Епідеміологія рака шлунка в Україні у 2014–2022: рівень захворюваності, стать та вік

Анотація

Вступ. Рак шлунка залишається значною глобальною проблемою охорони здоров'я, із зареєстрованими 1,09 мільйона випадків і 769 тисячами смертей у 2020 році. Поширення захворювання залежить від інфекцій Helicobacter pylori, харчових звичок та нерівного доступу до медичних послуг. Профілактичні заходи зменшили рівні захворюваності та смертності, проте регіональні відмінності залишаються. Значний прогрес досягнуто в країнах Східної Азії завдяки національним програмам скринінгу, тоді як у регіонах із низьким рівнем доходу, таких як Східна Європа, проблеми зберігаються. Мета дослідження. Це дослідження аналізує тенденції захворюваності на рак шлунка в Україні у період з 2014 по 2022 рік, зокрема його частку серед усіх випадків онкології, гендерний розподіл та демографію за віком. Порівняння з глобальними тенденціями вказує на області, що потребують втручання. Матеріали та методи: Дані отримані з Національного канцер-реєстру України. Аналізувалися випадки, класифіковані за МКХ-10, за рівнем захворюваності, розподілом за статтю та віком. Тенденції оцінювалися за допомогою експоненційної регресії та коефіцієнта детермінації (R²) з використанням програмного забезпечення MedCalc® версії 22.009. Результати та обговорення. Кількість випадків онкологічних захворювань в Україні коливалася, досягнувши піку в 2019 році, а потім знизилася у 2020 році через пандемію COVID-19, яка порушила проведення скринінгу. Випадки раку шлунка зменшилися з 8 350 у 2014 році до 5 401 у 2022 році, що відображає глобальні тенденції, спричинені покращенням харчових звичок та зменшенням інфекцій H. pylori. Проте в Україні прогрес був повільнішим через обмежений доступ до скринінгових програм. Чоловіки стабільно складали 61% випадків, що відображає глобальні фактори ризику, такі як куріння та професійна експозиція, тоді як естроген може надавати жінкам певний захист. Пацієнти старше 45 років становили понад 94% випадків, що узгоджується зі світовими даними, які свідчать про підвищений ризик серед літніх людей через тривалу дію канцерогенів. Пізня діагностика та обмежений доступ до спеціалізованої допомоги погіршували результати лікування. Висновки. Тенденції раку шлунка в Україні відображають як глобальний прогрес, так і місцеві проблеми охорони здоров'я. Незважаючи на зниження захворюваності, зберігаються гендерні диспропорції та пізня діагностика. Розширення програм раннього виявлення, подолання медичних нерівностей та запровадження профілактичних заходів є важливими для подальшого зниження рівня захворюваності та смертності від раку шлунка.