Застосування сенсорної інтеграційної терапії в лікуванні дітей із церебральним паралічем

Анотація

Мета дослідження – провести порівняльну оцінку традиційної та фізичної терапії з використанням сенсорної інтеграції для дітей з церебральним паралічем. Матеріали і методи дослідження. У ході аналізу нами були використані дані дітей (n=24), що проходили лікування на базі Центру медико-соціальної реабілітації дітей ім. Святого Михайла. Щоб виявити певні характеристики, анкету було виконано для кожної дитини за допомогою батьків. Ця анкета включала вік та стать дитини, медичний стан здоров’я та початковий вік реабілітаційної програми. Крім того, були зібрані проблеми та інформація за шкалою Ашфорта та GMFCS, які були отримані терапевтами з безпосереднім обстеженням. Результати дослідження. У дослідженні взяли участь 24 дитини з церебральним паралічем, які були поділені на контрольну (n=10) та експериментальну (n=14) групи. Контрольна група проходила терапію за традиційною програмою закладу, а експериментальна за розробленою нами програмою, що включала в себе додатково сенсорну інтеграційну терапію. У результаті проведеного дослідження були виявлені статистично значущі відмінності в показниках контрольної групи. Встановлено статистично значуще поліпшення показників шкали Ашворта для верхніх та нижніх кінцівок після лікування порівняно з показниками до лікування. Середня кількість балів після терапії відповідає помірній (3,12±0,10 бала) спастичності верхніх та нижніх кінцівок. Результати експериментальної групи за шкалою спастичності Ашворта для кінцівок після експерименту також стали статистично достовірно кращими, ніж до експерименту. Як показано в таблиці, результати терапії в експериментальній групі були достовірно кращими, ніж у контрольній групі. Таким чином, розроблена програма із застосуванням сенсорної інтеграції має достовірно більше виражений лікувальний ефект за обома шкалами, ніж традиційна програма. Висновки. Обидві застосовані програми реабілітації мають достовірно значущий лікувальний ефект як за шкалою спастичності Ашворта для верхніх та нижніх кінцівок, так і за моторною шкалою GMFCS. При цьому за показником спастичності кінцівок за шкалою Ашворта у пацієнтів експериментальної групи відбувся перехід з помірної до незначної спастичності, а в контрольній групі цей показник залишився в межах помірної спастичності. Крім того, у дітей експериментальної групи відбулося поліпшення показника за моторною шкалою GMFCS, яке супроводжувалося також і покращенням прогнозу, що відповідало можливості самостійного пересування з обмеженнями, в той час як у контрольній групі істотних змін прогнозу здатності самостійно пересуватися не відбулося.