами підсумкового контролю та вищим рівнем засвоєння навчального матеріалу. Також було встановлено, що впровадження інноваційних підходів до навчання сприяє розвитку критичного мислення, підвищенню рівня професійної підготовки та формуванню необхідних компетентностей у медичних працівників. Водночас важливо зазначити, що ефективність таких підходів залежить від рівня підготовленості слухачів, їхньої мотивації та готовності до активної участі в освітньому процесі. Висновки. Сучасні методи навчання у системі безперервної медичної освіти суттєво підвищують якість підготовки фахівців завдяки своїй гнучкості, адаптивності та здатності інтегруватися з професійною діяльністю учасників освітнього процесу. Проведений аналіз свідчить про те, що перехід від класичної моделі оцінювання результатів навчання медичних фахівців до оцінювання рівня сформованості їхніх компетентностей є прогресивним і обґрунтованим кроком у розвитку медичної освіти. Такий підхід дає змогу більш об’єктивно оцінювати готовність фахівців до професійної діяльності та забезпечує вищий рівень підготовки кадрів. Перспективи подальшого розвитку безперервної медичної освіти пов’язані з активним упровадженням інноваційних освітніх технологій, удосконаленням методів навчання та створенням ефективної системи оцінювання компетентностей, що відповідає сучасним вимогам системи охорони здоров’я.
Посилання
Zendejas B, Brydges R, Hamstra SJ, Cook DA. State of the evidence on simulation-based training for laparoscopic surgery: a systematic review. Ann Surg. 2013;257(4):586–593. https://doi.org/10.1097/SLA.0b013e318288c40b
Ahlberg G, Enochsson L, Gallagher AG, Hedman L, Hogman C, McClusky DA 3rd, et al. Proficiency-based virtual reality training significantly reduces the error rate for residents during their first 10 laparoscopic cholecystectomies. Am J Surg. 2007;193(6):797–804. https://doi.org/10.1016/j.amjsurg.2006.06.050
Ström P, Hedman L, Särnå L, Kjellin A, Wredmark T, Felländer-Tsai L. Early exposure to haptic feedback enhances performance in surgical simulator training: a prospective randomized crossover study in surgical residents. Surg Endosc. 2006;20(9):1383–1388. https://doi.org/10.1007/s00464-005-0545-3
Zendejas B, Cook DA, Bingener J, Huebner M, Dunn WF, Sarr MG, et al. Simulation-based mastery learning improves patient outcomes in laparoscopic inguinal hernia repair: a randomized controlled trial. Ann Surg. 2011;254(3):502–511. https://doi.org/10.1097/SLA.0b013e31822c6994
Buja LM. Medical education today: all that glitters is not gold. BMC Med Educ. 2019;19:110. https://doi.org/10.1186/s12909-019-1535-9
Wen C, Lyu X, Zhang Q. Factors affecting career decision-making of stomatology undergraduate students in China at graduation: a cross-sectional study on selection dilemmas. BMC Med Educ. 2024;24:1087. https://doi.org/10.1186/s12909-024-06050-5
Thornblade LW, Fong Y. Simulation-based training in robotic surgery: contemporary and future methods. J Laparoendosc Adv Surg Tech A. 2021;31(5):556–560. https://doi.org/10.1089/lap.2021.0082
MacCraith E, Forde JC, Davis NF. Robotic simulation training for urological trainees: a comprehensive review of cost, merits and challenges. J Robot Surg. 2019;13(3):371–377. https://doi.org/10.1007/s11701-019-00934-1
Gavin NR, Satin AJ. Simulation training in obstetrics. Clin Obstet Gynecol. 2017;60(4):802–810. https://doi.org/10.1097/GRF.0000000000000322
Stefanidis D, Yonce TC, Korndorffer JR Jr, Phillips R, Coker A. Does incorporating motion metrics into the existing FLS metrics improve acquisition on simulators? A single-blinded, randomised controlled trial. Ann Surg. 2013;258(1):46–52. https://doi.org/10.1097/SLA.0b013e318285f531
Jamieson S. State of the science: quality improvement of medical curriculum – should you approach it? Med Educ. 2023;57(1):49–56. https://doi.org/10.1111/medu.14912
Ten Cate O. Competency-based postgraduate medical education: past, present and future. GMS J Med Educ. 2017;34(5):Doc69. https://doi.org/10.3205/zma001146
McGaghie WC, Miller GE, Sajid AW, Telder TV. Competency-based curriculum development in medical education [Internet]. Geneva: World Health Organization; 1978 [cited 2025 May 12]. Available from: http://whqlibdoc.who.int/php/WHO_PHP_68.pdf
Holmboe ES, Sherbino J, Long DM, Swing SR, Frank JR. The role of assessment in competency-based medical education. Med Teach. 2010;32(8):676–682. https://doi.org/10.3109/0142159X.2010.500704
Chang A, Bowen JL, Buranosky RA, Frankel RM, Ghosh N, Rosenblum MJ, et al. Transforming primary care training: patient-centred medical home entrustable professional activities for internal medicine residents. J Gen Intern Med. 2013;28(6):801–809. https://doi.org/10.1007/s11606-012-2193-3
Filipe HP, Mack HG, Golnik KC. Continuing professional development: progress beyond continuing medical education. Ann Eye Sci. 2017;2(7):46. https://doi.org/10.21037/aes.2017.04.01




