Особистісна толерантність як чинник протидії гандикапізму та складова професійної компетентності здобувачів освіти спеціальності «Медсестринство»
DOI:
https://doi.org/10.32782/2077-6594/2026.1/25Ключові слова:
гандикапізм, особистісна толерантність, комунікативна толерантність, соціальна дистанція, здобувачі освіти спеціальності «Медсестринство», інклюзивна компетентність, толерантність до невизначеності, готовність до змінАнотація
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати роль особистісної толерантності в протидії гандикапізму й емпірично оцінити рівень її сформованості в здобувачів освіти спеціальності «Медсестринство» з огляду на соціальну дистанцію, комунікативну толерантність, готовність до змін і толерантність до невизначеності. Матеріали та методи. Обстежено 114 здобувачів освіти спеціальності «Медсестринство» Житомирського медичного інституту (74 – 2 курс, 40 – 4 курс; 106 жінок і 8 чоловіків віком 18–20 років). Використано шкалу соціальної дистанції Е. Богардуса, методику «Комунікативна толерантність» В. Бойка, опитувальник «Особистісна готовність до змін», методику «Толерантність до невизначеності» й авторський опитувальник «Толерантність як риса особистості». Статистичну обробку здійснено з використанням описової статистики, 95% довірчих інтервалів, критеріїв χ² Пірсона, Стьюдента й Манна-Уїтні (р < 0,05). Результати. Виявлено високий рівень декларованої соціальної прийнятності людей з інвалідністю й готовність більшості студентів до спільного проживання та взаємодії; старшокурсники частіше допускають тісні особистісні контакти. Водночас у частини молодших курсів зберігається латентна соціальна дистанція, орієнтація на формалізовану професійну взаємодію та низький рівень комунікативної толерантності – недостатня гнучкість, схильність до категоричності, труднощі в прийнятті «іншості». Показники готовності до змін і толерантності до невизначеності є помірно високими, але поєднуються з дискомфортом у ситуаціях без чітких алгоритмів. Висновки. Особистісна толерантність майбутніх медичних сестер є значущим чинником протидії гандикапізму, проте її ключові компоненти: комунікативна гнучкість, прийняття індивідуальності іншого, подолання категоричності, здатність діяти в умовах невизначеності – залишаються недостатньо розвиненими. Це обґрунтовує потребу інтеграції до освітніх програм спеціальних модулів із толерантної та ненасильницької комунікації, тренінгів взаємодії з людьми з інвалідністю й регулярної діагностики рівня толерантності для підвищення інклюзивної компетентності медичних працівників.
Посилання
Міністерство соціальної політики України. Особам з інвалідністю. Київ; 2020. Доступно за: https://old.msp.gov.ua/timeline/invalidnist.html.
Shakespeare T. Disability: The Basics. London: Routledge; 2017. DOI: 10.4324/9781315624839.
Goodley D. Dis/ability Studies: Theorising disablism and ableism. London; New York: Routledge; 2014. DOI: 10.4324/9780203366974.
Runcan R. Ableism: Impairment, Disability, Handicap. Revista de Asistenţă Socială. 2022;21(1):55–64. Доступно за: https://www.researchgate.net/publication/359513329_The_Ablism_Impairment_Disability_Handicap.
Campbell FK. Contours of Ableism: The Production of Disability and Abledness. London: Palgrave Macmillan; 2009. DOI: 10.1057/9780230245181.
Ставицький ОО. Гандикапізм: психологічний аналіз. Рівне: Принт Хаус; 2013. 351 с. Доступно за: http://www.irbisnbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%A1%D1-%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%9E$.
Арц ОВ. Поняття симптомокомплексу гандикапу у психології інвалідності. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія. 2021;32(71):16. DOI: https://doi.org/10.32838/2709-3093/2021.1/01.
Арц ОВ. Теоретична модель особи з комплексом гандикапу та основні форми його прояву. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2021;2:7–13. DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-2-1.
Заграй ЛД. Пошук ідентичності у період суспільних трансформацій. Вісник Одеського національного університету. Серія: Психологія. 2015;20(1):32–40. Доступно за: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vonu_psi_2015_20_1_6.
