Сенс життя як визначальний фактор психологічного благополуччя серед лікарів-інтернів в Україні

Анотація

Мета – представити результати опитування із самооцінки, присвяченого дослідженню сфери «Сенс життя» серед молодих лікарів (резидентів) в умовах зростання кількості стресових ситуацій (війна в Україні), а також оцінити розвиток їхніх життєвих стратегій, професійну соціалізацію та щоденні пріоритети. Матеріали і методи. Дослідження проводилося з 2021 по 2023 рік і передбачало опитування 665 молодих лікарів із використанням Шкали психологічного благополуччя Керол Ріфф, причому особлива увага приділялася аналізу її підшкали «Сенс життя». Застосовано такі методи: бібліографічний, структурно-логічного аналізу, соціологічний, статистичний. Результати. Встановлено, що більшість опитаних молодих лікарів засвідчили середній рівень (68,86 ± 1,84%) власного сприйняття в житті, що інтерпретується як помірний рівень сформованості життєвих цілей і смисложиттєвих орієнтацій, а усвідомлення змін відбувається під впливом вікових, професійних та соціальних факторів. У порівнянні самооцінки залежно від статі та місця проживання встановлено достовірно вищий рівень у жінок (64,21 ± 0,39 проти 61,69 ± 0,91 у чоловіків, t = 2,54; p = 0,014) та у жителів міської місцевості (64,07 ± 0,40 проти 61,97 ± 0,88 у сільських мешканців, t = 2,17; p = 0,034). Серед жіночого контингенту опитаних загалом рівень оцінки мети у житті виявився достовірно вищим у міських мешканок (64,63 ± 0,43 бала проти 61,98 ± 0,93 у жителів сільської місцевості, t = 2,58; p = 0,012). Відповіді респондентів за окремими твердженнями показали, що знаковим «лідером» є твердження «Моє життя має сенс» (має найвищий бал серед усіх даних 5,06 ± 1,19) та демонструє найвищу узгодженість відповідей (4,97–5,15 бала). Інтервал оцінок лікарів-інтернів не перекривається з більшістю інших тверджень та доводить статистично значущу вищу його оцінку. Загальний рівень позитивного ставлення до власного життєвого досвіду є високим; варіативність відповідей є помірною, що свідчить про відносну однорідність вибірки; жінки демонструють статистично значуще вищий рівень позитивного сприйняття свого життя та майбутнього порівняно з чоловіками (t = 2,14; p = 0,037). Молоді лікарі загалом характеризуються високим рівнем орієнтації на майбутнє та здатністю до життєвого планування, особливо жінки (t = –2,28; p = 0,026) та одружені, вони мали вищі показники планування майбутнього (t = 2,55; p = 0,013). Респонденти мають досить високий рівень проактивності та активності у реалізації власних життєвих планів, причому статистично значущий вищий рівень спостерігається серед молодих лікарок порівняно з чоловіками (t = –2,19; p = 0,032). До зон психологічного ризику та диференціації належить: – усвідомленість – розуміння цілей просідає у сільських жителів порівняно з містянами (t = -2,28; p = 0,026); – повсякденність – найслабше місце всієї вибірки – це рутина (3,76 ± 1,30), респонденти втрачають сенс масштабних цілей у банальних щоденних справах. Висновки. 1. Доведено, що архітектоніка компоненти «Ціль у житті» шкали Керол Ріфф у опитаних молодих лікарів характеризується високим рівнем екзистенційного благополуччя. Респонденти мають чіткі цілі, переконані у важливості свого минулого та майбутнього досвіду, а також успішно інтегрують повсякденні завдання у загальний сенс життя. Достовірною виявилася оцінка респондентами цього показника залежно від статі та місця проживання: більший середній бал спостерігався у жінок та у мешканців міст. 2. Аналіз відповідей респондентів за твердженнями, які мають позитивний та негативний зміст стосовно такої характеристики психологічного добробуту, як «Ціль у житті», засвідчив у молодих лікарів успішну інтегрованість повсякденних завдань у загальний сенс життя. Опитувані активно відкидають апатію, емоційну виснаженість та невпевненість у майбутньому. 3. Сформовано психологічний портрет молодої медичної спільноти: a) Глибока місійність праці (твердження «Моє життя має сенс» є найвищим (5,06 бала з 6). Медицина для них – це покликання. b) Величезний життєвий потенціал. Інверсований бал 4,97 заперечує відчуття «вичерпаності». Вони бачать попереду кар’єру та розвиток. c) Раціональне планування. Молоді лікарі відкидають фаталізм та безцільне існування (4,77 та 4,76). Вони звикли контролювати майбутнє (4,71). 4. Встановлено ґендерну специфіку психологічного благополуччя: виявлено наскрізну статистично значущу різницю за статтю на користь жінок у ключових параметрах субшкали: загальній осмисленості життя (5,13), формуванні свого життєвого вектора (4,75), отриманні задоволення від планування (4,76), активності втілення планів (4,42) та оцінці власних досягнень (4,44). 5. Оцінювання рутинності повсякденних справ (3,76) засвідчує помірний рівень переживання буденності повсякденного життя, що відповідно потребує від адміністрацій медичних закладів оптимізації робочого середовища, зменшення екранного часу за паперовою роботою, запровадження періодичної зміни діяльності. 6. Виявлена унікальність емпіричних даних з безпосереднім відображенням специфіки соціально-професійного статусу молодих лікарів.