Сучасний погляд на досвід застосування дентальних імплантатів зменшеного діаметра при повному знімному протезуванні. Огляд літератури

Анотація

Вступ. В сучасних умовах у технології дентальних імплантатів з’явилися альтернативні концепції щодо конструкції та клінічних рішень, такі як імплантати малого діаметра (ІМД, NDI, «англ.»), які стали являти все більший клінічний та науковий інтерес. Такі види медичних виробів та їх застосування продовжують досліджуватися на багатьох рівнях організації науково-дослідної діяльності у численних країнах. Мета роботи: проаналізувати доступні джерела науково-медичної інформації щодо досвіду застосування дентальних імплантатів малого діаметра, передумов та наслідків упровадження таких інновацій в клінічну практику. Матеріали та методи дослідження. Було проведено інформаційний пошук у доступних електронних бібліотеках та агрегаторах науково-медичної інформації. Глибина пошуку становила 10 років. Ключові слова: «мініімплантати», «стоматологічні імплантати», «дентальні імплантати малого діаметра», «доступна кістка», «умовно знімні зубні протези з опорою на імплантати». Результати досліджень та їх обговорення. Рівень поширення повної вторинної адентії щелеп у населення значно відрізняється між країнами, і, правду кажучи, він відчутно знизився протягом останніх кількох десятиліть у більшості країн. Загально відомою в стоматології є проблема втрати кісткової тканини після видалення зубів, яку на жаль, не можливо передбачити на етапі видалення зубів. У ряді досліджень було продемонстровано, що знімні протези на дентальних імплантатах забезпечують пацієнтам кращі результати, ніж знімні конструкції, у плані жувальної ефективності, відсутності обмежень у виборі їжі та якості життя, пов’язаної з рівнем стоматологічного здоров’я. У технології дентальних імплантатів з’явилися альтернативні концепції щодо конструкції та клінічних рішень, такі як імплантати малого діаметра (ІМД, NDI, «англ.»), які стали являти все більший клінічний та науковий інтерес. Такі конструкції надали можливості уникнути аугментації або іншої інвазивної хірургії щелеп в ході підготовки до дентальної імплантації, але загальний масив даних щодо результатів їх застосування є надто малим, аби сформувати конкретні та зважені клінічні рекомендації. Дентальні мініімплантати можуть бути чудовим вирішенням в окремих клінічних ситуаціях, але їх використання може бути пов’язане з рядом потенційних проблем: перелом імплантату – мініімплантати мають менший діаметр, що може зробити їх більш схильними до руйнування під час підвищених оклюзійних навантажень, особливо в латеральних ділянках зубного ряду; порушення остеоінтеграції – мініімплантати мають знижену площу кістково-імплантатного контакту, що може призводити до слабшої інтеграції, і негативно впливає на виживання таких конструкцій; вищий рівень відторгнення – дослідження показали, що мініімплантати мають більший відсоток відторгнення порівняно зі стандартними імплантатами, і він може досягати від 6% до 13%; знижені механічні властивості – мініімпланти з огляду на особливості своєї конструкції, нездатні витримувати високі оклюзійні навантаження, тому з часом можуть виникати їх лінійні стабільні деформації та переломи; складніший протокол ортопедичного етапу лікування – використання мініімплантатів в якості опори для більших протезів, наприклад у зоні молярів, часто потребує кількох імплантатів, що може ускладнювати загальний перебіг реабілітації. Висновки. Майбутнє зубних мініімплантатів виглядає багатообіцяльним, з огляду на ряд досягнень та тенденцій, що визначають їх подальший розвиток. Окреслені перспективи й напрямки перетворюють технологію дентальних мініімплантатів на більш ефективні, доступні та зручні для пацієнтів рішення.