Реабілітаційне медсестринство в Україні: подолання розриву між політикою та практикою

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати міжнародні підходи до визначення компетентностей медичних сестер у сфері реабілітації та обґрунтувати шляхи формування національного професійного стандарту в Україні, адаптованого до умов воєнного стану та потреб системи охорони здоров’я.Матеріали та методи. Здійснено бібліосемантичний аналіз сучасних міжнародних рамок компетентності медичних сестер у сфері реабілітації на основі джерел, представлених у провідних наукометричних базах даних: Scopus, Web of Science, PubMed, Google Scholar та PEDro. У процесі дослідження застосовано теоретичні методи, зокрема аналіз і синтез нормативно-правових актів законодавства України у сфері реабілітації та медсестринства, а також рекомендацій авторитетних міжнародних організацій у галузі охорони здоров’я та медичної освіти. Метою такого підходу було виявлення глобальних тенденцій і особливостей професійного становлення медсестринства в галузі реабілітації як нової спеціалізації в українській системі надання медичної допомоги у відповідь на виклики, спричинені війною. Крім того, проаналізовано науково-педагогічні та економічні публікації, що розкривають теоретичні засади досліджуваної проблематики. Проведено систематизацію отриманого матеріалу та його узагальнення з метою формулювання висновків і визначення напрямів подальших наукових пошуків.Результати. Реабілітаційне медсестринство в Україні розвивається відповідно до зростаючих потреб та міжнародних стандартів, але залишаються такі проблеми, як нестача кадрів, високе робоче навантаження та недостатній рівень підготовки. Результати дослідження показали, що аналіз нормативно-правової бази, сучасних тенденцій та прогалин у компетенціях реабілітаційних медсестер, з урахуванням викликів, спричинених триваючою війною, дозволяє визначити пріоритетні напрямки для розвитку професійних стандартів та підготовки медичних кадрів у сфері реабілітації в умовах нестабільної ситуації. Порівняльний аналіз ролі реабілітаційних медсестер у Великій Британії, Норвегії та США виявляє спільні підходи до підготовки та інтеграції команд, які можуть слугувати основою для створення української моделі компетенцій. Серед ключових викликів – невідповідність компетенцій, прогалини в нормативно-правовій базі та відсутність структурованої освіти.Посилення нормативно-правової бази, визначення стандартів робочого навантаження та розробка професійних стандартів є критично важливими для покращення реабілітаційного медсестринства. Необхідні подальші дослідження для встановлення кваліфікаційних вимог та узгодження практики з поточними потребами реабілітаційної медицини. Висновки. Проведений аналіз міжнародних рамок компетентності медичних сестер у реабілітації засвідчив наявність спільного підходу до визначення професійної ролі цих фахівців у системах охорони здоров’я країн з розвинутою економікою.Такі рамки підкреслюють важливість високого рівня автономії професії «Медсестринство», спеціалізованих компетентностей а також міждисциплінарної співпраці в мультидисциплінарній команді. Вони можуть бути використані як орієнтир для створення національного професійного стандарту в Україні, з урахуванням вітчизняного контексту, законодавчих змін і викликів, що виникли в умовах воєнного стану. Розвиток реабілітаційного медсестринства в Україні відбувається у складних соціально-економічних і кадрових умовах, викликаних війною з рф. Попри позитивні зрушення в нормативному полі, галузь стикається з низкою проблем: дефіцит фахівців, високе навантаження, недостатній рівень спеціалізованої підготовки, відсутність системної підтримки молодих кадрів. У таких умовах постає нагальна потреба у формалізації професійного статусу медичних сестер і братів у реабілітації через впровадження чіткого професійного стандарту, який визначатиме рамку компетентностей, межі відповідальності та алгоритми практичної діяльності. Визнання реабілітаційного медсестринства як окремої галузі професійної практики сприятиме не лише підвищенню якості медичної допомоги, але й створенню умов для сталого кадрового розвитку. Формування сучасної, адаптованої до українських реалій моделі підготовки медичних сестер у сфері реабілітації є стратегічно важливим кроком на шляху до інтеграції української медицини у світовий реабілітаційний простір.