Докази вимирання тушканчика великого Allactaga major (Kerr, 1792) (Rodentia, Dipodidae) на Правобережному Степу України
Ключові слова:
тушканчик великий Allactaga major, степ, вимирання, Червона книга.Анотація
Проведені спеціальні маршрутні експедиції та багаторічні спостереження зоологів в останні 50 років доводять вимирання тушканчика великого на Правобережній Україні, яке сталося приблизно в 1960-х роках. Ці данні загалом збігається з загальною тенденцією зникнення цього виду в Україні, що проявляється, зокрема, і на Лівобережжі, де за останні 20 років мають місце лише поодинокі знахідки. Пропонується змінити статус цього виду в Червоній книзі з категорії «рідкісний» на «зникаючий».
Посилання
АВЕРIН, В.Г. (1928). Про зменшення зайцiв на Українi та про деякi питання мисливського господарства. Український мисливець та рибалка, 5, 2.
БАРАБАШ-НІКІФОРОВ, І.І. (1928). Нариси фауни степової Наддніпрянщини. Державне Видавництво України, Дніпропетровськ, 138 с.
БІЛЬСЬКИЙ, Б. (1929). Поширення великого земляного зайця (Alаctaga jaculus Pal. – A. saliens Gm.) на Правобережній Україні. Збірник праць зоологічного музею. Труди фізично-математичного відділу, 13(1/7), 147–175.
БРАУНЕР, А.А. (1923). Сельскохозяйственная зоология. Госиздат Украины, Одесса, 436 с.
БРАУНЕР, А.А. (1928). О распространении тушканчика в степном Правобережье. Український мисливець та рибалка, 4, 4.
БУЛАХОВ, В.Л., ПАХОМОВ, О.Є. (2006). Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Ссавці (Mammalia). Видавництво ДНУ, Дніпропетровськ, 354 с.
ВОЛОХ, А.М. (1994). Тушканчик великий. В: Червона книга України. Тваринний світ. Українська енциклопедія, Київ, 392.
ВОЛОХ, А.М. (2009). Тушканчик великий Allactaga jaculis (Pallas,1788). В: Червона книга України. Тваринний світ. Видавництво „Глобалконсалтинг”, Київ, 525.
ЗАГОРОДНЮК, І.В. (1999). Степове фауністичне ядро Східної Європи: його структура та перспективи збереження. Доповіді НАН України, 5, 203–210.
ИЗДЕБСКИЙ, В.М. (1965). Грызуны Нижнего Приднепровья (фауна, экология, практическое значение). Автореферат диссертации на соискание научной степени кандата биологических наук, Херсон, 24 с.
КРИЖОВ, П.А. (1936). Географічне поширення шкідливих гризунів в УРСР. Збірник праць Зоологічного музею, 16, 33–92.
МЕЖЖЕРІН, С.В., ЛАШКОВА, О.І. (2013). Ссавці України (довідник-визначник). Наукова думка, Київ, 358 с.
МИГУЛИН, О. (1928). Материалы по фауне зверей Николаевского округа. Радянський мисливець та рибалка, 2, 4.
МІЛЮТІН, М.Г. (1930). Матеріали до фавни Mammalia Дніпропетровської округи. Труди Харківського товариства дослідників природи. Записки науково-дослідної катедри зоології, 2, 77–111.
ПІДОПЛІЧКА, І. (1928). Ще про земляних зайців на Правобережжі. Радянський мисливець та рибалка, 8, 3.
ПІДОПЛІЧКА, І.Г. (1930). Шкідливі гризуни Правобережного Лісостепу та значення окремих груп у с-господарстві (наслідки досліджень 1925-1929 рр.). Київ, 106 с.
РУСІН, М.Ю. (2013). Рідкісні та зникаючі види гризунів степової зони Східної України. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидат біологічних наук, Київ, 21 с.
СЕЛЮНІНА, З.В. (1993). Тушканчиковые грызуны Украины. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидат біологічних наук, Київ, 20 с.
СОКУР, І.Т. (1960). Ссавці України та їх господарське значення. Держучпедвид, Київ, 211 с.
