Особливості енергозабезпечення м’язової діяльності юнаків гірських та низинних районів Закарпаття

Анотація

Вступ. У науковій літературі обмежена кількість даних про анаеробну продуктивність осіб різних вікових груп. Сучасні дослідження функціональних можливостей людини вказують на наявність істотних відмінностей у представників різних морфологічних типів. З огляду на те, що фізичне здоров’я людини розглядають не лише як одномоментний стан організму, але і як його потенційні можливості (аеробна та анаеробна продуктивність) [3, 7, 14], слід досліджувати особливості її прояву у представників різних соматотипів. Також слід враховувати географічний чинник, що обумовлює істотні відмінності в своєму прояві, тому слід вивчати його вплив на фізичне здоров’я [1, 2, 5, 6], зокрема ступінь розвитку анаеробної лактатної та алактатної системи енергозабезпечення м’язової діяльності. Тому для об’єктивної оцінки показників, які обумовлюють фізичне здоров’я, потрібно виявити ступінь варіації цих показників у населення, яке мешкає у гірських та низинних районах Закарпаття. Мета. Виявити особливості анаеробного алактатного і лактатного режимів енергозабезпечення м’язової діяльності у юнаків різних соматотипів, які мешкають у гірських та низинних районах Закарпаття. Матеріали та методи. В дослідженні брали участь 236 юнаків постпубертатного періоду онтогенезу, які проживають у гірських та низинних районах Закарпаття. З метою отримання об’єктивних даних про функціональні можливості, для дослідження відбирали юнаків, які не мали досвіду занять спортом. Усіх досліджуваних розподілили за соматотипом використовуючи метод каліперометрії, антропометрії, згідно методики J. Carter, B. Heath [6]. Усі анаеробні тести (ВАнТ 10, ВАнТ 30 і МКЗМР) визначали методом вело-ергометрії, згідно Вінгейтського анаеробного тесту [2] та за тестом розробленим Shogy A., Cherebetin G [20]. Статистичну обробку матеріалів дослідження виконували із застосуванням електронних таблиць Microsoft Excel 2010.Результати та обговорення. Визначивши соматотип у юнаків гірських районів ми встановили, що найбільш чисельна група юнаків-горців ендомезоморфного соматотипу (33,9%), а найменш чисельна – ектоморфного (4,8%). У юнаків низинних районів виявлено найбільш чисельну групу серед представників мезоморфного соматотипу (49,1%), а найменш чисельну групу – представників ектоморфного соматотипу (6,3%). Порівнюючи показники анаеробних тестів організму юнаків гірських та низинних районів Закарпаття, незалежно від компонентного складу тіла та соматотипу, ми констатуємо, що показник ВАнТ 10 достовірно був вищий у юнаків-горців на 11,4%, а ВАнТ 30 на 17,3% відповідно (р<0,01). За відносним показником МКЗМР статистично підтвердженої відмінності між значеннями юнаків гірських та низинних районів виявлено не було (р>0,05). Встановлено, що юнаки різних соматотипів істотно відрізняються за ступенем розвитку анаеробного режиму енергозабезпечення м’язової діяльності. Серед юнаків незалежно від району проживання, достовірно найвищі рівні аеробної продуктивності за відносною величиною ВАнТ 10, ВАнТ 30 та МКЗМР показували особи чоловічої статі мезоморфного та мезоектоморного соматотипів, в морфологічному типі яких переважав м’язовий компонент з відносною недостатністю жирового компоненту. Висновки. Встановлено, що анаеробна працездатність юнаків різних морфологічних типів гірських і низинних районів Закарпаття істотно відрізняється. Дані вказують на те, що потужність анаеробного алактатного та лактатного режиму енергозабезпечення краще розвинена у юнаків тих соматотипів, у яких домінує м’язевий компонент. Найнижчі значення показників анаеробних тестів у юнаків ендомезоморфів низинних і гірських районів, де переважає жировий компонент, ми пов’язуємо із тим, що значний вміст жирового компоненту є певною мірою баластом у процесі виконання фізичних навантажень в умовах гіпоксії.