Гіперплазія ендометрію як мішень для вторинної профілактики ендометріального раку: огляд літератури

Анотація

Рак ендометрію (РЕ) є найбільш поширеним злоякісним новоутворенням серед гінекологічних онкологічних захворювань, що визначає його як вагому проблему громадського здоров’я. Мета – оцінити гіперпластичні процеси ендометрію як клінічно керований передраковий стан з позиції громадського здоров’я, проаналізувавши детермінанти ризику, шляхи для раннього виявлення та популяційні стратегії профілактики. Матеріали і методи. У цьому дослідженні були застосовані загальнонаукові методологічні підходи, включно з комплексним пошуком літератури, аналітичним оглядом, синтезом та узагальненням отриманих даних. Пошук літературних джерел здійснювався у міжнародних наукових базах даних PubMed та Google Scholar із використанням ключових термінів: «рак ендометрію», «гіперплазія ендометрію», «епідеміологія», «аномальна маткова кровотеча», «фактори ризику», «рання діагностика», «скринінг» та «профілактика». Результати. ГЕ, що охоплює спектр патологічних проліферативних змін слизової оболонки матки – від доброякісного залозистого розростання до уражень із високим злоякісним потенціалом (атипова ГЕ/ендометріальна інтраепітеліальна неоплазія (ЕІН)), є клінічно керованою передраковою фазою в континуумі прогресування до РЕ. Прогресування захворювання зумовлене переважно неопонованою естрогенною стимуляцією ендометрію, яка тісно пов’язана з ожирінням та метаболічним синдромом. Цей естрогенний стимул додатково посилюється хронічною стресовою сигналізацією за віссю «гіпоталамус – гіпофіз – надниркові залози», персистуючим локальним запаленням, інфекціями нижніх відділів статевих шляхів і генетичною схильністю. Ефективна вторинна профілактика ґрунтується на підвищенні обізнаності населення щодо аномальних маткових кровотеч як ургентного діагностичного симптому ГЕ. Розширення доступу до медичної допомоги на амбулаторному етапі з використанням трансвагінального ультразвукового дослідження та біопсії ендометрію забезпечує своєчасне виявлення передракових змін, дозволяючи уникнути високовартісного й інвазивного вишкрібання порожнини матки у стаціонарних умовах. Виявлення популяційних детермінант ризику та їх зниження вимагає інтеграції менеджменту метаболічного здоров’я в первинну ланку медичної допомоги (контроль маси тіла, регулярна фізична активність, скринінг інсулінорезистентності та гіперглікемії), впровадження стратифікованих за ризиком клінічних маршрутів та застосування каскадного генетичного тестування для родин із високим спадковим ризиком синдромів Лінча та Коудена. У підсумку, створення єдиного національного реєстру передракових станів ендометрію забезпечить надійний проспективний нагляд за пацієнтками, нівелює регіональні диспаритети щодо доступу до спеціалізованої медичної допомоги та мінімізує частоту трансформації гіперплазії ендометрію в маніфестний злоякісний процес. Висновки. Атипова ГЕ/ЕІН є критичною клінічно керованою мішенню для вторинної профілактики раку ендометрію. Виявлення популяційних детермінант ризику та їх зниження вимагає інтеграції менеджменту метаболічного здоров’я в первинну ланку медичної допомоги, розширення доступу до ранньої діагностики ГЕ на амбулаторному етапі за допомогою трансвагінального ультразвукового дослідження та біопсії ендометрію у пацієнток з АМК, а також створення національних реєстрів передракових станів ендометрію поряд із каскадним генетичним тестуванням для подолання диспаритетів у сфері охорони здоров’я.