Соціально-економічні детермінанти реформування системи охорони здоров’я: порівняльний аналіз України та країн Північної Європи

Анотація

Дослідження соціально-економічних детермінант реформування системи охорони здоров’я є актуальним науково-практичним завданням, оскільки рівень доходів населення, доступність медичної допомоги, фінансування галузі, інституційна спроможність та соціальна стабільність істотно впливають на показники громадського здоров’я та ефективність функціонування систем охорони здоров’я. Особливої актуальності проблема набуває в умовах реформування системи охорони здоров’я України, соціально-економічної нестабільності та необхідності впровадження ефективних моделей управління, заснованих на міжнародному досвіді. Мета – здійснити порівняльний аналіз соціально-економічних детермінант реформування системи охорони здоров’я та оцінити їх вплив на ефективність функціонування галузі в Україні та країнах Північної Європи. Матеріали та методи. Дослідження виконано із застосуванням системного та порівняльного підходів. Інформаційну базу становили статистичні дані щодо фінансування охорони здоров’я, демографічних показників, смертності населення, а також матеріали щодо організації первинної медичної допомоги у Фінляндії, Швеції та Україні. Використано методи теоретичного аналізу й узагальнення наукової літератури, систематизації, порівняльного аналізу, статистичного аналізу динаміки показників, а також якісного аналізу інституційних змін і механізмів реалізації реформ. Результати. Встановлено, що країни Північної Європи здійснювали реформування систем охорони здоров’я в умовах стабільного економічного розвитку, високого рівня доходів населення та ефективного державного управління. Пріоритетний розвиток первинної медичної допомоги супроводжувався стабільним фінансуванням, яке перевищувало 2% ВВП, що забезпечило підвищення доступності медичних послуг і сприяло зниженню смертності населення. В Україні реформування системи охорони здоров’я активізувалося після 2018 року завдяки впровадженню принципу «гроші йдуть за пацієнтом», цифровізації медичних послуг та електронної системи охорони здоров’я. Разом із тим встановлено, що частка фінансування первинної медичної допомоги у 2023 році становила лише 0,356% ВВП, що суттєво поступається показникам країн Північної Європи та обмежує доступність і якість медичної допомоги. Визначено, що поширення необґрунтованого призначення антибіотиків, зокрема макролідів, свідчить про недостатню ефективність регуляторної політики та системи контролю якості медичної допомоги, що створює додаткові ризики розвитку антибіотикорезистентності. Висновки. Ефективність реформування системи охорони здоров’я значною мірою визначається соціально-економічними детермінантами, насамперед рівнем фінансування, інституційною спроможністю та ефективністю державного управління. Досвід країн Північної Європи підтверджує доцільність пріоритетного розвитку первинної медичної допомоги, забезпечення стабільного фінансування та посилення управлінських механізмів. Для України пріоритетними напрямами є збільшення фінансування первинної медичної допомоги, забезпечення сталості реформ, удосконалення інституційного управління та впровадження ефективної політики раціонального використання антибактеріальних лікарських засобів, що сприятиме підвищенню якості медичної допомоги та зниженню поширення антибіотикорезистентності.