Адаптаційні зміни серцево-судинної системи до фізичних навантажень молоді гірських районів Закарпаття: роль соматотипу та компонентного складу маси тіла

Анотація

Вступ. Серцево-судинна система відіграє особливо важливу роль в адаптації дітей, підлітків та молоді до різноманітних факторів зовнішнього середовища. У періоди швидкого росту у дітей, підлітків і молодих людей спостерігається значна варіабельність морфофізіологічних показників і фізичного розвитку, що значною мірою залежить від соматотипу. Зміни гормонального фону на різних етапах онтогенезу призводять до значних морфофункціональних відмінностей, зокрема в серцево-судинній системі. Закарпаття є регіоном з екологічними та географічними особливостями, що обумовлюють ендокринний та морфофункціональний статус осіб, які проживають на цих територіях. Мета. Встановити особливості відновлення функції серцево-судинної системи за показниками відновлення частоти серцевих скорочень і артеріального тиску після дозованої фізичної роботи у юнаків гірських районів Закарпаття залежно від соматотипу та компонентного складу маси тіла. Матеріали та методи. В дослідженні брали участь 124 юнаків від 17-21 року, мешканці гірських районів Закарпаття. Оцінку динаміки показників серцево-судинної системи залежно від конституційних характеристик складу тіла здійснювали методами моніторингу серцевого ритму, сфігмоманометрії, велоергометрії, визначення соматотипу із застосуванням каліперометрії та біоімпедансометрії, а також статистичної обробки матеріалів дослідження із застосуванням електронних таблиць Microsoft Excel 2010. Результати та обговорення. Кількість юнаків із підвищеним діастолічним тиском, що розцінюється як негативна реакція судин, після виконання роботи потужністю 1 Вт на 1 кг маси тіла становила 7,26%, а після виконання роботи потужністю 2 Вт на 1 кг маси тіла 2,42%. «Феномен нескінченного тону», який зникав протягом 1-ої хв по припиненню роботи спостерігався лише після виконання роботи потужністю 2 Вт на 1 кг маси тіла у 41,13% юнаків. Динаміка змін діастолічного тиску при дозованих фізичних навантаженнях у обстежених юнаків залежала від соматотипу: найбільший відсоток осіб із підвищенням діастолічного тиску проявився у ендомезоморфів та у юнаків зі збалансованим соматотипом, а саме у 9,52% та 7,14% відповідно; залежала від компонентного складу маси тіла: у 5,26% юнаків з відносним нормальним вмістом скелетних м’язів та у 6,2% юнаків з високим відносним вмістом жиру ми спостерігали підвищення рівня діастолічного тиску вище вихідного, тоді як у юнаків з високим та дуже високим відносним вмістом м’язового компоненту та у осіб з нормальним та низьким відносним вмістом жиру таких змін не реєструвалося. «Феномен нескінченного тону» спостерігався лише у 50,0% юнаків з високим відносним вмістом жиру, які виконували роботу при велоергометричному навантаженні інтенсивністю 2 Вт на 1 кг маси тіла. Висновки. Перевага жирового компоненту та відносне зменшення м’язового компоненту у соматотипі та компонентному складі тіла юнаків гірських районів викликає негативну реакцію судин, а саме підвищення діастолічного тиску вище вихідного рівня.