Демографічні характеристики і соціально-економічні чинники ризику ракових та інших хронічних захворювань щитоподібної залози

Анотація

Найбільш поширеними ендокринними захворюваннями після цукрового діабету є хвороби щитоподібної залози. Мета: проаналізувати демографічні характеристики та соціально-економічні чинники ризику раку та інших хронічних захворювань щитоподібної залози. Матеріали і методи. Упродовж 2024 р. на базі спеціалізованого столичного ендокринологічного закладу провели аналітичне типу «випадок – контроль» дослідження. За оригінальною авторською програмою опитали 95 осіб із раком (РЩЗ) та 505 пацієнтів із хронічними захворюваннями щитоподібної залози (ХЗЩЗ), такими як: нетоксичний багатовузловий зоб, нетоксичний вузловий зоб, токсична аденома, дифузний токсичний зоб, хронічний аутоімунний тиреоїдит, первинний гіперпаратиреоз. Контрольну групу становили 172 практично здорові особи. Результати. Установлено, що більшість респондентів усіх груп порівняння були в працездатному віці: 85,3% опитаних із РЩЗ, 84,8% – із ХЗЩЗ та 82,0% у контрольній групі (р˃0,05); жіночої статі: 78,9%, 75,0% та 75,6% відповідно (р˃0,05) та мешканцями міст: 80,0%, 75,2% та 74,4% (р˃0,05).З’ясовано, що на момент опитування лише приблизно половина респондентів із РЩЗ (52,3±5,3%) і близько 60% (57,6±2,3%) із ХЗЩЗ працювали, тоді як у контрольній групі таких було 73,8±3,4% (р˂0,001). Із тих, хто не зайнятий на роботі, найбільші частки припадали на пенсіонерів: 19,3±4,2% – серед осіб із РЩЗ, 15,8±1,7% – в опитаних з іншими ХЗЩЗ і 14,6±2,8% у контрольній групі. Безробітні становили близько 10% у групах порівняння: 12,5±3,5%; 12,7±1,6% та 10,4±2,5% відповідно. А от осіб з інвалідністю цілком логічно найбільше було в групі РЩЗ – 28,4±4,8% порівняно з 9,0±1,3% серед опитаних із ХЗЩЗ (р˂0,001) та повною відсутністю в контрольній групі практично здорових осіб (р˂0,001).Понад 60% серед респондентів із РЩЗ (63,0%) та ХЗЩЗ (65,1%, р˃0,05) проти 35,3% у контрольній групі мали вищу освіту (р˂0,001). І навпаки, осіб із загальною шкільною освітою серед респондентів основних підгруп було у 2–2,5 рази менше, ніж у контрольній: 8,7% та 12,8% проти 28,8% відповідно.Вивчення рівня матеріального добробуту показало, що більшість опитаних з усіх груп відносили себе до середнього класу: 69,6% у групі РЩЗ, 67,4% у групі ХЗЩЗ та 74,6% у групі контролю. Проте частка осіб, які вважали свої доходи низькими, найвищою була серед осіб із ХЗЩЗ (22,4%) та РЩЗ (16,3%, р˃0,05) порівняно з контрольною групою (8,9%, хоча достовірною ця різниця була тільки з ХЗЩЗ, р˂0,01).Аналіз об’єктивних критеріїв доходів показав, що у понад 60% опитаних середній дохід на одного члена сім’ї на місяць є вищим від затвердженої урядом мінімальної заробітної плати: 61,4% респондентів із РЩЗ, 68,3% серед опитаних із ХЗЩЗ та 62,7% у контрольній групі. Водночас в основній групі найвищими були частки тих, у кого цей показник був на нижчому рівні, ніж прожитковий мінімум у державі: відповідно 11,4% та 7,9% проти 2,6% (р˂0,05).За допомогою розрахунку показника відношення шансів доведено, що наявність РЩЗ асоціюється з високою ймовірністю таких соціально-економічних чинників, як: незайнятість (OR=2,57; 95%СІ:1,49–4,43), вища освіта (3,05; 1,80–5,16) та низький дохід (4,81; 1,40–16,55). Не отримано достатніх доказів, що РЩЗ супроводжується незадоволеністю власним рівнем матеріального добробуту (2,00; 0,93-4,30; р˃0,05).Показано, що за наявності ХЗЩЗ також існують високі шанси незайнятості (2,07; 1,40–3,08), вищої освіти (3,33; 2,32–4,80), низького доходу (3,21;1,11–9,31) та суб’єктивної незадоволеності власним матеріальним добробутом (2,96; 1,67–5,24).Висновки. Установлено, що рак та інші хронічні захворювання щитоподібної залози становлять значний соціально-економічний тягар для держави та системи охорони здоров’я, оскільки уражають переважно жінок, осіб працездатного віку та супроводжуються при РЩЗ вищими шансами незайнятості і низьких – нижче прожиткового мінімуму на одного члена родини, доходів, а при ХЗЩЗ – незайнятості, низьких доходів об’єктивно та суб’єктивно.З’ясовано, що високоспеціалізованою ендокринологічною допомогою у більшості користуються міські мешканці з високим рівнем освіти.