Нейрофізіологічні та мікробіом-асоційовані фактори, що впливають на результати фізичної терапії у пацієнтів із хронічним болем і депресивними симптомами

Анотація

Мета. Метою дослідження було оцінити вплив нейрофізіологічних та мікробіом-асоційованих факторів на ефективність фізичної терапії у пацієнтів із хронічним больовим синдромом, що супроводжується депресивними симптомами. Актуальність роботи зумовлена високою поширеністю коморбідності хронічного болю та афективних розладів, що суттєво знижує якість життя, ускладнює реабілітаційний процес і підвищує ризик хронізації симптомів. Особлива увага приділялася ролі центральної сенситизації, психоемоційного стану, поведінкових характеристик та непрямих показників стану кишкового мікробіому як потенційних модифікуючих чинників результатів реабілітаційних утручань. Матеріали і методи. Дослідження мало обсерваційний аналітичний дизайн із проспективним компонентом. У ньому взяли участь 86 пацієнтів віком від 21 року з хронічним больовим синдромом тривалістю понад три місяці та наявністю депресивних симптомів різного ступеня вираженості. Критеріями включення були стабільний клінічний стан та можливість участі у 6-тижневій програмі фізичної терапії; критерії виключення включали тяжкі психіатричні розлади, гострі соматичні стани та зміну фармакотерапії під час дослідження. Програма фізичної терапії включала терапевтичні вправи, функціональні тренування, мануальні техніки, освітні інтервенції та модифікацію способу життя. Оцінювання проводилося до та після втручання із застосуванням валідованих шкал: VAS і BPI – для оцінки болю, PHQ-9 та GAD-7 для психоемоційного стану, CSI та PCS – для оцінки центральної сенситизації та катастрофізації, PSQI та PSS – для якості сну і рівня стресу, IPAQ та TSK – для рівня фізичної активності та кінезіофобії. Мікробіом-асоційовані фактори визначалися опосередковано через аналіз гастроінтестинальних симптомів, харчових звичок (зокрема, споживання клітковини та ультраперероблених продуктів) і анамнез антибіотикотерапії. Статистичний аналіз включає описову статистику, кореляційний і регресійний аналіз, парний t-критерій Стьюдента та оцінку величини ефекту за коефіцієнтом Коена. Результати. До початку терапії пацієнти відзначали високу інтенсивність болю (6,8 ± 1,5 бала), значний вплив болю на підвищену активність, підвищений рівень стресу (55,8 %) і порушення сну (60,5 %). Виявлено більш виражені депресивні (7,9 ± 2,6 бала) та тривожні симптоми (6,1 ± 2,1 бала), а також ознаки центральної сенситизації (11,4 ± 3,8 бала). Значна частина пацієнтів демонструвала катастрофізацію болю та кінезіофобію. Аналіз непрямих мікробіом-асоційованих показників виявив високу частоту гастроінтестинальних скарг, недостатнє споживання харчових волокон, надмірне вживання ультраперероблених продуктів і частий прийом антибіотиків. Після курсу фізичної терапії встановлено статистично значуще покращення всіх показників: інтенсивність болю знизилася на 38,2 %, вплив болю на активність – на 38,1 %, депресивні симптоми – на 35,4 %, рівень стресу – на 23,9 %, а якість сну покращилася на 44,2 % (p < 0,01–0,001). Величина ефекту була великою (d = 1,00–1,85), що підтверджує клінічну значущість змін. Кореляційний аналіз показав, що вищі рівні центральної сенситизації, катастрофізації болю, депресії та кінезіофобії пов’язані з менш вираженим зниженням болю, тоді як краща якість сну та вищий рівень фізичної активності асоціюються з більш ефективними результатами лікування. Висновки. Хронічний больовий синдром у поєднанні з депресивними симптомами має комплексний мультифакторний характер, що включає нейрофізіологічні, психоемоційні та поведінкові компоненти. Фізична терапія є ефективним методом лікування, який забезпечує значне покращення інтенсивності болю, функціонального стану, психоемоційних показників і якості сну. Ефективність утручання залежить від індивідуальних характеристик пацієнтів: негативними предикторами є високий рівень центральної сенситизації, катастрофізація болю та депресії, тоді як позитивними – достатній рівень фізичної активності та якісний сон. Мікробіом-асоційовані порушення можуть розглядатися як додаткові фактори, що впливають на перебіг болю та загальний стан, підкреслюючи необхідність комплексного біопсихосоціального підходу до фізичної терапії.