Кадрова криза лікарів і медсестер в європейській системі охорони здоров’я та її вплив на баланс між роботою та особистим життям і синдром вигорання

Анотація

Мета. Метою дослідження є аналіз стану робочої сили в галузі охорони здоров’я в Європі з точки зору балансу між роботою та особистим життям, а також поширеності та обізнаності про синдром вигорання серед медичних працівників; є виявлення основних викликів та можливих рішень шляхом аналізу існуючих статистичних даних та наукової літератури. Це дослідження є реакцією на сучасну ситуацію, в якій європейський сектор охорони здоров’я стикається з нестачею персоналу. Ця ситуація призводить до перевантаження існуючих співробітників, що має наслідком вигорання і подальший відхід з сектора охорони здоров’я. Таким чином, криза постійно поглиблюється. У дослідженні ми наголошуємо на необхідності розглядати ці проблеми в ширшому контексті демографічних змін, старіння населення та наслідків пандемії COVID-19, які суттєво випробовують стійкість систем охорони здоров’я та їхню здатність підтримувати якість медичного обслуговування. Матеріали та методи. У дослідженні використовувалися статистичні дані з міжнародних джерел, таких як ВООЗ, Євростат, ОЕСР, Statista та національні звіти про стан охорони здоров’я. Ці дані були доповнені систематичним пошуком літератури з відповідних наукових досліджень, отриманих з баз даних WoS, Scopus та PubMed (опублікованих у період з 2016 по 2025 рік). Було проведено порівняльний аналіз, зосереджений на нестачі робочої сили, умовах праці та рівні вигорання. Ключові показники включають співвідношення лікарів до пацієнтів, середню кількість відпрацьованих годин, рівень вигорання на основі опитувань самооцінки та рівень задоволеності роботою. Ми контекстуалізували подальші висновки шляхом пошуку літератури з останніх досліджень щодо добробуту медичних працівників. Результати. Результати свідчать про нестачу медичних працівників у Європейському Союзі, а також про зростання рівня стресу та вигорання на роботі, особливо серед медсестер та лікарів лікарень. Аналіз підтвердив прямий зв’язок між рівнем укомплектованості персоналом та благополуччям працівників. Країни з вищим співвідношенням лікарів до пацієнтів, такі як Австрія (5,35 лікарів на 1 000 жителів) і Норвегія (5,05 лікарів на 1 000 жителів), як правило, демонструють кращий баланс між роботою та особистим життям, тоді як регіони, що стикаються з нестачею персоналу, такі як Велика Британія (3,03 лікарів на 1 000 жителів) або Франція (3,17 лікарів на 1 000 жителів), мають значно вищі показники вигорання та незадоволеності роботою. Регіони, що стикаються з нестачею персоналу, мають значно вищі показники вигорання та незадоволеності роботою. Наприклад, тоді як 57,9% персоналу в Швейцарії були задоволені своєю роботою, у Великій Британії таких було лише 23,6%. В іншому дослідженні ми виявили не менш тривожні відмінності в поганому балансі між роботою та особистим життям серед працівників охорони здоров’я. Ірландія мала найвищі показники WLB (73%), а Бельгія – найнижчі (40%). Результати вказують на те, що медичний персонал у багатьох країнах стикається з дедалі більшою незадоволеністю своєю роботою та можливим синдромом вигорання. Висновки. Висновки вказують на необхідність системних змін в управлінні робочою силою в галузі охорони здоров’я, включаючи більш збалансований розподіл робочого навантаження, посилену підтримку психічного здоров’я та законодавчі заходи, спрямовані на поліпшення балансу між роботою та особистим життям. Вирішення цих питань є необхідним для довгострокової стійкості систем охорони здоров’я та запобігання відтоку робочої сили. Тому ми хотіли б наголосити на необхідності переходу від суто економічного управління людськими ресурсами до стратегій управління людськими ресурсами, орієнтованих на людей, які також включатимуть використання цифрових технологій для зменшення адміністративного навантаження на медичний персонал. Лікарі та медсестри матимуть більше часу на відпочинок, що зменшить ризик синдрому вигорання.