Біль у попереку як мультидисциплінарна проблема

Анотація

Мета. Оцінка ефективності роботи мультидисциплінарної команди у лікуванні випадків хронічного болю у попереку. Матеріали та методи. Дослідження виконане на базі МЦ «Експерт Хелс» (м. Одеса, Україна) у 2020–2023 рр. Обстежено 368 пацієнтів з хронічним болем у попереку, які звернулися за допомогою до медичного центру, та проходили лікування із застосуванням мультидисциплінарного підходу (основна група). У якості контролю проаналізовані результати лікування 50 пацієнтів, які звернулися за допомогою до центрів первинної медико-санітарної допомоги м. Одеси та м. Миколаєва. Ефективність лікування оцінювали за інтенсивністю болю за візуально-аналоговою шкалою, динамікою показників за шкалою непрацездатності Роланда-Моріса, функціональною шкалою БП та клінічною картиною. У мультидисциплінарній команді були задіяні лікар-невролог, фізичний терапевт, масажист, фізіотерапевт, психотерапевт та медична сестра. Термін катамнестичного спостереження – 3 місяці. Статистична обробка одержаних результатів виконана методами дисперсійного аналізу за допомогою програмного забезпечення MS Excel (Microsoft Inc., США). Результати. Середній вік обстежених пацієнтів склав 45,1±0,5 років в основній групі та 47,6±1,4 років – у контрольній. У структурі обох груп переважали чоловіки – 57,3% (211 з 368) в основній групі та 62,0% (31 з 50) у контрольній групі. На момент звернення всі пацієнти мали скарги на болі у попереку, що посилювалися при фізичному навантаженні та симптоми натяжіння. При оцінці ступеня непрацездатності за шкалою Роланда-Моріса та за функціональною шкалою БП в обох клінічних групах статистично значущі відмінності були відсутні. Так, в основній групі середня оцінка за RMQ склала 19,6±0,3 балів, а у контрольній -19,1±0,9 балів (p>0,05). Відповідно, оцінка за BPFS на момент звернення склала в основній групі 11,1±0,1 балів, а у контрольній – 11,8±0,6 балів (p>0,05). Внаслідок проведеного лікування в обох клінічних групах значно зменшилася інтенсивність болю, втім у пацієнтів контрольної групи частіше зберігалися скарги на дискомфорт при тривалому сидінні та стоянні, а також вранці одразу після прокинення. Лише 3 (0,8%) хворих з основної групи були змушені повторно звертатися за медичною допомогою у зв’язку із гострим болем у попереку. У контрольній групі таких було 8 (16,0%). Таким чином, за частотою рецидивування контрольна група значно випереджала основну (χ2=36,5 p<0,001). Показник RMQ зменшився в основній групі до 6,2±0,1 балів, а у контрольній – 8,3±0,4 балів (p<0,001), а показник BPFS зріс, відповідно, до 44,5±0,3 та 32,6±0,5 балів (p<0,001). Висновки. 1. Частота рецидивування БП склала 0,8% в основній групі та 16,0% у контрольній (χ2=36,5 p<0,001). Показник RMQ зменшився в основній групі з 19,6±0,3 до 6,2±0,1 балів, а у контрольній – з 19,1±0,9 до 8,3±0,4 балів (p<0,001), а показник BPFS зріс з 11,1±0,1 до 44,5±0,3 в основній групі та з 11,8±0,6 балів до 32,6±0,5 балів – у контрольній групі (p<0,001). Застосування мультидисциплінарного підходу дає кращі функціональні результати при лікуванні болю у попереку.