ПОРУШЕННЯ КИСЛОТНО-ЛУЖНОГО ГОМЕОСТАЗУ РОТОВОЇ РІДИНИ У ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ДІТЕЙ 6-13 РОКІВ ІЗ РІЗНИМ СТАНОМ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2786-7684/2026-2-12Ключові слова:
карієс зубів, ротова рідина, водневий показник слини, буферна ємність слини, внутрішньо переміщені дітиАнотація
Вступ. Військова агресія та вимушене внутрішнє переміщення стали потужними стресовими факторами, що кардинально змінили умови життя українських дітей. Пролонгований дистрес і соціальна дезадаптація неминуче позначаються на фізіологічному стані організму, зокрема на системі місцевого імунітету. Оскільки нестимульована ротова рідина є ключовим регулятором карієсрезистентності, вивчення її кислотно-лужного балансу у дітей-переселенців має критичне значення для прогнозування та запобігання агресивному розвитку карієсу в період змінного прикусу. Мета роботи – встановити особливості порушень кислотно-лужного гомеостазу ротової рідини у внутрішньо переміщених дітей віком 6-13 років залежно від стану твердих тканин зубів у порівняльному аспекті. Матеріали та методи. Проведено відкрите порівняльне крос-секційне дослідження за участю 375 школярів. Основну групу склали 149 внутрішньо переміщених дітей (ВПО), порівняльну – 226 постійних мешканців Тернопільської області. Вибірку стратифіковано за віком (6-9 та 10-13 років) і клінічним станом твердих тканин зубів (інтактні / карієс). Експрес-діагностику водневого показника (рН) нестимульованої ротової рідини проводили ex vivo тест-системами «Hydrion 9800». Буферну ємність визначали методом кислотного титрування за B. Krasse. Аналіз даних виконано методами параметричної та непараметричної статистики. Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено достовірне погіршення преклінічних маркерів карієсрезистентності у дітей-ВПО. Зафіксовано виражений зсув рН ротової рідини в кислий бік: кисле середовище діагностовано у переважної більшості переміщених дітей із карієсом обох вікових груп, що у 3,5–5,7 рази частіше порівняно з місцевими мешканцями, p<0,01. У дітей-ВПО 10-13 років із каріозною хворобою відбулося глибоке виснаження захисних механізмів слини: нормальна буферна ємність у цій підгрупі не визначалася взагалі, натомість критично низький її рівень фіксувався у 32,26 % випадків, що майже втричі перевищує показники контрольної групи, p<0,01. Висновки. Доведено, що вимушене внутрішнє переміщення спричиняє глибокі порушення кислотно-лужного гомеостазу ротової рідини у дітей 6-13 років. Порівняно з місцевими мешканцями, у дітей-ВПО фіксується достовірне стійке закислення слини та критичне виснаження її буферної ємності, які є максимально вираженими за наявності карієсу зубів. Виявлена втрата природної карієсрезистентності обґрунтовує гостру потребу в адаптації посилених індивідуалізованих лікувально-профілактичних протоколів для цієї вразливої когорти.
Посилання
Wen PYF, Chen MX, Zhong YJ, Dong QQ, Wong HM. Global Burden and Inequality of Dental Caries, 1990 to 2019. Journal of Dental Research. 2022;101(4):392–399. https://doi.org/10.1177/00220345211056247
Solyman M, Schmidt-Westhausen AM. Oral health status among newly arrived refugees in Germany: a cross-sectional study. BMC Oral Health. 2018;18(1):132. https://doi.org/10.1186/s12903-018-0600-9
Pedersen AML, Sørensen CE, Proctor GB, Carpenter GH, Ekström J. Salivary secretion in health and disease. Journal of Oral Rehabilitation. 2018;45(9):730–746. https://doi.org/10.1111/joor.12664
Takahashi N, Nyvad B. The Role of Bacteria in the Caries Process: Ecological Perspectives. Journal of Dental Research. 2011;90(3):294–303. https://doi.org/10.1177/0022034510379602
Carvalho JC. Caries process on occlusal surfaces: evolving evidence and understanding. Caries Research. 2014;48(4):339–346. https://doi.org/10.1159/000356307
World Medical Association. World Medical Association Declaration of Helsinki: ethical principles for medical research involving human subjects. JAMA. 2013;310(20):2191–2194. https://doi.org/10.1001/jama.2013.281053
Petersen PE, Baez RJ. Oral health surveys: basic methods – 5th edition. Geneva: World Health Organization. 2013;1–137.
Navazesh M, Kumar SK. Measuring salivary flow: challenges and opportunities. The Journal of the American Dental Association. 2008;139 Suppl:35S–40S. https://doi.org/10.14219/jada.archive.2008.0353
Dipalma G, Inchingolo F, Patano A, Guglielmo M, Palumbo I, Campanelli M, Inchingolo AD, Malcangi G, Palermo A, Tartaglia FC, Minetti E, Inchingolo AM. Dental erosion and the role of saliva: a systematic review. Eur Rev Med Pharmacol Sci. 2023;27(21):10651-10660. https://www.europeanreview.org/article/34345
Malathi N, Mythili S, Vasanthi HR. Salivary Diagnostics: A Brief Review. ISRN Dentistry. 2014;2014:158786. https://doi.org/10.1155/2014/158786
Kim HY. Statistical notes for clinical researchers: Chi-squared test and Fisher’s exact test. Restorative Dentistry & Endodontics. 2017;42(2):152–155. https://doi.org/10.5395/rde.2017.42.2.152
Ahmad P, Hussain A, Carrasco-Labra A, Siqueira WL. Salivary Proteins as Dental Caries Biomarkers: A Systematic Review. Caries Res. 2022;56(4):385-398. https://doi.org/10.1159/000526942
Pedersen AML, Sørensen CE, Proctor GB, Carpenter GH, Ekström J. Salivary secretion in health and disease. J Oral Rehabil. 2018;45(9):730-746. https://doi.org/10.1111/joor.12664
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.





