КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЕФЕНЗИНІВ У ФОРМУВАННІ КАРІЄСУ ЗУБІВ ТА ХРОНІЧНОГО КАТАРАЛЬНОГО ГІНГІВІТУ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Анотація

Вступ. Визначення концентрації дефензинів у ротовій рідині може розглядатися як перспективний діагностичний критерій оцінки ризику розвитку карієсу зубів і запальних захворювань тканин пародонта та потенційний маркер ефективності профілактично-лікувальних заходів. Мета дослідження – оцінка діагностичного потенціалу дефензинів при карієсі зубів і хронічному катаральному гінгівіті у дітей з особливими потребами в динаміці. Матеріали та методи. З обстежених 66 дітей віком від 7 до 18 років сформували дві групи: основна (n = 31) – діти з особливими потребами, які мали клінічні ознаки ураження твердих тканин зубів і запальних захворювань пародонту та група порівняння (n = 35) – діти відповідного віку без системних порушень розвитку зі здоровою ротовою порожниною. Дітям основної групи проведено професійну гігієну порожнини рота та лікування зубів; слизову оболонку порожнини рота обробляли розчином сорбенту (ентеросгель) та протизапальним препаратом (стоматофіт А-спрей), а на тверді тканини зубів наносили кальційвмісний гель з пероральним застосуванням цитрату кальцію. Рівень дефензинів у ротовій рідині визначали методом імуноферментного аналізу. Статистична обробка даних виконувалася за допомогою програми MS Excel і ліцензійної статистичної програми Biostat. Результати. Встановлено, що у дітей з особливими потребами рівень α-дефензинів у ротовій рідині до початку лікування був достовірно зниженим порівняно з групами порівняння. Після проведення лікувально-профілактичних заходів у дітей основних груп спостерігалося достовірне підвищення концентрації α-дефензинів у ротовій рідині через 6 та 12 місяців спостереження (p < 0,05). Встановлено, що найбільш виражена позитивна динаміка рівня α-дефензинів спостерігалася у дітей старшої вікової групи (13–18 років) та у дітей з легким і помірним ступенем зниження когнітивних функцій, що може бути пов’язано з кращою адаптацією механізмів місцевого імунного захисту та більш ефективним виконанням гігієнічних заходів. Висновки. Проведений кореляційний аналіз виявив наявність прямих статистично значущих зв’язків між віком дітей та рівнем α-дефензинів після лікування (r=0,54–0,74; p < 0,05), а також обернений кореляційний зв’язок між ступенем тяжкості когнітивних порушень та концентрацією α-дефензинів у ротовій рідині (r=–0,71; p < 0,05).