Grech S, Soldatic K. Disability and colonialism: (dis)encounters and anxious intersectionalities. Social Identities: Journal for the Study of Race, Nation and Culture. 2015;21(1):1–5. DOI: https://doi.org/10.1080/13504630.2014.995394.
Чорний В. Українське суспільство на сучасному етапі: виклики та загрози. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2019;(3):179–194. Доступно за: https://stmm.in.ua/archive/article.php?contentId=2201939&issue=2019-3.
World Health Organization, World Bank. World Report on Disability. Geneva: World Health Organization; 2011. Available from: https://www.who.int/publications/i/item/9789241564182.
Witenberg RT. The Psychology of Tolerance: Conception and Development. Singapore: Springer Singapore; 2019. DOI: https://doi.org/10.1007/978-981-13-3789-5.
Бабчук ОГ. Психологічна характеристика толерантної та інтолерантної особистості. Наука і освіта. 2015;(10):116–121. Доступно за: https://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/doc/2015/JRN_10/22.pdf.
Павленко ВМ, Мельничук ММ. Психологія толерантності особистості (на матеріалі дослідження студентів): монографія. Полтава: ФОП Мирон ІА; 2014. 243 с. Доступно за: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/6564/1/Melnichuk.pdf.
Mather M, Thayer JF. How heart rate variability affects emotion regulation brain networks. Curr Opin Behav Sci. 2018;19:98–104. DOI: 10.1016/j.cobeha.2017.12.017. Available from: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC5761738/.
Попов ОА. Толерантність у сучасному суспільстві: виклики та педагогічні підходи. Освітньо-науковий простір. 2024;6(1):32–39. DOI: 10.31392/ONP.2786-6890.6(1)/2.2024.04. Доступно на: https://enpuir.udu.edu.ua/bitstreams/ea3036bf-587e-404c-a0d5-6d3d54d131f7/download.
Verkuyten M, Kollar R. Tolerance and intolerance: Cultural meanings and discursive usage. Culture and Psychology. 2021;27(1):172–186. DOI: 10.1177/1354067X20984356.
Williams MR, Jackson AP. A New Definition of Tolerance. Issues in Religion and Psychotherapy. 2015;37(1):1–6. Available from: https://scholarsarchive.byu.edu/irp/vol37/iss1/2/.
Білаш ВП, Гринь ВГ, Свінцицька НЛ та ін. Формування толерантності майбутніх працівників охорони здоров’я. Вісник проблем біології і медицини. 2023;2(169)(дод.):33–34. DOI: https://doi.org/10.29254/2523-4110-2023-2-169/addition-33-34.
Edwards AP, Hekel BE. Appraisal of disability attitudes and curriculum of nursing students: a literature review. International Journal of Nursing Education Scholarship. 2021;18(1). DOI: https://doi.org/10.1515/ijnes-2021-0029.
Bingham H, O’Brien AJ. Educational intervention to decrease stigmatizing attitudes of undergraduate nurses towards people with mental illness. International Journal of Mental Health Nursing. 2018;27(1):311–319. DOI: https://doi.org/10.1111/inm.12322.
Cannity KM, Banerjee SC, Hichenberg S, Leon-Nastasi AD, Howell F, Coyle N, Zaider T, Parker PA. Acceptability and efficacy of a communication skills training for nursing students: Building empathy and discussing complex situations. Nurse Education in Practice. 2021;50:102928. DOI: https://doi.org/10.1016/j.nepr.2020.102928.
Gonzalez HC, Hsiao E-L. Disability Inclusion in Nursing Education. Teaching and Learning in Nursing. 2020;15(1):53–56. DOI: https://doi.org/10.1016/j.teln.2019.08.012.
Shpigelman CN, Zlotnick C, Brand R. Attitudes Toward Nursing Students With Disabilities: Promoting Social Inclusion. Journal of Nursing Education. 2016;55(8):441–449. DOI: https://doi.org/10.3928/01484834-20160715-04.
Fernandez-Villardon A, Alvarez P, Ugalde L, Tellado I. Fostering the social development of children with special educational needs or disabilities (SEND) through dialogue and interaction: a literature review. Social Sciences. 2020;9(6):97. DOI: 10.3390/socsci9060097 Available from: https://www.mdpi.com/2076-0760/9/6/97.
