Порівняльний аналіз функціонально-організаційних моделей регіональних центрів медичної допомоги при захворюваннях великих суглобів у країнах Центральної і Східної Європи та Україні

Анотація

Мета дослідження – провести порівняльний аналіз функціонально-організаційних моделей регіональних центрів надання допомоги у разі захворювань великих суглобів у країнах Центральної та Східної Європи та визначити організаційні механізми, придатні для інтеграції у систему охорони здоров’я України в умовах її післявоєнного відновлення. Матеріали та методи. Дослідження є порівняльним описово-аналітичним. Для аналізу вибрано чотири країни (Польщу, Чехію, Словаччину та Словенію) на основі спільних історичних передумов розвитку системи охорони здоров’я та наявності спеціалізованих центрів. Матеріалами служили наукові публікації у відкритому доступі, нормативно-правові документи, дані національних реєстрів артропластики, інформаційні ресурси офіційних вебсторінок закладів, матеріали попередніх досліджень. Порівняльний аналіз проводився за п’ятьма параметрами: організаційна структура центру, маршрут пацієнта, система реєстрації та моніторингу результатів лікування, фінансова модель функціонування та механізми міжсекторальної взаємодії. Використано бібліосемантичний метод, метод структурно-логічного аналізу, порівняльний аналіз і метод моделювання. Результати. Встановлено суттєві відмінності між моделями досліджуваних країн за рівнем інтеграції, наявністю реєстрів результатів і механізмами міжсекторної взаємодії. Чеська модель є найбільш розвиненою: реалізує концепцію «єдиного вікна», об’єднуючи передопераційну підготовку, хірургічне лікування та реабілітацію в єдиній структурі; Національний реєстр ендопротезування захворювань публікує щорічні звіти з публічним рейтингом закладів. Словацька модель вирізняється законодавчо зобов’язаною участю всіх закладів у реєстрі артропластики. Польська трирівнева система організації допомоги (районні лікарні, регіональні відділення, університетські центри) доповнена приватними клініками високотехнологічного рівня. Однак реформа централізованих електронних черг очікування переважно не досягла поставлених цілей через успадковану слабкість первинної медичної допомоги та кадровий дефіцит. Словенський кейс підтвердив, що структурні реформи без одночасної роботи з культурою міжорганізаційного співробітництва та усуненням макрорівневих бар’єрів залишаються малоефективними. Система ортопедо-травматологічної допомоги в Україні характеризується наявністю базової цифрової інфраструктури за відсутності реєстру результатів; функціонуванням електронної черги за відсутності довготривалого структурованого післяопераційного нагляду; законодавчим закріпленням Програми медичних гарантій за нерозроблених фінансових моделей окремих центрів. Висновки. За результатами порівняльного аналізу визначено чотири пріоритетні елементи для адаптації в Україні: запровадження реєстру артропластики із законодавчою основою на базі ЕСОЗ; замикання маршруту пацієнта через обов’язкові контрольні огляди через 6 і 12 місяців після операції; інтеграція хірургії та реабілітації під одним дахом; запровадження публічної звітності про якість.